ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

вівторок, 18 вересня 2018 р.

18.09.2018р. Б. / Папа: Дорога до святості – не для лінивих!

Через повідомлення у Твіттері Святіший Отець заохотив перемагати лінивство.

«Для того, щоб завжди чинити добро, потрібні зусилля… Дорога до святості – не для лінивих!» – нагадує Папа Франциск через Твіттер у понеділок, 17 вересня 2018 р., нагадуючи про сказане наприкінці липня під час зустрічі з учасниками 12-го міжнародного паломництва міністрантів.

При цій нагоді Святіший Отець відповідав на запитання юнака із Сербії, який стверджував: «Наше служіння нам дуже подобається. Ми хочемо служити Богові та ближнім. Але робити добро не є завжди легко, ми ще не святі. Як перетворювати наше служіння в конкретне життя, в конкретні діла любові та шлях до святості?».

«О так, – сказав на це Папа, – потрібно зусиль для того, щоб завжди робити добро та ставати святими… Дорога святості – не для лінивих». А далі зауважив, що Ісус залишив нам просту програму того, «як прямувати до святості: заповідь любові до Бога і до ближнього». Потрібно намагатися «бути добре вкоріненими в дружбі з Богом», а щоб «конкретизувати» заповідь любові, Ісус залишив нам діла милосердя. «Вони є зобов’язуючою дорогою, але доступною для всіх (…) Вистачить, аби кожен з нас почав запитувати себе: Що я сьогодні можу зробити для того, щоб виходити назустріч потребам свого ближнього».

Християнин покликаний бути пильним

Під час загальної аудієнції 11 жовтня 2017 року Святіший Отець підкреслив, що в період після Ісусового воскресіння, в якому «чергуються спокійні та тривожні моменти», християни ніколи не здаються. Євангелія заохочує бути чуйними, а Ісус бажає, щоб наше життя було трудолюбивим, аби ми ніколи не втрачали пильності та «з вдячністю та захопленням приймали кожен день, дарований нам Богом».

«Кожен ранок – це чиста сторінка, яку християнин починає писати добрими ділами», – сказав Папа, додаючи: «Християнин не призначений для нудьгування, а радше для терпеливості. Він знає, що також і серед монотонності деяких завжди однакових днів приховане таїнство благодаті».

субота, 15 вересня 2018 р.

15.09.2018р. Б. / “Істина відкриє наші очі, щоб не робити помилок в українському суспільстві”, – Єпископ Йосиф (Мілян) на конференції у Національному університеті «Києво-Могилянська академія»

«Якщо українці не переосмислять подій 1768 року в контексті сьогодення, то рани минулого не загояться в нас ніколи. Вони будуть боліти, та будуть давати іншим нагоду шмагати тіло України до страшенного болю». Про це у своєму слові говорив Владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, під час урочистого відкриття конференції «Зцілюючи рани минулого: 1768 рік в історії України (православна, римо-католицька, унійна та юдейська етноконфесійні спільноти в умовах Барської конфедерації, Коліївщини і російської окупації)», яка сьогодні проходить у Національному університеті «Києво-Могилянська академія».

Звертаючись до присутніх Владика зауважив: «Якщо говорити про зцілення ран в контексті матеріальному, то людина мусить осмислити, що вона їх має. Йдучи до певного спеціаліста людина повинна бути відкритою та правдивою. Це є те, про що говорив Господь у Євангелії: «Шукайте правди, і правда визволить вас». Не тільки в духовному, але й в усіх контекстах людського буття на цій землі», – зазначив Єпископ.

Ведучи далі, доповідач пригадав відомий вислів «Історія – вчителька життя», та запитав у слухачів: «Чого навчила нас історія цих минулих століть, 250 років від часу постання Коліївщини до сьогодні?».

Шукаючи відповіді на це запитання Владика зауважив: «Можливо, згідно політкоректності, ми сьогодні не мали б говорити про ці події, зокрема у світлі тих течій та змін, які відбуваються в українському суспільстві та у православ’ї. Але коли триматися слів Христових: «Шукайте правди і правда визволить вас», якою правда не була б гіркою, і як би не боліли нас рани минулого, мусимо стриміти до істини. Бо істина відкриє наші очі для того, щоб не робити помилок в українському суспільстві».

Далі Архиєрей наголосив: «Так і напрошуються певні паралелі стану війни в Україні; оборона «руского мира», війна на Донбасі, анексія Криму… Чи не є це продовженням подій 1768 року? Якщо українці не переосмислять цих подій в контексті сьогодення, то рани минулого не загояться у нас ніколи. Вони будуть боліти та будуть давати іншим нагоду шмагати тіло України до страшенного болю».

На завершення свого виступу Владика висловив слова вдячності усіх, кому цікава дана тематика: «Тому я вдячним усім організаторам та учасникам цієї непростої конференції за те, що ми готові говорити про ці події, готові шукати істину, готові відкривати очі України на те, що відбулося, аби не повторилося», – наголосив Архиєрей.

Окрім цього, Єпископ сказав, що дуже часто задумується над великою працею Президента Українського Католицького Університету Єпископа Бориса (Ґудзяка), який зробив усе можливе, щоб створити Інститут історії Церкви, де зібрано поважний багаж історичних тверджень про нашу Церкву в умовах підпілля.

Джерело:       Прес-служба Київської архиєпархії УГКЦ