ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

вівторок, 30 вересня 2014 р.

30.09.2014р. Б. / Іспанський Карітас минулого року допоміг 5 мільйонам осіб

Незважаючи на кризу, зросла кількість волонтерів та жертводавців іспанського Карітасу. Вчора Карітас подав звіт про діяльність за 2013 рік. З допомоги цієї організації Католицької Церкви скористалися понад 5 млн. осіб.

У 2013 році Карітас виділив майже 300 млн. на допомогу тим, хто постраждав від економічної кризи і на різні соціальні проекти. Понад 70 відсотків з цієї суми надійшло від фізичних осіб, решта – державні кошти. Незважаючи на кризу, Карітас зібрав на 15 млн. більше, аніж попереднього року (на 5,45 відсотка). З допомоги Карітасу скористали приблизно 2,5 млн. іспанців і ще стільки ж потребуючих у бідних країнах, що постраждали від війни чи стихійних лих.

У доповіді також вказано, що зросла кількість волонтерів – на 10 відсотків за минулий рік і на 30 відсотків упродовж останніх п'яти років: 78 тис. волонтерів і понад 4 тис. постійних працівників підтримують діяльність 7 тис. центрів і благодійних пунктів у всій країні.

«Ми хочемо подякувати за широку суспільну підтримку і більше заангажування волонтерів, членів та жертводавців Карітасу, щоб бути там, де ніхто не хоче бути. Серед соціально незахищених понад 5 млн. осіб відновили свою гідність», – сказав президент іспанського Карітасу. Рафаель дель Ріо також закликав до «спільної розробки нової реальності», з якої ніхто не буде виключений.

понеділок, 29 вересня 2014 р.

29.09.2014р. Б. / Озброєні нелюди в Горлівці викрали пастора з молитовного будинку

Озброєні люди в Горлівці викрали пастора з молитовного будинкуВ суботу, 27 вересня, у місті Горлівка Донецької області, що знаходиться під контролем т. зв. "Донецької народної республіки" ("ДНР"), в молитовний будинок громади Адвентистів сьомого дня по вул. Горлівської дивізії, 1, під час богослужіння увірвалися нелюди в камуфляжній формі, озброєні автоматами. Терористи розігнали богослужіння і викрали пастора, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на сайт Адвентистів сьомого дня.

Територія міста контролюється представниками "Донецької народної республіки". Терористи вторглися в дім молитви, перервали богослужіння і змусили віруючих розійтися. Пастору наказали закрити приміщення церкви, примусили його сісти в одну з машин і відвезли в невідомому напрямку.

Нападники мотивували свої дії тим, що, мовляв, «це - "православна земля" і на ній немає місця різним сектам». Коли парафіяни запитали у них, хто вони і на якій підставі це роблять, а також попросили пред'явити документи, озброєні люди в грубій формі відповіли, що «це - не ваша справа».

Нагадаємо: нещодавно таким же чином в м. Антрацит в присутності "православного" священнослужителя МП озброєні люди захопили будинок молитви баптистів, повідомивши про те, що відтепер він буде належати "православній"  громаді.

Джерело:    КІРІОС

неділя, 28 вересня 2014 р.

28.09.2014р. Б. / «Я хочу жити сам!»

самотність
«Я не здатний жити в сім’ї». «Я не витримую поруч із кимось, хочу жити вільно». «Ще не нагулялися…» «І в 40 уперше народжують!..» Нині такі фрази цілком природно почути й від 35‑річних людей. Але не все так просто: часто особа, яка не вміє і водночас просто боїться будувати спільноту, вдає, ніби це все їй непотрібно. А в той же час вона жорстоко страждає від самотності та власної ницості… Чи можливий шлях повернення і через що він пролягає? Роздумує о. Юстин Міщенко  OSPPE.
 
Для початку окреслимо ситуацію. Світ уже кілька століть змінюється дуже швидко і стає дедалі більш глобальним. Безліч людей, живучи в одному будинку, можуть не знати навіть своїх сусідів через стінку й не прагнути спілкування з ними. Може, тільки соціальні мережі сьогодні створюють ілюзію спільноти, дружби. Але навіть тисяча «друзів» в Інтернеті не означають, що в реальності людина має бодай одного. Проблема загострюється в самому визначенні: а чим насправді є спільнота, зокрема — сімейна? Наприклад, дехто вважає, що спільнота — це зібрання людей, які не перешкоджають одне одному жити й розвиватися. Місце, де немає сварок, розбіжностей у мисленні, обов’язків… Чи це насправді так? 

Прагну — і боюся
 
Американський автор Паркер Палмір у книжці «Місце, що зветься спільнотою» стверджує: людство прагне спільноти, але водночас — усіх можливих соціальних і економічних вигод, які реально мати тільки в самотньому житті. Виходить, коли ми насправді не розуміємо, чим є свобода, то будь-яку потребу ближнього можемо сприймати як загрозу для свого вільного існування. 

Кожен із нас має свою конкретну історію життя. Зрештою, вона робить нас унікальними людьми. Ця винятковість може відкривати мене й тебе на суспільство, але може бути і великим бар’єром у виявах любові. Людство дуже сильно прагне та водночас боїться любові. Ми боїмося втратити власний простір, можливість бути незалежними. І власне тому боїмося виявляти любов та її отримувати. Бо за кожний акт любові треба бути вдячним, а кожний мій учинок любові може наразити мене на подальші прагнення людей… 

Єдність, атакована гріхом
 
Подружні пари не прилітають із космосу, вони походять із нашого суспільства. І проблеми суспільства входять разом із чоловіком та жінкою в спільноту подружжя. Але на початку так не було… Перший і найважливіший заклик до нас, що його ми знаходимо в Книзі Буття, — це факт створення людини як чоловіка і жінки: «І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх». Цей текст підкреслює, яка велика єдність існувала між Адамом і Євою: фактично Біблія називає їх однією людиною. Власне, насмілююся зараз коментувати цей текст у такому світлі. Тим, що найбільше атакував перший гріх, була єдність. І її було знищено на всіх рівнях. 

Грецьке слово «диявол» означає «той, який розділяє». У той момент сатана відділив людину від Бога. Можна сказати, викреслив Бога з людського життя. Атакував те, що було в нас найцінніше. 

Катехизм Католицької Церкви повчає нас, що відтак диявол атакував єдність на всіх життєвих рівнях людини. Спочатку зачепив єдність у самій людині. Пам’ятаєте, св. Павло казав: «…знаходжу (такий) закон, що, коли я хочу робити добро, зло мені накидається» (Рим 7, 21). Цей поділ і є наслідком гріха: людина втратила контроль над собою. 

Наступний постраждалий рівень — це єдність із Богом. Людина почала ховатися від Того, хто завжди близько. Від Того, хто для неї був усім. 

Пізніше ми помічаємо, що єдність із Євою Адам теж утратив, бо бачимо, як жорстоко він сигналізує Богові: «Жінка, яку Ти дав мені, щоб була зо мною, дала мені з дерева, і я їв» (Бут 3, 12). 

І насамкінець ми помічаємо ще один поділ. Земля вже не родитиме бездоганних плодів, а почне приносити всяку всячину. 

Подружні трагедії
 
Тому сьогодні найперше і фундаментальне завдання — відбудовувати єдність на всіх рівнях нашого життя. Особливим чином до цього покликане саме подружжя, щоби насправді будувати єдність у повноті. 

У той же час багато сучасних подружніх пар не до кінця розуміють слово «єдність», не знають, як її будувати, — і тому дуже часто завдають серйозного болю одне одному. Щоби краще зрозуміти, як усе це виправити, ми розглянемо кілька різних способів родинного співжиття, які кінець кінцем ведуть у глухий кут болю і взаємного нерозуміння.

Один із поширених сімейних сценаріїв — контракт. Є подружжя, які перед нотаріусом обговорюють правила та обов’язки спільного життя. Але здебільшого «контракт» неофіційно створюється вже під час спільного проживання. Народжуються цілі літанії, «чого не можна» і «що потрібно». Будь-які «порушення контракту» одною стороною зазнають суворого переслідування з боку другої. Очевидно, довго так не триває. Відповідно подружжя, страждаючи (вони-бо не спроможні нормально жити в такій системі, але й не знають, як разом існувати поза нею), частіше за все розходиться. 

Наступна досить подібна, але специфічна модель шлюбу — це компроміс. Якщо в попередньому випадку вони домовлялися про взаємні зобов’язання в родинному житті, то в цій ситуації одна половинка йде на поступки у якійсь одній справі, а друга — в іншій («Ти виносиш сміття, а я варю їсти»). І в цьому випадку ростуть списки обов’язків. Інколи їх стає так багато, що можна забути, хто кому і що винен. Також загрозу становить те, що, роблячи якусь справу, він чи вона не має щирого погодження з ситуацією. І що серйозніша справа, то швидше все це набридає. 

Інший сценарій навіть у гармонійній парі може з’явитися з народженням дитини. Він виявляється в тому, що одна сторона або обоє ввесь свій час і всі зусилля інвестують тільки і виключно в потомство. Це велика тема, але одне, безперечно, треба підкреслити: у подружжі завжди має існувати окремий простір, де пара матиме змогу будувати й підтримувати свою єдність. 

У деяких родинах ще існують дивні прагнення стати «найкращою сім’єю». І це також призводить до фатальних наслідків. Адже багато людей у гонитві за винятковістю готові принести у жертву благо батька, матері, дитини… 

Що ж робити?
 
Можливо, хтось хотів би почути тут поради психологічної або соціальної природи. Проте найправильніший шлях — це повернутися в першу і найважливішу спільноту, що її людина зруйнувала через гріх. Тобто повернутися до спільноти єдності з Богом. Лише ставши на цей шлях, ми зможемо результативно використовувати засоби психології, якщо виникне така потреба: просто тому, що вони самі собою не зможуть вплинути на суть наших проблем. 

Шлях до Бога і до себе пролягає через перебування на молитві (зокрема — на спільній молитві спільноти, також подружньої й сімейної), через щире відкривання свого серця перед Господом, зокрема, у Таїнстві Покаяння та Примирення. Ця дорога не оминає прагнень виконувати заповіді Божі, як і поглиблення розуміння волі Божої у своєму житті. Так людина поступово починає шукати й віднаходити шлях до Нього самого, а також більше розуміє себе і ближніх. Завдяки Святому Духові, людина побачить те, що ніколи би не побачила за допомогою самої лише психології. І з допомогою того ж Духа ми можемо вилікувати рани, що вже дуже довго кровоточать. 

Замість висновку…
 
Починати шлях зцілення варто, просячи перш за все натхнення Божого Духа, а не поради психолога чи соціолога. Особисто я дійсно ціную працю соціальних фахівців, проте з власного досвіду знаю, що шлях до зцілення передусім показує Господь. Буває навіть так, що Святий Дух може показати людині саме ті проблеми, з якими вже потрібно йти до якогось конкретного фахівця. Але духовної гармонії виключно психологічними методами (без співпраці з Божою благодаттю та праці над собою) ми не здобудемо ніколи. 

Щоби зрештою вийти з подружніх проблем будування неналежної спільноти, знадобиться багато зусиль і спільної праці. Але одним — найважливішим — елементом, який будує спільноту, є любов. І джерелом її є Бог. У той же час єдність без Бога буде лише черговим сценарієм для невдалої мелодрами… До того ж вдавання подружньої єдності — це ще однин гріх проти найближчих нам людей, тоді як ми покликані зовсім не до цього. Єдність, про яку було сказано так багато, має ще одне, найпростіше й найкраще визначення: це дорога до щастя. Справжнього й неповторного, так само, як неповторною є школа любові в кожній окремій подружній історії життя.
 
Уперше матеріали з цієї статті було озвучено в ефірі «Радіо Марія»
 
Католицький Вісник, №18/ 2014

Джерело:   КРЕДО 

субота, 27 вересня 2014 р.

27.09.2014р. Б. / Гора Афон: Анафема Путіну

монастир св.Савви Афон
"Проклясти" (анафематствувати..?!) «головнокомандувача військ Російської Федерації, полковника КДБ СРСР Владіміра Путіна» закликали православних єпископів, священиків і монахів православні ченці з монастиря св. Савви Сербського на горі Афон.
 
Підставою для рішення є «розпалювання війни з українськими братами у вірі», зазначив у широкому посланні від імені всіх насельників монастиря його ігумен о. Афанасій. 

Цей виступ може мати суттєве значення для багатьох вірних — духовенства і мирян — Російської Православної Церкви, для яких ця свята в усьому православ’ї гора в Греції та розташовані там монастирі становлять великі авторитети, до тієї міри, що з ним певним чином рахується навіть державна влада. Офіційна російська пропаганда багато разів заявляла, що монахи з Афону повністю підтримують нинішню політику Росії та її дії щодо України. Після того, як Крим було захоплено і приєднано до Росії, прокремлівські засоби масової інформації запевняли, що весь Афон переживає велику радість із цього приводу. 

Однак заява ієромонаха Афанасія становить цілковите заперечення цих стверджень і суворо засуджує діяння Москви та її президента, як і бойовиків із т. зв. "Донецької Народної Республіки". 

На думку цитованого монаха, навіть ті ченці, що походять із традиційно русофільських народів (болгари, серби чи румуни), сприймають путінську пропаганду, що дістається Афону, зі щораз більшим подивом і незадоволенням. Тому мова про масову підтримку Афоном Росії та донбаських бойовиків означає, що хтось суперечить правді. 

Документ афонського ченця при цьому дуже тенденційний з багатьох поглядів і виразно антисемітський, наприклад, у скиданні відповідальності за те, що діється нині у Східній Україні, «на диктаторські режими України та Росії» і на єврейські впливи в цьому регіоні. 

«Нині всі пекельні сили радіють! Нині віковічний ворог Роду Людського осягнув свою страшну мету — йому нарешті вдалося розв’язати братовбивчу війну, розділяючи триєдиний раніше нарід руський і нав’язавши поділеним руським думку, що ми вже не брати однієї крові, а криваві вороги», — так розпочинається цитований лист з Афону. Отець Афанасій звертає увагу, що — «як завжди» — диявол учинив це по-своєму, по-сатанинськи підступно, проголошуючи початок війни у навечір’я Прощеної неділі (остання неділя перед православним Великим Постом). 

На думку цього ченця, провину за те, що сталося, несуть самі православні ієрархи, які безпосередньо сприяли цим діянням. «То ми заплющували очі на злочини диктаторських режимів у Росії та в Україні перед усім руським народом і перед православ’ям, то ми вділяли їм благословення, розв’язуючи їм руки для нових злочинів і поділів; то ми дозволяли себе впіймати на приманку дарів із їхнього вампірського столу, дозволяли їм загравати з руськими до тієї міри, що сьогодні вони виступили одні проти одних, і брат готовий убивати брата», — з гіркотою заявив настоятель монастиря св. Савви. 

Він пише, що дії, проваджені на сході України, то ніяка не «війна за свободу Новоросії», а спровокована і координована «російськими і українськими євреями» російська різня, «самовинищення руського народу». 

На думку о. Афанасія, жодна антиросійська пропаганда останніх ста років не була спроможна такою значною мірою викликати розпал ворожнечі між сповідниками тієї самої православної віри, «як це зробила підступна антислов’янська політика В. Путіна за останніх півроку, причому (подібно як 1917 року) — руками самих росіян». 

Чернець нагадав, що вже у березні ц. р., в неділю Тріумфу Православ’я (перша неділя православного Великого Посту) монахи з т. зв. Карулії — найбільш аскетичного і недоступного місця на Афоні, мешканці якого мають найвищий авторитет на Святій Горі, — на чолі з о. Афанасієм у головному храмі монастиря св. Савви соборно прокляли головнокомандувача військ Росії полковника В. Путіна. У тексті анафеми його звинувачено в тому, що він «нищитель народу руського», що видав Росію «на розшарпання каганатом» (давня форма монархії деяких східних народів), і що ввів «її народи у братовбивчу війну». 

Отець Афанасій запевнив: його спільнота вже віддавна ревно молиться «за примирення триєдиного руського народу» і про «звільнення Росії та України від шкідливої єврейської влади, яка, граючи на шалених пристрастях, розпалює цю братовбивчу ворожість серед русів». При цьому він підкреслює, що Афон щонайменше не підтримує Росії одноголосно, як і російського «ополчення» на Донбасі у т. зв. «війні з силами хаосу». 

В іншому місці свого послання настоятель монастиря св. Савви суворо розкритикував молодих росіян, які прибувають на Святу Гору, аби там розпочати чернече служіння. Він звернув увагу, що тут таких називають «монахами газпрому» і сприймають як свого роду руку Москви на Афоні. «Газпромні» то євреї, чекісти і просто шарлатани, які прибувають туди за розпорядженням Газпрому і в своїх молитвах та проповідях готові виконати будь-яке «духовне» доручення.

На завершення свого послання о. Афанасій запевнив, що для нього дуже важлива доля народу і держави Російської, додаючи, що він не має побоювань щодо українізації Донбасу і Новоросії, натомість він боїться за саму Росію, яка з демографічного погляду перебуває у трагічній ситуації. 

За матеріалами: Gość Niedzielny

Джерело:   КРЕДО 

пʼятниця, 26 вересня 2014 р.

26.09.2014р. Б. / Перший альбом сестри Крістіни вийде на Різдво (+ВІДЕО)


Студія Universal випустила промо ролик до першого альбому сестри Крістіни Скуччи, монахині, яка перемогла на італійському шоу талантів «The Voice Italy».
 
Італійська єпископська газета «Avvenire» повідомляє про реліз відео, яке показує кадри запису альбому с.Крістіни на студії Universal Music. Альбом буде готовий до Різдва.

Сестра Крістіна стала відомою на шоу талантів завдяки пісні Аліши Кіз «No One». Відео її виступу в соцмережі YouTube переглянуло 57 мільйонів разів.  

Монахиня особливо запам’яталася своїм вчинком — проханням помолитися «Отче наш» усією студією під час фіналу. Через кілька хвилин її оголосили переможницею. Вона сказала, що запропонувала помолитися, бо хотіла, щоб «Ісус був тут присутній». 

Незважаючи на тиск та увагу з боку медіа, с.Крістіна неодноразово повторювала, що монаше життя для неї важливіше. Вона поновила свої обітниці, як сестра-урсулинка Святого Сімейства 29 липня 2014 року й планує скласти вічні обіти в 2018 році. 



За матеріалами: CNA 

Джерело:     КРЕДО 

четвер, 25 вересня 2014 р.

25.09.2014р. Б. / 3-тя парафія на Волині перейшла з УПЦ МП до КП (+ФОТО)

3 парафія на Волині перейшла з УПЦ МП до КП.(ФОТО)Мудрим було рішення настоятеля храму святого князя Володимира села Стрільче отця Андрія Лотоцького, який вирішив не покидати свою паству, пам’ятаючи слова Спасителя: "Пастир Добрий душу свою покладає за овець. Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене мої" (Ін. 10, 11). Отримавши благословення від митрополита Луцького і Волинського Михаїла, о. Андрій продовжує своє служіння у с. Стрільче, Горохівського деканату УПЦ КП.

19 вересня Горохівський декан прот. Андрій Сидор у співслужінні духовенства району відслужив Божественну літургію у храмі с. Стрільче, привітав отця-настоятеля і парафіян із знаменною подією. Нагадаємо, що за один місяць в одному лише Горохівському районі до лона УПЦ КП уже перейшли три парафії, які до цього часу були підпорядковані Московському Патріархату.

Підкреслимо, що усі коментарі від представників Московського Патріархату щодо насильницького захоплення парафій священиками Київського Патріархату є неправдивими й вигаданими, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на оф. сайт УПЦ МП. Такі дії духовентсва і парафіян Московського Патріархату є зрозумілими, оскільки ці люди навіть неправдою прагнуть зупинити процес переходу парафій до Київського Патріархату. Усі парафії, які перейшли до лона УПЦ КП, приймали це рішення практично одноголосно, всією громадою села шляхом відкритого голосування.
3 парафія на Волині перейшла з УПЦ МП до КП.(ФОТО)
3 парафія на Волині перейшла з УПЦ МП до КП.(ФОТО)

Джерело:     КІРІОС

25.09.2014р. Б. / Засновники нових технологій: ґаджети шкідливі для дітей

діти
Журналіст «The New York Times» Нік Білтон під час одного зі своїх інтерв'ю зі Стівом Джобсом запитав, чи люблять його діти iPad. «Вони не користуються ним. Ми обмежуємо час, який діти вдома витрачають на нові технології», — відповів той.
 
Журналіст був приголомшений. Йому чомусь здавалося, що будинок Джобса завалений гігантськими сенсорними екранами, а iPad той роздає гостям замість цукерок. Але все виявилося навіть близько не так, як гадалося.

Взагалі, більшість керівників технологічних компаній обмежують своїх дітей у користуванні ґаджетами, будь-то комп'ютери, смартфони або планшети. У родині Джобса навіть існувала заборона на використання ґаджетів вночі й у вихідні дні. Їхня родина мала звичку вечеряти разом і завжди обговорюти книги, історію, навіть політику. Але при цьому ніхто не мав права діставати iPhone під час розмови з батьком. 

Кріс Андерсон, колишній редактор «Wired», який наразі є виконавчим директором «3D Robotics», ввів обмеження на використання ґаджетів членам своєї родини. Він навіть налаштував девайси таким чином, щоб кожен з них міг бути активований не більше кількох годин на добу. «Мої діти звинувачують мене і дружину в тому, що ми фашисти, які надто переймаються технологіями. Вони кажуть, що жоден з їхніх друзів не має подібних обмежень у своїй сім'ї», — розповідає він. Андерсон має п'ятьох дітей віком від 5 до 17 років, і обмеження стосуються кожного з них. «Це тому, що я, як ніхто інший, бачу небезпеку надмірного захоплення інтернетом. Я пам’ятаю, з якими проблемами зіткнувся сам, і не хочу, щоб ці ж проблеми мали мої діти», — пояснює він.   

Під «небезпеками» інтернету Андерсон і солідарні з ним батьки мають на увазі шкідливий контент (порнографія, сцени знущання над іншими дітьми). А також залежність, яка виникає у разі частого користування ґаджетами.

Алекс Константінопль, директор «OutCast Agency», каже, що його молодший п'ятирічний син взагалі не використовує ґаджети у будні дні. Двоє старших дітей, яким 10 та 13 років, можуть користуватися планшетами і комп’ютерами не довше 30 хвилин на день. 

Еван Вільямс, засновник «Blogger» і «Twitter», стверджує, що його сини теж мають подібні обмеження. У їхньому будинку — сотні паперових книг, і діти можуть читати їх скільки завгодно. А от з планшетами і смартфонами все по-іншому: можна користуватися ними не довше години на день. 

Дослідники говорять про те, що діти до десяти років особливо легко сприймають нові технології, і особливо легко впадають у залежність. Тож Стів Джобс був правий: науковці та педагоги стверджують, що дітям не можна дозволяти користуватися планшетами довше 30 хвилин на день, а смартфонами — довше двох годин на добу. Для 10-14-річних дітей використання комп’ютера допускається, але тільки для вирішення шкільних завдань. 

На думку вчених, обмеження на використання технологій можна знімати дітям, які досягли 14 років. Хоча Андерсон навіть своїм 16-річним дітям забороняє користуватися «екранами» в спальні. У тому числі — й екраном телевізора. Дік Костоло, виконавчий директор «Twitter», дозволяє своїм дітям-підліткам користуватися ґаджетами тільки у вітальні. В спальню їх заносити заборонено. 

За матеріалами: Видавництво Старого Лева
Фото: www.freemake.com 

Джерело:    КРЕДО 

середа, 24 вересня 2014 р.

24.09.2014р. Б. / Івано-Франківська Архиєпархія передала чергову допомогу в зону АТО

Наступна допомога військовим була надана Архієпископом та Митрополитом Івано-Франківським Володимиром Війтишином напередодні "Різдва Пресвятої Богородиці", повідомив ієрей Віталій Максимів – помічник економа Архієпархії. Після того, як економ Архієпархії  прот. Михайло Клапків разом з помічниками економічного відділу визначили пріоритетні напрямки спрямування коштів на армію у місяці вересні, допомогу отримали наступні батальйони:

1. Батальйон "Айдар" отримав: медичні пов'язки та еластичні бинти (100 штук), карімати (10 штук), футболки (10 штук), шапки зимові (10 штук), куртки голандські зимові (10 штук), термобілизна (10 штук), термоштани (5 штук), термофліс (10 штук), рукавиці (5 штук).

2. Військовий, що проживає в м. Івано-Франківськ та служить в 51 механізованій бригаді отримав: бронежилет швецького виробництва 5 класу захисту та кевларову італійську каску.

3. Доброволець із "Спеціальної роти міліції", що в Івано-Франківську отримав: бронежилет швецького виробництва 5 класу захисту, кевларову німецьку каску (Шуберт), налокітники та наколінники, тактичні окуляри, рюкзак військовий.

вівторок, 23 вересня 2014 р.

23.09.2014р. Б. / Парафіяни села, в якому народився очільник "У"ПЦ МП Онуфрій, збирають голоси на перехід в КП

На Буковині парафіяни села в якому народився митрополит Онуфрій збираю голоси на перехід до КПМешканці села Коритне Вижницького району Чернівецької області, де народився нинішній глава "Української" Православної Церкви Московського патріархату Онуфрій, збирають підписи за перехід місцевої церковної громади до Київського патріархату.

Як повідомив місцевий активіст Георгій Колотило, парафіяни хочуть, аби богослужіння велися українською мовою, а служби завершувались молитвами за українських військових, які гинуть на Сході країни. За словами п. Колотила, вже зібрано близько 500 підписів односельців, які вимагають, щоб їхня парафія перейшла до УПЦ КП. Листа з підписами селяни мають намір надіслати митрополиту Київському та всієї України "У"ПЦ МП Онуфрію, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на УНІАН.

Як повідомили у відділі з питань охорони культурної спадщини, національностей та релігії Чернівецької облдержадміністрації, мешканці села Коритне справді збирають підписи за перехід релігійної громади до Київського патріархату. Наразі про питання переходу всієї цієї парафії до іншого патріархату не йдеться. Якщо частина прихильників Московського патріархату не виявить бажання переходити до Київського – у селі утворять нову релігійну громаду.

Довідка. Митрополит Київський і всієї України "Української" Православної Церкви Московського патріархату Онуфрій (Березовський) народився 5 листопада 1944 року у селі Коритне Вижницького району Чернівецької області. Митрополита Онуфрія було обрано предстоятелем "У"ПЦ МП 13 серпня 2014 року на Соборі єпископів "У"ПЦ. Інтронізація відбулася 17 серпня 2014 року.

Джерело:   КІРІОС

23.09.2014р. Б. / Аборт - помилка ціною в життя (+ФОТО)

Великі помилки, що гублять маленькі душіАборт — явище не нове. Ще в минулому жінки намагалися позбутися немовлят, вживаючи різні трави, кидаючись зі сходів, роблячи на собі операції, які часто призводили до їхньої власної смерті. 20 століття оголосило новий спосіб аборту — безпечний, доступний, під наглядом професійних лікарів. Відтоді мільйони жінок по всьому світу почали практикувати здійснення цієї процедури. Яким чином вбивство ненароджених дітей популяризувалось і які міфи про нього цьому сприяли? Відповіді на це слід шукати в тих, хто сам колись його пропагував.

На цьому фото — Керол Еверет, яка займалась індустрією абортів в місті Даллас (штат Техас, США) з 1977 по 1983 роки. Будучи директором 4 клінік і власником 2-х із них, вона керувала щоденним процесом здійснення операцій. Керол здійснила свій власний аборт невдозі після того, як він став легальним у США в 1973 році. Як до неї прийшло рішення припинити робити аборти і що приховане за завісою їхнього виконання — дізнаємося з її інтерв'ю.

Що є вирішальним фактором у сфері абортів?

Гроші. Це дуже вигідний спосіб заробляння грошей. (В США медицина дуже дорога в цілому — прим. ред.). Дана галузь є найбільш неконтрольованою з правової точки зору індустрією нашої нації. Більшість клінік є частинами цілої мережі, тому що це настільки прибутково.

Яким чином жінок ошукують?

У кожної жінки два питання: "Це — немовля?” і “Мені буде боляче?” Акушер має відповісти: “НІ.” Він/вона повинні брехати, щоб забезпечити згоду жінки і стягнення клінікою плати. Жінкам казали, що вони мали справу з “продуктом запліднення” та “грудкою тканин”. Їм говорили, що вони відчують лише легку судому, в той час, як насправді аборт є неймовірно болісним.

Яке консультування надавалося в клініці?

Ми ніякого консультування, як такого, не надавали. Ми продавали аборт.

Як ви позбувалися дитини після аборту?

Ми клали їх в подрібнювачі відходів. М'язова будова деяких немовлят 2-го і 3-тього триместру така сильна, що дитина не може буде розірвана на частини, тому її необхідно викидати в смітник.

Аборт вважається “безпечним” процесом. Свідками яких ускладнень стали Ви?

В останні 18 місяців мого перебування в цьому бізнесі, ми здійснювали понад 500 абортів місячно і вбивали чи калічили одну жінку з 500. Зазвичай ускладнення полягали в розривах чи проколюваннях матки. Багато з цих випадків закінчувались гістеректомією (так називається операція для видалення матки — прим. ред.). Лікар може порізати чи пошкодити сечовий тракт, що, як наслідок, потребує хірургічного відновлення. Ускладнення, яке рідко оприлюднюють — це коли лікар проколює матку і тягне кишки через вагіну, що спричиняє колостомію. В деяких випадках вона тимчасова, а декому доводиться жити з колостомою все життя (колостомія — це операція по накладенню колостоми; колостомою є штучний задній прохід, який створюється на передній черевній стінці з метою відведення калу — прим. ред.).

Чому Ви пішли з абортного бізнесу?

Дві речі відіграли роль одночасно. Я пройшла через глибоку релігійну переміну — навернення. В той момент, як в мене з'явились певні сумніви, телецентр Далласу показав викривальну передачу про аборти, які робилися в моїй клініці на жінках, що не були вагітними — все заради грошей! Я нарешті зрозуміла: “Ми не допомагали жінкам — ми знищували їх — і їхніх дітей.” Тоді моє перетворення було повним і я знала, що не тільки повинна припинити займатись абортами, але також допомогти поширювати правду.
Аборт - помилка ціною в життя

Аборт - помилка ціною в життя

Аборт - помилка ціною в життя

Аборт - помилка ціною в життя

Аборт - помилка ціною в життя

Настя Рудська для християнського порталу КІРІОС за матеріалами Pro-Life America.

Джерело:    КІРІОС

понеділок, 22 вересня 2014 р.

22.09.2014р. Б. / Що приховують секретні архіви Ватикану?

20120301nw887-750x463
Хтось вірить, що він приховує докази існування позаземного життя. Інші вважають, що там древні тексти, які заперечують існування Ісуса. А, можливо, там криється страшна правда, яка могла б дискредитувати й знищити Церкву?
 
Причиною виникнення теорій про секретні архіви Ватикану може бути помилка в  латинському слові. Насправді ж, їхній вміст може сказати за себе сам без скочування до абсурду. 

Архіви, або Archivum Secretum Apostolicum Vaticanum, містять історичні записи, що дозволяють зберегти хронологію інтригуючих історичних подій. Вміст архіву, який охоплює 12 століть, був пограбований Наполеоном і вивезений до Парижа. 

— Це документи, з яких почалась Реформація: декрет Папи Лева Х 1521 року про відлучення від Церкви Мартіна Лютера. 

— 1530 звернень англійських священнослужителів і лордів з проханням до Папи Климентія  VII  анулювати шлюб короля Генріха  VIIІ та Катерини Арагонської. Багато звернень були підписані й скріплені печатками, а також зав’язані червоними стрічками. Це й послужило причиною виникнення терміну «червона стрічка». Відмова Папи Климентія призвела, звичайно ж, до становлення Англіканської Церкви. 

— Мікеланджело написав листа, в якому застерігає Папу про те, що охорона Ватикану не отримала зарплати за три місяці й тому вони погрожують покинути свою роботу. 

— Рік після того, як Колумб ступив на землю, що стала Північною Америкою, Папа Александр VI видав Inter Cetera, білль Папи 1493-го року, що розколов Новий Світ між Іспанією та Португалією. 

— Листи Авраама Лінкольна та Джефферсона Девіса, які представляли Папі Пію ХІ Південь, як невинну жертву агресії Півночі. Жоден з них не був католиком. 

— Доктрина Непорочного зачаття — догмат про те, що Марія була зачата без плями первородного гріха. Сформульована 1854 року на шматку пергаменту, який знаходиться в архівах.
 
— Відомі судові процеси Ватикану, записані вручну в письмових транскриптах, а також справи проти тамплієрів  початку XIV століття і справа  астронавта Галілео Галілея XVII століття, якого Ватикан засудив за єресь і змусив решту життя провести під домашнім арештом. 

— Коли королева Швеції Крістіна у 1654 році відреклась від престолу, вона перейшла в католицизм, хоч перед тим була лютеранкою. Вона переїхала до Рима, і сьогодні королева одна з небагатьох жінок, похованих у базиліці св. Петра. В архівах зберігається  лист до Папи, в якому вона оголошує цей свій намір. 

Це все, звичайно, цікаво, але матеріалом для романів Дена Брауна навряд чи стане. 

Secretum, як каже Ватикан, має значення ближче до «особистий», аніж «секретний» і посилається на особисті листи й історичні записи попередніх Пап. По суті, архіви не були секретними з 1881 року, коли Папа Лев XIII відкрив їх для вчених. 

Папа Павло V створив секретні архіви в 1612 році. Чотири століття по тому Ватикан пишався стома відкритими для загального огляду експонатами. Виставка Lux in Arcana (з лат. «Світло серед таємниць»), проливає світло на папське минуле і надає кольори подіям, що формували історію. 

Девід Кертцер витратив роки на дослідження секретних архівів Ватикану для своєї останньої книги «Папа та Муссоліні». Він пише, що Папа Пій IX і державний секретар Святого Престолу й Ватикану, згодом Папа Пій XII, уклали угоду з Мусcоліні, аби захистити інтереси Церкви в обмін на «мовчання» щодо спонсорованого державою антисемітизму. Висновок, що суперечить поясненню Церкви з цього приводу. 

«Люди пліткують, вчені пліткують. Чи є там щось, що спеціально не виставляють на загальний огляд тому, що, з точки зору Церкви, це може виставити її в поганому світлі?», — запитує Кретцінгер, професор антропології Університету Брауна. 

Тим не менше Кретцінгер зауважив, що секретні архіви впорядковувались і укладались професіоналами, а це «свідчить про ґрунтовну історичну освіту». 

Фонди не є легкодоступні. Вчені заходять через ворота Св. Анни, минають швейцарських гвардійців, проходять через дворик Бельведер і пред’являють свої акредитації, які необхідно поновлювати кожні півроку. Журналістам, студентам та історикам-любителям вхід не бажаний. 

Як вже було сказано, переглядати файли не дозволяється. Замість цього дослідники подають запити на конкретні документи, використовуючи громіздкі каталоги, деякі з котрих написані від руки італійською або латиною. Вони можуть просити не більше 3-х документів на день. 

Якщо навіть за кілька хвилин (після отримання документів) вони  зрозуміють, що в запитаних документах нема того, що вони шукають, вони втратять увесь день, а це серйозне випробовування для вчених, в яких «горять» терміни та для осіб, що приїхали здалеку. 

Використовувати комп’ютери дозволяються, але фотографувати — ні, а це означає багато втраченого часу на нотатки у читальному залі на третьому поверсі. 

Кожен чинний Папа вирішує, коли розширити архіви. 

Папа Франциск вирішує, коли відкрити повні архіви Папи Пія  XII, людини яку дехто охрестив «Папою Гітлера», але причина канонізації котрого відстоюється традиціоналістами Церкви. Вони наголошують, що він переховував євреїв від нацистів. 

Для Ватикану таємниці й палацові інтриги є звичною справою. Але щодо департаменту, чия офіційна назва містить слово «секретний», то навколо багатьох матеріалів, які, як відомо, там зберігаються, панує прозорість. 

Майкл О'Локлін, Crux
Переклад: Христина Мончак, СREDO 

Джерело:   КРЕДО 

субота, 20 вересня 2014 р.

20.09.2014р. Б. / Карітас України і п’ять програм допомоги у нинішній кризі

Майдан
З кінця листопада 2013 року столицю та інші міста України охопили складні соціально-політичні події, які тривають і досі. Через свавілля чинної влади і насильства щодо мирних громадян тисячі українців травмовано, більш як 1600 вбито, сотні зникли без вісти, десятки тисяч вимушені покинути власні домівки, втікаючи з місць окупації і терору.
 
За офіційною статистикою Міністерства охорони здоров’я — яку громадські активісти вважають суттєво заниженою, — понад 120 мирних громадян України було вбито під час подій Євромайдану, більш ніж 2200 осіб травмовано. Станом на 13 серпня 2014 р. досі залишаються зниклими без вісти під час подій Євромайдану 29 чоловік. Ще 47 осіб загинули під час протистоянь в Одесі 2 травня 2014 року. 

З початку операції на сході України вбито 1543 осіб, поранено 4396, з яких 2589 — цивільні люди, включаючи 30 дітей. Про це йдеться в повідомленні ООН від 6 серпня 2014 р. Втрати українських силовиків внаслідок бойових дій і нещасних випадків, пов’язаних із ними, за березень-липень становлять більше 390 осіб (інформація станом на 8 серпня). За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, з середини квітня терористи на сході України викрали сотні людей. Серед них — 46 журналістів, 112 міліціонерів, 91 солдат і прикордонник, 26 представників ОБСЄ, 22 депутати, члени політичних партій та голови місцевих рад. Доля більш як 465 людей залишається невідомою. Усього за час конфлікту бандити захопили 924 заручники, з яких станом на 8 серпня 2014 року звільнено 465. 

У відповідь на такі обставини Карітас України запровадив низку гуманітарних програм допомоги постраждалим під час подій Євромайдану, сім’ям загиблих, переселенцям і постраждалим від бойових дій на сході України:
 
1.    Медико-соціальна та матеріальна допомога постраждалим і членам родин загиблих під час масових протестів в Україні.
 
З квітня до кінця липня 2014 року працівники Карітасу України прийняли та надали допомогу для 60 найбільш потребуючих людей, які зазнали тілесних ушкоджень (тяжкого, середнього та легкого ступенів); є малозабезпечені й ті, хто мав гостру потребу в належній допомозі та підтримці. 

Допомогу здійснено  за такими напрямками:
•    соціальний (соціальний супровід, оплата послуг у відновленні втрачених документів, консультування та інформаційна підтримка);
•    матеріальний (придбання побутової техніки, будівельних матеріалів для проведення ремонтних робіт, продуктових наборів, одягу та взуття);
•    медичний  (закупівля медикаментів згідно з лікарськими рецептами, оплата медичних обстежень, оплата санаторно-курортного лікування, стоматологічні послуги). 

Обсяг і тривалість опіки визначалися залежно від кожного окремого індивідуального випадку і потреб. Допомога надавалась на базі регіональних організацій Карітасу України у Києві, Львові, Тернополі, Коломиї, Нововолинську, Бродах, Бориславі. 

Загальний бюджет проекту склав 691,148 грн.
 
2.    Довгострокове лікування і реабілітація постраждалих під час подій Євромайдану, а також важкопоранених під час антитерористичної операції на сході України. 
 
Проект передбачає опіку над особами, які зазнали тяжких тілесних ушкоджень або втратили частину свого тіла, є малозабезпеченими, мешканцями сіл або малих міст зі всіх регіонів України, мають гостру потребу в належній програмі реабілітації, що включатиме не лише медичний догляд, а й психологічні, соціальні та матеріальні види допомоги. 

Задля безкоштовного обстеження та консультацій постраждалих із подальшим визначенням тактики та об’єму надання медичної допомоги працівники програми співпрацюють з адміністраціями клінік в Україні та за кордоном. Ведеться кооперація з ініціативними групами волонтерів Євромайдану, використовується єдина база даних. Працівники Карітасу України активно залучають адміністрації лікарень, щоб оптимізувати витрати і для шукати додаткових спонсорів для здійснення програми. 

Проект стартував 1 червня 2014 р., і на сьогодні зусиллями працівників Карітасу і партнерами проконсультовано та обстежено близько 80 постраждалих. Шерег оперативних втручань — протезування, діагностика й консультації — проведено безкоштовно, головно для постраждалих, які були проліковані не повністю або з ускладненнями. Станом на 15 серпня 2014 р. кількість отримувачів такої допомоги становила 46 осіб. 

На наступному етапі, за вересень-жовтень, буде здійснено тривале лікування та реабілітація важкопоранених, другий етап лікування у випадках закінчення терміну фіксації переломів, оперативного втручання, лікування травм хребта і голови від вогнепальних поранень тощо. 

Загальний бюджет проекту сягає 3,425 млн. грн. (297,791 EUR). Станом на 01.08.2014 витрачено 495, 606 тис. грн.
Карітас біженці допомога
3.    Психологічний супровід постраждалих (членів родин, свідків) від масових протестів в Україні.
 
Проект психологічного супроводу передбачає надання психологічної та психотерапевтичної допомоги у формі індивідуальної та групової роботи. Допомогу надають постраждалим, членам їхніх сімей і свідкам масових протестів в Україні. Цим займаються кваліфіковані фахівці на базі регіональних організацій Карітасу України у Києві, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі; також залучено 17 психологів і психотерапевтів у Києві, Харкові та Дніпропетровську. 

Загалом проект охоплює 320 осіб і має на меті кризову інтервенцію та довготривалу опіку над людьми, які потребують психологічного супроводу. 

Щоб оптимізувати надання цієї допомоги, Карітас України провів два тренінги для фахівців організацій Карітасу, служби військових (капеланів) священиків Комісії з питань здоров’я УГКЦ, які працюють з постраждалими на Майдані в Україні, та з ГО « Асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій». Триває активна співпраця з УКУ, іншими психологами і психотерапевтами, які працюють у госпіталях, постраждалими під час масових протестів та АТО, із сім’ями загиблих. 

Загальний бюджет проекту становить 1,01 млн. грн. (100,000 USD), із них 750 000 грн призначено на надання психологічної допомоги. Станом на 01.08.2014 на надання послуг психологічної допомоги витрачено близько 223,685 тис. грн, на навчальні семінари та друк матеріалів — 38,868 грн.
 
4.    Опіка переселенцями з Криму та східних областей України. 
 
Проект передбачає забезпечення можливості безпечного і достойного життя вимушеним переселенцям, які проживають у регіонах західної України.
Мета діяльності:
•    Задоволення базових потреб вимушених переселенців у західних областях України (продукти харчування, одяг і взуття, гігієнічні пакети, також проживання, транспортні послуги);
•    Забезпечення юридичної допомоги (консультування і супровід у виробленні документів)  та соціального супроводу (сприяння адаптації, допомога у пошуку працевлаштування);
•    Психологічна підтримка і консультування для уразливих, постраждалих від конфлікту вимушених переселенців (включає первинну діагностику, групову та індивідуальну роботу з дітьми і дорослими). 

Підхід Карітасу України до опіки над переселенцями — індивідуальний і передбачає скрупульозну оцінку їхніх потреб. Увагу зосереджено на найбільш потребуючих: насамперед це вагітні жінки, багатодітні сім’ї, сім’ї з інвалідами та неповносправними, пенсіонери. Працівники Карітасу не дублюють послуг, що їх надають інші організації, служби, ініціативи: ми співпрацюємо і об’єднуємося заради якнайкращої допомоги вимушеним переселенцям із Криму та східних областей України. Наша мета — допомогти кожному знайти способи облаштувати своє життя у нових умовах. 

Шість регіональних організацій Карітасу України у Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі, Сокалі надали й надають допомогу вже для понад 2000 переселенців. 

Загальний бюджет цього напрямку роботи сягає 4,457 млн. грн. (278,577 EUR), станом на 01.08.2014 витрачено близько 409,483 тис. грн.
Карітас Словянськ допомога
5.    Надання допомоги постраждалим від гуманітарної кризи на сході України.
 
Від початку проведення антитерористичної операції на сході України та напливу в усіх областях тимчасово переміщених осіб з територій, де ведуться бойові дії, Карітас України спрямував свою діяльність на допомогу потребуючим у Донецькій та Луганській областях. Зокрема, у час, коли інфраструктура визволеного Слов’янська було паралізована через ушкодження електро-, водопостачання і каналізації, працівники Карітасу забезпечили понад 15 000 потребуючих у Слов’янську та Краматорську більш як 110 тоннами питної води. Також узято під опіку геріатричний пансіонат у Донецьку, де живе близько 50 самотніх людей похилого віку. Придбано необхідні для повноцінного функціонування закладу гігієнічні засоби, медикаменти, обладнання на загальну суму 9 600 USD. 

На базі новоствореного представництва Карітасу України у Харкові з вересня передбачається забезпечення базових потреб (продуктові та гігієнічні набори, одяг, взуття, обігрівачі, питна вода) для декількох тисяч людей, зачеплних гуманітарною кризою в Донецькій та Луганській областях, надання їм соціальної, юридичної та психологічної допомоги. Фокус такої роботи спрямований насамперед на літніх людей, осіб з особливими потребами, сиріт, малозабезпечених, багатодітні сім’ї. Поряд із тим, планується, встановлення вікон (скло та склопакети) для близько 4 000 мешканців Слов’янська й передмість, додатково у 5 школах і дитячих садочках. 

Загальний бюджет цього напрямку роботи становитиме понад 1,5 млн. грн.

За матеріалами: caritas-ua.org

Джерело:   КРЕДО

пʼятниця, 19 вересня 2014 р.

19.09.2014р. Б. / Ватиканська дипломатія нагадала в ООН про права корінних народів

Соціальні, особисті та духовні потреби 370 мільйонів представників корінних народів в 90 країнах у всіх регіонах світу здавна хвилюють Святий Престіл, - наголосив у ході 27-ої сесії Ради з прав людини ООН Архиєпископ Сільвано Томазі. Ватиканський дипломат 17 вересня 2014 р. в Нью-Йорку нагадав думку Святого Престолу, що всі можливі міжнародні ініціативи повинні бути натхненні принципом поваги до самобутності і культури корінних громад, враховувати їхні традиції, вірування і здатність самостійно вирішувати свою долю у співпраці з національною владою.

У той же час, права людини та основні свободи корінних народів, на жаль, продовжують порушуватися, зазначив представник Святого Престолу в ООН, в тому числі шляхом системної дискримінації та усунення від політичної та економічної влади, відсутності належного доступу до правосуддя та освіти, через війни та екологічні катастрофи. Більш того, часто захисники прав корінного населення піддаються переслідуванням і репресіям. Архиєпископ Томазі нагадав про негативні і руйнівні наслідки для корінних народів діяльності транснаціональних корпорацій, передусім, у видобувних галузях.

 Єрарх звернув також увагу на питання захисту інтелектуальної власності на культурну та фольклорну спадщину корінного населення.

 Представник Апостольської Столиці запропонував пряме включення корінного населення "в процеси прийняття рішень, пов'язаних з управлінням природними ресурсами на їх території", "усунення будь-яких спроб його маргіналізації", гарантування "його законних вимог у соціальній та культурній сферах, галузі охорони здоров'я", "примирення між корінними народами та спільнотами, в яких вони живуть".

четвер, 18 вересня 2014 р.

18.09.2014р. Б. / Драмою Європи є неправильне розуміння світськості

Драмою Європи є втрата коріння в ім’я неправильно зрозумілої світськості – вважає віцеголова Комісії Єпископатів Європейської Спільноти (СОМЕСЕ) єпископ Джанні Амброзіо.

На 25 листопада запланований візит Папи Франциска до Європарламенту на запрошення глави Мартіна Шульца, який є соціал-демократом. Єпископ Амброзіо зазначив, що основне послання візиту Папи можна відчитати в дусі провокативного питання, яке Святіший Отець поставив на зустрічі з президією СОМЕСЕ 23 травня минулого року: «Європейські вартості гарні? Чи, може, першою вартістю є життя? Чи ви, європейці, ще любите життя?»

Запрошення від імені соціал-демократів єрарх вважає важливим власне з того аспекту, що континент втрачає своє коріння «в ім’я неправильно зрозумілої світськості, яка, виключаючи духовний вимір людини, засуджує її на скептицизм», який падає тінню на майбутнє всієї Європи.

«Для того, щоб подолати кризу, треба віднайти свіжість, ентузіазм, який у європейські інституції може вдихнути Папа Франциск, так, як це робили попередні Папи, які підтримували процес поєднання, але також критикували сліпу візію Європи, нездатної дивитися високо» - зауважив єп.Амброзіо.

середа, 17 вересня 2014 р.

17.09.2014р. Б. / РПЦ вертається до сталінської пропаганди

Глава Синодального відділу зовнішніх церковних зв’язків митрополит Іларіон Алфєєв у своїй авторській програмі «Церковь и мир» (за 13 вересня 2014 р.), що виходить на одному з рупорів кремлівської пропаганди «Вести 24», провів розмову з головним редактором порталу «Религия и СМИ» Алєксандром Щіпковим.

Цього разу митрополит Алфєєв та його гість вдалися уже не тільки до традиційних оббріхувань УГКЦ та УПЦ КП, але й і до особистих нападок на Главу УГКЦ Блажeннішого Святослава. Особливо співрозмовникам дошкуляло Звернення Глави УГКЦ до світової громадськості з приводу ситуації в Україні.

Окрім уже традиційних нападок на УГКЦ, що начебто УГКЦ проект Ватикану, спрямований проти православних, про терор уніатів над православними, про захоплення православних храмів греко-католикам у 90-х роках ХХ ст. (доречно згадати, що єдиний православний храм в Галичині до російської окупації  – православна церква на вул. Короленка у Львові, як була православною так і залишилась, щоправда, незаконно загарбана РПЦ – "У"ПЦ МП), митрополит Алфєєв вдався до уже забутого прийому сталінських пропагандистів. Він звинуватив УГКЦ у співпраці з фашистами, яких ніколи в Галичині не було.

Можливо, митрополит Алфєєв, який уже неодноразово показав своє незнання історії, переплутав у черговий раз когось з кимось. Годі гадати, що конкретно мав московський церковник на увазі. Оскільки уся програма побудована за улюбленим московським принципом «тримайте злодія», то, можливо, митрополит Алфєєв, пам’ятаючи про тісну співпрацю РПЦ в часі ІІ Світової війни з гітлерівськими нацистами та сталінськими комуністами, прагнув щось подібного приписати УГКЦ.

Цікаво зазначити, що митрополит Алфєєв у цій програмі вкотре показав себе історично неписьменною людиною, вигадавши якесь польсько-литовське князівство, яке ніколи не існувала, а також приписуючи УГКЦ практику тісної співпраці з державною та політикою.

І найцікавішим закидом митрополита Алфєєва стало звинувачення УГКЦ і УПЦ КП у тому, що не співпрацюють з російськими окупантами-терористами.

Як відомо, саме  сталінська пропаганда звинувачувала УГКЦ у тісній співпраці з владою І і ІІ Речі Посполитої, Австро-Угорщини та гітлерівськими окупантами. Сталінська пропаганда інкримінувала УГКЦ, що це проект Ватикану, спрямований проти православних.

Таке повернення РПЦ до сталінської пропаганди є насправді дуже тривожним симптомом і для української держави, і для усієї міжнародної спільноти. Оскільки вказує на тоталітарно-агресивну модель, до якої повертається РФ та РПЦ.

Джерело:     Воїни Христа Царя

17.09.2014р. Б. / Про викриття неправди УПЦ Московського Патріархату

Про викриття неправди УПЦ Московського ПатріархатуНа фоні підтримки "У"ПЦ Московського Патріархату імперсько-шовіністської ідеології і агресивної, загарбницької політики Росії щодо України, патріотичні українські парафіяни "У"ПЦ МП цілими парафіями почали переходити до УПЦ Київського Патріархату. 

Бачачи цей поступовий перехід парафій з "У"ПЦ Московського Патріархату до лона Української Православної Церкви Київського Патріархату, прихильники першої намагаються всякими методами зупинити цей процес, не гребуючи жодними методами, в т. ч. відвертим обманом, брехнею та наклепами на УПЦ КП.

Громада Свято-Троїцького храму с. Пасічна Баришівського району Київської області, яка до цього часу належала до Московського Патріархату, неодноразово зверталася до свого настоятеля з проханням помолитися за Україну і воїнів, які її захищають. У відповідь парафіяни отримували категоричну відмову і прокльони з уст промосковського священнослужителя. Навіть більше: часто від цього священика потерпали морально не лише дорослі парафіяни, але й фізично – навіть діти. Відомий своєю чорносотенною ненавистю до всього українського, настоятель Свято-Троїцької парафії "У"ПЦ МП с. Пасічна свящ. Сергій Кушнір, одного разу зірвав з хлопчика футболку, на якій був зображений тризуб, ламав і викидав на смітник українську символіку, у своїх проповідях закликав до «русского мира», переконував громаду села, що Україна, мовляв, повинна бути "частиною" Росії.

Звісно, це не могло не викликати у місцевих жителів великого обурення. Відтак, громада села виявила своє щире бажання щодо переходу парафії до лона УПЦ Київського Патріархату. Одночасно з цією заявою, бажаючи не допустити перехід ще однієї парафії до Київського Патріархату, речник "У"ПЦ Московського Патріархату прот. Ґеорґій Коваленко заявив, що храм начебто бажають незаконно "захопити" і "насилу відібрати" представники УПЦ Київського Патріархату.

Дещо дивна заява, зважаючи на те, що антиукраїнський настоятель цієї парафії надовго закрився у храмі і боявся вийти до своєї пастви. Що ж це за такий "пастир", який закривається у вівтарі? Можливо, він чекав на "підкріплення", адже через 6 годин очікувань до храму прибули молодики спортивної тілобудови (т. зв. «тітушки», притаманні режиму Януковича та Партії брехіонів), які за допомогою ножів намагалися розігнати селянське віче, яке зібралось біля храму, при цьому всіляко перешкоджаючи священикам УПЦ Київського Патріархату звершити молебень за Україну.

Духовенство Московського Патріархату подало ці події як "захоплення храму" в с. Пасічне "засланими" людьми від УПЦ КП. Однак така заява є абсолютною брехнею, бо жодного "захоплення" храму не було: він як належав, так і належить Свято-Троїцькій громаді, належить віруючим жителям села, які є його парафіянами. Відповідно до Конституції та Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», кожна релігійна громада має право вільно обирати своє підпорядкування тому чи іншому релігійному центру. У даному разі громада законним чином вирішила вийти з підпорядкування "У"ПЦ Московського Патріархату та увійти в підпорядкування УПЦ Київського Патріархату, адже понад 500 чоловік, а це більшість, прийняла це рішення.

Наталя Виксюк для Християнського порталу КІРІОС за матеріалами оф. сайту УПЦ КП.

Джерело:   КІРІОС

вівторок, 16 вересня 2014 р.

16.09.2014р. Б. / ЗМІ: На Луганщині священики УПЦ МП продають воду

Як повідомляє сайт ТВі, представники УПЦ МП у селищі Ювілейне (Артемівський район Луганська) продають воду місцевим мешканцям

За словами місцевих жителів, раніше воду в церкві роздавали безкоштовно.

"Тепер почали продавати по 50 копійок за 5 літрів. Місцеві жителі комерційного ходу священнослужителів не оцінили. Тепер жителі селища набирають воду у бюветі біля селищного ринку", – йдеться у повідомленні.

Джерело:    Воїни Христа Царя

понеділок, 15 вересня 2014 р.

15.09.2014р. Б. / 25 тисяч доларів зібрали греко-католики Чикаго для українських військових (ФОТО)

Українська церква у Чикаго зібрала 25 тисяч доларів для військовихНа українському християнському фестивалі у Чикаго - "Юктоберфест" зібрали 25 тисяч доларів для допомоги українським військовим.

Про це оголосили у греко-католицькій церкві св. Йосифа Обручника в Чикаго, яка є організатором цього щорічного фестивалю, - повідомляє Християнський портал КІРІОС з посиланням на VIDIA.

“Завдяки щедрості гостей та великій кількості відвідувачів, передаємо пожертву в сумі 25,000.00 доларів на «Фонд Захисту Героїв». Кошти цього фонду підтримують українських військовиків та їх сімей”, – ідеться у повідомленні.

Усі кошти передадуть через пароха Гарнізованого Храму св. Петра і Павла у Львові о. Стефана Суса.

Нагадаємо: волонтери з української діаспори США організовують благодійні онлайн-аукціони для збору коштів на допомогу українській армії та пораненим військовим.

Раніше лікар з Чикаго передала 120 коробок допомоги для українських госпіталів, а віце-міс "Українська Діаспора 2012" продала сукню, в якій здобула перемогу на конкурсі, аби купити за виручені кошти бронежилети для української армії.
Українська церква у Чикаго зібрала 25 тисяч доларів для військових


Джерело:    КІРІОС

неділя, 14 вересня 2014 р.

14.09.2014р. Б. / Сюжет про Матрону Московську в контексті релігії «русского мира»

Схимонах Ілля у підряснику з гітарою посеред терористів батальйону «Лєший»... Убивці з шевронами «Русской православной армии»... Бабусі в характерних хусточках з іконами на варті пам’ятника головному ідеологові войовничого атеїзму...

Ми вже звикли до таких картинок із окупованого Донбасу і втрачаємо відчуття їхньої абсурдности, абсолютної суперечности християнській моралі. Зрештою, політичні декларації релігійних лідерів сучасної Росії не дозволяють визнати псевдоправославну риторику терористів лише за демагогічні вправи маргіналів. За останні роки відбулася фактична кодифікація російської шовіністичної доктрини в концепції «русского мира» — квазірелігійного вчення, покликаного надати неоімперській ідеї месіянського забарвлення. Ця войовнича концепція має щодалі менше спільного з автентичним християнством. Послання Патріярха Кирила (Гундяєва) з 14 серпня 2014 р. до Вселенського Патріярха та його ж звернення з 18 серпня ц.р. до ООН, Ради Європи, ОБСЄ по-свойому логічно визначають релігійні параметри конфлікту в Україні: «Ми не можемо не помічати того факту, що у конфлікту на Україні є недвозначна релігійна підоснова. Уніяти і розкольники, що приєдналися до них, намагаються взяти верх над канонічним православ’ям на Україні, в той час як Українська Православна Церква з терпінням і мужністю продовжує в цих непростих умовах окормлювати своїх стражденних вірних чад». Тільки що Патріярх не мав підстав говорити про протистояння православних усім іншим конфесіям. Насправді бо йдеться про конфлікт християнської моралі, котра кличе нас захищати Батьківщину та її мирне життя, й аґресивної квазірелігії «русского мира». І ототожнювати останню з Українською Православною Церквою, більшість вірних котрої активно протистоїть російській аґресії, принаймні несправедливо.

Аналогом до цієї квазірелігії з багатьох точок зору виглядає рух «німецьких християн», організований у травні 1932 р. симпатиками НСДАП у протестантському середовищі. Лідери цього руху намагалися узгодити християнське вчення з постулатами націонал-соціялізму, насамперед із расовою теорією. Вони обрали собі за символ хрест із свастикою всередині й літерами D і C (нім. Deutsche Christen). Завдяки підтримці Йозефа Геббельса рух зумів перемогти в Євангеличній Церкві Німеччини й створити єдину централізовану «Імперську церква» (нім. Reichskirche). Один із представників цього руху, пастор Юліус Лотерсер виголошував 30 серпня 1933 р.: «Христос прийшов до нас через Гітлера... Завдяки його чесності, його вірі і його ідеалізму, Відкупитель знайшов нас».

Йосиф Сталін після десятиріч антирелігійного терору пішов аналогічним шляхом. Його зустріч із митрополитами Сергієм (Страгородським), Олексієм (Симанським) і Миколаєм (Ярушевичем) у ніч з 4 на 5 вересня 1943 р. стала початком цинічного експерименту в створенні власної «імперської церкви», до якої мали бути залучені священнослужителі, що вижили в концтаборах, та громади східного обряду — і Московського Патріярхату, і ліквідованих до кінця війни «обновленців», і заборонених з приходом червоних «визволителів» автокефальних церков України та Білорусі, і навіть «самоліквідованої» зусиллями совєтських спецслужб Української Греко-Католицької Церкви. Правда, після провалу ідеї перетворення Москви на світовий православний центр з нагоди 400-річчя автокефалії Російської Православної Церкви, бучно вшановуваного 1948 року, Сталін втратив інтерес до цього експерименту й відновив атеїстичні атаки на Церкву. Але інерція створеної ним структури позначається і досі на Православних Церквах посткомуністичного світу.

В доктрині «русского мира» сталінська спроба використати Церкву для захисту червоної імперії та експансії в довколишній світ інтерпретується як провіденційний акт. У російських шовіністичних колах поширені легенди про те, нібито навернення Сталіна було запорукою перемоги в Другій світовій війні. Фігурують розповіді про видіння князя Данила Московського, лист митрополита Гір Ліванських Ілії (Карама) до совєтської влади з порадами молитися до Пресвятої Богородиці за оборону від ворогів, нарешті, історія про відправлений у Кремлі за наказом Сталіна  молебень та обнесення Тихвінської ікони Божої Матері на літаку довкола Москви.

Але йдеться не лише про апокрифічні сюжети, що побутують серед шовіністів. Визначальна роль Сталіна в перемозі над Німеччиною закріплюється в масовій свідомості певною мірою і завдяки офіційним церковним лідерам. Так у привітанні Сталіна з 70-річчям Патріярх Олексій І (Симанський) писав: «Завдяки його геніальному керівництву наша славна армія в годину найтяжчих випробувань, що спіткали нашу Вітчизну, коли на неї напав сильний і злобний ворог, — здобула перемогу над цим ворогом, і Батьківщина наша вийшла з горнила випробувань ще сильнішою, славною і потужною».

У цьому контексті виникає й розвивається сюжет про благословення Сталіна блаженною Матроною (Никоновою). Культ святої Матрони Московської надзвичайно характерний для сучасної Росії. До її мощів у Покровському монастирі Москви вишиковуються традиційні черги, а довкола небагатої біографії блаженної формується насичений легендарий ескорт.

Матрона народилася в Тульській губернії 1881 або ж 1885 р. сліпою, а згодом у неї віднялися ноги. Матронині брати зреклися віри, і після більшовицького перевороту вона поневірялася в друзів і знайомих у Москві. Померла блаженна 1952 р.

Згідно з житієм блаженної Матрони, канонізованої Московським Патріярхатом 1998 р. для місцевого, а 2004 р. — для загальноцерковного шанування, вже з 7—8 річного віру в святої виявився дар зцілення хворих і провіщення майбутнього. Так 1894 р. вона обідрала пір’їну й сказала «Ось так обдеруть нашого царя-батюшку». Очевидно, що шанування «царя-батюшки» в Матрони була важливою частиною релігійної віри. Побутує переказ про її зустріч із духовним стовпом російського чорносотенства протоієреєм Іоаном Кронштадтським, котрий назвав ще зовсім юну Матрону своєю зміною й восьмим стовпом Росії (інші сім стовпів — чи то таїнства, чи ж вселенські собори). Матрона нібито передрікла і большевицький переворот, і Другу світову війну.

Популярна легенда розповідає, що в жовтні 1941 р. Йосиф Сталін приїжджав в до Матрони й радився з нею про оборону Москви та загалом про ведення війни. Блаженна провістила йому: «Червоний півень переможе. Перемога буде за тобою. З начальства один ти не виїдеш з Москви». Після зустрічі з Матроною до Сталіна повернулася впевненість у перемозі, він лишився в Москві й він — він один! — переміг гітлерівський Рейх.

Характерно, що поширення цієї легенди припадає на часи президентства Володимира Путіна й стрімкого відродження в Росії тоталітарних настроїв. Саме в ці часи, 2008 р., ігумен Євстафій (Жаков) замовив для храму рівноап. княгині Ольги в Стрельні Петродворцового району Санкт-Петербурга, ікону на якому велична постать Сталіна зводиться над скромною Матроною, а блаженна лагідно благословляє вождя [Российский]. Згодом в інтерв’ю «Русской линии» о. Євстафій так мотивував своє рішення: «Коли здохнуть всі ці пігмеї і моськи, які мають своє замовлення або інтерес [маються на увазі російські політики демократичного спектру. — А.І.], тоді очиститься атмосфера ... І навколо Сталіна, нарешті, почнеться шанування ... Мова йде саме про шанування великого вождя і керівника, рятівника країни». Попри те, що скандального ігумена (до речі, у світі — лікаря, кандидата філософських наук!) перевели з храму в Стрельні, а ікону прибрали, аналогічні зображення лишаються в інших російських церквах, навіть у кількох кроках від московського Кремля, між корпусами Державної російської бібліотеки.

Треба зазначити, що первісна версія житія Матрони Московської з автентичними спогадами її сучасників і шанувальників містила не тільки епізод із зустріччю зі Сталіним, але й низку деталей, вельми сумнівних з погляду християнської агіології.

Параліч своїх ніг Матрона пояснювала тим, що, коли вона йшла по храму, прийнявши причастя, до неї наблизилася якась жінка й чаклуванням позбавила блаженну здатности ходити.

В дитинстві мати сварила Матрону, бо вона постійно знімала з себе натільний хрестик. Дитина ж виправдовувалася тим, нібито вже народилася з хрестом на тілі.

Ось як Матрона радить своїй сусідці Парасковії, як вивести з тіла хворобу: «Завтра вранці до церкви підеш, причаститися там. Після Причастя має бути у тебе блювота, а ти не пожалій накриття на голові, і прямо в нього, а після цього разом з хусткою кинеш в грубку».

Лікувала людей Матрона, даючи їм для пиття й окроплення воду, над якою вона сама читала якісь невідомі молитви.

Розповіді про Матрону сповнені деталями, які свідчать про віру в оккультні сили, в порчу, уроки, чаклунів і відьом.

Помираючи, Матрона заповідає: «Помру, ходіть до мене на могилку, я завжди там буду, не шукайте нікого іншого. Не шукайте нікого, інакше обдурить».

А ось як вона заспокоює співрозмовницю: «Чіпляйтеся всі-всі за мою п’яточку, і врятуєтеся, і не відривайтеся від мене, тримайтеся міцніше».

Ці деталі, звичайно, не ввійшли в офіційно схвалене житіє. Але вони, як і епізод із благословенням Сталіна, активно побутують у масовій релігійній свідомості, формуючи культ, який критично наставлені росіяни порівнюють із ставленням до відомої болгарської провидиці Ванги.

Тим часом у парку Перемоги Харкова, на 200-тисячній Салтівці 2006 р. було закладено величний храм блаженної Матрони Московської. Він виразно домінує над архітектурним оточенням, вигідно використовуючи узвишшя. Ну і, виконуючи безпосередню політичну функцію, протистоїть закладеному значно раніше в тому самому парку греко-католицькому Свято-Миколаївському храмові, будівництво котрого харківська влада заморозила була ще 2001 р. — напевне, до часу спорудження альтернативного об’єкту. Звідки б то взявся в Харкові храм новочасної московської святої з досить контроверсійною та цілком чужою українській духовній традиції репутацією? Не викликає сумнівів: його будівництво є частиною програми залучення нашого міста до геополітичного простору з умовною назвою «русский мир». Культ Матрони Московської виявляється одним із тих чинників, котрі російські шовіністи на чолі з їхнім президентом люблять називати «духовными скрепами».

Коли ми говоримо про релігійне життя Росії та релігійну свідомість російського народу, було б помилкою спиратися на «Соціяльну доктрину Російської Православної Церкви», офіційні видання Московського Патріярхату або промови її предстоятеля. Ці фасадні елементи презентують іміджевий, ідеалізований образ Церкви, прагнучи принаймні узгодити його з євангельським ученням та східним канонічним правом. Реальність же втілюється в звичаєве право, якого пильнують на парафіях всюдисутні бабушки, в заплутану систему вірувань і забобонів, що в ній формується світ уявлень пересічного православного росіянина, в практику залучення РПЦ до суспільного життя навзамін партапарату й політруків, брак яких нестерпно докучає авторитарній структурі сучасного режиму Російської Федерації.

Недарма президент Російської Федерації чотири роки тому, посилаючись на безіменних «теоретиків», заявив, нібито російське православ’я ближче до ісламу, ніж до католицизму. Справді, перебравши керівництво державою та великим бізнесом, вихідці з совєтських спецслужб активно трансформують РПЦ, вихолощуючи з її доктрини й практики служіння фундаментальні вартості Євангелія. Про яких «убогих духом» (Мт. 5:3) може йти мова, коли Церква стає знаряддям творення імперії, що претендує на світове панування? Хто зважиться повторити «Любіть ворогів своїх» (Мт. 5:44), коли його посилають благословляти диверсантів і терористів на вбивство єдиновірних грузин або українців? І хіба випадково виникло жартівливе продовження слів апостола Павла про те, що для Христа «нема юдея, ні грека» (Гал. 3:28): «нема юдея, ні грека», а тільки один російський народ?..

Фактично на наших очах сформувалася нова релігія — релігія «русского мира». Вона охоче використовує церковну атрибутику, елементи православної обрядовости, інтенсивно поширює культ місцевих святих. Але при цьому головним об’єктом сакралізації стають російський народ і його держава, які визнаються обраними Провидінням. Це мотивує допустимість і навіть бажаність розширення життєвого простору Росії в есхатологічній перспективі його виростання в Небесне Царство. Месіянська самоідентифікація сполучається з ксенофобічним, зверхнім або й відверто ворожим ставленням до інших народів. З іншого боку, сакралізація життєвого простору Росії обумовлює запит на речові докази унікальности власної країни. Культ реліквій місцевих святих незрівнянно перевершує всі церковні форми Богошанування. Покровський монастир завдяки збереженню мощів Матрони Московської став найбільш відвідуваним місцем у російській столиці, заступивши незабутні черги до мавзолею Леніна на Красній площі. І ці дві черги непомітно зливаються у віртуальному світі «русского мира». Категорія людей, які шикувалися з раннього ранку, аби побачити Ілліча, тепер квапляться до «матушки Матрони» або якихось сумнівних «дарів волхвів». А санкт-петербурзькі комуністи ініціюють перед Святішим Синодом канонізацію Йосифа Сталіна. Їхній лідер Сергій Маленкович пояснює: «Сталін став істинним національним лідером Росії. .. [Він визнається лідером] за з’єднання російського і совєтського, з чого склалася совєтська цивілізація, найвища точка розвитку нашої Вітчизни ... Якщо провладна РПЦ відмовить в цьому назрілому рішенні, з’явиться — і не без участі патріотичних сил — виникне всередині РПЦ течія оновлення, народна православна церква, соціяльно орієнтована». Так, саме в такій «народній церкві», сучасній російській Reichskirche, де поєднуються російський шовінізм і комплекс homo sovieticus, у «релігії русского мира» блаженна жінка опиняється на іконі поряд із Нероном нових часів.

+Архієпископ Ігор ІСІЧЕНКО