ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

суботу, 28 лютого 2015 р.

28.02.2015р. Б. / Митрополит Володимир Війтишин: "нашим обов'язком є молитися на Надію Савченко"

1 березня 2015 року громадські, правозахисні організації, політичні партії, релігійні організації та прості небайдужі люди в Україні та у всьому світі організовують спільну молитву та акцію підтримки невинно ув’язнених громадян України, які на сьогодні перебувають в руках терористів, у слідчих ізоляторах та тюрмах, серед яких є українська льотчиця Надія Савченко, ПОВІДОМЛЯЄ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСНА РАДА.

"...ЦЕРКВА ЗАВЖДИ БУЛА ЗІ СВОЇМ НАРОДОМ ДАЮЧИ ДУХОВНУ ПІДТРИМКУ І НАШИМ ОБОВЯЗКОМ Є МОЛИТИСЬ ЗА НАДІЮ САВЧЕНКО...." - наголосив Митрополит Івано-Франківський УГКЦ Преосвященний Кир Володимир Війтишин звернувшись до духовенства, щоб у неділю 1 березня в час літургії на Согубій ектенії взяти окреме прошення за Батьківщину Україну та за несправедливо увязнених українців, які боролись і надалі борятся за свою державу, серед яких є українська льотчиця Надія Савченко.

У зверненні п. Олександра Левицького - першого заступника голови Івано-Франківської обласної ради ідеться про: "Просимо Вас, усіх вірних Вашої Церкви підтримати молитовно борця за Незалежність України, патріота своєї держави, громадського діяча, народного депутата України, представника Верховної Ради України у Парламентській Асамблеї Ради Європи Надію Савченко та інших наших співгромадян. Надія Савченко голодує вже більше 75 днів, стан її здоров’я постійно погіршується, але попри все дух її бадьорий.

Просимо всіх небайдужих українців підтримати незламного патріота своєї країни Надію Савченко та 1 березня 2015 року під час проведення Богослужінь в храмах області у молитвах просити Всемилостивого Всевишнього, щоб скріпив її духовні та фізичні сили і дарував звільнення із незаконного ув’язнення, врятував від передчасної смерті".

пʼятницю, 27 лютого 2015 р.

27.02.2015р. Б. / Бійці АТО через надійного капелана просять у буковинців допомоги

Отець Василь Гасинець, декан Чернівецький Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ звернувся через БукІнфо до буковинців з проханням допомогти воїнам АТО. Священик щотижня вирушає на Схід до українських бійців, окрім молитви, передає їм й необхідне спорядження. У неділю отець Василь знову вирушає до зони АТО й просить буковинських благодійників надати необхідну допомогу.

http://bukinfo.com.ua "Це СМС від бійців РПС.
Нам нужно: разгрузочная полевая система (цвет олива) 7 шт.
поясная лента для подствольних гранат ВОГ 7 шт.
набедренная система molli
калиматорный прицел с планкой пикатини на 21 мм
Go pro камеры на шлем
перчатки тактические цвет олива.

******
Отец, вы не подумайте что мы вас просто напрягаем, нам это исключительно для работы. Так что если хоть что-то получится мы будем вам признательны Разведбат 92. с ув. Дима Слава Украине!

*****
Отец Василий доброй ночи. На счет резины на машыну которую вы нам подарили то лучше всего для полной проходимости протектор "трактор" Це 92 бр. розвідка

*****
А тепер з Щастя контр-дивер. група:

"Батюшка, если это возможно, то дальномер 1 шт.
Калиматор с планкой 3 шт
Ночник 1 шт. 

Буду вдячний за будь-яку поміч від благодійників з Буковини. Виїжджаю в неділю вечером", - передав прохання бійців о.Василь Гасинець.

Зазначимо, що Отець Василь майже три місяці був на столичному майдані у найважчі й найстрашніші для українського люду часи. Саме він закрив очі загиблого на Майдані Олександра Щербанюка. А нині, з серпня щотижня вирушає на Схід до українських бійців.

Джерело:    Воїни Христа Царя

четвер, 26 лютого 2015 р.

26.02.2015р. Б. / Надію Савченко нагородили премією "Світло Справедливості" (+VIDEO)

Владика Борис Ґудзяк Президент Українського Католицького Університету оголосив про вручення Надії Савченко премії за моральне лідерство "Світло Справедливості".

Це він повідомив сьогодні під час брифінгу, передає Еспресо.TV

"Премія має бути вручена 22 квітня, але ми не можемо тратити ні хвилини в підтримці нашого лауреата Надії Савченко. Ця молода жінка дала приклад мужності і сили. Вона може бути прикладом для будь-якого чоловіка. Такі орієнтири нам особливо потрібні, коли ми шукаємо сили, щоб не зламатися. Надія Савченко є взірцем моральності, як носій уніформи. Вона захищала мир в Іраку, будучи першою жінкою-миротворцем з України, вона захищає закон і Богом дану гідність на нашій землі", - повідомив владика Борис. 

"Ми оголошуємо про цю премію сьогодні, щоб промовити до влади, яка нехтує її правами, та хочемо заохотити інших людей до боротьби, адже Надія Савченко осягнула великого звершення",- підкреслив владика.

Він зауважив, що 22 квітня запрошує Надію на вручення премії і вірить, що вона зможе приїхати і її отримати.


Джерело:    Воїни Христа Царя

середу, 25 лютого 2015 р.

25.02.2015р. Б. / З 1 березня Росія заборонила діяльність українських церков у Криму

Російська влада вимагає від українських церков та релігійних організацій в Криму до 1 березня 2015 року подати документи на перереєстрацію у відповідності до законодавства Російської Федерації.

Не виконання цієї умови тягне за собою заборону на релігійну діяльність таких юридичних осіб та їх подальшу ліквідацію, повідомляє Інститут релігійної свободи.

Така вимога міститься в статті 19 Федерального закону РФ № 52-ФЗ від 30.11.1994 року з недавніми поправками згідно з Федеральним законом РФ № 506-ФЗ від 31.12.2014 року.

"Юридичні особи, які не привели свої установчі документи у відповідність до законодавства Російської Федерації, які не звернулися із заявою про внесення відомостей про них до єдиного державного реєстру юридичних осіб та не набули статус філії (представництва) іноземної юридичної особи у строк, встановлений цією статтею..., після закінчення цього терміну не мають права здійснювати діяльність на території Російської Федерації... і підлягають ліквідації", – зазначено у Федеральному законі РФ.

За словами представників окупаційної влади, процес перереєстрації релігійних організацій в Криму "йде дуже складно". Про це в Сімферополі на розширеному засіданні комісії Громадської палати РФ з гармонізації міжнаціональних і міжконфесійних відносин заявив начальник відділу у справах релігій і національно-культурних товариств Міністерства культури Криму Олександр Селевко.

Він сказав, що завершити перехід кримських релігійних громад в російське правове поле планувалося до 31 грудня 2014 року. Однак термін довелося продовжити до 1 березня 2015 року. Але і ці заходи суттєво не змінили ситуацію.

За даними заступника повноважного представника президента РФ в Криму Володимира Бобровського, в регіоні перереєструвалося 9 громад. Ще 73 перебувають у стадії реєстрації. Свої статути у Москві зареєстрували тільки 2 релігійні організації.

Нагадаємо, на початок 2014 року в Криму зі статусом юридичної особи діяло 1409 релігійних організацій. Ще близько 674 релігійних громад, в основному кримськотатарських, діяли без реєстрації. За останні 25 років кількість релігійних громад у Криму збільшилася з 47 до 2083.

Російське законодавство суттєво обмежує права віруючих і релігійних організацій, порівняно з законодавством України.

На думку експертів ІРС, позбавлення статусу юридичної особи в першу чергу поставить під загрозу майнові права українських релігійних громад, які не зможуть розпоряджатися своїми храмами, молитовними будинками, мечетями та іншими спорудами. Така вимога про перереєстрацію направлена на спонукання прийняття українськими священиками і віруючими громадянства Росії, входження під юрисдикцію російських релігійних центрів та повне підпорядкування законодавству РФ.

Крім цього, тільки зареєстровані релігійні організації можуть проводити релігійні обряди в лікарнях, дитячих будинках, будинках престарілих і в'язницях; запрошувати іноземних громадян на роботу; відкривати банківські рахунки для отримання пожертвувань; придбавати та орендувати приміщення для богослужінь та інше майно; виробляти і поширювати літературу, друковані, аудіо- та відеоматеріали; здійснювати благодійну діяльність; встановлювати і підтримувати міжнародні зв'язки та контакти.

Джерело:    Воїни Христа Царя

вівторок, 24 лютого 2015 р.

24.02.2015р. Б. / Владика Венедикт: «Українці, звільнившись від своїх недоліків під час посту, стануть ближчими до Бога. А Він відкриє нам те, що маємо робити…»

23 лютого розпочався Великий піст – період, коли християни особливо роздумують над земним життям Ісуса Христа та Його страстями. Цьогорічний піст для України буде особливим. Владика Венедикт, голова Патріаршої Літургійної комісії УГКЦ, розповідає про те, як правильно провести великопісний час українцям.

Владико, звідки пішла традиція постити. Яка структура Великого посту?

Це важко сказати. Більшість дослідників вважають, що та структура Великого посту, що її тепер маємо, є радше тією, якою готувати тих осіб, котрі прагнули охреститися. Однак теперішня структура посту так розвинулася, щоб навертати людину до Господа. Бо проблема нашого життя полягає в тому, що ми живемо в нашому світі, який на нас впливає. Навіть несвідомо ми переймаємося ідеями цього світу, думками, бажаннями. Тому цей час - десята частина, яку ми віддаємо Богові. Бо цілий рік ми проживаємо задля себе. У цей час ми пробуємо звільнитися від того, що ми залежні, щоб бути з Господом.

Як правильно постити?

На це немає готової відповіді, бо всі ми - різні люди. Важливо під час посту подивитися, що віддаляє нас від Бога і що зробити для того, щоб наблизитися до Нього. У духовному житті потрібен також час, щоб попрацювати над тим, що ми повинні в собі змінити. Коли ми працюємо над цим, прикладаючи зусилля, це дає нам потім робити ще більші речі. Найперше, це дає нам розуміння, що ми можемо щось змінити. Відтак, здобувши досвід у малих речах, ми можемо робити ще більші. Деколи ми робимо величезні постанови на Великий піст і найчастіше їх не виконуємо. Тому, приступаючи до цього періоду, ми повинні найперше подумати, що ми можемо і що нам під силу. Варто це зробити в перший тиждень Великого посту. А коли це вдасться, то можна продовжувати це робити і під час наступних днів посту. Починаймо з малих речей, щоб вони були сталі, тоді прийдемо до великих.

Чи є такі обставини, які полегшують період посту?

Кожна людина – унікальна і кожна її життєва ситуація є такою ж. Важливо мати свого духівника, з яким потрібно обговорити деталі свого посту. Бо часто труднощі під час посту виникають через те, що ми по-своєму трактуємо його дотримання. Буває так, що його справді потрібно дещо послабити, а інколи - навпаки. Тому важливим є цей погляд зі сторони, думка духівника, який знає, що людині під силу, а що – ні.

А як щодо відзначення свят під час Великого посту. Чи потрібно святкувати, скажімо, родинні свята? Чи правильно від цього утримуватися?

Піст – час, присвячений Богові. Інший же час в році ми присвячуємо собі. Тому не варто присвячуватися під час Великого посту чомусь іншому. Звичайно, бувають різні ситуації. Можна і прийти когось привітати з днем народження. Але ніхто нас не змушує щось їсти непісне, коли ми цього самі не хочемо, чи танцювати. Можна прийти на годинку і піти. Усе залежить від нас. Тому, знову наголошую, варто радитися з цього приводу зі своїм духівником. Бо кожна ситуація є інакшою. В одній ситуації потрібно бути більш лагідним і відкритим, в іншій – принциповим. Самому в цьому інколи важко об’єктивно розібратися.

Чи можна вживати вино під час посту?

Питання алкоголю – відносне. Скажімо, у деяких країнах вино – частина обіду чи вечері, тобто це елемент певної культури. Однак для нас алкоголь, який входить до складу вина, являє собою певні веселощі. Тому, на мій погляд, важливо себе в цьому обмежувати. Звичайно, трішки випитого вина в певній ситуації не зробить нічого злого. Людині варто радитися зі своїм духівником в таких ситуаціях. Вважаю, з алкоголем потрібно бути дуже обережним. Бо в нас вже панує ціла культура застілля з алкоголем. І це вже не питання Великого посту! Мене деколи шокує те, як батьки за столом наливають своїм дітям-підліткам. Спочатку наливають дитині трішки вина і вона ніби отримала дозвіл від батьків на це. А потім вона вже й сама із друзями починає святкувати.

Чи потрібно батькам заохочувати дітей постити?

Вважаю, що потрібно дітей залучати до цього, щоб вони розуміли, що існують обмеження. Питання не лише в церковному пості, а в спільному нашому житті. Якщо дитина виростає і їй усе дозволяють, то, коли вона входить в суспільство, інші люди стають на дорозі її обмежень. Вона тоді не розуміє, що певні речі вона не може робити. Важливо вчити дітей у чомусь себе обмежувати, щоб не ними щось керувало (цукерка, шоколадка), а вони могли керувати собою, стаючи вільними. Якщо з дитячих років ми вчимо їх ставати незалежними, то в дорослому віці вони в цьому ще більше утвердяться. Але, наголошую, цьому потрібно вчити, а не заставляти. Пропонувати це, говорити про це. Погано буде, якщо батьки просто заборонятимуть, а дитина буде до цього не готовою. Тоді вона це сприйме як велику прикрість. Я зустрічав на своїй дорозі людей, які справді дуже строго проходять піст. Чому? Бо в їхній родині їх так виховали. Для них це тепер стало частиною їх природи.

Під час посту до переліку щоденних молитов додається ще й Молитва святого Єфрема Сиріна. Що це за молитва і як її правильно молитися?

 ЇЇ зміст важко окреслити кількома словами. Якось я розповідав про це в трьох науках під час реколекцій.  Її потрібно просто почати молитися і вдумуватися у слова, що їх ми промовляємо. З перших слів цієї Молитви ми взиваємо до Бога як до Володаря нашого життя. Далі в ми кажемо про духів, яких відігнав від нас Господь. Далі ми просимо в Нього інших духів, які б нас наповнили духовною силою. Заохочую вчитуватися в слова цієї Молитви. Бо слова молитов укладалися не за письмовим столом, а це досвід Бога, що виразився в молитві. Тому, заглиблюючись у її суть, ми доторкаємося до цього досвіду Бога.

Цьогорічний піст для нас є особливим. В УГКЦ є визначені дні посту для кожної єпархії і триває безперервна молитва за мир в країні. Як правильно провести українцям цей піст?

 Під час цих подій ми постійно стежимо за подіям через ТБ. Однак це не змінює нічого. Тому я б радив звернути увагу на наші пристрасті, гріхи, хиби. Ми часто критикуємо когось за хабарництво, але погляньмо кожен на своє місце. Скільки є несправедливості і нечесності в кожному з нас! Якщо чесність і справедливість будуть зростати в нас, то це пошириться в усій Україні. Якщо ми через обмеження під час посту ставитимемо вільнішими, то це впливатиме на всю нашу країну. Що більше ми працюватимемо над собою, звільнятися від своїх недоліків, то ставатимемо ближчими до Бога. Тоді Він нам буде відкривати те, що ми маємо робити в цій політичній ситуації. Адже в Ньому є всі відповіді. Що ближче ми ставатимемо до Бога як нація, то більше Він нам показуватиме відповідей на те, як нам далі діяти.

Розмовляла Руслана Ткаченко

24.02.2015р. Б. / Піст — це час боротьби з духами зла

Папа Франциск. Ангел Господній
Ми потребуємо часу, проведеного «в пустелі», аби навчитися розпізнавати Божий голос, — сказав Папа у неділю перед молитвою «Ангел Господній», коментуючи вчорашній євангельський уривок.
 
Понтифік назвав Великий Піст часом духовної боротьби проти духів зла. 

Святіший Отець звернув увагу на те, що Ісус добровільно пройшов це випробування перед тим, як розпочати свою месіанську місію. «Це випробування, з якого Господь вийшов переможцем, і яким приготовлявся до звіщення Євангелія Божого Царства», – сказав він, додаючи, що у Господі й ми перемогли, але мусимо щодня захищати цю перемогу. 

«Церква пригадує нам про це таїнство на початку Великого Посту, тому що воно накреслює нам перспективи й надає сенс цьому періодові, який є часом духовної боротьби проти духа зла, а під час посту слід боротися», – наголосив Наступник святого Петра, заохотивши вірних брати приклад з Ісуса на основі згаданої євангельської розповіді. 

«Пустеля, – пояснив Папа, – це місце, в якому можна почути голос Божий і голос спокусника. Серед шуму й замішання це неможливо зробити, бо тоді чути лише поверхові слова. Натомість у пустелі можемо зійти до глибин, де на карту насправді ставиться наша доля, життя або смерть». А голос Божий можемо почути через Священні Писання, і слід добре їх знати, «бо без цього не зможемо відповісти на нашіптування лукавого». Тому Святіший Отець ще раз пригадав свою пораду: завжди мати з собою кишенькову Євангелію та щодня знаходити час прочитати принаймні уривок. 

За словами Наступника святого Петра, «велокопісна пустеля» допомагає нам сказати «ні!» духові світу, ідолам та скріплювати солідарність з ближніми. «Отож, – закликав він, – без страху входімо у пустелю, бо ми не самі, ми з Ісусом, з Отцем та Святим Духом». Зрештою, нас провадить той Самий Дух, «Який зійшов на Ісуса і Якого ми отримали в Хрещенні». 

Вказавши на приклад Пресвятої Богородиці у слухняності Святому Духові та побажавши, щоб Вона «допомагала нам піддатися Його проводові», Папа ввірив Діві Марії тиждень духовних вправ, які розпочав разом зі своїми співробітниками з Римської Курії. «Моліться за те, – попросив він вірних, – щоб у цій “пустелі”, якою є духовні вправи, ми змогли почути голос Ісуса, виправити різні вади, які кожен має, та протистояти спокусам, які щодня нападають на нас». 



За матеріалами: Радіо Ватикану  

Джерело:    КРЕДО

понеділок, 23 лютого 2015 р.

23.02.2015р. Б. / Архиєпископ Мокшицький: Папа вражений, він не знав усієї правди

Папа українці ad limina
"Святішого Отця вразили повідомлення про війну в Україні, які він почув від наших єпископів. Досі він не мав цілісного уявлення про ситуацію", — сказав після зустрічі з Папою Римським архиєпископ Мечислав Мокшицький, митрополит Львівський.

Український єпископат розповів Папі, серед іншого, про тортури, яким піддають українських бійців, захоплених у полон. Франциск запевнив єпископів, що він ще більше постарається розмовляти з тими, хто відповідальний за мир у світі, аби вони допомогти припинити кровопролиття на наших землях. 

Розповідаючи про зустріч із Папою, архиєпископ Мокшицький підкреслив: дуже важливі всі запевнення у солідарності й молитві, що їх досі висловлювали Франциск і міжнародні інституції, оскільки це зміцнює дух. «Однак ми вважаємо, що цього постійно замало. Росія повинна понести більшу відповідальність, аби припинила врешті свої збройні дії», — сказав митрополит Львівський. 

«Це дуже складна ситуація для всього українського народу, — підкреслив латинський архиєпископ Львова. — У цю війну залучені всі, не тільки мешканці тих територій. Ця атмосфера охоплює всю Україну. Багато молодих людей із Західної України беруть участь у боротьбі. Чимало хто повертається вже в трунах. Багато повертаються скаліченими фізично і психічно. Ми стараємося бути близько біля людей, які там залишаються, а також біля сімей, які втратили своїх батьків і синів. Хоча на тих теренах дехто хотів би бути в Росії, інколи навіть сім’ї розділені, та ми усвідомлюємо, що це ніякий не братовбивчий конфлікт. Тут не борються виключно українці з українцями. Переважно там найманці, випущені з в’язниць громадяни Росії, які з Україною воюють, на жаль, дуже жорстоко, відбираючи в неї мир, справедливість, а також право на незалежність». 

За матеріалами: Radio Watykańskie

Джерело:    КРЕДО 

суботу, 21 лютого 2015 р.

21.02.2015р. Б. / Світом править… «еротична» сірість?

Амур
Давненько вже говориться, що світом керує «несвята трійця»: влада, гроші й секс. Побіжно згадавши одну книжечку, з високими продажами і навіть знятим за нею фільмом, я би сказав, що нашим світом починає керувати сірість.
 
Не всі підряд у цьому світі дивляться порно і закачують його з інтернету; однак чомусь стандартна схема кінопродукту така, що романтична лінія, представлена у вигляді статевого акту, повинна з’явитися у межах 45 хвилин, тобто саме тоді, коли глядач уже відверто починає нудьгувати. Нещодавня відмова таблоїду «The Sun» публікувати оголені фото була сприйнята з подивом — ну бо ми вже призвичаїлися, що навіть у найкращій і щоденній пресі мусить бути якась зіпсованість. Маркетинговий еротизм оточує нас дедалі щільнішим колом. 

Цього року на «Зупинці Ісус» у Вудстоку [йдеться про відомий у Польщі музичний фестиваль. — Прим. пер.] я мав нагоду порозмовляти з чоловіком, який зізнався, що може відмовитися від будь-чого… але не від сексу. Я собі подумав, що він, певно, живе з дівчиною і не хоче її залишити. Однак з’ясувалося, що він узалежнений від… збочення. 

Все почалося, коли йому було 14 років. Уперше взяв участь в оргії. Потім пішло щоразу далі. Він відчував, що життя з дня на день стає дедалі більше сірим… Тому потребував щоразу сильніших збудників, аби щось відчути — щоб заповнити діру в своєму серці. Ми розмовляли з годину. Зрештою він сказав, що має проблему, бо знає, яким шляхом повинен — і хоче — йти; однак усвідомлює, що його чекають приятелі й за хвилину він піде з ними «на дівчат» і вже відчуває, чим це закінчиться. Хоча на початку розмови він заявив, що гностик, та потім зважився проголосити Ісуса своїм Господом і Спасителем, так, щоб тепер Він уже його провадив. 

Може, вперше в житті цей чоловік відчув, що Бог ним не гидує? 

Я так подумав, що ми, певно, маємо розбудити в собі… ерос. 

Про нього неймовірно прекрасно написав Бенедикт XVI в енцикліці «Deus caritas est». Наша любов потребує ек-стазу, тобто стати обік, вийти-поза-себе. Тому нам потрібно оновити стосунки з іншою людиною. Ми потребуємо любові, яка не стане використовувати когось іншого задля власного статевого заспокоєння. 

Там, на Вудстоку, я розмовляв із жінкою, яка дуже тяжко переживала, що через своє життя не може приступати до Причастя. Вона вже цілі роки живе зі «своїм кавалером», але вийти за нього заміж не збирається, бо не впевнена в ньому. При цьому в неї вихопилося: «Не можу дозволити, аби він жив сам, ну бо знайде собі іншу…» Мене пройняло дрожем. Дівчина присвятила свою сексуальність, саму себе, тому, щоби здобути мужчину. Це така бухгалтерська оборудка: вона воліла краще бути використовуваною, ніж покинутою. Відмовилась від еросу заради… сірості. 

Ерос Бога повністю є agape, тобто любов’ю, яка жертвується, проявляється у конкретному вчинку, повністю безкорисливо. «Також якщо ерос спершу є прагненням, вступом — захватом від великої обітниці щастя, — то потім, у зближенні з іншою особою він ставитиме щоразу менше питань про себе самого, щоразу більше шукатиме щастя іншої людини, буде про неї щоразу більше турбуватися, буде жертовним, прагнутиме “бути для” неї». Завдяки цьому любов-агапе — це любов, яка прощає. «І як мені лишити тебе, Ефраїме? Як мені видати тебе на поталу, Ізраїлю?.. Серце моє в мені перевертається, зворушився ввесь жаль мій… бо я — Бог, не людина; Святий посеред тебе» (Ос 11, 8‑9). 

У скандальному фільмі Ларса фон Тріра «Німфоманка», окрім довгих еротичних сцен, маємо цікаву динаміку. Молода жінка, яка притлумила свою сексуальність, зустрічає чоловіка, старшого віком. Розповідає йому про своє життя, яка вона збочена, як заслуговує на засудження. Говорить про свою сірість. Однак чоловік на кожну з її історій має відповідь: «ти була молода», «ти була загублена»… Фільм завершується дурнувато, але дивно: чоловік накидається на цю жінку, хоче її зґвалтувати, вона не дається, все закінчується трагічно. 

Коли нами керує оргазм, сірість, ми можемо шукати виправдання тільки у собі самих, у своїй несвідомості, слабкості, в тому, як нас сформувала життєва історія… Можемо вдавати, що гріха в нас нема. Однак він далі пожиратиме — якщо не нас самих, то інших. 

Коли ж ми слідуємо за нашим шляхетним еросом, то не боїмося шукати у Бога прощення, яке не вилучає з історії наших учинків, однак робить так, що вони стають місцем, де ми можемо пізнати милосердну близькість Бога. «Пристрасна любов Бога до свого народу — до людини — є водночас любов’ю, яка прощає. Вона така велика, що звертає Бога проти Нього самого, Його любов проти Його справедливості. Християнин у цьому бачить проблиски таємниці Хреста: Бог так сильно любить людину, що сам, ставши людиною, приймає навіть її смерть, і в такий спосіб узгоджує справедливість із любов’ю» (Бенедикт XVI). 

В Бозі справедливістю є прощати. 

Павел Ковальскі SJ, deon.pl

Джерело:    КРЕДО

пʼятницю, 20 лютого 2015 р.

20.02.2015р. Б. / Прочитати Біблію за Великий Піст (+VIDEO)

Біблія
Отці-домініканці пропонують прочитати за період Великого Посту усі книги Святого Письма. 
 
У рамках проекту Біблію поділили на 53 частини. Кожного дня охочим пропонують прочитати конкретні уривки. Таким чином за піст буде Святе Письмо. 

Ранішецю ідею реалізовували в менших групах, серед близьких та друзів. А цього року отці-домініканці пропонують долучитися до читання Святого Письма більшій кількості людей. 

Як розповів CREDO координатор проекту Propovidnyk.Com.ua отець Михайло Романів OP, мета — наблизити Слово Боже до християн. «Через Слово Боже час Великого Посту стає особливим, святим. Залишається менше часу на дурниці в Інтернеті, на перегляд телевізора і просто марнування часу, тому що потрібно постійно шукати змогу читати Святе Письмо, це дуже вимогливо». 

Щовечора у групах Вконтакте та Facebook подають уривки зі Святого Письма, які потрібно прочитати наступного дня. 

Пропоновані уривки з Біблії досить довгі, для цього потрібно виділити близько 2 годин на день. 

«Ми впевнені, що це прекрасна дорога, в якій ми разом з Ісусом в часі Великого Посту прямуємо до Єрусалима, — переконаний о. Михайло.— Читайте Слово Боже разом з нами. Приєднуйтесь та наздоганяйте». 



Джерело:     КРЕДО

четвер, 19 лютого 2015 р.

19.02.2015р. Б. / Пропозиція на Великий Піст: Мир в Україні через мир у родині

Мир в Україні через мир у родині
Душпастирство Родин Кам’янець-Подільської дієцезії запрошує приєднуватися до акції Мир в Україні через мир у родині, яка вже триває від свята Святого Сімейства.
 
Щораз більше родин та окремих осіб приєднуються до цієї акції. А у період Великого Посту особливо звертається увага на піст, милостиню та молитву. Саме цими засобами у рятуванні родини й України користуються учасники Акції: 

– щоденна молитва за мир у моїй родині і в Україні;
– конкретні вчинки, що служать миру у родині (пробачати, дякувати, перепрошувати, не сваритися);
– жертвування грошей на діло, яке буде служити миру в інших родинах та в Україні.
Мир в Україні через мир у родині
Ось що говорять учасники Акції: «Легко кинути гроші у скарбничку, але нелегко дбати про мир у нашій сім’ї. Однак, коли ми кожен день про це молимось, то бачимо, що Бог допомагає нам у тому, щоб жити у мирі і любові» «Скарбничка яка стоїть у нашому домі на видному місці пригадує нам батькам і дітям, а також тим, хто приходить до нас в гості, що ми маємо турбуватись про мир в нашій родині і в Україні»; «це свята правда, що якщо не буде миру у наших родинах, то його не буде в Україні, а ми самі бачимо скільки зла є сьогодні в наших сім’ях. Однак з Божою допомогою мир можливий».
 
Акція  далі триває і до неї можна приєднатися у будь-який час. Більше інформації про Акцію можна прочитати на сайті Мир в Україні через мир у родині

Нагадаємо, Акція Мир в Україні через мир у родині  розпочалася у свято Святого Сімейства, 28 грудня, та триватиме до 1 травня 2015 року. Урочисте завершення відбудеться під час Дієцезіяльного паломництва Родин до Летичівської Богородиці. Гаслом акції вибрали слова Матері Терези: «Що ви можете зробити для змінення миру в усьому світі? Ідіть додому і любіть свою сім’ю». 

 Джерело:   КРЕДО

середу, 18 лютого 2015 р.

18.02.2015р. Б. / Гріх соціальної нечутливості, або Великий Піст на чорній ікрі

Час тривання Великого Посту для багатьох українців нашого посткомуністичного і постмодерного сьогодення – час пов’язаний з клопотами «правильного харчування» та підготовки до Великодних Свят. Багато людей зберігають приписи нем’ясоїддя, нерибоїддя, немолокоїддя, неяйцеїддя з ревністю, яка нічим не є меншою від ревності затятих мусульман у часі Рамаданського посту. Велика кількість українських католиків, бодай формально, виконають свій річний «обов’язок» – прийдуть на свою «законну» річну Сповідь і приступлять до Причастя. Церкви та костели вже відчувають бум  учасників Хресної дороги. Можна би було преспокійно прийти до чергового висновку і переконання в тому, що українські християни найпобожніші у всьому світі. Мило….

Але відкритим залишається питання: а чи такого бажає від нас Бог? Чи такого очікує від своїх дітей Свята Церква? Чи намноження правил посту сприяє зросту духовності? Чи Великий Піст в такій формі, в якій він проходить в нас, зближає нас до Бога?

Майже 2500 років тому в ізраїльському народі запанував релігійний формалізм. Здавалося, все виконується. Але це був ритуал без змісту. Тому пророки гостро картали такий стан речей. Так, в книзі пророка Ісаї  читаємо спам’ятовування вірним стосовно посту:

«Кричи на все горло, не стримуйсь!
Піднеси, немов сурма, твій голос!
Вкажи моєму народові його злочини, домові Якова його переступи!
Вони день у день мене шукають, хочуть мої дороги знати,
наче народ, що чинить справедливість, не відкидає закону Бога свого.
Вони питають у мене справедливих законів, хочуть, щоб Бог був близько.
«Навіщо нам постити, як ти не бачиш; себе умертвляти, як ти не знаєш?»
Таж ви в день посту виконуєте ваші справи, гнобите всіх робітників ваших.
Ви постите на те, щоб правуватися та сваритись і немилосердно бити кулаком.
Не так ви нині постите, щоб голос ваш було чути на небі.
Хіба такий піст мені до вподоби, день, коли хтось умертвлює себе?
– Схиляти голову, немов тростина, вереття і попіл під себе підстелювати,
– чи це назвеш ти постом та днем, Господові вгодним?

Ось піст, який я люблю:
кайдани несправедливости розбити,
пута кормиги розв'язати,
пригноблених на волю відпустити,
кожне ярмо зламати,
з голодним своїм хлібом поділитись,
увести до хати бідних, безпритульних,
побачивши голого, вдягнути його,
від брата твого не ховатись.
Тоді світло твоє засяє, як зірниця,
загоїться негайно твоя рана,
спасіння твоє буде йти поперед тебе,
Господня слава – слідом за тобою.
Тоді візвеш, і Господь відповість,
ти крикнеш, і Він скаже: – Ось я!
Коли ти викинеш із-посеред себе утиск,
перестанеш погрожувати пальцем
і безбожно говорити,
коли голодному ти віддаси хліб твій,
наситиш пригніченого душу,

тоді засяє твоє світло в пітьмі,
тьма твоя буде, немов південь.»
(Іс. 58, 1–10)

Отже, Біблія наголошує димензію посту, яка в українських християн є практично повністю відсутня, соціальну димензію.

Адже і чисельна категорія серед найпобожніших українських християн вважає, що досить накупувати червоної риби, чорної ікри, ананасів та французьких сирів, піти до Сповіді, на колінах приповзти до Плащаниці – і піст вдався…

Часто-густо ми закриваємось у церквах на «духовний» фітнес – виконати 360 поклонів на каноні св. Андрея Критського, все ж таки потрібно мати хоч якусь фізичну кондицію, подивляємо красу 8-го латинського тонусу у найсхіднійшій з Літургій – Літургії св. Папи Григорія Двоєслова, заливаємось гіркими слізьми на Хресних Дорогах. І боронь Боже, слухати якусь музику! А ще, най Бог боронить, щоб не було якої політики…

Ну, що робити? Перти проти східної ментальності, яка державі віддає все, крім чисто духовного? Та нє, якось не пасує. Не зрозуміють ні римо-католики, зачаровані християнським Сходом, ні тим більше самі східні християни. Най ліпше пропаде село, як має звичай пропасти…

Свою соціальну нечутливість, успадковану від совєтської держави, про яку в наші голови вбивали, що саме вона має дбати про всі соціальні проблеми, ми гарненько і лицемірненько прикриваємо глибокою «побожністю», не помічаючи, що Бог не потребує наших червоних риб і ананасів.

Християнин, та ще католик, має бути соціально заангажований. Він не має права мовчати на стан речей в державі, коли «вони праведника продають за гроші й бідного за пару капців; що топчуть голови вбогих у земний порох, що крутять правом тихих…» (Ам. 2, 6–7). Адже, «кайдани несправедливости розбити, пута кормиги розв'язати, пригноблених на волю відпустити, кожне ярмо зламати» – це не приватна доброчинність, а соціально-політична заангажованість. Але, але…

Мало кому до голови приходить, що час посту – це час, коли необхідно, щоб Богу бути милим, «з голодним своїм хлібом поділитись, увести до хати бідних, безпритульних, побачивши голого, вдягнути його, від брата твого не ховатись…», мало хто взагалі задумується над тим, що піст – це коли «ти викинеш із-посеред себе утиск, перестанеш погрожувати пальцем і безбожно говорити, коли голодному ти віддаси хліб твій, наситиш пригніченого душу…» То про яку вже там соціально-політичну заангажованість говорити…

Ситуація, що склалася в нас, в Україні, коли кожен дбає тільки за себе, прикриваючись своїм християнський йменням, дуже нагадує ситуацію ізраїльського народу перед ассирійською навалою, перед вавилонським полоном, перед катастрофою 70-го року по Христі. Боюся, що і нас чекає доля старозавітного Ізраїлю, якщо не змінимо ситуації. І Великий Піст є чудовим часом і можливістю над цим задуматися.

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя

вівторок, 17 лютого 2015 р.

17.02.2015р. Б. / «Важливо не опускати носа», — владика Борис Ґудзяк

Владика Борис
«Дуже важливо не опускати носа. Наше паломництво тільки на початку, ми маємо ще тривалий шлях», – з такими словами звернувся Президент Українського католицького університету владика Борис Ґудзяк до підприємців у Львівській бізнес-школі.  
 
Як повідомила CREDO прес-служба LvBS, 13 лютого в Українському католицькому університеті відбулась зустріч з нагоди 7-ліття Спільноти Львівської бізнес-школи (LvBS). Цього дня у школі діяли волонтерські майстерні: учасники та випускники, викладачі і друзі школи працювали на благо АТО. Так спільно вдалось зробити 150 балаклав, 100 ангелів-оберегів, 10 кг енергетичних батончиків і 12 метрів маскувальної сітки. Усі речі LvBS передасть військовим у зону АТО. 

Звертаючись до Спільноти LvBS єпарх Паризької єпархії УГКЦ владика Борис Ґудзяк зазначив: «Ще 15 місяців тому у світі нас майже не помічали: що таке Україна, де вона, яка її історія?.. Після доленосних днів лютого, після того як почалась анексія Криму, ми з Мирославом Мариновичем оббивали у першій декаді березня пороги брюссельських інституцій. Не безрезультатно, але широкого розуміння ситуації не було. З того часу багато змінилося. Напевне, нас сьогодні може не вповні вдовольняти реакція світу на події в Україні. Але суттєві зміни таки відбулись: багато людей у світі побачили нас, тому що той Майдан, на який вийшли ви, знайшов віддзеркалення у майданах по усьому світу». 

Так, за словами президента Українського католицького університету, у свідомості цілого світу з’явилися поняття України і українців: «Ми з’явились на карті. Сьогодні свідомо чи підсвідомо європейці питають себе: а чому за цей прапор українці віддають своє життя?», – резюмував він. 

На думку владики, кожне наше свідчення, кожна постава гідності, солідарність не зникають марно. «Наша мета також допомогти відновити гідність росіян. Не було ще тирана, який не пішов з цього світу, і майже кожен – ішов ганебно. Дуже важливо не опускати носа. Наше паломництво тільки на початку, ми маємо ще тривалий шлях», – підсумував він, звертаючись до спільноти Львівської бізнес-школи УКУ.
плетіння масувальної сітки
Учасники LvBS плетуть маскувальні сітки для АТО
Не боятись та іти вперед закликав підприємців ректор Українського католицького університету о. д-р Богдан Прах: «Ви – люди, які відважно ідуть вперед, які знаходять час, щоб вчитися і перемагати. Нам не можна ні на одну годину забувати, що все залежить від нас: на нашій землі ми маємо бути господарями!  І нам треба все зробити, аби змінити свою країну і зламати стару систему», – додав ректор. 

Декан Львівської бізнес-школи Софія Опацька зазначила: «Відчути насправді, що таке Спільнота LvBS ми мали можливість протягом останнього року, коли могли покластись один на одного у будь-якій ситуації. Я вірю, що той останній рік, який ми прожили разом, додав нам такої сили як ніколи, і ми будемо готові змінювати цю країну. Допомагаймо один одному, підтримуймо, підставляймо плече, бо разом ми можемо набагато більше».
Робимо енергетичні батончики
Студенти роблять «енергетичні батончики»
Також цього дня відбулось вручення сертифікатів випускникам 2-го набору програми інноваційного підходу до державного управління. 36 управлінців з різних регіонів України стали випускниками програми «Good Governance» («Ефективне управління»). Після навчання в Українському католицькому університеті вони готові до професійної роботи в органах державного управління для того, щоб втілювати реальні зміни та реформи. 


Джерело:    КРЕДО

понеділок, 16 лютого 2015 р.

16.02.2015р. Б. / Наслідки in vitro: «Це не моя дитина!»

немовлята in vitro
Подружжя довгий час старалося мати дитину, а 30‑річна жінка вже мала досвід кількох невдалих спроб штучного запліднення. Операцію in vitro провели в Лабораторії репродуктивних технологій у лікарні в Поліцах (Польща). Дитина народилась у серпні 2014 і має багато вроджених вад. Дослідження ДНК показали, що згадана жінка… не є біологічною матір’ю дитини. Немовля віддали до Центру дитячого здоров’я у Варшаві.
 
Із вступних досліджень випливає, що під час запліднення in vitro могла статися помилка. Жінці підсадили яйцеклітину, запліднену сіменем її чоловіка, але то була яйцеклітина від іншої жінки. Цю справу довго тримали у таємниці в щецінському лікарському середовищі. Однак факти вперто виходять на поверхню. 

Захисники життя: скільки взагалі таких дітей?
 
Нічого дивного, що одразу ж виникло чимало запитань про інші подібні випадки та пролунала рішуча критика урядової програми in vitro. «Міністр [охорони здоров’я в Польщі. — Прим. пер.] Арлуковіч обіцяв, що ті осередки, в яких кошти за процедуру повертатиме держава, будуть під контролем. Тепер з’ясовується, що обіцяне міністром — самовпевнена брехня», — підкреслює журналіст і редактор Томаш Терліковскі. «Справа жінки зі Щеціна, яка народила “не свою” дитину, становить прекрасний приклад того, чим насправді є процедура in vitro. Важко знайти кращий доказ дегуманізації, деперсоналізації та перетворення людини на річ, чим характеризується in vitro як таке». 

— У цій конкретній ситуації проведено генетичне дослідження, оскільки вади немовляти були очевидні. У зв’язку з цим постає питання, скільки подружжів можуть виховувати «не свою» дитину? Бо ж не виконується генетичних досліджень усіх немовлят, народжених після запліднення in vitro. Раз по раз до громадської свідомості дістаються новини про ті чи інші «помилки» у цій процедурі з інших країн, наприклад, народження чорношкірої дитини у білих батьків. Слід наголосити, що це величезне страждання для самої жінки і для подружжя, які стають жертвами цих «помилок», і більшість людей не бажають оприлюднювати свою проблему, — каже доктор Мацєй Барчентевіч, голова правління Фонду інституту лікування подружньої неплідності (Люблін). 

Італійській спір за близнюків
 
Проблеми постають також і в західній Європі. В Італії подібний до польського випадок стався у грудні 2013 року. В клініці лікування безпліддя переплутали пробірки з яйцеклітинами двох пацієнток, які мали схожі прізвища. Під час обстеження в середині лютого з’ясувалося, що жінка народить близнюків, але чужих. Біологічні батьки, довідавшись про цю справу з преси, почали вимагати, аби суд призначив дітей їм. Однак суд вирішив, що діти належать жінці, яка їх виносила і народила. Обидва подружжя подали позов на клініку. 

Подібне сталося в Турині, де обидві жінки, поінформовані про помилку, вирішили «чужих» дітей не народжувати і вжили ранньоабортивний препарат. 

Ще раніше, років 15 тому, в Модені у білого подружжя народилися чорношкірі близнюки. 1998 року в США 38‑річна Донна Фасано, біла жінка зі Стейтен-Айленда, народила двох хлопчиків, одного білого, другого чорношкірого. Деякий час вона виховувала їх обох, однак Верховний суд визнав права за біологічними батьками чорношкірого хлопчика. З’ясувалося, що імплантовані ембріони походили не тільки від неї як «замовниці», але й від сторонньої пари. 

Помилки в in vitro стаються і в Польщі, і в Італії, Штатах, Японії (викрита помилка завершилася абортом), Індії та Великій Британії. Наслідки цих помилок зачіпають усіх задіяних, ставлячи сім’ї у складні становища, і вже не згадуючи про абортованих «помилкових» дітей. Чи люди, які вдаються до цього методу, насправді хочуть мати дітей, чи вони хочуть мати «продукт на замовлення»? 

Закон не встигає
 
З бурхливим розвитком сучасних технологій виникають правові казуси, до яких законодавство очевидно не готове, а Соломонів давно не видно в історії. У різних державах такі спори вирішують по-різному. В Польщі, скажімо, ключовим є те, хто народжує дитину. «Матір’ю дитини є жінка, яка її народила, без огляду на те, чи батьком дитини є її чоловік, чи інший мужчина, і чи зачаття настало внаслідок природного запліднення, штучного або внаслідок запліднення сіменем, що походить від кількох чоловіків, яке зберігається у банках сперми», — пояснює Вітольд Кабаньскі, варшавський адвокат. 

Щецінський випадок виявив слабкість юридичної системи. Одного разу прокуратура вже починала розгляд справи, яку подали батьки, однак у розслідуванні було відмовлено «за відсутністю складу злочину». 

Діти трьох батьків?
 
In vitro несе з собою ще й інші, не знані раніше ускладнення справи. 

— Безпліддя становить величезну драму багатьох подружжів, але їх потрібно детально інформувати про все. Частина лікарів останнім часом «ідуть навпростець», і замість лікувати безпліддя — одразу скеровують на in vitro, без огляду на численні небезпеки, — коментує Ярослав Говін, голова Комісії з питань біоетики. Причина, на його переконання, одна: «промисловість in vitro» становить золоту жилу для численних медиків і медичних закладів. Самого Говіна усунули з польського уряду після його публічних заяв, що польські зародки продаються за кордон, наприклад, до Німеччини, бо там закон забороняє проводити медичні експерименти над зародками німців, зате не захищає людських зародків з інших країн. 

А вже незабаром людям доведеться розбиратися зі справою, чиїми, власне, є діти in vitro. Британська Палата громад саме ухвалила рішення про припустимість репродуктивних технологій за участю ДНК трьох осіб. Операція базується на техніці введення генетичного матеріалу третьої особи до генетичного матеріалу подружжя, щоб запобігти вродженим захворюванням. Противники ідеї стверджують, що це перший крок до створення «дизайнерських дітей», чий вигляд можна буде програмувати за бажанням. 

Приклад Великої Британії, яка перебуває в авангарді держав, де застосовують метод in vitro, показує масштаб проблем, пов’язаних зі штучним заплідненням. Від 1990 року в британських лабораторіях було створено вже 3 806 699 людських зародків. Із цих ембріонів у 1992-2006 роках народилося живими 122 043 дітей. Це дає показник ефективності на рівні 3,21 %. Одне живе немовля на 30 зачатих

Ярослав Стружик, deon.pl

Джерело:    КРЕДО

суботу, 14 лютого 2015 р.

14.02.2015р. Б. / Для українських книжок скасували ПДВ

книги
Виготовлення й поширення книг українського виробництва звільнили від оподаткування податком на додану вартість.
 
Відповідний законопроект №1833 сьогодні проголосувала Верховна Рада. 

Згідно з документом, від оподаткування звільняються підготовлення (літературне, наукове і технічне редагування, коригування, дизайн та верстка), виготовлення (друк на папері чи запис на електронному носієві), розповсюдження книжок, у тому числі електронного контенту вітчизняного виробництва, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, словників українсько-іноземної або іноземно-української мови вітчизняного виробництва на митній території України. 

Також ця пільга стосується операції з постачання (передплати) та доставки періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва. 

Скасування ПДВ не поширюється на продукцію еротичного характеру. 

Закон набирає чинності з дня його опублікування. 

За матеріалами: Українська правда 

Джерело:    КРЕДО 

пʼятницю, 13 лютого 2015 р.

13.02.2015р. Б. / Церкви та релігійні організації спільно з громадським та державним сектором відновлюють співпрацю в протидії епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні

11 лютого, у Всесвітній день хворого, у Києві відбулася нарада, присвячена цій темі. Учасниками стали представники різних конфесій - члени Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій (ВРЦіРО), активісти громадського сектору та державних структур.

Зустріч відбулася з ініціативи Громадської ради Міністерства охорони здоров’я України з питань співпраці з ВРЦіРО за підтримки Об’єднаної Програми ООН з ВІЛ/СНІДу (ЮНЕЙДС). Метою наради було обговорення ситуації з ВІЛ/СНІДу в Україні та визначення ролі та головних напрямків діяльності Церков і релігійних організацій в умовах гуманітарної кризи.

“Ми завжди говоримо про важливість соціально-медичного служіння релігійних організацій. Кому ж як не Церкві належить надавати підтримку хворим та проявляти милосердя? Наша ціль сьогодні – подолання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні і ми можемо в цьому допомогти”, – зазначив на початку зустрічі архієпископ Євстратій Зоря, привітавши усіх присутніх від імені Патріарха Філарета – чергового головуючого у ВРЦіРО.

Про потребу єднання та підтримки для подолання епідемії говорила також директор Українського центру контролю за соціально небезпечними хворобами МОЗ України Валентина Нізова: “Чим більше надії та віри вкладено у серця людей, тим швидше ми зможемо подолати виклики, що постали перед нами”.

Фахівець представила статистику стосовно поширення епідемії. Зокрема, зараз в Україні майже 264 тисячі осіб ВІЛ-інфіковані, а ще 75 271 людей хворі на СНІД. За 2014 рік були зафіксовані приблизно 19 тисяч нових випадків інфікування, але не можна казати про точну цифру через брак обстежень. При цьому основним шляхом інфікування є статевий (69%), на другом місці знаходиться шлях через наркоін’єкції (30%). Максимально ураженими лишаються східні та південні області, зокрема Донецька та Луганська. Разом із тим нові загрози постають через бойові дії та загальну ситуацію, коли не всі хворі можуть отримати доступ до життєво необхідних ліків. При цьому серед переселенців зростає ризик повернення до вживання наркотиків через складні життєві обставини. Значна частина ВІЛ-позитивних осіб покинули зону АТО і часто не відомо, де вони тепер і чи продовжують лікування. Не можна випускати з уваги й поширені випадки наркоманії та невпорядкованих статевих стосунків у зоні АТО, які призводять до поширення епідемії. Водночас попередні роки дали й позитивні результати роботи. Дедалі менше народжується дітей з позитивним статусом. Так, у 8 регіонах країни рівень заражень для немовлят впав нижче 2% а в чотирьох регіонах вдалось повністю подолати проблему. Підкреслимо, що разом із новими ризиками поширення епідемії, зростає кількість хворих на туберкульоз. При цьому дедалі гіршим стає поєднання туберкульозу з ВІЛом, що дуже часто призводить до смерті. Для подолання наявних проблем потрібна не лише активізація спеціалістів, а й гарантія стабільного постачання та доступності ліків.

Регіональний директор ЮНЕЙДС у Східній Європі та Центральній Азії Віней Салдана зазначив, що він вражений діяльністю ВРЦіРО в Україні та певен, що цей унікальний досвід може бути надзвичайно корисним для інших країн. На сьогоднішні у світі більше ніж 35 мільйонів людей інфіковані та потребують пожиттєвого лікування. За минулий рік у світі від хвороби померли 1,5 млн осіб. Саме в такій ситуації надзвичайно важлива профілактична робота та інформування людей, визначну роль в чому можуть зіграти саме релігійні організації: “Звичайно, ми не можемо казати, що епідемія знаходиться під контролем. Однак саме у релігійних організаціях я бачу той важливий контакт  людьми під час служіння. Саме служителі та духовні лідери можуть вести профілактичну роботу, запобігаючи розповсюдженню епідемії”.

Результати роботи різних конфесій за роки протидії епідемії представив отець Андрій Нагірняк (Українська Греко-Католицька Церква), голова Громадської ради МОЗ з питань співпраці з ВРЦіРО. Вперше круглий стіл, присвячений участі релігійних організацій у цьому питанні, відбувся 26 серпня 2005 року. Активна ж співпраця почалась у 2007 році за підтримки представництва ЮНЕЙДС в Україні. Відтак 10 грудня 2007 року ВРЦіРО була затверджена міжконфесійні Концепція та  Стратегія протидії епідемії ВІЛ/СНІДу. Після того була проведена низка заходів та міжконфесійних нарад у різних регіонах країни. Відтоді були розроблені практичні механізми роботи з населенням, а також випущені дві збірки матеріалів “Участь Церкви та релігійних організацій у боротьбі з поширенням епідемії та роботі з людьми, що живуть з ВІЛ/СНІДом”. Численні тренінги для священнослужителів, волонтерів, круглі столи сприяли започаткуванню цього напрямку роботи в багатьох конфесіях.

Цього року міжнародні донори припинили фінансування профілактичних програм роботи з молоддю та підлітками, зазначила фахівець Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІДу в Україні Ірина Жарук. Тому, на її думку, варто очікувати нового сплеску інфікувань через невпорядковане статеве життя молоді. Тож роль релігійних організацій, як таких, що мають довіру з боку людей, мала б стати тут ключовою.

“Перемога стає можливою тільки тоді, коли сукупні зусилля долають бар’єр. Насправді ми всі робимо все можливе, щоб подолати смерть і не дати їй забрати людину раніше. Я сам вже 15 років живу з ВІЛом. Я всього лише одна цифра зі списку хворих, які змогли вижити. І все це робиться заради того, щоб ввечері діти могли дочекатись батька. Церква ж для мене – це місце, де можна довірити усі свої сокровенні думки Богу та почути правдиву відповідь. Ще 15 років тому уявити відкритий діалог духовних лідерів, влади та громадського сектору про проблеми епідемії було б просто неможливо. І це свідчить, що наша співпраця, яка велась останні 7 років була важливою та результативною”, – заявив голова правління БО “Пацієнти України» Дмитро Шерембей.

Важливим стало те, що Церкви в Україні прийняли людей з позитивним статусом, розповів керівник відділу адвокації Всеукраїнської мережі людей, які живуть з ВІЛом (ЛЖВ) Сергій Дмитрієв. І тому, коли людина звертається до служителя з болючим питанням, він має бути готовим дати відповідь та направити його до спеціалістів, де він зможе точно отримати допомогу. У майбутньому планується ще ряд тренінгів, спрямованих на підвищення рівня освіченості у цих питаннях, аби навіть така роль релігійних організацій мала місце. За словами доповідача, навіть одна молитовна акція церкви Святого Юра у Львові на День пам’яті померлих від ВІЛ/СНІДу вже дозволила переступити через велику кількість бар’єрів.

Про брак профілактичних заходів та простого обстеження зазначив отець Євгеній Ромашин (УПЦ), який прибув з Харківської області. Він певен, що низьке число обстежень пов’язано не лише з браком апаратури, а ще й з тим, що люди бояться. До його слів долучився отець Віктор Яценко (УПЦ), який вже не перший рік працює тюремним капеланом. Саме у в’язницях відбувається загострення проблеми, зокрема у Донецькій та Луганській областях, де чимало колоній постраждали під час артобстрілів.

Про свій шестирічний досвід капеланства у лікарнях розповів отець Віталій Храбатин (УГКЦ). Він зазначив, що гостро постає потреба служіння у лікарнях на офіційному рівні та наявність приватного простору для роботи з постраждалими. Тому мають існувати окремі кімнати для роботи з хворими при лікарнях. А також дуже важливо сприймати інфікованих людей як рівних, долати ту стигматизацію, яка так поширена у суспільстві. З цією метою Комісія УГКЦ душпастирства в охороні здоров’я в 2014 році випустила збірку матеріалів про душпастирство людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, яка пояснює практичні аспекти підтримки та служіння.

З завершальною доповіддю виступив заступник голови Відділу соціального служіння УПЦ Київського Патріархату священик Сергій Дмитрієв. Він розповів про роль релігійних організацій у питаннях профілактики, представивши проект "Азбука життя". Будучи також керівником ГО “Elios-Милість”, священик бачить величезний сенс у продовженні серії тренінгів для служителів, щодо профілактики захворювань та щодо роботи з інфікованими людьми. При цьому має бути наявною співпраця між різними релігійними організаціями щодо профілактичної роботи, а також у створенні соціальної реклами. Останній задум – це друк збірника “7 кроків до перемоги” для військових та капеланів, де пропагуватимуться моральні цінності, зокрема стриманість та вірність.

За результатами зустрічі був представлений текст Резолюції.

Інформацію надав о. Андрій Нагірняк

четвер, 12 лютого 2015 р.

12.02.2015р. Б. / Пастирський лист Єпископату України перед візитом Ad limina Apostolorum

Єпископат
IШановні Брати у священстві!
Дорогі Особи Богопосвяченого Життя!
Улюблені в Христі Брати і Сестри!
 
Через кілька днів нас очікує важлива подія, якою для нашої Церкви в Україні є візит Ad limina Apostolorum. Варто з цієї нагоди пояснити чим є ця така важлива подія, в якій беруть участь всі єпископи, які належать до Конференції Єпископату, а також паломники з наших дієцезій, які з цієї нагоди вирушають до Риму.
 
Саме формулювання ad limina Apostolorum дослівно означає „до апостольських порогів”. Цей термін появляється вже в перших століттях Церкви, коли у канонічно-правничій мові саме так окреслювали могили апостолів Петра і Павла в Римі, а також паломництва вірних, які мали на меті відвідати місце спочинку найважливіших Апостолів. У ті часи їх називали ad limina – візитом до порогів. І саме таке формулювання використали Отці, які зібралися у 743 році на Соборі в Римі за понтифікату Папи Захарія, коли вирішили, що єпископи повинні регулярно відвідувати Папу Римського. Що цікаво, єпископи, які проживали недалеко від Риму, були зобов’язані прибувати кожного року особисто, натомість ті, які знаходилися далеко від Вічного Міста, мали виконувати цей обов’язок у письмовій формі. Це паломництво не обмежувалося лише відвідинами могил Святих Апостолів, але також передбачало зустріч з актуальним наступником Святого Петра, тобто Папою. Під час цієї зустрічі обговорювалися важливі для їхніх Церков справи. 

Відслідковуючи долі життя Апостолів, ми можемо сміливо сказати, що це є наслідуванням їхньої турботи про справи Церкви, яку описує св. Павло Апостол в посланні до Галатів: „По трьох роках по тому пішов я у Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п'ятнадцять день” (Гал 1, 18). Саме під час цього візиту св. Павло мав можливість розповісти Петру, а також присутньому там Якову, про труднощі з якими він стикнувся під час євангелізації на території Юдеї і цю подію можна вважати за першу такого характеру зустріч, у якій мали місце: звіт, конфронтація на конкретні теми і взаємна допомога. 

Зараз дуже чітко це паломництво визначає Кодекс Канонічного Права, який у 1983 році затвердив св. Йоан Павло ІІ. У ньому написано: „Єпископ дієцезії зобов’язаний кожні п’ять років представити Папі Римському звіт про стан довіреної йому дієцезії, відповідно до форми і у час визначений Апостольською Столицею. (…) Якщо Апостольська Столиця не вирішить інакше, єпископ дієцезії повинен того року, коли зобов’язаний представити звіт, відвідати Рим, щоб вшанувати могили Святих Апостолів Петра і Павла, а також зустрітися з Єпископом Риму” (Кан. 399-400). 

Улюблені Брати і Сестри!
 
Наслідуючи апостольський звичай і виконуючи обов’язок, який виникає з Церковного Права, ми вирушаємо у паломницьку дорогу, щоб відвідати могили Апостолів Петра і Павла, а також зустрітися з Папою Франциском. Ми робимо це з великою вдячністю за відроджену після років неволі Церкву в Україні. Ми не забудемо про священиків, які самовіддано служили Божому народові у часи переслідування комуністичною владою. Вони є міцним фундаментом нашої нинішньої свободи, про що ми не можемо ніколи забути. Біля апостольських могил ми будемо дякувати за укрите життя чернецтва, яке присвячувало свій час і життя катехізації і приготуванню до святих Таїнств – тисячі вірних, які не залишили віру і Церкву. З вдячністю згадаємо мирян, які стали на захист храмів і священиків, за що їх переслідували і принижували. Саме таку історію представимо як свідоцтво віри, надії і любові, коли станемо біля могил Апостолів, які знають що таке страждати і перемагати заради Христа. 

Однак не лише зі свідоцтвом історії ми їдемо до Риму. З собою ми беремо також сучасність Церкви на Україні, якою є Ви, брати і сестри – жива Вівчарня Христа, яка несе на своїх раменах турботу про розвиток Божого Царства та святість свою і всієї нашої Спільноти. Нашою присутністю засвідчимо, що незважаючи на багато труднощів, з якими щоденно змагаємося, ми триваємо у вірі, повторюючи за св. Петром: „Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова життя вічного! Ми й увірували й спізнали, що Ти – Божий Святий” (Йн 6, 68-69). 

Ми прибудемо до Апостольських порогів зі стражданням війни, яка все ще продовжується і несе руйнацію. Ми не забудемо про тисячі полеглих і ранених, а також про їхні родини, які назавжди покалічені наслідками війни, якими є смерть, каліцтво, а також зруйновані міста і села. І там повторимо за св. Йоаном Павлом ІІ: „Війна – це завжди поразка людства” та „Ніколи один народ не може розвиватися коштом другого, не може розвиватися за рахунок другого, ціною його залежності, завоювання, поневолення, ціною його експлуатації, ціною його смерті”. 

Наше паломництво до Риму буде великим закликом про мир для України, на який ми маємо право, яке виникає не лише з нашої віри, але і зі Статуту Організації Об’єднаних Націй, яка у статті першій, серед своїх цілей на першому місці постановила: „Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та усунення загрози миру й придушення актів агресії, або інших порушень миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів справедливості та міжнародного права, залагоджування або розв’язання міжнародних конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру”. 

Своєю присутністю в Римі ми нагадаємо усьому світові про це право на свободу і мирне життя. 

Одночасно ми подякуємо Папі Франциску за кожен жест солідарності з людьми, які живуть на Україні, і будемо просити, щоб він не переставав закликати керівників міжнародних організації підтримувати Україну. А його апостольське благословення нехай буде підтримкою і зміцненням усіх нас. 

Улюблені в Христі!
 
Існує такий гарний звичай, якого дотримуються у багатьох родинах, коли хтось вирушає з дому у паломництво чи в пошуках кращого життя і праці, то отримує на дорогу благословення і запевнення про молитву. Сьогодні ми, вирушаючи до могил Апостолів, звертаємося до Вас і просимо про таке благословення. Нехай ним буде дар молитви, який нас оберігатиме і безпечно поведе до Вічного Міста. У цей важкий час ми повинні стати разом, як одна спільнота, об’єднана братерством віри і прагненням миру. Ми повинні дати світові гарний приклад постійного зростання у благодаті, взаємного пробачення образ, простягнутої руки до нужденних і страждаючих. Нехай світ побачить нашу Церкву як знак перемоги добра над злом.
Вдячні за дар молитви, під час нашого візиту в Римі віддаємо Вас заступництву наших святих Покровителів та посередництву Матері Церкви, Пресвятої Діви Марії і з усього серця уділяємо апостольське благословення: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. 

Львів, 10 лютого 2015 року
№ 8 / 2015
 
                                                                                   Архієпископ Мечислав Мокшицький
                                                                                                 Митрополит Львівський
                                                                                       Голова Конференції Єпископату України

Джерело:    КРЕДО 

середу, 11 лютого 2015 р.

11.02.2015р. Б. / Всеукраїнська Рада Церков закликає віруючих брати участь в обороні Батьківщини

Звернення
Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
про обов’язок допомоги у захисті Батьківщини

Дорогі брати і сестри, співвітчизники!

Вперше від часу відновлення своєї незалежності Україна постала перед загрозою зовнішньої небезпеки та особливими внутрішніми викликами.

Норми міжнародного права та принципи моралі плюндруються у намаганні змусити українців відмовитися від можливості самостійно визначати своє майбутнє. Докладаються значні зусилля щоби зруйнувати суверенітет та цілісність нашої держави.

Як глави і представники Церков і релігійних організацій України ми намагаємося і будемо робити все, що від нас залежить, для припинення кровопролиття, встановлення міцного миру, подолання ворожнечі між людьми та народами. Разом з тим ми визнаємо право людини та держави боронити себе від агресії, від тих, хто незаконно взявши в руки зброю замислив зло, сіючи смерть, горе та сльози на українській землі Донбасу.

Тому ми закликаємо віруючих, у відповідності до своїх релігійних переконань та можливостей, брати участь в обороні Батьківщини. Заради спільної перемоги один нехай йде до війська, інший нехай посильно працює, допомагаючи армії як капелан, волонтер, у шпиталях, нехай допомагає родинам військовослужбовців, постраждалим мирним мешканцям Донбасу та вимушеним переселенцям.

Ми звертаємо свій голос до політиків та державних керівників: всі суперечності слід відкласти, об’єднавши зусилля для захисту Батьківщини, для боротьби з головним внутрішнім злом – корупцією, для проведення необхідних економічних і політичних реформ на благо всього українського народу. В минулому наш народ не раз зазнавав поразки саме тому, що його провідники сварилися між собою, у час зовнішньої агресії продовжували сперечатися за владу і повноваження. Уроки історії маємо пам’ятати, щоби нині не припускатися старих помилок.

Для подолання агресії, встановлення справедливого миру в Україні потрібна консолідація зусиль суспільства, всіх гілок державної влади, політичних партій та громадських організацій. До такого єднання зусиль у обороні Батьківщини, у допомозі захисникам Вітчизни та постраждалим мирним мешканцям Донбасу ми закликаємо і віруючих всіх Церков та релігійних організацій. Заради свободи і свого майбутнього ніхто не повинен залишатися осторонь у час боротьби за мир, незалежність і свободу своєї країни.

Всіх віруючих ми закликаємо продовжувати молитви про мир у державі, про зупинення кровопролиття, про перемогу правди, утвердження справедливості та свободи. Особливо закликаємо молитися про захисників України, які заради нас віддають своє життя. Сподіваємося, що з Божою допомогою мир, порозуміння та процвітання повернуться на українську землю.

Нехай благословення Всевишнього перебуває з усіма, хто захищає Україну, прагне миру та бореться за правду.

Від імені Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій
+Філарет,
Патріарх Київський і всієї Руси-України,
черговий головуючий у ВРЦіРО
Схвалено 10 лютого 2015 року на засіданні у Києві.

вівторок, 10 лютого 2015 р.

10.02.2015р. Б. / Інвестуємо мир – карета швидкої медичної допомоги від українських громад Лігурії для України

Українські трудові іммігранти, які живуть і працюють в італійській Лігурії, стурбовані подіями на рідній землі. Спровокована московитами так звана «гібридна війна» руйнує економічну структуру країни, зв’язує руки уряду, який тільки прийшов до влади, нищить найдорожче – генетичний фонд нації. Та не вистачає проклинати темряву, щоб побороти її – краще запалити свічку!

Так, ми не можемо зупинити війну поодинці, але разом з Божою поміччю можемо реально наблизити мир. Саме задля цього у громадах Генуї, Савони і К’яварі створені групи людей доброї волі, які моляться за мир, підтримують мир своїм життям, допомагають тим, хто став жертвою війни. Їх називають волонтерами миру.

Першими реальними кроками волонтерів миру була запроваджена щоденна молитва за Україну, текст якої роздано кожному присутньому на Богослужіннях. Коли виникла потреба – збирали пожертви для захисників і потерпілих від воєнних дій. Передавали в Україну теплі речі, предмети першої необхідності, різдвяні подарунки солдатам.

Відчували, що треба зробити щось більше. Машина швидкої допомоги з Італії в Україну – не перша і не поодинока ініціатива українських заробітчан. З благословення капелана о. Віталія Тарасенка волонтери миру шукають потрібну інформацію і зв’язки. Усі вірні багато і щиро молилися за добре вирішення задуманої великої справи. Це була направду Богу угодна і благословенна справа. І цьому є реальне підтвердження. При максимальному розумінні та підтримці асоціації Croce Bianca знайшли машину швидкої допомоги у доброму технічному стані, укомплектовану сучасною апаратурою. Буквально за декілька днів були зібрані потрібні кошти. У завершенні такої, здавалось, клопіткої справи з оформленням документації і переправленням, не виявилось жодних перешкод. Ось радісна новина – машина швидкої допомоги вже в Києві! Вона буде передана благодійному фонду АСАП ЕМС Хотабич і, ми віримо, збереже життя не одного захисника України.

Маємо у Бога надію, що мир невдовзі прийде на нашу багатостраждальну землю. І що це буде остання війна в історії України!

Олег Сагайдак,
керівник групи «Волонтери миру» м. Генуї

ЩИРА ВДЯЧНІСТЬ
На пожертви заробітчан Генуї, Савони, К’яварі, що у Лігурії, придбано машину швидкої допомоги і переправлено в Україну. Вона рятуватиме життя захисникам рідної землі. Велику і добру справу зробили волонтери миру. Всю роботу від першого дня координувала Мар’яна Тріль. Віталій Майданюк допомагав їй знайти потрібну інформацію і контакти. Асоціація Croce Bianca di Pornassio в особі президента Gianfranco Gaggero уважно і з розумінням підтримала ініціативу українських волонтерів, зробивши все можливе зі свого боку. Знайти машину, а потім переправити її в Україну допоміг Ростислав Базилевич. Хлопці волонтери Руслан Варцаба, Андрій Галіян, Петро Варцаба, Василь Петрик відповідали за технічну частину.Почесний консул у Лігурії Giorgio Giorgi взяв на себе функцію оформлення документації.

Всі ми відчували постійну молитовну підтримку капелана о. Віталія Тарасенка та церковних громад наших міст. Всім-всім-всім названим велике і щире спасибі. Хай Бог винагородить вашу жертвенність!

понеділок, 9 лютого 2015 р.

09.02.2015р. Б. / Івано-Франківськ: богопосвячені особи спільно молитимуться і навчатимуться

Логотип Року БЖ укр варіант 2
З 13 по 15 лютого в Івано-Франківську з благословення Митрополита Володимира (Війтишина) проходитимуть зустрічі богопосвячених осіб, які носять назву «Дні Богопосвяченого Життя» (ДБЖ).
 
Така ініціатива належить Комісії у справах монашества, яку очолює преподобний о. Йосафат Бойко, ВС, синкел у справах монашества Івано-Франківської Архиєпархії і вони в такому форматі відбуваються протягом останніх п’яти років. 

Цей 2015 рік є для осіб, посвячених Богові, особливим, бо з ініціативи Папи Франциска у Католицькій Церкві він є проголошений Роком Богопосвяченого Життя. Сам Папа про це повідомив у Римі наприкінці листопада 2014 року на зустрічі з Генеральними Настоятелями чоловічих Чинів та Згромаджень. Цей Рік задуманий у контексті 50-ліття ІІ Ватиканського Собору, а особливо ювілею декрету «Perfectae caritatis» про оновлення богопосвяченого життя. Він триватиме до 2 лютого 2016 року (день Стрітення Гоподнього за григоріанським календарем). 

Про це CREDO повідомив о. Йосафат Бойко, ВС, Синкел у справах монашества, Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ. 

Святіший Отець сказав, що «кожна богопосвячена особа – це дар для Божого люду. Дуже потрібно цієї присутності, яка зміцнює та відновлює діло звіщення Євангелія, християнського виховання, милосердя стосовно найбільш потребуючих, контемплятивної молитви, зобов’язання людського й духовного виховання молоді, сімей…». Це, насправді, слова, які підбадьорюють і допомагають. 

Українська Греко-Католицька Церква підтримала цю ініціативу Святішого Отця і розпочала цей рік 4 грудня 2014 року у празник Входу в храм Пресвятої Богородиці. 

Кожного року зустрічі відбуваються в різних монастирях, які мають нагоду прийняти досить велику кількість посвячених осіб. А завершення на третій день відбувається в Архикатедральному Соборі Воскресіння Христового Архиєрейською Святою Літургією. 

Цього року з цієї нагоди вийшла збірка документів Церкви, що стосуються питання посвячення Богові, а саме: «Лист Папи Франциска до усіх богопосвячених осіб», Послання Владики Михаїла Бубнія, голови Патріаршої комісії у справах монашества УГКЦ, Декрет ІІ Ватиканського Собору про оновлення чернечого життя «Perfectae caritatis», 50 років якого відзначається саме цього року. 

Івано-Франківська архиєпархія має 11 домів чоловічих спільнот, та 18 домів жіночих спільнот, у яких проживають понад 200 богопосвячених осіб.
ДБЖ 2014 у ЧСВВ

Програма Днів Богопосвяченого Життя Івано-Франківської Архиєпархії УГКЦ

І день, 13 лютого, п’ятниця:
18.00 год. – Вечірня в Монастирі Сестер Василіянок по вул. Василіянок, 17 в місті Івано-Франківську;
19.00 год. – Божественна Літургія;
20.00 год. – Конференція на тему: «Митрополит Андрей Шептицький і монашество». Доповідач о. Йосафат Фітель, ЧСВВ. Розколяда. 

ІІ день, 14 лютого, субота:
18.00 – Вечірня з Литією Празника Стрітення Господнього у молитовній каплиці при Чоловічому Монастирі Місійного Товариства святого Андрея по   вул. Селянській в місті Івано-Франківську.
Конференція на тему: «50-ліття документу «Perfectae caritatis» про оновлення богопосвяченого життя». Доповідач Владика Йосафат Мощич, Єпископ Помічник Івано-Франківської Архиєпархії. Розколяда. 

ІІІ День, 15 лютого, неділя, Стрітення Господнє:
10.00 – Божественна Літургія в Архикатедральному Соборі Воскресіння Христового в місті Івано-Франківську.
Очолить митрополит Івано-Франківський Володимир (Війтишин).


Джерело:    КРЕДО