ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

середа, 30 вересня 2015 р.

30.09.2015р. Б. / На Одещині відбувається виїзне засідання правління Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі»

29 - 30 вересня 2015 року на базі органів й установ виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Одеській області триває виїзне засідання правління Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі». У засіданні беруть участь начальник управління соціально-психологічної роботи із засудженими ДПтС України полковник внутрішньої служби Ігор Андрушко, керівництво управління та установ ДПтС України в Одеській області, члени правління Української Міжконфесійної Християнської Місії, а також представники  тюремного  служіння різних Церков на території Одеської області.

На початку зустрічі Ігор Андрушко поінформував присутніх про основні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання діяльності священнослужителів (капеланів) в органах та установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України», а також про організаційно-правові засади діяльності Душпастирської Ради при ДПтС України. Заступник Голови правління Місії протоієрей Костянтин Пантелей привітав представників Церков, подякував керівництво Одеського управління ДПтС за гостинність і щиру співпрацю та розповів про підготовку першого засідання Душпастирської ради 13 жовтня. Відтак було проведено брифінг для представників ЗМІ, з метою ознайомлення суспільства з основними напрямками діяльності Душпастирської Ради при ДПтС України.

У рамках програми представники християнських Церков відвідали Південну виправну колонію (№ 51) та Одеську установу виконання покарань (№ 21) управління ДПтС України в Одеській області, де познайомилися із щоденним служінням капеланів. На території Південної виправної колонії учасники зустрічі відвідали каплицю мученика Миколи, а також Дім молитви Християн Віри Євангельської. В Одеській установі виконання покарань вони побували у каплицях Олександра Невського та Воскресіння Христового. У ході відвідування обговорено напрямки співпраці щодо покращення душпастирської опіки над засудженими, які відбувають покарання в установах області.

З метою пожвавлення пенітенціарного служіння в Одеській Екзархії УГКЦ в заходах бере участь с.Михаїла Лизак, монахиня Згромадження Сестер Місіонерок Найсвятішого Ізбавителя (МНІ), з досвідом служіння для ув'язнених жінок. В заході бере участь також о. Григорій Драус, головний капелан РКЦ в Україні, один із організаторів міжконфесійного фахового навчання капеланів 2008-2009 рр. Після ознайомлення з умовами здійснення душпастирської роботи із засудженими на базі управління ДПтС України в Одеській області розпочалося засідання правління Української Міжконфесійної Християнської Місії «Духовна та благодійна опіка в місцях позбавлення волі» за участю начальника управління ДПтС України в Одеській області Геннадія Георгієнко. Захід відкрив молитвою заступник Голови правління Місії протоієрей Костянтин Пантелей.

Начальник облуправління Геннадій Георгієнко щиро подякував за ту важливу роботу, яку щодня здійснюють представники Церкви з кожною людиною, даруючи віру та надію на світле життя. У свою чергу о. Костянтин Пантелей подарував керівнику книгу - подарунок від Голови Місії Рустама Фатуллаєва зі словами вдячності за порозуміння та підтримку.

В рамках виїзного засідання буде розглянута низка питань:

1. Огляд пропозицій щодо внесення змін і доповнень до Положення про Душпастирську раду при ДПтС України.
2.   Узгодження позицій членів Правління Місії щодо курсів підготовки капеланів у Білоцерківському училищі ДКВС України.
3.   Роль Місії після створення дорадчого органу Душпастирської ради при ДПтС України: збереження Місії як незалежного органу для співпраці та формуванні позиції християнських Церков у Душпастирській раді.
4.     Спільні заходи Місії.

вівторок, 29 вересня 2015 р.

29.09.2015р. Б. / Владика Венедикт освятив рекреаційну зону с. Кожичі (+VIDEO)

У неділю, 27 вересня 2015 року, Преосвященний Владика Венедикт, Єпископ-помічник Львівської архиєпархії із пастирським візитом відвідав парафію Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього (с. Кожичі, Яворівського р-н.), де освятив новостворену рекреаційну зону.

З проханням про архієрейське благословення, щирими привітаннями та відкритими серцями зустрічали єпископа парафіяльна спільнота із адміністратором о. Іваном Михайлевьким. Відтак, Владика Венедикт звершив Чин освячення новоспорудженої рекреаційної зони с. Кожичі.

Під час Божественної Літургії у своїй проповіді Архиєрей наголосив: «На Хресті Господь зробив нас учасниками життя вічного. На Хресті Господь дарував нам цю вічність. Хрест, це немов би знак, що ця вічність нам належить... Пробуймо, всебільше, усвідомлювати, що наше життя тут – моє місце праці, моя родина, мої друзі, сусіди, – це все те місце де можу я наближатись до Господа. У кожній життєвій ситуації, я можу вибрати Господа. Немає обставин, щ я мусів вибрати – гріх чи зло. І в цьому нам помагає Хрест Господній, як символ і знак того, що ми можемо вибрати добро, що як каже ап. Павло: все можу укріпляючи у мені Хресті Господі. Чому для нас християн цінний Хрест? Тому, що на цьому місці пролита кров Господня,через пролиття якої Господь нас робить причасниками життя вічного».

Завершився пастирський візит єпископа словами вдячності вірних, архиєрейським благословенням та спільною світлиною, на згадку про ці відвідини.



понеділок, 28 вересня 2015 р.

28.09.2015р. Б. / Сестри Милосердя святого Вінкентія у Львові відзначили день свого покровителя

У переддень 27 вересня, дня, коли Вселенська Церква згадує память святого Вінкентія де Поль, спільнота Сестер  Милосердя у Львові також вшанувала день свого покровителя.

"Щиро дякуємо Високопреподобному отцю Пентелеймону Саламасі (ЧСВВ) за те, що очолив святкову Літургію і поділився з нами батьківським словом. Дякуємо о. Петру Барану (ЧНІ), ревному і незмінному впродовж багатьох років духівнику Згромадження. Дякуємо всім парафіянам нашого храму святого Обручника Йосифа (вул. Залізняка, 11), з якими щодня молимося, і які у святковий день прийшли молитовно підтримати нас, - повідомляють сестри на сайті згромадження. - Найбільшою радістю сьогоднішнього дня стало те, що ми зібралися разом, з різних куточків України, в яких здійснюємо своє служіння, проповідуючи Христа найбільш потребуючим духовно і тілесно."

«От що добре, от що гарне, це коли браття живуть разом!» (Пс. 132)

Сьогодні, згадуючи життя свого покровителя і натхненника, Святого Вінкнетія, стараємося ще раз застановитися над його словами, вчинками, повчаннями:

- Жодної справи о. Вінкентій не розпочинав без поважної застанови й молитви; в нього не було необдуманих і нерозважних заяв, яких треба було згодом соромитися або відкликати. Він усе робив розумно. Завжди зберігав таємниці.

- Свої послуги священик робив, не очікуючи жодної нагороди.

- Отець Вінкентій був надзвичайно діяльний, проте жив у найтіснішій злуці з Богом; мав приятелів, однак ніколи не порушував через приязнь сумління; постійно спілкувався з людьми, добрими і лихими, але завжди зберігав рівновагу духа, побожність й гарячу любов до Бога.

- в час війни і неспокою святий заохочував людей до молитви й посту. Коли чув про бій, то лягав хрестом перед вівтарем і посвячував себе самого в жертву, щоб тільки Бог змилосердився над народом і відвернув від нього нещастя братовбивчої війни.

- глибока покора отця Вінкентія допомагала йому достукатися до найбільш затверділих сердець.

- отець з пошаною ставився до знаку хреста, часто робив його на собі.

- В своїй праці він часто зустрічав спротив, розчарування і наклепи, але їх він приймав спокійно, з рівновагою духу, яку вся сила світу не могла захитати. Всі події сприймав як Божу волю, того ж і бажав: щоб у всьому сповнялася Божа воля. Він був вищим понад власну неміч і людську злобу. Це була людина миру. Від природи був скорим до гніву, твердим і суворим, але Божа ласка та сильна воля зробили його ніжним, лагідним, готовим на все, аби лише перемогла любов.

Великий доброчинець убогих і терплячих о. Вінкентій де Поль був проголошений 1737 року Святим, а згодом Папа Лев XIII оголосив його небесним заступником усіх доброчинних товариств.

Заохочуємо вас, дорогі читачі, ближче познайомитися з ним.

Джерело:   Воїни Христа Царя

неділя, 27 вересня 2015 р.

28.09.2015р. Б. / Папа: Країна, вірна принципам, що ґрунтуються на пошані гідності людини, стає сильнішою

«Пам’ять про минуле всім приносить користь. Народ, який пам’ятає, не повторює помилок минулого, а навпаки, з вірою дивиться на виклики сучасного й майбутнього», – сказав Папа Франциск, зустрічаючись у суботу, 26 вересня 2015 р., з іспаномовною спільнотою США та представниками інших іммігрантських спільнот. Зустріч відбулася у пам’ятному для цієї країни місці – Парку Незалежності, який був свідком важливих подій, пов’язаних із боротьбою за незалежність та її проголошенням. У цьому контексті зустріч була присвячена темі релігійної свободи.

Зауваживши, що «Декларація про незалежність» проголошувала, що всі люди є рівними, наділені певними невід’ємними правами, а уряди існують для того, щоб їх захищати, Святіший Отець зазначив, що ці слова надихають нас також і сьогодні, щоб змагатися за життя, згідне із гідністю кожної людини. Однак, історія вчить нас, «що також і цю істину» потрібно постійно підтверджувати й захищати, про що свідчить боротьба за скасування рабства, поширення права голосу, робітничий рух, викорінення расизму.

«Це показує, – сказав Глава Католицької Церкви, – що коли країна прагне рішуче залишатися вірною своїм основоположним принципам, які ґрунтуються на пошані до гідності людини, вона стає сильнішою та оновлюється». Саме тому слід пам’ятати про минуле, тому що «пам’ять рятує душу народу від всього того чи від усіх тих, що намагаються опанувати її чи використати для своїх інтересів».

«На цьому місці, яке є символом духа Сполучених Штатів, хочу призадуматися з вами над правом на релігійну свободу», – додав він, пояснюючи, що воно включає право «індивідуально та спільнотно покланятися Богові, відповідно до того, як цього вимагає наше сумління» та «зі своєї природи» воно виходять за межі місць культу.

Папа вказав на те, що «наші різні релігійні традиції», служать суспільству, насамперед, «посланням, яке звіщають», адже заохочують поклонятися Богові, Який є «джерелом життя, свободи й доброти» і «пригадують про трансцендентний вимір життя». І вистачить поглянути на історію «минулого сторіччя», аби побачити, до яких звірств здатні системи, які відкидали Бога і обіцяли побудувати «земний рай». Релігійні традиції пригадують нам, що ми, як людські істоти, покликані визнати Особу, Яка «об’являє нам нашу ідентичність, побудовану на взаєминах».

«У світі, де різні форми сучасної тиранії намагаються скасувати релігійну свободу, або ж, як я вже казав раніше, применшити її до субкультури без права на прилюдне вираження, або ж намагаються використати релігію, як претекст для ненависті й жорстокості, обов’язком визнавців різних релігійних традицій є об’єднати свій голос, призиваючи мир, толерантність, пошану гідності та прав іншого», – наголосив Глава Католицької Церкви, пригадавши, що засновники Філадельфії натхнені саме «глибоким євангельським сенсом» гідності кожної людини, поставили собі за мету збудувати колонію, яка буде «раєм релігійної свободи й толерантності».

Святіший Отець склав подяку всім тим, хто, не зважаючи на релігійну приналежність, «старається служити Богові миру, будуючи міста, оживлені братньою любов’ю, дбаючи про потребуючого ближнього, захищаючи гідність божественного дару життя на кожному його етапі, стаючи на захист бідних і мігрантів», адже дуже часто ті, які потребують нашої допомоги, «не мають змоги вчинити свій голос чутним».

Звертаючись до іспаномовної громади США, як до тих, мігрантів, які прибули до країни нещодавно, Папа закликав не знеохочуватися перед обличчям викликів. «Прошу вас не забувати, що як і ті, що вас випередили, також і ви вносите численні таланти до своєї нової країни, – додав він. – Не соромтеся своїх традицій. Не забувайте засвоєних уроків, особливо, отриманих від ваших похилих віком, що є внеском, яким можете збагатити цю американську країну. Повторюю, не соромтеся того, що є частиною вас, кров’ю вашого життя. Ви також покликані бути відповідальними громадянами і робити плідний вклад у життя громад, в яких живете...», – пригадав Святіший Отець, вказавши, що таким внеском може бути палка віра, глибокий сенс сім’ї та всі інші цінності.

субота, 26 вересня 2015 р.

26.09.2015р. Б. / Греко-католицька громада Караганди відсвяткувала десяту річницю освячення храму

20 вересня українська греко-католицька громада міста Караганди в Казахстані відзначала 10-ту річницю з дня освячення свого храму. У цей день всі парафіяни пригадували собі гарний осінній день 18 вересня 2005 року, коли до Караганди завітали численні гості на освячення новозбудованого храму Покрови Пресвятої Богородиці.

 Архиєрейську Літургію та освячення храму тоді провів єпископ Василь (Семенюк), тепер Митрополит Тернопільсько-Зборівський, за участю Його Еміненції Кардинала Ігнатія Муси Дауда, префекта Конгрегації для Східних Церков, який спеціально прибув тоді з Ватикану на освячення храму.

Сьогоднішня пам'ять цієї події, хоча відбувалася набагато скромніше, проте згуртувала українську громаду в Казахстані та дала можливість згадати цю чудову подію десятирічної давнини.

Святкову Літургію в храмі очолив митрофорний протоієрей отець-доктор Мирон Бендик, ректор Дрогобицької духовної семінарії, який прилетів до Казахстану на запрошення Апостольского делегата для греко-католиків в Казахстані та Середній Азії отця Василя Говери. У Літургії взяли участь майже всі греко-католицькі священики, які несуть своє служіння в Казахстані та які приїхали до Караганди з представниками своїх громад з Павлодару, Астани, Жезказгану та Шидертів. Також на Літургії був представник від греко-католиків з Російської Федерації отець Андрій Звєрєв з Челябінська.

Особливими гостями на Літургії були представники Римо-Католицької Церкви в Казахстані: це митрополит з Астани Томаш Пета, єпископ Карагандинський Аделіо дель Оро та єпископ-помічник з Астани Атаназій Шнайдер. Крім єпископів були також римо-католицькі священики, які служать в Казахстані, а також ректор духовної семінарії з семінаристами.

Після відправленої Літургії отець Василь Говера подякував усім присутнім за те, що розділили радість з нагоди ювілею освячення храму та представив гостей, які прибули на це свято. Після цього в храмі відбувся невеликий концерт духовної музики, який підготували парафіяни храму Покрови Пресвятої Богородиці.

По завершенні концерту відбулася презентація штучномовної версії Катехизму УГКЦ «Христос – наша Пасха», яку провів отець Мирон Бендик, один із членів робочої групи з написання тексту цього Катехизму. Треба також зазначити, що день перед тим, 19 вересня, в приміщенні римо-католицької духовної семінарії відбулося офіційне відкриття нового академічного року, в рамках якого відбулася також презентація Катехизму для викладачів та студентів семінарії, котру провів отець доктор Мирон Бендик.

Після невеликого духовного концерту в храмі на площі біля храму всіх парафіян та гостей чекав справжній сюрприз - хор та ансамбль українського товариства з Павлодару приготували чудовий концерт української пісні. Гості з Павлодару, члени українського товариства прибули на чолі зі своїм головою паном Михайлом Парипсою, який вже багато років очолює український культурний центр в Павлодарі та одночасно є Головою  Асоціації «Українці Казахстану».

Звучали українські народні та популярні пісні. Треба зазначити, що для нашої громади в цей день відбулося правдиве маленьке чудо, адже по прогнозу погоди мав бути цілий день дощ, і тоді не було би можливості провести цей концерт, але всім на диво дощу не було аж до вечора, таким чином вдалося провести всю заплановану програму. Концерт міг би ще довго продовжуватися, бо Павлодарський колектив є досить відомий не тільки в Павлодарі, але і в усьому Казахстані, але крім духовного треба також не забувати і про хліб насущний.

Тому після завершення концерту всі гості вже традиційно мали можливість поласувати правдивим узбецьким пловом. Парафіяни та гості ще довго не хотіли розходитися та спілкувалися між собою.

За десять років багато змінилося. Багатьох людей вже Господь покликав до себе до вічного життя, в храмі було багато дітей, яким ще менше десяти років і які не пам’ятають посвячення храму. До цього малого ювілею практично було завершено різьбу на бічні кіоти іконостасу. Можемо без перебільшення сказати, що іконостас у храмі став правдивим витвором мистецтва та ще багато років буде милувати око всіх парафіян та гостей храму, які зайдуть до церкви помолитися. Дякуючи різбярському умінню нашого парафіянина Миколи Гачки роботи наближаються до кінця. Дуже надіємося, що наша парафія в Караганді буде продовжувати розвиватися і надалі і зможе святкувати свої наступні ювілеї ще більш святково та урочисто.

Прес-служба УГКЦ в Казахстані

пʼятниця, 25 вересня 2015 р.

25.09.2015р. Б. / Військовий капелан освятив реанімобілі для Харкова, Дніпропетровська та Вінниці

23 вересня у Києві відбулася церемонія передачі Міністерству оборони України чотирьох подарованих Канадою машин швидкої допомоги, укомплектованих апаратурою, ліками та готових до експлуатації.

На заході був присутній Роман Ващук, Посол Канади в Україні, уповноважені представники Міністерства оборони України, Міністерства закордонних справ України, Сергій Касянчук, Директор представництва Світового конгресу українців в Україні, та очільники трьох військових шпиталів.

Освятив карети швидкої допомоги о. Любомир Яворський, заступник керівника Департаменту Патріаршої Курії Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства силових структур України.

“Сьогодні наші капелани, що несуть службу на передовій РУВ, піклуються про душу військовослужбовця. Під час активних бойових дій як медики, так і капелани рятують наших захисників на полі бою. Мені дуже приємно бути тут та освятити ці реанімобілі, які зберігатимуть життя нашим воїнам”, – сказав о. Любомир.

Довідка:
Чотири машини швидкої допомоги будуть надіслані з Києва у Харків, Дніпропетровськ та Вінницю. Загальна вартість автівок разом із обладнанням та медичними препаратами – понад $100, 000. Це перша частина проекту “Швидкі для України”, найближчим часом ще 12 -16 машин підготують та надішлють з Канади. Реалізовують ініціативу спільним коштом медичні організації парамедиків Саскачевану та Альберти, громадські об’єдання українців Канади, а також Уряд провінції Саскачеван.

четвер, 24 вересня 2015 р.

24.09.2015р. Б. / II З’їзд молоді Одеського екзархату: детальна програма

Молоді греко-католики з Одещини, Миколаївщини, Херсонщини та Кіровоградщини, що прагнуть розвивати молодіжне життя на своїй парафії та поділитися досвідом, 25-27 вересня зустрінуться на З'їзді молоді Одеського екзархату УГКЦ. Організатори – Молодіжна комісія Одеського екзархату УГКЦ та Патріарша комісія у справах молоді УГКЦ.

Програма II З’їзду молоді Одеського екзархату УГКЦ

25.09.15 – Пʻятниця
Храм св. Андрія Первозванного вул. Гімназична, 22/12

18.00 – Реєстрація,  зустріч учасників і ознайомлення з програмою зʻїзду
18.45 – Тренінг «Комунікація. Конфлікт. Праця в команді»
20.00 – Молитва TAIZE

26.09.15 – Субота
Відпочинковий санаторій «Молода Гвардія» вул. Миколаївська дорога, 172

08.30 – Зустріч прочанської ікони Богородиці і Архиєрейська Свята Літургія
10.00 –  відкриття Зʻїзду владикою Михаїлом Бубнієм, Екзархом Одеським .
10.15 – Сніданок
10.45 – Презентація Комісії у Справах Молоді УГКЦ
11.00 – Тренінг «Командної взаємодії» (Є. Фєдєчкін)
13.00 – Конференція «Парафія місце зустрічі» (молодь в парафії, лідерство на парафії «Марійська Дружина» церква  Всіх Святих Українського Народу  )
14.00 – Обід
14.40 – Презентація Соціальної ініціативи «То-ся не зробить» проект КуСМ УГКЦ
15.00 – Представлення програми підготовки до Світового Дня Молоді в Кракові «Молодь 2016». Квиток для брата (скайп зустріч з о. Григорієм Назаром учасник оргкомітету СДМ в Кракові) та вручення футболок я їду на СДМ
16.30 – Підсумкова зустріч
17.00 – Концертно – духовна програма (за участю семінаристів Львівської Духовної Семінарії)
19.00 – Смачна Вечеря !    

27.09.15 – Неділя
Храм св. Андрія Первозванного вул. Гімназична, 22/12

08.00 – Утреня
09.00 – Божественна Літургія (завершення з´їзду)

Телефон для довідок: 067 720 29 05, о. Руслан Остафій, Голова Комісії у справах молоді Одеського екзархату УГКЦ

24.09.2015р. Б. / Школа «Святої Софії» запрошує на благодійний ярмарок

30 вересня 2015 р. у ПНВЗ І-ІІ ступенів школи «Святої Софії» відбудуться урочисті заходи з нагоди святкування іменин школи та благодійний ярмарок. Вилучені кошти будуть передані на потреби військових, котрі лікуються у Львівському військово-медичному центрі Західного регіону.

Урочистості розпочнуться у храмі Святопокровського монастиря сестер Студиток Божественною Літургією.

Відтак у стінах школи пройде урочиста частина святкувань, де діти поділяться своєю творчістю з гостями та вихователями навчально-виховного закладу.

Родзинкою свята буде великий іменинний торт, спечений руками батьків. Усі бажаючі зможуть почастуватися солодким подарунком школи. На завершення, традиційно, відбудеться благодійний святковий ярмарок.

Особливістю ярмарку є те, що тут вихованці школи пропонуватимуть для продажу власні вироби і учні можуть їх придбати за «софіївки» – символічні номінали закладу.

Нагадаємо, що упродовж місяця діти старанно дотримувалися правил навчально-виховного процесу, щоб отримати бали, а відтак «софіївки», якими на ярмарку вони зможуть розрахуватися за будь-який товар.

Запрошуємо львів’ян та гостей міста взяти участь у святкуваннях та підтримати наших воїнів.

Акція відбудеться за адресою: м. Львів, вул. Вічева 2, територія Святопокровського монастиря сестер Студиток.

середа, 23 вересня 2015 р.

23.09.2015р. Б. / Україна між Майданом і Західною Європою

Очевидно що нерозуміння суті та ідеології Західної Європи є загально поширеним в Україні, що обіцяє в майбутньому спричинити поважні труднощі.
Революція Гідності Майдану описується в різні способи – починаючи з війни за незалежність від цілковито зкорумпованої Росії Путіна (соціопатичного бандита, котрий наживається на ненависті росіян до “ворогів народу”1)  і закінчуючи  “подорожжю від страху до королівства гідності”.  Однак, зважаючи на всюдисущу корупцію,  з котрою так часто доводиться стикатись, слово “ гідність “стало не тільки доволі сумнівним виразом, але й в більшості було зведене до вигідного політичного гасла, тим самим вичавивши  з “серця” особи таку важливу здатність керувати самим собою2. Можливо саме тому народ України і є таким піддатливим до  “темніших” принад з Заходу – включаючи ті,  що не співвідносні з доброчесним життям.

Мирослав Маринович, віце-ректор УКУ (Українського Католицького Університету) і колишній в’язень совісті в брєжнєвському СРСР, частково визнав  цю проблему в недавньому інтерв’ю. Aле, по підлабузницьки і некритично вихваляючи Західну Європу,  Маринович, як здається, залишив поза увагою найважливіше - занепад самої Європи3. Саме так, бо вона цілеспрямовано позбулась своєї християнської ідентичності4 на користь “цінностей” повчально-терапевтичного атеїзму і вседозволеності,  котра приховується за ідеологічною “толерантністю”.  Обидва є ворогами справжньої свободи, як засобу досягнення досконалості людини. З мого досвіду, таке нерозуміння того, що являє собою Західна Європа, є загально поширеним в Україні. А особливо брак усвідомлення існування сил котрі кидають виклик самій основі Європейського Союзу5.

Журнал Збруч: Майдан в особливий спосіб відстоював втілення європейських цінностей в життя України. Що виявилось протягом минулого року ? Чи українці пройнялись тим, що зветься європейські цінності ?
 Маринович: ми не зрозуміли до кінця, що таке Європа. Ми не розуміємо, що Європа - це відмінний порядок, вершина верховенства закону. І, на жаль, часом ми показуємо, як далекі ми від Європи. Наприклад  “чистки смітниками”, під час яких протестуючі з Майдану фізично били і кидали  до вуличних смітників посадовців, пов’язаних з колишнім президентом Януковичем.  Про що ми говорили на     Майдані ?  Ми говорили  про людську гідність і протестували проти її зневаження. Натомість ми мали смітники і приниження людської гідності. Якщо помічаєте посадовця - негідника, то створіть систему панування верховенства закону і розвиньте нормальний виборчий процес. В цей спосіб такі особи б негайно втратили їхнє суспільне становище і могли б бути усунені з їхніх посад, а та політична сила, що їх підтримує, неминуче б втратила її популярність. Таким чином поганого політика було б усунено і повага людської гідності була б збережена. На шкоду для нас самих, цей спосіб виглядає занадто нудним, і з нетерплячості ми хочемо їх усунути негайно.  І тому результатом є: “Викиньмо їх на сміття!”6
Не закінчується тільки на застосуванні протестуючими насильницьких методів люстрації  щодо дійсно мерзенних політиків колишнього режиму Януковича. Український уряд має труднощі з утриманням повного контролю  над українськими добровольчими батальонами в зоні АТО, котрі воюють проти підтримуваних Росією сепаратистів на сході України. Саме звідти повідомлялось про порушення прав людини, в той час як нічого подібного не спостерігалось в анексованому Росією Криму і в так званих Луганській і Донецькій народних республіках7.

Але існує можливість серйозно підірвати український моральний дух і звідси їхнє намагання захистити себе, не кажучи вже про зневагу памяті справжніх героїв Майдану. В березні я був присутній на зворушливому реквіємі  в річницю памяті Богдана Солчаника8, який очолював єпископ Гудзяк у традиційній церкві  Блаженних Новомучеників, що розташована 200 м від головного корпусу УКУ.

В той час як факти жорстоких злочинів по обох сторонах Майдану (переважно без надання доказів) час від часу з'являлися в пресі, результати останнього політичного дослідження (оновлену версію котрого представлено, але ще не опубліковано) Івана Качановського з університету Оттави надають вражаючі висновки:
розправа не тільки відібрала багато людських життів, але також підірвала демократію, права людини та верховенство права в Україні.(..?!)
Проаналізовані з такої теоретичної точки зору різні докази вказують, що збройні групи і частка керівництва ультраправих організацій, таких, як Правий сектор і Свобода, і олігархічних партій, таких як Батьківщина, були прямо або побічно у різні способи залучені, та ймовірно знали про справжніх винуватців цього масового вбивства протестувальників і міліції. Це масове вбивство було спрямоване на захоплення влади. Це дослідження також надає логічне пояснення провалу урядового розслідування скерованого на виявлення і покарання тих, хто безпосередньо брав участь у цьому масовому вбивстві і фальсифікації розслідування. Тим не менш, специфіка і ступінь участі кожної з цих політичних організацій і конкретних керівників і збройних демонстрантів залишаються неясними. Така, проведена під чужим прапором різанина,  за своєю природою могла б бути організована і успішно проведена тільки невеликим числом лідерів Майдану і протестуючих. Абсолютна більшість  протестуючих на Майдані активістів, прихильників євромайдану та  учасників масових протестів і партій, що їх очолювали, і  у тому числі жертв серед протестуючих, не були обізнані про реальних організаторів і виконавців цього політично мотивованого вбивства, і не брали  участі в цьому масовому вбивстві в будь-який інший спосіб.
З розмов з друзями у Львові і Києві виглядає, що жоден з них не сумнівається в імовірності того, що обмежена кількість ультраправих бандитів могла скоїти незначну кількість жорстоких злочинів на Майдані. Більше того, у звіті Міжнародної Дорадчої Комісії, заснованої Радою Європи, представлено докази у підтримку заключень дослідження Качановського, включно з обвинуваченнями в тому, що українське розслідування "снайперськоі бійні" на Майдані було систематично фальсифіковано і стримувано на найвищому рівні, особливо Міністерством Внутрішніх Справ і Генеральною Прокуратурою10.

Заохочує те, що такого роду інформація є відкритою і доступною в Україні. Також те, що це є основою здорових дебатів і що українці очевидно це розуміють. Все це разом взяте може допомогти зрозуміти (щонайменше частково), чому під час президентських і в парламентських виборів у 2014 році (після падіння режиму Януковича), ультраправі партії були по суті знищені, так само як і комуністична партія. Тим не менше популізм і далі залишається проблемою і значна частина українського суспільства не може зрозуміти, як це загрожує зміцненню демократії в Україні. В будь-якому випадку українцям є чим гордитись. Результати виборів 2014 року у Західній Європі були наступними11: Франція (Національний Фронт - 25%), Голандія (Народна Партія - 23%), Угорщина (Йоббік - 21%), Австрія (FPO - 20%), Україна (Свобода/Правий Сектор - 2.2%)12. Результати українських парламентських виборів у жовтні 2014 року були ще більше заохочуючими в тому відношенні13.

Д-р Олександр Р. Січ
ENDNOTES:
2 “Because we have no government, armed with power, capable of contending with human passions, unbridled by morality and religion. Avarice, ambition, revenge and licentiousness would break the strongest cords of our Constitution, as a whale goes through a net. Our Constitution was made only for a moral and religious people. It is wholly inadequate to the government of any other.” (emphasis added) John Adams, “Letter to the Officers of the First Brigade of the Third Division of the Militia of Massachusetts,” 11 October 1798, Revolutionary Services and Civil Life of General William Hull (New York, 1848): 265-6.
3 See for example, George Weigel, The Cube and the Cathedral: Europe, America, and Politics without God (New York: Basic Book, 2006). See also Athena Yenko, “Europe Threatens World Order, More Than ISIS and Vladimir Putin Can”, International Business Times – Australia, 07 January 2015. And, consider Weigel’s most recent criticism of western Europe: “… Europe’s lack of belief in its own civilizational project, which manifests itself in its military and political weakness… Europe wants to be left alone with its pleasures… Ukraine is a bother, because the people who made the Maidan Revolution of Dignity have the disturbing tendency to insist that 'European values' involve more than six-week paid vacations in a womb-to-womb welfare state…” George Weigel, “Unhappy Anniversary: The Slow-Motion Betrayal of Ukraine”, National Review, 24 February 2015.
5 George Friedman, “How British Elections Represent the State of Europe”, Stratfor Global Intelligence: Geopolitical Weekly, 05 May 2015.
6 Myroslav Marynovych, “Uprising of the Ukrainian Ox”, Zbruč, 26 February 2015.
7 “War in Donbass”, Wikipedia; accessed modified from 26 February 2015.
8 Alexander R. Sich, “A Martyr is Mourned in Ukraine as West Placates Moscow”, Crisis Magazine, 23 February 2015.
9 Ivan Katchanovski, “The ‘Snipers Massacre’ on the Maidan in Ukraine” (updated and revised), Academia.edu, 20 February 2015. In October 2014, David Marples from the University of Alberta, provided a response to the first version (presented at the symposium on “Negotiating Borders”) of Katchanovski’s paper to which Katchanovski responded in turn with the above referenced updated paper and a separate posting “The Snipers’ Massacre in Kyiv: A Response to Critics”. Unfortunately, apart from Marples, most responses have indeed been ad hominem attacks directed against Katchanovski.
10 Council of Europe’s International Advisory Group, Report of the International Advisory Board on Its Review of the Maidan Investigations, 31 March 2015.
12 Edward W. Walker, “Interpreting the Results of Ukraine’s Presidential Elections”, Eurasian Geopolitics, 31 May 2014.
13 See also Alina Polyakov, “Everything You Thought You Knew About Right-Wing Parties is Wrong”, The New Atlanticist, 09 June 2015.

Довідка про автора від The Catholic Worl Repot: 
Д-р Олександр Р. Січ, професор фізики і співробітник факультетуVeritas Центру Етики в суспільному житті Францисканського університету в Steubenville, США. Він має дванадцять років професійного досвіду в галузі ядерної безпеки та нерозповсюдження ядерноі зброї за кордоном, насамперед в Україні. На протязі 2015 навчального року, д-р Січ є  викладачем та дослідником в Українському Католицькому Університеті у Львові. Він отримав докторський ступінь у галузі ядерної енергетики в Массачусетському технологічному інституті і ступінь магістра в галузі вивчення Радянського Союзу в Гарвардському університеті і другий ступінь магістра філософії у семінарії Св. Апостолів.

вівторок, 22 вересня 2015 р.

22.09.2015р. Б. / Мощі Блаженної Марти Вєцької у Полтаві (+VIDEO)

Всеукраїнське паломництво мощей Блаженної Марти Вєцької розпочалося у травні з міста Снятин Івано-Франківської області. Саме там похована свята, яка присвятила своє життя піклуванню хворих та знедоленим, як сестра Згромадження Дочок Милосердя. Священнослужителі розповідають, - смерть Святої вважається героїчною пожертвою з любові до ближнього. 

Організували паломництво представники Згромадження Отців Місіонерів Святого Вікентія де Поля. Спочатку реліквії відвезли на передову РУВ, - говорять священнослужителі, у ті міста і населені пункти, де проходили тоді військові дії. А саме, Слов'янськ, Краматорськ, Маріуполь та інші.

Отець Сергій Павліш, священник Згромадження Отців Місіонерів Св. Вікентія де Поля:
«Кожен підтримує людей, чим може. Хтось фізично, матеріально, ми - духовно. Пам'ятаємо, що людина є тіло і душа. Тіло потребує підтримки, допомоги, а душа також. Першочерговим пунктом був фронт Російсько-Української Війни (РУВ)».

А 17 вересня мощі Святої привезли до Полтави у каплицю Святого Архістратига Михаїла. Вклоняючись реліквії варто просити у неї заступництва перед Богом та здоров'я. Але, - наголошують священнослужителі, головне вірити, що Свята допоможе.

Отець Максим Кролевський, священник УКГЦ парафія Пресвятої Трійці:
«Дивлячись, яку ми маємо віру, яке маєм бажання, яку ми маємо молитву і наскільки ми віримо в те, що дійсно ті мощі можуть реалізувати певне чудо в нашому житті, дуже багато залежить».

Отець Сергій Павліш, священник Згромадження Отців Місіонерів Св. Вікентія де Поля:
«Ми віримо, що святі і блаженні вже тішаться тою єдністю з Богом. Вони є нашими посередниками, які також разом з нами своїми молитвами доносять до Христа наші прохання і потреби».

Вклонилася мощам Блаженної Марти Вєцької і студентка Богдана Павлишин. Дівчина постійно ходить до церкви, бо, - говорить, Святі охороняють кожного із нас від гріхів.

Богдана Павлишин, студентка: «Без Бога ми ніхто і це треба зрозуміти кожній людині, та коли є якась можливість, мощі, будь-що що мене підтримує в моєму дусі, в моєму Христі, я стараюся іти, молитися, поклонятися, бо це того варте».

Звертаючись до реліквій, люди просили миру в Україні.



понеділок, 21 вересня 2015 р.

21.09.2015р. Б. / Папа Франциск: хто не живе, щоб служити, той не заслуговує на те, щоб жити

Площа Революції в Гавані, – одна з найбільших у світі – стала місцем першої Святої Меси, яку Вселенський Архиєрей відслужив на кубинській землі у неділю, 20 вересня 2015 року. Ця площа  має велике символічне значення для Куби, адже вона була осередком недавньої  історії та політичного життя. Серед площі Революції височить меморіал на честь Хосе Марті, кубинського журналіста й поета, що жив наприкінці ХІХ сторіччя. Богослуження супроводжував оркестр, що складався із ста музикантів та  200-голосий хор.

«Про що ви сперечалися дорогою?» – одного разу запитав Ісус Своїх апостолі. Навколо цього ж запитання із євангельського уривку, який був призначений на цей день, Папа Франциск побудував свою проповідь. На думку Святішого Отця це запитання Спаситель скеровує сьогодні до кожного із нас, дещо перефразовуючи: «Про що ви розмовляєте щоденно? Якими є ваші бажання?».

Як пригадав проповідник, апостоли нічого не відповіли Ісусові, адже дорогою вони дискутували про те, хто з них є найбільшим. Як колись, так і сьогодні, учні Христові дуже часто ведуть дискусії саме на цю тему, сперечаючись між собою, хто є найважливішим, хто є більшим. Спаситель не наполягає на відповіді, не вимагає, щоб вони відповіли, але це запитання їм назавжди запам’яталось та викарбувалось у серці.

«Хто є найважливішим?» - це запитання супроводжує нас протягом усього нашого життя і на нього ми мусимо дати відповідь у різних життєвих ситуаціях. І ми не можемо втекти від відповіді на нього. Як часто доводиться чути в колі сім’ї питання, звернене до дітей: «А кого ви любите більше, тата чи маму?» Це те ж саме, що запитати: «Хто є важливішим для вас?». Це запитання є лише звичайною грою для дітей, однак, історія людства позначена тим запитанням і відповіддю на нього.

Христос дуже чітко і просто допомагає людині знайти відповідь на це запитання: «Хто з вас хоче буди першим, нехай буде останнім і слугою усіх» (Мк. 9, 35). Апостоли сперечались про те, хто з них найбільший, хто з них займе керуючу посаду і буде звільнений від загальних норм, хто з них буде керувати іншими, хто буде упривілейованим. Але Господь руйнує всі логічні схеми Своїх учнів, вказуючи на те, що людина живе справжнім життям тоді, коли посвячується на служіння ближньому.

Запрошення до служіння представляє особливість, на яку ми повинні звернути увагу. Служити означає опікуватись слабшими, меншими, потребуючими у наших родинах та у наших суспільствах. Учитель запрошує Своїх учнів до служіння і любові, а любов виявляється в ділах та рішеннях, вона проявляється у наших конкретних вчинках. Ісус закликає кожного із Своїх послідовників до служіння бідним, потребуючим, беззахисним, відкиненим. «Бо бути християнином означає служити гідності наших братів та сестер, боротись за їхню гідність і жити задля їхньої гідності», – наголосив Папа Франциск, додаючи, що саме тому християнин покликаний відкласти свої особисті потреби, бажання панування над іншими.

Всі ми покликанні до служіння, до того, щоб допомагати одні одним, носити тягарі одні одних задля любові до наших ближніх, підсумував Вселенський Архиєрей. Служіння ближнім ніколи не повинно бути ідеологічним, адже воно проявляється у вчинках щодо конкретних осіб; служити - це поставити свого ближнього у центрі. А звертаючись до вірних на Кубі, Папа заохотив прийняти покликання до служіння як дар, щоб ми дбали про наших ближніх, що цього потребують. «Не забуваймо сьогоднішньої Доброї Новини: велич народу, нації, велич особи ґрунтується завжди на тому, як вона служить немочі своїх братів та сестер. У цьому знаходимо один із плодів правдивої людяності. Хто не живе, щоб служити, той не заслуговує на те, щоб жити», – закінчив проповідь Глава Католицької Церкви.

Під час Святої Меси Папа уділив Перше Святе Причастя кільком дітям, як знак надії для Церкви Куби.

неділя, 20 вересня 2015 р.

20.09.2015р. Б. / Глава УГКЦ візьме участь у форумі «Трансформація України»

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав 22 вересня 2015 року візьме участь у Національному форумі «Трансформація України».

Захід відбудеться за участю представників громадськості та влади України, представників Європейського Союзу, голови дипломатичних місій міжнародних організацій, країн-членів ЄС та країн-членів «Великої сімки» в Україні.

Як зазначають організатори форуму, мета заходу – посилення механізмів для демократичного діалогу в суспільстві, координація та консолідація зусиль із розв'язання кризової ситуації, розробки і впровадження механізму системної побудови держави європейського типу.

Національний форум відбудеться в Міжнародному конгрес-центрі Києва «Український дім» (початок о 10.30).

субота, 19 вересня 2015 р.

19.09.2015р. Б. / Франциск: Церква підтримує розвиток справжньої науки

Наукове вивчення Всесвіту може дати загальну перспективу для діалогу між віруючими і невіруючими, зазначив Папа Франциск 18 вересня 2015 під час аудієнції для учасників симпозіуму, організованого Ватиканською астрономічною обсерваторією. Форум пройшов з нагоди 70-річчя цієї структури. Папа також призначив її нового керівника, яким став американський єзуїт Гай Джозеф Кансальманьйо, член Ватиканської астрономічної обсерваторії і директор існуючого при ній фонду.

Папа підкреслив, що Католицька Церква і її пастирі, підтримують розвиток "справжньої науки". Він нагадав слова Бенедикта XVI про те, що Церква "терміново потребує ченців, які присвячують своє життя перебуванню на межі між вірою і людськими знаннями, вірою і сучасною наукою".

У діалозі між віруючими і невіруючими наукове пізнання всесвіту допомагає досягненню кращого розуміння релігійного бачення створення, сказав Папа. Він також відзначив важливість науки в контексті міжрелігійного діалогу.

Папа високо відзначив ініціативи Ватиканської астрономічної обсерваторії на користь молодих дослідників з різних країн світу. Щороку ця структура проводить літні школи для молодих астрономів в Кастель-Гандольфо.

"Дуже важливо, що ви ділитеся даром вашого наукового пізнання про Всесвіт з людьми", - сказав Папа.

Папа Франциск переконаний, що матеріальний Всесвіт, це щось більше за наукову проблему, яку необхідно вирішити. Він "є мовою любові Бога, Його незмірною любов'ю до людей", зазначив понтифік.

четвер, 17 вересня 2015 р.

17.09.2015р. Б. / Чоловік мусить відірватися від матері

Невільницький емоційний зв’язок сина з матір’ю призводить до того, що хлопець почувається загубленим і не має впевненості у власній чоловічості, а також стає надто залежним від жінки. Ця залежність вражає чоловічу гордість і породжує внутрішній страх і гнів, який — зазвичай — шукає якихось «виходів».

Схильність до зловживання алкоголем, чоловіча брутальність, сексуальне використання жінок, тенденції до гомосексуалізму, примушування жінки до аборту, страх перед дитиною у подружжі — у багатьох чоловіків це прояви конфліктних стосунків із жінками. Нерідко трапляється так, що батько переносить страх і гнів, котрий відчуває до жінки (матері й дружини) на власних дітей, вважаючи — часто несвідомо, — що вони належать матері і залежать, насамперед, від неї.

Виховання до батьківства вимагає від молодих чоловіків прозорого і дозрілого ставлення до жінки, ключем до якого нерідко стає виправлення відносин із матір’ю. Чоловік має віддалитися від мами (…), аби укріпитися в своєму почутті чоловічості без товариства жінки, щоби згодом знову із нею зустрітися та супроводити у спільній духовній мандрівці. Занадто міцний зв’язок із матір’ю робить багатьох чоловіків, котрі дорослішають, неспроможними до виконання реальних завдань, пов’язаних як з подружжям, так із батьківством.

Тільки самодостатній чоловік може стати реальною опорою для дружини та дітей. Ось щире та не позбавлене прикрості свідчення Вільфріда Віка про любов занадто турботливої матері: «Мама в глибині душі не хотіла, аби я подорослішав. Це був головний мотив мого розпещування — невтомного звільнення від проблем і турбот, типових для мого віку. Надто часто вона заспокоювала мене, наприклад «валер’янкою», та відправляла спати, коли я був перевтомлений; або ж ізолювала — якщо я був перевантажений у школі. Я завжди мусив відпочивати і розслаблятися, адже є чимало проблем, які мені ніяк не вдасться розв’язати. Таке розпещування не зміцнює людину, а лиш послаблює її та перешкоджає їй. В мені вкоренилося переконання, що я заслабкий для будь-яких можливих дій. (…) Оскільки я призвичаївся до опіки, то привертав до себе увагу оточення вигаданими слабкостями». В подібному тоні пригадує стосунки зі своєю мамою вище цитований Пол Остер: «Я був маминим синком і жив у її орбіті. Був малим Місяцем, котрий кружляв навколо її величезної Землі, пилом у сфері її тяжіння; саме я керував її припливом, погодою та силою почуттів».

Надмірна турбота матері породжує у хлопцеві нехіть до зусиль, страх перед найменшими труднощами, перед конкуренцією серед ровесників, побоювання взяти на себе відповідальністю за інших. Це страх перед життям. Син боїться відриву від матері і не вірить, що порадить собі в житті без неї. Якщо він бачить біля себе чітку і міцну особу батька, то легко подолає свої труднощі. Якщо ж батько відмовився від стосунків із сином і залишив його в обіймах міцнющої материнської любові, то наслідки такої поведінки матері можуть бути драматичними. Буває так, що мати своєю надмірною турботою та увагою зробить з дитини каліку, неспроможну власними силами нормально функціонувати у суспільстві.

Вілфрід Вік звертає особливу увагу на один знаменний наслідок такого надмірного піклування, а саме на страх перед успішністю: «Людина, яку розпещують, проявляє при цьому специфічну фобію. (…) Вона боїться кожної вдалої дії та розвиває у собі прагнення поразки. Страх бути дорослим проявляється у неї в настійливому відтягуванні часу. (…) Страх перед успішністю — це страх перед життям, перед прийняттям на себе відповідальності, перед вільним стоянням на своїх власних ногах».

Страх перед успішністю аж ніяк не тотожний з відсутністю амбіцій. Виховання, що ґрунтується на розпещуванні, котре усуває труднощі з-під ніг сина і заохочує до пасивності, розвиває у ньому манію величі: безсилий та затурканий, він вважає, що всього міг би досягнути, якби тільки схотів. Шаркання між завищеними нездоровими амбіціями і нехіттю до зусиль, боротьби та роботи стає справжнім жахіттям людей, вихованих у цілковитій залежності від матері.

о. Юзеф Августин, ІТ, Deon.pl

середа, 16 вересня 2015 р.

16.09.2015р. Б. / Серед учасників ХІV Звичайної Асамблеї Синоду Єпископів про сім’ю – 4 ієрархи з України

У вівторок 15 вересня 2015 р., оприлюднено список учасників Надзвичайної Асамблеї Синоду єпископів католицької Церкви на тему «Покликання і місія сім’ї в Церкві та сучасному світі», яка буде проведена у Ватикані від 4 до 25 жовтня цього року.

Головою Синоду, очевидно, є Римський Архиєрей Франциск. а генеральним секретарем – кардинал Лоренцо Балдіссері. Делегованими президентами для цієї Асамблеї будуть кардинали Андре Вен-Труа, Архиєпископ Парижу, Луїс Антоніо Таґле, Архиєпископ Маніли (Філіппіни), Раймундо Дамашено Ассіс, Архиєпископ Апаресіди (Бразилія), та Вілфріда Фокс Нап’єра, Архиєпископ Дурбану (ПАР).

Головним доповідачем буде Будапештський архиєпископ, кардинала Петер Ердьо (Угорщина), а спеціальним секретарем – архиєпископа Бруно Форте з К’єті-Васто (Італія).

Наступними є представники Східних Католицьких Церков, Глави яких беруть участь з уряду, а більші Церкви також обрали своїх делегатів. Східні Церкви будуть представляти 22 ієрархи.

Від Синоду Єпископів УГКЦ участь в Синоді братимуть його Глава Блаженніший Святослав Шевчук, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, і делегати: владика Борис Ґудзяк, Єпарх Паризької єпархії святого Володимира, і владика Гліб Лончина, СУ, Єпарх єпархії Пресвятої родини з осідком у Лондоні.

Наступними в списку йдуть делегати, призначені єпископськими конференціями світу.

Римо-Католицьку Церкву в Україні представлятиме архиєпископ-митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, Голова Конференції Римо-Католицьких Єпископів України.

У Синоді братимуть участь керівники відомств Римської Курії, експерти та аудитори, серед яких 17 подружніх пар. Для участі в обговореннях запрошено також і так званих братніх делегатів, які представляють некатолицькі Церкви.

Слід відзначити присутність на Синоді єпископів ще одного українця – отця Амбросія Самуся, службовця Генерального Секретаріату Синоду Єпископів.

вівторок, 15 вересня 2015 р.

15.09.2015р. Б. / Посол Мальтійского Ордену в Україні: «Наша традиція від дня заснування – бути поруч з тими, хто страждає і потребує допомоги»

Видання Forbes продовжує посольський проект. Наш сьогоднішній гість – представник держави та однієї зі старіших організацій у світі – Мальтійського ордену. Суверенний Військовий Орден Госпітальєрів Святого Іоанна Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти був заснований в Єрусалимі у 1099 році. Це – католицький Орден, зараз його територія розташована у Римі, на пагорбі Авентін. Офіційна діяльність Ордену присвячена допомозі нужденним, роботі з організаціями у сфері охорони здоров’я, гуманітарній та благодійній діяльності. Гасло Ордену – «Зберігати віру, допомагати бідним».

Також із діяльністю Ордену пов’язані різні підприємства, що ведуть діяльність в Україні. Наприклад, страхова компанія Grawe, що належить родині Габсбургів, які у свою чергу є членами Мальтійського Ордену.

Надзвичайний і Повноважний Посол Мальтійського Ордену в Україні Антоніо Ґаззанті Пульєзе ді Котроне був призначений в Україну в 2014 році Великим Магістром Мальтійського Ордену Метью Фестінгом. До цього пан Посол займався юридичними та науковими проектами у Римі.

В інтерв’ю Forbes Антоніо Ґаззанті Пульєзе ді Котроне розповів про діяльність Ордену в Україні.

– Пане Посол, будь ласка, розкажіть про основні проекти Суверенного Мальтійського Ордену в Україні.

– Мальтійський Орден  – це держава без території та політичних чи комерційних інтересів, які слід захищати. Основною нашою місією в світі та Україні зокрема є діяльність у сфері гуманітарних питань. Саме в Україні вже багато років, а точніше, більше двадцяти, ми розвиваємо різноманітні програми з підтримки хворих та бідних людей. А саме – нами створено організацію, в складі якої знаходяться професіонали та волонтери. Називається вона «Мальтійська Служба Допомоги». Таким чином, разом із цією організацією ми провели безліч програм на користь людей, з питань охорони здоров’я та психологічної допомоги. Ми також займаємося перевезеннями інвалідів для проходження ними фізіотерапії. Ми забираємо їх з дому та веземо в лікарню, а потім повертаємо додому.

Ми також займаємося підтримкою сімей хворих людей та людей-інвалідів, керуємо пунктами роздачі їжі для бідних. Займаємось дітьми та підлітками, що знаходяться у скрутному становищі. Серед всього іншого ми організовуємо літні табори, спортивні та розважальні заходи. Серед них – і традиція Ордену Мальти організовувати святкування Дня Святого Миколая для дітей та юнацтва.

Ми присутні у кількох містах України: Києві, Львові, Івано-Франківську. Останньою нашою програмою, яку ми розпочали в липні, є програма з надання першої невідкладної допомоги. Ми організовуємо підготовчі курси для медиків. Наша мета – щоб ці медики, в свою чергу, підготували багато людей. Наприклад, водіїв автобусів, пожежників, які б згодом змогли допомогти людям у разі потреби. Наприкінці курсу ці професіонали отримають спеціальний набір інструментів: валізку, в якій будуть дефібрилятор, дезінфікуючі речовини, препарати для проведення аналізів на місці та багато чого іншого, необхідного для негайного втручання.

– Будь ласка, розкажіть – що змінилося в діяльності ордену після початку конфлікту на Донбасі?

– Звичайно після виникнення даної ситуації Орден посилив свою діяльність. А також спробував модифікувати її відповідно до нових потреб, що виникли. Ми всі знаємо, що в результаті ситуації на сході сформувалися великі потоки осіб, які мігрували в сторону інших областей України. Мова йде про величезну кількість людей, і ця кількість постійно зростає. Необхідна постійна допомога. Звичайно, Орден робить все можливе.

– У яких показниках можна оцінити діяльність ордену? Який бюджет було закладено у проекти, що реалізуються в Україні?

– Важко виміряти зроблене тому, що ми базуємося частково на волонтерах, а частково – на співпраці з іншими установами та фундаціями. Але, думаю, у будь-якому випадку мова йде про внесок, який можна оцінити з економічної точки зору в дуже суттєвих цифрах. Досить лише згадати про те, що нещодавно завдяки «Мальтійській Службі Допомоги» нам вдалося заручитися підтримкою в сфері охорони здоров’я на суму близько 70-80 тисяч євро. І це лише один випадок з багатьох, і вони відбуваються все частіше.

– Ви акумулюєте бюджет від волонтерів та партнерів, чи є якийсь окремий бюджет саме Ордену, що виділяється на проекти в Україні?

– Ні, бюджету, присвяченого саме Україні, не існує. Ми вважаємо, що найважливішу цінність складають міжнародні нарахування з фондів Ордену завдяки довірі до нього та його іміджу. Усе залежить від поточних проблем, які ми бачимо.

– Які організації є головними партнерами Ордену в Україні?

– Ми тісно співпрацюємо з паном Хансом Дуденсборгом, який очолює данський фонд «Глобал Медікал Еід». З Комітетом біженців України, UNCR та з іншими Міжнародними неурядовими організаціями, що представлені в Україні. Також серед наших партнерів – різні українські компанії та підприємства, такі як: «IDS Group» в особі пана Марка Ткачука; продюсерська компанію «Альянс Шатро» під керівництвом Ігоря та Олени Волошиних; ТОВ «Євроформат Стальконструкція» на чолі з Володимиром Литвищенком; НСК «Олімпійський», очолюваний Валентином Груздєвим та його професійною командою.

Також це – медіа-партнери, у тому числі, українські видання та телеканали; Олександр Мельничук, наприклад (гендиректор телеканалу НТН. – Forbes). Крім того, ми відчуваємо постійну підтримку  культурного відділу КМДА, головою якого є Діана Попова, та Владислава Бурди з компанії  RedHead Family Corporation. 

– Як через конфлікт на Донбасі змінюється ставлення бізнесу та організацій до такої справи, як доброчинність?

– Щоб дати відповідь на це питання, я мав би бути в Україні до початку ситуації, що склалася. Але я тут лише рік. З того, що я побачив, – недовірливе ставлення в цілому до благодійності останнім часом плавно змінюється. Я маю на увазі, що люди розуміють: існує дуже багато потреб та нових надзвичайних ситуацій, на які необхідно дати відповідь.

– Як Орден знаходить тих, кому зараз потрібна допомога?

– Насамперед, що стосується ситуації на сході України. Для нас дуже важлива діяльність з моніторингу і циркуляції інформації. І з цією проблемою в даний момент стикається не тільки Мальтійський Орден, але й інші благодійні організації. Ми використовуємо наші контакти на території і, звичайно, наші прекрасні відносини з українськими органами влади.

– Будь ласка, розкажіть про контакти з Міністерством охорони здоров’я. У нас зараз має проходити реформа підзвітної йому галузі. Наскільки та криза, в якій зараз опинилася Україна, є вдалим часом, щоб проводити реформи?

– Я вважаю, що реформа системи охорони здоров’я, як і численні інші реформи, проголошені й частково вже запроваджені урядом, мають неабияку вагу для суспільства. Основні пункти в реформі охорони здоров’я – це раціоналізація, прозорість, запобігання розбазарюванню коштів, а також запобігання корупції, що стосується багатьох адміністративних секторів.

– Які саме цінності Мальтійський Орден може привнести в українське суспільство?

– Цінності, які Мальтійський Орден привносить в Україну, тотожні тим, що Орден привносить у світ. Наша традиція з дня заснування Ордену – а мова йде майже про тисячу років – це бути поряд із тими, хто страждає, і з тими, хто потребує допомоги.

Наш Орден зародився в середні віки в Єрусалимі, взявши свій початок від лікарні. Він завжди відрізнявся наданням медичної підтримки та охороною здоров’я. Та за нашу історію ми створили сучасні лікарні, також одні з найважливіших у Європі.

Ми не визнаємо жодного виду дискримінації – ні расової, ні етнічної, ні мовної.

– Якщо якійсь організації чи людям потрібна допомога, вони можуть напряму звернутися до Посольства?

– Звичайно, вони можуть прийти і попросити про допомогу у Посольства, а також звернутися до «Мальтійської Служби Допомоги» – організації, створеної спеціально для цього.

– Як часто український бізнес або українські організації звертаються до ордену, щоб отримати якийсь досвід саме з благодійності?

– Я б сказав, що постійно. Ми часто разом проводимо програми допомоги і постійно спілкуємося.

Так, наприклад, часто питають про технічні моменти. Чи можна втрутитися в певний сектор, в певну зону, за певних потреб. Все частіше і наполегливіше трапляються запити волонтерів для лікарень. Тут ми допомагаємо.

Наприклад, ми займаємось перевезенням інвалідів, що мають проходити курс фізіотерапії щодня. Дім – лікарня, і навпаки. Мова йде про тисячі людей, що отримають від нас допомогу.

Посольство також завозить устаткування до України, і воно допомагає тисячам людей. По всій Україні. В різних містах. Це залежить від потреб кожної окремої лікарні. Вона може бути і не в центрі області. Це може бути маленьке містечко з величезними потребами – для лікарні, в якій є апарати, що допомагають людям щодня.

– Орден є однією з найбільш стародавніх організацій у світі. Який саме досвід він може передати українським організаціям, які хочуть також концентруватися на благодійності?

– Раніше я посилався на нашу останню ініціативу, що стосується першої невідкладної допомоги та навчальної діяльності, яку ми теж організовуємо для поширення знань.

У нас, наприклад, особлива традиція в області реабілітації. Також у нас є – але не в Україні, а в Римі – госпітальні структури. Вони переважно створені для реабілітації. А потім у нас також є особлива традиція в сфері лікування діабету. Це діаліз. У нас багато амбулаторій та структур по всьому світу.

Ми також отримали спеціальні знання, наприклад, стосовно стихійних лих, а також стосовно великих потоків мігрантів – на зразок тих, що прибувають з Африки та з Близького сходу і зупиняються на берегах європейського Середземномор’я.

– Хто може стати членом Ордену, і яких правил має дотримуватися людина, що є членом Ордену?

– Насамперед, необхідно сповідувати католицьку віру. Потім – поділяти шлях, яким іде Орден, а саме – присвячувати частину свого часу діяльності Ордену. Поділяти ієрархію Ордену та відповідно поділяти директиви Ордену.

– На скільки років наперед запланована діяльність Ордену?  Чи у майбутньому розглядається посилення його ролі в Україні? І чи можливо створення пріорату?

– Поки що наміру створити пріорат в Україні немає, одна оцінюється його доцільність, і загалом – чи можливий такий шлях. 

Візьміть до уваги, що Суверенна Рада, орган правління Ордену, обирається на п'ять років. Великий Магістр, що є нашим керівником, обирається пожиттєво. Мінімальне планування проводиться принаймні на п'ять років.

Маю зазначити, що мова не йде про типовий план дій типової держави. Тому що шлях Ордену розпочався в момент його зародження і не змінюється протягом його існування. І це шлях віри.

– У старій Європі вже багато років відбувається процес секуляризації – відділення суспільства від церкви. На думку пана Посла, у чому причини цього процесу? І якими можуть бути наслідки?

– Ще одне дуже складне питання. Важко відповісти тому, що я точно не знаю, наскільки сильним є розмежування між народом та церквою. Я не настільки в цьому впевнений. Безсумнівно, певний тип прогресу не спрощує союзу між народом та церквою. Але я впевнений, що перш за все через молоді покоління цей союз може знову розквітнути і стати важливим. І я вважаю, що Орден є тому доказом.

Якщо ми поглянемо на значну кількість волонтерів, з якими працює Орден, то побачимо серед них багато молоді. Молодь бере участь у нашій діяльності, особливо – в наших креативних заходах. І багато хто з них відчуває в собі потребу зробити свій внесок через церкву та через віру.

Джерело:   Воїни Христа Царя

понеділок, 14 вересня 2015 р.

14.09.2015р. Б. / У «Карітас-Львів УГКЦ» відбулась зустріч керівників проектів

10 вересня у львівському Карітасі відбулась зустріч керівників проектів, на якій попередньо окреслили заходи і плани щодо приготування до 20-літнього ювілею Карітасу, що відзначатимемо у 2016 році. Сьогодні при благодійному фонді діє садочок для дітей, родини яких опинились у кризовій ситуації, щоденно тут працюють з дітьми та молоддю шкільного віку, з особами з вадами розвитку та особливими потребами, з людьми похилого віку. У Карітасі діє соціальна пральня, душова, пункт видачі гуманітарної допомоги. Він допомагає також налагоджувати працю харитативних спільнот при парафіях Львова.

Директор о. Андрій Сенейко привітав усіх з початком навчального року і представив нового керівника проекту – п. Катерину Пилипів, яка допомагатиме дітям з аутизмом. Понад 10 років вона займається проблематикою аутизму, була волонтером у благодійному фонді «Контакт». Катерина Пилипів розповіла про явище аутизму, про ті проблеми, з  якими зіштовхуються діти та їх родини. Переважно такі діти мають розлади мовлення, комунікації, стереотипні рухи. Вони потребують взаємодії, соціалізації. Карітас відвідуватимуть понад 20 дітей, що сьогодні очікують на таку допомогу.

Також о. Андрій Сенейко заявив про намір організувати при Карітасі Львова школу аніматорів-волонтерів для осіб віком 16-18 років, які в перспективі допомагатимуть в організації і проведенні літніх дитячих таборів, а також проекту мобільної роботи з молоддю.

Незабаром працівники і волонтери Карітасу матимуть духовну віднову на реколекціях, а на Різдвяні свята вони запрошені у Чехію – на різдвяну коляду.

23 жовтня відбудеться наступна зустріч керівників проектів, на якій буде більш детальне обговорення програми заходів з нагоди 20-літнього ювілею «Карітас-Львів УГКЦ».