ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

пʼятницю, 31 липня 2015 р.

31.07.2015р. Б. / Важкі питання. Чи може християнин не схвалювати скорочення фінансування абортивних клінік?

ПИТАННЯ: Останнім часом багато християн висловлюються несхвально про обмеження на аборти, зокрема, про скорочення бюджету для клінік, що роблять аборти. Як аргумент наводиться наступний: краще зробити аборт легально, ніж піддавати небезпеці жінку незаконним абортом. Чи прийнятна для християнина така позиція?

ВІДПОВІДЬ: Ні, християнин не може підтримувати легальний аборт і зобов'язаний виступати проти всякого виду аборту, легального або нелегального.

Вірно те, що нелегальний, підпільний аборт може бути небезпечний для жінки. Але суть злочину від цього не змінюється: і в кабінеті державної клініки, і в підвалі у підпільного лікаря здійснюється одне і те ж - злочин вбивства безневинної і беззахисної людської істоти. Щоб зрозуміти злочинний характер аборту, необов'язково бути християнином і мати віру: для цього досить розуму. «Нелегальний» аборт заборонений як кримінальний злочин - так чому ж «легальний» аборт, який фінансується з держбюджету, відрізняється за своєю суттю?

Тут можна згадати ще про одну сторону легалізації аборту - коли йдеться про християнина, від якого безпосередньо залежить схвалення законів.

Наведемо цитату з енцикліки Папи Івана Павла II Evangelium Vitae: «Якщо немає можливості відкинути законопроект або скасувати закон про переривання вагітності, то парламентарій, чиє абсолютне особисте протистояння перериванню вагітності явне і всім відоме, вчинить правильно, підтримавши пропозиції, мета яких - обмежити шкоду подібного закону і зменшити його негативні наслідки у сфері культури і суспільної моралі. Бо, роблячи так, він не бере участі недозволеним чином у прийнятті неправедного закону, а навпаки, вживає правильну і гідну спробу обмежити його шкідливі аспекти »(73).

Легалізація абортів, тобто вбивство за рахунок державного бюджету, сама по собі є злочином. Це суперечить основному призначенню держави, покликаної захищати життя всіх громадян, і в першу чергу найбільш беззахисних.

«Може скластися враження, - пише Іван Павло II, - ніби все відбувається з повним дотриманням правозаконності, принаймні коли закони, що допускають переривання вагітності чи евтаназію, прийняті голосуванням відповідно до так званих демократичних принципів. Насправді ж ми маємо тут справу лише з трагічною підробкою правозаконності, а демократичний ідеал, який заслуговує на цю назву тільки тоді, коли визнає і охороняє гідність кожної особистості, виявляється зраджений в самій основі: "Чи можна говорити про гідність кожної особи, коли дозволяється вбивати найслабших і найневинніших? В ім'я якої справедливості людей піддають найбільш неправедній дискримінації, визнаючи одних гідними захисту, а іншим відмовляючи в цій гідності?»(EV 20).

Тому католик не може обмежуватися твердженням, що легальний аборт служить викоріненню нелегальних абортів. У такому менталітеті укладається велике лицемірство: суспільство відкидає нелегальні аборти як зло, але замовчує про аборти легальних і навіть схвалює їх.

Звичайно, за підпільними операціями стоїть підпільний бізнес. Але, по суті, цей аспект не оминає і легальні аборти. Держава надає право на дітовбивство, начебто мова йде не про злочин, а про добрий вчинок, причому за рахунок податків у скарбницю, у тому числі і від громадян, які абсолютно проти абортів в будь-якому вигляді.

Іван Павло II писав, що легалізація переривання вагітності, дітовбивства та евтаназії і визнання цього права в законодавчому порядку рівнозначні тому, що приймається збочене, нігілістичне уявлення про людську свободу і визнається абсолютна влада (закону) над людьми, спрямована проти них (СР EV 20).

четвер, 30 липня 2015 р.

30.07.2015р. Б. / За прикладом Митрополита Андрея. Івано-Франківська архієпархія надала нову домопогу українському воїнові з передової

Сьогодні ми відзначаємо 150-ліття з дня народження Слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького. Він жив в доволі складний період, підтримуючи народний дух в часі двох Світових воїн. Сам особисто Митрополит Андрей часто спричинявся до допомоги малозабезпеченим людям, переслідуваним євреям, а також воїнам, які хоробро старалися боронити свою Батьківщину.

Історія має тенденцію перегукуватись і ось сьогодні, ми можемо знову спостерігати тих хоробрих чоловіків, які покинувши свої затишні сімейні кола, подалися на Схід, боронити нашу країну від чергового агресора.  

В ці дні, коли ми віддаємо належну пам’ять Слузі Божому Митрополиту Андрею, наш Митрополит Володимир (Війтишин), як його добрий наслідник, поручив Економічному відділу Архієпархії надати чергову допомогу воїнові російсько-української війни. За сприянням о. Михайла Клапківа, боєць батальйону «Київська Русь» Джус Любомир отримав сьогодні військову форму, берци, тактичні окуляри, спец навушники, рукавиці та рюкзак. Передачу здійснив помічник економа прот. Віталій Максимів, який висловив щирі сподівання, що надана допомога посприяє п. Любомиру у справі захисту нашої Батьківщини.

Також о. Віталій запевнив, що Івано-Франківська Архієпархія й надалі буде проводити подібні волонтерські заходи.

30.07.2015р. Б. / Золочів запрошує оздоровитися! І згадати, що чужих дітей не буває…

Повернувшись із Косова 2008 року, священик-капелан Михайло Cукмановський зі Львівщини отримав два "спадки". Перший усім нам нині, на жаль, аж надто знайомий – це статус учасника бойових дій. А от другий у документах не зафіксуєш: це глибокий дошкульний неспокій. Із нього непосидючий миротворець зробив тільки один висновок: "Треба щось навколо себе починати міняти!.."

Сказано – зроблено. Як групу найбільш соціально незахищених осіб у Золочеві, де о. Михайло служить, він визначив дітей з особливими потребами та їхні сім’ї. На той час для них у місті не робили майже нічого. Коли священик приходив із душпастирськими відвідинами у їхні сім’ї, то рідко коли ці візити втішали… Зацьковані суспільством батьки й ледь не напівдика дитина з вадами розвитку, яку ховають у дальній кімнаті, – на жаль, ця класична для посттоталітарного простору ситуація актуальна для багатьох і зараз. Можна, звісно, сісти і плакати над нею, а можна ризикнути – і почати зміни. Оскільки минуло вже сім років, можна з упевненістю сказати, що в цьому разі ризик був виправданим.

Батьки й діти

Хоч як би це було складно, треба було обрати конкретні категорії дітей, яким була потрібна допомога. Визначили, що це будуть діти з ДЦП, "сонячні" малята (з синдромом Дауна) й ті, кому діагностували аутизм. Отець Михайло хотів допомогти насамперед їм, бо такі особливості розвитку незмінні. У більшості випадків їхня наявність заважає створити сім’ю – і за відсутності люблячої спільноти така людина приречена на щось гірше, ніж зайва хромосома або інвалідний візок. На тотальну самотність.

Також священик помітив, що батьки особливих дітей часто всіма забуті. Виявилося, що вони, не раз відкинуті навіть родиною ("Чого ви мучитеся? Здайте в інтернат!"), потребують психологічної та соціальної реабілітації чи не більше за дітей. Зараз це враховують навіть у будівництві: реабілітаційно-катехитичний центр, який уже функціонує у Золочеві, передбачає спеціальні кімнати для спілкування та відпочинку батьків особливої малечі.

"А що ж держава? – спитає хтось. – Хіба не вона має обов’язок піклуватися про своїх особливих громадян?" – "Звісно, так, – відповідає отець. – Але зараз ми маємо допомагати. І приймати допомогу. Бо насправді хіба бувають чужі діти?" Озброївшись такою логікою, священик згуртував навколо греко-католицького храму св. Миколая Чарнецького (де він служить) спочатку лише декілька родин. Потім – іще декілька. Зараз спільнота дітей з особливими потребами та їхніх батьків і рідних "Милосердний самарянин" (і однойменний благодійний фонд) об’єднує вже 39 родин. І це, здається мені, далеко не межа для 24‑тисячного Золочева.

Майстерня, басейн, соляна кімната

Реабілітаційно-катехитичний центр тому так і називається, що поєднує в собі передавання віри (зокрема, приготування до Таїнств і душпастирство) та реабілітацію для дітей з особливими потребами. Тут діє творча майстерня, де діти з допомогою волонтерів та працівників центру виготовляють різнокольорові свічки й листівки (здебільшого технікою квілінґ). Трудотерапія дає чудові результати: золочівські вироби милують око, а співпраця дітей зі старшими вельми допомагає в соціалізації маленьких майстрів. Для них діють і різні мистецькі гуртки, а також завжди готовий прийти на допомогу психолог.

Окрема розмова – фізична реабілітація. Невеличкий басейн центру й тренажери інколи вперше відкривають особливим малюкам світ спорту та фізичної культури, який загалом лише зрідка таким доступний. Також спортивний простір відкритий для парафіян, які своїми пожертвами допомагають у його утриманні.

Соляна кімната – це маленьке чудо Золочева. На 12 м2 можуть перебувати, дихаючи цілющою сіллю (мікрочастинки якої постійно перебувають у повітрі, що забезпечує спеціальний апарат), одразу п’ятеро людей – як дітей, так і дорослих. Тут легшає людям, які мають захворювання дихальних шляхів (бронхіт, риніт, фарингіт, синусит), астму, невроз, дерматоз, алергію… Також у соляній кімнаті дістають відчутну допомогу сердечники та люди з хворобами опорно-рухового апарату, а також гіпертоніки. Зважаючи на те, що в дітей з особливими потребами часто вразливий та слабкий імунітет (а до того ж купа супутніх хвороб), соляна кімната для них цілий рік заміняє недоступні курорти. Звісно, що у її утриманні допомагають і парафіяни, і всі охочі, хто потребує підтримки здоров’я. Отець Михайло підкреслює, що його мета – самоокупність центру, "щоби ні в кого нічого не треба було просити". Тому інформація-запрошення до соляної кімнати відкрита для будь-кого, хто забажає влаштувати собі на Львівщині маленький санаторій.

Дякувати і йти далі

Цей центр став можливим завдяки тому, що свої зусилля об’єднали Церква, держава, різні благодійні фонди та ще багато небайдужих людей. У планах о. Михайла – нові проекти. Добудувати центр і зробити його функціональним – лише частина з них.

Окрім цього, священик хоче, щоби неподалік Золочева поступово виникло ціле господарство, яке б об’єднало людей з особливими потребами та їхніх рідних через працю. Таке господарство виробляло б екопродукти та цілком могло би утримувати і себе, і своїх робітників, які до того ж дістали би шанс жити гідно й отримувати хорошу винагороду за свою працю. "Я не зв’язуюся з проектами без майбутнього. Так, їх легше почати, але майже неможливо втілити в реальність…" – спокійно зауважує священик, закінчуючи для мене екскурсію реабілітаційно-катехитичним центром. І починає розмову про те, як потрапив на фронт під мінометний обстріл, коли мав говорити з державними партнерами щодо центру. Він нещодавно їздив туди як волонтер і капелан, і, судячи зі всього, капелани також не бувають "колишніми". Але це вже зовсім інша історія…

Ірина МАКСИМЕНКО

Київ-Золочів-Київ
Вперше опубліковано в "Католицькому Віснику" № 14, 2015

Джерело:   Воїни Христа Царя

середу, 29 липня 2015 р.

29.07.2015р. Б. / Поштову марку «Андрей Шептицький. 1865-1944» вводить в обіг Укрпошта (+ФОТО)

Поштову марку «Андрей Шептицький. 1865-1944» вводить в обіг Укрпошта.(ФОТО)З 29.07.2015 вводиться в обіг та вважається дійсною для оплати послуг поштового зв’язку в усіх відділеннях поштового зв’язку поштова марка № 1437 «Андрей Шептицький. 1865-1944».

Формат марки – 33х30 мм.
Номінал марки – 2,40 грн.
Перфорація гребінчаста – 13 1/4:13 1/4.
Кількість марок в аркуші – 12 (3х4).
Тираж марки – 130 000 примірників.
Дизайн Сергія Горобця.
Марка – багатоколірна; спосіб друку – офсет.

Поля маркового аркуша художньо оформлені, тексти на полях: «1865-1944», «Андрей Шептицький – єпископ Української Греко-Католицької Церкви, Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський», «150 років від дня народження».

На полях маркового аркуша надруковано штриховий код – 4823027139043. Зам. 15-3178. 17.03.2015.

Марку надруковано на ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів».

Про це повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на прес-службу КОДА.

вівторок, 28 липня 2015 р.

28.07.2015р. Б. / Особистість митрополита Шептицького. Топ-10 фактів з життя владики

У середу, 29 липня, у Львові відбудеться масштабна культурна та духовна подія – офіційне відкриття пам’ятника митрополитові Андрею Шептицькому.

Саме цього дня 150 років тому Львівщина подарувала світові одного з найбільш знаних та поважних діячів Греко-Католицької Церкви. На події зберуться визначні релігійні діячі, перші особи країни, громадяни з різних точок нашої держави та з-за кордону, аби разом вшанувати пам’ять владики.

Митрополит Андрей був відомим реформатором Церкви, та це далеко не єдина його заслуга перед українським народом. Він розвивав кожну сферу суспільного життя українців, прищеплював Україні європейські цінності.

У зв’язку з відкриттям пам’ятника Андрею Шептицькому Львівський портал публікує 10 цікавих фактів з життя Митрополита, аби дати можливість львів’янам ближче познайомитись з цією неймовірною постаттю.

Факт 1. Походив з однієї з найбільш знаних у Львові родин – графів Шептицьких

Родина Шептицьких – це одна з найдавніших українських боярських родин, яка дала нашій країні багато відомих імен у розвитку греко-католицької та польської римо-католицької Церков (Серед них Варлаам, Атанасій і Лев Шептицькі, єпископи львівські).

«Тато нам, дітям, часто пояснював і згадував наших предків, портрети яких висіли в його робітні. З портретів вбилися в моїй пам’яті три: єпископа Варлаама і митрополитів Атанасія і Лева. Усі вони були ченцями-василіянами», – пригадував сам Андрей Шептицький.

Ананасій та Лев Шептицькі були засновниками собору Святого Юра у Львові, де їх статуї сьогодні прикрашають фасад.

Батько Андрея, Іван Шептицький, походив із древнього лицарського роду Сасів, що отримав своє шляхетство від самого Данила Галицького за особливі заслуги перед князівством.

До слова, грамоту на земельні володіння цій родині ще у 1284 році надав Лев Данилович, галицько-волинський князь.

Факт 2. Разом з Папою Римським реформував УГКЦ 

В Андрея Шептицького була юридична освіта, тому батьки бачили саме в цьому велике майбутнє сина. Утім, сам майбутній Митрополит серйозно роздумував про чернецтво і через це вирушив у Рим до Папи Лева ХІІ. У родини Шептицьких було багато зв’язків за кордоном, особливо в римо-католицькому середовищі, тому зустріч з Папою не була проблемою для Андрея. Саме Папі Римському  Шептицький розповів про своє бажання йти у монастир  Василіанського чину. Папа в той час мав грандіозні плани щодо УГКЦ і тому благословив рішення Шептицького піти в монастир.

У 1900 році Папа оголосив Андрея Шептицького Митрополитом Галицьким, і відтоді розпочався  розвиток Греко-Католицької Церкви в Україні, зокрема в Галичині.

Митрополит Шептицький вважав, що Українська Греко-Католицька Церква має шанси стати сполучником між Східною та Західною Церквами, а отже, вбачав однією зі своїх місій – об’єднання усіх християн.

Факт 3. Як політик дбав про українську державність

Митрополит Андрей Шептицький був членом Палати панів австрійського парламенту і депутатом Галицького сейму, де захищав та відстоював права українців в Австро-Угорщині.

Після Жовтневої революції в 1918 році Шептицький виступив з промовою, де захистив права кожної нації в імперії, яка, за його переконанням, мала право на самовизначення.

Під час Другої світової війни Андрей Шептицький очолив Українську національну раду. Він негативно ставився до німецького окупаційного режиму та виступав за створення уряду Української Держави.

У Митрополита було особливе ставлення до явища патріотизму – він вважав, що воно нероздільно з християнством, а отже, не повинно нести в собі жодного насильства.

«Християнин може і повинен бути патріотом! Але його патріотизм не сміє бути ненавистю!» – вважав він.

Факт 4. Турбувався про освіту свого народу та був щедрим меценатом

Митрополит був відомий не лише за свій внесок у розвиток Греко-Католицької Церки в Україні, а й завдяки своїй меценатській  роботі. Шептицький пережив дві Світові війни, міжвоєнний період, ув’язнення російською владою та не полишав свій народ і допомагав йому підійматися на ноги після чергового падіння.

Андрей Шептицькй заснував Львівську греко-католицьку богословську академію, Богословське наукове товариство, український католицький інститут.

У 1905 році засновує Український національний музей, відстоює ідею Українського університету у Львові. Шептицький підтримував діяльність приватних шкіл, товариства «Просвіта», «Рідна школа», НТШ, об'єднання «Луг», «Пласт» тощо.

Роль Глави УГКЦ у духовному, фізичному та соціальному житті українського народу важко переоцінити: він відкривав садочки і школи, допомагав молодим художникам, у соборі Святого Юра організував Народну школу імені Грінченка для бідних дітей, повіддавав усі свої землі для створення там шкіл, заснував Народну лічницю, де могли безоплатно лікуватися бідні. До кінця свого життя Митрополит допомагав кожній людині, що просила його допомоги, як духовно, так і матеріально.

Під час Другої світової війни владика відновив роботу Українського Червоного хреста – для допомоги пораненим, хворим і полоненим.

Факт 5. Засуджував нацизм і рятував євреїв

Митрополита Андрея Шептицького не раз висували на звання «Праведника народів світу» - за його заслуги перед єврейським народом у часи нацистської окупації. Він був чи не єдиним українцем, що не боявся відкрито засуджувати Голокост і особисто врятував 150 євреїв, переважно дітей, від знищення німцями.

У своїх посланнях Митрополит виступав проти переслідування і знищення євреїв, відкрито писав про це і нацистському керівництву. За ініціативи владики євреям видавали фальшиві документи, аби ті могли втекти за кордон.

За порятунок та підтримку євреїв під час Голокосту Митрополита посмертно удостоїли нагородою Яна Карського.

Факт 6. Умів поводитися з бізнесом, реформував банківську справу

Уміння Андрея Шептицького вести бізнес допомогло тогочасному релігійному середовищі накопичувати капітал, вкладати його в потреби населення та розвивати Греко-Католицьку Церкву.

УГКЦ не один раз намагалася створити свій банк. Але їй це не вдавалось, аж поки цим не зайнявся владика Шептицький. Для початку він створив українське страхове товариство «Дністер», яке надавало послуги всім релігійним об’єднанням. Відтак, коли у «Дністрі» накопичився певний капітал, Шептицький перетворив страхову компанію на банк, який не лише успішно працював, а й збільшував свої фінансові можливості.

Для Андрея Шептицького важливо було, аби банк та інші фінансові структури базувались саме в Україні, адже в той час усі гроші з нашої держави вивозились у Відень. Завдяки злагодженому менеджменту та розумному керівництву Шептицькому вдалося зробити неймовірне – створити фінансові гілки в селах та районах, довести людям, що, вкладаючи гроші, вони згодом отримають від цього блага у своєму повсякденному житті.

Митрополит Шептицький фінансував господарство, закуповував нову техніку кооперативам, бо розумів, що економічний розвиток багато в чому залежить від продуктивності та швидкості праці.

Факт 7.  Знався в мистецтві, бо сам був митцем

Глава УГКЦ дуже добре розбирався в мистецтві, зокрема в іконописі. Це було зумовлено, мабуть, і тим, що і він сам мав талант до малювання. Малювати ікони Шептицького та його братів учила мати.

Коли в 1901 році владика оселився в митрополичих палатах на Свято-Юрській горі, він почав збирати колекцію рідкісних ікон, які згодом стали неабиякою мистецькою та християнською спадщиною українців. Митрополит намагався збирати давні українські ікони, книжки, також до його колекції потрапили і рідкісні європейські творіння. Усі ці духовні скарби він переніс у Національний музей. Одна з найбільш цінних ікон, що викупив Андрей Шептицький – це Богородчанський іконостас, який владика повернув Україні з Варшави.

Митрополит створював художні школи, виділяв митцям стипендії на навчання в Європі, купував їхні твори на аукціонах. Таким чином Шептицький підтримував мистецтво, сприяв духовному розвитку молодого покоління та поновлював свою колекцію новими іконами.

Факт 8. Був завзятим книголюбом

Митрополит Шептицький був справжнім мисливцем за інкунабулами, пам’ятками українського письменства та культури. Також він привозив з Європи цікаві екземпляри книг, які збирав у своїй колекції. Спеціально для своїх пергаментних скарбів владика замовляв книжкові полиці з Італії.

Національний музей у Львові отримав неймовірну літературну спадщину від Андрея Шептицького – понад три тисячі книг, хоча його колекція нараховувала не менше 20 тисяч. На жаль, у радянські часи після смерті владики більшість книг з його колекції спалили.

Факт 9. Перший пам’ятник у Львові йому поставили ще за життя, другий – задовго після

Пам’ятник митрополиту Шептицькому у Львові вперше відкрили у 1935 році – у день 30-річчя Національного музею. Скульптура Шептицького розмістилася на подвір’ї музею на вулиці Мохнацького (Драгоманова), а на відкриття зібралася вся галицька інтелігенція.

Автором першого пам’ятника Шептицькому був відомий у той час Сергій Литвиненко, якому вдалося відобразити постать владики в усіх тонкощах.

Цей пам’ятник знищила Радянська влада після Другої світової війни, а про відновлення його мова йшла не раз, утім до діла ця справа не доходила.

Другий пам’ятник у Львові з’явився 26 липня 2015 року на площі Святого Юра – там, де провів більшу частину свого життя Андрей Шептицький.

Факт 10. Не боявся політичних репресій, пророкував Україні успішне майбутнє

Митрополита Шептицького та всю його родину переслідувала радянська влада, але він не тікав з України та продовжував свою благодійну та освітянську роботу. У 1939 році брата владики Лева разом із дружиною та дітьми розстріляли працівники НКВД, маєток родини розграбували та знищили.

Під час Першої світової війни митрополита Андрея відправили в заслання, та після повернення на Батьківщину він все одно продовжував розвивати Церкву.

У вересні 1944 році Андрей Шептицький тяжко захворів, і передчуваючи свою смерть, скликав до себе монахів, яким заповів не здаватися перед більшовицькою владою.

«Наша Церква буде знищена, розгромлена більшовиками. Але держіться, не відступайте від віри, від святої Католицької Церкви. Вона буде гарнішою, величавішою від давньої та буде обнімати цілий наш народ. Україна звільниться від свого упадку та стане державою могутньою, з’єднаною, величавою, яка буде дорівнюватися другим високо розвинутим державам»,- це було останнє передбачення митрополита Андрея Шептицького.

понеділок, 27 липня 2015 р.

27.07.2015р. Б. / Псевдо-патріарх Кіріл звинуватив греко-католиків у війні на Донбасі, а його холуй назвав війну «громадянською»

СЛОВО ПСЕВДОПАСТИРЯ:

За словами московського пропагандистського каналу «Вести.ру», патріарх Кіріл побачив корінь всіх бід України й війни на її теренах не у прямій агресії РФ, а не більше не менше у церковному розколі, якому 400 років.

Єдиною подією в українській церковній історії, що сталася близько 400 років тому, а яку Кіріл може сприймати як церковний розкол є Берестейська Унія 1596 року.

Більше того, Кіріл ствердив, що український народ зруйнований.

«Коли сьогодні проливають крокодилові сльози, говорячи про те, що хтось із зовні зруйнував український народ, хочеться сказати – помовчте! Ви чотириста років працювали над тим, щоб розділити народ України» - прокричав Кіріл.

Сам тон промови Кіріла, як свідчить відео, був далекий від християнської проповіді.

Джерело:   Воїни Христа Царя


СЛОВО ХОЛУЯ: 

 
Предстоятель "У"ПЦ МП митрополит Онуфрій в інтерв’ю для сайту «Спілки православних журналістів» війну, яку розв’язала РФ проти України на Донбасі, відверто і без дипломатичних викрутасів назвав громадянською війною.

«Якщо тепер вже конкретно сказати про війну, яка кипить на Сході, то я хотів би вказати на суть цієї війни. Це війна – громадянська» - ствердив Предстоятель Московської церкви в Україні.

Джерело:   Воїни Христа Царя

неділю, 26 липня 2015 р.

26.07.2015р. Б. / У Львові уже встановили пам'ятник Шептицькому (+FOTO)

У суботу, 25 липня, близько 21:00 на площі Святого Юра у Львові встановили пам'ятник митрополиту Андрею Шептицькому. За процесом встановлення спостерігало близько 40 перехожих. ZAXID.NET публікує перші фото нового пам`ятника.
Урочисте відкриття монументу заплановане на 29 липня – саме в цей день виповнюється 150 років з дня народження Митрополита...

Фото Юрка Дячишина

Джерело:   Воїни Христа Царя

суботу, 25 липня 2015 р.

25.07.2015р. Б. / Лисичанці вигнали священиків "У"ПЦ МП з святкувань звільнення від московитських окупантів (+VIDEO)

24 липня 2015р. у Лисичанську, на Луганщині, на урочистостях з нагоди звільнення Лисичанська від московитських окупантів люди прогнали священиків "У"ПЦ МП. Про це повідомляє інтернет ресурс «Укрінформ».

Того дня Голова Луганської ОДА Георій Тука з бійцями батальйону «Донбас» і жителями міста прибули з квітами до пам'ятного знаку, встановленого на місці загибелі полковника Олександра Радзієвського. Поклали квіти, заспівали Гімн України.

В цей час з'явилося кілька священиків - представників "Української" православної церкви Московського патріархату. Вони спробували розпочати молебень, але люди стали просити вийти до пам'ятного знаку українського капелана, отця Андрія (УПЦ КП). Коли той з'явився, священики заявили, що не проводитимуть спільний молебень.

Натовп став кричати «Ганьба»!  У ситуацію втрутився Георгій Тука. «Я не допущу релігійних розбратів на Луганщині. Всі церковні заходи тут проводитимуться спільно», - заявив він. Заява не сподобалася священикам МП і під крики натовпу вони залишили захід.

Молебень на місці загибелі українських військовослужбовців відслужив о. Андрій.



Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятницю, 24 липня 2015 р.

24.07.2015р. Б. / Єпископ Ян Собіло: Якщо влада не покається – їй буде «труба» (+AUDIO)

Якщо влада не покається – їй буде «труба», – про це ствердив Преосвящений владика Ян Собіло, єпископ-помічник Харківсько-Запорізької єпархії Римо-Католицької Церкви у інтерв’ю для «Радіо Марія».

Відповідаючи на питання ведучого про ставлення до вимоги «Правого сектору» проведення референдуму про довіру владі, владика Собіло відповів:

«Ми бачимо, що народ України дав велику довіру президенту й уряду. І якщо б президент і уряд поводили себе дійсно з любов’ю і безкорисливим серцем допомагали людям, вони б зараз були найбільшими героями України. Вони на тарілочці отримали все – найбільш можливу довіру народу після Майдану. А зараз незадоволення людей є таким, якого не було навіть за Януковича.

І тому, хоч я не поділяю деяких форм діяльності «Правого сектору» […], але це є крик суспільства, який «Правий сектор» озвучує. І тому питання перше: хто спровокував цю ситуацію? Явно видно промахи президента, уряду, Верховної ради […], які не дивляться на те, наскільки важким зараз є життя людей: на фронті гинуть солдати, на фронт відправляємо солдатів без обмундирування, без бронежилетів. Скільки їх загинуло! Скільки молодих людей лежить зараз в могилах тільки тому, що президент відправив їх на фронт без належного обмундирування! А президент мав гроші, якими він міг вбрати і взути абсолютно усіх, кого він відправляв на фронт. Всі це знають. Всі про це говорять. Ця ситуація вже замордувала людей. І як писав у своєму відкритому листі владика Шикорадюк, люди вже не витримують.

Якщо зараз влада або не збере торби і не виїде чим скоріш в якусь країну, де зможе сховатися, або не змінить своє серце – буде біда. Я молюся, щоб одного дня зранку Порошенко встав і сказав: «Хлопці, я маю стільки мільярдів, я є олігархом, я маю також дружбанів при владі, ми награбували багато грошей і тепер хочемо гроші дати для людей. Нехай ремонтують дороги, нехай підвищують добробут». […]

Тому, якщо зараз не відбудеться навернення Порошенка, Яценюка і всіх їхніх дружбанів, всіх олігархів, якщо вони в найближчому часі не візьмуться за голову і не віддадуть у державну казну грошей, навіть якщо вони їх заробили чесно, за своїми мірками, буде трагедія.

Їх люди знайдуть і на Канарських островах, і привезуть їх з любої точки світу, тому що зараз світ – велике село. І не сховаються вони абсолютно ніде – ні у Венесуелі, ні в Москві, ні в Вашингтоні. Ніхто їх не зможе сховати.

Вчора «Правий сектор» задзвонив у дзвін і включив червоне світло, що якщо хлопці, які зараз при владі не стануть на коліна і не зроблять іспит сумління, і завтра не перепросять народ і не розпочнуть нове життя у політичному плані, їм всім буде «труба». Народ просто не витримає. Це велика червона жарівка і сигнал для всіх», – сказав Владика.

Єпископ-помічник Ян СОБІЛО: "Якщо Президент і Прем'єр-міністр не покаються - буде трагедія" by Radio Maria Ukraine on Mixcloud


Джерело:   Воїни Христа Царя

четвер, 23 липня 2015 р.

23.07.2015р. Б. / Владика Броніслав Бернацький: "Жоден чиновник не постраждав у війні, гинуть ЛИШЕ прості люди" (+AUDIO)

В ефірі програми РЕЗОНАНС говорили про безрезультатні потуги влади до реформ, її відношення до релігійних громад і загальний стан одеситів після року війни.

- Я ще місяць тому написав Михаїлу Саакашвілі листа - досі нема жодної реакції.- Говорить єпископ.- Він гарно виступає, їздить на велосипеді, але реальних якісних змін в Одесі я не спостерігаю.



Владика Броніслав БЕРНАЦЬКИЙ: "Жоден чиновник не постраждав у війні, гинуть ЛИШЕ прості люди" by Radio Maria Ukraine on Mixcloud

середу, 22 липня 2015 р.

22.07.2015р. Б. / У БФ «Карітас Київ» відбулася зустріч президента благодійної організації із США монс. Джона Козара із вимушеними переселенцями

Днями у БФ «Карітас Київ» відбулася зустріч президента Міжнародної благодійної організації CNEWA з вимушеними переселенцям зі Сходу України та Криму.

Окрім президента організації CNEWA у зустрічі взяв президент Карітасу України Андрій Васькович та директор БФ «Карітас Київ» протоієрей Роман Сиротич.

Бесіда проходила в теплій та домашній  атмосфері. Сім’ї з дітьми та одинокі матері,  ділилися з гостем  своїми проблемами  і переживаннями, розповіли кожен свою історію життя, свою історію долі, понівечену війною» – повідомляє о. Роман.

Гість зі співчуттям і розумінням дослухався до кожної родини, до побажань маленьких, але сильних духом дітей, яким довелося пережити страхіття вибухів і бомбосховищ.  Присутні гості вислухали всі прохання переселенців.  Родини  відчули слова підтримки та надію на позитивний вихід із їхньої ситуації,  зрозуміли, що вони  не покинуті. Переселенці зі сльозами на очах  дякували за теплі слова та допомогу, яку вони отримують від “Карітасу”.

Як повідомляє прес-служба «Карітас Київ», на сьогоднішній день надано допомогу, більш як 15 тис., вимушеним переселенцям . Допомога надавалася і надається продуктами, гуманітарними речами, засобами гігієни та реабілітації для інвалідів. З дітьми проводяться психолого-педагогічні заняття та табори. На оздоровлення вже відправлено понад 120 дітей. Зареєстровано майже 5 тис осіб, які потребують допомоги.

Підсумовуючи о. Роман Сиротич говорить: “Тих, що потребують є значно більше, але за відсутності можливості ми змушені були припинити реєстрацію. Надамо поміч тим, що маємо, а вже тоді продовжимо реєструвати знову. Тому будемо щиро вдячні всім, хто спільно з нами допоможе у перших потребах тим, хто втратив дім – місце свого проживання та все що у нього було”.

вівторок, 21 липня 2015 р.

21.07.2015р. Б. / Нова волонтерська допомога військовослужбовцю

Питання збереження суверенітету нашої держави особливо гостро постало в наші дні. Кожного дня ми чуємо про все нові й нові витівки нашого агресора. За таких умов українська армія – тема щоденних молитов та турбот.

Івано-Франківська Митрополія УГКЦ на чолі з Архієпископом і Митрополитом Володимиром (Війтишином) також не може стояти осторонь цієї проблеми, адже, за словами Папи Римського Франциска, «Пастир повинен пахнути вівцями». Саме тому, 17 липня, наші пресвітери допомогли бійцю батальйону «Підлісся» Чижу Станіславу Анатолійовичу у придбанні військової форми, берців, кепки та тактичних окулярів. На всі ці необхідні речі потрібна була чимала сума, яку зібрали за сприянням економа Івано-Франківської Архієпархії о. Михайла Клапківа.

Безумовно, клопотання про наших військовослужбовців сьогодні є не просто доброю справою, але й обов’язком кожного християнина-українця. Повинністю кожного мусить стати молитва за всіх наших бійців. Добрим прикладом для цього стали наші церковні предстоятелі, які очолили вже не одну волонтерську ініціативу.

Молімось до милостивого Бога, щоб зберіг і дарував мир нашій державі Україні, бо ж «коли Господь не пильнує міста, даремно сторожа чуває!»

Пригадуємо, що зовсім нещодавно було проведено духовно-психологічну реабілітацію для учасників АТО.

понеділок, 20 липня 2015 р.

20.07.2015р. Б. / Церкви США, Канади та Італії виразили солідарність та підтримку українському народу (+VIDEO)

У ніч проти 19 липня під час Всеукраїнської прощі до Зарваниці відбувся багатотисячний похід вірних за свічками до монументу Матері Божої у місці Її об'явлення. 

Молитовну процесію очолив Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав, члени Синоду Єпископів УГКЦ, а також Президент Папської агенції KNEWA Монсеньйор Джон Козар (John Kozar) та особистий посланець Патріарха Венеції (Італія) Франческо Моральйі (Francesco Moraglia), Єпископський Вікарій Венеціанського Патріархату Монсеньйор Діно Пістолато (Dino Pistolato).

Високодостойні гості від імені вірних своїх Церков висловили слова солідарності з українським народом у часі війни.

Монсеньйор Джон Козар подякував за запрошення взяти участь у прощі. Передав вітання від Тімоті Кардинала Долана (Timothy Dolan), Архиєпископа Нью-Йорку, та вірних Католицької Церкви Америки і Канади: «Я ділюся солідарністю у молитві та підтримкою мільйонів вірних, які вимушені залишити свої домівки, рятуючи своє життя, - сказав Монсеньйор. – Нехай ваша присутність у цьому святому місці пригадує нам, що ми є святим народом».

«Знаю, що це паломництво тісно повязане з молитвою, щоб врешті випросити миру в Україні і що для вас це буде моментом зворушливої пам'яті по відношенню до багатьох людей, які втралити життя, - йшлося у посланні Патріарха Венеції Франческо Моральйі. – Тому і я разом з вами від щирого серця підношу усильну молитву до єдиного Господа, щоб Він, силою свого безмежного й божественного милосердя, дарував дні миру, справедливості й надії, завжди з пошануванням гідності й цінності кожної особи».

З духовним словом до прочан звернувся Єпископ-помічник Київської архиєпархії Кир Йосиф Мілян.

Похід зі свічками розпочався біля парафіяльного храму Зарваниці, де зберігається ікона Матері Божої Зарваницької. Після Літургії, яку очолив Владика Теодор (Мартинюк), Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський, вірні центральною вулицею села несли свічки та у супроводі оркестру співали пісню “Із Києва міста”. Відтак на чудотворному місці вдарили дзвони, а прочани наблизились до монументу, де Глава УГКЦ спільно з єпископами та священиками розпочав Молебень до Матері Божої.






неділю, 19 липня 2015 р.

19.07.2015р. Б. / У Зарваниці Глава УГКЦ благословив Всеукраїнський живописний пленер

18 липня Блаженніший Святослав, Глава УГКЦ, відвідав і благословив перший Всеукраїнський живописний пленер “Тобі, Богородице! Зарваниця – 2015″, який відбувається у Зарваниці. У виставковому залі дзвіниці Патріарх оглянув близько сотні робіт художники з усіх куточків України.

Ініціаторами заходу стали член Національної спілки художників України Микола Шевчук та заслужений журналіст України Олег Снітовський. Їх старання, а також якість виконаного живопису, високо оцінив Блаженніший Святослав. Від імені митрополита Василія (Семенюка) митці отримали подячні грамоти.

Окремі картини вже продано, частину виручених коштів віддадуть на підтримку бійців, які захищають Україну. У пленері беруть участь заслужені художники і лауреати обласних, всеукраїнських, міжнародних премій з Тернополя, Івано-Франківська, Рівного, Волині, Києва і Луганська.

Кожен з художників створив декілька робіт. Одну картину подарували Блаженнішому Святославу, окремі будуть подаровані Марійському духовному центру.

суботу, 18 липня 2015 р.

18.07.2015р. Б. / Австралійці зібрали $70 тисяч для постраждалих від конфлікту українців

Австралійський Фонд допомоги Україні зібрав 70 тисяч доларів для жертв агресії на сході країни. Чек на вказану суму віддав благодійній організації «Карітас України» заступник голови Союзу українських організацій Австралії (СУОА) Піт Шмігель, передає Укрінформ.

«Австралійці зараз допомагають невинним людям, які потерпають від конфлікту в Україні. Ця допомога вкрай важлива, бо може бути спрямована на задоволення першочергових потреб тимчасово переміщених осіб, забезпечення медичної допомоги постраждалим від конфлікту, розв’язаного Путіним, та допомогу дітям, які втратили батьків у цій війні», – сказав Піт Шмігель.

Також він зауважив, що Фонд допомоги Україні планує зібрати 1 млн доларів, і переданий чек – це лише «маленький крок у цьому процесі».

«В Австралії є 38 тисяч українців, із них близько 25 тисяч – біженці або їхні нащадки, які свого часу вимушені були залишити Україну в роки Другої світової війни. Кожен із нас чудово розуміє, як це – бути біженцем. Тому ми вважаємо, що допомога таким людям в Україні є нашим моральним обов’язком», – наголосив Піт Шмігель.

Нагадаємо, що австралійський Фонд допомоги Україні був створений 12 червня цього року за ініціативою СУОА та Сіднейського відділення світової громадської служби Ротарі.

Як повідомляв сайт VIDIA раніше, Європейська комісія надала ЮНІСЕФ 500 тис євро для забезпечення питною водою дітей і дорослих на Донбасі.

Джерело:    Воїни Христа Царя

пʼятницю, 17 липня 2015 р.

17.07.2015р. Б. / Пропозиції Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій щодо змін до Конституції України

Підтверджуючи необхідність обов’язкового збереження в преамбулі Конституції України згадки про відповідальність перед Богом в чинній редакції, разом з цим пропонуємо врахувати наступні зміни та доповнення до тексту Конституції України:

1. Частину 1 статті 3 викласти у такій редакції:
„Людина, її життя від зачаття й до природної смерті, здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.

2. Статтю 12 викласти у такій редакції:
„Україна дбає про задоволення національно - культурних, мовних та релігійних потреб українців, які проживають за межами держави”.

3. Частину 1 статті 27 викласти у такій редакції:
„Кожна людина має невід'ємне право на життя від зачаття й до природної смерті”.

4. Статтю 31 викласти у такій редакції:
„Кожному гарантується таємниця сповіді, листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з'ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо. Щодо гарантії таємниці сповіді винятків немає.

5. Частину 1 статті 24 викласти у такій редакції:
„Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та світоглядних переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання чи за мовними ознаками”.

6. Статтю 35 викласти у такій редакції:
Кожен має невід’ємне право на свободу думки, совісті та віросповідання, що гарантує недоторканність сумління в питанні ставлення до релігії, світогляду і віросповідання. Це право включає свободу вільно обирати та сповідувати релігію або не сповідувати ніякої, як одноособово, так і разом з іншими, прилюдним або приватним порядком в навчанні, богослужінні та виконанні релігійних і ритуальних обрядів, незалежно від місця перебування.
Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і захисту суспільної моралі або захисту прав і свобод інших людей за умови необхідності таких обмежень у демократичному суспільстві.
Жодна релігія чи світогляд не можуть бути визнані державою як обов'язкові.
Церкви та релігійні організації є добровільними об’єднаннями громадян на основі єдиного віровчення.
Держава визнає рівноправність усіх церков і релігійних організацій, які діють на законних підставах.
Церкви і релігійні організації в Україні незалежні від держави, не підпорядковуються державі. Церкви і релігійні організації не втручаються у державні справи і діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування. Держава не втручається у діяльність церков і релігійних організацій.
Відокремлення церков і релігійних організацій від держави жодним чином не означає обмеження або заборону їхньої участі в суспільному житті.
Взаємовідносини між державою та церквами й релігійними організаціями базуються на засадах партнерства та спільної діяльності на благо людини. Церкви та релігійні організації і держава взаємно поважають та визнають компетенції одне одного у їхніх специфічних сферах.
Органи державної влади і місцевого самоврядування сприяють суспільно-корисній діяльності церков і релігійних організацій.
Церкви та релігійні організації вправі засновувати дошкільні, загальноосвітні, позашкільні, професійно-технічні та вищі навчальні заклади зі світською, або конфесійно визначеною системою освіти, за умови їх відповідності державним стандартам освіти.
Ніхто не може бути звільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою”.

7. Частину 1 статті 45 викласти у такій редакції:
„Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, порядок надання відпочинку для святкування головних свят з відпрацюванням за ці дні віруючим різних віросповідань, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом”.

8. Статтю 51 викласти в такій редакції:
„Шлюб – це сімейний союз між чоловіком і жінкою, який ґрунтується на взаємній та вільній згоді. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі.
Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Шлюб, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою”.

9. Частину 2 статті 64 викласти у такій редакції:
„В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 35, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції”.
___________
Примітка. Пропоновані новели позначені курсивом.

четвер, 16 липня 2015 р.

16.07.2015р. Б. / Як господарювати у рідній хаті – бізнес-школа митрополита Андрея Шептицького

Львів – Митрополит УГКЦ Андрей Шептицький був одним із найзаможніших людей Галичини. Будучи главою церкви, він займався підприємницькою діяльністю, а всі зароблені гроші вкладав в освіту, мистецтво, шпиталі, розвиток церкви, допомогу сиротам. Митрополит Шептицький мав власні засади ведення бізнесу, був прихильником інновацій, науки і новітніх технологій. 29 липня минає 150-річчя від дня народження митрополита УГКЦ Андрея Шептицького і Радіо Свобода продовжує розповідь про цю унікальну особистість. 

Коли Андрей Шептицький у 1899 році став єпископом Станиславівським (Івано-Франківським), у Галичині було близько 28 тисяч корчем, три на одне село. Корчма виконувала й роль народного дому, це були місця кредитування горілкою. Митрополит Шептицький розумів, що українці не настільки бідні, наскільки не вміють використовувати свого потенціалу, поводитись із фінансами, що вони неорганізовані, бо чарка увійшла у їхню традицію. Тому у перших своїх посланнях звертався до гуцулів із закликом не пиячити. Митрополит знав про усі проблеми людей, бо під час своїх поїздок по день-два розмовляв із людьми.

«Чарка настільки увішла у щоденність українців, у церковну культуру, що новонароджену дитину зустрічали чаркою під час хрестин, виховувалась дитина при столі, тобто її вчили не бути творчою, осмисленою особистістю, а вчили, найперше, тратити час за чаркою, працювати за чаркою. І Шептицький сильно зрозумів, що чимало цінного часу українці просто витрачають. Владика Андрей по-іншому побудував стратегію. Коли він був єпископом, то налагодив чітку працю з громадами, парохіями, на основі церковних братств створив товариства, асоціації. Завжди у центр ставив людину, громаду, свій народ, як пастор він їм служив, їх координував, а не просто реалізував свій кар’єризм. Бо Шептицький не був кар’єристом. У яку б сферу у житті він не пішов, мав би успіх, навіть військовий чи політичний. Він себе дуже добре зреалізував як політик, який служить своєму народу, для якого влада не є самоціль, а засіб для реалізації тих нормативів і законів, які потрібні своєму народові», – наголошує Зиновій Свереда, доктор соціальної економіки, викладач Папського Григоріанського університету.

Духовність, освіта, інтелект, продуктивність – капітал митрополита 

У 1901 році Андрей Шептицький очолив УГКЦ, яка переживала занепад і мала численні фінансові і майнові проблеми. Передусім митрополит обрав розумних людей для ведення адміністративних справ, зокрема отця Тита Войнаровського. І вже перед Першою світовою війною щороку прибутки становили близько півмільйона австрійських крон, які витрачались на розвиток церкви, для потреб громади. Але митрополит Шептицький знав, що гроші варто вкладати, щоб мати з них зиск. Його духовність, освіта, інтелект, продуктивність були його правдивим капіталом.

«Його освіта – філософська, юридична, а крім того мав практичний досвід ведення сімейного маєтку, який отримав у сім’ї. Ці аспекти – власне економіка, юридичне право, філософія, осмислення свого життя, змісту економіки, політики, інших процесів і породив феномен Шептицького, який у силу своїх переконань, освіти став лідером нації, тобто 44 роки, як Мойсей водив народ, так Шептицький виводив народ із тої системи рабовласництва до звільнення від постколоніальних забобон, сітки, в яку закинули весь український народ», – каже дослідник життя і діяльності митрополита Шептицького Зиновій Свереда.

Банківська справа 

Для того, щоб зрозуміти успіх Андрея Шептицького, треба зрозуміти невдачу інших, наголошує співрозмовник. У 70-80-х роках ХІХ століття УГКЦ двічі намагалась створити банк і двічі невдало, зауважує Зиновій Свереда.

«Чому всі вони збанкротували? Тому що вирішили організувати церковний банк і брати гроші, призначили буцімто менеджмент і цей менеджмент буцімто має керувати народними грошима. А люди, вибачте, як вівці, мали здавати свої кошти. Два рази штучно було доведено до банкрутства, про що повідомили в австрійських газетах німецькою мовою, багато тих газет люди просто не читали і не знали нічого. Тому малий відсоток селян приходив і забирав свої гроші. Що робив Шептицький? Він по-іншому поставив питання – головне було управління», – говорить дослідник.

Спершу митрополит заснував українське страхове товариство «Дністер». Закон був простий – усі релігійні товариства, парохії страхувались в українській установі. У 1917 році 96% акціонерів були українцями. Зібравши всі рахунки релігійних товариств і установ, моментально утворився капітал і стало зрозуміло – потрібен банк. Так митрополит створив банк «Дністер». За 6 років Андрею Шептицькому вдалося збільшити капітал фінансової установи у 22 рази завдяки залученню кредитів і організаційній роботі, наголошує дослідник.

«Якщо ми проаналізуємо теперішній стан, що у нас ота бідність створена штучно в країні, тому що кожен рік із України вивозились тільки на Кіпр від 8 до 20 мільярдів доларів. То таке було і в період Шептицького, бо весь бізнес, весь капітал тоді втікав до Відня. Тому митрополит і ввів отой принцип, що і селяни, і працівники входили в менеджмент, ревізійні комісії, ці каси кооперативні, які були створені по місцях, вони згодом вибирали своїх представників до регіональних кас, а регіональні вже присилали своїх. Так були створені Земельний банк іпотечний, «Українська черниця», «Дністер», щоб люди бачили, щоб цей прибуток, який збирали з банку, щоб він назад повертався для їхнього добробуту і місцевих проектів», – зауважує Зиновій Свереда.

Шептицький розумів виклики часу

Однак не все так легко вдавалося реалізувати митрополитові. Він наштовхувався на опозицію і нерозуміння з боку тодішньої галицької інтелігенції, зокрема і в церковному середовищі. Бо у цей період церква і народ були поділені так званим руським духовенством, і прокатолицьким, і пропольським. До того ж інтелігенція була досить таки самолюбивою. Так у 1903 році митрополит Андрей домовився з австрійським урядом про виділення 4 мільйонів австрійських крон для розвитку сільського господарства під пільговий кредит – 2% річних. Варто наголосити, що українці займались сільським господарством у той час в Галичині, а у містах обмаль українців торгували. Адже на початку ХХ століття українського бізнесу фактично не було, український фінансовий капітал був мізерний. Власне митрополит і мав намір об’єднати українців у кооперативному бізнесі. Для отримання суми від австрійського уряду, потрібна була підтримка української фракції у парламенті.

«Коли від імені митрополита виступив отець Войнаровський, то наша інтелігенція перелякалась і запитала у Шептицького, а що ми з цими грошима будемо робити? З одного боку, це був переломний момент, – каже дослідник. – Тоді Шептицький зрозумів, що має ставити акцент на молодь, на застосування повністю духовних осіб, бо інтелігенція була ідеологічно поміж собою затягнута, амбітна, що руйнувало реальну продуктивність роботи. У цих роках Шептицький був за демократію, а, з іншого боку, бачив, що культуру і демократію потрібно виховати в народі. Тому що багато людей, які поділились між собою, партіями, рухами не могли до кінця зрозуміти, що справжньою їхньою цінністю є солідарність».

Власне тоді митрополит почав інвестувати великі гроші у господарську освіту. Протягом 20 років він створив 240 садівничо-городницьких центрів, тобто установ народної освіти. Шептицький став почесним президентом українського педагогічного товариства. Вчителям виплачувались стипендії, церква утримувала близько 1600 шкіл. А у 1908 році митрополит заснував кооперативний ліцей. Тоді також запровадив правило: якщо монаший чин хоче отримувати з митрополичого фонду допомогу, то при своєму монастирі зобов’язаний створити осередок освіти.

Серед українців було обмаль архітекторів, інженерів, кооператорів, економістів. Тому після Першої світової війни Андрей Шептицький підтримував Українську господарську академію в Подебрадах (Чехія), лобіюючи створення українського університету, де одним із пріоритетів мали бути господарські, соціальні науки, архітектурні, щоб заповнити вакуум творчих професій.

До ведення фінансових, підприємницьких справ митрополит заангажував 30 адвокатів, декілька сотень кооператорів, інженерів, архітекторів, які закінчили Українську господарську академію.

«Геніальність Шептицького була насправді не у тому, що він не лише відчував ринок, а розумівся на людях, з ким працювати. Він багато зустрічався з людьми і вмів визначити осіб, співпрацівників, з якими можна реалізовувати різні справи. Це стосується і Німеччини, й інших проектів. Крім того, що Шептицький багато читав ділової літератури мовою оригіналу і це допомагало йому відчувати дух часу, він був прихильником інновацій, науки, впроваджував найновітніші технології», – говорить Зиновій Свереда.

Зокрема, митрополит придбав для кооперативної спілки «Маслосоюз» перші 20 автомобілів, щоб можна було швидко доставляти продукцію Адже знав, що маючи нове обладнання – перемагаєш на ринку і отримуєш прибутки. Митрополит підтримував не лише «Маслосоюз», але й інші українські кооперативні спілки «Центросоюз» і «Хлібосоюз». Вони щороку йому доповідали про фінансові та економічні справи.

Оскільки українці не мали великого капіталу і підприємств, тому Андрей Шептицький об’єднав їх у кооперативи, таким чином призвичаював до ведення бізнесу і господарювання, але на засадах християнської моралі. «Маслосоюз» видавав купони на молоко, і митрополія їх роздавала малозабезпеченим людям. Загалом усі підприємства, які створював і підтримував Шептицький, опікувались освітою, мистецтвом, наукою.

Кооперативи «Маслосоюз» і «Центросоюз» контролювали до 50% всього експорту Польщі, це при тім, що українці становили тоді 16% від усього населення Галичини.

«Це все було завдяки правильній організаційній роботі. Шептицький вів це питання як соціальний народний капітал. Але вживати паралельні здібності народу і таланти людини, шанувати час, життя, солідарна співпраця – це було його справжнім капіталом, який він реалізовував і доносив у своїх посланнях. Він створив поняття отого так званого гроша, який створений у народі. Тому протягом останніх 5 років Галичину почали називати кооперативною республікою, Українці почали контролювати цілі сегменти економіки – від цеголень, виробництв лісового господарства, аж до банківської системи, важливо, що він взяв під контроль мас-медіа, створив багато журналів, періодики, щоб формувати народне мислення, світогляд народу», – зауважує науковець.

Земля, нерухомість, лісове господарство

Митрополит Андрей Шептицький вкладав капітал у нерухомість, землю, будівлі за кордоном, звернув увагу на лісове господарство і завдяки йому в Карпатах з’явились форельні розплідники і заповідники. Тоді УГКЦ належали понад 30 тисяч гектарів землі у горах, ліси з цього становили понад 30 тисяч. Лісові угіддя митрополита славились на усю Європу, тому, що там найкраще було організоване полювання і діяли чіткі правила: були обліковані усі тварини – ведмеді, олені, козулі. Полювати приїжджали відомі люди з Європи, зокрема дипломати. Втім, турбувався Андрей Шептицький про екологію і одразу створив в угіддях товариство «Охорона природи».

У Німеччині митрополит купував землю, вкладав гроші у будівельні компанії і нерухомість, а гроші служили різним потребам українського народу. Він вклав гроші у два ресторани в Амстердамі. За прибуток купив кілька будинків у Парижі, зокрема для інвалідів Української галицької армії. Нерухомість у Галичині дарував мистецьким і науковим організаціям. У 1917 році купив будинок для проживання у Львові 120 дівчат-сиріт, які навчалися у гімназії.

Митрополит врятував церковні гроші

Глава УГКЦ розумів у 30-х роках ХХ століття, що комунізм становить небезпеку і скоро прийде в Галичину, що була небезпечною своїм українством для більшовиків. Тому розумів, що тримати весь капітал у Галичині не варто, до того ж знав, що не можна зосереджувати увесь капітал і бізнес на одній території. Врятував митрополит церковний капітал.

«Шептицький знав, що будь-яка війна, це найперше у фінансовому плані гіперінфляція, тому майже всі церковні кошти перевів у швейцарські франки. Швейцарія була нейтральною державою. Гроші в австрійських кронах чи німецьких марках згодом були знецінені, а церква фінанси зберегла і ще й збагатилась у десять разів. Тобто, було правильне розуміння митрополитом економічних законів, політики ведення бізнесу. Всі збанкрутували крім церкви. За цей швейцарський капітал він докупив після Першої світової війни 800 гектарів землі біля Зарваниці», – розповідає Зиновій Свереда.

Митрополит у 1912 році запросив європейських фахівців, щоб вони дослідили територію щодо нафтовидобування у селі Перегінську (Дрогобицько-Бориславський нафтовий басейн). І через кілька років став співзасновником нафтової спілки «Унія», «Радова», розпочав видобуток промислової нафти після Першої світової війни. Продаж деревини з нафтовидобутком становив 65% усіх фінансових надходжень Галичини, каже Зиновій Свереда.

Андрей Шептицький інвестував гроші і в цукерню «Фортуна», якою керувала Климентина Авдикович – у неї не вельми добре йшли справи і вона фабрику перенесла з Перемишля у Львів. Мріяв митрополит і про створення у Львові промислового виробництва художнього скла, порцеляни, кахлів. У планах було відкриття кількох фабрик, але війна внесла свої корективи. Все ж українську скляну гуту, де було сучасне обладнання (сума півмільйона доларів) вдалося створити.

«Наскільки все було реструктиризовано в УГКЦ, що, як сказав полковник НКВС, який займався ліквідацією церкви з 1939 року, солідарність УГКЦ з народом настільки сильна, вона настільки організаційно об’єднана, що це можна зламати лише військовою силою… Що й зробили», – зауважує Зиновій Свереда.

У веденні бізнесу митрополит вчив українців розумно і ощадливо витрачати гроші, але водночас не скупитись на благодійні справи. Він був обережним у підприємництві і старався уникати ризиків, а радше їх вираховувати наперед. Так до 1939 року весь бізнес у Німеччині продав, знаючи про небезпеку війни. А ще митрополит вимагав належно платити робітникам, створювати їм добрі умови для праці, страхувати на випадок біди, таким чином запровадив вже у ті часи «соціальний пакет». Бо найважливіше для провідника церкви було дотримання і у бізнесі християнських чеснот і Божих законів.

Галина Терещук