ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

вівторок, 31 липня 2018 р.

31.07.2018р. Б. / Шлях до святості через амбіції. Ігнатій Лойола

В останній день липня Католицька Церква згадує святого Ігнатія Лойолу. Сьогодні Церква згадує св. Ігнатія Лойолу. На шлях до святості його привели власні амбіції відзначитися чимось героїчним та приклади св. Франциска і св. Домініка.

"Життя цього святого показує нам, що Ісус Христос торкається серця кожного і навіть особисті, дуже людські прагнення та амбіції може скерувати на шлях здобування Царства Божого і то не тільки для себе, але й для своїх ближніх"

«Не треба боятися свого бажання бути святим. Бог вписав це прагнення у наше серце задовго до нашого народження і дає нам всі необхідні "інструменти", щоб його реалізувати»

Святий Ігнатій Лойола, повне ім’я: Іньїго Лопес де Рекальде Лойола (*24 грудня 1491 Азпейтія, Королівство Наварри, суч. Іспанія — †31 липня 1556, Рим) — християнський святий, наварський шляхтич, засновник католицького ордену освітян і місіонерів Товариства Ісуса, члени якого відомі як єзуїти. Ігнатій Лойола був активним борцем з протестанською Реформацією, поборником католицьких цінностей і захисником Папського авторитету у Європі.

Ігнатій Лойола народився у заможній баскській шляхетній родині з Наварри приблизно 1491 року. У віці 30 років він був важко поранений на війні з французами, захищаючи фортецю Памплони. Його перевезли до родинного замку і він залишився надовго прикутий до ліжка. Не маючи чим зайнятись, він попросив рідних дати йому почитати лицарські романи, які йому дуже подобалися. Але в домі знайшлися лише дві книжки: «Життя Христа» і «Життя святих». Почавши читати їх, радше з нудьги, аніж з цікавості, він почав замислюватися над своїм подальшим життям. Чим далі, тим більше він відчував прагнення наслідувати святих, про яких читав, і тим менше мав бажання далі вести попереднє життя. Терпіння й читання зробили з нього нову людину. Одужавши, він відмовився від придворної та військової кар’єри, склав свій меч на престіл Пресвятої Богородиці, віддав дорогі шати жебракові та став убогим паломником.

Проща до Монсеррат (1522)

В березні 1522 р. Ігнатій зібрався здійснити прощу до Єрусалиму. Але спочатку відправився в Монсеррат (Montserrat) — бенедиктинське абатство, в горах, поблизу Барселони, де зберігається чудотворна статуя Мадонни. На шляху він дав обіцянку доброчесності. В місті Ігуалаза, неподалік від абатства, він купив веретище покаяльника, посох, пляшку та полотняні мешти на шнурковій підошві. 21 березня 1522 року він прийшов до Монсеррату та три дні готувався до повної сповіді. 24 березня (в день перед Благовіщенням) висповідався, переодягнувся у веретище, віддав свій одяг злидарю і почав «Нічну Варту» («Нічна варта», яка передувала посвяті в лицарі, складається з омивання, сповіді, причастя, благословіння та вручення меча). Всю ніч він простояв в каплиці перед образом Пресвятої Діви, інколи спускаючись на коліна, але не дозволяючи собі сідати, а на світанку передав свою зброю — меч та кинджал — ченцеві який його сповідував попросивши повісити як приношення в каплиці. Віднині він вважав себе посвяченим в лицарі Цариці Небесної.

Манреса та прозріння на Кардонері (1522–1523)

Зі сходом сонця він спустився з Монсеррату і зупинився в невеликому містечку Манреса (Manresa). Там він знайшов усамітнене ґротто на березі ріки Кардонер, біля римського акведуку, та вирішив декілька днів провести в молитві в цьому усамітненому місці. Він жив на милостині, дотримувався строгого посту, ранком ходив на мессу, піклувався за хворими в місцевій лікарні, ввечері молився в соборі. Згодом він захворів, і його притулили в домініканському монастирі. Тут він пережив духовну кризу: спочатку у нього виникли сумніви в тому, що на сповіді в Монсерраті він дійсно покаявся у всіх попередніх гріхах, і він знову намагався згадати всі гріхи, вчинені ним у житті. Чим більше він згадував, тим більш нікчемним та недостойним собі здавався. Сповідь не допомагала. Виникла спокуса покінчити життя самогубством. В якийсь момент Ігнатій задумався про те, звідки приходять ці сумніви і яку дію вони викликають в його душі, і тоді свідомо вирішив не сповідуватися більше в минулих гріхах: «Я зрозумів, — говорив він згодом, — що в такій сповіді міститься дія злого духа». Незабаром після цього, коли Ігнатій йшов вздовж берега ріки Кардонер до віддаленої церкви, він зупинився, вдивляючись у воду. «Очі мого розуміння почали відкриватися. Це не було видіння, але мені було дане розуміння багатьох речей, як духовних, так і тих, що стосуються віри, а також і людських наук, і з такою великою ясністю… Достатньо сказати, що я отримав велике світло розуміння, так що, якщо скласти всю допомогу, протягом всього життя одержаною мною від Бога, та всі набуті мною знання, то мені здається, що це було би менше, ніж те, що я отримав в цьому єдиному випадку. Мені здалося, що я став іншою людиною… Все це продовжувалося якнайбільш три хвилини». Взимку 1522 року, яка видалась для нього дуже важкою, він провів в Манресі.

Проща до Святої Землі (1523)

28 лютого 1523 р. Ігнатій направився до Барселони, щоб звідти відплисти до Італії та здійснити прощу до Єрусалиму. В очікуванні корабля він вів те ж життя, що і в Манресі: молився, слідкував за страждаючими в лікарнях, збирав пожертви. 23 березня 1523 р. він відплив до Італії і через п’ять днів прибув до Генуї, а звідти пішов в Рим. Отримавши благословіння Папи Адріана IV, він пішки відправився до Венеції і ранком 15 червня відплив на кораблі. 1 вересня корабель досяг Святої Землі, там прочан зустріли францисканці, які потім протягом двох тижнів водили їх по Єрусалиму, Вифлеєму та Йордану. Ігнатій звернувся з проханням до настоятеля францисканців: «Отче, я хотів би залишок моїх днів провести в вашому монастирі». Настоятель погодився, але францисканський провінціал в проханні відмовив, та Ігнатій знову повернувся до Барселони.

Бажання краще «допомагати душам», врешті, привело паломника до усвідомлення необхідності отримати ґрунтовну освіту. Спочатку він почав навчатися в Іспанії, а згодом опинився в паризькій Сорбоні.

Заснування Товариства Ісуса (1534)

Як далі дізнаємося з інформації отців Єзуїтів, у 1534 році Ігнатій і ще шість товаришів — іспанці Франциск Ксав’єр, Альфонсо Сальмеронс, Дієґо Лайнез, Ніколас Бобаділла, француз Петер Фабер та португалець Сімао Родріґес дали обітницю після закінчення навчання вирушити до Святої Землі, щоб проповідувати серед невірних, а якщо б з якихось причин це було неможливим, то піти до Риму і віддати себе у цілковите розпорядження Верховному Первосвященикові, тобто Папі, щоб він направив їх туди, де вважатиме, що Церква матиме більшу потребу.

Ця подія мала місце 15 серпня 1534 року у підземній церкві Монмартру, на місці якої 9 жовтня 1272 року було закатовано першого єпископа святого Діонісія, у передмісті Сен-Жак, де семеро перших членів майбутнього Ордену дали клятву присвятити своє життя Богові. Клятва закінчувалася словами — Ad maiorem Dei gloriam (Для більшої слави Божої). Цей день, по суті, став днем духовного народження Товариства Ісуса, хоча до його формального заснування ще залишалося п’ять років.

На олтарі церковки 40-річний Ігнатій написав три великі літери — J.H.S. (Jesus Hominum Salvator) — «Ісус, людей Спаситель». Вони означили, що він та його друзі хочуть бути «слугами Спасителя Ісуса». Ці три літери стали девізом майбутніх єзуїтів.

Орден було створено передусім для боротьби з реформацією. Його членами ставали ретельно відібрані люди, яких навчали беззаперечно, сліпо коритися вищим особам. Єзуїтів навчали всіх прийомів духовного впливу на віруючих. Устав та правила єзуїтів були спрямовані на перетворення їх на заповзятливих проповідників.

І, нарешті, у 1539 році, після сорока днів молитов і дискусій під час Великого Посту, вони вирішили заснувати новий чернечий Чин, який назвали Товариство Ісуса. Першим настоятелем одностайно обрано святого Ігнатія.

Спадщина Лойоли

Ігнатій Лойола був беатифікований (проголошений блаженним) 27 липня 1609 року Папою Павлом V та канонізований (проголошений святим) 12 травня 1622 року Папою Григорієм XV.
Католицька церква вшановує його пам’ять 31 липня.

 Від самого початку перше засноване ним Товариство Ісуса присвячувало себе піклуванню бідними, хворими та переслідуваними, а також навчанню людей правд християнської віри. Коли вони заснували новий Чин, то в особливий спосіб віддали себе у розпорядження Папі, щоб він міг їх посилати туди, де Церква мала найнагальніші потреби.

Коли у 1931 році засновано Радіо Ватикан, Папа Римський Пій ХІ доручив провід нової установи саме послідовникам Ігнатія Лойоли.

Пастирське служіння Ордену св. Ігнатія на українських землях бере початок з середини 60-х років XVI століття. Представники Товариства Ісуса працювали не тільки в Римо-Католицькій Церкві, але також і для Греко-Католицької та Православної Церков.

Сьогодні в багатьох країнах світу (в тому числі й в Україні) Орден Єзуїтів проводить реколекції на основі Духовних вправ Ігнатія Лойоли.

Джерела:      kapelanstvo.com.ua/rkc.lviv.ua

Воїни Христа Царя

суботу, 28 липня 2018 р.

28.07.2018р. Б. / 5 цікавих фактів про архангелів

Традиційно, ангелів поділяють на дев’ять «хорів». Ця єрархія базується на дев’яти назвах рівнів ангелів, вказаних у Біблії. Один із найнижчих рівнів носить назву «архангели», і нам відомо імена трьох з них, оскільки вони відіграли визначальну роль в Писанні.

Святі Михаїл, Гавриїл та Рафаїл – єдині архангели, яких названо по імені, а в історії спасіння вони отримали для виконання дуже важливі завдання.

Однак, залишається багато запитань. Наприклад: Ким вони є, в першу чергу? Як вони впливають на моє життя сьогодні? Чи вони й досі існують?

Щоб допомогти краще зрозуміти цих загадкових створінь, пропонуємо до твоєї уваги п’ять цікавих фактів про архангелів, які вартує знати кожному віруючому:

1. Архангели входять до другого найнижчого «рівня» ангелів
Ця єрархія базується на дев’яти рівнях ангелів, вказаних у Біблії

2. Архангелам доручено повідомляти важливі послання людям
Найнижчі рівні ангелів – це ті, хто комунікує і взаємодіє з нами

3. Архангели не мають крил, тіл і мечів
На відміну від нас, ангели – це чисті духи і вони не потребують нічого матеріального

4. Архангели можуть захистити нас від зла
Святий Михаїл та його воїнство мають владу вигнати сатану з певного місця

5. Архангели досі існують
Бог сотворив їхні духи безсмертними, і вони ніколи не перестануть існувати у вічності.

Переклад: «Католицький оглядач» за матеріалами Aleteia.org

Джерело:  Воїни Христа Царя

вівторок, 24 липня 2018 р.

24.07.2018р. Б. / Важкі питання: історія індульгенцій

ПИТАННЯ:  Звідки в Католицькій Церкві з'явилася практика індульгенцій?

ВІДПОВІДЬ: Згідно Катехизму Католицької Церкви, індульгенція - це відпущення перед Богом тимчасової кари за гріхи, провина за які вже стерта в Таїнстві Сповіді. Гріх тягне за собою подвійний наслідок. Тяжкий гріх позбавляє нас спілкування з Богом і тим самим закриває доступ до вічного життя: це «вічна кара за гріх». З іншого боку, будь-який гріх, навіть малий, веде до невпорядкованої прихильності до творінь, і від цієї прихильності необхідно очиститися або на землі, або після смерті, в стані, званому чистилищем. Це очищення звільняє від того, що називається «тимчасовою карою» за гріх. Обидві ці кари не є «покаранням від Бога, що накладаються ззовні», але випливають із самої природи гріха. Навернення, породжене гарячою любов'ю, може привести до повного очищення грішника, так що йому не доведеться вже зазнати жодної кари. Індульгенція дається Церквою, яка має від Ісуса Христа владу зв'язувати і розв'язувати. Тим самим вона діє на благо християнина і відкриває перед ним скарб заслуг Христа і святих, щоб віруючий отримав від милосердного Отця відпущення тимчасової кари за гріхи.

Практика індульгенцій в зародковому стані існувала вже в перші часи життя Церкви. Для примирення з Церквою, вірним, які каються, в тому, що впали в єресь, пропонувалося паломництво до гробниць мучеників. Церква завжди мала переконання, що, подібно до заслуг Христа, плоди яких виливаються на всіх вірних, заслуги святих також є скарбом для всіх, в силу спілкування святих, яке ми сповідуємо в Символі віри.

Перш за все починаючи з XI століття, коли на тих, хто кається накладалися різні покути в залежності від тяжкості гріха (ці покути могли бути тривалими - від місяця до всього життя) - з'явилася практика пом'якшувати покаяння за допомогою здійснення певних дій, наприклад, паломництва до святинь. Вчення про індульгенції засноване на двох елементах: по-перше, на тому, що заслуги Христа нескінченні, і разом з заслугами святих вони можуть вилитися на всіх, хто схильний до них долучитися. Це переконання грунтується на вірі, що Христос дав Своїй Церкві будь-яку владу в тому, що стосується вічного спасіння людей.

Індульгенція може бути отримана не тільки для себе, але і для померлих, для відпущення їх тимчасової кари в чистилищі. Таким чином ми покликані брати участь в спасенному діянні Ісуса Христа, що взяв на Себе провину за наші гріхи. Всі ми через нашу особисту участь в Страстях Христових сприяємо нашому благу і добру всієї Церкви. Про це святий апостол Павло писав у Посланні до Колосян (1,24): «Страждаючи в земному житті, я доповнюю відсутню міру страждань останніх часів заради приходу помазаника, Христа. Я страждаю заради Його Тіла, а це - Церква».

суботу, 14 липня 2018 р.

14.07.2018р. Б. / Отець Рафаїл Турконяк: «Переклад Острозької Біблії тривав 30 років

Отець Рафаїл Турконяк, архимандрит Студійського уставу, перекладач Острозької Біблії, професор Острозької академії, лауреат Шевченківської премії в ефірі «Живого радіо Воскресіння» розповів, скільки мов знає і як почав перекладати Біблію.

Про знання мов

– Скільки мов я знаю? Завжди кажу, що більше як пальців на обох руках і ногах. Але я їх спеціально не вивчав. Це сталося так, що як добрий циган мусив швендяти десь по світі. Бо народжений в Англії, пізніше мусив учитися в Італії. Щоб заїхати до Італії, мусив проїхати через Францію. Опинився в Німеччині на парафії, пізніше – в Америці, Канаді. Тож мусив вивчати мови. Вони модерні. Але знаю багато і класичних. Починаючи від санскриту, старослов’янської… Бо всі між собою пов’язані.

–Зацікавлення мовами виявилося під час навчання. Спеціально змалку не вивчав. Після закінчення малої семінарії в Римі я не хотів, щоб ті мови, які я вже знав, – грецька, латина – пропали. Тож мусив підтримувати вже те, що знаю.

Мене завжди цікавила церковнослов’янська. Як ми її завжди називали старослов’янська. Як потім виявилося, це – різні терміни. Щоби вивчити старослов’янську треба було знати санскрит. Тобто я перейшов через цілу купу мов.

– Коли я приїхав на парафію в Німеччину, то жодного слова не знав німецькою. Учив на місці.
– Щоб вивчити багато мов, звісно, треба мати талант. Але якщо ви почнете вивчати одну, другу, третю, кожна наступна йде легше.

Як став перекладачем

– Я тому і став перекладачем, тому що знав багато мов. Якось владика Торонтонський Ізидор (Борецький) написав листа до світлої пам’яті Патріарха Йосифа, просячи, щоби хтось взявся перекладати з грецької Святе Письмо. Я тоді був у Німеччині. Патріарха почали переконувати, що я це зроблю. Спершу він не хотів мене залучати, бо знав, що я займаюся літургікою. А потім сказав, що це добра думка, бо я знаю всі мови і зможу це зробити.
Так я став перекладачем.

– До того я ніколи не думав перекладати Святе Письмо. Мав страх до того. Бо знаєте, як у Святому Письмі написано: зміниш одну йоту, то отримаєш по голові, а якщо щось більше зміниш, вилетиш з Царства Небесного. А я не хочу з нього вилітати.

– Інколи знання самої мови для перекладу нічого не дає. Ви маєте знати також обставини, в яких ті книги були писані. Треба інколи перечитати дуже багато книг, аби щось правильно перекласти.

Ми тоді перекладали все дуже дослівно. Чому? Бо тільки дослівний переклад вважали точним. 
Ми вже того давно не дотримуємося – змінили систему. Тепер тримаємося духа тексту, а не точних слів.

– Я завжди кажу, якщо хочете знати, що точно сказав Бог, навчіться грецької, єврейської і читайте в оригіналі. Бо це єдині точні тексти.

Про переклад Острозької Біблії

– Одного дня Блаженніший (Патріарх Йосиф – Ред.) прийшов і приніс мені листа, поклав на стіл. І сказав, що дає завдання перекласти Біблію зі старослов’янської мови. Спершу я не знав, що то не так просто.

Переклад Острозької Біблії тривав 30 років.

Острозька Біблія – це критичне видання Святого Письма, зроблене 1581 року. Такого на Заході до того ще навіть ніхто не пробував зробити. А ми зробили на три століття швидше за інших. І навіть не свідомі, які скарби маємо на руках.

Острозька Біблія – перша слов’янська Біблія взагалі. До того в нас Біблії не було. Був повний Новий Завіт, Книга Псалмів і Парамійники. Тоді, коли робилася Острозька Біблія, уже всі намагалися відходити від грецької, натомість вживати єврейську. А вони використовували грецький текст і зробили повністю новий переклад.

– Я вже переклав олександрійський текст Біблії, ватиканський, старослов’янський, єврейський і є острозький. Синайський ще не чіпав.

Як полегшив роботу комп’ютер

– Раніше я перекладав рукою. Брав звичайний аркуш паперу, ділив на чотири колонки: грецький текст, слов’янський, латинський і український переклад. Так я зробив цілий Новий Завіт. Я ще хотів словник зробити… Нумерував кожне слово, щоб потім можна їх було поскладати. Євангеліє від Марка, найменше, поділив на ці складові. Потім мені забрало півроку тільки поскладати за першою буквою. І я сказав: «О, ні, то не йде».

– Я порахував, що мені забере 130 років, щоб повністю перекласти в такий спосіб. Тому в Нью-Йорку мусив купити комп’ютер за 8 тисяч доларів та навчитися програмування і всього іншого. Пізніше написав сам програму, коли на екрані можу мати водночас десять різних азбук.

Потім витратив два роки, щоб усе напрацьоване переписати на комп’ютер.

Де взяти терпіння

– Покійний Патріарх Йосиф нас навчив одну річ: «Не шукайте, як не зробити, а шукайте, як зробити». Зазвичай, я починаю свій день о 4-й ранку, бо по-іншому нічого не встигнеш.

Як читати Святе Письмо

– Його можна почати читати з будь-якої сторінки. Пам’ятайте, що Святе Письмо – це не одна, а збір багатьох книг. Зазвичай раджу починати з Нового Завіту, бо він легший. Але і Старий Завіт треба читати, бо Новий не зрозуміємо без Старого. На день читайте дві-три глави. Більше не треба. З дня на день прочитаєте все. Потім почнете знову. І постійно знаходитимете щось нове.

– Я вже зробив шість перекладів Святого Письма. І завжди знаходжу чогось нового.

Оксана Климончук

за матеріалами програми «Живого радіо Воскресіння»

пʼятницю, 13 липня 2018 р.

13.07.2018р. Б. / 10 думок щодо «Ковчегу»

Наша парафіяльна родина Святих Кирила і Методія в Івано-Франківську (Крихівцях) під духовною опікою Згромадження Воплоченого Слова у 2017 році розпочала новий благодійний проект – будівництво парафіяльного дитячого садочку «КОВЧЕГ». Ми з Вами вже вирішили питання по земельній ділянці, йде до завершення питання проекту і незабаром, з Божою допомогою, плануємо розпочати вже саме будівництво після отримання відповідних дозволів та збору необхідних коштів. Дякуємо всім, хто тим чи іншим способом допоміг нам із земельною ділянкою. Нехай віддячить Вам Господь.

На перший погляд наш намір може видаватися фантастичною ідеєю, проте саме Церква має пряме відношення до виховання добрих і мудрих людей, а цей процес розпочинається з дитинства, від дитячого садочку, від катехизації. Церква приходить на допомогу батькам, щоби спільними зусиллями виховати добрих і щирих людей, ревних християн та достойних громадян нашої Батьківщини. Діти – це наше майбутнє. Тому «Ковчег» має стати ще одним засобом підтримки виховання майбутніх поколінь. 

1. «Ковчег» - це християнський дошкільний навчальний заклад, який основується на християнських цінностях і ним опікуватиметься Парафія Святих Кирила і Методія, яка перебуває під духовною опікою Священиків Згромадження Воплоченого Слова. Діти, які перебуватимуть у нашому «Ковчезі», навчатимуться любові до Бога і до ближнього, до родичів і до Батьківщини, до спільної молитви та вміння гратися з іншими дітьми.

2. Я щиро вірю, що жоден наш парафіянин не залишиться осторонь такої благородної справи – брати участь у зведенні дитячого садочку для наших діточок, бо, як кажуть, в нашому народі «дітей чужих не буває» і ми покликані у совісті дбати за виховання всіх дітей. Не відкладаймо на завтра те, що треба зробити сьогодні.

3. Як і будь-які інші наші парафіяльні проекти (будівництво храму, парафіяльного центру, благодійні акції з метою допомогти потребуючим) також і цей проект має одне, святе і непорушне правило, яке залишив нам Ісус Христос: «Нехай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права: щоб твоя милостиня була таємна» (Мт 6,3-4). Творімо добрі справи, не шукаючи в цьому винагороди, похвали чи слави, але Божої допомоги.

4. Коли ми чинимо якесь добре діло, коли в нас хтось просить про допомогу, то пам’ятаймо, що сам Ісус Христос дає мені конкретну нагоду чинити добро і каже: «Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили… те, чого ви не зробили одному з моїх братів найменших – мені також ви того не зробили» (Мт 25, 40.45). І коли я допомагаю, то я відповідаю на прохання Ісуса.

5. Ви можете нам допомогти різними способами: конкретними коштами (вділивши десятину зі свого заробітку чи вділивши якусь пожертву зі своєї зарплати чи пенсії); будматеріалами (треба багато бетону на фундамент та цегли на стіни); молитвами (наприклад, молитися протягом цілого місяця до Св. Йосифа Обручника Діви Марії в наміренні, щоб я знайшов необхідні кошти); пошуком фондів та джерел фінансувань (шукати меценатів і спонсорів, відкидати думку, що то справа одного священика). Я щиро вірю, що люди, які люблять Україну і нашу Церкву, допоможуть нам у здійсненні цього задуму.

6. Справа будівництва садочку – це не справа одного року. Ми найперше довіряємо Божому Провидінню, бо маємо простий, щирий і чистий намір і знаємо, коли є чистий намір, то Господь допомагає. Але одночасно прикладаємо всі зусилля, щоб шукати фінанси для цієї благородної справи.

7. Ми розуміємо, що це святе діло має два моменти: процес будівництва і майбутнє життя, а це нові робочі місця для наших вихователів. Тому ми потребуємо зусиль всіх, які можуть нам допомогти. Всіх, хто чується у совісті, що хоче і може взяти участь у створенні «КОВЧЕГУ», ми чекаємо з нетерпінням. Зголошуйтеся особисто до о. Йосафата.

8. Гарантована відплата з нашого боку – це молитва за Ваші добрі і щедрі серця, за Ваші жертовні руки і за Вашу моральну підтримку, а навіть за Вашу посмішку. Дякуємо Вам і за Вашу стриманість у бажанні покритикувати чи порадіти з можливих невдач. Як жартують у нашому народі – головна допомога – це та, щоб ніхто не перешкоджав.

9. Інвестиція в дітей – це інвестиція в майбутнє нашої Церкви і нашого українського народу. Колись хтось (наші родичі, вчителі, священики) інвестували в нас, а тепер прийшла пора і нам віддячитись і послужити нашій Церкві і нашій державі, не оправдовуючи, що хтось це має зробити: ТО-СЯ не зробить без мене!

10. Наші координати для фінансової допомоги: 

Чоловічий Монастир Воплоченого Слова
Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ - Код 25597817
№26003300031769 ПАТ «ІДЕЯ БАНК», МФО 336310
або Картковий рахунок у Приватбанку: 4149 4378 5649 8934 на ім’я БОЙКО В.П. з позначкою «Добровільна пожертва на КОВЧЕГ»

Джерело:  Воїни Христа Царя

четвер, 12 липня 2018 р.

12.07.2018р. Б. / “Погляд майбутнього”: очі дітей, які втратили батьків на Сході

11 липня у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла Львівської архиєпархії УГКЦ відкрилась фотовиставка «Погляд майбутнього» очима дітей.

Творчий проект має на меті привернути увагу світової спільноти до маленьких українців, у яких війна вкрала можливість зростати в повній сім’ї, відчувати любов і турботу обох батьків.

Фотовиставку організували громадські організації:«Серця Кіборгів», «Корпус справедливості», керівництво аеропорту «Бориспіль» та Державна прикордонна служба України.

Кожен зможе зазирнути в очі дітей, у яких війна забрала батьків, задуматись над їхніми проблемами і ще раз усвідомити, що в Україні триває війна.

«Краще б війни не було, тоді б тато не загинув… Але ж хтось повинен захищати Україну? І він це зробив краще за всіх!» (Вовченко Злата. 7 років)


середу, 11 липня 2018 р.

11.07.2018р. Б. / Розпочалась всеукраїнська благодійна акція «ШКІЛЬНИЙ ПОРТФЕЛИК»

10 липня 2018 року, під егідою МБФ Карітас України розпочато всеукраїнську благодійну акцію «Шкільний портфелик».

На жаль, не всі батьки мають можливість придбати для своїх дітей шкільний портфель… Поряд з нами – багатодітні, малозабезпечені, неповні родини, а також ті, що перебувають у складних життєвих обставинах. Як бути?

Чотирнадцять років акція «Шкільний портфелик» – не сходить із поля зору Благодійного фонду Карітас Київ. Ми актуалізуємо цю тему і у цей рік. Адже потребуючих не стало менше. Ми закликаємо усіх, хто може долучитись до підтримки тих, хто у потребі, приносити у Карітас кольорові олівці, маркери, набори для малювання, лінійки, фломастери, пенали, портфелі та інше шкільне приладдя.

Пригадується минулий рік: 435 учнів отримали портфелі та набори для навчання від Карітас Київ. І все це із Вашої щедрої руки.

Дякуємо Вам та надіємось, що і цього року ми зможемо принести радість у домівки тих, хто має потребу, кому не вистарчає ресурсів, щоб належно зібрати дітей у школу.

Благодійну акцію «Шкільний портфелик» – розпочато.
Наша адреса, м. Київ, вул. Микитенка, 7б. Телефон колл-центр +38 050 380 99 83.

Банківські реквізити:
Благодійна організація «Благодійний фонд «Карітас-Київ»
Код ЄДРПОУ 21477781
Відділення № 8 у м. Києві ЦФ ПАТ «Кредобанк» МФО 325365
р/р 2600910299143 – в грн; р/р 2600109299143 (євро/долар).
02139, м. Київ, вул. Микитенка 7-Б
.

Прес-служба Київської архиєпархії

За матеріалами http://www.caritas-kiev.org.ua/index.php/uk/

Джерело:  Воїни Христа Царя

вівторок, 10 липня 2018 р.

10.07.2018р. Б. / Важкі питання: адвокат диявола

ПИТАННЯ: Чи є зараз в Католицькій Церкві «адвокат диявола»?

ВІДПОВІДЬ: «Адвокат диявола» - це народна назва, дана «поборникові віри» (Promotor fidei). Ця функція, введена в XVI столітті, відносилася до процесів беатифікації та канонізації. Особа, наділена цим титулом, повинна була приводити аргументи, які б ставили під сумнів чесноти або чуда того чи іншого подвижника, - з тим щоб аргументи на захист його прославлення були досить сильними.

Ця функція проіснувала в такому вигляді аж до 1983 року, коли святий Папа Іван Павло II переглянув процедуру канонізації святих.

понеділок, 9 липня 2018 р.

09.07.2018р. Б. / Мандрівку Святим Письмом здійснили волинські діти у Луцькому монастирі отців василіян

«Я вибираю рай» — під таким гаслом пройшов щорічний літній християнський табір «Веселі канікули з Богом» у Луцькому монастирі отців-василіян. Відпочинок малечі тривав від 2 до 8 липня 2018 року.

Темою цього літа стала «Мандрівка Святим Письмом». Протягом п’яти днів команда із близько півсотні дітей та 16 аніматорів подорожували сторінками Біблії через Божественну Літургію, катехизу, театральні постановки, майстер-класи, тематичні ігри та квести.

Кожного дня діти занурювалися у нову, унікальну та небувалу раніше атмосферу через дрібнички — виготовлення ангелів або масового майстер-класу з малювання на 30-метровому полотні, ігри «сніжками» в липні або зйомки реклами Біблії, подорожування життям Соломона та слідуванням за Христом Його Хресною дорогою.

Західне бюро «Живого ТБ» за матеріалами www.osbm.lutsk.ua

Джерело:      Департамент інформації УГКЦ

пʼятницю, 6 липня 2018 р.

06.07.2018р. Б. / О. Андрій Боднарук розповів семінаристам про особливості створення парафії

На парафії варто реєструвати Карітас і здійснювати соціальне служіння, щоби нести допомогу місцевим мешканцям. Тоді люди побачать, що наша Церква прийшла робити добру справу. Про це заявив прес-секретар Київської Архиєпархії о. Андрій Боднарук під час VIII практичного спецкурсу ПМВ з місійного служіння для семінаристів, який відбувся у Зарваниці.

Розповідаючи про створення парафії, священик відзначив, що насамперед треба подбати про реєстрацію громади у державних органах. І зауважив, що у Києві така процедура тривала рік.

Крім того, він порадив майбутніх душпастирям не зволікати зі створенням Фейсбук-сторінки громади і позначками у Google Maps про парафію.

Також отець Андрій підкреслив важливість налагодження контактів з місцевою владою. “З нашою Церквою рахуються, її поважають через добрих пастирів і добре духовенство. Ідіть знайомитися у міську адміністрацію, міську раду. Не одразу просити землю чи приміщення, а познайомитися, пояснити, що я священик, що за мною стоять наші люди і їх може бути ще більше”, - зазначив прес-секретар Київської Архиєпархії.

Він також відзначив важливу і позитивну роль Карітасу на парафії. “Якщо ви здійснюватиме соціальне служіння і будете нести допомогу мешканцям району, тоді люди побачать, що наша Церква прийшла робити добру справу, а не тацю збирати”, - додав о. Андрій Боднарук.

Священик також закликав майбутніх парохів навчитись делегувати повноваження мирянам. “Ви на парафії самі ніколи всього не зробите. Будете співати, молитися, але важливо знаходити активних парафіян, щоби хтось з них відповідав за фінансові питання, хтось - за медіа, хтось – за соціальне служіння. Навчіться більше справ доручати іншим людям і вони будуть ставитися до вас ще краще, адже бачитимуть, що ви їм довіряєте”, - зауважив прес-секретар.

Отець Андрій розповів семінаристам і про роль мас-медіа як інструменту нової форми Євангелізації. “Маємо використовувати всі можливості і сучасні технології. Часто священики вказують на негативний бік інтернету. Але його можна використати з добрими намірами, скерувати в добре русло”, - зазначив священик.

четвер, 5 липня 2018 р.

05.07.2018р. Б. / Священики Донецького екзархату УГКЦ дізналися про всі тонкощі боротьби з недугою корупції

В рамках першого щорічного туру духовних реколекцій для священиків Донецького екзархату УГКЦ голова Центру протидії корупції УГКЦ Петро Дарморіс очолив та провів формаційний тренінг з протидії гріхові корупції. Як завше, розпочали тренінг зі спільної молитви та з теоретичної частини, що таке корупція. Лектор почав лекцію здалеку: учасники дізналися масштаби корупції, рейтинг України на корупційній мапі та як часто українці зустрічаються з тим чи іншим проявом корупції в повсякденному житті.

Розібравши усі аспекти поняття корупції, священики отримали практичні поради, а саме: як протистояти корупції на місцевому та побутовому рівні; як говорити про цей гріх з посиланнями на Святе Письмо; як проповідувати про цей недуг.

Завершили формаційний тренінг з вірою у серці, адже усі учасники визнали, що зцілитися від корупції можна, якщо володіти знаннями, боротися з нею на локальному рівні та, головне, не мовчати.

Уже понад десять подібних тренінгів було проведено по всій Україні і такі зустрічі будуть реалізовані в кожній єпархії та екзархаті УГКЦ для духовенства та монашества, щоб зосередити їхнє служіння на протистоянні цій недузі, а також для мирян з метою заохотити їх до активної позиції не мовчати на гріх корупції, а також активно протидіяти будь-яким його проявам.

Центр протидії корупції УГКЦ створений відповідно до рішення Синоду Єпископів Києво- Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ і покликаний реалізовувати пасторальну програму з протидії корупції доручено йому відповідальність за втілення Пасторальної програми і представлення думки УГКЦ громадськості. Більше інформації про ініціативи та діяльність Центру – на офіційній сторінці у мережі Facebook (https://www.facebook.com/anticor.ugcc).

Інформаційна служба Центру протидії корупції УГКЦ

Центр протидії корупції УГКЦ Тел.: +38 096 3467 532 Mail: anticor.ugcc@gmail.com www.facebook.com/anticor.ugcc

середу, 4 липня 2018 р.

04.07.2018р. Б. / Як боротися з лінивством? Приклад святих

Поради від тих, хто подолав шкідливі звички, можуть надихнути нас на досягнення наших цілей і виконання наших завдань.

Дуже легко впасти у лінь, бездіяльність, відкладання або навіть нехтування своїми обов’язками. Наша увага може розпорошуватися багатьма способами. Достатньо всього лише одного клацання мишки або дотику до екрану! Наш смартфон завжди під рукою, готовий відволікти нас повідомленнями, СМС, мейлами, іграми, твітами та багато чим іншим. Як тільки ми чуємо сповіщення, ми реагуємо, часто навіть не усвідомлюючи цього. Навіть якщо ми противимося спокусі поглянути на екран, наша увага вже відвернена, і ми втратили цінний момент нашого життя.

Лінь — найгірший з усіх недоліків

Святий Дон Боско був відомий тим, що повторював вислів, який походить від Отців Церкви, а можливо, навіть ще старший: «Лінь — мати всіх недоліків». І цей вислів справедливий: коли ми не зосереджені на активному прагненні до мети, коли дозволяємо собі послабити нашу силу волі і піддаємося приємній бездіяльності, тоді як маємо бути активними, ми відчиняємо двері іншим вадам, які тільки і чекають, щоби ми звернули на них увагу.

Пильність, стабільність, працьовитість і відповідальність — це протилежність лінивству. Хоча всі люди різні, і деякі з них більш схильні до певних недоліків, ніж інші, подолати лінь часто простіше, ніж здається. Перший важливий крок — це прийняти рішення розпочати боротьбу з нею і дотримуватися кількох основних порад, які базуються на дев’яти цитатах, що приписуються великим святим:

1. Визначте цілі та пріоритети. «Подбай про порядок, а порядок подбає про тебе», — св. Августин з Гіппона. Визначте цілі на день, тиждень, рік і життя. Прямуйте до них у належному порядку, і якщо ви бачите, що не досягаєте їх, проаналізуйте ситуацію і або відкоригуйте свій підхід, або встановіть нові, більш реалістичні цілі.
2. Розділяй і владарюй. «Почни з того, що необхідно, а потім роби те, що можливо, і раптом досягнеш неможливого», — св. Франциск Асизький. Розділіть велике завдання на декілька менших і виконайте їх поетапно. Дотримуйтеся поради св. Франциска і почніть поступово.
3. Будьте дисципліновані. «Аби лампа не згасла, треба постійно додавати до неї олії», — Мати Тереза з Калькутти. Підготовка плану всього, що ми хочемо зробити, і послідовне дотримання того, що ми постановили, допомагає нам підтримувати дисципліну і не впадати в лінивство.
4. Будьте витривалими. «Будьте терплячими у всьому, а насамперед щодо себе», — св. Франциск Салезій. Не піддавайтеся знеохоченню. Зробіть те, що роблять усі найкращі спортсмени: якщо вам щось не вдається, спробуйте ще раз і не здавайтеся, поки не досягнете своєї мети.
5. Ліквідуйте те, що відволікає вашу увагу. «Те, що відволікає вас, можливо, у вас або навколо вас. Якщо це в вас, то дуже ймовірно і можливо, що ви будете слабшим, коли зіштовхнетеся з тим, що назовні», — св. Йоан Павло II. З усім, що розпорошує нашу увагу, треба боротися чітко і рішуче. Ми маємо усунути те, що відволікає нас, із нашого оточення, і не дозволити нашій цікавості, пам’яті та уяві спровадити нас на манівці.
6. Не накладайте на себе забагато тягарів. «Дбай лише про те, що тобі потрібно, шукай того, що достатньо, і не прагни більшого. Те, що виходить поза це, викликає тривогу, а не полегшення, це пригнічує, а не підносить тебе вгору», — св. Августин. Занадто багато праці може нас виснажити. Багатозадачність не працює — це науково доведено. Краще робити одну річ добре, ніж десять погано.
7. Будьте великодушні до інших. «Досконала любов має таку силу: ми забуваємо про своє щастя, аби зробити щасливими тих, кого ми любимо», — св. Тереза Авільська. Коли ми менше думаємо про себе, а більше про людей навколо, це змушує нас діяти і допомагає нам подолати нашу власну лінь.
8. Почніть із найважливіших справ. «Роби все в любові і для любові, добре використовуючи нинішній час і не хвилюйся про майбутнє», — св. Франциск Салезій. Любов — це найпотужніша сила для подолання страху, а страх — перед невдачею, зусиллями, зобов’язаннями тощо, часто лежить в основі затягування справ. Скористайтеся днем, щоби діяти, вмотивовані любов’ю!
9. Відпочинок — це не лінь. «…оскільки відпочинок полягає не в нічогонеробленні, а у розслабленні через дії, які вимагають менше зусиль», — св. Ескріва де Балагер. Не треба плутати лінь із заслуженим відпочинком. Маємо присвятити трохи часу, щоби насолодитися тим, що ми досягли своїх цілей і зарядитися енергією для продовження своєї діяльності.
(Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.)

Переклад CREDO за матеріалами: Марія Паола Дауд, Aleteia

вівторок, 3 липня 2018 р.

03.07.2018р. Б. / Тижневий огляд: життя УГКЦ (24.06–1.07)

В понеділок, 25 червня, в Єпархіальному управлінні Бучацької єпархії УГКЦ відбулась зустріч з лідерами європейських спільнот: Матеєм Сабо, лідером харизматичної спільноти з Братіслави (Словаччина), Кевіном Бріджезом, місіонером екуменічної організації (Англія), Домініком Макдермотом, лідером Кельтської харизматичної спільноти біля Лондона, Йоханесом Фіхтенбауером, Архідияконом Римо-Католицької архидієцезії м. Відня, директором семінарії для постійних дияконів, Послом кардинала Шенборна до всіх Євангельських Харизматичних вільних церков, Папським послом до Всесвітнього месіанського юдейського руху, Президентом Європейської мережі спільнот (ENC). Зупинившись на основній проблемі гендерних викликів, промова представників європейських спільнот, головним чином, стосувалась важливості об’єднання християнських спільнот задля захисту християнських цінностей

25–26 червня в межах паломництва українськими святинями у Марійському духовному центрі «Зарваниця» перебувала група прочан із Хорватії. Духовний супровід для своїх вірних здійснював Архиєпископ і Митрополит із м. Рієки Іван (Девчіч). У соборі Зарваницької Матері Божої іноземні гості відслужили Святу Літургію в західному обряді, молилися Хресну дорогу хорватською мовою. Також прочани відвідали всі храми Марійського духовного центру та побували на будівництві Гробу Господнього. 

У вівторок, 26 червня, відбулася щорічна Всеукраїнська проща до Страдчу, присвячена пам’яті страдецьких блаженних, Дню Мирянина та 1030-річчю хрещення Київської Руси. Очолив прощу Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ. У своєму слові до вірних Глава нашої Церкви закликав їх через постаті блаженних страдецьких мучеників до шляху праведності – бути людиною, бути християнином та бути патріотом своєї Батьківщини. Це шлях до єдності в Христі, до якої закликає нас Господь. Наприкінці Літургії Архиєпископ Клаудіо подякував Блаженнішому та всім присутнім за нагоду молитися Літургію у східному обряді, захоплюючись великим прикладом жертовності українських мучеників та запевнивши вірних у постійній молитовній підтримці від Святішого Отця Франциска, Папи Римського.

В середу, 27 червня, понад 50 військовослужбовців 184-го Навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного здійснили паломництво у Страдч, щоб прийняти участь у традиційній прощі, яка була присвячена пам’яті страдецьких блаженних отця Миколи Конрада та дяка Володимира Прийми та Дню мирянина і 1030-річчю хрещення Київської України-Русі. Опісля Архієрейської Божественної Літургії, яку очолив глава Української греко-католицької церкви Святослав Шевчук, відбулася хресна дорога.  Згодом, близько тридцяти тисяч людей різного віку разом з солдатами строкової служби, контрактниками та учасниками ООС помолилися за мир та злагоду в Україні, швидке одужання поранених, повернення воїнів Збройних сил України із фронту в рідні домівки живими та неушкодженими.

В храмі Преображення Господа Нашого Ісуса Христа (вул. Краківська, 21) відбулася зустріч з польськими римо-католицькими священиками, зокрема серед запрошений гостей були: керівник молодіжної комісії в Польщі о. Еміль Парафінюк та керівник всепольської молодіжної організації КСМ (Katolickie Stowarzyszenie Młodzieży) та один з організаторів Світових днів молоді о. Анжеєй Любовіцький. Загалом отці поділилися своїм досвідом роботи з молоддю.

Під час пастирського візиту Святішого Отця Івана Павла II в Україну було беатифіковано українських новомучеників. Празник священномученика єп. Миколая Чарнецького і двадцяти чотирьох співмучеників та священномученика Омеляна Ковча призначено святкувати 14 червня (за григоріянським стилем — 27).

В четвер, 28 червня, в Києві при Патріаршому соборі Воскресіння УГКЦ, з благословення Блаженнішого Патріарха Святослава відбулось святкування 25-річчя руху «Віра і Світло» в Україні. У зверненні Глави УГКЦ написано: «Дорогі наші та Христові друзі – особи з особливими потребами, для вас «Віра і Світло» – місце зустрічі з ласкавим, милосердним Богом, – Богом любові, котрий полюбив нас ще перед нашим народженням, навіть перед самим створенням світу. Його краса й диво виявляються в кожній людині як у Божому творі».

В суботу, 30 червня, на полі почесних поховань №76 Личаківського кладовища відбулась поминальна молитва за загиблими Героями АТО та Небесної сотні. Молитву очолили військові душпастирі Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла ЛА УГКЦ. 

У неділю, 1 липня, в Івано-Франківську по вул. Стуса, 29 відбулося освячення та відкриття новозаведеного храму св. ап. Юди Тадея. Чин освячення здійснив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Кир Володимир Війтишин.

Анонси:
З 2 по 9 липня 2018 рокукомісія УГКЦ у справах душпастирства охорони здоров’я проводить ІІ Літню школу з вивчення природніх методів розпізнавання плідності (МРП). На сьогодні є велика потреба формувати відповідальний підхід до збереження репродуктивного здоров’я подружжя і надалі формувати групу фахівців з МРП, які будуть постійними активними працівниками при єпархіальних структурах комісії у справах душпастирства охорони здоров’я, в родинних пораднях та популяризуватимуть МРП як один з важелів протидії абортам і контрацептивній ментальності. До участі у школі запрошуємо по 2 кандидати від архиєпархії/єпархії/екзархату на здобуття ступеня інструктора І рівня.
5 - 8 липня на Софійській площі м. Києва відбудеться цілодобовий марафон читання Біблії – священна книга буде прочитана вголос від початку до кінця. Участь візьмуть понад 300 читців – глави Церков і священнослужителі з усієї країни, державні діячі, представники влади та іноземні гості. 5 липня о 17:30 на Софійську площу зокрема завітає Блаженніший Святослав, Отець і Глава УГКЦ, щоб взяти безпосередню участь у цій події.
У неділю, 8 липня 2018 року, у місті Южне, Одеської області, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав освятить храм УГКЦ, зведений на честь Святих верховних апостолів Петра і Павла.

Пропонуємо до Вашої уваги:

Джерело: Воїни Христа Царя