ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

суботу, 28 квітня 2018 р.

28.04.2018р. Б. / Папа: Братерське життя вже саме в собі є свідченням

Братерство повинно спонукати до відкритості на Святого Духа, забуваючи про себе самих. Думками про важливість не просто життя у спільноті, але братерського життя, Папа Франциск поділився з учасниками Генеральної Капітули Згромадження Братів святого Гавриїла.

Згадане Згромадження, харизмою якого є освітня діяльність, належить до духовної родини, заснованої святим Луї-Марі Гріньйоном де Монфором. Тому на зустріч зі Святішим Отцем, що відбулася 27 квітня 2018 р., напередодні річниці відходу до вічності засновника, прийшли представники й інших спільнот з цієї родини, а це Місіонери Монфортіанці (Товариство Діви Марії) та Сестри Згромадження Доньок Премудрості.

Як зауважив Святіший Отець, ця зустріч була нагодою «повернутися до основ», закладених понад триста років тому святим Луї-Марі де Монфором. Однією з цих основ є Боже слово, «над яким слід постійно роздумувати, щоб воно втілювалося в житті та крок-за-кроком уподібнювало думки та жести до Христових». Іншою такою основою є Божа Премудрість. Щоб отримати мудрість, він радить «слухати Бога зі смиренним підпорядкуванням, з витривалою вірністю діяти в Ньому та через Нього».

«Впроваджуючи в життя ці поради, ви зможете розпізнавати особливі виклики, які завжди є нагодою, аби разом наново стартувати від Христа та де Монфора», – сказав Папа послідовникам святого Луї-Марі, переходячи до роздумів над темою, обраною для Генеральної Капітули Братів святого Гавриїла, що звучить: «Братерське життя та спільнотний вимір монфортіанської місії».

За словами Святішого Отця, це означає розглядати згадану місію в контексті нашого світу, «позначеного індивідуалізмом і глобалізацією, споживацтвом, продуктивністю та прагненням виділитися», щоб старатися бути присутніми в ньому, як «полум’яні душі, натхнені Святим Духом, що живуть Божою Премудрістю». «Це заклик до кожного з вас і для вашої місії, як вихователів. Він ґрунтується на переконанні, яким є впевненість у прекрасності життя, безкорисливого Божого дару, і на надії на можливість його розвитку аж до повноти завдяки зростанню в любові, що єднає всі виміри людини», – сказав Глава Католицької Церкви, додаючи:
«Це поєднання щодня будується в молитві, слуханні Святого Духа, вірності вашим правилам та житті милосердною любов’ю. Досконалим прикладом для наслідування є Пречиста Діва Марія: як підкреслюється у ваших Конституціях, повне посвячення себе Ісусові через Марію є фундаментальним шляхом марійського життя членів Згромадження».

Далі Папа звернув увагу на те, що братерське життя, як його описують Діяння Апостолів, «вже саме в собі дає свідчення». Воно притягає та євангелізує. «Ті, які спостерігають за нашим життям, є чутливими до нашого способу буття, прийняття відмінності точок зору, підходу до напружень та делікатного їх вирішення, до любові та покори. У ваших спільнотах та групах апостольської праці братерство повинно спонукати кожного бути відкритими Святому Духові, забуваючи про себе самих», – сказав він, додаючи:
«Перехід від спільного життя до братерського життя може зробити щоденний шлях легшим і радіснішим. Уважність до брата, який поруч, як також діалог сприяють спільності в різноманітності. Серед сучасної духовної кризи, яка породжує тривогу й смуток через втрату сенсу життя, заохочую вас формувати гостинні спільноти, в яких приємно жити, показуючи, особливо, молоді радість, яка випливає зі слідування за Христом та відповіді на Його покликання».

За словами Святішого Отця, лише «цивілізація любові» може «влити душу» в наш «глобалізований світ, що перебуває в полоні постійних змін». «Вчімося від Ісуса, втіленої Мудрості, як приймати іншого та творити зв’язки з ним, особливо, якщо він є несхожим, приналежним до іншої культури, іншого покоління, виходячи назустріч його очікуванням та висловлюючи свою любов конкретними жестами співчуття та взаємоподілу, навіть і ціною ризику», – закликав Папа послідовників святого Луї-Марі де Монфора, підсумувавши:
«Таким чином, виклики передавання віри та життя разом зможуть бути прийнятими з креативністю шляхом педагогіки та освітніх і соціальних проектів ваших інституцій. У центрі вашої місії завжди перебувала увага до убогих та марґіналізованих. Й надалі допомагайте їм ставати головними дійовими особами їхнього майбутнього, щоб зайняти властиве місце в суспільстві. Дякуючи за скарб вашого покликання в Церкві, заохочую вас з довір’ям та оновленим місіонерським поривом відпливати на глибінь».

пʼятницю, 27 квітня 2018 р.

27.04.2018р. Б. / Чужих дітей немає: Франківців кличуть стати наставником для дитини-сироти

Вже третій рік поспіль в Івано-Франківську діє проект «Наставництво» для дітей-сиріт.

Проект покликаний допомогти дітям, які з тих чи інших причин залишились сиротами, або позбавленими батьківського піклування. Адже важке життя у сиротинці без батьківської любові і тепла, змушує таких дітей відчувати себе не потрібними

Подарувати їм бажане відчуття потрібності і уваги та допомогти знайти «свого» дорослого друга покликаний проект «Наставництво». З 2015 року цей проект реалізує в нашому місті Комісія у справах родини УГКЦ.

Як розповідає у розмові з кореспонденткою Бліц-Інфо координатор проекту о. Ярослав Ілюк, від старту проекту уже три десятки франківців стали наставниками для діток з сиротинців.

«Більшість людей, які до нас приходили, вже не перший рік допомагали цим діткам, як волонтери. Коли ми оголосили про набір наставників, багато людей зголосились, але коли дійшло до тренінгів, вони були занадто зайняті і не пройшли навчання. Наприклад, з перших двох груп тільки троє чоловіків стали наставниками. А хлопчики в інтернатах дуже б хотіли мати наставника-чоловіка, щоб брати з нього приклад. Можливо чоловіки більш зайняті і не можуть поїхати до дитини раз на тиждень, особливо, якщо треба десь у район. Водночас жінки більш винахідливі і все встигають», - розповідає отець Ярослав.
Координатор проекту пригадує, що спочатку вони не знали, як діти віднесуться до такої ідеї, чи захочуть спілкуватись з чужими. Проте, як тільки діти почули про таку можливість, то за словами о. Ярослава, постійно запитували, а коли вже до них приїдуть наставники.

«Втім ми зіткнулися з проблемою, що коли наставники приходили в інтернати до своїх підопічних, то інші діти також бігли до них, адже всі хотіли також мати тільки свого «дорослого друга». Діти запитували, а коли вже в мене буде такий друг? На жаль у нас недостатньо наставників, щоб охопити всіх дітей», - пригадує священик.

Проте, за словами голови Комісії у справах родини Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ о. Юрія Прилепського, минулого року крок назустріч цьому потрібному проекту зробила держава. Тепер проект «Наставництво» став офіційно визнаним на державному рівні в його реалізації будуть допомагати соцслужби.
«Той час, який ми проживаємо, нас загартовує. Ми постійно зустрічаємося з якимись новими випробуваннями і шукаємо шляхи їх вирішення. І на мою думку таким новим випробуванням і неочікуваним вирішенням для нас стало те, що минулого року цей проект став офіційно визнаним на рівні держави. Тож тепер нас чекає дуже тісна співпраця з службами у справах дітей міської ради та ОДА. Ми знаємо, що коли справа є Божа, то Господь сам її провадить. Тож не сумніваємося, що нас як церковну інституцію і всіх, хто долучатиметься до праці з нашими дітьми, Господь буде підтримувати», - переконаний о. Юрій.

Офіційне визнання дуже допомогло проекту, адже за словами керівника проекту "Наставництво", раніше було певне несприйняття від керівників інтернатних закладів.

«На перших порах нас не впускали в заклади. Директори говорили, що не довіряють нам і не впустять і мали на це повне право. Діти нас чекали, але ми не могли до них потрапити, бо на державному рівні закону про «Наставництво» ще не прийняли. Зараз ситуація дуже змінилась і директори нас раді бачити» - розповідає о. Ярослав.

Щоб стати наставником бажаючі проходять спеціальне навчання, адже знайти спільну мову з дитиною, яка пережила таку важку психологічну травму, як втрата батьків, дуже важко.

«Навчання дуже важливе, адже людям, які не були в такій ситуації дуже важко зрозуміти цих дітей. Це особливі діти, у яких є психологічна травма. Вони позбавлені в житті того, що ми сприймаємо  як належне – батьківської любові.  Окрім того, ці діти не вміють тих речей, які для нас є звичні: де і що купувати, як готувати їжу. Тож наставники покликані їх цьому навчити. Діти, які залишились без батьків дуже закриті і немає такого, що ти тільки прийдеш і вони тобі «виллють душу». Проте, їм дуже важливо знати, що у світі є хоч одна людина, яка приходить тільки до них і проводить час тільки з ними. Тільки їх друг, який познайомить з дорослим життям», - ділиться наставниця Ольга.

За словами дівчини, вихователі в інтернатах дуже добре знають цих дітей і вони підбирають для них наставників за спільними інтересами.

«Спочатку мені було страшно. Я цілу дорогу молилась, щоб Богородиця мені допомогла знайти підхід до цієї дитини і допомогти їй. Коли ми з подругою прийшли у заклад, то нам дали двох сестричок. Я стала наставницею для старшої дівчинки 16-ти років.  Спочатку було важко, адже дитина комплексувала бути зі мною наодинці. Проте поступово вона розповіла про себе і ми крок за кроком зблизились. Одного разу був випадок, коли я прийшла, а її немає. Шукала по школі і побачила машину поліції. Щось мене насторожило і я підійшла. Виявилось, що вона побилась з якою дівчинкою. Бували різні ситуації... Проте, у нас було спільне хобі – рукоділля і ми разом якісь браслетики робили, малювали. Це дуже допомагало нам зблизитись», - пригадує наставниця.
Ольга розповідає, що поки дівчинка вчилась  у школі було легше зустрічатися раз на тиждень, а потім був гарний випускний, поїздка наставників з дітьми у Галич і початок студентського життя.

«Вона поступила вчитися на перукаря, живе в гуртожитку. Наше спілкування стало іншим. Ми вже не зустрічаємося кожного тижня, але вітаємо одна одну з днем народження, святами. Навіть, якщо вона хоче просто поговорити то знає, що я завжди вислухаю і пораджу. Дуже близьких стосунків у нас не склалося, але ми стали друзями»,- каже дівчина.  

Наставниця ділиться, що цей досвід  дуже багато дав їй для розвитку, роздумів, змінив світогляд.

«Я почала цінувати власних батьків і власну сім’ю. В кожного є моменти коли ми злимося на своїх рідних, проте тепер я розумію, що щаслива людина, бо в мене є батьки які мене люблять і багато мені дали. Цим дітям не вистачає турботи і уваги, відчуття, що ти комусь потрібен і не всім байдуже до тебе, а ми можемо їм це дати», - переконана Ольга.

Підтримує таку думку наставниці і отець Ярослав. Він дуже хоче, щоб кожна дитина-сирота мала свого наставника, адже вони так на це чекають.

«Зараз триває набір у нову групу. Люди зголошуються, проте не завжди вони мають можливість долучатися до навчання коли приїздять тренери і нам важко сформувати групи. Проте якби бажаючих було більше, тоді і легше було б підібрати зручний для всіх графік навчання. Загалом тренінг можна проходити або п’ятниця-субота-неділя, або п’ятниця-субота і п’ятниця-субота наступного тижня», - розповідає координатор проекту.

Тож, якщо Вам 18 років і більше, маєте бажання допомагати іншим, Ви відкрита, щира людина, володієте терпінням та бажанням слухати, вмієте планувати час і ставити життєві цілі, якщо Ви здатні навчати іншу людину, а також любите дітей - телефонуйте координатору проекту о. Ярославу Ілюку 097 711 78 05

четвер, 26 квітня 2018 р.

26.04.2018р. Б. / У Києві розпочалася конференція Міжнародної асоціації в'язничних капеланів

25 квітня 2018 року у Києві, під проводом пастора Майкла Філіпі, розпочалася Міжнародна конференція Асоціації в'язничних капеланів IPCA - Europe "Віра в справедливість: з тюремного ув'язнення у суспільство".

Голова Душпастирської ради з питань релігійної опіки у пенітенціарній системі України о. Костянтин Пантелей у вітальному зверненні до учасників конференції представив історію відродження в'язничного капеланства в Україні та його основні риси. Міжконфесійну палітру цього служіння нині складають 13 релігійних організацій, що увійшли до дорадчого органу при Міністерстві юстиції для забезпечення духовних потреб як ув'язнених, так і персоналу пенітенціарних установ. Про капеланське служіння в Україні розповіли офіційні представники Церков і релігійних організацій, що входять до Душпастирської ради.

З богословським впровадженням виступив о. д-р Олег Кіндій, заступник декана з міжнародних зв'язків Філософсько-богословського факультету Українського Католицького Університету, з доповіддю "Відновлення людської гідності через зцілення образу Бога: Теологічна перспектива пенітенціарного служіння". Криза родини і особи батька у суспільному житті, на думку о. Олега є однією з причин соціальних патологій, пов'язаних зі злочинністю.

Метою конференції є погляд на проблему відправлення правосуддя та кримінальних покарань, ролі соціальних інституцій у досягненні витривалого і справедливого суспільного миру та інтеграції колишніх в'язнів.

У ході пленарних засідань планується розгляд питань: як пастирська опіка може сприяти відновленню порушеної людської гідності та як ретранслювати суспільству наслідки юстиції, що прийнята в ньому.

На конференцію зібралися близько 50 учасників з 16 країн світу. Попереду 3 дні насиченої роботи, обміну досвідом та думками. Європейська асоціація тюремних капеланів є міжнародною організацією з консультативним статусом в ООН, яка об'єднує священнослужителів різних релігій.

вівторок, 24 квітня 2018 р.

24.04.2018р. Б. / Важкі питання. Лімб патріархів

ПИТАННЯ: Де перебували до пришестя Ісуса ті, хто помер після Адама кілька десятків тисяч років тому?

ВІДПОВІДЬ: Обитель тих, хто помер в епоху Старого Заповіту, Ісус називає «Авраамовим лоном». Мається на увазі Лімб патріархів: він називається «лоном Авраамовим» тому, що в ньому панує спокій і мир. В «Божественій комедії» він називається «пекельним лімбом» - адже в ньому не було споглядання Бога і Його слави. Але хоча Лімб праведних Отців Старого Завіту, тобто тих, хто жив після Адама і до пришестя Ісуса, був позбавлений споглядання Божественної слави, він не був позбавлений Божественної благодаті. Крім того, там не було страждання почуттів, як стверджував часто цитований нами Тома Аквінський, і панувала радість, яка окрилює надією праведників.

суботу, 21 квітня 2018 р.

21.04.2018р. Б. / Три перешкоди, які нам заважають чути Бога

„А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду“ (Луки 8:14)
Ми не можемо чути Бога, якщо наш розум зайнятий іншими думками або турботами, зокрема, переживаннями, планами і справами. Адже коли ми постійно сидимо в інтернеті, слухаємо радіо, дивимося телевізор, то „лінія зайнята“. І Бог не зможе до нас достукатися. Необхідно уникати відволікаючих чинників.
„Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшись із ним вкупі, його заглушила“ (Луки 8: 7)
Зважте, ґрунт із бур’янами, спершу був засіяний зерном, яке навіть почало проростати. Та згодом бур’яни заглушили його, не даючи жодного шансу для плоду.
„А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду.“ (Луки 8:14)

Три перешкоди, які заглушають нашу здатність чути Бога:

Турботи.
Вони і є тими бур’янами. Коли ми зайняті проблемами і повсякденними клопотами, почути Бога стає складніше.

Багатство.
Ми завжди можемо бути дуже зайняті оплатою рахунків, тим як вибратися з боргів чи загрузнути в них ще більше, заробітком на життя… І це має шанси захопити нас настільки глобально, що навіть не матимемо часу на саме життя.

Насолода.
Немає нічого поганого в тому, щоб насолоджуватися життям. Але будьте обережні, щоб, ганяючись за задоволеннями, не втратити взаємин з Богом, так і не зрозумівши Його плану для нашого життя.

Гляньте, адже насправді нам не треба нічого робити, щоб бур’ян ріс. Він сам росте. Та власне це й є ознакою нашого недбальства. Адже якщо наше подвір’я чи сад заростають бур’янами, то це свідчить про те, що ми абсолютно за ними не доглядаємо. Бур’яни у духовному житті свідчать про те, що ми нехтуємо часом проведеним із Богом.

Поміркуймо над такими питаннями:

  • Що саме перешкоджає нашому духовному зростанню?
  • Як можна уникнути цих перешкод?
  • Скільки часу проводимо в тиші?
Що може змінитися в нашому житті, якщо ми виділятимемо більше часу для тиші і спокою з Богом?

середу, 18 квітня 2018 р.

18.04.2018р. Б. / «Ми позитивно оцінюємо зусилля задля визнання єдиної Православної Церкви», — Глава УГКЦ до Посла США в Україні

17 квітня 2018 року у резиденції Глави УГКЦ, що поблизу Патріаршого собору Воскресіння Христового у Києві, відбулася зустріч Блаженнішого Святослава, Патріарха УГКЦ, з Надзвичайним і Повноважним Послом США в Україні Марі Йовановіч на її прохання. У зустрічі взяла участь Ребекка Фармер, дипломат політичного відділу посольства США в Україні.

Під час зустрічі обговорювалися питання релігійної ситуації в Україні та міжконфесійного миру. Глава УГКЦ розповів про роль Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, у якій представники різних конфесій та релігій разом працюють для спільного блага українського народу.

Блаженніший Святослав представив ключові елементи Екуменічної концепції УГКЦ, розповів про бачення нашої Церкви шляхів єднання Церков Володимирового Хрещення. «Сьогодні на державному і політичному рівні багато говорять про єдину помісну Церкву в Україні. При цьому потрібно мати на увазі, що насправді йдеться лише про єдину Православну Церкву України. УГКЦ не бере участі у цьому процесі, бо вважає це внутрішньою справою Православних Церков», — пояснив Предстоятель УГКЦ.

При цьому він наголосив, що цей процес є важливим кроком для подолання розколу в українському православ’ї. «Важливим цей процес є також для подолання церковної ізоляції Української Православної Церкви Київського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви у середовищі світового православ’я. Сподіваємося, що таким чином можна буде залікувати рани поділу в українському православ’ї. У зв’язку з цим ми позитивно оцінюємо усі зусилля задля можливого визнання єдиної Православної Церкви України з боку Константинопольського патріархату», — розповів Блаженніший Святослав.

Глава УГКЦ зазначив, що створення єдиної Православної Церкви є, однак, тільки першим кроком задля досягнення єдності Церков Володимирового Хрещення у єдиній помісній Київській Церкві. «Наступним кроком є екуменічний діалог між УГКЦ і об’єднаним українським православ’ям у напрямку відновлення первісної єдності цієї Церкви», — сказав Предстоятель Церкви.

Ще одним питанням, яке обговорили під час зустрічі — роль Церкви задля протидії торгівлі людьми. Блаженніший Святослав розповів про співпрацю у цьому питанні УГКЦ з міжнародними інституціями, а також про надання соціального і правового захисту українським заробітчанам закордонними парафіями УГКЦ.

На завершення зустрічі сторони обмінялися пам’ятними подарунками. Глава УГКЦ подарував шановним гостям набір великодніх писанок.

середу, 11 квітня 2018 р.

11.04.2018р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (2.04–8.04)

У вівторок, 3 квітня, у Львівському інституті медсестринства та лабораторної  медицини ім. А. Крупинського відбулася Хресна дорога за участю ректорату, викладачів та студентів. Хресну ходу супроводжували капелан-помічник Інституту брат Остап Гутковський та отець Тарас Фітьо, голова Комісії  у справах родини Львівської Архиєпархії.

В середу, 4 квітня,  Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій (Семенюк) благословив пасхальні страви для військових на фронті РУВ. Велика кількість продуктів різного роду, консервація, пасхальні страви, одяг та засоби гігієни тощо були зібрані з благословення Архиєрея вірними Тернопільсько-Зборівської архиєпархії для того, щоб підтримати захисників України у Великодній час та подякувати за відданість своїй справі. О. Володимир Фірман та о. Володимир Топоровський перед Великоднем відвідали якнайбільше місць дислокації військових в околицях Луганської області, щоб напередодні великого празника Воскресіння Господнього уділити Святу Тайну Сповіді та Святого Причастя, виставити Плащаницю, а також освятити для захисників України великодні страви, які пожертвували вірні УГКЦ Тернопільщини.

У суботу, 7 квітня, в Українській Греко-Католицькій Церкві почали діяти Канони партикулярного права, які затвердив Синод Єпископів УГКЦ, що відбувся у Львові-Брюховичах 3 - 12 вересня 2017 року. Канони повинні бути пильно і ретельно дотримувані всіма вірянами в єпархіях та екзархатах. Про це зазначається у Декреті, даному в Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, у вівторок, 3 квітня 2018 року.

«Синод Єпископів УГКЦ, що відбувся у Львові-Брюховичах 7 - 14 вересня 2014 року, затвердив терміном на три роки документ “Канони партикулярного права УГКЦ”. Ці канони виражають не всю правову спадщину нашої Церкви, а лише ту її частину, до якої відсилає загальне законодавство. Однак, беручи до уваги, що завершується трирічний термін ad exsperimentum дії Канонів партикулярного права УГКЦ, Синод Єпископів УГКЦ, що відбувся у Львові-Брюховичах 3 - 12 вересня 2017 року, затвердив зміни до таких канонів цього права: 10, 21, 23, 40, 46, 56, 57, 65, 85, 88, 98, 114 — і затвердив Канони партикулярного права в цілому», — йдеться у Декреті.

Напередодні Пасхи до Київського центрального військового госпіталю завітали представники УГКЦ: владика Богдан та о. Андрій Хім’як. Вони передали для воїнів, які проходять лікування та реабілітацію у госпіталі, пасхальні вітання разом з дарами, що їх вони приготували разом із сестрами служебницями спільноти в Княжичах. Владика Богдан подякував воїнам і волонтерам за їхнє жертовне служіння, а також висловив визнання тим численним добрим людям, які опікуються пораненими воїнами, підтримують їх духовно і матеріально. «У всіх цих людях, — за словами секретаря Синоду, — можна побачити присутність Божої вірної і безкорисливої любови, ба більше – присутність самого Христа воскреслого, який живе у них і виявляється через їхню віру та любов».

У неділю, 8 квітня, військові капелани Львівської Архиєпархії УГКЦ разом із офіцерами, курсантами та працівниками Національної академії сухопутних військ святкували свято Христового Воскресіння. У цей світле свято в храмі Архистратига Михаїла служились Воскресна утреня та Святкова Божественна Літургія. Богослужіння очолив о. Андрій Хомишин, настоятель храму Архистратига Михаїла та капелан Академії.

Пропонуємо до Вашої уваги:

АНОНСИ
Від 15 квітня 2018 р., відкривається Греко-католицьке душпастирство Варшава-Бялоленка.
Служба Божа буде служитись кожної неділі o год. 11:30 у каплиці при Римо–католицькій Парафії Пресвятої Богородиці Мати Чудової Любові (NMP Matki Pięknej Miłości).  Адреса:
вул. Мисьліборска 100, 03 – 185 Варшава
ul. Myśliborska 100, 03 – 185 Warszawa Tarchomin

Джерело:  Воїни Христа Царя

вівторок, 10 квітня 2018 р.

10.04.2018р. Б. / Стежками війни: Агенти богослов’я (VIDEO)

Богослужіння, соцмережі та капеланство. Межа між вірою та війною. Священнослужителі з центром у Москві. Хто вони: друзі України чи вороги?



Воїни Христа Царя

суботу, 7 квітня 2018 р.

07.04.2018р. Б. / КИМ ДЛЯ ТЕБЕ Є БОГ?

У кожного своє розуміння Бога.

Хтось каже – це байка, це як наркотик кимось спритно вигаданий, щоби спідручніше обдурювати наївних.

Для когось – це самолюбний тиран, що намагається обмежити свободу і в часі найвищої насолоди, стає на перешкоді з безглуздими моралізаторськими нагадуваннями.

Для інших – це як бухгалтер, який не промине списати усі земні справи, а головно переступи і помилки, щоби Судного дня, як невблаганний лихвар, відкрити список усіх боргів, та ще й з чималими відсотками.

Ще хтось бачить Його, як грізного найманця з яким можна домовитись, щоби той вигубив усіх ворогів і відімстив за усі кривди.

А ще – це нудний старець, що не в змозі зрозуміти веселої молодечої вдачі, начальник, який накладає непосильні повинності, наглядач, що насилає біду за мимовільні переступи, несумлінний суддя, який багатому помножує його несправедливі статки, а чесному віддячує хіба лиш новими випробуваннями і терпіннями, забудькуватий сотворитель, що кинув напризволяще свої творіння, не караючи зла і не винагороджуючи добра.

Скільки людей – стільки розумінь.

В Бога ж одним-однісіньке розуміння людини, одне на всіх: віруючих і невіруючих, добрих і злих, дитинно щирих і скептиків та циніків. Людина у Божому промислі – це та найвища цінність з усього безмежно-сотвореного всесвіту за яку варто було статись творінням і віддати власне життя, прийнявши найганебнішу смерть на хресті.

А КИМ ДЛЯ ТЕБЕ Є БОГ?

Зенон Боровець

Джерело:  Воїни Христа Царя