ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

середа, 16 січня 2013 р.

16.01.2013р. Б. / Час християнам працювати у світі (Бенедикт XVI)


«Час християнам працювати у світі» – це заголовок статті, яку напередодні Різдва Папа Бенедикт XVI написав для відомого британського часопису «Financial Times». Прохання про це надійшло від редакції цієї щоденної газети, присвяченої світові економіки.
 
Як повідомив прес-центр Ватикану, Святіший Отець з готовністю відгукнувся на таке незвичне прохання, як це вже траплялося в минулому, коли він давав ексклюзивні інтерв’ю в значущі періоди літургійного року для Італійського телебачення чи для телерадіокомпанії ВВС.
 

Час християнам працювати у світі (Бенедикт XVI)

«Віддай Кесареві – кесареве, а Богові – Боже», – відповів Ісус, коли його запитували про те, що Він думає про сплату податків. Ті, які Його запитували, очевидно, хотіли наставити Йому пастку. Мали намір змусити Його зайняти певну позицію в політичній дискусії, розпаленій щодо римського панування на землях Ізраїля. Однак, так би мовити, «на карту» було поставлено ще більше: якщо Ісус дійсно є очікуваним Месією, то, без сумніву, повинен би бути проти римських володарів. Тому, запитання було розраховане на те, щоб викрити Його, або як загрозу для режиму, або як самозванця. 

Відповідь Ісуса влучно підносить питання на вищий рівень, вишукано застерігаючи як перед політизацією релігії, так і перед обожествлянням земної влади, як також перед невтомним шуканням багатства. Його слухачі мусили зрозуміти, що Месія не був Кесарем, а Кесар не був Богом. Царство, яке прийшов установити Ісус, було абсолютно вищого виміру. Як Він сам сказав Понтієві Пилату: «Моє царство не від цього світу». 

Завданням новозавітних розповідей про Різдво є виразити подібне послання. Ісус народився під час «перепису всього світу», якого забажав Кесар Август, імператор, відомий тим, що приніс на всі землі, піддані римському пануванню, Pax Romana – Римський мир. Однак, це Дитя, народжене в темному та віддаленому куточку імперії, прийшло, щоб дарувати світові набагато більший мир, справді загальний у своїй меті, такий що перевищує будь-які межі простору та часу. 

Нам представлено Ісуса, як потомка царя Давида, але визволення, яке Він приніс своєму народові, не стосувалося того, щоб підстерігати ворожі війська, але назавжди перемогти гріх та смерть. 

Народження Ісуса ставить перед нами виклик переосмислення наших пріоритетів, власних цінностей, самого ж таки нашого способу життя. І хоч Різдво, без сумніву, є часом великої радості, це також нагода для глибоких роздумів, навіть більше, для іспиту сумління. Наприкінці року, який для багатьох людей був роком економічних втрат, що можемо почерпнути зі смирення, з убогості, з простоти сцени Христового Різдва? 

Різдво може стати часом, коли вчимося читати Євангеліє, пізнавати Ісуса не лише, як Дитя у яслах, але як Когось, в Кому розпізнаємо Бога, Який став Людиною. 

Саме в Євангелії християни знаходять натхнення для щоденного життя та для своєї співучасті в справах світу, чи йдеться про те, що відбувається у парламенті, чи на біржі. Християни не повинні втікати від світу, навпаки, повинні в ньому діяти. Але їхня участь в політиці та економіці повинна вийти за межі будь-якої форми ідеології. 

Християни борються з бідністю, бо визнають найвищу гідність кожної людської істоти, створеної та Божий образ та призначеної до вічного життя. Християни дбають про справедливий розподіл земних ресурсів, тому що переконані, що, як управителі Божого творіння, мають обов’язок подбати про найслабших та найуразливіших. Християни виступають проти жадібності та злочинної експлуатації в переконанні, що великодушність та безкорислива любов, якими жив і яких навчив Ісус з Назарету, є шляхом, що веде до повноти життя. Християнська віра у трансцендентне призначення кожної людської істоти включає невідкладність завдання поширювати мир та справедливість для усіх. 

Оскільки такі цілі розділяють багато людей, то є можливою велика та плідна співпраця між християнами та іншими. Однак, християни віддають Кесареві лише те, що кесареве, а не те, що належить лише Богові. Протягом історії християни іноді не могли погодитися з вимогами Кесаря. Починаючи від культу імператора в стародавньому Римі до тоталітарних режимів минулого століття Кесар намагався зайняти місце Бога. Коли християни відмовляються вклонятися фальшивими божкам, пропонованими в наші дні, то чинять так не тому, що мають перестаріле бачення світу. Навпаки, це тому, що вони є вільними від уз ідеології та натхнені настільки благородним баченням людського призначення, що не можуть піти на компроміс з нічим, що на нього посягає. 

В Італії бачимо багато композицій вертепів, декорованих на задньому плані руїнами стародавніх римських будівель. Це показує, що народження Дитяти Ісуса означає кінець давнього порядку, язичницького світу, в якому вимоги Кесаря видавалися неможливими для протистояння. Сьогодні до нас пришов новий цар, який покладається не на силу зброї, а на могутність любові. Він приносить надію всім тим, що так, як і Він Сам, живуть за бортом суспільства. Приносить надію тим, кому загрожують мінливі долі непостійного світу. Із ясел Христос закликає нас жити, як громадяни Його небесного царства, царства, яке будувати тут, на землі, може допомогти кожна людина доброї волі. 


За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:    КРЕДО

Немає коментарів: