ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

неділя, 20 серпня 2017 р.

20.08.2017р. Б. / Глава УГКЦ у Добромилі: «Я кличу сьогодні наших отців василіан на Донбас, до Криму…»

Святкуючи в цьому монастирі в Добромилі ці історичні події, ми відчуваємо, що ці святкування – це не є щось, що сталося в минулому. Вони сьогодні покликані дати оновлення, відродження і нашої держави, і нашого народу… Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у своїй проповіді до вірних у Василіанському монастирі в Добромилі на свято Преображення Господнього.

Сьогодні Христова Церква святкує одне з найбільших християнських свят – Преображення Господнє.

«Ця подія Преображення, – сказав Предстоятель у своїй проповіді, – має надзвичайно глибоке значення, тому що в особі Ісуса Христа через надзвичайні символи апостоли побачили живого Бога, чули Його голос, бачили Його світло. Можна сказати, що преображення Господнє відкриває людям правду про Бога, – того Бога, який хоче бути близько з людиною, який приходить для людини».

У преображенні Господь також відкриває якусь істину, вважає проповідник, правду про саму людину. Він показує, що людина в Божому задумі була створена для того, щоб бути богоносною. Наше тіло було створено Богом не для смерті, а для життя у воскресінні. Через тіло, переображене на Таворській горі, засяяла світлість божества. Ось для чого Господь створив мене і вас. Преображення на Таворі означає преображення, відновлення людини…

За словами Блаженнішого Святослава, у цій події ми також святкуємо пам'ять його великого попередника – блаженної пам’яті Йосипа Велямина Рутського. Цього року минає 380 років із дня його блаженної кончини. Можна сказати, що в його серце свого часу Господь Бог поклав певне покликання – преобразити Київську Церкву Володимирового Хрещення, об’явити світові й самій тій Церкві правду про неї.

«Він, як Глава Унійної Церкви, розумів, що вся правда про Володимирове Хрещення, уся краса і велич цієї події і слава тої Церкви проявляється найперше в тому, що це є Церква святих мучеників і подвижників праведного, автентичного християнського життя. Ця велич і правда виявляється в єдності Київської Церкви з Апостольським Римським престолом. Бо ми знаємо, що в часи Володимирового Хрещення християнство ще не було поділене. Та краса первісного неподіленого християнства сяє в повноті в тій Церкві, яку цей муж захотів преобразити і відновити. І що він робить для преображення Київської Церкви? Насамперед дбає про відродження, преображення її монашества в реформі, яку ми сьогодні знаємо як 400-річчя Василіанського чину», – розповів Глава УГКЦ.

Як зазначив архиєрей, саме Велямину Рутському належить ідея, яку так сьогодні по-різному експлуатують, – ідея єдиної помісної Церкви в Україні, ідея єдиного патріархату Київської Церкви в єдності з Римською Апостольською столицею. Це він бачив як необхідні кроки відродження повної сили і краси того спадку батьківської віри, який ми отримали сьогодні.

«Святкуючи в цьому монастирі у свято Преображення ці історичні події, ми відчуваємо, що ці святкування, – це не є щось, що сталося в минулому. Вони сьогодні покликані дбати про оновлення, відродження і нашої держави, і нашого народу. Але це станеться лише через відновлення, преображення нашої Церкви, відновлення справжнього повноцінного духовного життя кожного віруючого нашої Церкви. І тому ми сьогодні бачимо певний виклик до відродження, преображення монашества Української Греко-Католицької Церкви», – відзначив архиєрей.

Глава Церкви зауважив, що він із вірними сьогодні освятив монастирський храм. «Він не є новий, – сказав Блаженніший Святослав, – бо збудований ще у ХVIII столітті. Але його краса була потоптана… Сьогодні, у свято Преображення, цей храм стає новим. Ми знаємо, що свого часу вже переобразився Василіанський чин. Бо саме звідси почалася славна реформа цього чину в кінці ХІХ століття».

Предстоятель запевнив, що сьогодні проситиме Духа Святого, аби послав благодать нової реформи для Василіанського чину в Українській Греко-Католицькій Церкві. «Тої благодаті, що є нічим іншим, як оновленням справжнього автентичного духовного життя, поширенням горизонтів… Бо справді, Василіанський чин розквітав лише тоді, коли він не відокремлював себе від решти монашества і тіла Церкви, але був у її серці. Лише тоді, коли за покликом митрополита Андрея ченці поїхали до Канади, Америки, Бразилії, Аргентини, щоб оновляти людські душі, цей Чин сам пережив своє внутрішнє оновлення», – вважає проповідник.

«І я сьогодні кличу наших отців василіан, кличу їх на Донбас, до Криму, кличу їх туди, де найбільше страждає тіло нашої Церкви», – наголосив проповідник.

Особливо Глава Церкви згадав великого реформатора і оновителя монашого життя УГКЦ – праведного митрополита Андрея Шептицького, який свого часу преобразився, який став монахом у цьому храмі. «Є славна історія, – розповів Блаженніший Святослав, – як його мама, графиня Шептицька, приїхала до Добромиля і побачила, як її син замітає цей храм. Вона була здивована, бо незвично було бачити графа з мітлою в руках. Але ця переміна силою і благодаттю Духа Святого у цьому храмі зробила з нього Великого Мойсея українського народу. І ми сьогодні дякуємо за це».

середа, 16 серпня 2017 р.

16.08.2017р. Б. / Парафіянам с. Стрілків розповіли про згубний вплив сект на людину

3 та 11 серпня 2017 року, парафіяни с. Стрілків Стрийського району, мали змогу прослухати лекції про згубний вплив сект на людину, які на запрошення пароха о. Зиновія Микласевича, провів п. Іван Чопань, ліценціат із релігієзнавства та місіології, референт катехитичної комісії Стрийської єпархії. Метою проведених зустрічей є допомогти людям уникнути впливу сект та захистити від їхнього помилкового вчення. Під час першої зустрічі парафіяни ознайомилися з методиками вербування в секти, їхньою класифікацією, характеристикою та історією заснування. Тема другої зустрічі стосувалася поширення секти Свідків Єгови та їх згубної діяльності в християнському суспільстві.

Як зазначив доповідач, не варто недооцінювати вплив сект, до яких може потенційно піти кожна людина, з тих чи інших причин. Навпаки, необхідно пізнавати свою віру і жити нею, щоб не стати наживкою у дешевих прийомах маніпуляції осіб, що намагаються отримати власну користь із нашого незнання.

пʼятниця, 11 серпня 2017 р.

11.08.2017р. Б. / У Гарнізонному храмі розпочалась благодійна акція “Фруктовий кошик для Захисника України”

До свята Преображення Господнього душпастирі Центру Військового Капеланства ЛА УГКЦ за підтримки Фундації св. Миколая у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (м. Львів, вул. Театральна, 11) розпочали акцію “Фруктовий кошик для Захисника України”.

Запрошуємо долучитися до цієї доброї справи і допомогти українським воїнам відчути радість свята Преображення Господнього у місцях несення служби.

Підтримати спільний проект "Фруктовий кошик для Захисника України" можна, склавши грошову пожертву у скриньку Фундації св. Миколая у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (м. Львів, вул. Театральна, 11), військовому храмі Стрітення Господнього (м. Львів, вул. Батуринська, 1) та двох студентських храмах: Блаженного священномученика Олексія Зарицького (м. Львів, вул. Лукаша, 3а) і Святого рівноапостольного князя Володимира Великого (м. Львів, вул. Природна, 8а) Львівської Архиєпархії УГКЦ. 

Довідка.  Головним завданням «Фундації св. Миколая» є через пропагування особи святого Миколая Чудотворця – великого доброчинця, який щодня у світі потребує добрих рук для продовження своєї місії, підтримувати проекти, які пов’язані із душпастирством (капеланським служінням) серед дітей-сиріт, військовослужбовців, студентів та в’язнів.

Зокрема, завдяки фонду стали можливими паломництва військових та курсантів до святих місць, дні духовної віднови для учасників РУВ, проведення таборів для сиріт та студентів.

Отримали підтримку сім’ї біженців із Луганська та Донецька, а також допомогу потребуючі (діти з особливими потребами, постраждалі в результаті ДТП і малозабезпечені родини).

Це також підтримка студентського театру «САД» та студентської англомовної школи.

Це щоденна духовна опіка бійців РУВ на Яворівському полігоні та проведення для них екскурсій до м. Львова та святих місць.

Також завдяки Фундації для українських воїнів, які перебувають на передовій РУВ, закуповуються вервички, медалики, хрестики, друкуються іконки та буклети  із молитвами.

субота, 5 серпня 2017 р.

05.08.2017р. Б. / Папа: Молитва є підтримкою нашого заанґажування у справу миру

Всі релігії повинні «молитися і спільно трудитися на користь миру», намагаючись відновити гармонію «в різних частинах світу, розтерзаних війною» та «тероризмом». З таким закликом Папа Франциск звернувся до учасників 30-ї міжрелігійної зустрічі молитви за мир, що розпочалася 3 серпня 2017 р. на горі Хієй в Японії.

Гора Хієй на північному сході міста Кіото є священним місцем тендайської гілки буддизму. Згадана молитва проходить в дусі молитви за мир, яка 27 жовтня 1986 р. відбулася з ініціативи святого Івана Павла ІІ в італійському місті Ассізі. Група японських буддистів, що брала в ній участь, повернулася додому з думкою проводити схожу зустріч. І вже у серпні 1987 року її було організовано на горі Хієй, зібравши провідників релігій, сповідуваних мешканцями Країни Сонця що сходить. Час проведення обраний з огляду на річницю ядерних бомбардувань Хіросіми й Нагасакі.

Лист, написаний на ім’я Коея Морікави, провідника тендайських буддистів, вручив і зачитав особистий посланець Папи Франциска кардинал Джон Тонґ Хон, вислужений Архиєпископ Гонконгу. До складу делегації Святого Престолу входили також Апостольський Нунцій в Японії та Секретар Папської Ради з питань міжрелігійного діалогу.

«З радістю надсилаю щирі вітання Вам та достойним представникам різних релігійних традицій», – написав Святіший Отець, запевняючи, насамперед, у своїй «духовній близькості», єднаючись з усіма в молитві за «оновлений розквіт згоди й гармонії у багатьох частинах планети, розтерзаних війною».

«Ця щорічна релігійна зустріч робить значущий вклад у будування того духа діалогу й дружби, який дає змогу послідовникам різних релігій світу спільно трудитися над відкриванням нових шляхів миру серед нашого людського роду», – пише Папа Франциск, підкреслюючи, що саме молитва «надихає та підтримує наше заанґажування у справу миру, тому до допомагає вчиняти дедалі глибшою нашу взаємопошану, скріплює узи любові між нами та спонукає докладати рішучі зусилля для того, щоб підтримувати справедливі стосунки та братерську солідарність».

Папа, крім того, підкреслює, що «в сучасному світі, позначеному насильством, тероризмом і зростаючими загрозами для землі, нашого спільного дому», це свідчення молитви й спільної турботи «передає фундаментальне послання людям доброї волі». Адже як люди віри, «ми віруємо в те, що тривалий мир дійсно можливий, бо знаємо, що немає нічого неможливого, якщо звертаємося в молитві до Бога».

пʼятниця, 4 серпня 2017 р.

04.08.2017р. Б. / Про владу

Влада. Навіть ті, хто ніколи не тримав у своїх руках Святого Письма і не читав послання апостола Павла до Римлян, в 2014-2015 роках неодноразово чули цитату з його твердження, що всяка влада від Бога. Яких тільки спекуляцій на цю тему не було в той час. В часі Майдану та й опісля, священики московської Церкви, а особливо чисельно протестантські проповідники в Росії та й окремі їхні співбрати, вихідці з цієї ж країни на Заході, аж плювалися цими словами та ще й іншими цитатами з Біблії, прагнучи довести Божественну легітимність президентської посади Януковича. На щастя ажіотаж пройшов і на сьогодні спекуляції з цитатами зі Святої Книги в цьому відношенні давно припинилися.

Але насправді, що таке влада? Що ж це за манна така, яка здатна знищити, зруйнувати не одне людське життя? Влада -  це та причина яка спонукала Єву зірвати заборонений плід. Здавалось мала все, що необхідно було для щастя. Мала біля себе чоловіка, розмірене благополучне життя, не мала страху ні хвороби ні тим більше смерті, але забракло їй чогось, захотіла  уподібнитись до самого Творця, стати таким як Він, порушила закон і … гірко про це пошкодувала. Скільки людей від того часу і по сьогодні ступають на ті ж самі граблі. Скільки людей відгукаються на шепіт спокусника який підмовляє: “Нікого не слухай! Зірви цей плід і станеш таким як Він”. А натомість, отримавши і насолодившись якусь мить м’якоттю такого жаданого плоду, в кінці осягають всю гіркоту власного прагнення.

Влада. Як жадає людина цього незрозуміло дикого почуття – відчуття власної значимості. Як жадає утішити власну гординю. І на цих струнах людської пихи так добре вміє грати сатана. Тому в ситуації з Ісусом, він не придумав нічого нового, вважав свій варіант спокуси безпрограшним, тому й великим через це було його падіння. “Знову бере його диявол на височенну гору й показує йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: “Оце все дам тобі, як упадеш ниць і мені поклонишся.” Тоді Ісус сказав до нього: “Геть, сатано! Написано бо: Господу, Богу твоєму, поклонишся і йому єдиному будеш служити.” Лишив тоді його диявол. І ось ангели приступили й почали йому слугувати.” (Мт. 4, 8 - 11).

Влада. Нехай навіть проста, навіть найнікчемніша, головне щоби на один сантиметр вище від загалу, псує все чого тільки торкнеться.

В одному хлібному магазині, працювала звичайна прибиральниця. Але це вдень вона була звичайна, проста, не примітна. Бігала собі в халаті зі шваброю та відром і ніхто на неї не звертав навіть найменшою уваги. Але приходив вечір і все змінювалось. В шостій годині магазин закривали. За 15 хвилин до закриття, проста непримітна прибиральниця переображувалася цілковито. Ні, вона не міняла свій халат на іншу одежу, не знімала свою хустку з голови, але вона піднімалася, випростувала свої плечі і більше вже не вдивлялася вниз на підлогу яку цілий день витирала, а ставала при дверях які замикала на ключ зсередини і нікого в магазин не впускала. Це був її час. Кожного дня уже багато років вона приходила до цього місця своєї праці і майже вісім годин на неї ніхто не звертав й найменшої уваги. Для всіх цих покупців вона була не людина, а якийсь інструмент для прибирання, робот, що й імені немає, але в 17.50 кожного дня, вона ставала біля дверей і вона вирішувала хто ще зайде в магазин і хто піде додому з хлібом, а хто вдома буде шукати черствий окраєць і отримувати прочухана. Ось. Маєш. Прийшов. Інтелігент, краватка на шиї, портфель в руці, стоїть несміливо постукує пальцем по дверях, проситься ввійти. Можливо, якогось іншого дня, його вигляд розжалобив би її, але сьогодні цього не буде. Іди додому, отримуй на горіхи від дружини. О, прийшла ще одна – пані. Щось корчить з себе, ця навіть не просить, вона вимагає щоб її впустили, стукає, але багато вас таких приходить, зараз мій час і зараз я вирішую, хто піде з хлібом, а хто без нього.

Фактично, у кожного з нас, в той чи інший період життя прорізається цей комплекс прибиральниці у дверях магазину. Хтось пробирається до влади таємно, скрито, мов мисливець на сафарі. Заходить з підвітряної сторони, одягає маскувальний костюм, за всяку ціну уподібнюється до мешканців того краю. Коли замре, коли наприсядки, то кроком то повзком наближається до жаданої цілі і коли від неї тільки один крок - постріл. В декого влада як американські гірки, не встиг внизу сісти ба й навіть добре пристебнутися як уже опинився на вершині. Хто отримує від цього незрівнянне задоволення і вже звідти, з гори з захопленням буде ділитися відчуттями, інший же може й зблювати, а когось на повній швидкості викине з крісла.

Дорога до влади повна небезпек та труднощів. Найбільші з них - це дібратися до вершини і залишитися людиною. Не втратити пам’ять, а цього на жаль так багато. Не встигне та чи інша особа всістися в таке жадане крісло і маєш тобі - повна або часткова амнезія. Забуває своє минуле, хто він, звідки походить, людей які супроводили його по житті до тієї хвилини.

Влада псує зір. Те, що людина могла видіти нормально ще вчора, сьогодні піднявшись буквально на одну ступень вище вона уже не зауважує. Для того щоби розгледіла те, що ще вчора нагадувало їй слона, сьогодні їй в руки треба давати мікроскопа. Влада псує слух, глушить голос власної совісті, власного серця, голос Бога, не кажучи вже, про голоси тих людей які стоять на кілька щаблів нижче. Засліплена мізерною владою і дощем із долара, така особа вважає, що дана ситуація буде тривати вічно і не задумується, що промине зовсім небагато часу і вона повернеться туди і до тих людей від яких вийшла ба навіть більше, вони будуть її суддями останнього дня.

Так, влада від Бога. Але це до тієї пори, поки той, хто осягнув тієї жаданної влади не починає себе ототожнювати з Творцем. Поки не почне плутати таке відоме: “кесарю кесараве, а Богові Боже”.

о.Василь Ткачук

Джерело:  Воїни Христа Царя

середа, 2 серпня 2017 р.

02.08.2017р. Б. / Сто років тому Папа Бенедикт XV закликав припинити «даремне кровопролиття»

Сто років тому, 1 серпня 1917 р., Папа Венедикт XV написав відомого «Листа Главам воюючих народів», який запам’ятався висловом «даремне кровопролиття». Цей документ, який радикально засудив війну, належить до найважливіших папських документів, що побачили світ протягом чотирьох з половиною років війни. Зрештою, вся діяльність Святого Престолу під час Першої Світової Війни виявилася інноваційною, випереджуючи очікування свого часу.

Венедикт XV був обраний на Петрове служіння 3 серпня 1914 року, через місяць після початку війни, на конклаві, під час якого кардинали, що представляли народи, що увійшли до ворогуючих блоків, навіть не спілкувалися між собою. Новообраний Папа зайняв позицію безсторонності, але не нейтральності, в стосунках між сторонами. І це рішення, яке із сьогоднішньої перспективи здається мудрим і далекоглядним, в той час коштувало Ватиканові промовистою ізоляцією. Не лише з боку воюючих, але також у стосунках з єпископатами та духовенством, вірними й політиками, які займали позиції своїх урядів.

Згадана безсторонність супроводжувалася безапеляційним засудженням війни, «жахливої м’ясорубки, яка вже протягом року ганьбить Європу», – писав Венедикт XV 28 липня 1915 р., в першу річницю війни. Сьогодні такі слова нам здаються чимось само собою зрозумілим, але тоді вони викликали сарказм і презирство, радикально виступаючи проти войовничого запалу, якому піддалися політики, письменники та інтелектуали.

В цьому ж ключі слід розглядати інший вислів Папи, який назвав першу світову війну «самогубством Європи». Майбуття підтвердило ці слова, але тим, хто відразу це зрозумів, на початку була лише Апостольська Столиця. Але тоді ніхто не рахувався з тим, що зазнані кривди й приниження породять нові спалахи ненависті, що вибухнули новими конфліктами.

Протягом усіх чотирьох років війни Венедикт XV докладав усі зусилля, спрямовані на те, аби змусити замовкнути зброю. Ці зусилля посилились 1917 року, що був ключовим у війні з огляду на вступ у неї США, зречення російського царя, спроби сепаратних мирних договорів та загальну втому й розлад у військах. Це спонукало Папу до думки, що настав час перейти від мовчазного посередництва до конкретних і дієвих пропозицій миру. Так зродився «Лист до Глав воюючих народів», датований 1 серпня 1917 року, який дипломатичними шляхами переслано урядам усіх воюючих країн.

Папа розпочав своє звернення, вказуючи на поставу «досконалої безсторонності», зайняту від початку конфлікту, «без різниці на національності та релігію». Він пригадав ініціативи, на жаль, даремні, спрямовані на те, щоб примирити суперників і наголосив, що після «кровопролитного триріччя» смерті й знищення, Європі загрожує «реальне самогубство». І що серед цього «гнітючого стану справ», не шукаючи «особливих політичних цілей», без «підказок чи інтересів з боку жодної воюючої сторони», він бажає перейти від загального до конкретного, запрошуючи противників «досягнути порозуміння» щодо деяких конкретних точок, що є «основою справедливого та тривалого миру».

Насамперед, за словами Венедикта XV «матеріальна сила зброї» повинна поступитися «моральній силі права». По-друге, необхідно перейти до «взаємного й одночасного зменшення збройних сил» та прийняти «інститут арбітражу». Черговим кроком названо відкриття шляхів сполучення та вільне мореплавство. Щодо шкоди, завданої війною, запропоновано «взаємне прощення», називаючи нелогічним продовження кровопролиття лише з огляду на економічні причини. Щодо делікатного питання територій, то Папа був чітким: Німеччина повинна звільнити Бельгію та захоплені Французькі території, натомість Франція – повернути колонії. Щодо спірних земель, заохочувано до дебатів у дусі примирення, беручи до уваги також прагнення народів у контексті розпаду імперій.

З огляду на це, лист Венедикта XV не був простим примирливим побажанням, але конкретною й точною платформою для початку переговорів. Ці пропозиції, до речі, не надто відрізнялися від тих, які 18 січня 1918 року сформулював Президент США Вільсон. Папа сподівався, що противникам вдасться домовитися припинити війну, яка дедалі більше здавалася «даремним кровопролиттям». Саме цими відомими словами, які відраджувала курія Святої Столиці, але на яких наполіг Венедикт XV, закінчувався його лист.

Як знаємо, відповіді урядів були або негативними, або ж взагалі відсутніми. Кожен чекав на ініціативу інших, ніхто не був готовим зробити перший крок, а всі очікували капітуляції ворога. Найбільший спротив у канцеляріях та відгомін у пресі здобув вираз «даремне кровопролиття». Ніхто не був готовим погодитися з думкою про те, що три роки війни були лише «даремним кровопролиттям». Політики найвищого рангу та шпальти газет висміювали, очорнювали та виливали бруд на Венедикта XV, звинувачуючи його навіть у послабленні бойового духу у війську…

Ми ж сьогодні спогадуємо цей документ, і, зокрема, ці слова, як один із небагатьох променів розуму, людяності й політичного реалізму, що вийшли на яв протягом чотирьох років війни…
(За матеріалами “L’Osservstore Romano”).

вівторок, 1 серпня 2017 р.

01.08.2017р. Б. / 20 рекомендацій європейських лікарів, як пережити спеку

В Україні подекуди стовпчик термометра в тіні вперто показує більш як 30 *С. За звичай у європейських країнах при такій температурі проголошується стан надзвичайної ситуації.

Європейські країни, на відміну від України, при наближені високих температур повітря, кожного року видають спеціальні поради, як поводити себе в спекотну погоду, щоб не нашкодити своєму здоров’ю та не стати жертвою високих температур. Ці поради держава старається донести до кожного громадянина.

Пропонуємо вашій увазі рекомендації хорватського Центру суспільного здоров’я «Д-р. Андрія Штампар».

1.Хорватські лікарі радять, щоб при середній температурі більшій ніж 26 оС літні люди, діти до 12 років, люди, що страждають від хронічних захворювань, особливо захворювань серцево-судинної системи та цукрового діабету ні в якому разі не знаходились на сонці з 10 до 17 години.
2.Усім рекомендується при перебуванні на сонці захистити голову від прямого сонячного проміння панамкою, солом’яним капелюхом чи іншими літніми шапками.
3.Рекомендується легкий, широкий одяг із природніх матеріалів зокрема бавовняний та лляний.
4.Обов’язково вживати щонайменше 2 літри води на день, можна у формі чаїв, але не соків.
5.Рекомендується не вживати масну, багату білками та солодку їжу, а також смажену та печену.
6.Рекомендується повністю відмовитись від алкоголю та зменшити до мініму вживання продуктів багатих кофеїном, теїном та матеїном.
7.Рекомендується вживати овочі та фрукти.
8.Люди схильні до підвищеного тиску крові, мусять пильнувати за його показниками.
9.Лікарі рекомендують не відмовлятись від фізичних активностей, але  виконувати їх або зранку до 10 години, або після заходу сонця.
10.Не рекомендується залишати самих дітей до 12 років, літніх людей, та людей, що страждають від хронічних захворювань.
11.При появі болів в голові, відчуття того що голова крутиться, відчуття великої спраги необхідно випити 0,5 літрів літньої води та звернутися у відділення швидкої допомоги.
12.По можливості рекомендується розхолоджувати приміщення у яких перебувають люди, старатись, щоб температура в таких приміщеннях не перевищувала 32 оС.
13.Оскільки в ночі теператури не є високими рекомендується провітрювати приміщення, по можливості цілу ніч.
14.Куховарити рекомендується до 10 години ранку.
15.Вікна рекомендується закривати шторами від прямих сонячних променів, оскільки попадання прямого сонячного проміння розігріває предмети і повітря в приміщені.
16.При сухій та жаркій погоді рекомендується повішати в приміщені мокрий рушник. Проте. при вологому повітрі цього робити не слід.
17.Не рекомендується використовувати вентилятори повітря, якщо температура більша як 35 оС.
18.Протягом дня рекомендується кілька раз охолоджувати тіло літнім душем.
19.Ні в якому разі не залишайте дітей, немічних осіб в автомобілі без кондиціонеру.
20.Якщо ви маєте домашніх тварин, то пам’ятайте, що в такий період вони особливо потребують мати доступ до свіжої води.

Джерело:  Воїни Христа Царя