ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

субота, 30 березня 2013 р.

30.03.2013р. Б. / о.Ігор Шабан: диктування православними умов щодо майбутнього візиту Єпископа Риму в Україну здається щонайменше дивним


Нещодавно в Українській Православній Церкві заявили, що перед візитом на Україну Папа Римський Франциск повинен узгодити це з православними. Прокоментувати цю заяву ми попросили о.Ігора Шабана, Голову Комісії Християнської єдності УГКЦ:

Під час перебування в Луцьку Блаженніший Святослав Шевчук повідомив, що він сподівається на візит Папи Римського у найближчому часі. Однак коли це станеться, поки що не відомо.
 
У відповідь на це глава синодального інформаційно-просвітницького відділу "Української" Православної Церкви протоєрей Георгій Коваленко випереджуючи майбутні події здається намагається повторити помилки дванадцятирічної давності.
 
Важко забути реакцію Московського патріархату у 2001 році, коли в Україну прибув тодішній папа Іван Павло ІІ. Звучали ті ж самі слова, прикриваючись при цьому, як і сьогодні більшістю православного населення України.
 
Та сьогодні нам відомо, що практично усі громадяни України позитивно та з великою радістю сприйняли тодішній візит Понтифіка. Крім того слід звернути також увагу, що о. Георгій, стверджуючи про більшість православного населення, забуває, що він представляє лише одну з трьох зареєстрованих державою Православних Церков України.
 
Можливо УПЦ МП є найбільшою православною Церквою в Україні, але в загальній палітрі християнських конфесій число її мирян не є аж такою більшістю, якби цього хотілось о. Георгію. Тому диктування умов щодо майбутнього візиту Єпископа Риму в Україну здається щонайменше дивним.
 
При цьому слід зауважити, що візити патріарха Кірілла, глави Російської Православної Церкви відбуваються без жодних узгоджень з католицькою стороною, хоча це можна було б робити, як це зазначив о. Георгій "заради церковного миру".
 
Надіюсь, що Всемилостивий Господь дасть нам усім мудрості, а папа Франциск зуміє об’єднати серця щирих християнських сердець та принесе мир в кожну душу не залежно від конфесійної приналежності.

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 29 березня 2013 р.

29.03.2013р. Б. / Зміни герба Папи Франциска


герб Папи
 
Офіційний сайт Ватикану опублікував нову версію герба Папи Франциска, що включає декілька змін. У поясненні до змін вказано, що зірка, яка означає Пречисту Діву Марію, Матір Христа і Церкви, не є більше п’ятираменна, а восьмираменна, що означає вісім євангельських блаженств. Графічно змінене зображення квітки нарду (туберози), що вказує на Святого Йосифа, Покровителя Вселенської Церкви. Тепер це зображення набагато більше схоже на малюнок квітки. Девіз Папи Франциска «Miserando atque eligendo» (Поглянув з милосердям і вибрав), розміщений під щитом, тепер написаний на стрічці з червоними краями. Без змін залишена емблема Товариства Ісусового.

Папа Франциск вирішив залишити свій попередній єпископський девіз «Miserando atque eligendo» та основні елементи герба, що відзначається лінійною простотою, які він був вибрав з моменту своїх єпископських свячень.

Блакитний щит увінчаний символами папської гідності, тими самими, які прийняв його попередник Венедикт ХVІ – мітра між схрещеними золотим та срібним ключами, пов’язаними червоним шнуром з китицями.

Приблизно вісім сторіч Вселенські Архиєреї мають особистий герб, який є символом їхнього понтифікату. До 2005 року папські герби увінчувала тіара – знак папської влади. Святіший Отець Венедикт ХVІ замінив у своєму гербі тіару звичайною мітрою з двома червоними стрічками, на яких зображені два золоті хрести. Також і герб Папи Франциска увінчаний срібною мітрою з трьома золотими горизонтальними смугами, що вказують владу освячувати, управляти та навчати, і які вертикально з’єднані між собою, вказуючи на єдність цих трьох влад в одній особі.

Схрещені золотий та срібний ключ зображені з ручками вниз (у руках Намісника Христа), є символом того, що Христос дав Святому Петрові ключі від небесного Царства та у символічній формі представляють духовну владу Папи, наступника святого Петра на землі: золотий вказує на владу розв’язувати і зв’язувати на небі, а срібний – на духовну владу Папи на землі. Вони є посиланням на євангельську подію, описану святим Матеєм у 16-му розділі своєї Євангелії: «Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають. Я дам тобі ключі Царства Небесного, і що ти на землі зв’яжеш, те буде зв’язане й на небі; і те, що на землі розв’яжеш, те буде розв’язане й на небі» (Мт 16, 18-19).

Ключі пов’язані червоним шнуром з китицями, що вказує на нерозривний зв’язок між владою в’язати і розв'язувати на небі і на землі. Вони перфоровані у формі хреста, бо не призначені для практичного вжитку, а є символом влади Вселенського Архиєрея.

У верхній частині блакитного щита знаходиться емблема Товариства Ісусового, Ордену Єзуїтів, з якого походить Папа: яскраве сяюче сонце, а посередині три латинські літери, IHS, що є монограмою Христа. Над центральною буквою вони увінчані хрестом, а під ними – три чорні цвяхи, символ Христових страждань.

У нижній частині щита з лівого боку знаходиться восьмираменна зірка, а з правого – квітка нарду (туберози). Згідно із давньою геральдичної традицією, зірка означає Пречисту Діву Марію, Матір Христа та Церкви. А квітка туберози, що її називають також і нардом, вказує на Святого Йосифа, покровителя Вселенської Церкви. В іспанській іконографічній традиції Святий Йосиф представлений з гілкою нарду в руці. Ця квітка має також і популярну назву «прут Святого Йосифа». Розміщуючи в своєму гербі ці символи, Папа прагнув висловити свою особливу набожність до Пресвятої Богородиці та Святого Йосифа.

Девіз Святішого Отця Франциска «Miserando atque eligendo» (Поглянув з милосердям і вибрав), взятий з проповіді святого Беди Достойного, венедиктинського монаха, що жив у 7-8 сторіччі в Англії. Коментуючи євангельський епізод про покликання святого Матея, святий Беда написав: «Побачив Ісус митаря і, оскільки, подивився на нього з милосердною любов’ю, вибрав його, кажучи: Йди за Мною».

Згадана проповідь присвячена божественному милосердю і включена в Літургію Годин латинської Церкви на свято Святого Матея. Вона відіграла особливе значення в житті та духовному шляху Папи. 1953 року, саме на свято Святого Матея, 17-річний юнак Хорхе Берґольйо в особливий спосіб відчув люблячу Божу присутність у своєму житті. Після однієї сповіді він відчув у своєму серці Боже милосердя, що з люблячим поглядом кликало його до богопосвяченого життя за прикладом святого Ігнатія Лойоли.

Після обрання єпископом, на згадку про цю подію, яка позначила початки його повного посвячення Богові в Його Церкві, єпископ Берґольйо вирішив вибрати девізом та програмою життя вислів святого Беди «Miserando atque eligendo» (Поглянув з милосердям і вибрав), який тепер вирішив відтворити і в своєму папському гербі. 

Радіо Ватикан

КРЕДО

29.03.2013р. Б. / У Львові відкрилась виставка скульптур Пінзеля


Пінзель

Виставка скульптур Пінзеля «Майстер Пінзель – легенда і реальність» 28 березня відкрилась у Львівській національній галереї мистецтв. Експозиція складається з 16 робіт, більшість яких нещодавно повернулася з виставки у Луврі.
 
Йоан Георг Пінзель - один з найталановитіших європейських скульпторів XVIII століття, який творив у стилі пізнього бароко та рококо.  Його творам характерна велика емоційність та динаміка, надання створеним формам життєвих рис. Виставка триватиме до завершення ремонтно-відновлювальних робіт приміщення музею «Львівська барокова скульптура XVIII ст. Творчість І.Г.Пінзеля».

У Львові відкрилась виставка скульптур Пінзеля 

У Львові відкрилась виставка скульптур Пінзеля 

У Львові відкрилась виставка скульптур Пінзеля


За матеріалами: lufa.com.ua 

Джерело:        КРЕДО

середа, 27 березня 2013 р.

27.03.2013р. Б. / Вийти з рутинної віри у Страсний Тиждень закликав Папа у Твіттері


Твіттер Папи
 
Два записи розмістив Понтифік сьогодні у соціальній мережі Твіттер. У цих коротких, не більше ніж 140 символів, повідомленнях Святіший Отець розповів про те як тривати біля Ісуса та як переживати Великий Тиждень.
 
«Для того, щоб перебувати з Ісусом, потрібно вийти зі свого світу, зі змученого та рутинного життя віри», - написав Святіший Отець з акаунту @Pontifex близько години тому. А через 20 хвилин додав ще одне повідомлення: «Переживання Великого Тижня – це щораз більше входження в логіку Бога, в логіку любові і дарування себе». 

Нагадаємо, два дні тому Святіший Отець закликав не вірити нашіптуванням лукавого, який каже, що ми нічого не можемо зробити. 

Папа Франциск використовує акаунт @Pontifex, який був створений за понтифікату Бенедикта XVI. Святіший Отець уже написав 7 твітів. 

Зараз англомовний акаунт Папи у Твіттері нараховує 2195303 підписників. Крім англійської, Твіттер Папи дублюється ще 8 мовами: італійською, іспанською, німецькою, французькою, польською, португальською, арабською та латиною. 

Джерело:    КРЕДО

27.03.2013р. Б. / У церковних школах не можна цитувати Катехизм, бо він гомо-неправильний


У канадійській провінції Юкон церковні школи не можуть показувати учням католицький погляд на гомосексуалізм. Таку заборону видав міністр освіти цієї провінції. «Релігійне навчання незгідне з вимогами закону і не може викладатись у жодній школі, яка отримує державну субсидію» - заявив міністр Скот Кент.
 

Варто додати, що підручники католицьких шкіл мають дуже толерантний підхід до висвітлення проблеми гомосексуалізму. Однак, вони цитують Катехизм Католицької Церкви, який оцінює гомосексуальну поведінку як неморальну, що дуже не сподобалось владі провінції.

За матеріалами: radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

вівторок, 26 березня 2013 р.

26.03.2013р. Б. / Демонстрація проти одностатевих шлюбів у Парижі: медіа проігнорували, поліція застосувала сльозогінний газ



Сотні тисяч противників легалізації одностатевих «шлюбів» вийшли в неділю на вулиці Парижа, вимагаючи винести спірний законопроект на всенародний референдум. Кількість демонстрантів оцінюється від 300 000 до 1,4 млн. осіб.
 
Учасники акції висловили рішучий протест проти ухвалення закону, що передбачає «шлюб для всіх», а також усиновлення одностатевими парами дітей. Найближчим часом французький парламент повинен провести голосування з  цього законопроекту. 

Коментуючи величезне скупчення людей, колишній міністр Лоран Вок'є заявив: «Якщо сьогодні тут зібралося так багато народу, це свідчить про те, що люди роздратовані на уряд за його методи прийняття подібних рішень». 

Демонстрація пройшла на паризькому проспекті Великої армії, який є продовженням Єлисейських полів. На Єлисейські поля маніфестантів не допустила поліція, поливаючи учасників маршу сльозогінним газом. Сотні демонстрантів арештовано. 

Переважаюча частина світових ЗМІ просто проігнорувала цю подію. Деякі французькі телеканали у своїх новинах усе ж таки дуже коротенько згадали про ці протести, але поспішили суттєво занизити кількість учасників. 

Попередня демонстрація проти «шлюбу для всіх», що відбулася 13 січня і зібрала від 340 тисяч до 1 млн. чоловік. 

Нагадаємо, у лютому французькі парламентарії схвалили законопроект, і, починаючи з 4 квітня, його обговорюватимуть сенатори. Очікується, що доля нового закону буде вирішена до літніх канікул. 







За матеріалами: Католицький Оглядач / pch24.pl 

Джерело:    КРЕДО

26.03.2013р. Б. / Старбакс підтримує гомосексуалістів


Starbucks«Акціонери, яким це не подобається, можуть продати свої акції», - сказав директор найбільшої у світі мережі кав’ярень.
 
Минулого року мережа Starbucks офіційно підтримала узаконення гомосексуальних подружніх зв’язків. Через рік після цієї події відбулися напружені збори акціонерів, під час яких дехто із них виразив своє невдоволення таким станом речей. 

- У першому повному кварталі після оголошення бойкоту наші продажі і наші прибутки, м’яко кажучи, трохи нас розчаровували, - зауважив один із акціонерів Том Стробхар. – Це наслідки спротиву споживачів, який розгорнули організації, що виступають на захист подружжя. 

Генеральний директор Starbucks Говард Шульц пояснив, що керівництво фірми не відмовляється від своєї підтримки гомосексуальних зв’язків. І запропонував акціонерам, яким не подобається такий стан речей, продати свої акції в Starbucks

Starbucks
 

За матеріалами: wt / naTemat.pl / Gość Niedzielny
 
Переклад: Ольга Литвин, СREDO 

Джерело:     КРЕДО

Благовіщення з Патріархом УГКЦ (Свята Земля 02.04)




Слава Ісусу Христу!

Шановні отці! 
Просимо Вас посприяти у зборі паломницької групи на Святу Землю, яка співпадає з візитом Блаженнішого Святослава Шевчука, і паломники матимуть дві спільні Літургії - у Назареті та Хайфі.

Серед владик Блаженнішого також супроводжуватиме Йосиф Мілян.

Нас вже підтримав портал ДивенСвіт: http://dyvensvit.org/news/100633.html

Наразі маємо потребу у допомозі добору групи.

паломництво відбудеться з 2 по 8  квітня:

Деталі: www.palomnyk.info

Наші телефони:

044 360 93 09
044 559 30 80
095 853 31 57

093 000 37 34
097 662 26 96

Дякуємо за розуміння і підтримку

з молитвою
Паломницький Центр Матері
Божої Неустанної Помочі.

понеділок, 25 березня 2013 р.

25.03.2013р. Б. / Париж: сотні тисяч французів вийшли на демонстрацію проти одностатевих «шлюбів»


Сотні тисяч противників легалізації одностатевих «шлюбів» вийшли вчора на вулиці Парижа, вимагаючи винести спірний законопроект на всенародний референдум. Кількість демонстрантів оцінюється від 300 000 до 1,4 млн. осіб.

Учасники акції висловили рішучий протест проти ухвалення закону, що передбачає «шлюб для всіх», а також усиновлення одностатевими парами дітей. Найближчим часом французький парламент повинен провести голосування з  цього законопроекту.

Коментуючи величезне скупчення людей, колишній міністр Лоран Вок'є заявив: «Якщо сьогодні тут зібралося так багато народу, це свідчить про те, що люди роздратовані на уряд за його методи прийняття подібних рішень».
Демонстрація пройшла на паризькому проспекті Великої армії, який є продовженням Єлисейських полів. На Єлисейські поля маніфестантів не допустили.

Минула демонстрація проти «шлюбу для всіх», що відбулася 13 січня, зібрала від 340 000 до 1 млн. чоловік.

11 лютого французькі парламентарії схвалили законопроект, і, починаючи з 4 квітня, його обговорюватимуть сенатори. Очікується, що доля нового закону буде вирішена до літніх канікул.

За матеріалами http://www.blagovest-info.ru

Джерело:    Воїни Христа Царя

неділя, 24 березня 2013 р.

24.03.2013р. Б. / «Тиждень за життя» - від 30 березня до 7 квітня 2013 р. Б.


З 30 березня до 7 квітня 2013 р. Б. на Львівщині проходитиме акція «Тиждень за життя». Цього року ініціативу ЛОГО Товариство „Рух за життя” підтримало духовенство УГКЦ, Асоціація лікарів-католиків, спільноти УМХ, ТУСК „Обнова”, інші громадські та релігійні організації. Подібні акції проходитимуть також в інших областях України. Ще у 2009 році Синод Єпископів УГКЦ затвердив документ «Програма протидії абортам в Україні Української Греко-Католицької Церкви», у якому пропонує запровадити практику відзначати День  памяті абортованих у  другу суботу Великого посту, а також  День подяки за дар життя 7 квітня на свято Благовіщення.

         Протягом цих днів усі небайдужі матимуть нагоду долучитися до молитви за дітей, навмисно вбитих у лоні матері, за всіх, зранених через аборти, випрошуючи у Бога благодать зцілення, прощення та примирення.

Також є надія, що багато людей, які не знали правди про аборти, усвідомивши цінність людського життя, зможуть стати на захист життя зачатих дітей, яким загрожує знищення - молитися і працювати, щоб таке явище як аборт не мало місця в українському суспільстві.

Програма тижня за життя
«Тиждень за життя»  - від 30 березня до 7 квітня 2013 р. Б.
(30 березня - друга субота Великого посту – День пам’яті про абортованих,
7 квітня - свято Благовіщення – День подяки за дар життя)
 
Дата
День
Година
Подія
Місце
30.03.2013
Субота
~7.00 -12.00



17.00
Св. Літургії з проханням за душі ненароджених дітей та за спасіння тих, хто спричинився до абортів
Молитва «Хресна Дорога ненародженої дитини»
(о. Назара Заторського)
У храмах




У центрі м. Львова -
біля фігури Богородиці
31.03.2013
Неділя
16.00



19.00
Молебен
Вистава «Хресна дорога ненародженої дитини»

Конференція: «Рани від абортів. Шляхи зцілення»
Перегляд фільму
Центр м. Львова
Біля пам’ятника Тарасу Шевченку

Храм св. Апостолів Петра і Павла у центрі м. Львова
1.04.2013-6.04.2013







З понеділка
 до суботи







21.00



~10.00
-21.00



Молитва за збереження життя зачатих дітей,
за християнські родини

Молитовно-просвітницькі акції, лекції, фільми, проповіді,…, інші заходи, присвячені гідності та цінності людського життя
Молитва в родинах



В освітніх закладах, храмах для студентів, школярів, парафіян


1.04.2013-
9.04.2013


З понеділка
до вівторка

~10.00
-16.00
Молитва (Акафіст або Молебен або Вервиця до Богородиці) та роздача листівок

У медичних закладах, клініках Львівської області

7.04.2013
Неділя
~7.00
-15.00
Св. Літургії з проханнями:
за збереження життя зачатих дітей, подяка за дар життя. Благословення  жінок при надії

У храмах після     
Св. Літургії
7.04.2013
Неділя
~7.00 -20.00
Урочисте Благословення на духовне всиновлення ненародженої дитини
У храмах

ЛОГО Товариство „Рух за життя”


Джерело:   Воїни Христа Царя

субота, 23 березня 2013 р.

23.03.2013р. Б. / Священики проводять Твіттер-реколекції


Польські священики проводять Твіттер-реколекції
 
Польські священики створили профіль @duchowni у Твіттері, який налічує вже понад 700 підписників. Цими днями, з 18 по 24 березня, там проводять перші Твіттер-реколекції.
 
Мета 140-знакових реколекцій — це передусім бажання донести Христа до якнайбільшої кількості людей. Соцмережа - це свого роду «подвір'я язичників», на якому зустрічаються люди з різними поглядами на світ і на Бога. 

Назва реколекцій - така сама як композиція авторства польського композитора Кшиштофа Пендерецького — Сім Брам Єрусалима. Це означає сім «місць» зустрічі Бога з людиною і людини з Богом. 

Реколекції проводять близько 20 духовних осіб, що проживають у Польщі та за кордоном. 

Кожен день твіттерових реколекцій має свою тематику, від якої твіттуюче духовенство не повинно відступати. 

1. Сповідь
2. Страждання
3.Молитва
4.Спільнота
5.Секс
6.Тиша
7.Євхаристія

Духовенство протягом цілого дня розміщує твітти наступних тем: в понеділок - про сповідь, у вівторок - про страждання і т.д.

Нагадаємо, свій профіль у Твіттері має Папа Римський. Акаунт @Pontifex у Твіттері з’явився за понтифікату Бенедикта XVI. Нинішній Папа Франциск уже написав у ньому два повідомлення. Також серед кардиналів є активні користувачі Твіттера.

За матеріалами: NaszWłocławek.pl
 
Переклад: Юлія Вєлічко, СREDO 

КРЕДО 

пʼятниця, 22 березня 2013 р.

22.03.2013р. Б. / Білорусь: подячні молитви в Друї за Конгрегацію Євхаристок


Конгрегація Сестер Євхаристок
 
В день урочистості св.Йосифа, 19 березня, у Друї (Білорусь) відзначали 90-ту річницю заснування Конгрегації Сестер Служебниць Ісуса в Євхаристії. Згромадження, виключною харизмою якого є служіння Ісусу Євхаристійному, заснував блаж.Георгій Матулевич, якого ще називають за його «прибалтійським іменем» – Юргіс Матуляйтіс.
 
«Центром духовного життя й апостольської діяльності всієї громади Сестер Служебниць Ісуса в Євхаристії є Ісус Христос у таємниці Євхаристії». Цими словами перед Ісусом у Пресвятих Дарах розпочалось урочисте святкування 90-річчя заснування Конгрегації. Під час адорації лунали співи, які підготувала молодь із сестрами, роздуми, в яких вони дякували Богові за отримані благодаті, молитви за сестер, які вже відійшли до вічності, та прохання про подальші благословення. 

Друя

Після спільної молитви перед Пресвятими Дарами, о 12.00 розпочалася св.Меса, в якій передслужив Апостольський адміністратор Вітебської дієцезії о.прелат Франциск Кісель. Згромаджених на святі привітав о.Сергій Суринович – настолятель парафії Пресвятої Трійці в Друї. Своє вітальне слово сказала с.Софія Григотович – настоятелька Білорусько-Литовської делегатури. Від імені сестер-євхаристок вона привітала священиків, гостей, співсестер, які зібралися на урочистість з усіх сторін світу, і вірних, які прийшли до храму на спільну молитву. 

Перед проповіддю, яку виголосив о.Михайло Цвечковський МІС, с.Світлана Грейть прочитала короткий нарис з історії Конгрегації Сестер Служебниць Ісуса в Євхаристії. У процесії з дарами від спільноти євхаристок було принесено обрус для вівтаря, як подарунок для парафії. Літургію прикрасив співом хор із Друї та Слобідки. Після причастя сестри відновили чернечі обітниці: чистоти, бідності та послуху. 

По завершенні св.Меси охочі мали змогу послухати про історичні експонати, розташовані у храмі. Про те, як вони пов’язані з минулим сестер-євхаристок, розповідала Катерина Лавриненко. Підготовлено було також і виставку фотознімків, на яких можна побачити початки життя і праці сестер. За їхнє віддане служіння Богові та людям просимо про всі потрібні благодаті, мужність і сильну віру на шляху їхнього покликання. 

Друя

Конгрегація сестер-євхаристок зазнала скрутних часів майже від самого початку свого виникнення, адже її вік не набагато старший за постання Радянського Союзу. Євхаристки виїхали з цих теренів, і повернулися за настання релігійної свободи. 20 років тому Конгрегація провела територіальний поділ, і центр Делегатури, яка охопила Росію, Казахстан і Грузію, було визначено у місті з промовистою назвою Маркс (Саратовська обл.). Там зараз євхаристки відбувають новіціат у монастирі при храму Христа Царя.

Казахстан був важливою територією також і для сестер-євхаристок: туди засилали чимало католиків, і сестри служили там таємними катехізаторками. 

У Грузії євхаристки служать у пос.Схвілісі (Суфліс), Ахалціхського району, де мешкає багато вірмен римо-католиків. 

В Україні отці-маріани та сестри-євхаристки працюють, зокрема, в Харкові.

За матеріалами: Каталіцкі Веснік

Джерело:     КРЕДО

четвер, 21 березня 2013 р.

21.03.2013р. Б. / Папа хоче зробити Україну католицькою, – православний митрополит


Павло Лебідь
Православний митрополит УПЦ (МП) Павло (Лебідь) заявив, що новий Папа Франциск, як і його попередники, хочуть зробити Україну католицькою. Ієрарх також висловив своє незадоволення тим, що українські ЗМІ активно висвітлювали події навколо обрання та інтронізації нового Понтифіка.
 
Намісник Києво-Печерської Лаври митрополит Вишгородський та Чорнобильський Павло заявив, що українські журналісти мали б так само активно висвітлювати вибори Болгарського і Антиохійського Патріархів, як вони висвітлювали вибори Папи Римського. 

«З екранів телевізорів твердять: «Ми вибрали Папу! У нас є Папа!» У них, може, і Папа, а у нас - Блаженніший Митрополит Володимир. Тому, не треба заявляти, що «ми вибрали» від імені всього народу», - наводить позицію митрополита Павла сайт Києво-Печерської лаври. 

Ієрарх заявив що любов нинішнього Папи до України, як і його попередників, зумовлена прозелітичними мотивами. «Вони кажуть, що новий Папа любить Україну. Всі Папи люблять Україну, тому що вона - православна, а вони хочуть зробити її католицькою», - заявив православний митрополит. 

Також митрополит Павло сумує з того приводу, що начебто католицьке духовенство не говорить про Христа, зосередившись лише на постаті Папи: «Сумним є той факт, що, обговорюючи обрання Папи, ніхто, окрім одного католицького священика, здається, з Аргентини, навіть не згадав про Христа». 

Серед претензій ієрарха до ЗМІ також те, що журналісти говорять про позицію Папи щодо неприпустимості абортів і гомосексуальних союзів: «Православна Церква завжди виступала і виступає до сьогоднішнього дня проти цих беззаконь, содомського гріха і страшного гріха вбивства дітей в утробі. Чомусь православних Патріархів і єпископів наші телеканали не показують і не розказують про їх просвітницьку діяльність у цих питаннях». 

Митрополит Павло також висловив сподівання, що політика Папи Франциска продовжить лінію Бенедикта XVI: «При ньому в Україні трохи вщухли захоплення храмів і, хоча греко-католики ніколи не були щирими, і від них можна чекати чого завгодно, але все ж, мені здається, попередній Папа їх стримував». 

Нагадаємо, в Інавгураційній Месі Папи Франциска, яка відбулась у Ватикані 19 березня, були присутні 130 офіційних делегацій, серед яких 30 президентів країн. Вперше майже за тисячу років на інавгурації був присутній православний Вселенський Патріарх Варфоломій. 

Джерело:    КРЕДО

середа, 20 березня 2013 р.

20.03.2013р. Б. / Священик Андрій Нагірняк, керівник відділу соціальних питань Патріаршої Курії УГКЦ про ювенальну юстицію

–    Отче, розкажіть, будь ласка, про поняття ювенальної юстиції. 

–     Справді, коли ми говоримо про ювенальну юстицію, то мусимо насамперед окреслити поняття, що таке ювенальна юстиція. Уже ці латинські слова наводять нас на етимологію. Отже, цей термін означає систему правосуддя щодо неповнолітніх,а також дітей, якщо йдеться про їхнє перебування в лоні сім’ї. Ця система правосуддя і система кримінальної відповідальності щодо неповнолітніх певним чином існувала в різні часи, в різних державах, а також і в тій державі, до якої ми долею історії були приналежні, в Радянському Союзі. Тоді існували певні «полегшені» норми кримінальної відповідальності та правосуддя щодо неповнолітніх та норми, відповідно до яких можна було забрати дитину з сім’ї задля безпеки її життя, якщо йдеться про сім’ю алкоголіків, наркоманів чи злочинців, де дитина була позбавлена не лише опіки батьків, але ще й перебувала під загрозою насильства з їхнього боку. Така система у певній формі була в Радянському Союзі, існує зараз в Україні й далі існуватиме в нашій державі, очевидно, постійно трансформуючись, реформуючись і вдосконалюючись. Тому говорити про ювенальну юстицію як про щось нове не можна.

Проблема є в тому, що поняття ювенальної юстиції є скомпроментоване впродовж останніх років з декількох причин.  По-перше, тому що ювенальна юстиція на Заході часто набувала  досить негатимвних, з християнського погляду на сім’ю і виховання, рис. Наприклад, за певну «тверду» виховну позицію батьків дітей могли забрати з сім’ї, ювенальна юстиція була спрямована на певну безнаказаність дітей і неповнолітніх, що могло призводити надалі до зростання злочинності . Це помітно у Франції, де кілька років тому відбувалися юнацькі бунти, тому що молода людина, якій ще не виповнилося 18 років, яка знає, що їй нічого за це не буде, робить все, що захоче. Це також неправильно. Мусить бути певні норми, які обмежують, внормовують життя цієї молодої людини, скеровують її, щоб вона не чулася безнаказаною за свої вчинки.

Отже, аналізуючи певні західні моделі, – французьку, шведську, німецьку чи голландську, де є ці форми так званої ювенальної юстиції, тобто юстиції як правосуддя, яке стежить за правами неповнолітніх, зокрема їхніми стосунками в сім’ї і в суспільстві, бачимо, що в такому вигляді ювенальна юстиція не є чимось добрим зокрема для нас, для нашої країни. І це викликало, звичайно, обурливу реакцію в нашому суспільстві. Водночас цим скористалися сектанські течії, які, відчуваючи важливість цих питань та зацікавлення ними, використовують ці проблеми, щоби підтримати власну популярність, впізнаваність і можливість доступу до ширших кіл населення. Насправді вони швидше маніпулюють цією проблематикою, аніж мають на меті внести щось важливе у вирішення цієї проблеми.
 
–    Отче, тоді таке трошки уточнююче запитання стосовно останніх кількох речень. Зокрема на Галичині, дуже часто можна побачити плакати одного з сектантських угруповань, яке закликає батьків не відкривати соціальним працівникам двері. Така позиція може призвести до якихось негативних наслідків? Чи мають батьки таке право? 

– Насамперед треба уважно ставитися до тієї ситуації, в якій ми живемо. Є закони, які ми повинні виконувати. Наша правова система в ідеалі є дуже непогана. Інша справа, що застосування її на практиці є далеко не найкращим, і це є вже проблемою цілого суспільства, нашої правосвідомості взагалі. Насправді теперішня законодавча база не є направлена на те, щоби знищити сім’ю. Навпаки, ця вже існуюча система і та, якою б вона мала стати, мала би бути направлена насамперед на підтримку, захист сім’ї та сімейних форм виховання. Слід зробити все можливе з боку держави, суспільства і Церкви для того, щоби підтримати сім’ю, яка, можливо, є у кризовій, фінансовій, економічній чи психологічній ситуації. Направлена, щоби зберегти цю сім’ю, як найкраще місце для виховання дітей, а вже тоді, тільки якщо це неможливо, дати дітям можливість виховуватися в так званій сімейній формі виховання. І знову ж таки важливо, щоб це відбувалося саме в Україні. Проте в нас багато неповносправних дітей, яких наші громадяни не завжди охоче всиновлюють. Тоді чому ми маємо позбавляти цих дітей можливості виховуватися в сім’ї, де б не принижували їхньої гідності? Ми повинні на це звернути увагу. З іншого боку, ми розуміємо, що виконавці цих законів не завжди є на належному рівні. Тобто насправді завжди існують люди, які можуть потрактувати закон так, як їм захотілося, не завжди в ту сторону, яка забезпечує найкращий вибір для дітей. Водночас очевидно, що ми, як Церква, та інші громадські організації готові виступати на захист батьків, якщо вони почуваються використаними або їхні права порушили через втручання, наприклад, державних службовців. Хоча розуміємо, що завданням державних службовців, і моє ознайомлення з цією сферою дозволяє мені про це говорити, є підтримати сім’ю і дитину.
 
Чи можемо говорити, що зараз в Україні ювенальна юстиція є в певній формі й вона мала би функціонувати на принципах, які Католицька Церква називає принципами субсидіальності?

– Так. Тобто, можливо, нам би варто було і ми про це зараз говоримо в міжконфесійному середовищі, відійти від поняття «ювенальна юстиція». Воно насправді себе скомпрометувало за ці останні роки. І говорити про систему правосуддя щодо дітей та сімей. Навіть більше, ми, як Церква, хочемо імплантувати ті позиції, зокрема Католицької Церкви, у систему правосуддя і виступаємо з такою пропозицією до державної влади, щоби доєднатися до цього процесу вироблення, вдосконалення, реформування цієї системи правосуддя щодо дітей та сімей в Україні.
 
Чи «ювенальна юстиція» чи, як ви кажете, «система правосуддя щодо дітей та сімей» на даному етапі в Україні передбачає право батьків виховувати дітей згідно з власним світоглядом? Чи це право гарантує наше законодавство? Чи передбачається, можливо, порушення цього права?

– Ситуація з сучасним законодавством абсолютно дозволяє батькам  відповідати за виховання своїх дітей. Батьки мають право вибирати і впливати на те, які норми, цінності та методики застосовують у шкільному, освітньому і виховному процесі. І тут нам треба далі відстоювати наші позиції, не дозволити нав’язувати те, що інколи нав’язує європейська спільнота. Адже Європа нав’язує нашій державі свої орієнтири, а держава може нав’язувати їх суспільству і сім’ям в Україні. Тобто наша позиція має бути проактивна, треба активно використовувати вже зараз існуючі права, які нам дає сучасне законодавство. І ще раз скажу, що сучасне законодавство є досить позитивне і відкрите на забезпечення прав батьків у виховному процесі. Проблема виникає в тому, що часто все-таки є можливою певна некомпетентність і упередженість відповідних службовців, а часом і свідоме бажання змінити щось або вплинути на якийсь процес. Інколи цей процес може бути простимульований фінансовими вливаннями певних міжнародних організацій. Ми свідомі того, що є певні процеси, які нам великою мірою нав’язують певні міжнародні організації. Тому треба зайняти активну позицію і протистояти цьому саме у позитивному ключі, пропонуючи свої виховні програми.
 
Останнім часом Російська Федерація заборонила іноземцям всиновлювати російських дітей. У нас це ще є можливим. Чи наша держава має якісь обмеження в тому, хто може всиновлювати дітей, в який це спосіб може відбуватися? Адже в тих різних колах, які люблять лякати наших громадян, наших вірних, зокрема часто мусолиться тема, що в Європі є низька демографія, вони не хочуть чи не можуть народжувати дітей, тому будуть забирати дітей у добрих християнських батьків в Україні й віддавати їх на виховання розпусним ліберальним парам із Заходу. Йдеться і про гомосексуальні пари і про пари, де є і чоловік і жінка, але обоє є людьми легкої поведінки. Наскільки такі страхи є оправданими?
– Коли говорять, що так звана ювенальна юстиція має впровадити щось, що буде сприяти тому процесу, про який Ви згадали, то це насправді не так. Тому що і зараз самотні українські громадяни можуть усиновлювати дітей. Ми не говоримо зараз про міждержавне усиновлення. Насправді зараз не існує жодної системи, яка би контролювала те, якої сексуальної орієнтації є громадяни, які всиновлюють цих дітей. Тобто сучасна система, яка існує багато десятків років, не забезпечує цього. Не треба говорити про якусь ефемерну майбутню ювенальну юстицію, а про сучасний стан, який треба реформувати, щоби забезпечити і цю ділянку, щоб українських дітей не виривали з наших сімей, щоб якнайбільше підтримувати сім’ї. Але при потребі, коли справді дитина може зазнати насильства чи навіть смерті у власній сім’ї, треба дати їй можливість виховуватися у сім’ї, у сімейній формі виховання. Тому ми стараємося дуже широко пропагувати і розвивати програми, які були б спрямовані на створення прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу християнами, християнськими спільнотами, віруючими людьми, які зможуть прищепити цим дітям окрім певних сімейних цінностей також важливі моральні цінності, релігійні цінності. І тут наша роль, як християн, полягає в тому, щоби наші, зокрема греко-католицькі сім’ї, приймали дітей, створювали дитячі будинки сімейного типу. І це буде найкращою нашою відповіддю, позитивною відповіддю. Не виступати проти, а пропонувати конкретний, практичний, позитивний вихід із ситуації.

Друга річ полягає в тому, що те, що зробили в Росії, є, на мою думку, до певної міри знущанням над дітьми. Діти стають розмінною монетою в політичних іграх. Я за те, щоби всі діти виховувалися в Україні, але я знаю якою є ситуація в наших інтернатах, дитячих будинках, я знаю, які в нас є дитячі будинки для неповносправних осіб. Про це навіть страшно говорити. Їхня людська гідність там є цілковито принижена. Вони не почуваються любленими, захищеними, потрібними, оточеними любов’ю і турботою. Чи маємо ми право позбавити їх надії на цю любов і турботу? Насправді іноземні громадяни готові всиновлювати таких дітей, вони готові всиновлювати також старших діток. Наші люди, як правило, хочуть якнайменшу дитинку. Коли в нас, в Україні, буде таке суспільство, де всі діти будуть забезпечені сімейною формою опіки, тоді відпаде потреба в іноземному всиновленні. Дай Боже, щоби це сталося. Але поки цього немає, ми не маємо права позбавляти дітей можливості відчути опіку, любов, турботу інших.

Щодо можливих зловживань з боку іноземних громадян при усиновленні, то і в сьогоднішній ситуації це можливо. Наразі це досить хаотичний, невпорядкований і, можливо, комерціалізований процес. Є фірми, які допомагають іноземним громадянам усиновлювати українських дітей. Для того, щоби це впорядкувати, на розгляд Верховної Ради винесли питання ратифікації Гаазької конвенції, яка врегулює систему міжнародного усиновлення і дозволить нашій країні стежити за тими дітьми, яких усиновили закордон. Дехто хоче подати це як можливе відкриття широких дверей для іноземного усиновлення, тобто всіх наших дітей лавиною заберуть закордон. Це не правда. Можливо, деякі моменти треба допрацювати і вдосконалити, але точно відомо, що потрібне реформування і впорядкування. Ми можемо говорити про прийняття додаткового закону, який заборонятиме всиновлення гомосексуальними парами закордоном українських дітей. І такий закон варто би було прийняти у Верховній Раді. Але, повторюсь, існуюча ситуація допускає ще більше зловживань.
 
Чи має наша Церква контакти з іншими релігійними організаціями стосовно цього питання і чи мають інші релігійні організації чуття до нашої позиції?

– Позиція нашої Церкви є досить проактивна. Дуже проактивною є позиція УПЦ МП, завдяки  якій 2008 року призупинили процес пришвидшеного впровадження ювенальної юстиції. На мою думку, це певною мірою є позитивним. Тому що, на жаль, держава і тоді і тепер без великого ентузіазму долучає релігійні організації, Церкви до процесу реформування і вдосконалення правосуддя щодо дітей і сімей. А ми хочемо долучитися до цього процесу.

Місяць тому Російська Православна Церква на своєму Архиєрейському Соборі в Москві прийняла позицію щодо ювенальної юстиції, яка відображає приблизно ті ж думки, про які я говорив: про те, що треба правильно розуміти поняття ювенальної юстиції і те, що в нього вкладається. Якщо йдеться про систему, яка забезпечуватиме права дітей, захищатиме їхнє життя і здоров’я, але водночас буде спрямована на підтримку рідної сім’ї дитини, а не на те, щоби просто забрати дитину з сім’ї; про систему, яка відходить від репресивно-каральної форми кримінальної юстиції щодо неповнолітніх до реабілітаційно-відновної та виховної форми, то це є насправді позитивно.

Ми знаємо, що зараз багато неповнолітніх за невеликі крадіжки, скажімо мобільного телефону, довгий термін перебувають у СІЗО чи потім вже в колонії. Це погано. Очевидно, це є гріх і злочин! Але виникає запитання: чи річне, дворічне чи трирічне перебування в СІЗО чи колонії виправить ту дитину? Швидше навпаки – виховає з неї ще більшого злочинця. На жаль, реальність зараз є такою і ми маємо це враховувати. В Україні існує певний міжконфесійний консенсус щодо цих позицій. Існує діалог, певне взаєморозуміння. Скажімо, наша Церква поруч з УПЦ МП в цьому займає більш активну позицію, тому до нас прислухаються.
 
Отче, ще таке провокаційне запитання. Чи депутати, може, якісь партійні лідери або лідери громадських організацій, тобто з одного боку політичне суспільство, а з іншого громадське суспільство, переймаються цими проблемами і якою є їхня позиція? Вони підтримують чи усуваються від вирішення цієї проблеми? Чи вони негативно налаштовані, скажімо, на позицію нашої Церкви конкретно в цьому питанні?

– Думаю, що тут треба більше вимагати, знову ж таки, з двох сторін. Треба і нам більш наполегливо доносити нашу позицію до держави, до народних депутатів, до партійних лідерів - позицію Церков, яку вони виражають і хочуть, щоб її врахували в процесі вироблення і прийняття цілого комплексу ювенального правосуддя щодо дітей та сімей. Насправді, від нас дуже багато залежить. Тому останніми роками ми намагаємось зайняти більш активну позицію: не чекати, коли прийдуть і запитають: «Що ви думаєте з цього приводу?», бо можуть ніколи не прийти, але звертатися через листи, звернення, приймати міжконфесійні звернення для того, щоби звернути увагу державної влади і певних політичних сил на те, яку позицію займають Церкви і релігійні організації з певних питань. Ми готові не лише висловитися, але і долучитися до процесу вироблення тих чи інших законодавчих ініціатив.

Дякую, отче.

розмовляв о.Орест-Дмитро Вільчинський, "Католицький Оглядач"

Джерело:   Воїни Христа Царя

вівторок, 19 березня 2013 р.

19.03.2013р. Б. / Рецепти галицьких панотців на Піст (1-2)


Рецепти галицьких панотців на Піст (1)


Відколи Галичина увійшла до складу Австрійської імперії, щоправда тоді це було Святе цісарство німецької народності, галицькі клірики почали їздити поза межі Краю, щоб здобувати освіту. Звідти вони часто привозили рецепти, які потім століттями зберігалися в священичих родинах. В теперішніх часах ті рецепти часто залишаються поза увагою кулінарів. Але господині часто ламають собі голову: "Що нині варити – нинькай ж піст?" То пропонуємо до Вашої уваги кілька рецептів. На перший раз три рецепти зуп на строгий піст.

 
Єзуїтська зупка

2 великі картоплини, 2 середні моркви, 2 середні петрушки (корінь і зелень), 1 велика селера (корінь), 2 пореї, 2 ст. ложки олії.

Картоплю, моркву, корінь петрушки, селеру і пору помийте, почистіть і наріжте на кубики. На дно баняка, в якому будете варити зупу, влийте 2 ст. ложки олії. На загріту олію вкиньте нарізані овочі й тушкуйте впродовж  5-7 хвилин, а після цього посоліть і залийте водою. Варіть овочі до готовності. Перед тим, як подати зупку на стіл, наріжте дрібно зелень петрушки і додайте до всього.

 
Бенедиктинська зупа

1 середня головка цибулі, 2 середні моркви, 2 картоплини, ¼ головки капусти, 150 г горошку, 1 карафійол (цвітна капуста), лавровий лист, трошки м’ятки, невеликий корінь селери, томатна паста.
 

Дрібно наріжте цибулю і підсмажте її на олії до золотистого кольору. Всі інші овочі, окрім карафійола,  наріжте на кубики і протушкуйте на олії  10 хвилин. Після цього долийте води і варіть на маленькому вогні доки овочі не зм’якнуть. На сам кінець додайте капусту і карафійол (капуста скоро вариться, тож додається під кінець, щоб не розлізлася). Як додасте капусту, то розведіть томатну пасту (можете її замінити томатним соком), а також додайте м’ятку, сіль і перець до смаку.
 

Італійська помідорова зупа

3 ложки оливкової олії, 4 великих зубці часнику, 2 літри помідорового соку, дві жмені макаронів з твердих сортів пшениці, 2 морквини, 1 середній корінь селери, трошки сухого орігано, трошки базиліку, трошки каррі, чорний перець, білий перець, мелений мускатний горіх, мелена гвоздика.
 

На добре розігріту пательню влийте олію. Коли вона загріється всипте нарізаний тоненькими плястерками часник. Мусите пильнувати, щоб він випадково не пригорів, а тільки зм’як. Коли часник зм’якне, влийте помідоровий сік, посоліть, дайте чорний мелений перець до смаку. Сік тушіть на маленькому вогні, аж доки він не змінить свого кольору. Сік варто час від часу помішувати, щоб він не згорів. За той час поставте варитися в баняку нарізану кружальцями моркву і селеру. Коли сік змінить колір, додайте на кінчику ножа дрібочку меленого мускатного горіха і дрібочку каррі. Коли сік згусне додайте орігано і базилік до смаку. Коли морква і селера будуть вже напівготові, влийте протушкований помідоровий сік до баняка. Додайте макарони. І варіть до готовності.


Рецепти галицьких панотців на Піст (2)

Другі страви на строгий піст
 
Печена картопля з моцькою по-галицьки

Старий галицький рецепт, відомий майже в кожній галицькій родині.
 

Складники: Картопля, 3 ложки нерафінованої соняшникової олії, 2 зубці часнику.

Картоплю почистити, помити і порозкладати на бляшці, попередньо змащену олією. Картоплю можна злегка притрусити листочками розмарину. І поставити в гарячу братруру, щоб пеклася. Часник почистити, розчавити часникодавкою, або дрібненько нарізати, і змішати з олією – це і є моцька. Коли картопля спечеться, подати на стіл. Їсться в той спосіб, що картопля мачається в моцьку.
 

Пісна фасоля по-хорватськи
 

Складники: 500 г фасолі (ясік не підходить), плястерка салєри, 4 середні моркви, 1 великий корінь пертушки, 2 ложки пшеничної муки, 3-4 зубці часнику, 2 великі головки цибулі, сіль, перець, мелена солодка паприка (чайна ложка), лавровий листок, зелень петрушки.
 

Вимиту фасолю проваріть 15 хвилин, тоді відцідіть воду і фасолю заляйте свіжою водою і поставте на вогонь. Води заляйте так, щоб вона покрила фасолю десь приблизно на товщину до двох пальців. Додайте нарізану кружальцями моркву, петрушку та салєру, нарізану кубиками, цілу головку цибулі і солі до смаку. Другу головку цибулі наріжте дрібно і присмажте на олії до золотистого кольору. Коли фасоля закипить, вляйте олію з цибулею до неї. Варіть все на малому вогні. Це потриває десь приблизно годину. За кілька хвилин до готовності киньте до фасолі лавровий листок і всипте запрашку.

Запрашка: На добре розігріту олію висипте муку і на малому вогні, постійно помішуючи, доведіть її до золотистого кольору. Додайте паприку, розведіть все 2 кохлями юшки з фасолі. Пильнуйте, щоб не утворилися грудочки.

Коли фасоля готова, подаючи її на стіл, вкришіть до неї зелень петрушки.

Така страва добре смакує з квашеними огірками або салатом з квашеної капусти.

Примітка: Уже коли фасоля звариться, можете її вимішати з відвареними макаронами у співвідношенні 1 частка макаронів (до переважної більшості італійських макаронних виробів яйце не входить) до 2 часток фасолі. Так отримаєте фасолю по-дальматинськи, або як самі далматинці то називають «пашта-шỳта». Також можете додати попередньо відварену квашену капусту у співвідношенні 1 частка капусти до 6 часток фасолі й отримаєте фасолю по-заґорськи.
 

«Квасна» картопля по-бурґенландськи

Відварену картоплю в «мундирах» добре почистити і нарізати на плястерки. До смаку нарізати кружальцями цибулю і додати до картоплі. Заправити також до смаку олією і яблучним оцтом. Цікава комбінація виходить, якщо дати замість звичайної олії – гарбузової. Посолити і поперчити до смаку. Дати вистоятися годину.


Джерела:  Воїни Христа Царя

Католицький оглядач

понеділок, 18 березня 2013 р.

18.03.2013р. Б. / Рецепти на Великий піст від сестер Служебниць


Пшенична каша з морквою
1 скл. пшеничної крупи, 2 скл. води, 2 моркви,
2 цибулини, 2-3 ст. ложки олії, сіль.
У підсоленому окропі зварити пшеничну кашу. Окремо потерти на великій терці моркву. Нарізати кубиками цибулю і підсмажити до напівготовності. Моркву і цибулю викласти у кашу, додати півсклянки води, посолити за смаком й поставити на 20-30 хв. у духовку.
 
Картопля із кукурудзяним борошном
500 гкартоплі, 1 скл. кукурудзяного борошна, 2-3 ст. ложки олії, 2 цибулини.
Картоплю помити, почистити і зварити. Не проціджуючи, потовкти і всипати борошно, вимішати, посолити, додати олію і поставити на 1-1,5 год пекти у духовку при температурі 180°С.
Подавати теплою, поливши її підсмаженою кубиками цибулею.
 
Пікантна картопля
1,5 кгкартоплі, 2 зубчики часнику,
3-4 шт. лаврового листка, 1 ч. ложка меленого перцю (можна менше), 1 ч. ложка меленого коліандру, 0,5 скл. олії, 1 ч. ложка солі.
Картоплю помити, почистити і нарізати соломкою, додати всі спеції, перемішати і залишити на 30 хв. Після чого викласти на бритванку і запекти при температурі 200°С протягом 30-40 хв.
 
Крижавки
4 капустини середнього розміру, 5-6 головок часнику, 2-3 невеликих буряки, перекип’ячена вода, сіль.
Капусту почистити, розрізати на четверо і відварити до напівготовності, злити воду і дати вистигнути.
На дно посудини, у якій буде киснути капуста, нарізати часник (не дуже дрібно) і покласти капусту із буряком, який теж порізати грубшими шматочками.
Окремо перекип’ятити воду із додаванням солі (щоб вода була пересолена), коли вистигне, залити нею капусту. Зверху на капусту покласти вантаж.
Щоб капуста швидше вкисла, можна додати кілька шматочків бородинського хліба.
 
Салат із капусти
1 середня білокачанна капуста,
1 морква, 1 буряк (невеликий),
1 лимон, сіль, перець за смаком,
3-4 ст. ложки олії.
Капусту посікти, моркву і буряк потерти на дрібній терці (тільки не на такій, як картоплю для дерунів), усе добре вимішати. Із лимону видушити сік, додати сіль, перець і вилити до капусти, перемішати і заправити олією.
 
Картопляники з начинкою
600 гкартоплі,250 ггрибів,70 гцибулі, 2 ст. ложки борошна, 70-100 голії (для смаження і до грибів ), сухарі для обкачування сформованих картопляників, сіль та спеції за смаком.
Почищену картоплю зварити і перекрутити через м’ясорубку, додати сіль, борошно та добре вимішати. Окремо протушкувати гриби із цибулею. Сформувати картопляники, вклавши всередину начинку з грибів, обкачати у сухарях і смажити на олії. Ще можна на 30 хв. покласти у духовку.

А на кінець, щоб усе Вам вдалося і смакувало для інших, потрібно: Божої мудрості, багато любові, терпеливості, стриманості, твердої і непохитної віри, доброти, милосердя, лагідності, побожності, радості у Святому Дусі й надії на Бога, яка ніколи не підведе.
 
Джерела: http://www.rekoldim.com

Воїни Христа Царя

неділя, 17 березня 2013 р.

17.03.2013р. Б. / До Великодня в київському Музеї Івана Гончара навчатимуть писанкарству


З 19 березня до 28 квітня 2013 року запрошуємо всіх охочих до Музею Івана Гончара, де вас  навчать розписувати писанки, фарбувати крашанки, до Вербної неділі виготовляти вербові «шутки», а наприкінці квітня завітайте до Музею на Великодній Ярмарок, де зможете придбати все необхідне до великого весняного свята.
 
Відвідавши майстер-класи, ви дізнаєтеся про зміст закодованих символів, пізнаєте регіональні особливості писанкового розпису та навчитеся писанкувати, використовуючи традиційну орнаментику.

Розклад майстер-класів з виготовлення великодньої атрибутики - на сайті Музею Івана Гончара

Джерела: http://prostir.museum

Воїни Христа Царя

субота, 16 березня 2013 р.

16.03.2013р. Б. / «Нова» етика світських ЗМІ чи мода на антикатолицизм?


«Існує спотворений механізм роботи медій, якому дуже важко чинити опір»,

Папа Римський Бенедикт XVI

Слідом за репортеркою інформагенції «Аnsa», яка першою з Ватикану повідомила світові про зречення Папи, новину передрукували усі світові ЗМІ. І після короткого здивування вже наступного дня деякі з них висували власні версії події, деякі її відверто скандалізували, інші активно критикували і сам факт відходу Папи, і усю його діяльність, і функціонування усієї Католицької Церкви загалом. Українські ЗМІ, здається, вміло перебрали естафету, про що медіакритики писали як про поверховість і пошук сенсацій, застосування стереотипів, відверту пропаганду та концентрацію на негативі, неадекватне висвітлення та надмірну скандалізацію. Попри деякі спроби справді журналістського висвітлення цієї події у світських ЗМІ, на загал складалося не надто позитивне враження. Хоча про жонглювання скандалами, маніпулювання фактами, відверті наклепи і роздмухування пов’язаних з Ватиканом новин як про тенденцію у деяких ЗМІ говорили вже давно, однак така поведінка журналістів багатьох чільних світових ЗМІ, особливо останніми днями, не просто дивувала, а змушувала замислитись: що є її причиною?

ЗМІ і Церква: складні стосунки

Про відхилення від етичних норм у ЗМІ кажуть як про сприятливі для творення нової глобальної культури, яка «виросла з постмодернізму і сприяє моральному релятивізму, абортам, одностатевим шлюбам, гомосексуальним стосункам», її називають «новою етикою»» і яка ніби намагається протиставити себе старій, тобто тій, що базується на християнських принципах. Виходячи з цієї концепції, стає дещо зрозумілим, чому за останні роки у ЗМІ навіть таких держав, як Польща, Ірландія та Хорватія, яких вважають твердинями католицизму, соціологи зафіксували збільшення антикатолицьких настроїв та кампаній у ЗМІ. «Антиклерикалізм стає модним, він належить до доброго тону в журналістиці», – каже соціолог з Університету Варшави, Тадеуш Шавель. У публікації у газеті «Rzeczpospolita» журналістка Єва Чачковська пише, що антикатолицькі кампанії у Польщі не увінчалися успіхом, і у якості ілюстрацію подає статистичні дані, згідно з якими упродовж трьох останніх років рівень покликань до священства у Польщі залишився стабільним. «Як бачимо, напади Руху Палікота (ліберальний рух, який здобув 10% виборців і відкрито вступає проти Католицької Церкви, – авт.) на віру і Церкву, антикатолицькі обкладинки тижневиків і багато текстів в польських ЗМІ, які зосереджені на пошуку помилок духовенства, не налякали готових стати священиками», – пише журналістка.

Про сплановану спробу дискредитувати Церкву через вплив медій в Церкві говорили вже давно. До прикладу, Папа Бенедикт ще 2002 року, за часів Папства свого попередника блаженного Івана Павла ІІ, коли був префектом Конгрегації Доктрини Віри, попереджав про такі тенденції у ЗМІ: «На наступний рік медії обрали собі за головну ціль своїх атак Католицьку Церкву, беручи як підставу випадки сексуальних зловживань католицького духовенства. Не складно зауважити в цьому «наміру дискредитації Церкви». Вже тоді інформація такого штибу займала чільне місце в багатьох медіях, однак, як зауважив майбутній Папа, у ЗМІ не повідомляли, що кількість звинувачених священиків мізерний, а замовчування  цього факту створювало стереотип грандіозних масштабів цього явища. Журналісти переконували, що церковну ієрархію дратує сам факт викриття. У Церкві ж говорили, що інформування часто закінчувалось власне на цьому етапі, тобто ані про зняття звинувачень, ані про спростування того, що виявилося неправдою, журналісти не повідомляли, що наводило на «висновки, що такі дії медій мають заздалегідь сплановані наміри і є маніпулюванням інформацією щодо фактичного стану справи…».

На думку головного редактора газети «L’Osservatore Romano» Жана Марії Віана, поміж Церквою і ЗМІ вже понад століття розвиваються складні стосунки, які ілюструє історія про європейського єпископа, який прилетів у США. Ще в аеропорту до нього підійшов журналіст і запитав, чи не збирається єпископ відвідати нічний клуб, на що єрарх з іронією відповів: «А хіба тут є нічні клуби?» Наступного дня на перші сторінці видання з’явилася стаття: «Перше запитання єпископа було: чи є у тут нічні клуби?» І схоже, що новину про зречення Папи, точніше те, як її подали ЗМІ, треба розглядати саме у контексті цих складних стосунків.

 Заручники стереотипів

Аналізуючи такі повідомлення, можна виокремити найуживаніші стереотипи, якими найчастіше оперують ЗМІ: Папа Бенедикт XVI у них асоціюється з «членством у «Гітлерюгенді», «потуранням фінансовим махінаціям», «непримиренним консерватизмом», «нездатністю розв’язати внутрішні протистояння у Ватикані», «слабодухістю», «любов’ю до теології, а не до людини», а разом із тим і Католицька Церква як «структура є вкрай застарілою і несучасною», «неприхильною до всього прогресивного», «зацикленою на собі». Здається, такі стереотипи для багатьох стали вагомішими, аніж правда, навіть пояснена і доведена. Звідси, напевно, і випадки чергових упереджень ЗМІ до Папи, які часто були наслідком початкових негативних стереотипів, які часто ці ж самі ЗМІ активно транслювали. Скажімо, після смерті блаженного Папи Івана Павла ІІ медії активно порівнювали його і Папу Бенедикта XVI, першого називали улюбленцем ЗМІ, молоді та співпрацівників (хоча за життя звинувачували в акторстві та шоуменізації Церкви), а другого – відлюдькуватим, по-німецькому замкнутим, зовсім немедійним. Тому щоразу, коли Бенедикт XVI їхав за кордон, у ЗМІ повторювався один і той же сценарій. Напередодні візиту місцеві журналісти, заздалегідь налаштовані стереотипними уявленнями про Папу, нападали на нього з нещадною критикою, а потім присвячували сторінки з позитивними заголовками: ось яка несподіванка і які ж епохальні та неочікувані промови. Так було з візитом Папи до Франції, Великобританії, Іспанії, Німеччини…

Цей феномен тепер називають «ефектом Рацінгера». Раніше ЗМІ пророкували, що через свій замкнутий характер Бенедикт  XVI приречений відштовхувати людей, а потім, здавалося б, самі не могли дотримуватися своєї позиції через мудрість Бенедикта XVI, актуальність його промов і все той же консерватизм, за який Папу Рацінгера журналісти назвали «ротвеллером Бога».

Навіть відомий атеїст Джуліано Феррара після візиту Папи до Німеччини опублікував повністю його промову у Бундестазі у італійському виданні «Іl Foglio» та заявив: «Гіганти знаходять прості слова і поняття, доступні всім». Це й же ж журналіст додає: «Тільки Папа може врятувати нас!». Промова Папи Бенедикта XVI до німецького Парламенту, стверджує Феррара, стала «великим уроком філософії, історії та богослов’я про основи нашої культури і нашої ідеї свободи, людяності, природи, розуму … Якщо ми вільні, якщо ми живемо у світському світі, якщо ми господарі своєї долі, так це тому, що ми – християни. Християнство не нав’язує Одкровення як закон … На основі прав людини, завоювань Просвітництва, сама ідея сучасної свідомості стає християнським і католицьким вибором на благо природного права і законів розуму».

Той же візит Папи до Німеччини, після нещадної критики напередодні, журналістам вдалося побачити поза призмою стереотипів, вони охарактеризували його «сонцем над Берліном», Папу називали «Божим мислителем», а його виступ у парламенті – промовою століття і «сприятливим моментом в демократичній історії Німеччини». Газета «Süddeutsche Zeitung» розкритикувала послів, які бойкотували виступ Папи, а фрайбурзька газета «Badische Zeitung» під заголовком «Божий мислитель» видала окремий 16-ти сторінковий додаток, присвячений Папі. І навіть критично налаштоване видання «Tageszeitung» врешті визнало, що візит Бенедикта ХVІ – це позитивна подія.

«Добрий Папа для ЗМІ – це мертвий Папа»

Окрім таких просвітків у світських медіях, на загал чільні ініціативи Папи вони, радше, не помічають. До прикладу, якщо введемо у сайт-пошуківець словосполучення «Папа Римський» і «фінансова криза» або ж «Папа Римський» «нова економічна модель», то отримаємо 21 і 248 тис. результатів відповідно. Однак, якщо задати у пошук словосполучення «Папа Римський» і «скандал» або ж «скандал» і «Ватикан», то знайдені результати суттєво відрізнятимуться – 5, 5 і 6 млн. результатів покликань відповідно. Про те, що Папа Римський Бенедикт XVI та його ініціативи систематично зазнавали нападів з боку міжнародних засобів масової інформації, пишуть два італійські журналісти Паоло Родарі та Андреа Торніеллі з «Il Giornale» та «Il Foglio» у своїй книзі «Напад на Ратцінгера» (Rodari P., Tornielli A. Attacco а Ratzinger. 2010, 315 с.). Автори припускають, що за цим криється цілеспрямована змова та уніфікована режисура представників певних груп чи течій, які намагаються дискредитувати не тільки особистість Бенедикта XVI, а й послабити моральний авторитет Католицької Церкви. Автори не виключають, що і в самій Церкві є миряни та представники духовенства, які в силу тих чи інших причин висловлюють свою приховану незгоду з політикою Ватикану і вороже ставляться до Папи.

Професор Жан Марія Віан, головний редактор ватиканського видання «L’Osservatore Romano», теж вважає, що ЗМІ свідомо використовують проблеми Ватикану для формування його фальшивого образу. Як історик християнства він нагадує, що Церква завжди діяла у складних умовах. До прикладу, у Франції вже у XVIII столітті було розпочато програмну дехристиянізацію. Революція запровадила навіть новий календар, але ця діяльність зазнала фіаско. Також останні Папи намагалися подолати важкі справи. Однак їх оцінили лише після смерті. «Для ЗМІ, добрий Папа – це мертвий Папа», – стверджує керівник ватиканської газети, нагадуючи, що і Павло VI, і Іван Павло ІІ були змушені виступати проти гострих атак. Така ж ситуація і в Папи Бенедикта XVI.

Журналістські стандарти vs маніпуляції

Англійський публіцист Міло Яннопоулос у статті «Хочеш мати успіх? Говори погано про Бенедикта XVI» на сторінках тижневика «Catholic Herald» проаналізував газетні архіви, щоб показати, як пишуть про Папу ЗМІ. Ці «поради» є ще одним доказом, що найчастіше журналісти у матеріалах про Папу застосовують стереотипний підхід, тобто культивують його фальшивий образ, підганяють інформацію під такі кліше, які дискредитують і висміюють Святішого Отця, зате добре продаються. Отож, як пише Яннопоулос, щоб написати такий матеріал, «треба»:

1. Перебільшувати розміри антипапських протестів. Наприклад, під час Всесвітнього Дня Молоді в Мадриді кількість протестувальників не перевищувала навіть 0,04 відсотка учасників зустрічі з Папою (5 тис. до 1,5 млн. осіб). Журналісти BBC повідомляли лише про перших і систематично ігнорували реальні масштаби мадридських подій. Коли проти Папи у Німеччині протестувало кількасот людей, BBC говорило про багато тисяч. «Слово «багато» справляє краще враження, ніж визначена кількість.

2. Видавати чутки за факти. Про чутки із критикою Папи з боку політиків чи релігійних лідерів, писати як про доконаний факт, ніколи не спростовувати інформації, якщо виявиться, що насправді все інакше.

3. Не забувати слово «поділ»: «Папа ділить, а думки про нього поділені». Люди і так на цьому не знаються, а це справляє враження, що Церква розділена і розбита.

4. Писати про старомодні та застарілі погляди Церкви, називати їх церковною політикою. За аналогією з суспільним життям, у людей складеться враження, що йдеться про річ, яка є тимчасовою і змінною, як, скажімо, політика уряду.

5. Не заглиблюватися у тексти виступів Папи. Обмежуватися щонайбільше кількома узагальненнями, щоб люди зрозуміли, що це було нудно.

6. Уникати прихильників Папи. Краще піти до його супротивників і трохи їх спровокувати.

7. Використовувати фото, на яких Бенедикт XVI зображений ​​зі спини, вони свідчать, що Папа непопулярний і самотній. Не варто згадувати про очевидців, які описують його як людину динамічну і оточену тисячами друзів.

8. І ще одне: часто згадувати про Адольфа Гітлера. Повідомлення про Папу, в якому це ім’я не трапляється, можна вважати неповним. Не варто витрачати часу на вдавання у подробиці папської біографії, на те, що до «Гітлерюгенду» його записали не з власної волі.

Незважаючи на жартівливу форму, в якій публіцист написав про результати своїх досліджень, треба віддати йому належне за точність, з якою він описав сучасні тенденції в ЗМІ. А якщо до всього ще й додати вже згадані вище стереотипи та мовні кліше, отримаємо стандартне повідомлення в світському ЗМІ, яке водночас буде класичним зразком пропаганди, а отже попри звичайне невігластво (небажання заглибитись у проблему), «нову» етику та антикатолицькі настрої треба говорити і про активне застосування маніпулятивних методів – тобто свідому чи несвідому дискримінацію католицизму і християнства загалом. І, на жаль, у сучасних впливових медіях, як видно, переважає таки перша, свідома дискримінація. Яскравим прикладом цього може слугувати медіа політика концерну ВВС, який, за дослідженням газети «The Daily Mail», зберігає лівий чи «ліберальний ухил» у своїй політиці, нехристиянські релігії в ВВС представлені ліпше, а за дослідженням видання «The Telegraph», BBC свідомо використовує «принизливі стереотипи», щоб показати в негативному світлі християн. І керівництво концерну підтвердило, що дискримінація християн є його свідомою політикою. Щобільше, минулого року Пітер Сіззонс, уже колишній прес-представник ВВС, твердив, що усі працівники ВВС мають дотримуватися цієї політики верхівки концерну, а християни – це «обґрунтований об’єкт нападок, оскільки вони нічого не роблять, коли їх ображають». Водночас президент ВВС Марк Томпсон сказав в Оксфорді, що його концерн ніколи б не напав на пророка ісламу так, як нападає на Ісуса Христа. Звичайно, з огляду на реакції мусульманського населення усього світу не будь-яку інформацію про себе, яка їм не подобається, згадаймо хоча б аматорський фільм «Невинність мусульман», за який життям заплатили чимало невинних осіб, така логіка цілком зрозуміла, однак, чи мають медії взагалі ставити собі за мету висміювати кого-небудь, чи це є невід’ємною складовою «нової» етики?

Забути про журналістські стандарти?

На думку Брента Бозела, керівника Media Research Center, ліберальні медії в повноті оголили свою агресію і антикатолицький фанатизм саме після новини про зречення Папи, експерт додає, що журналісти відверто ображали не лише Святішого Отця, а й релігійні почуття 1, 2 мільярдів католиків світу, за що б мали вибачитися. Проте, знаючи, як ті журналісти та медіаконцерни, які обрали такий шлях «інформування», поводились під час папства Бенедикта XVI, на це навряд чи можна сподіватися. Промовистим є випадок з німецьким журнальним виданням «Titanic», на обкладинці якого (на першій та останній сторінках (!) вже не вперше надрукували фото Папи з образливим фотошопом і написом: «Витік знайдено», пов’язуючи таку «сатиру» зі скандалом з витоком документів, відомим у ЗМІ як Vatileaks. Навіть рішення німецького суду, який обіцяв присудити значні фінансові стягнення, не змусило власників засумніватися у моральності такого колажу. Фото через судове рішення зняли лише в Інтернеті, а про вибачення взагалі не йшлося. Редакція, радше, гордилася своїм «подвигом», «привітом з Ватикану» і «запрошенням» на аудієнцію до Папи.

Нещодавні журналістські судження, скажімо, коли Папу назвали «старосвітським чоловіком  у новітніх часах» (журналіст вечірніх новин CBS Скот Пеллі), людиною, яка «намагалася стримати сили сучасності» (ведуча ABC News Даян Сав’єр, яка вважає себе католичкою), «твердоголовим традиціоналістом, реакціоністом в часах революційної туги» (Біл Келер, колишній головний редактор «New York Times»), свідчать, що немає нічого нового під сонцем (Екл. 1, 9). Позаяк зрозуміти існування папства («Це дивна професія для 21-го століття», газета «Libération») чи «непоступливість» Католицької Церкви, завжди складніше, аніж не приховуючи радості написати: «Кажу Папі «До побачення», але не скажу «Щасливо» (Едвард Фалзон «Huffington Post»). І виявом чого б це не було, чи банального невігластва, чи свідомої дискримінації найбільшої у світі релігійної спільноти, чи застосуванням якихось «нових моральних принципів», усе це складно поєднати з стандартами того, що ми звикли називати журналістикою.

Наталя Гадьо

Джерела:   Медіакритика

Воїни Христа Царя