31.10.2018р. Б. / Святого апостола і євангелиста Луки

Святого апостола і євангелиста Луки

Тропар, глас 5: Апостольських діянь оповісника і євангелія Христового світлого списателя,* Луку преславного, неописанного в Христовій Церкві,* піснями священними святого апостола похвалім як лікаря,* що зціляє людські немочі, природні недуги і душевні язі,* і того, що молиться неперестанно за душі наші. 

Кондак, глас 2: Правдивого благочестя проповідника і несказанних таїн провісника,* звізду церковну, Луку божественного, звеличаймо,* бо Слово вибрало його з мудрим Павлом, учителем народів,* – єдин, що знає тайни серця. 

Святий апостол і євангелист Лука походив з Антіохії Сирійської. Чоловіком він був дуже ученим, добре знав лікарську справу (про це згадує апостол Павло у Посланні до колосян (4, 14): “Вітає вас Лука, любий лікар”). Згідно з переданням, яке збереглося у греків і знайшло своє відображення у їхніх Мінеях, а звідти перейшло і до наших церковних книг, святий Лука був одним із сімдесяти учнів. Це йому і Клеопі дорогою до Емауса об’явився Христос Спаситель після свого Воскресення. Однак святий Лука у своєму Євангелії каже, що описує все так, “як то нам передали ті, що були від початку наочними свідками й слугами слова” (Лк. 1, 2), тобто інші апостоли. Якщо він писав Євангеліє на основі того, що передали йому інші, то сам, очевидно, не міг бути самовидцем життя, чуд, проповідей, страстей, смерти і Воскресення Христового. 

Тому єдине вірне передання, що святий Лука пізнав Христову віру з проповідей апостолів, а найпевніше є те, що охрестив його святий Павло, якого він був невідступним товаришем, аж до кончини апостола. Вірогідним є і те, що святий Лука мав дуже добре знати Пресвяту Богородицю, бо у своєму Євангелії він якнайточніше описує такі великі і святі події, як Благовіщення, зустріч зі святою Єлисаветою, Різдво Ісуса Христа, Обрізання, Стрітення. Мимоволі приходить думка, що він почув усе це від самої Богородиці. Одне з найдавніших передань каже, що святий Лука також був малярем, і він на кипарисовій дошці намалював ікону Пречистої Діви та ікони Спасителя (певно, згідно з описом Пречистої), а також святих апостолів Петра і Павла. 

Святий Лука був, як вже ми сказали, невідступним товаришем апостола Павла. А святий Йоан Золотоустий пише, що був він поставлений священиком і єпископом, сам бо апостол Павло у Другому посланні до коринтян про святого Луку говорить так: “Ми з ним послали брата, якого за Євангелію усі Церкви хвалять і який, крім того, був вибраний Церквами як наш супутник у цій добродійній справі, якій ми служимо на славу самого Господа й на відраду нашу” (2 Кор. 8, 18-19). Так ділили вони всі труди і переслідування, голод і холод – усе порівну. А незадовго до смерти, у Другому посланні до Тимотея, апостол Павло каже: “Один Лука зі мною” (2 Тим. 4, 11). Близько 58 р. святий Лука написав своє Євангеліє, яке є доповненням Євангелій святих Матея і Марка. У своєму Євангелії він особливо звертає увагу на все, що свідчить про велике Боже милосердя. Так, мов для розради грішникам, що каються, переповідає притчі про блудного сина, про доброго пастиря, про митаря і фарисея, про самарянина, про навернення розбійника на хресті та інші. Святий Лука написав також і книгу Діянь апостолів, де, як каже святий Йоан Золотоустий, “в особливий спосіб описано події з життя апостола Павла, який потрудився найбільше від усіх, а описано їх так широко, бо ж автор цієї книги був учнем святого Павла, і то таким добрим і чесним учнем, що до кінця не залишав свого учителя”.

 Діяння апостолів закінчуються другим роком першого побуту апостола Павла у Римі. “А якщо спитає хто, чому святий Лука не описав подальші події, – каже святий Йоан Золотоустий, – то я скажу, що й того досить є для кожного, хто розуміє, що апостоли завжди були зайняті важливими ділами, а головним їх завданням було голосити слово Боже, а не писати книги, тим більше, що вони так багато залишили нам через усне передання”. А про книгу Діянь апостолів святий Йоан Золотоустий пише так: “У цій книзі святий Лука описує сповнення багатьох важливих провіщень Христа, як Зішестя Святого Духа і ту дивну зміну, яка в тій хвилі відбулася в серцях апостолів. З цієї книги ми пізнаємо, яке досконале було життя перших вірних, що, з’єднані Христовою любов’ю, мали в собі наче б одне серце і одну душу, подібно, як мали одну віру і в однакові зодягалися чесноти. З цієї книги дізнаємося про чудесні навернення поган і про заснування святої Церкви, яка є сильною і тривкою опорою правди, проти якої жоден блуд ніколи нічого не вдіє. І в книзі тій ми не мусимо шукати чуд, які творили апостоли, а маємо пізнавати їх діла, пізнавати і наслідувати”. 

Діяння апостолів написані, вірогідно, близько 63 р. Вони є неоціненні і з того огляду, що розбивають усякі фальшиві казки про життя і діла святих Апостолів, які стали поширюватися вже у перші роки їх душпастирської праці. І Євангеліє, і Діяння апостолів було написано прекрасною грецькою мовою і присвячені одному знаменитому християнинові на ім’я Теофіл, згідно з переданням, тодішньому начальнику Ахаї. Після смерти святого апостола Павла святий Лука, як свідчить святий Епіфаній, проповідував у Далматії, Італії і Македонії. Де помер євангелист Лука – достеменно не знаємо. Згідно з одними джерелами, він помер природною смертю у вісімдесят років у Тивах Виотійських. Святий Григорій Богослов наполягає, що євангелист Лука закінчив свій подвиг мученицькою смертю в Патрах Ахайських. Ще одне передання стверджує, що його повішено на оливнім дереві. 

Мощі святого євангелиста Луки за правління Констанція, сина святого Костянтина Великого, було перенесено до Царгорода і поховано в церкві святих Апостолів, згідно з одними джерелами у 357 р, а згідно з іншими – у 360 р. Під час їх перенесення сталося багато чудес, серед інших зцілився один тяжко хворий на ім’я Анатолій. На іконах біля святого Луки зображають сидячого вола. Причина цього сюжету криється у початку Bід святого Луки. Воно починається подією, коли архангел благовістить святому Захарії у храмі Єрусалиму про різдво Йоана Предтечі. А оскільки святий Захарія був священиком, тому, щоб увіковічнити початок Євангелія, біля святого Луки зображають жертвенного вола. 

__________

І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

30.10.2018р. Б. / Християни-кінематографи з США мають намір створити компанію рівня Marvel

Брати Енді і Джон Ервін мають намір об'єднати кінематографів-однодумців, створивши християнську компанію, аналогічну Pixar або Marvel.

Енді і Джон Ервін - режисери фільму «Можна тільки уявити» (I Can Only Imagine), який зібрав в прокаті 83,5 мільйона доларів при бюджеті всього 7 млн. Він став найкасовішим незалежним фільмом 2018 року і найуспішнішим проектом кіностудії Roadside Attractions, повідомляє Християнський Мегапортал invictory.com з посиланням на The Christian Post.

У своєму недавньому інтерв'ю для Baptist Press Джон Ервін розповів, що тепер їх творчий дует запускає нову виробничу компанію і починає роботу над серією фільмів, які отримали підтримку в Голлівуді.

«Голлівуд реагує на успіх, - сказав Джон Ервін. - Успіх - це голлівудська валюта».

Нова кінокомпанія, що отримала назву «Kingdom» («Царство»; назва є посиланням до тексту молитви «Отче наш»), є спільним проектом братів Ервін і їх давнього партнера з кіновиробництва Кевіна Даунса (Kevin Downes). Джон описав нове підприємство як «конвеєр фільмів, заснованих на реальних подіях», які будуть поширювати євангельські ідеї та «служити Церкві».

«Християнський Pixar або християнський Marvel», - так визначив Дж. Ервін задум творців нової кінокомпанії.

«З самого початку нашою метою було вивести Євангеліє на ширшу сцену, просуваючи якісні фільми, засновані на вірі, розповідаючи історії, які знаходять відгук як у християн, так і нехристиян, залишаючись відданими нашій вірі», - написали брати Ервін на своїй сторінці в Instagram.

Деякі з фільмів Kingdom будуть продюсувати і ставити самі брати Ервін, деякі вийдуть під керівництвом Кевіна Даунса. Але, так як засновники кінокомпанії мають намір просувати свої фільми на світовому ринку, вони планують запрошувати до співпраці інших режисерів.

Прокатом картин займеться одна з найвідоміших американських медіакомпаній - Lionsgate. За словами Джона Ервіна, керівництво цієї компанії «розбирається в ринку релігійних фільмів».

«Вони проявили справжню кмітливість. На мій погляд, кіностудії, яка була б готова з такою енергією і готовністю вкладати ресурси в фільми про віру, ще не було», - заявив Джон Ервін. Ще в серпні 2018 року Lionsgate підписав з Kingdom контракт на розробку, режисуру і виробництво майбутніх художніх фільмів і телевізійних програм.

Список перших проектів нової кіностудії буде оголошений на щорічній Національній конференції релігійних мовників в 2019 році.

Про свою підтримку нової кіностудії заявили керівники найбільших медіакомпаній Motion Picture Group і Television Group. У спільній заяві глави цих компаній Джо Дрейк (Joe Drake) і Кевін Беггз (Kevin Beggs) відзначили, що вони пишаються розширенням партнерства з Ендрю Ервіном, Джоном Ервіном і Кевіном Даунсом.

Джерело:  Воїни Христа Царя

29.10.2018р. Б. / Молитва за хороший день на роботі

Помолися її і те, що складне, стане легким, дякуючи Богові! Не живіться страхом, а спокоєм Божим! „Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався“ (Псалом 55:23).

Моліться цю молитву:

Боже, дай мені сьогодні:

енергію, необхідну для виконання моєї роботи,

наполегливості, щоб зробити це добре,

самодисципліна, яка допоможе мені старанно працювати:

навіть якщо ніхто не побачить моєї роботи;

навіть якщо ніхто не хвалитиме мене за роботу;

навіть якщо ніхто не поважатиме мою роботу;

 

Самодисципліни, яка допоможе мені виконувати все якнайкраще.

Доброзичливості, щоб зі мною було легко жити і працювати.

 

Допоможи мені сьогодні бути розрадою для сумних.

Допоможи мені бути другом для самотніх.

Допоможи мені сьогодні, підтримати розчарованих.

Допоможи мені сьогодні допомогти тим, хто цього потребує.

Допоможи мені сьогодні зміцнити тих, хто слабкий.

Нехай  Святий Дух Святий дає мені сили і мужності через Христа, Господа нашого

АМІНЬ.

Ось фрагмент, який дасть вам спокій і нагадає, наскільки ви важливі в очах Бога:

„Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі.
Хіба не за шага продається пара горобців? А проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого.
А вам же все волосся на голові пораховано!
Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох горобців” (Матея 10, 28-31)

Переклад Наталії ПАВЛИШИН

Джерело:     ДИВЕНСВІТ

27.10.2018р. Б. / Папа: Здоров’я – це загальне право, а не споживче благо

У контексті глобальної конференції ВООЗ з первинної медико-санітарної допомоги Папа закликав об’єднати зусилля, щоб зробити медичні послуги доступними для всіх.

«Здоров’я – це не споживче благо, а загальне право: об’єднаймо зусилля, аби медичні послуги були доступними для всіх», – із таким закликом, поширеним через аккаунт @Pontifex в Твіттері, Папа Франциск підтримав праці учасників Глобальної конференції з первинної медико-санітарної допомоги, що від 25 до 27 жовтня 2018 р. відбувається в столиці Казахстану м. Астані. Її організатором є ВООЗ у співпраці з ЮНІСЕФ (Дитячий фонд ООН) та казахським урядом.

Підприємницький підхід в медицині може стати загрозливим

Про доступ до охорони здоров’я Папа Франциск висловлювався неодноразово. За його словами, саме медична сфера є тим сектором, в якому панівна «культура відкинення немов непотребу» проявляє свої болючі наслідки. Таку думку він висловив, промовляючи 10 лютого 2017 р., до учасників зустрічі, організованої Комісією в справах харитативного служіння та охорони здоров’я Італійської Єпископської Конференції.

«Коли хворий перестає бути в центрі та сприйматися з огляду на свою гідність, з’являються наставлення, які можуть призвести навіть до спекуляцій на горі інших. І це дуже серйозно! Необхідно бути пильними, насамперед, тоді, коли пацієнтами є літні люди із дуже послабленим здоров’ям, якщо вони уражені серйозними недугами, коштовними в лікуванні, або є особливо важкими, як психіатричні хворі. Підприємницька модель у медичній сфері, якщо застосовувана без розрізнення, замість оптимізації ресурсів загрожує продукуванням “людських відходів”. Оптимізувати ресурси означає використовувати їх у солідарний та етичний спосіб, а не обтяжувати становище найуразливіших», – говорив тоді Святіший Отець, цитуючи своє послання з нагоди Всесвітнього дня хворого 2017.

Джерело:     НОВИНИ ВАТИКАНУ

26.10.2018р. Б. / 5 маніпуляцій про сексуальні скандали у Церкві, які і ви вважали правдою

Випадки сексуальних зловживань священиків щодо неповнолітніх – це безперечно доведений факт, який не треба ані заперечувати, ані тим більше виправдовувати. Адже ким би не був кривдник, насилля над дітьми – це величезне зло, а особливо, коли це здійснює людина, яка має вести їх до Бога та користуватися їхньою повною довірою та авторитетом. Проте чи мені одному здається, що сьогодні маємо справу з цілеспрямованою антиклерикальною атакою, яка під приводом висвітлення гріхів членів Церкви, намагається знищити або принаймні послабити роль Католицької Церкви у суспільстві. Адже правда далеко не така, якою її подають ЗМІ.

Міф 1. Всі звинувачені – винні

Кожного дня стають відомими чергові факти насилля католицьких служителів над дітьми. І, на жаль, значна частина з них дійсно мала місце у минулому. Проте звинувачений не означає винний. І чимало духовних осіб в ході розслідування було визнано судом невинними, а всі закиди виявилися фальшивими. Але чи ви чули з новин хоча б про одного католицького священика, якого було виправдано, а преса спростувала свою ж інформацію? А для деяких пастирів це коштує не лише доброго імені, але й життя. Так, італійський священик Джорджіо Джовоні (Giorgio Govoni) після почутих звинувачень у сексуальних домаганнях помер від серцевого нападу ще в кабінеті адвоката. Через рік місцева прокуратура визнала всі звинувачення неправдивими, адже виявилося, що всі 13 дітей за намовою своїх батьків, дали фальшиві свідчення1. Чи історія з міністрантом Даніелем Галлагером (D. Gallagher), який звинуватив двох священиків та директора школи у зґвалтуванні у 1998 р.. Як відшкодування за це, він отримав 5 млн. доларів від однієї з американських дієцезій. Один із звинувачених священослужителів, о. Енжельгальд ( Engelhard), у 2014 р. помер у в’язниці І лише через три роки після його смерті внаслідок повторного розслідування виявилося, що свідчення не були належним чином перевірені поліцією, яка навіть закрила очі не певні нестиковки, тільки щоб швидше посадити священиків2.

У США з понад 4400 священиків звинувачених у сексуальних зловживаннях над дітьми, у ході розслідування визнали невинними 4300. У ЗМІ, посилаючись на рапорт Раяна (про насилля у католицьких навчальних закладах з 1936 р.), подають, що жертвами католицького духівництва стали 2,5 тис. осіб. Натомість реальна кількість доведених фактів коливається у межах 4003. У Німеччині на 250 000 випадків сексуального зловживання неповнолітніми у період з 1995 р. лише 94 має відношення до Церкви (0, 04%)4.

У 2004 році світ побачив Рапорт Дон Джай, який охоплює Церкву США з 1952 по 2002 р. У той час кількість священиків, які служили у Церкві становила 109.694. Загальна кількість осіб, що звернулися зі звинуваченнями (включаючи тих, які не мали доказів підтвердження) – 10.667. У тому числі близько 3000 звинувачень, які були внесені вже після смерті священика. Загальна кількість звинувачених священиків становила 4.392 (4,0% від загальної у Церкві). 384 священиків (0,3 %) постали перед судом, з них винними визнали 252 (0,2%). 3300 осіб на час початок розслідування вже померли. До тюремного ув’язнення присудили бл. 100 (0,09%)5.

Дійсно, це жахливі цифри, які свідчать про шкалу проблеми, адже кожен випадок – це величезна трагедія дитини. Але хіба трагедією також не є знищене ім’я, репутація а часом і життя невинної людини, яка стала мішенню критики за вчинки, яких вона не робила. Для багатьох людей звинувачення священиків, особливо тих, які вже померли – це шлях заробити легкі гроші і отримати компенсацію від Церкви. Було підраховано, що Католицька Церква у США виплатила понад 1,5 млрд. доларів компенсації жертвам6.

Навіть вийшла друком книга Девіда Пєра (David F. Pierre’a), «Catholic Priests falsely accused: The Facts, The Fraud, The Stories»7. Автор доводить, що в одній американській єпархії 1/3 всіх закидів щодо священиків виявилася неправдивою8. Щодо найновішого рапорту з Пенсільванії 2018 року, то він містить імена священиків, починаючи з 40-х рр. минулого століття, які не постали перед судом через смерть, давність злочину та відсутність вірогідних доказів, які б говорили про вину священика. З точки зору закону вказані священики є невинними, адже їхній злочин не був підтверджений у суді. Це очевидно не заперечує можливих фактів сексуального насилля, але і їх не доводить. У більшій мірі звинувачення стосуються померлих, які не можуть ані спростувати, ані визнати свій злочин. Тоді як медіа повідомили про 300 священиків-гвалтівників і 1000 жертв.

Але чи легко відстояти своє добре ім’я та невинність у суді в атмосфері, коли священик у суспільстві це синонім педофіла. Залишається лише чекати на суд Божий. 

Міф 2. Целібат – причина зловживань.

Існує твердження, що сексуальні скандали відносяться виключно до Католицької Церкви і вина у всьому – в обов’язковому целібаті духовенства. Але як показали дослідження у США з 1991 по 2000 рр. з усіх фактів педофілії – 40–60 % відбувається у патологічних родинах, 10 % на території шкіл, і менше 1 % католицькими священиками.

Так, на офіційній сторінці Департаменту Правосуддя США, Бюро реєстрації сексуальних злочинів вказано, що 1992–2000 щорічно відбувається від 89 355 до 149 800 випадків насилля над неповнолітніми. Лише у 2012 р. було зафіксовано 63.939 випадків сексуального насилля над дітьми9. Цей показник перевищує загальну кількість всіх звинувачень щодо духовенства за п’ятдесят років. Можна навіть говорити про епідемію сексуального насилля над дітьми у США, адже на думку соціологів близько 25 % жінок і 15 % чоловіків зазнали наруги перед своїм повноліттям10. Нині відомо про близько 1,8 мільйони жертв зґвалтувань серед підлітків11. Якщо ж перенести вищевказану статистику на кількість неповнолітніх американців, то кількість жертв може становити 5.5 млн хлопців і 9,2 млн дівчат12.

Наприклад, у Нью-Йорку кожного дня ґвалтується вчителями одна дитина. Проте навіть за наявності визнань злочинців, жоден з них не був покараний і лише 1 % справ подали до поліції13. Наприклад, у сусідній Польщі станом на 2013 р. за педофілію відбуло покарання 1454 засуджених. Серед них 900 були безробітні, 70 мулярі, 30 – слюсарі, 30 – рільники, 25 – автомеханіки, і лише 1 – це католицький священик. Звичайно, навіть один – вже забагато, проте це показує наскільки медіа викривляють реальну картину сексуальних злочинів, адже педофілія чи сексуальні скандали нині майже виключно асоціюються з саном священика чи католицьким середовищем14.

Жодне дослідження не виявило взаємозв’язку між целібатом і сексуальними злочинами. Проте однією з причин сексуальних злочинів могло бути відсутність ефективної формації до целібату і правильного усвідомлення власної сексуальності. А також культурне середовище, просякнуте гедоністичними ідеями, задоволенням власних сексуальних потреб15. Немає даних, що підтверджували вибір священства чи чернецтва легшим доступом у майбутньому до дітей.16.

Міф 3. Сексуальні скандали – це лише католицька проблема.

Протестанти також боряться з цією проблемою. В травні 2015 р. англійське видання подало інформацію, що методисти перепросили за 1885 випадків сексуальної наруги протягом останніх 60 років17. І мова йде не лише про традиційні протестантські гілки, але й про євангельських християн. Журналіст Катрін Джонес (Kathryn Jones) з The Nation з 30 червня 2017 р. відмітила, що ще у 2007 р. «євангельські протестанти обігнали католиків» за кількістю зловживань. Адже середня річна кількість злочинів становить 260, а в католиків – 22518. При чому більшість випадків стосується не священнослужителів, а волонтерів19. Проте через конфесійну різноманітність протестантів суспільство не схильне пов’язувати скандали у окремих спільнотах між собою, тоді як один злочин у католиків переноситься на всю Церкву. Протягом 2010 – 2016 рр., англійські суди у десяти процесах засудили загалом 260 учасників «ісламських педофільських банд» пакистанського походження за спільні зґвалтування неповнолітніх дівчат у віці 11-13 років чи примусу їх до проституції20. Рабин і водночас професор права і етики Артур Гросс Шеффер (Arthur Gross Schaefer) вказує, що випадки педофілії зафіксовані і в середовищі рабинів 21.

Міф 4. Більшість випадків – це педофілія.

У 60 % випадках усіх сексуальних скандалів стосувалося ефеболії (сексуального акту з юнаком), 30 % гетеро сексуальних злочинів і лише 10 % – педофілії, тобто сексуального акту з дитиною, що не досягла статевої зрілості22. Щодо даних з США, то вони показують, що 80 % всіх жертв становили хлопці у віці з 11 по 16 років, 22, 6 % – це хлопці у віці 10 років або молодші, 51 %, у віці між 11 і 14 р., а 27 % – старші 15 років23. Дані з Ірландії показують схожу тенденцію. З усіх жертв на одну жертву дівчину припадало 2 або 3 хлопця24. Дорослі гетеросексуальні чоловіки є винуватцями більшості злочинів на сексуальному тлі у відношенні до хлопців і дівчат перед досягненням зрілості, а дорослі гомосексуальні чоловіки використовують частіше юнаків у період статевого дозрівання25. Частка педофілів серед гомосексуалістів коливається від 9 до 40%26 . Зафіксовані випадки педофілії у 10 разів частіші серед гомосексуалістів, ніж серед гетеросексуальних чоловіків. Науковий журнал «Journal of Sex Research» стверджує, що хоча гомосексуалістів у суспільстві у 20 разів менше за гетеросексуальних чоловіків, серед геїв зафіксовано третину всіх злочинів щодо сексуального розтління дітей27 Зі 100 осіб, що несли ув’язнення за наругу над дітьми у 1991 р. у Центрі Лікування небезпечних Сексуальних хвороб у Массачусетсі, одна третина була гетеро сексуальна, одна третина – гомосексуальна, а решта бісексуальна28. У Франції 129 засуджених геїв29 визнали, що мали контакт загалом з 11 007 хлопцями (у середньому 85 на одного чоловіка). Абель та інші вказують, що ґвалтівники дівчат мали по 20 жертв, а ті що зґвалтували юнаків, у середньому кривдили по 150 осіб. 30.

Все частіше у Церкві починають лунати голоси, що пора називати все своїми іменами. І маємо справу не з педофільськими скандалами, а з випадками гомосексуального насилля над юнаками31. Не дарма, Ватикан вже декілька разів видавав інструкції, де заборонялося приймати чоловіків з потягом до своєї статті до семінарій32. На жаль, у деяких дієцезіях та чернечих орденах на Заході проігнорували цей заклик, вбачаючи у цьому ознаки дискримінації33. Плоди ж їхніх виборів пожинаємо досі.

Міф 5. Більшість всіх звинувачень стосуються сьогодення.

Більшість випадків сексуальних зловживань мали місце у минулому і лише тепер правда про них стала відомою. І хоча скандал у США вибухнув у 2002 р. і тоді стало відомо про 33 % випадків насилля ( у період з 1990 по 2002 р. загалом виявлено 8.555 звинувачень) більшість з них мали місце за декілька десятиліть до цього34. Соціологи і криміналісти зафіксували зріст випадків сексуальної наруги з боку священиків з 50 до 80хх рр. ХХ сторіччя. Потім відзначався виразний спад. Так, 939 зафіксованих звинувачень відносять до 1950– 1960 рр., 2533 до періоду з 1960 по 1969 р., 3.445 до 1970– 1979, 2.074 –1980-1989 і лише 603 до 1990–2002. Тобто більше 70 % всіх випадків стосувалося 50-80 років, тоді як на останні 22 роки припадає 27,7 % звинувачень35. Як подає Ватикан з 2007 по 2009 середня кількість виявлених фактів зловживання з цілого світу становила 25036 За останні 10 років до Конгрегації надійшло 3420 випадків зловживань і більшість з них стосується 50, 60, 70 i 80-х рр. минулого століття 37

У американських дослідженнях встановлено, що священики висвячені на початку 70-хх років ХХ століття частіше, ніж священики, які були висвячені пізніше чи раніше допускалися до сексуальних злочинів щодо неповнолітніх і загалом ламали присягу целібату38. Так, Близько 10 % священиків, рукоположених у США 10% в період з 1970–1975 р. були звинувачені у використанні неповнолітніх39.

Це, по-перше, пов’язано з кризою формації священства і взагалі семінарій на хвилі «після соборної ейфорії», коли в ім’я оновлення руйнували все, що асоціювалося з традиційним католицьким порядком. Тим більше у той час у розпалі була і сексуальна революція, яка не могла не вплинути на католицькі структури, які перебували у пошуках своєї нової тотожності. Звідси і суцільна анархія та пусті монастирі та семінарії. Не варто забувати, що Католицька Церква була однією з головних мішеней комуністичних спецслужб. Як стверджувала колишня марксистка Белла Додд (Bella Dodd), Сталін наказав заслати у американські семінарії 1100 комуністичних агентів серед яких були атеїсти, марксисти та гомосексуалісти, щоб знищити Католицьку Церкву з середини. Вони мали також завдання підготувати собі заміну, яка б продовжувала їхню справу40.

PS: Як католику, мені безперечно соромно за гріхи і злочини священиків моєї Церкви. Але як журналісту у мене не менше почуття сорому за моїх колег, які у пошуках сенсацій чи з ідеологічною користю йдуть на компроміси з правдою.

1 Joanna Bątkiewicz-Brożek Fałszywie osądzeni // GN 23/2012

2 Pink Panther „Pedofilia w Kościele” czyli ostateczne rozwiązanie kwestii katolickiej//Polityka Polska

3 Kościół, pedofilia, statystyka //http://apologetyka.org/

4 Kościół, pedofilia, statystyka //http://apologetyka.org/

5 John Jay College of Criminal Justice (2004), “Executive Summary”, The Nature and Scope of Sexual Abuse of Minors by Catholic Priests and Deacons in the United States 1950–2002 (PDF), United States Conference of Catholic Bishops, ISBN 1-57455-627-4, retrieved February 7, 2012

6 http://www.americamagazine.org/content/article.cfm?article_id=3497

7 USA: księża niesłusznie oskarżani// PCh24.pl:

8

9 “Неправомірне поводження з дітьми 2012 року”, Міністерство охорони здоров’я та соціальних служб США, Адміністрація для дітей та сімей, Адміністрація з питань дітей, молоді та сім’ї, Дитяче бюро.

10 ексуальне насильство над дітьми: які батьки повинні знати”, Американська психологічна асоціація. ( http://www.apa.org/pi/families/resources/child-sexual-abuse.aspx ) (19 лютого 2014 року)

11 Кілпатрік, Д., Р. Акіерно, Б. Сондерс, Х. Реснік, К. Бест, П. Шнарр, “Національне опитування підлітків”, м. Чарльстон, штат Колорадо: Медичний університет Південної Кароліни, Національний центр дослідження та лікування потерпілих від злодіїв , 1998 р.

12 Pink Panther „Pedofilia w Kościele” czyli ostateczne rozwiązanie kwestii katolickiej//Polityka Polska

13 Jenkins, „Paedophiles and priests”

14 Jeden ksiądz na półtora tysiąca skazanych – gdzie ta pedofilia w kościele? //https://wpolityce.pl/ http://www.senat.gov.pl/gfx/senat/userfiles/_public/k8/dokumenty/stenogr...

15 Connors, C. (1994). Keynote address to National Catholic Council on Alcoholism. Waszyngton: St. Luke’s Institute.

Cozzens, D. (2000). The Changing Face of Priesthood. A Reflection on the Priests’s Crisis of Soul. Collegeville: Liturgical Press.

Hoge, D. (2002). The First Five Years: A Study of Newly Ordained Catholic Priests. Collegeville: Liturgical Press. Loftus, J. A. (1999). Sexuality in priesthood: Noli me tangere. W: T. G. Plante (red.),

Bless Me Father for I Have Sinned (s. 7–19). Westport, Londyn: Praeger.Loftus, J. A. (2004). What have we learned? Implications for future research and formation. W: T. G. Plante (red.), Sin against the Innocents. Sexual Abuse by Priests and the Role of the Catholic Church (s. 85–96). Westport, Londyn: Praeger.

16 Keenan, M. (2012). Child Sexual Abuse & The Catholic Church. Oxford: Oxford

University Press.

17 https://www.theguardian.com/commentisfree/2015/may/29/protestants-abuse-catholics-methodist-church

18 http://sandpointreader.com/sex-abuse-among-evangelicals-worse-catholics/

19 Clayton, „Christian Science Monitor”, kwiecień 2002

20 http://www.dailymail.co.uk/news/article-2268395/Adil-Rashid-Paedophile-claimed-Muslim-upbringing-meant-didnt-know-illegal-sex-girl-13.html

https://www.mirror.co.uk/news/uk-news/britains-worst-ever-child-grooming-12165527

21 Jenkins, „Paedophiles and priests”

22 Terry, K. (2008). Stained glass: The nature and scope of child sexual abuse in the

Catholic Church. Criminal Justice and Beheaviour, 35(5), 549–569.

23 Bono, Agostino. “John Jay Study Reveals Extent of Abuse Problem”. Reese, Thomas J. (2004-03-22). “Facts, Myths and Questions”. America. New York City. Archived from the original on 2010-04-20. Retrieved 2009-07-29. John Jay College of Criminal Justice (2004), “4.3: Characteristics of children who alleged sexual abuse by Catholic priests”, The Nature and Scope of Sexual Abuse of Minors by Catholic Priests and Deacons in the United States 1950–2002 (PDF), United States Conference of Catholic Bishops, ISBN 1-57455-627-4, retrieved February 7, 2012

24 (Murphy Report, 2009 Keenan, M. (2012). Child Sexual Abuse & The Catholic Church. Oxford: Oxford

University Press.

25 Jenny, C., Roesier, T., Poyer, K. (1994). Are children at risk for sexual abuse by homosexuals? Pediatrics, 94, 41–44.

26 Strzemecki G. Gender – ideologia państwowa Rzeczpospolitej/ G.Strzemecki. – Warszawa, 2014. S. 144.

27 Kurt Freund, Robin Watson, and Douglas Rienzo, “Heterosexuality, Homosexuality, and Erotic Age Pre­ference”, The Journal of Sex Research 26, No. 1 (February, 1989): 107.

28 Interview with Dr. Raymond A. Knight at his presentation, Diff erential prevalence

personality

disorders in rapists and childmolestern, [w:] Eastern Psychological Assn Convention, New York 4/12/91.

29 Dr Edward Brongersman as quoted by tom O’Carrol in Paedophilia: the radical case

Boston: Alyson, 1982.

30 Abel G.G. et al. Self-reported sex crimes of nonincarcerated praphiliacs, [w:] Jinterpersonal Violvence

1987;2,3-25.

31 Biskup Morlino_ Musimy zaprzestać akceptacji homoseksualnych ekscesów – PCh24.pl –

32 ВСТАВ ДОКУМЕНТ ЯКИЙ ЗАБОРОНЯЄ ВСТУПАТИ ГОМОСЕКСУАЛІСТАМ ДО СЕМІНАРІЇ.

33 Ksiądz Zieliński: Seminaria ignorują zakaz przyjmowania

Homoseksualistów PCh24.pl_-_Prawa_Strona_Internetu._Informacje_z_życia_Kościoła_i_prawicowa_publicystyka

34 John Jay College of Criminal Justice (2004). The Nature and Scope of Sexual Abuse of Minors by Catholic Priests and Deacons in the United States, 1950–2002. Waszyngton: United States Conference of Catholic Bishops.

35 Pink Panther „Pedofilia w Kościele” czyli ostateczne rozwiązanie kwestii katolickiej//Polityka Polska

36 Cucci, G., Zollner, H. (2011). Kościół a pedofilia . Kraków: WAM.

37 Pedofilia wśród księży statystyki. Watykan pokazuje// Polskie Radio

38 Jacek Prusak SJ Duchowny-pedofil, czyli kto?

39 John Jay College of Criminal Justice (2004). The Nature and Scope of Sexual Abuse of Minors by Catholic Priests and Deacons in the United States, 1950–2002. Waszyngton: United States Conference of Catholic Bishops.

40 Grzegorz Górny_ komunistyczna agentura od lat niszczy Kościół od wewnątrz – PCh24.pl

Бучковський Олександр

Джерело:      РОДИНА

24.10.2018р. Б. / Складні запитання: поминання покійних

На чому ґрунтується поминання покійних на 9-й, 30-й, 40-й день?

Таїнство Хрещення, тобто народження «від води і від Святого Духа», залучає людину до вічного життя, паростком якої стало воскресіння Ісуса Христа. Цілющий потік, який проходить через життя охрещених, не висихає із закінченням їхньої земної мандрівки, тому що, як свідчить заупокійна Літургія, «у вірних Твоїх, Господи, життя переображається, але не віднімається, і, коли руйнується його земне житло, воно знаходить на небесах обитель вічну». Від початку існування, визнаючи спільність всього містичного тіла Христа, «Церква мандрівників з великим благоговінням шанувала пам'ять покійних, і, оскільки свята і благочестива думка молитися за померлих, щоб вони звільнялися від гріха (пор. 2 Макк 12, 45), вона возносить за них заупокійні молитви». Насамперед це заупокійна Літургія. Євхаристійну жертву за покійних Церква приносить для того, щоб через спільність усіх членів Тіла Христового одні отримували духовну допомогу, а інші – розраду в надії.

Християнські літургійні молитви за померлих, що беруть початок з найдавніших часів, свідчать про віру в те, що есхатологічна євхаристійна трапеза і є істинний християнський refrigerium, що можна витлумачити як «місце прохолоди і спочинку».

У різні епохи і відповідно до різної культурної та обрядової сприйнятливості сформувалася традиція специфічних днів, коли особливо проявляється молитовна пам'ять про спочилих у Христі.

Церква приносить євхаристійну жертву за покійних не тільки з нагоди поховання, але і на третій, сьомий і тридцятий дні, а також у річницю смерті. 2 листопада Церква завжди має Літургію за всіх покійних вірних, за них також моляться на Літургії годин. Але і щодня як на Літургії, так і на Літургії Вечірні, Церква молиться за померлих, щоб Господь упокоїв їх у Своєму світлі, мирі та блаженстві. Так, Друга євхаристійна молитва говорить: «Пам'ятай братів і сестер наших, покійних у надії воскресіння, і всіх спочилих у Твоєму милосерді, і прийми їх у світло лиця Твого».

Звідки ж взялися саме третій, сьомий, тридцятий дні та річниця? Ці часи згадуються в найдавніших літургійних книгах, наприклад, в Гелазіанському сакраментарії, VIII століття, але містить у собі більш ранні літургійні тексти римського обряду. У них пропонується здійснювати пам'ять про померлого на третій і сьомий день і в річницю смерті.

Помісні Церкви знали й інші встановлені дні для поминання покійних, про що свідчить, наприклад, похвальне слово святого Амвросія, вимовлене на сороковий день з дня смерті Феодосія. Він каже, що одні дотримуються третього і тридцятого днів, а інші – сьомого і сорокового.

Згідно з Апостольською постановою (IV століття), на Сході було прийнято поминати покійного на третій, дев'ятий і сороковий день з моменту смерті. В основу такого хронологічного порядку, який походить від вавилонських астрологічних концепцій, лягло переконання, що душа блукає біля тіла покійного впродовж трьох або дев'яти днів після смерті, поступово віддаляючись від нього аж до сорокового дня, коли нарешті вона відходить до своєї остаточної долі. Такі ідеї проникли в грецькі та римські язичницькі звичаї. Так, римляни приносили похоронні пожертви на дев'ятий день (новендіале).

У християнському Римі та в християнській Африці традиційними днями поминання стали третій день, сьомий і тридцятий. Ця традиція ґрунтувалася на Святому Письмі. По-перше, Ісус воскрес із гробу на третій день, у Старому Завіті також є згадка про певні дні поминання: Йосип дотримувався семиденного трауру за покійним батьком Яковом, про що йдеться в Книзі Буття (50). У книзі Сираха теж згадується про звичай плакати над покійним сім днів (Сир. 22). Число «сім» пов'язане з суботнім відпочинком, що символізує також відхід в інший світ (про це є згадки у св. Августина); Аарона і Мойсея народ оплакував тридцять днів. Саме довкола цих біблійних згадок вишикувалася літургійна традиція поминання покійних, причому для різних категорій покійних були встановлені різні дні поминання. Так, згідно з Гелазіанським сакраментарієм, за монахів служили заупокійну Літургію на третій, сьомий, дев'ятий і тридцятий день, а за іншими джерелами – тільки в день поховання і на третій день; за доброчесного мирянина служили Літургію на третій день, а іноді також на дев'ятий і тридцятий, а за грішника, який покаявся, – або на тридцятий, або на сьомий день, причому його рідні повинні були дотримуватися семиденного посту.

Особливе значення завжди мав євхаристійний спомин покійних у річницю смерті або в річницю поховання. Тоді як язичники святкували день народження покійного (dies natalis), для християн цим днем ​​– dies natalis – було народження у Христі, який і відзначали літургійно. Про це говорить Тертуліан: «Oblationes pro defunctis, pro natalicis, annua die facimus». Про те ж свідчить св. Амвросій.

Крім процитованого Гелазіанського сакраментарія, третій, сьомий, тридцятий дні та річниця як дні євхаристійного поминання покійного засвідчені в інших латинських літургійних документах, наприклад, в Додатку до Григоріанського сакраментарію, в Римському міссалі 1570 року, в Римському міссалі 1962 року.

У сьогоднішньому Римському міссалі відсутня вказівка ​​на певні дні поминання покійного, крім річниці. Однак це не перешкоджає літургійним поминання згідно з помісними звичаями, які відображаються також у літургійних посібниках єпископських конференцій.

Але в Церкві на Заході збереглася і традиція дев'яти днів поминання, яка стосується кончини Римського Папи: заупокійні Літургії за померлого Папу відбуваються впродовж дев'яти днів.

Таким чином, традиційні дні поминання в Церкві на Заході існують відповідно до літургійної наступності та пояснюються насамперед біблійними міркуваннями. Ймовірно, більш глибоке коріння цих традицій і символіки чисел треба шукати в дохристиянських звичаях. У будь-якому випадку, зв'язок поминання покійних у певні дні з будь-якими уявленнями про стан душі після смерті не є частиною віровчення Католицької Церкви.

Що стосується православного звичаю поминати покійних у певні дні, то, швидше за все, вони мають таке ж походження, хоча, як бачимо, на Сході традиція склалася дещо інакше. Пояснюючи традицію дев'яти і сорока днів, православні священнослужителі наводять одкровення, дане св. Макарію Олександрійському. Згідно з цим одкровенням, «коли на третій день буває в Церкві приношення, то душа померлого отримує від ангела, що її стереже, полегшення в скорботі». У цьому свідченні докладно описується стан душі впродовж певної кількості днів після смерті. На дев'ятий день, відповідно до цього одкровення, душа після поклоніння Богові та споглядання раю вирушає в пекло, де їй показують муки, приготовані для нечестивих. Душа залишається там ще тридцять днів, а на сороковий день Суддя визначає їй відповідне місце. «Отже, правильно робить Церква, роблячи поминання про покійних», – підсумовує св. Макарій Олександрійський.

Згідно з католицьким віровченням, викладеним у Катехизмі Католицької Церкви на основі Святого Письма та багатовікового учительства Церкви, душа отримує відплату в момент смерті. Суть цього приватного суду над померлим – «у співвіднесенні його до Христа, або через очищення, або через безпосередній вступ у вічну радість, або через негайне прокляття навіки» (1022). Таким чином, немає жодних підстав вважати, що існують певні відрізки часу, впродовж яких душа блукає поблизу тіла або ж перебуває після розлучення з тілом у певному невизначеному стані.

Джерело:      Воїни Христа Царя

23.10.2018р. Б. / На парафії Святого Володимира Великого в Рудно відбувся соціально-культурний захід «Особливі історії особливої молоді»

Черговий соціально-культурний захід за участю молоді з особливими потребами, якою опікується БФ "Карітас - Львів УГКЦ", відбувся 21 жовтня, у неділю, на парафії Святого Володимира Великого у Рудно. Цього року це вже десята поїздка у культурно-освітні заклади області і парафії з фотовиставкою та виставкою-ярмарком, які популяризують успіхи і таланти молоді з особливими потребами.

Гостей гостинно зустрів настоятель храму о. Юрій Воловецький. Парафіяни оглянули фотовиставку, де були представлені портрети молодих людей (автор - Катерина Птаха), почули про діяльність "Центру дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами" БФ "Карітас - Львів УГКЦ", а також побачили і мали можливість придбати вироби, виготовлені руками друзів. Особлива молодь пригощала всіх гарячими кавою, чаєм та солодощами.

Директор БФ «Карітас – Львів УГКЦ», синкел соціального служіння Львівської Архиєпархії УГКЦ висловлює подяку парохам, священикам за відкритість і можливість популяризувати історії особливої молоді. Зокрема, такі заходи відбулись на парафіях Успення Пресвятої Богородиці у с. Лапаївка (настоятель о. Михайло Гарват), Святого Миколая у смт. Глиняни (настоятель о. Андрій Лукачик). Пожертви підуть на розвиток "Центру дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами".

Захід відбувався за підтримки Львівської освітньої фундації в рамках всеукраїнського проекту "Активізація соціального служіння у громадах".

Джерело:     Благодійний Фонд «Карітас Львів УГКЦ»

22.10.2018р. Б. / У Львові відбувся з’їзд Президентів Асоціацій лікарів-католиків Європейської Федерації

19 жовтня 2018 року відбувся з’їзд Президентів Асоціацій лікарів-католиків Європейської Федерації (FEAMC) у Львові.

В рамках візиту відбулося урочисте прийняття гостей на рівні міста й області, а відтак делегація мала нагоду зустрітись із Високопреосвященним владикою Ігорем, Архиєпископом і Митрополитом Львівським. З нагоди з’їзду Митрополит звершив Архиєрейську Божественну Літургію в Архикатедральному Соборі святого Юра (м. Львів, пл. Св. Юра, 5). Під час проповіді, звернувшись до гостей, Архиєрей наголосив на тому, що як до святого апостола Томи, день якого ми сьогодні звершуємо, звернувся сам Господь, розвіявши його попередні сумніви та показавши справжню силу віри – так і лікарі-католики, кожен на своєму місці, є покликаними ділитись цим даром на місці своєї праці, яка є воднораз місцем свідчення віри.

Після Літургії Митрополит вручив грамоти представникам Українського товариства лікарів-католиків, та уділив своє Архиєрейське благословення.

Повідомив о. Сергій Білоконь, голова референтури медичного капеланства Львівської Архиєпархії 

Джерело:      Прес-служба Львівської архиєпархії УГКЦ

21.10.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Гл. 2,16–20:  «Живу вже не я, а живе Христос у мені»

Слова великі, знамениті, але такі далекі від нашого реального життя. Чи хтось із нас відважиться промовити ці слова? Чи хтось має відвагу лиш таке подумати? Апостол Павло свідчить це, говорить про це, взиває до цього! 

Ісус Христос живе в кожному з нас. Ми сотворені на Його образ Божий. Через хрещення ми дозволили Господу перебувати з нами. Але часто ми не дозволяємо Господеві виявлятися через нас в реальному нашому житті. 

Погляньмо на годину, день свого життя. Скільки можемо сказати, що Бог розпорядився нами? А скільки можемо сказати, що хтось інший чи щось інше, наші бажання, емоції, пристрасті керують нами? І лише ми тоді можемо сказати, що вже не живу я, а живе в мені Христос, коли все більше починаємо думати про інших, а не про себе. А це не просто. Почнімо з того, щоб дарувати іншим любов, не прагнучи її зворотно, служити іншим, не очікуючи від них цього ж, робімо добро, не чекаючи нагороди. Головне цього забажати і прагнути і в Бозі все стане реальністю!

***

Лк. 8,5-15:  «Хто має вуха слухати, нехай слухає»

Усі добре знають цю притчу про сіяча. Зерна падають у різний ґрунт і по-різному проростають чи не проростають. 

Сіяч – це Господь, який також сіє в серці кожного з нас. Бог не перестає сіяти в наше життя – це час, коли Бог щось сіє, щось вкладає в нас, аби проросло. 

І ми – ті, які або плодоносять, дають зерну прорости, або ті, які не плодоносять, які заглушують це зерно. Коли Бог покликав нас до буття, то не випадково дав нам певний характер, темперамент, вдачу, таланти. Він нас покликав такими, як ми є, ми ж маємо стати тим ґрунтом, на якому може щось прорости, а саме – щоб сам Бог проявлявся через нас. 

Святі – це ті люди, які дали Богові можливість прорости й проявитися в них якнайбільше. Отже, і ми дозволяймо Богові діяти і проявлятися в нас!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

19.10.2018р. Б. / Папа: учень Ісуса не повинен боятись убозтва

Над трьома етапами християнського убозтва та над переслідуваннями християн у наш час запропонував роздумати Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси у ватиканській резиденції «Дім Святої Марти» у четвер, 18 жовтня 2018 року.

На думку Святішого Отця, існують три види християнського убозтва, яким покликаний жити Христовий учень: перший – залишити багатства та не прив’язувати свого серця до грошей; другий вид – це прийняти переслідування, більші чи менші наклепи задля Євангелія; третій – убозтво самотності, тобто відчуття самотності наприкінці земної мандрівки.

До цих роздумів Святішого Отця надихнули літургійні тексти цього дня та євангельський уривок про те, як Христос послав 72-ох Своїх учнів в убогості проповідувати Євангеліє: «Не беріть із собою ні калитки, ні торби, ні сандалів» (див. Лк. 10, 1-9). Господь хоче, щоб шлях його учня був убогим, бо той, хто прив’язаний серцем до грошей чи багатства, не є справжнім Христовим учнем.

Учень Ісуса не прив’язаний до багатства

У своїй проповіді Папа наголосив, що життя Христового учня складається із трьох етапів убогості, із трьох способів жити християнською убогістю. Перший етап – це, власне, не бути прив’язаним до грошей, що є умовою для того, аби розпочати шлях учнівства. Мова йде про те, аби мати «убоге серце». Без сумніву, що для апостольської праці необхідні структури та організації, проте, їх слід належно використовувати, не прив’язуючи свого серця до матеріальних благ.

Глава Вселенської Церкви пригадав про євангельського багатого юнака, серце якого заторкнув Ісус, але через багатство він не зміг відповісти на Господній поклик, бо мав «серце, прив’язане до багатства». Людина, яка хоче наслідувати Спасителя, повинна обрати шлях убозтва, а якщо Господь дав їй багатство, то це для того, щоб вона служила ним іншим людям. Учень Ісуса не повинен боятись убозтва, а навпаки, мусить бути убогим.     

  

Убозтво переслідування задля Євангелія

Другою формою убозтва є переслідування з причини проповідування Євангелія. Біблійний уривок про те, як Ісус вислав Своїх 72-ох учнів проповідувати Добру Новину, представляє нам цих учнів немов ягнят, посланих до вовків. Також і в наші дні багато християн зазнають переслідування та наклепів задля Євангелія. Проповідник розповів історію, якою під час Синоду поділився один з єпископів, про те, як два місяці тому один юнак віддав своє життя за те, що не погодився відректись перед фундаменталістами Христової Церкви. Сьогодні, на жаль, багато християн зазнають фізичних переслідувань.   

  

Проте, як зазначив Єпископ Риму, в наш час існують також й інші форми переслідування: обмова, плітки… І християни мовчать і приймають це «убозтво», хоча й іноді потрібно оборонятись, щоб не дати згіршення іншим. Отож, другим видом убозтва є покірне прийняття переслідування за Євангеліє.

Відчуття залишеності – третій вид убозтва

Самотність, покинутість, як підкреслив Святіший Отець, – це третій вид убозтва. Коли переповнює відчуття залишеності, варто пригадати, що Господь є поруч і Він додає сил. Прикладом такого життя є святий Іван Христитель, який жив у пустелі, сам один, забутий людьми, вбитий за свою правдомовність перед перелюбниками та через примху танцівниці… Так закінчив своє земне життя «найбільший чоловік історії». І не потрібно йти далеко, дуже часто багато священиків та сестер-монахинь, які присвятили своє життя проповідуванню та служінню іншим, сьогодні у старечих домах, залишені, самі, забуті… Учень Ісуса є убогим, бо приймає цей стан душі, коли відчуває себе залишеним наприкінці свого життя. 

Джерело:      НОВИНИ ВАТИКАНУ

18.10.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Кл. 1,24–29:  «Його ми проповідуємо»

Перші учні, апостоли не закінчували богословських студій, не мали особливого впливу у середовищі, де перебували, не мали великих коштів, друкованих видань та інших засобів інформації, але вони несли Боже Слово, проповідували, свідчили про Господа. 

Часто ми переконані, що не здатні, не спроможні особисто, або обставини несприяливі, щоб проповідувати. Але всюди і повсякчас сам Бог робить нас здатними проповідувати. Завжди ми спроможні й можемо проповідувати. Однак маємо бути свідомими цього нашого покликання. 

Бог ставить нас у конкретні ситуації нашого життя, де хоче, щоб ми несли проповідь Євангелія. Богові йдеться про нас і про тих, кому ми маємо проповідувати, Він очікує нашого свідчення, нашої проповіді в тих обставинах, у які Він нас поставив. Господа ми проповідуємо не стільки словами, скільки своїм життям.

***

Лк. 9,7-11:  «Оздоровляв тих, що потребували того»

Бог у своїй великій любові хоче допомогти кожній людині, оздоровити кожного з нас, проте Він може це зробити тільки для того, хто усвідомлює свою потребу. 

Тому маємо спочатку вирішити, чи ми справді хочемо оздоровлення, серйозної зміни. Чи усвідомлюємо, що стан, в якому перебуваємо, не є до кінця нормальний? 

Бог оздоровлював, оздоровлює і буде оздоровлювати, але чи ми цього потребуємо і чи цього хочемо? 

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

17.10.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

Кл. 1,18–23:  «щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними»

Апостол вказує на те, що всі, хто повірив в Ісуса Христа і охрестився, вже святі. Знаємо, що в перших століттях християнства християни себе називали святими. Святий – це інакший. Інакший від способу думання, життя, поступування, які є у цьому світі. Святий – це той, який не перебуває під впливом обставин цього світу. 

Святість – це інакшість, а ця інакшість – життя з Господом. І до цієї святости ми не лише покликані, але через хрещення Господь зробив нас учасниками цієї святости. Апостол каже, що маємо стояти твердо й непохитно у вірі, щоб не віддалятися від Євангелія. Твердо і витривало йти цією дорогою. Святість, Небо – це не те, що ми маємо заслужити, воно вже нам належить. Ми не те, що маємо його здобути, бо воно вже наше, маємо лише витривало присвоювати те, що призначено для кожного з нас. 

Коли на Літургії священик виголошує слова: «Святеє святим», то Церква вказує нам, що Тіло і Кров Господня роблять нас причасниками Царства Небесного. Ми беремо участь у Царстві Небесному через хрещення, через сповідь, Святе причастя, читання Святого Письма, молитву. Часто беремо цю участь, але наскільки ми свідомі того, що вже тоді стаємо учасниками Царства Господнього?

***

Лк. 8,22-25:  «Де ваша віра?»

У цьому епізоді апостолів охопили страх, паніка, непевність, адже буря, яка розпочалася на озері, становила загрозу їхньому життю. 

Так і ми часто в різних ситуаціях боїмося, панікуємо, переживаємо, зневірюємося, розчаровуємося, забуваючи, що Господь є повсякчас з нами, як і тоді був з апостолами. 

Так, як тоді Христос спав у час бурі й не відразу врятував апостолів, так і нам здається, що Господь інколи бездієвий у наших складних ситуаціях. 

Проте Бог є з нами й обов’язково втрутиться в ситуацію тоді, коли вважатиме за потрібне.

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

16.10.2018р. Б. / Ліга греко-католицьких жінок разом з Благодійним фондом «Карітас-Київ» провели благодійну ярмарку «Світло в Тобі»

14 жовтня 2018 року, у Києві у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ Ліга греко-католицьких жінок разом з Благодійним фондом «Карітас-Київ» провели у благодійну ярмарку «Світло в Тобі».

Як розповіли організатори, мета акції – зібрати кошти на підтримку родин, де є особи з особливими потребами, які належать до спільноти «Веснянка» руху «Віра і Світло», що при Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві.

«Ми разом ліпили вареники, випікали млинці, перевозили готову продукцію. Наша спільна праця подарувала кожному промінчик насолоди і задоволення, як від роботи, так і від спілкування», – говорить Тетяна Чудійович, голова Ліги.

Джерело:      Прес-служба Київської архиєпархії УГКЦ