ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

вівторок, 29 серпня 2017 р.

29.08.2017р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (21.08 – 27.08)

В понеділок, 20 серпня, львів’яни мали можливість побувати в підземеллі храму Преображення Господнього на показі унікального документального фільму „Справа Рифи“ про Патріарха Йосифа Сліпого . Двогодинна стрічка відкрила чимало цікавих сторінок не лише з його життя, а й історії Української Греко-Католицької Церкви і розгортання подій на „великій шахівниці“ світу в часи Другої світової війни та після її завершення, коли назрівала небезпека страшної Третьої світової війни. Стрічка демонструє велику силу духу і віри  Йосифа Сліпого, які допомогли йому витримати всі жахливі випробування і залишитися не просто людиною, а пастирем. Попри все знаходити сили виконувати обов’язки Митрополита, ризикуючи життям хрестити і висвячувати, проводити Служби Божі, влаштовувати серед в’язнів лекції й дискусії на філософські та релігійні теми, підтримувати підпільну Церкву в Україні. Зрештою, переглянувши стрічку, можна побачити, який страх Патріарх Сліпий наганяв на радянську владу навіть в ув’язненні. Коли після вісімнадцяти років страшного ув’язнення та заслання Йосифа Сліпого врешті відпустили до Риму вмирати (на це сподівалися каральні служби), він прожив ще майже двадцять років, сповнених праці. Він об’єднав свою паству, розсіяну по всьому світові, проголосив Патріархат УГКЦ, побудував монастирі і храми, видав наукові праці. Голови великих держав приймали нашого Патріарха з великими почестями, як представника України. Він став третім кардиналом в історії УГКЦ.

21 серпня у вівторок, в приміщенні Відділу зовнішніх зв’язків Московського патріархату Держсекретар Ватикану кардинал П’єтро Паролін зустрівся з главою цього відділу митрополитом Алфєєвим. За повідомленням московсько-православної сторони, глава московсько-православної дипломатії використав цю зустріч для чергового вербального нападу на державу Україна та УГКЦ. Алфєєв пожалівся Держсекратарю Ватикану на, начебто, дискримінаційні для УПЦ МП норми законопроектів Верховної Ради України № 4128, 4511 і 5309. Та знову напав на УГКЦ за начебто заполітизовані та агресивні висловлювання окремих представників УГКЦ, правда з повідомлення Московського патріархату не відомо на чию адресу, буцімто, звучали такі висловлювання. Алфєєв відомий своїми скандальними, маніпулятивними і брехливими заявами на адресу УГКЦ та України.

22 серпня, в середу, Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав з міністром із питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України Вадимом Чернишом обговорили проблеми переселенців і шляхи їх вирішення. Блаженніший Святослав розповів також про діяльність Карітасу України та стратегію створення 10-х пасторальних місій навколо лінії розмежування, аби бути ближче до людей, які перебувають на окупованій території і надати їм соціальну допомогу.

Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав узяв участь у зустрічі з делегатами Річних загальних зборів Світового конгресу українців з нагоди його 50-річчя, яка відбулася 25 серпня, у п’ятницю, у приміщенні Міністерства закордонних справ України. У привітальному слові Предстоятель відзначив, що «світовий конгрес українців став невід’ємною частиною великої світової політики. Це – потужна сила української громади в цілому світі. Це – потужна сила, яка говорить від імені українського народу, який живе не тільки в Україні, а й по цілому світі», -  вважає Блаженніший Святослав.

В неділю, 27 серпня, наприкінці Архиєрейської Божественної Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового, Блаженніший Святослав привітав студентів, школярів та освітян із новим навчальним роком. Глава Церкви запевнив у своїй особливій молитві за студентство, дітей, школярів: «За християнською традицією найкраще розпочинати навчання, приступивши до Таїнств Сповіді та Євхаристії. Думаю, Ісус Христос поблагословить вас на цей новий навчальний рік і поблагословить у цих Святих Таїнствах Церкви», − сказав Блаженніший Святослав.

Пропонуємо до Вашої уваги:
Блаженніший Святослав про цінність людського життя  в ефірі «Живого ТБ» у проекті «Відкрита Церква»
Нещодавно у видавництві отців Василіян «Місіонер» (missioner.com.ua) побачила світ книга світлої пам′яті Блаженнішого Любомира Гузара під назвою «Учителю, іду за тобою. Це збірка його останніх проповідей за період 2008-2016 років.

Анонси:
29-31 серпня у Львівській духовній семінарії Святого Духа відбудеться Всецерковна катехитична конференція за участю катехитів із Аргентини, Бразилії, Європи, Канади та США. Участь в  заході візьме Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав, який очолить для учасників конференції Архиєрейську Божественну Літургію та звернеться до них із своїм пастирським словом. Протягом днів конфренції звучатимуть доповіді про Катехизм УГКЦ, значення Святого Письма в катехитичному служінні, особливості катехитичного служіння в єпархіях УГКЦ закордоном та в Україні та інші. Крім цього, відбудеться представлення книг міжнародного біблійного коментаря, представлення напрацювань Катехизму для молоді «Ми йдемо з Христом». 

3 вересня (неділя) молодь Тернополя запрошують востаннє перед навчальним роком весело провести час. «Встань з дивану» - саме під таким гаслом у центрі Тернополя відбудеться 6-тигодинний форум християнської молоді, яку готує провід УГКЦ Тернополя та активісти молодіжних християнських спільнот.

Джерело:  Воїни Христа Царя

понеділок, 28 серпня 2017 р.

28.08.2017р. Б. / Глава УГКЦ: «Ми не можемо заслужити життя вічне, але виконуючи Божі Заповіді, стаємо здатними його успадкувати» (+VIDEO)

Сьогодні євангелист Матей подає для нашої духовної поживи розповідь про дуже глибоку, проте коротку, зустріч Ісуса Христа з багатим юнаком. Цей юнак був добрим хлопцем, бо змалку намагався виконувати всі Божі Заповіді. Щобільше, мабуть, він виховувався в заможній родині, належав до високого соціального класу. Напевно, багато хто рівнявся на цього молодого юнака і прагнув бути таким, як він. Хлопець, мабуть, добре усвідомлював місце, яке займає, кошти, якими розпоряджається, діла, які він чинить. Й ось, впевнений і задоволений собою, він приходить до Ісуса і каже: «Що мені ще потрібно зробити, аби можна було отримати життя?».

Такими словами розпочав проповідницьке слово Патріарх УГКЦ Блаженніший Святослав під час Архиєрейської Божественної Літургії 27 серпня в Патріаршому соборі Воскресіння Христового у Києві.

Ісус відповів йому так, як того юнак не очікував: «Якщо хочеш увійти в життя вічне, то виконуй Божі Заповіді». А той, розчарований, мовив до Нього: «Я це все зробив. Чого мені ще бракує?». Ісус натомість відповідає: «Якщо прагнеш увійти в життя вічне, йди і продай все, що маєш, та роздай все це бідним і тоді будеш мати скарб на небі, а тоді приходи і йди за Мною». 

За словами Глави УГКЦ, така відповідь Ісуса для юнака була повним розчаруванням. Бо, по-перше, він, як багато побожних виконавців Закону, думав, що вони саме для того виконують Божі Заповіді, щоб забезпечити собі земне щастя і добрий достаток. А тут було потрібно цього всього позбутися. «Юнак гадав, що його добре, згідно із Заповідями, життя створює йому безпеку в цьому світі, а Ісус каже йому йти в непевність... Він думав, що виконує Заповіді, щоби зберегти своє життя з тим усім, що має, а Ісус йому каже віддати все, що він має, і йти за Ним. Мабуть Ісус, як добрий Учитель, хотів пояснити цьому молодому юнакові, що ми виконуємо Божі Заповіді не для того, щоби захистити себе, своє життя і свій добробут. Виконання Божих Заповідей зближає нас до Бога», – вів далі Блаженніший. 

Як зазначив проповідник, виконують релігійні ритуали всі народи: «Ті чи ті релігії приписують виконувати певні магічні жести, щоб гарантувати собі безпеку у світі. Але не такою є наука Ісуса Христа. Ми з вами виконуємо Божі Заповіді, щоб наблизитися до Бога. Це лише дорога, якою скеровує нас Святе Письмо до того, Хто є життям. Те життя, про яке запутував багатий юнак, було в Ісусі Христі, біля Нього. Це життя – найбільший скарб, за який варто все віддати. Тому Матей каже, що Царство Небесне подібне до скарбу. Щобільше, життя вічне не дається людині за її особливі заслуги». На думку Предстоятель Церкви, вічне життя в Бозі – це Божий дар: той, хто зближається до Бога в цьому земному житті, йдучи шляхом Заповідей, йде дорогою життя. Але здобути життя вічне можна не за свої особисті заслуги, а як дар Божий. Тому, каже Христос, що те, що є неможливим у людей, можливе в Бога.

У світлі цієї зустрічі Першоєрарх Церкви закликав поглянути нас на себе: «Дуже часто, ми, християни, намагаємося використовувати нашу віру, виконуючи ті чи ті релігійні приписи в подібний спосіб. Ми прагнемо уберегти себе від чогось злого, несподіваного в цьому світі. Але Бог кличе кожного з нас, любити батька й матір, шанувати людське життя і виконувати інші приписи Божого Закону для того, аби можна було Бога пізнати, полюбити і за Ним йти. Ми не можемо заслужити життя вічне, але, виконуючи Божі Заповіді, стаємо здатними його успадкувати».

Наприкінці Блаженніший Святослав сказав таке: «Цими днями ми святкували свято Незалежності України. Ми тішимося даром вільної і незалежної держави. І, можливо, більшість із нас запитує Господа про те, що потрібно зробити для того, щоби зберегти і будувати, захистити нашу державу? А Він нам відповідає: "Виконуйте закони цієї держави, будьте законослухняними громадянами". Може, багато кого така відповідь розчарує, як юнака. Бо у справжній вільній державі має існувати право і сила закону, а не сила і права сильного». На його переконання, найвищим добром справжньої держави, яке повинен захищати закон, має бути наше життя, наш добробут, наша гідність. Закон має бути однаковим для всіх: не тільки для громадян, а й для законодавців, державної влади, тих, хто творить закони. 

«Ми всі разом повинні зрозуміти, що наше життя в нашій державі має базуватися на Божому Законі. Ті, хто творить закон і хто його виконує, мають відчувати, що виконуючи державний закон, ми крокуємо дорогою до життя. Нехай Бог допоможе всім нам зрозуміти, що Божий Закон, який повинен лежати в основі нашого особистого суспільного життя є дорогою, що має нас вести до пошани життя кожної людини», – підсумував Блаженніший Святослав.


субота, 26 серпня 2017 р.

26.08.2017р. Б. / КОГО СЛУХАТИ?

«ЦЕ – МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ СИН, ЩО ЙОГО Я ВПОДОБАВ:
ЙОГО СЛУХАЙТЕ»
(Мт 17,5)

            Цей номер нашого християнського часопису виходить напередодні великого християнського свята – Преображення Господнього. Тому наше розважання стосуватиметься слів, які почули учні Петро, Яків та Іван в часі цієї події, а це слова Отця: «Це – мій улюблений син, що Його я вподобав: ЙОГО СЛУХАЙТЕ!» (Мт 17,5).

         Відразу зазначимо, що тема послуху була і є актуальною завжди і для кожної людини. Від початку світу Творець давав накази, щоб людина, виконуючи їх могла тішитися життям, живучи гідно і достойно, як личить творінню на образ і подобу Творця (пор. Бут 1,27). Він навіть дав заповідь таку: «З усякого дерева в саду їстимеш; з дерева ж пізнання добра і зла не їстимеш» (Бут 2,16-17). А згодом, найхитріший зі всіх звірів змій сказав «Чи справді Господь Бог велів вам не їсти ні з якого дерева, що в саді?», підмовив жінку і вона не послухала Бога, а послухала змія. Все ж-таки виявила свій послух, але не Богові, а змієві.

        Нині багато людей бунтуються проти послуху:
  • Бунтуються жінки, які не хочуть слухати своїх чоловіків, хоча при вінчанні казали перед Господом: «Обіцяю Тобі любов, вірність, чесність і послух подружній», а сам апостол Павло каже: «Жінки, коріться чоловікам, як воно в Господі личить» (Кол 3,18). Звичайно, чоловіки мають дати приклад доброти і любові, як цього також вчить Христос: «Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив Церкву і видав себе за неї» (Еф 5,25).
  • Бунтуються діти у відношенні до своїх батьків чи вихователів, хоча знають, що є така заповідь «Шануй батька твого і матір твою» і яка включає послух родичам, а також читаємо повчання апостола Павла: «Діти, слухайтеся в Господі батьків ваших, бо це справедливо. Шануй батька свого і матір – це перша заповідь з обітницею: щоб тобі добре було і щоб ти на землі був довголітнім» (Еф 6,1-3). Апостол заохочує батьків, що ті «виховували в послусі та напоумленні Господньому» (пор. Еф 1,4). Також в іншому місті каже: «Діти, слухайтеся батьків у всьому, бо це Господеві вгодне» (Кол 3,20).
  • Бунтуються піддані у відношенні до своїх керівників, хоча читаємо у Святому Письмі: «Раби, слухайтеся панів сьогосвітніх із страхом та пошаною, у простоті вашого серця, як Христа, працюючи не задля ока, щоб подобатися людям, а як Христові слуги, що з душі чинять волю Божу» (Еф 6,5-6).
  • Бунтуються священики, які не хочуть слухати своїх єпископів, хоча при священичому свяченні складали обітницю послуху Папі Римському, Патріарху і Єпископу, кажучи: «Присягаю послух святішому вселенському Архиєреєві (ім’я), Папі Римському, і блаженнішому верховному Архиєпископові Митрополиту Кир (ім'я), і преосвященнішому Єпископу Кир (ім’я) і їх наступникам» (з обряду рукоположення).
  • Бунтуються монахині і монахи, які не хочуть слухати своїх настоятелів, часто критикуючи їх приватно чи привселюдно, а забувають, що складали обіт послуху. Апостол Павло дає нам вказівку щодо цього: «Слухайтесь ваших наставників і коріться, бо вони пильнують ваші душі, за які мають звіт здати; щоб вони це робили з радістю, а не зітхаючи, - бо це для вас некорисно» (Євр 13,17).
Всі, що бунтуються проти послуху, думають, що мають рацію і, згідно їх слів, винна завжди інша сторона. Зазвичай людина шукає виправдання, щоб не слухати.  Важко ствердити хто правий, а хто ні, тому що треба розглядати кожну ситуацію окремо, але точно знаємо, що, як християни, ми покликані жити по-божому і слухати Господа Бога. Якщо ми будемо слухати Господа Бога, то ми тоді легко зможемо слухати і людей: батьків, настоятелів, єпископів, керівників. Тут дуже важливо знайти родзинку, яка криється в словах Господніх ще тоді, коли Господь давав 10 заповідей: «Слухай Ізраїлю». Хто слухає Бога – той Його любить і любить всіх тих, кого Господь поставив на нашому життєвому шляху.

Є така приказка: «Не будеш слухати тата і мами – будеш слухати псячої шкіри». Ця приказка має свою історію, яка несе для нас особливе повчання: якщо не будеш жити так, як тебе вчили батьки і настоятелі, то ти будеш терпіти в житті, постраждаєш, щось натвориш і тебе суворо покарають. В давнину карали привселюдно, на майдані, в центрі села чи містечка. Винного прив'язували до якогось стовпа або, якщо злочин був великий, – вішали. Народ скликали барабанами, щоб також інші люди про це знали і боялися щось злого зробити чи натворити. Барабани ж були зроблені з псячої шкіри. Отже, не будеш слухати тата і мами, – будеш слухати, як скликатимуть численних людей на твоє покарання.

Ця приказка стосувалася і молодого чоловіка з притчі про Блудного Сина (Лк 15,11-32). Він не хотів жити і слухатися свого Батька і вирішив забрати свою частку і жити по-своєму. Але ненадовго його стало, гроші розтринькав і хотів якось заробляти на життя. Жив бідно, не мав що їсти і все це було наслідком непослуху Батька свого. І вже як він так низько впав, що ніхто не давав йому їсти того, що їли свині у його господаря, тоді він починав роздумувати і зрозумів, що образив Бога, образив батька і що треба повернутися до батька свого.

Ця приказка стосується і кожного з нас, коли бунтуємося проти законів Бога, проти законів Церкви, проти природніх законів чи загальнолюдських цінностей. Тому ми завжди стоїмо перед вибором: кого слухати? А відповідь знаходимо у словах Отця при таїнстві Преображення: «Його слухайте», тобто Ісуса Христа, який був послушним своєму Отцеві аж до смерті на хресті. Саме про Нього читаємо в Святому Письмі, коли він загубився в дорозі і батьки Його шукали, то, знайшовши в Єрусалимському Храмі, Ісус був їм слухняним (Лк 2,51).

Каже Ісус Христос до своїх учнів: «Не кожний, хто промовляє до мене: «Господи, Господи! – ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі» (Мт 7,21).

Сьогоднішній світ також дає людині нагоду для вибору – КОГО СЛУХАТИ?

·                    Поширюються різні секти і маса фальшивих проповідників, які перекручують об’явлення Боже: кого слухати? Церкву Христову, основану Христом на Петрі (Мт 16,18), чи тих, які зневажають ім’я Христове, заперечуючи Божество Ісуса Христа і ображають Святу Матір Церкву, вишукуючи упадки-гріхи окремих членів Церкви - священиків та поширюючи їх, висміюючи так цілу Церкву.

·                    У часи особливих випробувань – коли якась біда в родині, хвороби, негаразди, втрати: куди звертатися і кого слухати? Йти до Храму і просити зцілення в Ісуса Христа через молитву, сповідь, Святе Причастя, чи йти зливати на віск, скидати вроки, носити червону нитку, їхати до різних бабок і дідів? Не можна двом панам служити (пор. Мт 6,24).

·                    В час, коли нам насаджують різноманітні вчення на тему «гендеру», коли світ і диявол через своїх слуг прагне знищити здорові родинні цінності, прагнучи підмінити різні поняття про шлюб і сім’ю, використовуючи сучасні терміни: як зрозуміти ці речі і кого слухати? Чи тих, хто просуває такі розуміння і диявольське вчення чи Христа, який сказав, що «двоє будуть одним» і «що Бог злучив, людина нехай не розлучає» і що «чоловіком і жінкою сотворив їх і сказав «плодіться і множтеся»...

Тому, дорогі християни, хочу подякувати Вам за вашу добру волю, коли Ви вибираєте слухати Ісуса Христа, слухати Слово Боже, слухати Святу Матір Церкву, слухати ваших духовних провідників. А коли у Вас виникають якісь сумніви чи так правильно чи неправильно, старайтеся знайти відповідь на запитання: чи так вчив Ісуса Христос? чи так навчає Святе Письмо? чи так навчає Свята Церква? Сьогодні в час, коли можна почути і прочитати всяке різне, ми християни, повинні триматися Господа Бога і Святої Церкви і тоді ніколи не звернемо з правдивої дороги.

Просімо в Бога ласку мати добру волю і світлий розум, щоб завжди йти за Господом Богом і Його слухати, так як нам наказав сам Бог Отець.

о. Йосафат Бойко, ВС

Джерело:  Воїни Христа Царя

пʼятниця, 25 серпня 2017 р.

25.08.2017р. Б. / Восени вийде з друку перший україномовний путівник про Рим і Ватикан

Під патронатом Посольства України в Італії та Посольства України при Святому Престолі (у Ватикані) українці матимуть путівник українською мовою. Його назва – “Рим та Ватикан: 753 д.н.е. – 2017 н.е. Незабутня мандрівка впродовж 2770 років:  Від кам’яних руїн древнього Риму до непохитного Каменя у Ватикані”. Автор та упорядник – Тарас Дзюбанський, гід з багаторічним досвідом роботи у Вічному Місті.

Все більше українців відвідують це величне місто, проте україномовного видання до сих пір не існувало.

Це вже другий доробок-путівник доктора богослів’я, голови Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу “Лібертас” Тараса Дзюбанського. Його україномовна та англомовна версії путівника-книги про Ватикан – “Почитання апостола Петра у Ватикані: від простої могили до найвеличнішої базиліки у світі”, 2010 р. та “The Development of the Cult of Saint Peter in the Vatican: From the Poor Man’s Grave to the Largest Basilica in the World”, 2010 р. – користувалися великою популярністю серед українських прочан та у всесвітній мережі amazon.com. 

«Окрім історичної та культурної інформації про монументи, пам’ятники, церкви та будівлі Вічного Міста, путівник міститиме практичну інформацію та мої поради щодо проведення дозвілля у Римі, про ментальність італійців. Також у книзі можна буде ознайомитись із інформацією про визначні місця у Римі та Ватикані, які безпосередньо пов’язані з Україною та українцями», – наголошує Тарас Дзюбанський.

Путівник міститиме понад 300 кольорових світлин. Більшість зображень були зроблені українськими фотографами. А туристи, які мають у своїх смартфонах програму зчитування QR-кодів, зможуть автоматично відкривати на своїх мобільних пристроях відповідні сторінки, присвячені окремим архітектурним пам’яткам. Вихід і презентацію путівника заплановано на осінь 2017 року.

Якщо ви бажаєте підтримати видавництво першого путівника “Рим та Ватикан 753 д.н.е. – 2017 н.е.” українською мовою або ж хочете розмістити у ньому рекламну інформацію, надсилайте свої пропозиції на електронну адресу ria.profile@gmail.com до 1-ого вересня 2017 року.

Джерело:  Воїни Христа Царя

середа, 23 серпня 2017 р.

23.08.2017р. Б. / Держсекретар Ватикану в Москві закликав РФ перестати порушувати міжнародне право

Учора 22 серпня у Москві відбулась зустріч між Держсекретарем Ватикану кардиналом П’єтро Пароліном та міністром закордонних справ Сєрґєєм Лавровим. В часі спільної прес-конференції, яка відбулась після цієї зустрічі кардинал Паролін нагадав владі РФ про те, що поведінка РФ стосовно Криму не відповідає міжнародному праву, повідомляє ватиканське інформаційне агенство AsiaNews.

Держсекретар Ватикану закликав РФ перестати порушувати міжнародне право, нагадавши про незаконну анексію Криму. Кардинал Паролін закликав Москву шукати виходу, який би задовільнив сусідню державу і цілу міжнародну спільноту. Кардинал Паролін висловив незгоду Ватикану з позицією РФ у цьому питанні.

Джерело:  Воїни Христа Царя

вівторок, 22 серпня 2017 р.

22.08.2017р. Б. / Що означає бути парафіянином?

Часто в католицьких колах можна почути фразу «хороший парафіянин». Але що ж воно таке? Який парафіянин «хороший», а який «поганий»? І взагалі: хто він такий цей «парафіянин»?

Загалом парафіянин має розділяти обов’язки, які є частиною приналежності до певної парафії. Чому? Тому що модель парафії схожа на модель родини, а не бізнесу. Парафія – це не бізнес, що пропонує святий товар.

Деякі парафіяни, у зв’язку з хворобою чи похилим віком, можуть бути парафіянами у повному сенсі цього слова, хоча їхні фізичні обмеження можуть не дозволяти в повноті жити парафіяльним життям. Дуже важлива молитва цих осіб.  Це – не жертва другого сорту, але їх спосіб приєднатись до життя і місії парафії. Саме тому не все, описане нижче, стосується їх.

Ось що означає бути парафіянином:

1. Брати участь в Літургії в неділю і великі свята (зобов’язуючі)

Участь в Літургії для католика є центром життя. Під фразою «участь в Літургії» не мається на увазі просто  бути присутнім в приміщенні, де відправляється Літургія, але бути задіяним думками, словами та діями в прославі Бога.  Коли католик самовільно відмовляється від участі в Літургії, то відкидає спосіб зростання у вірі. 

Церква вважає це настільки важливим, що наказує усім католикам брати участь в Літургії в неділю, а відмова від цього є важким гріхом.

2. Підтримувати парафію і її служіння

Ця підтримка – подвійна. Перш за все, це фінансова підтримка. Підтримка надходить перш за все через подячну пожертву. Саме так правильно називати збірку грошей на літургії. Збірка грошей – це не каса, на якій ми платимо за отримані послуги, але місце, де ми можемо внести частину своєї подячної пожертви Богові.

Саме тому я не є прихильником вести записи зданих коштів. Десятина – це справа між тобою і Богом, і саме перед Богом ти за неї відповідатимеш. Десятина – це твоя подяка Богові за ті благословення, які Він на тебе зіслав. Десятину слід використовувати, як написано в Писанні, на місію Церкви і турботу про бідних. Я вважаю за потрібне говорити про десятину раз на рік, оскільки не хочу використовувати час, виділений на молитву Богові, на розмови про гроші.

Гроші – це лише частина рівняння. Ми також повинні робити свій внесок, присвячуючи свій час і сили, щоб допомагати виконувати обов’язки парафії, пов’язані із волонтерством у різних справах. Я знаю, що усі - зайняті. Це – факт для більшості людей. Але, як каже стара приказка: «Крапля до краплі, і вода камінь сточить».

Незалежно, чи це навчання когось, робота з молоддю, допомога на Літургії, гуртки чи інші різноманітні аспекти парафіяльного життя, - якщо ти приділиш трохи свого часу, це допоможе скріпити парафію і продовжувати її місію.

3. Брати участь в місії Церкви

Місія Церкви спрямована на її розвиток. Батьки сприяють цьому, виховуючи своїх дітей бути вірними послідовниками Христа. Ми робимо це, євангелізуючи тих, хто відійшов від віри і Церкви. Ми робимо це, будучи вірними свідками в середовищі, що оточує нас. Ось чому важливими є молитва, участь в Літургії, вивчення того, чим є наша віра, і навчання молоді правильно виставляти пріоритети в житті. Церква – не музей для 99 овець, які залишаються на місці, але скеровує свою місію на ту одну, яка загубилась.

Метою усякої парафії є «іти і робити учнями усі народи» і «навчати усіх того, що Ісус навчив нас». Про це завдання Ісуса Христа сказано в кінці Євангелія від Матея. Це – основне послання мого проповідування і навчання.

Мій обов’язок, як пастиря

Розповівши про те, якими є обов’язки парафіянина, дозвольте тепер сказати яким я бачу свій обов’язок як пастиря. Перш за все, я розумію свою роль як пастиря душ. Мене називають «отець» не просто так. Я маю дбати про добро тих, хто був поставлений під мою пастирську опіку.

Як парафіяни, ви належите, перш за все, Богові, ви – члени Його стада. Ви – не моя власність, але – частина Божої родини, довірена під мою опіку. Я маю обов’язок дбати про добро кожного парафіянина навіть тоді, коли вони самі не дбають про своє добро. Коли я розглядаю себе як батька парафії, то не бачу себе як шефа, директора, управителя. Моя ціль – об’єднати в тому, як я проваджу парафію, усі добрі риси доброго батька.

Більше того, я хочу навчити того, чого навчає Церква і таким чином, як Вона цього хоче. Я «дотримуюсь інструкції» в багатьох випадках, виконуючи мої обов’язки, передбачені в документах на кшталт Канонічне Право, Загальні вказівки Римського Месалу, Катехизм та Святе Письмо. Я вважаю, що якщо не буду поважати владу, поставлену наді мною, то не маю права очікувати поваги від тих, над ким я поставлений як пастор. Якщо я вноситиму зміни, то це лише для того, щоб привести нас у відповідність з вченням Церкви. Істину слід застосовувати з любов’ю. Моєю ціллю як пастиря буде полагодити те, що можливо полагодити, помножити те, що можливо помножити, і захистити моє стадо від усіх хижаків, які нападатимуть.

Я вважаю, що парафії є не для того, щоб виживати, а для того, щоб процвітати. А для цього необхідно співпрацювати з Христом. Для цього необхідна благодать таїнств.

о. Біл Пекмен, Міссурі, США. Перша проповідь на парафії свв. Петра і Павла 

Переклад: «Католицький оглядач»

Джерело:  Воїни Христа Царя

понеділок, 21 серпня 2017 р.

21.08.2017р. Б. / Увага! Вірус знов атакує через Фейсбук

Учора (20.08.2017) багато користувачів мережі Фейсбук через систему месенджер отримали дивні і абсолютно однакові повідомлення в вигляді посилання на відео, повідомляє Zik.

Посилання не відкривається. Всіх, хто отримав дане послання, попереджають, що це вірус і просять не переходити за посиланням.

«Це - вірус, який закинули нам всім через Фейсбук. Він сам розмножується з особистих повідомлень. Не переходьте за посиланням в особистих повідомленнях», – йдеться у повідомленні.

Джерело:  Воїни Христа Царя

неділя, 20 серпня 2017 р.

20.08.2017р. Б. / Глава УГКЦ у Добромилі: «Я кличу сьогодні наших отців василіан на Донбас, до Криму…»

Святкуючи в цьому монастирі в Добромилі ці історичні події, ми відчуваємо, що ці святкування – це не є щось, що сталося в минулому. Вони сьогодні покликані дати оновлення, відродження і нашої держави, і нашого народу… Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своїй проповіді до вірних у Василіанському монастирі в Добромилі на свято Преображення Господнього.

Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят – Преображення Господнє.

«Ця подія Преображення, – сказав Предстоятель у своїй проповіді, – має надзвичайно глибоке значення, тому що в особі Ісуса Христа через надзвичайні символи апостоли побачили живого Бога, чули Його голос, бачили Його світло. Можна сказати, що преображення Господнє відкриває людям правду про Бога, – того Бога, який хоче бути близько з людиною, який приходить для людини».

У преображенні Господь також відкриває якусь істину, вважає проповідник, правду про саму людину. Він показує, що людина в Божому задумі була створена для того, щоб бути богоносною. Наше тіло було створено Богом не для смерті, а для життя у воскресінні. Через тіло, переображене на Таворській горі, засяяла світлість божества. Ось для чого Господь створив мене і вас. Преображення на Таворі означає преображення, відновлення людини…

За словами Блаженнішого Святослава, у цій події ми також святкуємо пам'ять його великого попередника – блаженної пам’яті Йосипа Велямина Рутського. Цього року минає 380 років із дня його блаженної кончини. Можна сказати, що в його серце свого часу Господь Бог поклав певне покликання – преобразити Київську Церкву Володимирового Хрещення, об’явити світові й самій тій Церкві правду про неї.

«Він, як Глава Унійної Церкви, розумів, що вся правда про Володимирове Хрещення, уся краса і велич цієї події і слава тої Церкви проявляється найперше в тому, що це є Церква святих мучеників і подвижників праведного, автентичного християнського життя. Ця велич і правда виявляється в єдності Київської Церкви з Апостольським Римським престолом. Бо ми знаємо, що в часи Володимирового Хрещення християнство ще не було поділене. Та краса первісного неподіленого християнства сяє в повноті в тій Церкві, яку цей муж захотів преобразити і відновити. І що він робить для преображення Київської Церкви? Насамперед дбає про відродження, преображення її монашества в реформі, яку ми сьогодні знаємо як 400-річчя Василіанського чину», – розповів Глава УГКЦ.

Як зазначив архиєрей, саме Велямину Рутському належить ідея, яку так сьогодні по-різному експлуатують, – ідея єдиної помісної Церкви в Україні, ідея єдиного патріархату Київської Церкви в єдності з Римською Апостольською столицею. Це він бачив як необхідні кроки відродження повної сили і краси того спадку батьківської віри, який ми отримали сьогодні.

«Святкуючи в цьому монастирі у свято Преображення ці історичні події, ми відчуваємо, що ці святкування, – це не є щось, що сталося в минулому. Вони сьогодні покликані дбати про оновлення, відродження і нашої держави, і нашого народу. Але це станеться лише через відновлення, преображення нашої Церкви, відновлення справжнього повноцінного духовного життя кожного віруючого нашої Церкви. І тому ми сьогодні бачимо певний виклик до відродження, преображення монашества Української Греко-Католицької Церкви», – відзначив архиєрей.

Глава Церкви зауважив, що він із вірними сьогодні освятив монастирський храм. «Він не є новий, – сказав Блаженніший Святослав, – бо збудований ще у ХVIII столітті. Але його краса була потоптана… Сьогодні, у свято Преображення, цей храм стає новим. Ми знаємо, що свого часу вже переобразився Василіанський чин. Бо саме звідси почалася славна реформа цього чину в кінці ХІХ століття».

Предстоятель запевнив, що сьогодні проситиме Духа Святого, аби послав благодать нової реформи для Василіанського чину в Українській Греко-Католицькій Церкві. «Тої благодаті, що є нічим іншим, як оновленням справжнього автентичного духовного життя, поширенням горизонтів… Бо справді, Василіанський чин розквітав лише тоді, коли він не відокремлював себе від решти монашества і тіла Церкви, але був у її серці. Лише тоді, коли за покликом митрополита Андрея ченці поїхали до Канади, Америки, Бразилії, Аргентини, щоб оновляти людські душі, цей Чин сам пережив своє внутрішнє оновлення», – вважає проповідник.

«І я сьогодні кличу наших отців василіан, кличу їх на Донбас, до Криму, кличу їх туди, де найбільше страждає тіло нашої Церкви», – наголосив проповідник.

Особливо Глава Церкви згадав великого реформатора і оновителя монашого життя УГКЦ – праведного митрополита Андрея Шептицького, який свого часу преобразився, який став монахом у цьому храмі. «Є славна історія, – розповів Блаженніший Святослав, – як його мама, графиня Шептицька, приїхала до Добромиля і побачила, як її син замітає цей храм. Вона була здивована, бо незвично було бачити графа з мітлою в руках. Але ця переміна силою і благодаттю Духа Святого у цьому храмі зробила з нього Великого Мойсея українського народу. І ми сьогодні дякуємо за це».

середа, 16 серпня 2017 р.

16.08.2017р. Б. / Парафіянам с. Стрілків розповіли про згубний вплив сект на людину

3 та 11 серпня 2017 року, парафіяни с. Стрілків Стрийського району, мали змогу прослухати лекції про згубний вплив сект на людину, які на запрошення пароха о. Зиновія Микласевича, провів п. Іван Чопань, ліценціат із релігієзнавства та місіології, референт катехитичної комісії Стрийської єпархії. Метою проведених зустрічей є допомогти людям уникнути впливу сект та захистити від їхнього помилкового вчення. Під час першої зустрічі парафіяни ознайомилися з методиками вербування в секти, їхньою класифікацією, характеристикою та історією заснування. Тема другої зустрічі стосувалася поширення секти Свідків Єгови та їх згубної діяльності в християнському суспільстві.

Як зазначив доповідач, не варто недооцінювати вплив сект, до яких може потенційно піти кожна людина, з тих чи інших причин. Навпаки, необхідно пізнавати свою віру і жити нею, щоб не стати наживкою у дешевих прийомах маніпуляції осіб, що намагаються отримати власну користь із нашого незнання.

пʼятниця, 11 серпня 2017 р.

11.08.2017р. Б. / У Гарнізонному храмі розпочалась благодійна акція “Фруктовий кошик для Захисника України”

До свята Преображення Господнього душпастирі Центру Військового Капеланства ЛА УГКЦ за підтримки Фундації св. Миколая у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (м. Львів, вул. Театральна, 11) розпочали акцію “Фруктовий кошик для Захисника України”.

Запрошуємо долучитися до цієї доброї справи і допомогти українським воїнам відчути радість свята Преображення Господнього у місцях несення служби.

Підтримати спільний проект "Фруктовий кошик для Захисника України" можна, склавши грошову пожертву у скриньку Фундації св. Миколая у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (м. Львів, вул. Театральна, 11), військовому храмі Стрітення Господнього (м. Львів, вул. Батуринська, 1) та двох студентських храмах: Блаженного священномученика Олексія Зарицького (м. Львів, вул. Лукаша, 3а) і Святого рівноапостольного князя Володимира Великого (м. Львів, вул. Природна, 8а) Львівської Архиєпархії УГКЦ. 

Довідка.  Головним завданням «Фундації св. Миколая» є через пропагування особи святого Миколая Чудотворця – великого доброчинця, який щодня у світі потребує добрих рук для продовження своєї місії, підтримувати проекти, які пов’язані із душпастирством (капеланським служінням) серед дітей-сиріт, військовослужбовців, студентів та в’язнів.

Зокрема, завдяки фонду стали можливими паломництва військових та курсантів до святих місць, дні духовної віднови для учасників РУВ, проведення таборів для сиріт та студентів.

Отримали підтримку сім’ї біженців із Луганська та Донецька, а також допомогу потребуючі (діти з особливими потребами, постраждалі в результаті ДТП і малозабезпечені родини).

Це також підтримка студентського театру «САД» та студентської англомовної школи.

Це щоденна духовна опіка бійців РУВ на Яворівському полігоні та проведення для них екскурсій до м. Львова та святих місць.

Також завдяки Фундації для українських воїнів, які перебувають на передовій РУВ, закуповуються вервички, медалики, хрестики, друкуються іконки та буклети  із молитвами.

субота, 5 серпня 2017 р.

05.08.2017р. Б. / Папа: Молитва є підтримкою нашого заанґажування у справу миру

Всі релігії повинні «молитися і спільно трудитися на користь миру», намагаючись відновити гармонію «в різних частинах світу, розтерзаних війною» та «тероризмом». З таким закликом Папа Франциск звернувся до учасників 30-ї міжрелігійної зустрічі молитви за мир, що розпочалася 3 серпня 2017 р. на горі Хієй в Японії.

Гора Хієй на північному сході міста Кіото є священним місцем тендайської гілки буддизму. Згадана молитва проходить в дусі молитви за мир, яка 27 жовтня 1986 р. відбулася з ініціативи святого Івана Павла ІІ в італійському місті Ассізі. Група японських буддистів, що брала в ній участь, повернулася додому з думкою проводити схожу зустріч. І вже у серпні 1987 року її було організовано на горі Хієй, зібравши провідників релігій, сповідуваних мешканцями Країни Сонця що сходить. Час проведення обраний з огляду на річницю ядерних бомбардувань Хіросіми й Нагасакі.

Лист, написаний на ім’я Коея Морікави, провідника тендайських буддистів, вручив і зачитав особистий посланець Папи Франциска кардинал Джон Тонґ Хон, вислужений Архиєпископ Гонконгу. До складу делегації Святого Престолу входили також Апостольський Нунцій в Японії та Секретар Папської Ради з питань міжрелігійного діалогу.

«З радістю надсилаю щирі вітання Вам та достойним представникам різних релігійних традицій», – написав Святіший Отець, запевняючи, насамперед, у своїй «духовній близькості», єднаючись з усіма в молитві за «оновлений розквіт згоди й гармонії у багатьох частинах планети, розтерзаних війною».

«Ця щорічна релігійна зустріч робить значущий вклад у будування того духа діалогу й дружби, який дає змогу послідовникам різних релігій світу спільно трудитися над відкриванням нових шляхів миру серед нашого людського роду», – пише Папа Франциск, підкреслюючи, що саме молитва «надихає та підтримує наше заанґажування у справу миру, тому до допомагає вчиняти дедалі глибшою нашу взаємопошану, скріплює узи любові між нами та спонукає докладати рішучі зусилля для того, щоб підтримувати справедливі стосунки та братерську солідарність».

Папа, крім того, підкреслює, що «в сучасному світі, позначеному насильством, тероризмом і зростаючими загрозами для землі, нашого спільного дому», це свідчення молитви й спільної турботи «передає фундаментальне послання людям доброї волі». Адже як люди віри, «ми віруємо в те, що тривалий мир дійсно можливий, бо знаємо, що немає нічого неможливого, якщо звертаємося в молитві до Бога».

пʼятниця, 4 серпня 2017 р.

04.08.2017р. Б. / Про владу

Влада. Навіть ті, хто ніколи не тримав у своїх руках Святого Письма і не читав послання апостола Павла до Римлян, в 2014-2015 роках неодноразово чули цитату з його твердження, що всяка влада від Бога. Яких тільки спекуляцій на цю тему не було в той час. В часі Майдану та й опісля, священики московської Церкви, а особливо чисельно протестантські проповідники в Росії та й окремі їхні співбрати, вихідці з цієї ж країни на Заході, аж плювалися цими словами та ще й іншими цитатами з Біблії, прагнучи довести Божественну легітимність президентської посади Януковича. На щастя ажіотаж пройшов і на сьогодні спекуляції з цитатами зі Святої Книги в цьому відношенні давно припинилися.

Але насправді, що таке влада? Що ж це за манна така, яка здатна знищити, зруйнувати не одне людське життя? Влада -  це та причина яка спонукала Єву зірвати заборонений плід. Здавалось мала все, що необхідно було для щастя. Мала біля себе чоловіка, розмірене благополучне життя, не мала страху ні хвороби ні тим більше смерті, але забракло їй чогось, захотіла  уподібнитись до самого Творця, стати таким як Він, порушила закон і … гірко про це пошкодувала. Скільки людей від того часу і по сьогодні ступають на ті ж самі граблі. Скільки людей відгукаються на шепіт спокусника який підмовляє: “Нікого не слухай! Зірви цей плід і станеш таким як Він”. А натомість, отримавши і насолодившись якусь мить м’якоттю такого жаданого плоду, в кінці осягають всю гіркоту власного прагнення.

Влада. Як жадає людина цього незрозуміло дикого почуття – відчуття власної значимості. Як жадає утішити власну гординю. І на цих струнах людської пихи так добре вміє грати сатана. Тому в ситуації з Ісусом, він не придумав нічого нового, вважав свій варіант спокуси безпрограшним, тому й великим через це було його падіння. “Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.” Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити.” Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати.” (Мт. 4, 8 - 11).

Влада. Нехай навіть проста, навіть найнікчемніша, головне щоби на один сантиметр вище від загалу, псує все чого тільки торкнеться.

В одному хлібному магазині, працювала звичайна прибиральниця. Але це вдень вона була звичайна, проста, не примітна. Бігала собі в халаті зі шваброю та відром і ніхто на неї не звертав навіть найменшою уваги. Але приходив вечір і все змінювалось. В шостій годині магазин закривали. За 15 хвилин до закриття, проста непримітна прибиральниця переображувалася цілковито. Ні, вона не міняла свій халат на іншу одежу, не знімала свою хустку з голови, але вона піднімалася, випростувала свої плечі і більше вже не вдивлялася вниз на підлогу яку цілий день витирала, а ставала при дверях які замикала на ключ зсередини і нікого в магазин не впускала. Це був її час. Кожного дня уже багато років вона приходила до цього місця своєї праці і майже вісім годин на неї ніхто не звертав й найменшої уваги. Для всіх цих покупців вона була не людина, а якийсь інструмент для прибирання, робот, що й імені немає, але в 17.50 кожного дня, вона ставала біля дверей і вона вирішувала хто ще зайде в магазин і хто піде додому з хлібом, а хто вдома буде шукати черствий окраєць і отримувати прочухана. Ось. Маєш. Прийшов. Інтелігент, краватка на шиї, портфель в руці, стоїть несміливо постукує пальцем по дверях, проситься ввійти. Можливо, якогось іншого дня, його вигляд розжалобив би її, але сьогодні цього не буде. Іди додому, отримуй на горіхи від дружини. О, прийшла ще одна – пані. Щось корчить з себе, ця навіть не просить, вона вимагає щоб її впустили, стукає, але багато вас таких приходить, зараз мій час і зараз я вирішую, хто піде з хлібом, а хто без нього.

Фактично, у кожного з нас, в той чи інший період життя прорізається цей комплекс прибиральниці у дверях магазину. Хтось пробирається до влади таємно, скрито, мов мисливець на сафарі. Заходить з підвітряної сторони, одягає маскувальний костюм, за всяку ціну уподібнюється до мешканців того краю. Коли замре, коли наприсядки, то кроком то повзком наближається до жаданої цілі і коли від неї тільки один крок - постріл. В декого влада як американські гірки, не встиг внизу сісти ба й навіть добре пристебнутися як уже опинився на вершині. Хто отримує від цього незрівнянне задоволення і вже звідти, з гори з захопленням буде ділитися відчуттями, інший же може й зблювати, а когось на повній швидкості викине з крісла.

Дорога до влади повна небезпек та труднощів. Найбільші з них - це дібратися до вершини і залишитися людиною. Не втратити пам’ять, а цього на жаль так багато. Не встигне та чи інша особа всістися в таке жадане крісло і маєш тобі - повна або часткова амнезія. Забуває своє минуле, хто він, звідки походить, людей які супроводили його по житті до тієї хвилини.

Влада псує зір. Те, що людина могла видіти нормально ще вчора, сьогодні піднявшись буквально на одну ступень вище вона уже не зауважує. Для того щоби розгледіла те, що ще вчора нагадувало їй слона, сьогодні їй в руки треба давати мікроскопа. Влада псує слух, глушить голос власної совісті, власного серця, голос Бога, не кажучи вже, про голоси тих людей які стоять на кілька щаблів нижче. Засліплена мізерною владою і дощем із долара, така особа вважає, що дана ситуація буде тривати вічно і не задумується, що промине зовсім небагато часу і вона повернеться туди і до тих людей від яких вийшла ба навіть більше, вони будуть її суддями останнього дня.

Так, влада від Бога. Але це до тієї пори, поки той, хто осягнув тієї жаданної влади не починає себе ототожнювати з Творцем. Поки не почне плутати таке відоме: “кесарю кесараве, а Богові Боже”.

о.Василь Ткачук

Джерело:  Воїни Христа Царя

середа, 2 серпня 2017 р.

02.08.2017р. Б. / Сто років тому Папа Бенедикт XV закликав припинити «даремне кровопролиття»

Сто років тому, 1 серпня 1917 р., Папа Венедикт XV написав відомого «Листа Главам воюючих народів», який запам’ятався висловом «даремне кровопролиття». Цей документ, який радикально засудив війну, належить до найважливіших папських документів, що побачили світ протягом чотирьох з половиною років війни. Зрештою, вся діяльність Святого Престолу під час Першої Світової Війни виявилася інноваційною, випереджуючи очікування свого часу.

Венедикт XV був обраний на Петрове служіння 3 серпня 1914 року, через місяць після початку війни, на конклаві, під час якого кардинали, що представляли народи, що увійшли до ворогуючих блоків, навіть не спілкувалися між собою. Новообраний Папа зайняв позицію безсторонності, але не нейтральності, в стосунках між сторонами. І це рішення, яке із сьогоднішньої перспективи здається мудрим і далекоглядним, в той час коштувало Ватиканові промовистою ізоляцією. Не лише з боку воюючих, але також у стосунках з єпископатами та духовенством, вірними й політиками, які займали позиції своїх урядів.

Згадана безсторонність супроводжувалася безапеляційним засудженням війни, «жахливої м’ясорубки, яка вже протягом року ганьбить Європу», – писав Венедикт XV 28 липня 1915 р., в першу річницю війни. Сьогодні такі слова нам здаються чимось само собою зрозумілим, але тоді вони викликали сарказм і презирство, радикально виступаючи проти войовничого запалу, якому піддалися політики, письменники та інтелектуали.

В цьому ж ключі слід розглядати інший вислів Папи, який назвав першу світову війну «самогубством Європи». Майбуття підтвердило ці слова, але тим, хто відразу це зрозумів, на початку була лише Апостольська Столиця. Але тоді ніхто не рахувався з тим, що зазнані кривди й приниження породять нові спалахи ненависті, що вибухнули новими конфліктами.

Протягом усіх чотирьох років війни Венедикт XV докладав усі зусилля, спрямовані на те, аби змусити замовкнути зброю. Ці зусилля посилились 1917 року, що був ключовим у війні з огляду на вступ у неї США, зречення російського царя, спроби сепаратних мирних договорів та загальну втому й розлад у військах. Це спонукало Папу до думки, що настав час перейти від мовчазного посередництва до конкретних і дієвих пропозицій миру. Так зродився «Лист до Глав воюючих народів», датований 1 серпня 1917 року, який дипломатичними шляхами переслано урядам усіх воюючих країн.

Папа розпочав своє звернення, вказуючи на поставу «досконалої безсторонності», зайняту від початку конфлікту, «без різниці на національності та релігію». Він пригадав ініціативи, на жаль, даремні, спрямовані на те, щоб примирити суперників і наголосив, що після «кровопролитного триріччя» смерті й знищення, Європі загрожує «реальне самогубство». І що серед цього «гнітючого стану справ», не шукаючи «особливих політичних цілей», без «підказок чи інтересів з боку жодної воюючої сторони», він бажає перейти від загального до конкретного, запрошуючи противників «досягнути порозуміння» щодо деяких конкретних точок, що є «основою справедливого та тривалого миру».

Насамперед, за словами Венедикта XV «матеріальна сила зброї» повинна поступитися «моральній силі права». По-друге, необхідно перейти до «взаємного й одночасного зменшення збройних сил» та прийняти «інститут арбітражу». Черговим кроком названо відкриття шляхів сполучення та вільне мореплавство. Щодо шкоди, завданої війною, запропоновано «взаємне прощення», називаючи нелогічним продовження кровопролиття лише з огляду на економічні причини. Щодо делікатного питання територій, то Папа був чітким: Німеччина повинна звільнити Бельгію та захоплені Французькі території, натомість Франція – повернути колонії. Щодо спірних земель, заохочувано до дебатів у дусі примирення, беручи до уваги також прагнення народів у контексті розпаду імперій.

З огляду на це, лист Венедикта XV не був простим примирливим побажанням, але конкретною й точною платформою для початку переговорів. Ці пропозиції, до речі, не надто відрізнялися від тих, які 18 січня 1918 року сформулював Президент США Вільсон. Папа сподівався, що противникам вдасться домовитися припинити війну, яка дедалі більше здавалася «даремним кровопролиттям». Саме цими відомими словами, які відраджувала курія Святої Столиці, але на яких наполіг Венедикт XV, закінчувався його лист.

Як знаємо, відповіді урядів були або негативними, або ж взагалі відсутніми. Кожен чекав на ініціативу інших, ніхто не був готовим зробити перший крок, а всі очікували капітуляції ворога. Найбільший спротив у канцеляріях та відгомін у пресі здобув вираз «даремне кровопролиття». Ніхто не був готовим погодитися з думкою про те, що три роки війни були лише «даремним кровопролиттям». Політики найвищого рангу та шпальти газет висміювали, очорнювали та виливали бруд на Венедикта XV, звинувачуючи його навіть у послабленні бойового духу у війську…

Ми ж сьогодні спогадуємо цей документ, і, зокрема, ці слова, як один із небагатьох променів розуму, людяності й політичного реалізму, що вийшли на яв протягом чотирьох років війни…
(За матеріалами “L’Osservstore Romano”).

вівторок, 1 серпня 2017 р.

01.08.2017р. Б. / 20 рекомендацій європейських лікарів, як пережити спеку

В Україні подекуди стовпчик термометра в тіні вперто показує більш як 30 *С. За звичай у європейських країнах при такій температурі проголошується стан надзвичайної ситуації.

Європейські країни, на відміну від України, при наближені високих температур повітря, кожного року видають спеціальні поради, як поводити себе в спекотну погоду, щоб не нашкодити своєму здоров’ю та не стати жертвою високих температур. Ці поради держава старається донести до кожного громадянина.

Пропонуємо вашій увазі рекомендації хорватського Центру суспільного здоров’я «Д-р. Андрія Штампар».

1.Хорватські лікарі радять, щоб при середній температурі більшій ніж 26 оС літні люди, діти до 12 років, люди, що страждають від хронічних захворювань, особливо захворювань серцево-судинної системи та цукрового діабету ні в якому разі не знаходились на сонці з 10 до 17 години.
2.Усім рекомендується при перебуванні на сонці захистити голову від прямого сонячного проміння панамкою, солом’яним капелюхом чи іншими літніми шапками.
3.Рекомендується легкий, широкий одяг із природніх матеріалів зокрема бавовняний та лляний.
4.Обов’язково вживати щонайменше 2 літри води на день, можна у формі чаїв, але не соків.
5.Рекомендується не вживати масну, багату білками та солодку їжу, а також смажену та печену.
6.Рекомендується повністю відмовитись від алкоголю та зменшити до мініму вживання продуктів багатих кофеїном, теїном та матеїном.
7.Рекомендується вживати овочі та фрукти.
8.Люди схильні до підвищеного тиску крові, мусять пильнувати за його показниками.
9.Лікарі рекомендують не відмовлятись від фізичних активностей, але  виконувати їх або зранку до 10 години, або після заходу сонця.
10.Не рекомендується залишати самих дітей до 12 років, літніх людей, та людей, що страждають від хронічних захворювань.
11.При появі болів в голові, відчуття того що голова крутиться, відчуття великої спраги необхідно випити 0,5 літрів літньої води та звернутися у відділення швидкої допомоги.
12.По можливості рекомендується розхолоджувати приміщення у яких перебувають люди, старатись, щоб температура в таких приміщеннях не перевищувала 32 оС.
13.Оскільки в ночі теператури не є високими рекомендується провітрювати приміщення, по можливості цілу ніч.
14.Куховарити рекомендується до 10 години ранку.
15.Вікна рекомендується закривати шторами від прямих сонячних променів, оскільки попадання прямого сонячного проміння розігріває предмети і повітря в приміщені.
16.При сухій та жаркій погоді рекомендується повішати в приміщені мокрий рушник. Проте. при вологому повітрі цього робити не слід.
17.Не рекомендується використовувати вентилятори повітря, якщо температура більша як 35 оС.
18.Протягом дня рекомендується кілька раз охолоджувати тіло літнім душем.
19.Ні в якому разі не залишайте дітей, немічних осіб в автомобілі без кондиціонеру.
20.Якщо ви маєте домашніх тварин, то пам’ятайте, що в такий період вони особливо потребують мати доступ до свіжої води.

Джерело:  Воїни Христа Царя