ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

понеділок, 30 вересня 2013 р.

30.09.2013р. Б. / Арештують Папу, єпископат і Меркель?

«Те, чого ми зараз найбільше потребуємо, то не gender mainstreaming, а family mainstreaming; не самовбивча політика промування всіляких можливих сексуальних особливостей, а підтримка відкритої на майбуття прородинної політики», — каже о. д-р Даріуш Око.

Викладач Папського університету Йоана Павла ІІ підніс голос у справі проекту, який зараз обговорюється у польському Сеймі. Оновлення закону о. Даріуш називає «гомотерор-законом» і «типово тоталітарним обриванням усіх дискусій», що в підсумку може провадити до звинувачень тих, хто цитуватиме Біблію, Катехизм, папське вчення або «невигідні» наукові дані. На думку краківського священика, це також перший крок до легалізації «гомозв’язків, гомовсиновлення та шкільного сексуального розтління».

— Отче професоре, у Сеймі обговорюється проект закону стосовно впровадження деяких принципів Євросоюзу про «рівнозначне ставлення», і цей законопроект починає викликати щораз то сильніший суспільний опір. Чому?

З багатьох причин. По-перше, з юридичного погляду маємо тут справу з неймовірним правовим заворотом, із законом, що суперечить принциповим положенням становлення права. Уже на мовному рівні впроваджуються неясні або надміру широкі поняття, наприклад, небувало розширене поняття дискримінації, щодо якої говориться про «опосередковану дискримінацію», «багатократну», «дискримінацію через асоціації» та «дискримінацію наміру» тощо. Такі визначення дають змогу для вельми широких інтерпретацій, і, певно, саме про це йдеться. Таким чином легко звинуватити кого завгодно у чому завгодно.

По-друге, то звинувачена особа чи інституція муситиме доводити свою невинуватість щодо когось, хто цілком суб’єктивно вважає себе ображеним (або, може, тільки цинічно грає, провокує), але не треба доводити провину того, кого звинувачують. Це широчезне поле для зловживань.

По-третє, цей законопроект вводить фундаментальну правову нерівність, ділить суспільство немовби на під-людей і над-людей. Над-люди, тобто середовище лесбійок, геїв, осіб транс- чи бісексуальних (скорочено ЛГБТ) ставиться вище за всіх; натомість «під-людей», наприклад, духовенство, дозволяється й надалі скільки завгодно критикувати і принижувати їх будь-яким способом.

Ми бачимо, як багато публікацій, уже й самі назви телепрограм та обкладинки тижневиків, аж пирскають ненавистю до Церкви та священиків, і на це немає ніякої статті, таку ненависть можна поширювати. Так, ніби  християни й духовенство то люди, вилучені з-під юридичного захисту.

Як би Ви коротко оцінили мету цієї пропозиції оновлення закону?

Абсолютна заборона будь-якої критики не-гетеросексуальної поведінки, а також тих, хто її промує, ідеології та організацій. Це так, якби можна було дискутувати про комунізм і комуністів, але не можна було говорити про них жодного критичного речення, повністю заборонено згадувати про Сталіна, Великий голод, Катинь і Гулаг — під загрозою потрапити на Луб’янку, а потім у концтабір (як Солженіцин і десятки мільйонів інших людей).

Щойно цей законопроект набуде схвалення та увійде в життя, як одне критичне речення або ж один вираз обличчя чи жест можуть стати підставою для звинувачення: бо це може бути інтерпретоване як «гомофобний думкозлочин». Ба навіть і цього не буде потрібно, достатньо, щоби хтось із «райдужного середовища» захотів знищити якусь людину з будь-якого приводу. Тому можна слушно сказати, що це подібне до класичного «закону затикання рота», гомотерористичного закону.

Що ці зміни можуть означати на практиці?

Законопроект передбачає можливість слідства не тільки для відшкодування, а й виплат у серйозному фінансовому вимірі. Суд також може вирішити, що особа, звинувачена на підставі цього закону, може бути змушена виплатити півмільйона злотих штрафу або розмістити на телебаченні перепрошення, трансляція якого коштуватиме мільйон злотих. У такий спосіб будь-кого можна звести до пожиттєвої вбогості або вкинути у в’язницю. І все це — в ім’я толерантності, поваги до людини та будування нової прекрасної Європи відповідно до ідеології лівих.

Це типове затикання всіх дискусій. Якщо взагалі не можна буде критикувати райдужного лобі, то ніхто в такому разі не зможе спротивитися черговим вимогам, яке воно буде одразу ж впроваджувати. Тому слід сподіватися, що одразу ж буде легалізовано гомозв’язки, гомовсиновлення та шкільне сексуальне розтління, бо навіть послам у Сеймі не можна буде критикувати їх бодай одним реченням. Ніхто й ніщо не зможе стати на шляху тоталітарної революції, яку вони прагнуть провести.

Кого можуть зачепити ці юридичні зміни?

Загалом беручи, кожного: достатньо, щоб зробив чи сказав будь-що, що не сподобається комусь із середовища ЛГБТ та їхніх союзників. Вистачить, наприклад, процитувати наукову статистику, яка свідчить, що у гомозв’язках у кілька разів частіше стається сексуальне насильство щодо дітей, або що в шерегу країн Заходу понад 60% захворювань на СНІД та інші венеричні хвороби припадає на геїв, які становлять близько 1% суспільства, що особливо виразно говорить про «переваги» їхнього способу життя.

Так відбуватиметься боротьба з наукою, що типове для ідеологів. Для звинувачень вистачить однієї критичної фрази щодо примусового гомовсиновлення дітей геями, і це буде визнане за гомофобію. Але таке критичне ставлення мають, власне кажучи, 90% поляків, отже — 90% нашого суспільства підпадатиме піж ризик звинувачень і ув’язнень.

Можна запитати, чи в такому разі, аби здійснити такий премудрий закон — а закон має бути шанований і втілюваний, — його автори мають намір перетворити Польщу на один великий концтабір, де 10% суспільства будуть охоронцями решти ув’язнених 90%? А якщо ті 90% будуть захищатися, то вони планують війну з допомогою союзних військ із Брюсселя?

Ви очікуєте якихось закордонних відгуків?

Брюссельське ЛГБТ-лобі, яке старається нав’язати нам гомо- та гендер-ідеологію, подібно як Москва раніше силкувалася нав’язати нам комунізм, буде задоволене. Але нам від того не мають перепадати самі приємності, можуть бути й клопоти. Наприклад, канцлер Німеччини Ангела Меркель сказала нещодавно у передвиборній кампанії, що вона виразно проти юридичного визнання гомовсиновлення, вважає це за щось дуже негативне й не допустить до ухвалення цього Бундестагом (що не зашкодило їй перемогти на виборах). Згідно з пропонованим законопроектом, це чиста гомофобія, яка підлягає покаранню в’язницею. Чи з огляду на це пані канцлер, коли приземлиться в аеропорту Окенчі, має бути тут же заарештована або депортована з нашої країни?

Святіший Отець Франциск, ще як єпископ Буенос-Айреса, написав до всіх вірних: не потрібно себе обманювати і слід добре усвідомлювати, що «гомо-подружжя» то просто справа сатани. Нещодавно, вже як Папа, він підкреслював, що питання гомосексуалізму прекрасно висвітлене у Катехізисі Католицької Церкви, і що його потрібно триматися, це нас зобов’язує. А Катехізис визначає гомосексуалізм як «важке спотворення», і про гомосексуальні акти каже, що вони «за самою своєю внутрішньою природою є невпорядкованими (…), суперечать природному законові» й тому «в жодному випадку не можуть бути виправдані» (ККЦ 2357). Подібно говорили блаж. Йоан Павло ІІ та Бенедикт XVI. Це також чиста «гомофобія» на погляд пропонованого законопроекту, і має каратися після впровадження його в дію. Чи означає це, що також Папа одразу після прильоту до Польщі має бути заарештований або депортований, і що вже не буде можливим жодне папське паломництво, що треба буде відкликати Всесвітній день молоді 2016 року? Бо ж уже сьогодні чимало геїв вимагають арештувати Папу.

Це багато говорить про гомоідеології, бо навіть комуністи на щось таке не зважилися, вони ж бо допустили кілька папських паломництв. Вони теж ув’язнили у Польщі «всього лише» кількох єпископів, а тут потрібно буде по черзі забрати до в’язниці всіх членів єпископату, бо слід визнати, що єпископи навчають згідно з Катехізисом. Ще легше буде арештувати інших: достатньо, щоби хтось прочитував Папу, Катехізис, Біблію, «невигідні» наукові дані — і він одразу може підпасти під звинувачення. У цей спосіб 15-річна дівчина чи 80-річна бабця можуть на довгі роки потрапити до в’язниці — якщо не матимуть сотень тисяч злотих на гейські фінансові претензії.

Автори законопроекту посилаються на 32 статтю Конституції, де написано, що «ніхто не може бути дискримінований у політичному, суспільному чи економічному житті ні з якої причини». Якщо гомосексуалісти почуваються дискримінованими, чому б їм не мати права на захист?

Гомофобія — це поняття, невідоме в науковій психології, воно вигадане геями як знаряддя для війни з суспільством. Дослівно воно означає «страх перед людиною» і вже у цій версії є абсурдним, бо кому можна закинути, що має «страх перед людиною»? Натомість у практичному використанні гомопропаганди кожне окреме критичне висловлювання на тему гомосексуалізму (також і якийсь жест або вираз обличчя, який їм не сподобається) одразу, автоматично означають, що ця людина — «гомофоб», тобто страждає на психічно-духовний розлад, який полягає у страхові перед гомосексуалістами і водночас у ненависті до них. І за одне таке речення вона може бути вигнана з роботи, доведена до фінансового краху, вкинута у в’язницю (як це діється вже по деяких місцях на Заході).

Оскільки ж людей, окреслюваних як гомофоби, майже немає, то це поняття вживається фактично завжди як образа, приниження окремих осіб. Той, хто взагалі використовує це слово, діє аналогічно до більшовиків, які говорили про «запльованих карликів реакції» (Виключно польська реальність: слова з пропагандистського плакату щодо солдатів Армії Крайової. — Прим. пер.), або нацисти, яка говорили про «тих паршивих смердючих жидів». Тобто той, хто оперує терміном «гомофоб», сам найвищою мірою використовує мову ненависті, виказує несамовиту погорду до окремих людей та цілих суспільних груп. Це слово подібне до смертної кари, яка має повністю знищити опонента. А такі поняття застосовувані у нас до більш ніж 90% суспільства, до християн, до всієї Церкви. Тобто, на думку гомофанатиків, хворими від ненависті є Папа Франциск і блаж. Йоан Павло ІІ, блаж. о. Попєлушко, блаж. Мати Тереза з Калькутти…

А що найгірше, за їхньою логікою, гомофобом мусить бути сам Бог, який допустив написання в Біблії стількох критичних слів — причому виключно критичних — про гомосексуалізм, виразів, які, між іншим, погрожують утратою за це вічного життя. Надодачу вони, певно, страждають від неймовірної, демонічної пихи, якщо взагалі не дозволяють себе критикувати, так немовби вони були над-людськими, божественними істотами. Тоді як тільки Бог, оскільки є істотою ідеально досконалою, не підлягає жодній критиці. Натомість кожне створіння, кожна людина всіляко обмежена й тому підпадає під критику, ба потребує її. Це стає особливо очевидним у демократії, до суті якої належить право на слушну критику стосовно будь-кого, але також і обов’язок приймати слушну критику на свою адресу. Тому заперечення будь-якої можливості критики є дією глибоко антидемократичною, замахом на свободу слова, діянням виключно тоталітарним. Гомоідеологи тільки балакають про толерантність, а самі, щойно їм вдається домогтися якоїсь влади, не ставлять і в гріш ту толерантність, борються з тими, хто їх критикує, переслідують їх, аж до повного знищення.

То саме гендер- і гомоідеологи такою поведінкою доводять, що вони самі, швидше за все, страждають на серйозні розлади, якщо аж так сильно ненавидять інших, гордують ними, так їх принижують і найохочіше позамикали б усіх по тюрмах. Можна сказати, що то радше вони страждають від різних страхів та ненависті: наприклад, від гетерофобії, гінекофобії (боязні жінок), правдофобії, христофобії (що очевидно), а над усе — від Богофобії. Як видно, поняття можна множити легко. Тому саме використання понять «гомофобія, гомофоб» за своїм принципом є переступом, злочином, і має бути переслідуване законом. Власне кажучи, саме ті, кого обзивають «гомофобами», мають право подавати до суду, а якщо цього не роблять, то зокрема через те, що вони — набагато кращі люди, ніж ті, які їх так принижують.

Якої реакції Ви б чекали з боку людей віруючих?

Треба насамперед усвідомлювати, що ми маємо справу зі злочинною діяльністю, з безсовісним замахом на гідність людини, на свободу слова, на права більше ніж 90% нашого суспільства. Це замах на Конституцію і весь юридичний порядок Польщі. Райдужне лобі прагне нав’язати цілому світові свої ідеології та сексуальні манії, ще глибше, ніж це чинили більшовики з Москви. Навіть вони не зважилися на настільки послідовну й деструктивну атаку на сім’ю та дітей. (Вони це пробували, одразу після революції, але, бачачи наслідки, відступили.) Треба рішуче протиставлятися тим, хто хоче викликати нову революцію та війну, які реалізують нео-більшовицькі ідеології.

До наших найбільших проблем належить сьогоднішня демографічна катастрофа, вимирання Європи, яке стало наслідком, зокрема, пропагованої цими силами сексуальної революції. Вона робить з людей сексуальних маніяків, неспроможних закласти родину і мати дітей. Оскільки дітей стало надто мало, за 20-30 років почнуть падати європейські пенсійні системи, не буде кому утримувати величезну кількість старих людей. Те, чого ми зараз найбільше потребуємо, то не gender mainstreaming, а family mainstreaming, не самовбивча політика підтримування всіляких можливих сексуальних особливостей, а відкритої на майбутнє прородинної політики.

Ідеться, отже, про велику мобілізацію всього суспільства, про викриття цієї загрози, смертельної для нашої цивілізації, у медіа, про організацію маніфестацій та писання протестів. Не шкодувати на це часу, зусиль і коштів.

Парадоксальним чином, цей замах на державу може мати добрі наслідки. Він може довести до свідомості цілого суспільства, з яким цинічним, негідним та грізним ворогом ми маємо справу, і як сильно він зневажає людську гідність, розум і закон. Тепер уже всі можуть побачити, як сильно деякі політики партії та медіа стали знаряддями гендер-безумства. Тому потрібно закалитися, набути імунітету щодо цієї хвороби, як ми мали імунітет щодо соціалістичної пропаганди. Треба наперед знати, що коли такі політики та медіа говорять про інтереси райдужного лобі, то це настільки само правдиве, як тексти московської «Правди» чи нашої «Трибуни люду» на тему комунізму. Трагічний досвід, чим є більшовизм і нацизм, зробило полякам добряче щеплення проти лівацької пропаганди. З цього також виростає велика мудрість нашого суспільства, його непіддатливість на ідеології.

Потрібно брати участь в акціях громадського протесту, заохочувати своїх знайомих, розсилати інформацію всім, чиї електронні адреси ми маємо. Є такі хвилини, коли не можна залишатися бездіяльним. Коли на спільному кораблі, яким ми всі пливемо, окрема група пасажирів влаштовує оргію і хоче, розгулявшись, його потопити, то нам нічим не допоможе позамикатися по своїх каютах і пильнувати свої клумки…

***
Отець Даріуш Око, священик Краківської архидієцезії. Висвячений 1985 року. Захистив докторат з філософії 1991 року в Папському Григоріанському університеті. Співпрацівник Папської теологічної академії в Кракові (сьогодні — Університет Йоана Павла ІІ) від 1992 року. Там же захистив 1996 року докторську працю з теології, від 2011 року є професором (doktor habilitowany) цього університету.

  Джерела: CREDO

Воїни Христа Царя

30.09.2013р. Б. / В Єрусалимі осквернили християнський цвинтар

Єрусалим, християнський цвинтар
Поліція затримала чотирьох учнів єшиви «Тфуцот», які, згідно з наявними підозрами, зруйнували 15 пам’ятників на християнському кладовищі на горі Сіон.
 
Порушники побили пам’ятники камінням і намагалися втекти з місця злочину, проте були затримані поліцейськими патрулем. Затриманим — від 17 до 26 років. 

Начальник відділу роботи з російськомовними ЗМІ у прес-службі поліції Ізраїлю, капітан Міхаель Зінґерман, повідомив редакції NEWSru.co.il, що двоє з чотирьох затриманих eже відомі поліції як члени організації «Ноар а‑Гваот». За участь у заворушеннях в Юдеї та Самарії суд заборонив їм з’являтися на цих територіях. 

Усі четверо затриманих перебувають у поліцейському відділку. Поліція Єрусалима порушила слідство у справі осквернення могил.
 
Довідка: єши́ва (івр. יְשִׁיבָה‎, буквально «сидіння, засідання»; мн. Єшиво́т, івр. יְשִׁיבוֹת) укр. також єшибо́т — єврейський вищий релігійний навчальний заклад, де вивчається Усний Закон, головно Талмуд. У певні епохи єшива виконувала також законодавчі й судові функції. В останні сторіччя головною діяльністю єшив є підготовка до звання рабина. Термін навчання у єшиві зазвичай не обмежений.
 
За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО 

неділю, 29 вересня 2013 р.

29.09.2013р. Б. / «Caritas» звернувся до ООН

Затвердити нову основу для дій, у центрі яких буде боротьба з голодом і за право на харчування, закликали спільно "Caritas Internationalis", "Caritas Europa" та іспанський "Caritas" Організацію Об'єднаних Націй з приводу її Генеральної Асамблеї в Нью-Йорку.

Благодійні організації просять просування нового плану розвитку до 2030 р., що включає в себе ефективні заходи, спрямовані на викорінення голоду в бідних країнах. У зверненні до ООН говориться, що ліквідація голоду, продовольча безпека і відсутність недоїдання повинні бути ключовими цілями нового всеосяжного плану.

"Caritas" вважає, що бідність і голод можуть бути ліквідовані тільки при скороченні нерівності серед людей та захисту прав людини. Зокрема, робиться посилання на лист, який в червні 2013 року Папа Франциск відправив до учасників саміту "G8", який відбувся у Великобританії, де Понтифік закликав поставити в центр економічної політики людину.

Генеральний секретар "Caritas Internationalis" Мішель Рой зазначив, що мета діяльності католицьких благодійних організацій − це стійкий мир для майбутніх поколінь, в якому всі люди будуть мати доступ до харчування, охорони здоров'я і свободи. У зв'язку з цим, "Caritas" завершує своє звернення вимогою розробки механізму відповідальності, який буде служити моніторингу та оцінці виконання зобов'язань, що уряди візьмуть на себе щодо захисту осіб, що живуть у найбільш несприятливому становищі.

За матеріалами http://be.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятницю, 27 вересня 2013 р.

27.09.2013р. Б. / Папа відлучив від Церкви священика, який одружував гомосексуалістів

Папа Франциск
Папа Римський Франциск відлучив від церкви колишнього австралійського священика Грега Рейнольдса, який виступав за рукоположення жінок у священицький сан і одностатеві шлюби.
 
Спочатку Папа позбавив його сану, а потім – відлучив від Церкви. 

Колишній австралійський священик Рейнольдс вже багато років поводився скандально. Спочатку він заявляв про підтримку жіночого священства, згодом брав участь в гей-парадах на захист одностатевих шлюбів. Також він неофіційно одружував гомосексуалістів. 

У 2011 році о. Рейнольдс відмовився від обов’язків настоятеля та заснував рух «інклюзивних католиків», який закликає Церкву змінити своє ставлення до гомосексуалізму та рукоположення жінок. 

Єпископ Мельбурна Деніс Гарт заборонив йому публічно виконувати священицьке служіння, зокрема відправляти Месу та вділяти Причастя. 

На тему скандального священика висловилася Конгрегація віровчення. 31 травня архидієцезія Мельбурна отримала лист від Апостольської Столиці. Документ повідомляв, що Папа позбавляє сану священика, який проголошував єресь, а також відлучає його від Церкви. Це остаточне рішення. 

Причина екскомуніки – погляди Рейнольдс, які суперечать вченню Церкви. 

Рішенню Папи здивувалися «прогресивні медіа», які неодноразово перекручували слова Святішого Отця про ставлення до гомосексуалізму. 

За матеріалами: Gość Niedzielny  

 Джерело:   КРЕДО

27.09.2013р. Б. / Геї погрожують королеві макаронів за оборону традиційної родини

На рішучий жест в обороні традиційного поняття сім’ї відважився італійський король макаронів Гвідо Барілла.

 У інтерв’ю для Радіо 24 він заявив, що його фірма ніколи не використає популярних на сьогоднішній день гей-тем. «Ми маємо рішуче іншу культуру. Для нас поняття родини є святим і залишається одним з основних вартостей фірми» - заявив Барілла і застеріг, що ним не керує брак поваги до гомосексуалістів, але простий факт, що він з ними не погоджується.

Сім’я, до якої ми звертаємося, є класичною родиною, в якій ключову роль відіграє жінка, яка є культурним центром родинного життя – підкреслив правнук творця найпопулярніших італійських макаронів. Гвідо Барілла визнав, що в своєму домі кожен може робити, що хоче, і геї можуть бути навіть подружжям, але не можуть псувати життя іншим, а цим, на його переконання, є усиновлення дітей гомосексуальними парами, бо воно стосується особи, яка сама не може приймати рішення. Власник фірми підкреслив, що говорить це як батько, який добре знає, як важко виховувати дітей.

Гвідо Барілла гірко заплатить за ці слова. Гей-товариства закликають бойкотувати продукцію фірми BARILLA, розраховуючи на підтримку геїв у інших країнах. Але італієць не переймається цим бойкотом: «Якщо їм це не подобається, то не мусять їсти наші макарони. Всім подобатись не можна». 

За матеріалами: http://pl.radiovaticana.va 

Джерело:   Воїни Христа Царя

четвер, 26 вересня 2013 р.

26.09.2013р. Б. / Соцмережі псують пам’ять


СоцмережіДо такого висновку дійшли дослідники з Королівського Інститут технологій у Стокгольмі (Швеція).
 
Як запевняє один з дослідників Ерік Франзен, мандри нетрями інтернету можуть впливати на здатність мозку накопичувати необхідну інформацію, пише Nature World News. 

Люди покладаються на «робочу пам’ять» (чи короткотермінову, як її ще називають), аби орієнтуватись у довколишньому світі. Добра така пам’ять означає, що люди можуть накопичувати інформацію для того,  аби виконувати певну роботу. 

Інші дослідження показали, що діти з доброю короткотерміновою пам’яттю добре справляються з математикою. 

Зависання онлайн залишає мозкові менше часу для «прибирання» і він не може очиститись від інформаційного сміття. 

Як пояснює шведський дослідник, коли ви довго сидите у Facebook, мозкові стає все важче тримати в голові речі, які «оналйн» і які вам потрібні. 

Адже для опрацювання інформації, яка надходить у мозок з промови чи відео, йому потрібна частково система робочої пам’яті. Тож таким чином активні «фейсбукери» зменшують свій вільний об’єм короткотермінової пам’яті. 

«А коли ви намагаєтесь запам’ятати багато речей у своїй робочій пам’яті, ви гірше справляєтесь з обробкою інформації», – пояснює Ерік Франзен. 

За матеріалами: Українська правда. Життя  

Джерело:   КРЕДО

середу, 25 вересня 2013 р.

25.09.2013р. Б. / Як розпоряджатися сімейними грошима? – про це у жовтневій «КАНІ»


Кана_жовтеньЩо таке сімейний бюджет? Як правильно його планувати? На що треба звертати увагу, розпоряджаючись грошима? Відповіді на ці та інші питання у жовтневому числі журналу «Кана». Його провідна тема – «Гроші: мої-твої… Наші?»
 
Щоб почати планувати сімейний бюджет, сім`я повинна чітко визначити свої доходи і витрати, навіть започаткувати ведення «домашньої бухгалтерії». Про те, як це грамотно зробити, розповідає Віталій Рисін, декан фінансово-економічного факультету Львівського інституту банківської справи. Фахівець  також розказує, як розумно розпоряджатися сімейним бюджетом, як правильно заощаджувати і чи можливо це в режимі низьких зарплат та нестабільної оплати праці. А ще він говорить про те, хто має займатися розподілом сімейних коштів – чоловік чи дружина. 

Мабуть, у кожній сім’ї рано чи пізно виникають конфлікти через гроші. То зарплати не вистачає на необхідне, то хтось із подругів почав заробляти більше і «встановлювати» свої правила, то на сім’ю тиснуть борги. Такі ситуації стають іспитом на зрілість стосунків та терпеливість. Як ці труднощі гідно пережити і як стратегічно підійти до сімейних грошей – про це черговий канівський матеріал із порадами Ростислава Шемечка, директора Центру психології Українського Католицького Університету. 

Практичною є стаття про те, чи варто сьогодні українцям брати кредити. А якщо вже брати, то як уникнути банківських пасток та шахрайства «небанківських» організацій? Автор – Ростислав Слав’юк, завідувач кафедри банківської справи Львівського інституту банківської справи. Серед іншого, він пояснює, на що конкретно треба звертати увагу, підписуючи з банком договір про кредит, а також розвіює «міфи» про кредити із нульовими відсотками, якими рясніють рекламні оголошення. 

У «Кані», як завжди, також є знайомства з людьми, які додають наснаги до життя. Серед них – Андрій Маслюх, знаний перекладач, сім`янин, який всупереч складному діагнозу лікарів – дитячий церебральний параліч, отримав добру освіту, став професійним перекладачем книжок і веде активний спосіб життя. Його історія багатьох людей може надихнути на здолання нових вершин у своєму житті. 

А ще у цьому номері: роздуми над Словом Божим, репортажі, поради психологів, священиків, матеріали про стосунки у подружжі, виховання дітей, блоги, книжкові рецензії, корисні та смачні рецепти, заняття з рукоділля, кросворд. 

Журнал «Кана» вже можна передплатити. Передплатний індекс: 68747. 

Про новини «життя» журналу читайте на сторінці у Facebook. Детальніше про можливість придбання дивіться на сайті: www.svichado.com

Джерело:   КРЕДО

вівторок, 24 вересня 2013 р.

24.09.2013р. Б. / За спробу відмовити від аборту — 12 000 євро штрафу

Ксав’єр Дор
12 000 євро штрафу має сплатити 84-річний французький pro-life активіст Ксав’єр Дор  за те, що увійшов до абортарію, щоб спробувати відмовити хоча б одну жінку від аборту.
 
В абортарії він розмовляв з однією жінкою, спробував її відмовити від вбивства дитини та подарував медальйон з зображенням Богородиці. 

В результаті французький суд засудив напівсліпого пана Дора до штрафу в розмірі 2 000 євро, оскільки постановив, що він вчинив насильство та чинив моральний і психологічний тиск на жінку, яку намагався  відмовити від вбивства власної дитини. Також суд постановив, що пан Дор має сплатити 10 тис. євро, оскільки розмовляв із директором абортарію та виклав йому погляд Католицької Церкви на аборти. Суд покликався на закон, який забороняє  чинити перешкоди аборту. 

З приходом до влади соціалістичного уряду президента Олланда у Франції, не зважаючи на тяжку економічну кризу в країні, була значно посилена підтримка безплатних абортів. Навіть більше— міністр з питань рівноправності жінок Нажат Волан-Белкас заявила, що закон про заборону перешкоджати аборту необхідно застосовувати і до інтернет сторінок, які поширюють pro-life переконання. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:   КРЕДО 

понеділок, 23 вересня 2013 р.

23.09.2013р. Б. / Коренем усього зла є грошолюбство


поклоніння мамоні (картина Евелін де Морган)

Гроші часто спричинюють захворювання нашого мислення та скеровують нас на погану дорогу.
 
Папа Франциск запропонував роздумати над цим молільникам, які 20 вересня зібралися на Святу Месу у каплиці ватиканської резиденції Святої Марти. Він підкреслив, що від ідолопоклонства грошам родиться інше зло, таке як гордість та суєта, сварки та заздрість, підозри та різного роду конфлікти. 


Він зауважив, що грошолюбство віддаляє людину від Господа Бога. Є багато хвороб, багато гріхів, але, як вказує сам Ісус, бажання грошей, або навіть, жадоба грошей – це корінь усякого зла. Хто піддався тій пожадливості, той зійшов з дороги віри та забезпечив для себе численні терпіння. Святіший Отець із сумом наголосив, що те грошолюбство має силу звести людину із шляху віри, а той й відняти її у неї: це бажання послаблює віру, а потім особа може її цілком втратити. 

Папа також пригадав і про тих, які вважають релігію джерелом збагачення, які ходять до церкви, щоб мати відповідний статус у суспільстві і, користуючись доброю славою в очах інших осіб, роблять свої справи, щоб матеріально збагатитися. Святіший Отець зауважив, що ті, які обирають дорогу грошейа, в кінцевому результаті стають зіпсованими. Гроші, за словами Єпископа Риму, можуть спричинитися до того, що людина поволі падає у прірву. Не можна служити Богові та мамоні, або одне або інше! «Гріш на початку приносить тобі певне благополуччя. Добре, а потім ти почуваєшся трохи важливим і приходить марнославство… А від марнославства – до чванливості та гордості. Це три сходинки: багатство, марнославство та гордість», – зазначив Папа, додавши, що ніхто не може спастися через гроші, завдяки багатству. Диявол завжди обирає ту дорогу спокус: багатство, щоб людина почувалась самодостатньою; марнославство, щоб вона відчувала себе важливою; і на закінчення, чванливість, гордість», – підкреслив Понтифік, зазначаючи, що пожадливість багатства є гріхом проти першої Божої Заповіді, бо людина робить собі із грошей божка, стає поклонником не правдивого Бога, а ідола. 

На закінчення своєї проповіді Святіший Отець підкреслив, що апостол Павло заохочує нас уникати пожадливості багатства і її наслідків та шукати «праведності, побожності, віри, любові, терпеливості, лагідності», бо саме такою є Божа дорога. 





За матеріалами: Радіо Ватикану

Джерело:   КРЕДО

23.09.2013р. Б. / Чиїм є те, що ти маєш?

єпископ Гжегож Рись, Варшава
У Варшаві (Польща), на Урсинові, в парафії Вознесіння Господнього триває (19-22 вересня) ІІ Всепольський конгрес нової євангелізації. Зустріч зібрала близько 700 євангелізаторів з усієї країни. Другий день конференції, яка має назву «Пробудити велетня», був відзначений реколекційним навчанням єпископа Гжегожа Рися.
 
Свої роздуми ієрарх побудував на фрагменті з Діянь Апостолів, де говориться про те, що один дух і одне серце оживляли всіх віруючих. Жоден не називав своїм те, що мали, бо все у них було спільне.

— Колись я сміявся з цього уривку, на мій погляд, геть нереального: навіть у християнстві комунізм не вдається, — сказав єпископ. — Проблема полягає в тому, що це — модель, за якою ми маємо жити.

Питання про власність, сказав реколекціоніст, поставлене гостро: чиїм є те, що ти при собі маєш? Вся історія св. Франциска, на чий спосіб життя посилається нинішній Папа, є питанням про власність. Причому відповідь на нього — не в дусі нинішніх коментарів до папських висловлювань у медіа, які все зводять до теми ціни священицького авто.

— Ми повинні уважно дивитися на себе, на свої реакції стосовно фінансів Церкви, — підкреслював єпископ. Серед типової поведінки людей у Церкві він назвав, зокрема, реакцію «але ж Папа нічого нового не сказав». Наступна типова реакція — участь у детальних обговорюваннях, до якого розміру суми єпископ може собі дозволити купити автомобіль. Ще одна реакція — ствердження, що «з нашого боку немає нічого надзвичайного». На думку єпископа Рися, такі реакції католиків можуть свідчити про їхній спротив і дистанціювання від папського вчення на тему вбогості.

— Коли я був у семінарії й читав написане св. Франциском, то уявляв, що Бідняк мав тільки одного плаща. Потім я його побачив, в Ассизі, полатаний. Але пізніше я побачив ще один плащ св. Франциска, потім третій, і наступний… Тоді я зрозумів, що він мав плащ і радувався йому до тієї миті, коли побачив, що хтось інший плаща не має. Так само первісна єрусалимська Церква: вона не була повна вбогих, але то була спільнота, в якій ніхто не зазнавав нестатків.

Єпископ Рись нагадав, що блаженство, яке стосується «убогих духом», є тим єдиним блаженством, що написане у формі теперішнього часу. Всі інші стосуються майбутнього. Це означає, що благословення Бога кероване до людей, які не шукають вбезпечення у грошах. Що керигма, текст про царювання  Бога, уже збувається в людях убогих. Реколекціоніст нагадав звичай стародавньої Церкви, який наказував четвертину своїх прибутків призначати для інших. Як історик Церкви, він знає, що, наприклад, у VI ст. Церква була найбільшим володарем земель в Італії, але ніхто не робив із цього проблеми, бо застосовувався принцип «однієї четвертої». Єпископ застеріг не тільки від небезпеки зосередити всі очікування на матеріальних благах, а й також від життєвої позиції «мати іншу людину для себе».

Посилаючись на Адгортацію Папи Павла VI «Evangeli nuntiandi» та Синод єпископів на тему нової євангелізації (2012 р.), єпископ Рись говорив, що євангелізація потребує двох знаків. Ними є дар і досвід споглядання (контемпляції) та вибір убогості. Цього достатньо.

— Було би недобре, якби ми відчули себе втомленими темою бідності, про яку так часто говорить наш Папа Франциск. Ставлення до грошей визначає нашу готовність прийняти Євангеліє. Якщо у своєму переживанні віри ми певної миті не сягаємо по гаманець, то це означає, що ми десь затрималися. Нічого ми з цим не поробимо: переказування віри завжди завершується милостинею! Святий Дух підказує вбогість як один із найбільших вимірів євангелізації, — сказав єпископ Рись.

То саме керигма, наголосив він, дає знаряддя для євангелізації, для свідчення про воскресіння Ісуса силою самого Ісуса. Єпископ послався на образ учнів, замкнених у Горниці, які без Духа становили «мертве гроно». Коли ж Дух зійшов, вони відчули міць, яка звеліла їм вийти на вулиці та проголошувати Добру Новину.

Реколекціоніст заохотив учасників конференції, аби під час полуденної св. Меси під головуванням архиєпископа Казімєжа Нича вони склали спільну «тацю» та вручили в розпорядження варшавського єпископа. Це й буде, зазначив він, практичною перевіркою і знаком свідчення.
 
За матеріалами: Gość Niedzielny deon.pl

Джерело:   КРЕДО

пʼятницю, 20 вересня 2013 р.

20.09.2013р. Б. / Папа не критикував позицію Церкви щодо абортів та гомосексуалістів

Папа
В інтерв’ю виданню Civilta Cattolica Папа сказав, що «Церква повинна зцілювати рани та зігрівати серця». У розмові, публікація якої займає 30 сторінок, Папа Франциск розповів про себе, про своє розуміння Товариства Ісусового, про роль сучасної Церкви. Він говорив про пріоритет пастирської роботи і порушив різні аспекти євангельської проповіді.
 
Проте журналісти, як це часто буває, перекрутили його слова і спростили зміст. Сьогодні вранці світові та українські видання рясніли заголовками, що «Папа Римський розкритикував позицію Церкви щодо абортів та сексуальних меншин». Слова Папи жодним чином не розходяться з традиційним ученням Церкви, з яким можна ознайомитися в Катехизмі Католицької Церкви. 

Що ж насправді сказав Папа в інтерв’ю виданню Civilta Cattolica? На запитання о. Спадаро про пастирський підхід до таких ситуацій, як розлучення і гомосексуалізм Святіший Отець мав своє слово. 

Ось що відповів Папа Франциск на запитання о. Спадаро про пастирський підхід до таких ситуацій, як розлучення і гомосексуалізм.
 
«Ми повинні сповіщати Євангеліє на всіх дорогах, проповідуючи Добру Новину про Царство і зцілюючи, також і нашою проповіддю, кожен вид хвороби чи рани. У Буенос-Айресі я отримував листи від гомосексуалістів. Вони «зранені соціально» і кажуть, що Церква їх завжди засуджувала. Але у Церкви немає таких намірів. Повертаючись із Ріо-де-Жанейро я сказав: якщо гомосексуаліст має добру волю і шукає Бога, я не маю права його засуджувати. Тим самим я повторив сказане в Катехизмі. Релігія має право висловлювати свою думку в ім'я служіння народу, але Бог у Творінні наділив нас свободою: духовне втручання в особисте життя неможливе. Одного разу мені поставили провокаційне питання, чи я схвалюю гомосексуалізм. А я відповів питанням на питання: «Скажіть: коли Бог дивиться на гомосексуаліста, Він з любов'ю схвалює його існування чи з осудом його відштовхує?» Потрібно завжди брати до уваги особистість. Тут ми входимо в таємницю людини. Бог супроводжує людей по життю, і ми теж повинні супроводжувати, враховуючи їхній стан. Потрібно супроводжувати з милосердям. Тоді Святий Дух підказує священикові правильні слова». 

І далі: «У цьому велич Сповіді: в оцінці кожного випадку окремо, у розпізнаванні того, що краще для людини, яка шукає Бога і Його благодаті. Сповідальниця – не катівня, а місце милосердя, де Господь спонукає нас робити найкраще, на що ми здатні. Візьмемо ситуацію з жінкою, у якої за спиною зруйнований шлюб і зроблений у цьому шлюбі аборт. Потім вона вийшла заміж удруге і живе спокійно, народивши п'ятьох дітей. Аборт лежить у неї на совісті важким тягарем, і вона розкаялася. Вона хоче продовжувати жити по-християнськи. Як чинить сповідник?» 

«Ми не можемо наголошувати тільки на питаннях аборту, одностатевих шлюбів і використання контрацепції. Це неможливо. Я про це не так часто говорив, як мені дорікали. Але ж про це слід говорити в певному контексті. У кінцевому рахунку, позиція  Церкви відома, а я – син Церкви, і немає потреби говорити про це без кінця». 

За матеріалами: Католицький Оглядач 
\
Джерело:   КРЕДО 

вівторок, 17 вересня 2013 р.

17.09.2013р. Б. / У Дніпродзержинську встановили найбільший в Україні хрест

Хрест у Дніпродзержинську
У місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області з'явилося найбільше в Україні розп'яття. Хрест має у висоту 12 метрів.
 
За словами скульптора Гарніка Хачатряна, хрест виготовлений з заліза, що символічно для міста з великою кількістю важкої промисловості.
Хрест у Дніпродзержинську

За матеріалами: «Днепропетровск. Комментарии»

Джерело:   КРЕДО

суботу, 14 вересня 2013 р.

14.09.2013р. Б. / Послання pro-life у «Британія має талант»

театр тіней «Attraction»
Угорська мистецька група, театр тіней «Attraction» зворушила як журі, так і всіх присутніх своїм виступом у півфіналі «Британія має талант!»
 
Фінальна сцена, яка показує пригніченого чоловіка, що кладе голову на живіт своєї дружини, яка носить нове життя, і слухає биття серця своєї ненародженої дитини, зворушила мільйони людей в усьому світі. 

То був червневий півфінал конкурсу. Угорська група вже вдруге представила глядачам виставу з посланням pro-life. У квітні театр тіней показав історію кохання чоловіка й жінки, їхнє подружжя і початок нового життя. Суть цієї історії зрозуміла: сім’я є прекрасною спільнотою, яка народжує скарб нового життя. 

У червні група представила цю історію, виражаючи її через гру тіней і неймовірно прекрасну музику. Це високохудожнє представлення того, яким прекрасним даром є любов. 

У першій сцені м бачимо, як мати ніжно кладе своє дитя в колиску. Наступна показує дитину, яка робить перші кроки. Потім час дорослішання, навчання, перше кохання, подружжя. 

Настає перелам. Чоловік дістає трагічну звістку по телефону. Біжить до ліжка своєї хворої матері. Жінка помирає на його руках. Її душа відлітає у небеса. 

Чоловік потопає у сумі. Й саме тоді настає найбільш зворушлива мить. Дружина зневіреного чоловіка простягає до нього долоню. Віддалік чути биття серця їхньої ненародженої дитини. Завіса падає. 

Переглянути ролик можна з польськими субтитрами.

 
Один з творців конкурсу «Британія має талант» і постійний член журі Саймон Коуел, відомий своєю не раз ущипливою критикою виконавців, втирав сльози.

Послання цієї історії просте, і разом з тим проникливе. Там, де є життя, є і надія. Нове життя у лоні матері спроможне підняти зневірену людину з попелу, дати їй причину жити, надіятися і вірити. Якість зв’язку, що його чоловік пережив зі своєю матір’ю, він має переказати своїй дитину. 

Золтан Скуш, керівник танцювальної групи, сказав, що створив цю історію на честь своєї мами, яка померла два роки тому від раку. «Я вважаю, що найважливіший зв’язок — той, що між матір’ю і сином. Можливо, це найпрекрасніша річ, яка лиш існує», — каже Золтан, сам батько двох дітей. «Ми присвятили цей півфінальний виступ моїй мамі. Вона померла у мене на руках, це був найтравматичніший, найсумніший момент у моєму житті».
 
За матеріалами: Gość Niedzielny 

Джерело:   КРЕДО 

пʼятницю, 13 вересня 2013 р.

13.09.2013р. Б. / Європа сказала життю історичне «Так»

Один з нас
Чи відступить Європейська Комісія під тиском громадян Європи? Чи стримає вона фінансування абортів у країнах, що розвиваються? Європейська громадянська ініціатива «Один з нас» має шанс змінити законодавство Євросоюзу.
 
170 тис. дітей пренатального періоду щороку гине в Африці через проекти, фінансовані Євросоюзом. Уже мільйон європейців приєдналися до громадянської ініціативи «Один з нас», аби припинити фінансування абортів з кишені європейського платника податків. 

Ані Грінпіс, ані д-р Брюстль, імовірно, не припускали, що їхня суперечка матиме аж такі далекі наслідки. Вердикт Трибуналу справедливості Європейського Союзу в їхній справі стверджує, що людське життя починається від моменту зачаття, а людський ембріон заслуговує на пошану його гідності та інтегральності. Це рішення додало сил усім діячам pro-life із цілої Європи. 

Головним ініціатором Європейської громадянської ініціативи (EIO) «Один з нас» є італійський європосол Карло Кассіні, колишній суддя Вищого суду і голова найбільшої італійської організації pro-life. До Виконавчого комітету входять також представники Іспанії, Угорщини та Польщі. То вони координують найбільшу в історії Європи акцію pro-life.

«Чи складе Комісія іспит на європейськість? Чи слогани про демократичний характер Євросоюзу знайдуть відображення у дійсності, а отже, чи Комісія і Парламент прислухаються до голосу громадян? А цей голос каже виразне «так» життю!» — каже Якуб Балтрошевич, координатор EIO «Один з нас» від Польщі. 

Попри те, що необхідний мінімум уже зібрано, організатори продовжують збір підписів. Тому 22 вересня в усій Європі відбудеться Європейський день збору підписів. Поляки сподіваються на чисельність голосів pro-life, які може дати їхня країна. У листопаді в Кракові намічено створити першу в історії Європи Федерацію організацій pro-life, яка вкаже спільний напрямок діяльності на 2014-2020 роки. Серед очікуваний гостей — європосли та представники організацій pro-life зі США, аби одразу будувати спільну трансатлантичну діяльність. 

Європейська громадянська ініціатива (EIO) — це новий механізм Євросоюзу, який має стати відповіддю на дефіцит демократії в євросоюзних інституціях. Якщо організатори EIO зберуть мільйон підписів у щонайменше семи країнах Євросоюзу, Європейська Комісія буде зобов’язана організувати публічні слухання. Під час зустрічі лідери ініціативи зможуть представити комісарам аргументи у своїй справі. Далі Комісія ухвалить рішення, чи скерувати справу до Парламенту. Це рішення разом з обґрунтуванням буде опубліковане у Щоденнику Уставу Європейської Комісії всіма офіційними мовами ЄС. На сьогодні у Європі тільки двом ініціативам вдалося переступити межу в мільйон підписів. Слухання заплановано на весну 2014 року.
 
За матеріалами: deon.pl 

Джерело:   КРЕДО 

четвер, 12 вересня 2013 р.

12.09.2013р. Б. / Викрадений журналіст: громадянська війна у Сирії не є «світською революцією»

Доменіко Кіріко
Громадянська війна в Сирії не є «світською революцією», вважає італійський журналіст, який побував в полоні у бойовиків.
 
Італійський репортер, який був викрадений сирійськими бойовиками і повернувся додому після звільнення, заявив: «Я намагався розповісти історію сирійської революції, але можливо що, ця революція обдурила мене». 

Доменіко Кіріко, якого повстанці передали злочинцям, щоб ті домовлялися про його звільнення, підкреслив, що громадянська війна в Сирії не є «світською революцією», як він вважав спочатку. 

Кількість викрадень людей у Сирії постійно зростає, оскільки повстанці та звичайні злочинці хочуть отримати викуп і мати вигоду від переговорів. 

«AsiaNews» підкреслює, що релігійні лідери є частими цілями для викрадень. Серед заручників, які досі можуть знаходитися у бойовиків, — двоє православних ієрархів, викрадених 22 квітня, священики Вірменської Католицької Церкви й Елладської архиєпархії, викрадені в лютому, та італійський єзуїт, який зник наприкінці липня.
 
За матеріалами: Портал Credo.ru 

Джерело:   КРЕДО 

середу, 11 вересня 2013 р.

11.09.2013р. Б. / Винищення християнського Сходу

Християни Близького Сходу
Західний світ проворонив найбільшу трагедію ХХІ століття: винищення християн на Близькому Сході. Незабаром по них можуть залишитися тільки випалені храми, порожні будинки та дві тисячі років історії.
 
Тут уже не йдеться про окремі інциденти дискримінації ані навіть про більш організовані та регулярні переслідування в окремих країнах. Християнству на Близькому Сході, тобто в його власній колисці, загрожує повне стертя з суспільно-релігійної мапи цього регіону світу. 

В той час як на Заході робила кар’єру боротьба з міфічним глобальним потеплінням і надуманою гомофобією, коли екотерористи припинали себе до дерев на захист унікальних видів комах перед будованими автострадами, а капризні зірки шоу-бізнесу та політично грамотні естети плакали над кічуватими арт-скандалістками, — у цей самий час у багатьох мусульманських країнах жахливо маліла кількість християн. Не тому, що знижувався рівень народжуваності, а через надмірно високу смертність — внаслідок замахів, підпалів, масових убивств; а насамперед через справжнісінький Exodus, Вихід небаченого досі рівня. Однак ікорно-статусні захисники прав людини донині не хочуть назвати ці трагедії на ім’я: сучасний голокост християн є одним із найбільших погромів в історії людства.
 

Земля Ісуса — без християн

 
Ще в другій половині ХХ століття кожен п’ятий мешканець Близького Сходу був сповідником Христа. Сьогодні заледве 4% популяції цього регіону становлять християни. Їхній відплив, однак, розпочався вже на початку минулого століття. 

Спершу exodus вірмен у роки І Світової війни, потім грецько-православний exodus із Єгипту в 1950-ті. Причиною також є внутрішні конфлікти, що тримають десятиліттями в окремих державах регіону. В цьому останньому випадку прекрасною ілюстрацією є становище у Святій Землі: наприклад, у Вифлеємі  в 1960-х християни становили близько 90% населення, а сьогодні їх, грубо беручи, менше половини. У самому Єрусалимі за неповних 70 років кількість мешканців-християн знизилась удвічі. За прогнозами ООН, християни в Ізраїлі й Палестині житимуть ще щонайбільше два покоління. 

З найбільшим за всі роки Виходом маємо справу в Іраку — це наслідок західної агресії на цю країну (здійсненої під фальшивим приводом пошуків хімічної зброї), звідки втекли вже більшість християн, які населяли цю землю з часів ранньої Церкви. Перед війною 2003 року в Іраку налічувалося близько 1,4 млн. християн, а нині їх менше 300 тисяч! Вони стали жертвою помсти ісламістів, які визнають християн союзниками агресора з Заходу. Одна з найкривавіших атак на християнську спільноту сталася 31 жовтня 2010 року, коли ісламські бойовики убили 44 вірних і двох священиків у сиро-католицькій катедрі в Багдаді. То була катастрофа, яка викликала масову втечу християн з Іраку. Патріарх халдейської Церкви Луїс Сако казав, що в Іраку колись було 300 храмів. На сьогодні їх залишилося близько 50, й навіть ці постійно є цілями атак. За даними організації «Допомога Церкві в потребі», тільки у 2003–2010 роках мільйон іракських християн перебував у таборах для біженців; за цей час убито 50 священиків і понад 3000 вірних.
 

Повторення Іраку

 
Подібний сценарій може розігратися після ймовірної американської атаки на Сирію (куди, зрештою, в першу чергу втікали іракські християни), і наступні стародавні храми зникнуть з лиця власної землі. Це, зрештою, діється вже зараз, відколи в сирійському бунті щораз то сильнішими стають загони мусульманських екстремістів. Фізична ліквідація християнства у цій країні — це замовчуваний «побічний ефект» підтримки Заходом сил, що борються з режимом. Церковні організації вже доповідають, що з найбільш збунтованого міста Хомса аж 90% християн утекли через різке зростання насильства на релігійному ґрунті. Члени озброєних банд ходили від дому до дому й веліли людям вибиратися звідти за кілька хвилин. Для ясності на мурах з’явилися написи: «Християни — до Бейрута!» 

Сирію досі населяла  одна з найстарших християнських спільнот. І хоча століттями у цьому пейзажі домінують мінарети при мечетях, то між ними можна все-таки побачити численні християнські храми. Деякі з них пам’ятають перші століття після Христа. У Маалулі, селі на висоті 1700 м над рівнем моря, у монастирі св. Сергія знаходиться маленька святиня з ІІІ ст. У селі донині в родинах розмовляють арамейською, мовою Христа. За кількадесят кілометрів звідти, у Сейднаї, розташований найбільший на Близькому Сході марійний санктуарій. Сюди приходять на прощу як християни різних конфесій, так і мусульмани. Можна сказати, що в Сирії мешкають потомки перших християн: зрештою, то саме тут постали дві найстарші (після Єрусалима) християнські спільноти, в Антіохії Сирійській (яка сьогодні належить Туреччині) учнів Ісуса уперше названо християнами. 

Є тут спільноти православних обрядів, як і східні Церкви, що залишаються в єдності з Римом. Загалом близько10-12% сирійського суспільства молилося словами «Отче наш». Донедавна Сирія була одним із нечисленних у цій частині світу прикладів досить доброго співіснування мусульман і християн. У певному сенсі це була регульована згода. Алавіти, які правили країною (гілка шиїтського ісламу, до якої належить тамтешній політично-військовий істеблішмент) представляли себе як гарантів безпеки інших меншин, також і християн; але факт, що кільканадцять віровизнань мали відносно велику релігійну свободу. Тепер же християни падають жертвами релігійної війни, яка точиться, однак, головно всередині ісламу: поміж суннітами, які становлять більшість мешканців, але були роками дискриміновані режимом, та шиїтами, з яких виводяться алавіти-керівники. Конфлікт цей має також ширші, міжнародні риси: суннітських повстанців — а радше громил, що прибувають з різних країн — підтримує суннітська Саудівська Аравія, тоді як алавітський режим підтримуваний шиїтським Іраном. А посередині опинилися християни. Їм влітає найбільше — точнісінько як в Іраку.
 

Весна радикалів

 
Масовий вихід і посилені переслідування християн це загалом наслідок т. зв. Арабської весни, яка активізувала ісламських радикалів також і по інших країнах. Ісламські екстремісти здійснюють у Єгипті систематичне нищення храмів і проваджених християнами шкіл, магазинів, сиротинців, ба навіть аптек. Їхня мета — усунути будь-які сліди християнства в цій країні. Тут ситуація особливо складна: переслідування стали сильнішими, ніж завжди, відколи до влади прийшли Брати-мусульмани. Тепер же, після повалення військами уряду Братів, акти агресії з боку радикалів переступають будь-які «норми»: християни стають жертвами політики, провадженої армією за принципом «розділяй і володарюй». Ісламісти мстять християнам за підтримку військового перевороту, але генерали добре знали, чим усе закінчиться, коли перед камерами ставили обік себе коптських очільників. Серед нападників, які підпалюють храми, є як безробітні мусульмани, доведені до відчаю, так і найбільш радикальні угруповання, які хочуть перейняти спадок Братів, за їхній рахунок фактично здійснюючи погром серед християн. 

А докази пасивності війська перед лицем насильства щодо коптів — очевидні. Нещодавно до Каїру прибули сестри-черниці, які втекли з однієї місцевості, де їм спалили монастир і храм. Тільки що то не був «швидкий підпал», за якого «невідомі зловмисники» втікають, і їх важко упіймати. Свідки кажуть, що це тривало не хвилину: вранці підпалено одну частину, по обіді іншу… Де була поліція? Де була армія? Відповіді напрошуються самі. 

В іншій місцевості спалено монастир. Після нападу поліція взагалі не показалася, не прийшли навіть для того, щоб оцінити розміри збитків. На осередок напала група з понад 300 озброєних чоловіків. Зловмисники обшукали весь монастирський комплекс, у який входять також школа, центр для неповносправних і театр. Нищили все, що потрапляло під руку. Чимало християнських родин покинули свої домівки. Агенції поширили інформацію про групу з 84 єгиптян, що очікують на римському летовищі Ф’юмічіно, яке рішення прийме римська влада в питані про політичний притулок. Майже всі вони копти, серед них 19 дітей. Вони не виняток: багато коптів намагаються виїхати з країни. «Акти насильства щодо християн на Близькому Сході можуть бути пов’язані між  собою. Це тиск на сповідників Христа, через який вони вирішують утікати», — так прямо каже Тевадрос ІІ, очільник православних коптів.
 

Близький Схід – близький!

 
«Близький Схід посідає особливе місце у серцях усіх християн, оскільки саме там Бог уперше дав себе пізнати нашим отцям у вірі», — казав кілька років тому Бенедикт XVI. То з огляду на тривожне зниження кількості християн на Близькому Сході папа скликав спеціальний Синод для Східних Церков. Увінчанням Синоду стало паломництво папи на Кіпр. Маронітські гімни, які тоді лунали серед ліванських кедрів, вигляд Патріархів Єрусалима і стародавньої Антіохії, які стояли при одному вівтарі, радісний танець прочан із Сирії та Лівану показали нам, що Близький Схід, який інколи здається таким далеким і чужим нам світом, для християн має залишитися близьким назавжди. Хоча за реальності Ексодусу це буде щоразу складніше…
 
Яцек Дзєдзіна, Gość Niedzielny

Джерело:   КРЕДО 

вівторок, 10 вересня 2013 р.

10.09.2013р. Б. / ЛІБЕРАЛЬНИЙ НАЦИЗМ-2 або як німецька поліція забрала 40 дітей у християнської громади

Сорок дітей забрала німецька поліція у християнської громади «Дванадцять Племен» у Kлостерзіммерні. Підставою таких дій були інсинуації про жорстоке поводження з дітьми, незважаючи на пояснення, що дітей карають лише задля дисципліни.

До поліцейської акції залучили 100 офіцерів, які зібрали дітей від 7 місяців до 17 років зі спільного дому громади. Неповнолітніх віддали до прийомних сімей на час розслідування.  Свідки свідчать, що батьки дітей не чинили опору владі.

«Ми підозрюємо, що батьки завдавали дітям шкоди», – сказав Хельмут Бейчлаг, голова місцевого суду. Він посилається на докази того, що дітей били по ногах, руках і спині.

Батьки у відкритому листі до сусідів і друзів з околиць написали: «Ми закликаємо вас, щоб ви посвідчили, чи справді ми чи наші діти бродили селом? Що ви думаєте про наших дітей і їхній рівень життя? Чи були вони щасливі? Чи ставились з повагою до інших?»

«Ми вчимо дітей слухати своїх батьків і бути слухняними щодо них і вчителів. Коли вони поводяться невиховано або навмисно зроблять якусь шкоду іншим, то за це дістають покарання різкою, яка викликає тільки біль, а не ушкодження тіла. Ми прагнемо бути добрими батьками, тому не караємо дітей у пориві гніву, ні руками, ні кулаками», – пояснюють члени спільноти на своєму сайті.

«Дванадцять Племен, – це громада, заснована в сімдесятих роках минулого століття, яка налічує близько 3000 членів у всьому світі. Члени цієї громади кажуть про неї як про месіанську, що йде за вченням Христа, до Якого звертається Єшуа. Члени спільноти живуть самодостатнім життям, виробляючи свої власні продукти харчування та електроенергію. Вони одягаються скромно і не дозволяють своїм дітям дивитися телевізор. «Дванадцять Племен» вже мали розбіжності з владою через прагнення вчити своїх дітей вдома. Дозвіл на домашню освіту чиновники анулювали, мотивуючи, що спільнота не має відповідних вчителів.

За матеріалами chn24.pl

Джерело:   Воїни Христа Царя

суботу, 7 вересня 2013 р.

07.09.2013р. Б. / Аудіо-диск для дітей про життя Йосифа Сліпого став загальнодоступним

Аудіо-видання, яке містить розповіді про життєвий шлях Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого, підготовлене ще минулого року. Однак з нагоди річниці сметрі Патріарха, яка припадає на 7 вересня, 17 аудіо-файлів можна безкоштовно завантажити на офіційній сторінці Тернопільсько-Зборівської архиєпархії www.tze.org.ua.

Автором проекту виступила фундація "Справа Патріарха Йосифа", яка діє при Тернопільсько-Зборівській архиєпархії, а реалізувала задум мультимедійна студія “Свічадо”.

“Розповіді укладені у формі розмови бабусі і внучки та будуть наздвичайно цікавими для підростаючого покоління”, - каже голова фундації о. Андрій Романків.

7 вересня, о 9.00, біля пам'ятника Йосифу Сліпому, що поблизу Архикатедри Тернополя, відбудеться Панахида та молитва за його прославу. У патріаршому родинному селі Заздрість, о 8.00, служитиметься Свята Літургія та Панахида.

Джерела: www.tze.org.ua

Воїни Христа Царя

четвер, 5 вересня 2013 р.

05.09.2013р. Б. / Чого потребує Європа?

«Ми потребуємо людей, обдарованих візією, натхнених Євангелією чи глибоким заангажуванням щодо гуманітарних вартостей для того, щоб «європейський проект» підтримувати при житті» - вважає кардинал Рейнхард Кардінал Маркс.

Глава Ради Єпископатів Європейської Спільноти (COMECE) видав заяву з нагоди 50-ої річниці смерті Роберта Шумана, французького політика, якого вважають одним з "батьків" об’єднаної Європи. 9 травня 1950 року була оприлюднена «декларація Шумана», яка стала початком транскордонної співпраці, що привела до інтеграції нашого континенту.

Роберт Шуман (1886-1963) був прем’єром (1947-1948) і міністром закордонних справ (1948-1953) Франції.  У травні 1950 року разом з Конрадом Аденауером і Жаном Моне вони заснували спільне для Франції і Німеччини видобування заліза і сталі, яке переросло у Європейську Економічну Спільноту, а тоді у Євросоюз. У 1958-1960 роках Шуман був главою Європарламенту.

У 1990 році розпочався беатифікаційний процес Роберта Шумана, а у 2013 році має вийти великий документ, який доводитиме на підставі зізнань свідків, що Шуман героїчно керувався у своєму житті людськими і християнськими чеснотами.     

За матеріалами:http://ekai.pl

Джерело:   Воїни Христа Царя

середу, 4 вересня 2013 р.

04.09.2013р. Б. / Сталін та Ленін на шкільних зошитах

Зошити
В Україні знову продають шкільні зошити із зображеннями Сталіна, Леніна, Мао Цзе Дуна та інших комуністичних вождів. Такі зошити, як і торік, можна купити в Києві, Донецьку та інших українських містах. Зокрема, їх можна придбати за 8–10 гривень за штуку на столичному ринку «Петрівка» або замовити в інтернет-магазинах. На думку деяких експертів, такий продаж є антидержавним кроком. Натомість комуністи вітають подібну практику і стверджують, що «без Сталіна не було б України».
 
Серія зошитів «Контроверсійні лідери» (Володимир Ленін, Йосип Сталін, Фідель Кастро, Мао Цзе Дун, Че Гевара…) з біографіями та описом діяльності цих діячів є у вільному продажу для українських школярів. Виробником такої продукції є дніпропетровська компанія «Полісвіт», яка виконує замовлення московської торгової компанії «Альт». Усередині зошиту, під місцем для нотаток є невеличкий текст від компанії «Альт». Зокрема, про Сталіна вказано, що на період його перебування при владі припадає «низка найважливіших подій в історії СРСР і світу в 20-му столітті». Ці події перелічені, зокрема: «основний внесок народів СРСР у розгром фашизму, створення масштабного механізованого сільського господарства, масовий трудовий і фронтовий героїзм». Хоча у цій передмові згадали і про голод в 1932–33 роках «на частині території СРСР», встановлення диктаторського режиму, масові репресії, депортації народів. Щодо такого дизайну зошитів зазначено: «Ми раді, що ви поділяєте наші ідеали».
 
Чи купувати «Контроверсійних лідерів» – особистий вибір кожного. Контролювати цей процес мають у школі, а не на ринках, стверджує продавець одного зі шкільних київських ярмарків на Петрівці. «Я не можу радити школярам – купувати ці зошити чи ні, все залежить від вчителів», – каже він.
 
Представники компаній «Полісвіт» і «Альт» коментувати друк цієї продукції відмовились, пославшись на некомпетентність. «Що нам замовили – те й друкуємо».
 
Зошити з портретами комуністичних лідерів та їхньою символікою з’явилися у Києві саме напередодні Дня пам’яті жертв нацизму й тоталітаризму, який у Європі відзначають 23 серпня.
 
За матеріалами: Радіо Свобода 

Джерело:   КРЕДО 

вівторок, 3 вересня 2013 р.

03.09.2013р. Б. / Депутати мають намір забезпечити священиків пенсіями

священики
Депутати Верховної Ради вже на початку осені планують розглянути в другому читанні законопроект про соцзахист для священиків. Згідно з цим законопроектом священики усіх конфесій зможуть претендувати на пенсії, як і всі інші українці.

 
«Священики й раніше могли платити в пенсійний фонд , щоб у майбутньому отримувати соцзахист (відрахування становлять 398,1 грн на місяць). Але в маленьких селах це часто неможливо . Церкви просто не в змозі найняти собі бухгалтерів і відповідно укласти договір з фондом для соцвідрахувань , — пояснив журналістам один з авторів законопроекту, нардеп від «Батьківщини» Людмила Денісова. — Тому священнослужителі залишалися без пенсій та інших виплат. У разі непрацездатності через травми або навіть загибелі на роботі, їхні родини також залишалися без матеріальної допомоги. Тепер священики автоматично потрапляють до переліку тих, хто отримуватиме пенсію та інші соцвиплати. До речі , закон стосується всіх конфесій».

Самі священнослужителі не дочекаються, коли вже закон запрацює на ділі. «Це дуже гостра проблема для нас , — заявив журналістам священик Андрій з УГКЦ. — У більшості випадків священики з маленьких сіл сподіваються тільки на підсобне господарство. А якщо захворіють або травмуються, то ні на який лікарняний не можуть розраховувати. Дружини ж в основному доглядають за дітьми, тому не можуть піти працювати. В результаті сім'ям священика на пенсії зовсім важко».

Тепер парламентарії мають намір забезпечити безбідну старість священикам за рахунок держбюджету.

За матеріалами: vesti.ua 

Джерело:   КРЕДО 

понеділок, 2 вересня 2013 р.

02.09.2013р. Б. / 17-ий Міжнародний Конгрес “Renovabis”

"Європа - це не тільки рятування євро-валюти, але передусім плекання миру та свободи" - такими словами кардинал Рейнхард Маркс відкрив 17-ий Міжнародний Конгрес "Renovabis", який проходив з 29 серпня по 1 вересня у баварському Фрайзінгу (Німеччина) під гаслом "Свобідні й солідарні - християни у почутті відповідальності за Європу". Присутнім на Конгресі був теж і голова Римсько-католицької Церкви України архієпископ Мечислав Мокшицький, Митрополит Львівський.

Кардинал Маркс, архієпископ Монако і Фрайзінгу, нагадуючи навчання Йоана Павла ІІ, наголосив, що Європа повинна бути "великим духовним завданням", а європейці повинні з більшою відповідальністю ставитися до розвитку свого континенту.

Посол Європарламенту Ружа Тхун в промові заохочувала Католицьку Церкву використовувати відкриті кордони для поширення й обміну цінностями.

Нагадаємо, що Renovabis - це німецька католицька благочинна організація, заснована в 1993 році для допомоги людям Центрально-Східної Європи. Організація від заснування зреалізувала близько 14 тисяч благодійних проектів у 28 країнах сумою понад 400 млд. доларів США.

Джерела: http://rkc.lviv.ua

Воїни Христа Царя