ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

неділя, 30 вересня 2012 р.

30.09.2012р. Б. / Пам`ятна медаль до восьмої річниці понтифікату Бенедикта XVI


29 вересня відбулось презентація пам'ятної медалі, присвяченої восьмим роковинам понтифікату Бенедикта XVI. Вона була викарбувані на монетному дворі Італійської Республіки в трьох варіантах: золотою, срібною та бронзовою. Розмір медалі - 44 мм в діаметрі.
 
На аверсі – профільне зображення  Святішого Отця, навколо якого розміщено напис латинською мовою: Бенедикт XVI, Верховний Первосвященик, Рік восьмий. Також маленькими літерами згаданий автограф автора - італійської художниці Маріанжели Кришоцці. На гурті вибито латинською мовою "Місто Ватикан".
 

На реверсі медалі вміщено зображення Христа Царя - копія візантійської мозаїки, яка прикрашає Палатинську каплицю королівського палацу в Палермо XII-ХІVст. "Образ Христа Владаря," того, хто управляє всім світом ", передає повсюдне послання віри в Ісуса Христа, першого Євангелізатора і Бога, який втілився на землі", - наголошується в повідомленні Прес Служби. Христос з образу благословляє трьома пальцями, що символізує Святу Трійцю і тримає в руках Книгу Життя, що нагадує про слова з Євангелія від св. Івана: "Я - світло світу. Хто йде за Мною, не буде ходити у темряві, але матиме світло життя ". Кожен екземпляр медалі пронумерований і має спеціальний сертифікат з печаткою Держсекретаріату і Монетного двору Італії.


За матеріалами be.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

субота, 29 вересня 2012 р.

29.09.2012р. Б. / Соціальні мережі - простір для євангелізації

"Соціальні мережі: двері правди і віри; нові простори для євангелізації" - так звучить тема Всесвітнього дня соціальної комунікації на 2013р. "Одним з найбільших викликів для євангелізації сьогодні є той, який походить з цифрового середовища. І на цей виклик хоче звернути увагу тема, яку, в контексті Року віри, вибрав папа Бенедикт XVI для 47-го Всесвітнього дня соціальної комунікації", - наголошується в спеціальному повідомленні опублікованому 29 вересня.
 
Підкреслюється, що елементи для роздумів - "численні і важливі". "В час коли технологія намагається стати сполучною тканиною багатьох людських досвідів, таких як відносини і знання, необхідно запитати самих себе: чи може вона допомогти людям зустріти Христа у вірі? Не достатньо лише поверхневої адаптації мови, але необхідно бути здатними представляти Євангеліє, як відповідь на вічне питання людини про сенс і віру", - наголошується в повідомленні. Звертається увага на те, що мова не йде про те, щоб використовувати інтернет як "засіб" євангелізації, але євангелізатор повинен усвідомити, що життя сучасної людини виражається також в цифровому оточенні. Відзначається, що необхідно зважати на те, що розвиток і велика популярність соціальних мереж, вплинули на "акцентуалізацію діалогового та інтерактивного стилю спілкування і відносин".
 
Підкреслюється, що Всесвітній день соціальної комунікації - день встановлений на II Ватиканському Соборі. Він  відзначається в багатьох країнах світу в неділю перед торжеством Зіслання Святого Духа. Спеціальне послання Папи буде по-традиції опубліковано в день пам'яті св. Франциска Сальського, покровителя журналістів.
 
 
За матеріалами be.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 28 вересня 2012 р.

28.09.2012р. Б. / Християнська Європа відштовхує своїх громадян


На Асамблеї у швейцарському Сент-Ґаллені обговорюють тільки виклики економічної кризи, а не саму проблему, – підкреслив співробітник Секретаріату Ради європейських єпископів, відповідальний за зв'язки зі ЗМІ  Террі Бонавентура.

«Поняття «виклик» єпископи використовують, щоб підкреслити приховану можливість позитивних результатів, бо зміни у момент економічної кризи можна використати для зміцнення віри, згуртованості та соціальної роботи. Керівників церковних громад Європи турбує сильне розчарування громадян у ставленні до союзних установ», – зазначив Бонавентура.
 
Єпископи на Асамблеї «насамперед самі хочуть розібратися в тому, що відбувається», – сказав професор. «Ми констатуємо в Європі новий феномен. Мабуть, більше бачимо, аніж раніше; трапляється, що християн дискримінують саме через їхню віру. Не можна говорити про переслідування християн в Європі, але впроваджується, причому дуже тонко, якась форма дискримінації як на правовому, – а значить, майже легально, так і на ментальному рівні, що можна назвати навіть нетерпимістю до тих, хто сповідує релігію, особливо християнську. Це новий факт! Християнська Європа в якомусь сенсі відштовхує своїх же вірних, своїх громадян», – підкреслив прес-секретар Ради єпископів Європи.
 
Він запевнив, що єпископи не збираються давати поради політичним діячам або Раді Європи і вказувати, як повинен діяти Брюссель. «Треба якось повернути громадянам, християнам, довіру», – зазначив науковець.

Робота Асамблеї «Виклики нашого часу: соціальні та духовні аспекти» в швейцарському Сент-Ґаллені  триватимуть до 30 вересня.

За матеріалами be.radiovaticana.va

Джерело:    Воїни Христа Царя

четвер, 27 вересня 2012 р.

27.09.2012р. Б. / Московський патріархат хоче об’єднати Україну з Росією та Білоруссю

 
У Російській Православній Церкві почали збирати голоси за возз’єднання Росії, України і Білорусі. Ініціатива збору підписів належить главі Синодального відділу Московського патріархату із відносин Церкви та суспільства протоієрею Всеволоду Чапліну. 
 
Хартія, під якою збирають підписи, містить звернення до президентів трьох держав із пропозицією про сприяння у підготовці та проведенні загального референдуму про возз’єднання «народу» і створення конфедерації. Ініціаторами хартії виступили представники вищого духовенства РПЦ. 

Автори ідеї про об'єднання вважають, що роз'єднання росіян, українців і білорусів було здійснено всупереч волі народу і тепер перешкоджає його вільному розвитку і благополуччю. «Ми, спадкоємці тисячолітньої історії і великої цивілізації, досвіду творення, добросусідства, військової доблесті і співпраці наших предків, об'єднані спільною культурою і діяльністю по облаштуванню і захисту нашої землі, при возз'єднанні візьмемо все найкраще з практичного досвіду нашого народу», - йдеться в хартії. 

Підписання хартії про возз'єднання почалося серед віруючих ще 21 вересня, в чергову річницю перемоги на Куликовому полі. Але хартія відкрита також для підписання всіма зацікавленими громадянами, організаціями та громадськими об'єднаннями. 

Автори хартії про возз’єднання України, Білорусі і Росії мають на меті зібрати підписи, які дозволять провести референдум. Хоча, скільки потрібно зібрати підписів, не можуть точно сказати навіть експерти, оскільки за останнє десятиліття в Росії не проводили жодного загальноросійського опитування. 

Раніше жаль з приводу розпаду Радянського Союзу відверто висловлював нинішній президент Росії Володимир Путін, а патріарх Московський і всієї Московськая і прочая Русі Кирило заявляв, що ця подія була «катастрофою історичної Росії». 

У самій Росії цю подію сприйняли неоднозначно. Наприклад екс-депутат Державної Думи Росії Костянтин Затулін від правлячої партії «Єдина Росія» назвав ідею благородною, однак каже, що без політичної волі керівників Росії, України і Білорусі наміри залишаться лише на папері. 

А російський політолог Станіслав Бєлковський називає ідею, викладену в Хартії, утопічною, оскільки, на його думку, сьогодні Росія, Україна та Білорусь рухаються у трьох різних напрямках. 

За словами Бєлковського цей проект є свідомим піар-блефом.

За матеріалами: Радіо Свобода / Релігія в Україні

Джерело:    КРЕДО

середа, 26 вересня 2012 р.

КАТЕХИТИКА-ІІІ: ВІДЕО-ФІЛЬМИ зі святкового концерту, який відбувся...

КАТЕХИТИКА-ІІІ: ВІДЕО-ФІЛЬМИ зі святкового концерту, який відбувся...: ВІДЕО-ФІЛЬМИ зі святкового концерту, який відбувся 19 серпня 2012р. Б. на парафіяльному храмовому святі Преображення Господа нашого Ісус...

ВІДЕО-ФІЛЬМИ зі святкового концерту, який відбувся 19 серпня 2012р. Б. на парафіяльному храмовому святі Преображення Господа нашого Ісуса Христа...



концерт

ВІДЕО-ФІЛЬМИ зі святкового концерту, який відбувся 19 серпня 2012р. Б. на парафіяльному храмовому святі Преображення Господа нашого Ісуса Христа...


Розпочали концерт лауреати конкурсу "Пісня серця" Володимир Сокіл та Катерина Помайда піснею, яка уже полюбилась нашим парафіянам, "Ісус",



гурт "Світанок" виконав пісні "Дякуйте Господеві" та "Бути апостолом", Юля та Оленка Пагулич потішили всіх піснею "Боже, дякую Тобі",



Олена Денисова та Олена Косенко виконали пісню про Богородицю, Марія Пагулич заспівала пісню "Чекає Бог своє дитя",



Сергій Шаповал виконав власну авторську пісню, Марьяна Ліщинська виконала пісню "Царюй Господь",



Богдан та Олена Козак виконали пісню "Благословенна мить".



Гостями святкового концерту була християнська група "Світло любові", яка виконала власні авторські пісні, які дуже сподобалися глядачам.



Закінчилась концертна програма піснею "Господи помилуй нас", і це була насправді молитва, бо всі глядачі встали, співали разом з артистами та аплодували, поки артисти не заспівали її ще раз.



Думаю, що це свято запам`ятається нам всім надовго.

Олена Козак

понеділок, 24 вересня 2012 р.

24.09.2012р. Б. / Військовий ординарій УГКЦ закликав військовослужбовців до відповідальності


22 вересня урочисто розпочалося IV Всеукраїнське військове паломництво до чудотворного місця явлення Божої Матері у с. Зарваниця. Цьогорічна проща пройшла під гаслом «Бог покликав нас жити у мирі».

У своєму слові Владика Михаїл, Військовий ординарій УГКЦ,  привітав учасників паломництва і зазначив: «Усі ми покликані жити у мирі. Кожен з нас щодня несе відповідальність за себе, за свої родини. Важче є нести відповідальність за державу і Церкву – проте ми маємо гуртуватися навколо своєї єдиної  Батьківщини». Владика закликав кожного примиритися одне з одним та шукати у своєму серці Христа, який стане для нас джерелом миру та наснаги до життя.





Джерела:

Прес-служба Департаменту капеланства

Воїни Христа Царя

субота, 22 вересня 2012 р.

КАТЕХИТИКА-ІІІ: 22.09.2012р. Б. / Перед Різдвом побачить світ книг...

КАТЕХИТИКА-ІІІ: 22.09.2012р. Б. / Перед Різдвом побачить світ книг...: У п’ятницю, 21 вересня 2012 р., у Ватикані відбулося підписання договору між Ватиканським видавництвом та видавництв...

22.09.2012р. Б. / Перед Різдвом побачить світ книга Папи Бенедикта XVI про дитинство Ісуса


У п’ятницю, 21 вересня 2012 р., у Ватикані відбулося підписання договору між Ватиканським видавництвом та видавництвом «Rizzoli» щодо публікації книги Папи Бенедикта XVI про дитинство Ісуса, описане в Євангеліях. Згідно з угодою, Ватиканське видавництво передає партнерові доручення укладати з іншими видавництвами угоди щодо авторського права та дозволу на друкування перекладів.
 
Заплановано, що в Італії нова книга Святішого Отця побачить світ перед Різдвом, як спільне видання обидвох згаданих видавництв. Вже готується німецьке видання, над яким працює видавництво «Herder», яке віддавна публікує праці Йозефа Ратцінгера-Бенедикта XVI. Тривають пошуки партнерів, щоб книга побачила світ одночасно найбільш поширеними мовами.
 
Остаточну назву нової книги Папи ще не оприлюднено. Пригадаємо, що у 2007 році побачила світ книга «Ісус з Назарету. Від Хрищення в Йордані до Переображення», а 2011 – «Ісус з Назарету. Від входу до Єрусалиму до Воскресіння». Українською мовою обидві книги читачам запропонувало видавництво Отців Василіян «Місіонер».

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

четвер, 20 вересня 2012 р.

20.09.2012р. Б. / Соціальна мережа «для шукачів істини»



Згідно з дослідженнями, сьогодні мережа Інтернет об’єднує 2 мільярди людей, а щомісяця 55 мільйонів запитів у пошуковій системі Google стосуються Бога, 25 мільйонів – Ісуса, 37 мільйонів – Церкви. Щомісяця 17 мільйонів користувачів шукають відповіді на запитання про любов.

Щоб запропонувати поглиблені відповіді щодо цих тем, народився проект «Aleteia» (aleteia.org) – католицька соціальна цифрова мережа діалогу та взаємоподілу про питання віри, життя та суспільства, що діятиме під гаслом «для шукачів істини». На це вказує вже сама назва мережі, адже «аleteia» – з біблійної грецької мови перекладається як «істина». До ініціативи приєдналися понад тисяча медіа-партнерів, найкращі твори яких щодо зазначених питань зможуть віднайти користувачі мережі.

Представлення проекту відбулося у четвер, 20 вересня 2012 р., в Римі. Його засновником є Фундація «Євангелізація через медіа», створена з метою об’єднати зусилля інституцій, згромаджень та католицьких рухів, відповідаючи на заклик Папи Бенедикта XVI до здійснення нової євангелізації у цифровому світі. Над функціонуванням мережі трудиться 50  осіб в різних кінцях світу, а це – редактори, перекладачі, менеджери соціальних мереж, експерти цифрового простору.

На даний час мережа aleteia.org працює англійською, італійською, французькою, португальською та іспанською мовами.

Джерела: Радіо Ватикан

середа, 19 вересня 2012 р.

19.09.2012р. Б. / Франція: Церква і гомосексуальні «шлюби»



 

Церква у Франції відважно противиться урядовій пропозиції легалізувати т.зв. «шлюби» гомосексуалістів. Єпископ Тулона Домінік Рей закликав провести всенародний референдум із цього питання.

Його Преосвященство підкреслив, що французи мають право на справжні дебати щодо питання майбутнього інституту шлюбу, а уряд, який піддається тискові гомосексуального лоббі, неспроможний цього гарантувати. У цьому контексті єпископ Рей нагадав, що «лівацький» президент Франсуа Олланд одним з елементів своєї виборчої кампанії зробив саме обіцянку легалізувати одностатеві зв’язки як «подружжя».

Справжню бурю у Франції викликали й слова кардинала Філіппа Барбарена, який недвозначно заявив, що впровадження т.зв. гомосексуальних шлюбів є прямою дорогою до легалізації полігамії та кровозмішення. Після зустрічі з міністром внутрішніх справ архиєпископ Ліона сказав, що урядові плани означають нищення суспільства і потягнуть за собою безліч негативних наслідків.

Здається, що питання захисту подружжя як зв’язку чоловіка й жінки пробудило Церкву Франції. Ця справа опинилась у серпні в центрі загальнонаціональної молитви за батьківщину, організованої з ініціативи архиєпископа Паризького. Така всефранцузька молитва постала вперше після часів Другої світової війни. Французи молилися зокрема за те, щоби спільне благо перевищило осібні інтереси небагатьох, і щоби діти могли радіти любові матері й батька.

Хоча французькі медіа публікують результати чергових опитувань, які говорять, що більшість суспільства стоїть за легалізацію гомосексуальних зв’язків, однак це не виглядає таким уже очевидним. На вулицях багатьох міст Франції розгорнуто кампанію з доведення до свідомості громадян, про що йдеться у питанні, яке викликає найбільше суперечок. Ідеться про право на всиновлення дітей одностатевими «шлюбами», що викликає серйозний спротив французів. Досі у цій країні були дозволені партнерські одностатеві зв’язки, але без права усиновлення дітей.

Урядовий проект легалізації гомосексуальних союзів розглядатиметься 24 жовтня. Як на сьогодні, керівництво ще не дало дозволу на проведення національного референдуму з цього питання.

За матеріалами: Radio Watykańskie

Джерело:    КРЕДО

вівторок, 18 вересня 2012 р.

18.09.2012р. Б. / Створено фільм про Другий Ватиканський собор


Папська Рада у справах соціальної комунікації, у співпраці з римською кіностудією "Micromegas", зняла документальний фільм про Другий Ватиканський собор. Його урочиста прем'єра відбудеться 11 жовтня 2012 р. з нагоди 50-річчя відкриття праці II Ватиканського собору і початку Року віри в Католицькій Церкві.

Фільм дуже детально показує історичний, богословський та культурний аспект цієї великої події в житті Церкви. Він багатий на унікальні історичні аудіо- та відеоматеріали, взяті з Ватиканської фільмотеки, серед яких свідчення його учасників, невидані документи про Соборі і про його організацію. У фільмі можна побачити оригінальні зйомки з того часу, що розповідають про найбільш значущі моменти з Собору, про період підготовки до нього і про надзвичайні прикраси базиліки св. Петра, головного місця проведення праць Собору. Крім того, в документальному фільмі показані численні свідчення і виняткові інтерв'ю, які дали кардинали, Патріархи та Архиєпископи, в яких вони проаналізували основні теми, які обговорювалися в ході роботи Собору. У фільмі підкреслюється, що плодами праць Собору, який тривав більше 3 років, були чотири Конституції, дев'ять декретів і три заяви.

За матеріалами be.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 14 вересня 2012 р.

14.09.2012р. Б. / Більше мільйона росіян вважають українську рідною мовою



У російському Міносвіти зазначили, що в Росії є запит з боку батьків про створення більшої кількості шкіл, де українська буде мовою навчання. Всього більше мільйона російських громадян вважають українську мову рідною.
 
Більше одного мільйона російських громадян вважають рідною українську мову, повідомив у п'ятницю глава Міністерства освіти і науки РФ Дмитро Ліванов. 

«Ми відзначаємо в Росії великий інтерес до вивчення української мови, більше мільйона російських громадян вважають українську мову рідною, а в Україні є інтерес до російського язика», — зазначив в ході підписання меморандуму про взаєморозуміння між Міносвіти РФ і міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. 

За його словами, в Росії є запит з боку батьків про створення більшої кількості шкіл, де українська буде мовою навчання. При цьому один з українських банків готовий взяти на себе матеріально-технічне забезпечення фінансування гімназій, підбір кадрів і питання поточної діяльності.
 
За матеріалами: ZN.UA 

Джерело:   КРЕДО

середа, 12 вересня 2012 р.

12.09.2012р. Б. / Презентація фільму «Отець Кадило»


У Львові завершилисязйомки документального фільму "Отець Кадило". Стрічка розповідає про життя і служіння греко-католицького священика Василя Шевчука, який, протягом 1945-1948 років, був капеланом Перемиського Куреня УПА на Закерзонні під псевдом "Кадило".

Прем’єрний показ відбудеться 16 вересня 2012 року, в Стрию. Саме в цьому місті народився і навчався о. Василь Шевчук. Подія присвячена 70-літтю створення Української Повстанської Армії, а також 64 річниці з дня загибелі священика (13.09.1948).

Панахиду за душу священика Василя Шевчука "Кадила" буде відслужено О 15:00, біля пам’ятної дошки, на будинку СЗШ №7(вул. Колесси, 12). Показ фільму розпочнеться о 16:00, у приміщенні Народного дому товариства "Просвіта" (вул. Народна, 6).

Презентація фільму "Отець Кадило" відбудеться також у Львові. 27 вересня 2012 року стрічку демонструватимуть в рамках міжнародної конференції "Українська Повстанська Армія в контексті національно-визвольної боротьби народів Центрально-Східної Європи".

Загальноміський показ фільму відбудеться 7 жовтня 2012 р., в Кінопалаці "Коперник" (час початку презентації буде анонсовано пізніше). Вхід вільний.


Документальний фільм "Отець Кадило", спільного виробництва благодійного фонду "Українська кіно ініціатива" та рекламно-продюсерського центру "Стар-ТВ", створено з благословення Перемиської-Варшавської архиєпархії та Стрийської єпархії УГКЦ. Меценатом стрічки виступив Благодійний фонд Олега Канівця "Добре серце". Продюсер фільму - Тарас Пастернак, автор сценарію і дослідження - Тарас Бабенчук.

Зйомки фільму проходили на території України, Польщі, Словаччини і Канади. Саме в Канаді сьогодні проживає найбільше свідків життя і служіння Отця "Кадила". Це колишні вояки УПА зі сотні "Громенка", парафіяни о. Василя Шевчука з с. Павлокома та вихідці з інших сіл Перемищини.  Своїми спогадами про священика поділився відомий науковець, професор Університету Мак-Мастер у Гамільтоні (Канада) Петро-Йосиф Потічний, який ще в 14 років вступив до УПА.

У стрічці "Отець Кадило", за допомогою художніх сцен, відтворено капеланське служіння о. Василя Шевчука, а також епізоди з його життя. У художніх зйомках взяли участь актори Першого українського театру для дітей та юнацтва, а також військові реконструктори з Товариства пошуку жертв війни ''Пам’ять''.

Проповідь о. Василя Шевчука "Кадила" до вояків УПА на Святі Зброї. Джерело - IPN Жешув

Завдяки сприянню Польського Інститу Пам’яті Народової, знімальною групою опрацьовано матеріали кримінальної справи о. Василя Шевчука "Кадила", які довший час були недоступними і презентуються вперше. Ці документи проливають світло на останній рік життя священика, який він провів у Ряшівській в’язниці.

Творча група висловлює вдячність всім, хто допоміг у створенні фільму "Отець Кадило". Зокрема благодійному фонду "Добре серце", Фундації української енциклопедії в Канаді, видавництву "Літопис УПА", Об’єднанню Українців "Закерзоння", а також всім друзям з України, Польщі, Словаччини, Канади.

Тарас Бабенчук, автор сценарію стрічки,

Довідка 1:
Греко-католицький священик Василь Шевчук народився 12 серпня 1903 року в м. Стрий. Навчався у Дрогобицькій, Перемиській та Стрийській гімназіях. Після завершення навчання та служби у польському війську вступив до Духовної семінарії в Перемишлі.

30 березня 1930 року був рукоположений на священика в неодруженому стані єпископом Йосафатом Коциловським. Душпастирював у селах Дорожів, Меденичі (Дрогобиччина), та Грушатичі (Самбірщина). Від вересня 1932 р., продовжує служіння на території Закерзоння у селах Смерековець, Павлокома і П’яткова Руська. На парафіях був ревним священиком, брав активну участь в громадському житті.

Наприкінці 1945 р. о. Василь Шевчук вступив до лав УПА під псевдом "Кадило". Спершу як військовий капелан сотні "Громенка", а згодом цілого Перемиського Куреня УПА.

Такий крок був зумовлений воєнними обставинами, погрозами і нападами з боку польських націоналістичних організацій та кримінальних банд. Іншою причиною було цілеспрямоване винищення на Закерзонні представників української інтелігенції, зокрема й духовенства.

Перебуваючи в сотнях "Громенка", "Бурлаки", "Крилача" та "Ластівки", Отець "Кадило" служив польові Літургії, сповідав вояків, надавав їм духовну підтримку, хоронив полеглих в бою. Під захистом УПА священик також опікувався вірними, які, через воєнні обставини,залишилися бездушпастирів.

У червні 1947 року, під час рейду на Захід зісотнею "Громенка", знесиленого і хворого отця-капелана заарештували чехословацькі органи безпеки. Через місяць його передали владі комуністичної Польщі. Під час слідства і суду о. Василь Шевчук перебував у Ряшівській тюрмі, де переживав знущання з боку кримінальних злочинців і слідчих.

13 вересня 1948 року, за вироком Військового районового суду в Ряшеві о. Василя Шевчука "Кадила" розстріляли. Місце поховання священика невідоме.

Почет Перемиського Куреня УПА. Крайній зліва Курінний капелан о. Василь Шевчук "Кадило".  Джерело - Літопис УПА

Довідка 2:
Протягом 2009-2010 рр., у співпраці з Львівською архиєпархією Української Греко-Католицької Церкви за ініціативи продюсера Тараса Пастернака створено серію  документальних фільмів про історію УГКЦ в ХХ столітті.

Перша стрічка з циклу, "Спадщина Андрея Шептицького", демонструвалася в ефірі Першого каналу українського телебачення і увійшла в трійку номінантів національної премії в галузі телебачення "Телетріумф - 2010". Два інші фільми присвячені провідникам УГКЦ Патріарху Йосипу Сліпому ("Йосип Сліпий: молитва за Україну") та Митрополитові Володимирові Стернюку ("Володимир Стернюк: служіння в підпіллі"). Про переслідування Греко-Католицької Церкви комуністичною владою розповідається у фільмі "УГКЦ: Невідомий літопис".

Трейлер фільму "Отець Кадило":


Джерело:   Воїни Христа Царя

вівторок, 11 вересня 2012 р.

11.09.2012р. Б. / Русскій язик більше не мова - учені

Російська мова більше не мова - учені

Російська мова більше не мова - учені Інститут лінгвістики в Тарту (колишня Академія мовознавства СРСР) оголосив, що російська мова протягом найближчого року може бути виключена зі списку мов світу. 
Моніторінг, щорічно проводиться співробітниками інституту, показав, що російська мова перестала відповідати мінімальним вимогам щодо самоідентичності, багатства словникового запасу і сфери застосування, передає http://fognews.ru/russkij-yazyk-bolshe-ne-yazyk.html.

Якщо протягом 2013-го картина не зміниться, то російська мова буде оголошена мертвою, з усіма наслідками, які з цього в випливають: закриттям курсів російської мови в Європі, виключенням її з офіційних мов організацій світу (ООН, ЮНЕСКО) та забороною на її вживання в посольствах для спілкування з росіянами.

Варто відзначити, що Інститут лінгвістики протягом останніх п'яти років щорічно попереджав владу РФ про високу ймовірність розвитку подій за цим сценарієм, але всі його звернення залишилися без відповіді. За класифікацією ЮНЕСКО існують кілька стадій відмирання мови, і російська повністю відповідають найважчій з них: мова Росії перетворилася в контекстно-ситуативний набір граматичних форм.

Ця точка регресу характеризується наступними особливостями.

По-перше, практично припиняється словотворення на основі рідних коренів. Нові терміни і поняття є запозиченими. Терміни, що прийшли ззовні, витісняють рідні аналоги, з двох синонімів виживає запозичений. Суспільство не здатне виробляти адекватну заміну іноземним словами, задовольняючись прямим запозиченням, руйнується зв'язок між діяльністю індивіда та його рідною мовою. Окремим випадком такого регресу є «мова рабів», достатня для розуміння вказівок господаря, але абсолютно неефективна при спілкуванні на абстрактні теми. Як приклад,  учені  з Тарту наводять широко поширений в Росії «рунгліш».

По-друге, знання мови перестає заохочуватися в суспільстві. Знижується цінність цього знання для економічно активного індивіда, мова не здатна підняти вартість працівника в конкурентній боротьбі на ринку праці. На перше місце при працевлаштуванні виходять особисті зв'язки і вимоги по мінімальній зарплаті, тому в структурі зайнятості переважають «блатні» на вершині піраміди, і «гастарбайтери» в її основі. Держава без видимих ​​протестів суспільства скорочує години викладання рідної мови в школі, іспити з мови проходять у вигляді знеособлених тестів. Знижується загальний рівень грамотності теле-і радіомовлення, газети виходять з друкарськими помилками і помилками, які ніхто не помічає.

По-третє, державні структури не використовують у своїй діяльності офіційної мови країни. Патріархальна Православна Церква проводить богослужіння церковнослов'янською, МВС використовує спрощений службовий діалект, МЗС оперує французькою, німецькою та англійською. У такій ситуації повністю зникає поняття єдиної мови, населення роз'єднується з професійної приналежності, яка визначає значення і зміст слів.

По-четверте, мова перестає бути образною, з неї вимиваються слова загального значення, перевага віддається синонімам займенника «той» і «цей». Спілкування між людьми зводиться до ситуативно-контекстного словотворення часто на основі одного кореня.

- Дай цю фіговину.
- На фіга?
- Я нею пріфігачу ось цю фігню.
- Так але ж фігня вийде!
- А тобі не по фігу?

Як пишуть дослідники з Тарту, даний діалог дуже нагадує спілкування вищих тварин, які за допомогою однакових звуків передають один одному інформацію, визначену конкретною ситуацією.

Підводячи підсумки свого дослідження, Інститут лінгвістики Тарту з жалем відзначає, що російська мова де факто вже померла, і залишається останній рік його офіційного існування.

Джерело:   ЕКСПРЕС

11.09.2012р. Б. / Що таке іспанська інквізиція?


Найбільш темним і суперечливим періодом в історії Церкви прийнято вважати час діяльності інквізиції. Але мало хто знає, що цим терміном називався не один і той же інститут. Протягом середньовіччя діяла Папська і світська інквізиції, які відрізнялися між собою. Папська інквізиція мала справи з єресями. Ще один інститут - Римська інквізиція - дбав про збереження правильності, ортодоксальної католицької віри.

Але зовсім інше явищем були світські інквізиції, які діяли самі по собі і не підпорядковувалися Церкві. Такими інквізиціями були іспанська і венеціанська. З цих двох, своєю жорстокістю і фанатичністю особливо прославилася іспанська, хоча вчені вказують на перебільшення, які виявляють при вивченні її злочинів. Проте факт залишається фактом - в більшій чи меншій мірі, але злочини були. На жаль, переважна більшість людей вважає, що відповідальність за них лежить на Церкві, хоча насправді, повторюся, це був світський інститут, який підпорядковувався НЕ Папі, а світському монархові.
 
У 1474 два іспанських королівства, Кастилія і Арагон, об'єдналися в одне, завдяки шлюбу королеви Ізабелли і короля Фердинанда II. Ця пара прагнула завершити Reconquista - звільнення іспанських земель колись завойованих мусульманами. До 1492 королівські війська зуміли відвоювати всі бастіони Мавританії на Піренейському півострові. Тепер було неохідно зробити Іспанію сильною і внутрішньо єдиною. Ізабелла і Фердинанд знали, що для зміцнення королівства важливо, окрім хорошого війська, посилити ідентичність громадян і боротися з ворогами всередині держави.
 
Тодішня Іспанія була справжнім конгломератом народів і культур. Тут жили нащадки кельтіберів, фінікійців та римлян, вандалів і вестготів, були маври і євреї, християни і мусульмани. Німецький історик Міхаель Хеземан стверджує, що до іспанців в Європі було презирливе ставлення - їх вважали метисами і не християнами. Тому бажанням короля було об’єднати свій народ на фундаменті однієї ідентичності - католицької.
 
Спочатку Ізабелла і Фердиданд змусили покинути країну мусульман, потім, євреїв. Тут вони діяли за прикладом Англії та Франції, звідки євреїв вигнали ще в період між 1290 - 1360 р. Цей народ в Іспанії займався переважно фінансовими питаннями і часто його представники були навіть радниками короля в цій сфері. Євреї займалися видачею грошей під відсотки, тому це викликало не дуже добре ставлення до них. Ще в 1391 р. в Іспанії відбувся перший "погром", викликаний підвищенням податків - люди звинувачували в цьому саме представників "обраного народу".
 
Якщо "католицька королівська пара" Фердинанд і Ізабелла почала виганяти євреїв з країни, то ті, хто мали гроші - втікали до Португалії. Багатьох прийняли в Папській державі. Цікаво, що тут їх захист гарантував один з найбільш суперечливих в історії пап Олександр VI Борджіа. Але, звичайно, всі євреї покинути Іспанію не могли. Багато хто з них, щоб не втратити свою Вітчизну, переходили в християнство. Їх називали "conversos" або "marrani". Кожен мав для цього свої причини - хтось переходив з переконань, інші зі страху, а хтось із практичних мотивівв.
 
Щоб відрізнити по-справжньому навернутих євреїв від удаваних, королі побажали задіяти інквізицію. Вони звернулися до папи Сікста IV за дозволом створити її в Севільї, але той відмовив. У відповідь королівське подружжя за допомогою політичного і військового тиску змусило Понтифіка погодитися. Іспанська інквізиція відразу стала інститутом повністю підконтрольним Фердинанду і Ізабеллі. Вони призначали інквізиторів, згідно їх політичної лояльності, і керували їх діяльністю. У підсумку, після року такої активності, у Севільї було спалено на вогні 288 "удаваних євреїв", а їх майно конфісковано.
 
Багато іспанських єпископів закликали Папу зробити що-небудь. У 1482 він окреслив межі діяльності іспанської інквізиції і засудив її надмірну жорсткість. Понтифік писав: «багато справжніх і вірних християн (...) були без будь яких законних причин кинуті до в'язниці, катовані і засуджені як єретики-рецидивісти". Сікст IV наказав королівській парі передати контроль над інквізицією в руки єпископів, але вони відмовилася. Іспанська інквізиція підпорядковувалася духівнику королівської сім'ї домініканцю Хомі де Таркемада - знаменитому персонажу, який став прообразом Великого інквізитора в романі Достоєвського "Брати Карамазови".
 
Останній був людиною непростою. Таркемада до XVIII ст. вважався національним героєм для іспанців, але за межами країни - справжнім злочинцем. Він став головним персонажем "чорних легенд" про іспанців і католиків, придуманих в Англії і Франції. У них Таркемада, представлявся жорстоким, спраглим крові, нестерпним і фанатичним. Але в реальності цей інквізитор був вірним королівській парі аскетом, який відмовився від усіх земних задоволень і благ, і дбав про свою репутацію чесної і некорумпованої людини. Він, як і інші інквізитори, звичайно, карав небезпечних і закоренілих єретиків, але завжди давав можливість підозрюваним примиритися з Церквою, практикував їх публічне зречення від оман, яке відбувалося на міських площах і називалася "autodafe" - "сповідання віри".
 
Про те, що опис злочинів іспанської інквізиції було перебільшено свідчать документи, знайдені в 2004 р. у Ватиканському секретному архіві. У них говориться що в Іспанії до XVII ст. було проведено 44 647 процесів. На початку більшість з них стосувалася євреїв, потім протестантів і агентів ворожих країн. Тільки в 800 випадках, це 1,8%, процеси  закінчилися смертельним вироком. Тому дані про десятки тисяч замордованих і спалених вільнодумців, звичайно, є вигаданими. Жодне автентичне історичне джерело цього не підтверджує, навіть по відношенню до такого "політичного" інституту, як іспанська інквізиція»

Підготував Олександр Панченко
За матеріалами be.radiovaticana.va


Джерело:  Воїни Христа Царя

понеділок, 10 вересня 2012 р.

10.09.2012р. Б. / Пенсіонер вручну переписав і проілюстрував Біблію


 

Діно Мацолі, 78-річний британець, витратив 10 років свого життя на те, аби переписати всі тексти Біблії, а також зробити 5 тисяч ілюстрацій до Старого і Нового Завіту. 
 
За словами чоловіка, подібна ідея у нього з’явилася у 2001 році, коли він через депресію, спричинену виходом на пенсію, не зміг виходити з дому і проводив 24 години на добу на самоті у своїй квартирі. «Спочатку я просто почав робити деякі начерки за сюжетом Святого Письма», – стверджує художник-аматор. «Я довгий час не виходив з кімнати, однак моя ідея мене настільки надихнула, що я вперше за довгий час зважився вийти на вулицю і купити все необхідне для подальшої роботи». 

«Я не думав, що батько підійде до цього з усією серйозністю», – сказав 36-річний син британця Марко. «Коли робота була закінчена, ми відправили її електронну копію до Риму, а також самому Архиєпископу Кентерберійському». Духовний глава Англіканської спільноти особисто відповів на їх лист, а також запропонував випустити книгу в тираж під іменем автора. 

«Представники церкви захопилися моїм вчинком і сказали, що ніколи в житті подібного не бачили», – каже пенсіонер. «Я дуже радий, що стану першою людиною, якій вдалося це зробити. Всі отримані від продажу грошові кошти підуть на благодійність». 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:    КРЕДО

субота, 8 вересня 2012 р.

08.09.2012р. Б. / Грінпіс напав на захисників життя



 
Учасники маршу на захист життя Crossroads, який пройшов 7-19 серпня містами Іспанії, стали об’єктом висміювань і лайок з боку діячів Грінпісу. Про те, що спіткало прочан, які протестували проти абортів, детально пише портал LifeSiteNews.

Найсерйозніший інцидент стався у місті Леоні, де після сердечних привітань від мешканців та місцевої влади до паломників, які йшли з Барселони до Сантьяго де Компостела, підійшла група людей, убраних у жилетки з лотогипом цієї відомої екологічної організації. Активісти Грінпісу були очевидно роздратовані антиабортним сенсом маршу.

Один з бойовиків плюнув на прочанина, а інші стали обзивати вульгарними словами паломників, які намагалися ігнорувати провокаторів.

З розповіді очільника маршу, Хайме Ернандеса, випливає, що спокійне ставлення ще сильніше розлютило активістів Грінпісу. Вони підійшли до групи дівчат, які йшли позаду колони, і стали кричати: «Хай живуть аборти!», «Ми за смерть!»

Коли один з екологів провів вказівним пальцем по своїй шиї у жесті перерізання горла, захисники життя вирішили викликати поліцію. Складено протокол події.

Перший в історії іспанський марш на захист життя Crossroads вирушив із Барселони 9 липня. Близько 40 прочан ішли через Каталонію, Валенсію, Андалусію, Кастилію, Ламанчу і Мадрид до гробу св.Якова у Cантьяго де Компостела, де відбулося велике нічне чування в намірі життя. У більшості регіонів прочан приймали сердечно, однак якось їх закидали яйцями, а бургомістр міста Тордесільяса, соціаліст, не дозволив роздавати мешканцям протиабортні брошури.

Джеймс Нолан, голова міжнародної пролайф-організації Crossroads, відзначив, що іспанський марш був дуже успішний, і, на його думку, вже зараз видно, що молоді іспанці щораз більше схильні захищати життя. Він сказав, що на тлі їхньої поведінки видно, які радикальні погляди мають прихильники убивства дітей у лоні матері. В цьому він вбачає причини поведінки, щораз більше позначеної насильством.

Учасники іспанського маршу Сrossroads

Організацію Crossroads заснував студент францисканського коледжу в американському штаті Огайо. Це стало його відповіддю на заклик Йоана Павла ІІ, аби чинно брати участь у творенні культури життя. Нині у США відбуваються чотири такі марші, від західного узбережжя до столиці країни – Вашингтона. Молодь проходить у маршах Crossroads також і землі Канади та Ірландії.


За матеріалами: Gość Niedzielny, LifeSiteNews, crossroadswalk.es

Джерело:    КРЕДО

четвер, 6 вересня 2012 р.

06.09.2012р. Б. / Всеукраїнська Рада Церков хоче налагодити державно-конфесійний діалог

Секретаріат Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій проаналізував актуальні питання державно-конфесійних відносин.
 
Зустріч представників конфесій відбулась 4 вересня 2012 року у Києві під головуванням митр. протоієрея УГКЦ Олекси Петріва з метою підготовки засідання Ради за участі керівників Церков і релігійних організацій. 

Запрошений на засідання директор Департаменту у справах релігій та національностей Мінкультури Володимир Любчик розповів про роботу з відновлення діяльності Комісії з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій при Кабінеті Міністрів України. За його словами, засідання відбудеться вже у четвер, 6 вересня, а задля ефективної діяльності Комісії при ній буде створено робочу групу у складі держслужбовців та представників конфесій. 

Нагадаємо, що протягом 2010 – 2012 років керівники конфесій неодноразово звертались до Президента та Прем’єр-міністра України з проханням відновити роботу Комісії з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій. 

Під час засідання Володимир Любчик вніс на розгляд Ради пропозицію про включення до складу ВРЦіРО першого заступника Міністра культури Юрія Богуцького та про розміщення офісу Секретаріату Ради в одному з приміщень Мінкультури. 

Учасники засідання окрему увагу звернули на проблематику сирітства в Україні. Відповідні напрацювання Комісії ВРЦіРО з питань соціального служіння будуть винесені на розгляд керівників конфесій. 

Представники Церков і релігійних організацій вирішили знов виступити на підтримку діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. За словами голови Комісії Василя Костицького, питання про ліквідацію Комісії в урядовому законопроекті № 10447 планується до розгляду парламентом вже цього тижня. 

Секретаріат ВРЦіРО також обговорив організаційні питання поїздки делегації Ради до Брюсселю з метою проведення зустрічей з керівництвом Європейського Союзу. 

На завершення засідання представники конфессій сформували порядок денний зустрічі керівників Церков і релігійних організацій, що відбудеться у жовтні цього року. 

За матеріалами: Інститут релігійної свободи 

Джерело:    КРЕДО

середа, 5 вересня 2012 р.

05.09.2012р. Б. / Одеса: мода потрібніша за віру?



Просто зараз розвивається новий виток конфлікту між римо-католицькою спільнотою кафедрального собору в Одесі та приватною компанією модного одягу.

Попри те, що справа про демонтаж огорожі перебуває на розгляді у Верховному Суді України, і виконавчим властям це відомо, судові виконавці проводять демонтаж фундаменту воріт. На представлену документацію про те, що справа перебуває в суді, вони лиш здвигають плечима. Хіба їм наперед відоме рішення Верховного Суду?

Одеський дім модельного одягу «Модесса» розпочав своє існування з рейдерського захоплення території, що прилягає до храму Успіння Пресвятої Богородиці. Спільнота вийшла на акцію громадського протесту перед будівлею собору, звернулася до одеського міського голови Олексія Косусєва та голови Одеської обладміністрації Едуарда Матвійчука. ВАТ «Модесса» дістало від властей міста розпорядження відновити порушений віконний отвір і привести до ладу прилеглу до храму територію, як то було до їхнього втручання. Однак модельний дім цього не виконав. 

Своїми діями «Модесса» не тільки грубо порушує права римо-католиків, а й спотворює зовнішній вигляд будівлі, яка є архітектурною пам’яткою. Проте спинити «модних рейдерів» виявилося важкою справою.

Адміністративними методами конфлікт намагалися вирішити ще з літа минулого року. Мітинг протесту одеські віруючі провели 21 лютого ц.р. Прес-конференцію з цього проблемного питання було скликано 13 березня. Ігноруючи розпорядження міського самоуправління, ВАТ «Модесса» продовжує свою руйнівну для храму діяльність.

Історія поневірянь одеської катедри тягнеться, власне кажучи, не один десяток років. Юрист парафіяльної спільноти Володимир Боштан нагадав на прес-конференції 13 березня, що після передачі собору 1991 року його законному власникові – Церкві, представники парафії звернулися до тодішнього голови Одеської міськради і голови міськвиконкому Валентина Симоненка, а потім – до нового мера Одеси Руслана Боделана. Віруючі просили передати спільноті також і колишні церковні приміщення, розташовані праворуч та ліворуч від собору. (Саме їх сьогодні займають винний бутік «Lavinia» та ОДМО «Модесса»). Однак тоді з незрозумілих причин ці будівлі опинилися у власності комерційних структур.

«Модні рейдери», які розташувалися в колишньому будинку священика (плебанії), перероблюють цю будівлю без огляду на її архітектурну цінність, і посягають на територію, що безпосередньо прилягає до храму. Єпископ Броніслав Бернацький нещодавно сказав з цього приводу: «Розвалено частину огорожі й воріт, а нова огорожа проходитиме за півметра від стін катедри. Якщо все це продовжиться, ми не зможемо проводити процесії навколо храму».


За матеріалами: Об’єднання християнських Церков Одеси «Примирение»

Джерело:    КРЕДО


Дяка Богові Святому, я не страждаю на юдофобію, але якщо змоделювати подібну ситуацію, в тій же Одесі, на прикладі синагоги, то це буде, як мінімум - Міжнародний скандал!

А тут, вже стільки років тягнеться вирішення проблеми прихрамової території РКЦ і, не тільки лишається без рішення, а й байдуже сприймається всіма православними християнами міста. Дивно! Ось вам і "братолюбіє"...

р.Б. Леонід. 

вівторок, 4 вересня 2012 р.

04.09.2012р. Б. / Українці побували на міжнародному форумі «Джен Фест» у Будапешті



 
З 29 серпня по 3 вересня у Будапешті (Угорщина) відбувся міжнародний форум молоді під назвою «Джен Фест». З ініціативи Комісії УГКЦ Справедливість і Мир на цьогорічному форумі вперше була представлена також Україна в особі сорока представників нашої молоді з різних куточків України. Про це повідомив Секретаріат Комісії УГКЦ Справедливість і Мир.
 
Програма форуму включала різного роду представлення: культури, традицій, звичаїв різних країн. Виконання музичних творів, хореографії, живе ділення досвідом життя, базованих на братерстві, шуканні миру, любові до ближнього та життя із Богом – становило основу «Джен Фесту». 

Особливістю цьогорічного форуму було проголошення та погодження проекту «Молодь за єдність світу» та спільна угода по його реалізації, яку підписали усі учасники, включаючи й Україну. 

Особливістю зустрічі був марш усіх учасників, яких було близько чотирнадцяти тисяч, центральними вулицями Будапешту до символічного першого побудованого моста столиці Угорщини. Там, після тридцятисекундної тиші, відбувся найбільший в історії міжнародний «флешмоб». Невипадково символом та логотипом форуму обрали міст. Творити, будувати мости єдності, взаємодопомоги та братерства – залишились кличем, «мотто» та завданням усіх учасників «Джен Фесту», аби у своїх країнах, поселеннях, спільнотах бути рушіями та творцями цієї ідеї. 

Українська група в цих днях також активно ділилася з іншими багатством наших народних пісень, звичаїв, побуту, християнської традиції. А українські вишивані строї нашої молоді привертали увагу не лише учасників форуму, але й місцевих жителів Будапешту. 

Міжнародний форум Джен Фест (Genfest) – це зустріч молодих людей, які хочуть показати світу, що загальне братерство та об’єднаний світ є ідеалом заради якого варто жити. Зустріч є можливістю обміну думками та обговорення між тими, хто бачить в сучасному світі безліч викликів та можливостей для змін, ставлячись до іншого з пошаною.
 

Джерело:  КРЕДО

понеділок, 3 вересня 2012 р.

03.09.2012р. Б. / Шон Патрік Лаветт: «Ніколи ще в нашій історії ми не знали так багато і не розуміли так мало»


Керівник англомовної служби «Радіо Ватикан» – про християнську етику в журналістиці, радіо як емоційний медіум, спілкування з матір’ю Терезою, досвід роботи військовим кореспондентом, а також копіпейст із Вікіпедії як тяжкий гріх.

Ірландець за походженням, народжений у Південноафриканській республіці, Шон Патрік Лаветт сьогодні є громадянином Італії і вже три з половиною десятиліття працює на «Радіо Ватикан», паралельно викладаючи в американських університетах. Його шлях до релігійної журналістики проліг через військову: він працював на CNN, BBC та Washington Post, був у гарячих точках Лівану, Північної Ірландії та Африки. Його голосом озвучено сотні кіно- та телефільмів. Наша розмова - про найцікавіші сторінки його життя та кар'єри, роботу на ватиканському державному радіо, англомовною службою якого він керує, виклики професії, зустрічі з матір'ю Терезою та любов до Рима.
 
- Шоне, ви 34 роки працюєте на «Радіо Ватикан». Звідки ваша пристрасть до радіо?

- Пристрасть - дуже влучне слово. Я не уявляю свого життя без радіо. Ви сидите поруч із моїм першим радіоприймачем, якому стільки ж років, скільки мені. Я народився на південному краю Африки, біля Кейптауна. В часи мого дитинства там не було телебачення, лише одна газета, і радіоприймач був моїм єдиним зв'язком зі світом. За допомогою радіо я вивчив географію, почав розумітися на політиці, пізнав мораль.

Я досі пам'ятаю свої почуття, коли дізнався про будівництво Берлінського муру. Це шокувало мою дитячу уяву. Я казав батькам: «Будь ласка, скажіть так, щоб навколо нашого будинку ніколи не було стін, і я міг відвідувати своїх друзів». По радіо я почув, що вбили освіченого молодого президента США Джона Кеннеді, а відому актрису Мерилін Монро знайшли в ліжку мертвою й оголеною. 
Відтоді вдягав дві піжами, бо не хотів, щоб мене знайшли голим, якщо помру вночі. Радіо завжди було частиною та першоджерелом моєї уяви, творчості, відчуття світу.
 
- Ви радите писати тексти для радіо так, аби їх зрозуміла дитина, а читати - наче для коханої. Чому так?

- Слух ми розвиваємо ще в материнській утробі: спочатку чуємо мамине серцебиття, а потім - голос. Якщо ваш батько поблизу, в сім місяців ви відрізняєте його голос від маминого. Людський голос має потужний емоційний вплив. Мало хто замислюється над тим, що радіо - передусім емоційний медіум. Радіо - це наче розмова зі сліпою людиною. На відміну від друкованих ЗМІ, які звертаються до інтелекту, воно торкається почуттів, і в цьому його сила.
 
- Радіо, на якому ви працюєте, незвичне: це державна станція Ватикану. Як вам удається ступати в ногу з часом, не відставати від тенденцій швидкого розвитку медіа?

- Комерційні ЗМІ, маючи потребу повернути вкладені гроші, пропонують людям те, чого вони хочуть. Ми ж поки що не маємо такої потреби - ми на службі у Святого Престолу, Ватикану, Папи, церкви, світу. Ми можемо розповідати не те, що заманеться аудиторії, а те, що, на нашу думку, їй потрібно. Ми повинні пояснювати людям те, чому саме так промовляє Церква.

За допомогою нових медіа ми отримали доступ до інформації про «що?», «хто?», «коли?» і «де?», але не «чому?». Ніколи ще в нашій історії ми не знали так багато і не розуміли так мало. Одне з завдань «Радіо Ватикан» - принести людям нову перспективу, дати їм нову точку зору. Ми наголошуємо на тих подіях та історіях, яких не висвітлюють інші медіа і які не отримують належної уваги. Англійська служба «Радіо Ватикан» пишається тим, що першою стала говорити про проблеми в Судані та Сомалі - задовго до того, як їх помітили інші. Ми розповідаємо про ситуацію в Зімбабве, у деяких регіонах Латинської Америки та Азії.

Ми маємо популярний радіопроект 105 FM, який транслюють італійською мовою на території Італії. Це динамічне та інтерактивне радіо, де звучать не тільки молитви, а багато музики, розмов, інформації про погоду та ситуацію на автодорогах. Завдяки цьому проекту ми можемо говорити про все і про всіх.
 
- Ще один популярний інтерактивний проект - «Джубілеум» - ви запустили під час святкування нового тисячоліття...

- До двотисячного року всі програми «Радіо Ватикан», окрім новин, виходили в запису. Наприклад, ви відправляли запитання єпископу, потім ішли записувати інтерв'ю, поверталися, слухали відповіді й редагували розмову. Єпископ міг зателефонувати й попросити вирізати те, що йому не сподобалося; ви погоджувались і виправляли. Інтерв'ю з'являлося в ефірі за тиждень.Двотисячний видався мені поворотним роком: настав час працювати наживо. Відтоді все відбувалось у реальному часі. Це був виклик для людей, яким доводилось із нами працювати, зокрема й для представників Церкви. Вони приходять на інтерв'ю, а потім телефонують і кажуть: «Я змінив сво думку». На що ви відповідаєте: «Мені дуже прикро, але розмова відбувалась у прямому ефірі». «Що це значить?» - запитували вони, і ми пояснювали: що ви сказали, те вже сказали. Це стало доброю наукою для них - вони навчилися відповідати за свої слова. Комусь такий формат може не подобатись, але він ближчий до життя та краще показує цей непередбачуваний світ.
 
- Нещодавно ви порівнювали італійські медіа з малою дитиною. В чому їхня головна особливість?

- У цій країні зовсім небагато людей читають газети, більшість дивиться телевізор. Молоді люди слухають радіо, але переважно музично-розважальне, яке не дає їм інформації. Але для молоді до 25 років першоджерелом інформації найчастіше є їхня стрічка Facebook. Із розмов із моїми молодими студентами я дізнаюся, що італійські ЗМІ збивають їх із пантелику й дивують: повідомлення суперечать одне одному. Й у підсумку вони повертаються до свого Facebook.
 
- Чи християнська етика допомагає вам у вашій професійній діяльності?

- Якщо ви оглянете мій кабінет, то побачите християнські символи: розп'яття над дверима, портрет матері Терези, який вона мені подарувала, над робочим столом. Я тут, бо християнська етика для мене важлива. Вона надає справам причини, призначення, значущості. Якби я був тільки журналістом, який сьогодні пише про авіакатастрофу, завтра про викрадення, а післязавтра про політичну демонстрацію, я перескакував би з проблеми на проблему так само легко, як перемикаю телевізійні канали. Християнська етика не дозволяє відокремлювати те, що я роблю, від того, ким я є. Я всередині того, чим займаюсь, а не зовні. Ти відчуваєш сильніше, маєш мету, перебуваєш у контексті. Намагаєшся робити справу краще, бо розумієш її важливість і знаєш: твоя інформація допоможе людям зрозуміти більше.
 
- У 1980-1986 роках ви були військовим кореспондентом. Розкажіть про цей досвід. Напевно, він був визначальним у вашій кар'єрі?

- Найважливішим. Є гарний афоризм про нашу професію: «У кожного журналіста своя війна». Ви не можете називати себе справжнім журналістом, якщо не побували в гарячій точці. Війна кидає в екстремальні ситуації. Щомиті потрібна відвага. Вас випробовують, а ви дізнаєтеся, на що здатні. Так було і в мене. Щодня я запитував себе: чи зможу? чи витримаю? Але я ніколи не почувався більш натхненним і мотивованим, аніж тоді.

Я приїхав до Бейрута 1983 року. Місто розділяла так звана зелена лінія: частина його перебувала під мусульманським контролем, інша - під християнським. Я працював для телебачення і мав дві знімальні групи - мусульманську і християнську. Мені доводилося перетинати «зелену лінію» двічі на день. Пригадую шалений приплив адреналіну, відчуття повноти життя. Перебуваючи в місці, де життя і смерть поруч, починаєш розуміти вагу кожної хвилини. Ліван став потужним тренувальним майданчиком і можливістю з'ясувати, як далеко ти можеш зайти. Колеги дають тобі бронежилет і кажуть: маєш тридцять секунд, щоб записати стендап, після цього треба втікати, інакше тебе знайдуть снайпери... Ти не можеш припуститися помилки, другого шансу не буде - треба зробити це відразу.
 
- Жанр репортажу - «аристократ» серед журналістських жанрів - переживає нині не найкращі часи. Якої ви думки про майбутнє розслідувальної та репортажної журналістики?

- Мені часом стає моторошно, коли я спостерігаю за молодими журналістами. Я даю їм завдання, а вони швиденько заходять на Вікіпедію і займаються копіпейстом: вирізають і вставляють текст, який написали інші люди і який не є верифікованим. Вони навіть не сумніваються у правдивості цього тексту. Це тяжкий гріх! Бо немає іншого способу написати про подію, окрім як пережити її, побачити на власні очі, отримати інформацію з перших уст. Знаєте, хто мені це сказав? Бачите ось цю пані? (Вказує на портрет матері Терези. - Авт.)

Я відвідував її в Калькутті 1982 року з записником, фотоапаратом і диктофоном, набагато більшим за ваш :) Мені тоді було трохи за двадцять. Перше, що сказала мені мати Тереза, коли я приїхав, було: «Ти можеш полишити всі ці речі, вони тобі не знадобляться». «Що ви маєте на увазі?» - здивувався я. «Все, що тобі потрібно - це твої очі, вуха і руки. А зараз ходімо зі мною».

Вона повела мене до шпиталю для прокажених. Тепер ця хвороба лікується, але бідні люди не знають, ховаються, а їхнє тіло гниє. Жахлива хвороба, яка вражає всіх, незалежно від статі чи віку. Я вперше бачив прокажених: запах жахливий, вигляд і поготів. Ви бачите, як смерть скрадається по живій плоті. І знаєте, що вона мені сказала? «Ти повинен побути з ними певний час: обмити, нагодувати, порозмовляти, розповісти казки дітям. Ти повинен бути там». Цей шок став добрим уроком. Нічим не можна замінити відчуття та досвід. Тому розслідувальна журналістика, вихід на місце події, зустріч із причетними людьми, отримання розповідей із перших рук, переживання ситуації безцінні для репортера.
 
- Ваша книга «Найкращий подарунок - любов. Медитації матері Терези з Калькутти», видана п'ятьма мовами, стала підсумком перебування та спілкування з монахинею?

- Саме так. Тоді вона ще не була відомою - наше знайомство відбулося задовго до того, як вона здобула Нобелівську премію миру. Ніхто за межами католицької церкви її не знав - крихітна монахиня, що опікувалася бідними в Калькутті.

Її критикували за те, що вона працює з бідними людьми - мовляв, вона дає їм їжу, заохочуючи залишатися бідними, замість давати стимул працювати і ставати сильнішими. А вона відповідала: «Хіба? А може, вони занадто слабкі, щоб підвестись і заробляти на хліб? Я даю їм рибу, яка зробить їх сильнішими, а ви дайте сіті й навчіть її ловити». Її міркування були приземленими, простими і практичними.

Одного разу, йдучи вулицями гетто, ми побачили чоловіка, який лежав на землі. Я думав, що він помер. Вона ж підійшла, штовхнула його, почала кричати, поки п'яний не підвівся. Мати Тереза була невеличка на зріст, а чолов'яга вдвічі вищий. Вона подивилася йому у вічі й сказала: «Чи я тебе не попереджала? Зараз підеш зі мною в обитель, сестри дадуть тобі чаю. А коли побачу ще раз п'яним - відлупцюю!». Свята людина. Вона не казала п'яниці, що молитиметься за його одужанна, а пригрозила, що дасть йому доброго прочухана.

Під час нашої останньої зустрічі в Калькутті вона подарувала мені красиву статуетку Богородиці з простягненими руками, сказавши: «Я дарую тобі її, бо хочу, щоб ти робив те ж». Те, що ми маємо, не можна залишати тільки для себе, це варто віддавати.
 
- Викладаючи соціальні комунікації в університеті Джорджії в США, ви використовуєте нестандартні методи викладання. Наприклад, група студентів раптом опиняється на балу в часи високого ренесансу в палаці Дорія Памфілі. Як ви до цього прийшли?

- Методи взаємодії зі студентами мені підказували два мої сини. Одному тепер трохи за двадцять, другий старший. Ці молоді чоловіки виростають у дуже складному світі, сповненому викликів, зі стрімким потоком суперечливих повідомлень, які приходять звідусіль. Я хочу, щоб вони мислили. Їм не обов'язково бути освіченими - я й без цього любитиму їх. Але хочу, щоб вони ворушили мізками та усвідомлювали, що відбувається навколо. Хочу, щоб мої діти були культурними, бачили красу та дивилися понад речі очевидні. До студентів я ставлюся так само, як до своїх власних дітей.
 
- Ви озвучили десятки кінофільмів, сотні документальних стрічок і мультфільмів, заснували кілька театральних труп. Це ваше захоплення?

- Все, що я роблю, є продовженням і частинкою мене самого. Мені доводилось, озвучуючи мультфільми, входити в образ миші чи тупої корови - це весело, і я люблю цю справу. Коли багато років тому кілька шкіл запропонували мені організувати дозвілля підлітків, я вирішив, що театр і драма будуть добрим способом для їхнього самовираження. Я не граю на музичних інструментах і не малюю, натомість маю на озброєнні тіло, голос і людські почуття. Думаю, цей досвід стане в нагоді тисячам студентів.

Я належу до покоління, яке однією ногою ще в аналоговому світі, а іншою - вже в цифровому. Ось перед вами дерев'яний радіоприймач, а на ньому мій iPhone. Я - між цими двома технічними досягненнями.
 
- За десятиліття, проведені в Римі, ви полюбили це місто?

- Я живу за містом, бо потребую простору й тиші. Маю садибу в селі, оливкові дерева й коня, а працюю в місті. Моїм улюбленим місцем є центр старого Рима, його середньовічна частина. Вузькі бруковані вулички, де прохолодно навіть у спеку. Квартали з так званими ботеґе - майстернями, в яких ремісники виготовляють і реставрують речі своїми руками. Люблю ті місця, де люди послуговуються ручною працею і сторічними традиціями. З роками їх стає дедалі менше: там, де працював букініст, сьогодні магазин високої моди, а на місці майстерні, де реставрували антикварні меблі, фастфуд. Це сумно, але я вдячний долі за те, що, принаймні, застав ці речі.

Я хотів бути італійцем. Люблю цю країну і люблю Рим. Це хаотичне, божевільне місто з численними суперечностями. Звідси я тепер ні ногою.

Фото автора
Богдан Ворон, «Телекритика»

Джерело:   Воїни Христа Царя

субота, 1 вересня 2012 р.

01.09.2012р. Б. / Блаженніший Святослав Шевчук: Усякий окультизм є гріхом


Відповідаючи на запитання стосовно гомеопатії у інтервʼю сайту «Католицький Оглядач» Глава УГКЦ, зазначив, що всякий окультизм є гріхом:
 
«Безперечно, нам життя представляє щораз то нові виклики, нові проблеми, пов’язані з тими чи іншими сучасними захопленнями. І ми їх постійно повинні оцінювати у світлі віри нашої Церкви. У такий спосіб розвивається Учительський Уряд Церкви: виникає проблема – в Церкві певна застанова, і тоді Церква чітко і ясно висловлюється про це.
 
Щодо гомеопатії як такої, то часто під тим словом розуміють дуже різні речі. Хтось називає гомеопатією так звані народні методи лікування, а хтось бачить, що гомеопатія – це використання методів, які були винайдені саме проти християнської віри. Але про це мало хто знає. З одного боку гомеопатію часом пропагують як щось, що може бути альтернативою до традиційної медицини, і часом наші лікарі кажуть: «А, ці ліки на травах». (сміється – ред.) Тобто існує дуже багато фальшивих понять на цю тему. Але насправді йдеться не про якісь традиційні методи лікування або нетрадиційні, а про справжній окультизм. І в такому випадку потрібно чітко сказати – усілякий окультизм є гріхом. І тут потрібно бути у послусі Учительському Уряду Церкви.» - зазначив Блаженніший Святослав Шевчук.

Джерело:   Воїни Христа Царя