ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

середа, 31 жовтня 2012 р.

31.10.2012р. Б. / «Освіти ніч» – відповідь італійської молоді Гелловіну


Службу Божу та спеціальне молитовне чування, а не безвідповідальні та антихристиянські веселощі в маскарадних гелловінських костюмах «нечистої сили», напередодні свята Всіх Святих пропонує італійській молоді департамент душпастирства молоді та родин архидієцезії Ґуббіо. 
 
Італія, країна з двохтисячорічною християнською традицією, як і більшість країн сучасного світу, рік за роком піддається черговим спробам дедалі більше поширити святкування Гелловіну, що під маскою гумору та веселощів впроваджує магічні, ворожбитські та окультні практики, суперечні з християнською вірою і перед якими завжди застерігала Церква. Гелловін використовується також і з відверто комерційною метою, ставши ще одним із вигідних засобів збагачення, адже тільки над створенням відразливих костюмів та масок працює ціла індустрія. 

Християни усього світу відзначають урочистість Усіх Святих, відправляючи заупокійні богослужіння у храмах, молячись за померлих, йдучи на кладовища, впорядковуючи могили, запалюючи свічки, кладучи вінки та квіти. 

31 жовтня в Ґуббіо місцевий єпископ Маріо Чеккобеллі відправить у храмі святого Марціале Святу Месу, якою розпочнеться молитовне чування молоді та сімей, що закінчить відправою утрені вранці 1 листопада. Молитовне чування проходитиме під гаслом «Освіти ніч», включаючись у шерегу ініціатив, які проводяться в усьому католицькому світі, як альтернатива святкування Хелловіну, що може завдати шкоди духовному розвиткові та духовному світові дітей та молоді. Молитовне чування включатиме Євхаристійну адорацію, молитви, духовні пісні, роздуми й свідчення. 

Світло, яке осяює життя християнських святих, спогад про них і про дорогих нам осіб, які відійшли по вічну нагороду, не має нічого спільного з темрявою світу окультизму, з яким пов’язане святкування Гелловіну. В наш час нерідко Гелловін представляють з нібито культурної точки зору, як начебто невинну вечірку з вирізуванням страшних облич на гарбузах, але в прихований спосіб поширюють окультні практики, захоплення світом сатанізму, який в усьому світі уже зумів втягнути велику кількість підлітків та молоді. Це - не черговий спосіб розважатись будь-якою ціною, чи забезпечити потребу чогось таємничого, але набагато серйозніша річ, в якій сплітаються язичницькі вірування й усякого роду магічні практики. Пропагандисти Гелловіну найбільше зосереджуються на дітях та молоді, тобто на особах, які через вік та незнання духовних небезпек, найохочіше приймають привабливу упаковку Гелловіну, яка, однак, вміщає духовні небезпеки. 

Відомий італійський священик Оресте Бенці, засновник Спільноти імені Папи Йоана ХХІІІ, зокрема, писав: «Бачимо у нашому суспільстві несприятливі знаки поширення темряви окультизму, що заохочує молодь одягатись у чорний одяг, слухати музику сатаністів, відвідувати вечірки, де відбувається викликання духів, татуювати на своєму тілі символи зла. Треба зробити усе можливе, щоб наші діти святкували свято Усіх Святих у мирі та любові, живучи у Божому світлі, а не у темряві окультних сил». 

Духовні ініціативи напередодні свята Усіх Святих проводяться також і в інших місцевостях Італії, привертаючи увагу до традиційних культурних та духовних цінностей. 


За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:     КРЕДО

вівторок, 30 жовтня 2012 р.

30.10.2012р. Б. / Гелловін – це популяризація окультизму і магії


1 листопада у Католицькій Церкві відзначають свято Всіх Святих і згадують усіх померлих. Це час, коли наші очі звернені до остаточних речей. Натомість дуже часто нам нав’язують святкування «свята» гелловін, яке є плодом розростання окультизму і магії, – йдеться в заяві, опублікованій на веб-сайті архиєпархії Варшави. 
 
Як зазначає Митрополича Курія у Варшаві, «коріння гелловіна пов'язане з поганським вшановуванням духів і кельтським культом бога смерті». 

У тексті згадується про Антона ЛаВея, засновника сучасного сатанізму. «Він сказав, що ніч з 31 жовтня на 1 листопада є найбільшим святом Люцифера. Саме тоді відбуваються чисельні вбивства, які мають ознаки окультизму. Церква відкрито виступає проти такої практики». 

Далі Курія нагадує, що за словами Катехизму Католицької Церкви: «Треба відкинути всі форми ворожіння. Звернення до сатани чи демонів, викликання мертвих або інші практики, які мають на меті дізнатися майбутнє (пор. Втор. 18, 10; Єр. 29, 8). Використання гороскопів, астрології, хіромантії, тлумачення віщувань і ворожінь, ясновидіння і звернення до медіумів є виявами бажання панувати над часом, над історією, і, нарешті, над людьми, а водночас мати таємну силу і знання. Ці практики суперечать честі та повазі, поєднаним з люблячим страхом, який ми зобов’язані мати лише до Бога» (2116).

«Часто окультні практики приховані під виглядом гри «підкуп духів», до якої залучають дітей, молодь та дорослих. Це не узгоджується з вченням Церкви. А гелловін – протилежне до покликання християнина». 


За матеріалами: Католицький Оглядач

понеділок, 29 жовтня 2012 р.

29.10.2012р. Б. / Патріарх УГКЦ голосував у Римі



 
У неділю, близько 17:00 за італійським часом, Блаженніший Святослав (Шевчук) проголосував у Римі, в консульському відділі Посольства України в Італії. Супроводжувала Патріарха УГКЦ Посол України при Апостольському престолі Тетяна Іжевська. 
 
Проголосувавши, Патріарх УГКЦ подякував членам виборчої дільниці та спостерігачам за їхню чесність і зусилля, які вони докладають для справедливого волевиявлення українських мігрантів в Італії. У розмові з виборцями Блаженніший Святослав сказав, що сьогодні вранці в базиліці Святого Петра молився за чесні вибори в Україні. 

«Дуже багато було негативного у передвиборчий період. Я бачив, що люди бояться – за своє майбутнє і за майбутнє країни. Щоб розвіяти цей страх страхом Божим, напередодні голосування я звернувся до громадян, просячи їх мати мужність своїм чесним голосом і активною позицією дати Богові шанс діяти. Адже через людське сумління Господь промовляє до суспільства і до цілої держави», – підкреслив Патріарх УГКЦ. 

Коментуючи загальне розчарування та зневіру людей щодо участі у виборах, Патріарх УГКЦ зазначив: «Сьогодні я зателефонував до о. Василя Поточняка, який тепер проходить інтенсивне лікування в Італії. Незважаючи на стан здоров’я, він сказав, що візьме участь у голосуванні. Такі приклади потрібно розповідати людям». 

За словами голови виборчої дільниці Олеся Городецького, у м. Римі зареєструвалося 2 300 виборців. Громадяни України, що проживають на території консульського округу Посольства України в Італії (регіони Лаціо, Тоскана, Умбрія, Марки, Абруццо, Сицилія, Сарденія, Сан-Маріно, Мальта), внесені до списків виборців змогли взяти участь у голосуванні. Першими прийшли проголосувати семінаристи, священики та монахи УГКЦ в Італії. 

У Римі також голосував Владика Тарас (Сеньків), Апостольський адміністратор Стрийської єпархії УГКЦ. Прибувши голосувати разом з українськими священиками та студентами, Владика Тарас зазначив, що «патріот України залишається патріотом, хоч би де він був. Потрібно пам’ятати, що від голосу кожного громадянина залежить наше українське майбутнє». На закінчення єпископ закликав усіх українців голосувати.



За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:     КРЕДО

субота, 27 жовтня 2012 р.

27.10.2012р. Б. / «Вибори – це Божий дар, який ми зобов’язані шанувати шляхом активної в них участі» — Блаженніший Святослав


21 жовтня 2012 року Святу Літургію в каплиці Благовіщення Ватиканського Радіо очолив та виголосив проповідь Блаженніший Святослав, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Глава і Отець УГКЦ, у співслужінні з отцями Тимотеєм Коцуром, ЧСВВ, Теодосієм Гренем, ЧСВВ, Іллею Броновським, ЧСВВ. Апостола проспівав Володимир Дрозда. Співали студенти-богослови Папських українських колегій.
 
В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі в Христі брати і сестри, молячись у Вічному Місті біля гробів святих апостолів Петра і Павла та мощів святого священномученика Йосафата, у колі єпископів Вселенської Церкви, щоб разом із Святішим Отцем Бенедиктом ХVІ розпочати Рік Віри у Католицькій Церкві, думками і серцем лину сьогодні до України, котра напередодні чергових виборів з тривогою вдивляється у власне майбутнє.
 
Запрошую вас спільно поглянути на нинішню суспільну ситуацію в Україні і у світлі Божого слова, щоб воно розвіяло страх і безнадію, які сильно появляються в житті багатьох наших співвітчизників, обдумати наше з вами християнське майбутнє. Справді, страх і безнадія – це два почуття, які підживлюють одне одного тоді, як усвідомлення присутності Господа долає і одне і друге. Це добре ілюструє сьогоднішнє Євангеліє, у якому вміщено розповідь про воскресіння померлого юнака, сина вдови з міста Наїн.
 
Похоронна процесія, яка супроводжує бездиханне тіло юнака до гробу, є образом людини і людської спільноти, що несуть на нарах історії свої не сповнені надії, не здійснені проекти, втрачені сподівання. Здається, ніхто і ніщо не зможе вже змінити цієї безвихідної і трагічної ситуації. Однак прихід Христа докорінно все змінює. Ісус бачить горе вдови, милосердиться над нею і воскрешає юнака. В Ісусі, який перемагає смерть, довершується визволення людини з фундаментальної неволі, якою є притаманний усім нам страх перед смертю. Господь визволяє всіх тих, що їх страх смерті, за словами апостола Павла, все життя тримав у рабстві. Своєю могутньою правицею Він, наш Спаситель, зупиняє похоронну процесію зневіри і страху, а Своїм життєдайним словом закликає померлого до життя, кажучи: «Юначе, кажу тобі, встань!» Цим словом Господь сьогодні звертається до кожного із нас, закликаючи до обновленого життя згідно з Його волею, яка взиває до нас голосом Церкви і голосом сумління.
 
Дорогі в Христі, кожного разу, коли Україна готується до чергових виборів, Українська Греко-Католицька Церква нагадує своїм вірним, а також людям доброї волі, про три важливі речі. Найперше, вибори – це Божий дар, який ми зобов’язані шанувати шляхом активної в них участі. Друге – слід голосувати за тих кандидатів, котрі своєю діяльністю найбільше довели, що дбають про загальне благо. А третє – кожен виборець має моральний обов’язок голосувати чесно, тобто згідно з волею власного сумління. Проте очевидно, що чим дужче недобросовісні політики маніпулюють процесом виборів, тим більше заклик Церкви голосувати чесно повисає в повітрі, оскільки зростає число людей, яким він видається наївним і утопічним. Надто багато людей, навіть усвідомлюючи незаконність і аморальність маніпуляції, визнає за краще підкоритися владному тискові чи піддатися примітивному підкупу. А чому так є?
 
Відповідь на це питання одна. Страх: страх, що за відмову коритися маніпуляціям тебе виженуть з університету, страх втратити роботу, страх перед карою, яку можуть застосувати за потуранням органів влади негідні та жорстокі люди. Такий страх морально ламає людину, оскільки нашіптує їй: «Усі ті загрози реальні, вони висять над тобою вже тепер. Ти маленька людина, ніхто тебе не захистить, тобі краще підкоритися». Таким є перший із можливих розв’язків, до якого може вдатися людина: дати себе зламати і слухняно виконувати те, що від неї вимагають. Як вона після цього почувається залежить від уразливості її серця. Комусь вдається приглушити голос свого сумління. Але здебільшого прості люди терплять від такого насилля і відчувають тягар гріха.
 
Другий розв’язок – це махнути на все рукою і не йти голосувати. У такому разі людина начебто не вчинила нічого проти своєї совісті. Але чи справді діяла вона згідно з власним сумлінням?
 
Третій розв’язок – це не дати себе зламати, голосувати гідно зі своїми переконаннями, хоч якими вони є. Така поведінка вимагає духовної сили, відваги та усвідомлення власної людської гідності. Утім, часом виявити героїзм психологічно легше, коли ворог є видимим, а небезпека прогнозована. Виявити ж героїзм перед авторитарною владою є складніше, бо ворог не персоніфікований, а небезпека розмита. Тут людину лякає радше уявлення про те, що може з нею статися. Пасивність і громадянське дезертирство в цьому разі видаються більш небезпечними ніж активний спротив.
 
Чи є ліки від такого страху? Невже він стане фатумом нашої історії, який перекреслить майбутнє наше і наших дітей? Найперший лік від такого липкого почуття – це міжлюдська солідарність, адже страх живиться тим, що людина почувається самотньою, він всесильний, якщо особа не знаходить опертя у своїй родині, серед друзів і загалом у спільноті. І навпаки – людина, яка відчула плече свого однодумця і усвідомила його солідарність, здивовано помічає, що страх її покидає, навіть більше – на його місце приходить розкішне почуття побратимства, тому згуртовані люди помножують свої сили.
 
Ще один лік від страху – це голос людського сумління. Він тихий, але набагато сильніший ніж хтось із нас собі думає. Історія Церкви знає численні випадки раптових навернень і щирого каяття, причиною яких є лише одне – нестерпний докір сумління. Історія людської культури була б немислимою без цього осяйного преображення людини, за яким стоїть рішуче подолання нею власного страху. А в основі будь-якого подолання страху є перемога, що її здобуває в людині божественне і надгріховне.
 
Блаженний Папа Іван Павло ІІ напередодні третього тисячоліття, коли багато хто снував апокаліптичні сценарії, закликав увесь світ не боятися і переступити поріг надії. Це означає, що в людини, яка поклала свою надію на Господа, страх перед владою чи іншою земною загрозою поступається місцем визвольному остраху Божому. Хтось скаже: «Та це ж явна ілюзія чи парадокс, адже страх насправді начебто не зникає, а просто змінюється на інше». Але придивімося до цих двох почуттів ближче.
 
Земний страх паралізує людину, позбавляє її миру в душі. Людина постійно перебуває в тривозі, що помножує страх. Натомість Господній острах життєдайний. Насичений ним «у спокої перебуватиме і лихо його не спіткає» — каже Книга Приповідок. Коли людина боїться, вона не може захистити навіть найріднішу їй особу, а тому зрікається любові та й інших Божих заповідей. А острах Господній – це готовність виконувати Його заповіді, зокрема любити свого ближнього. І ця любов робить дива, бо «страху нема в любові, а навпаки – досконала любов проганяє геть страх, бо страх має в собі кару, а хто боїться, той не досконалий у любові» – каже євангелист Йоан у своєму першому посланні. Ось чому це не парадокс і не ілюзія, а навпаки – «початок мудрості, острах Господній» — каже Псалом 111. Навіть більше, цим шляхом можна досягти тієї мети, якої ми саме й прагнемо. «Милосердям і правдою покутується гріх, а острахом Господнім ухиляється зло» — каже ця ж Книга Приповідок.
 
Знаменно, що євангелист Лука зауважує у сьогоднішній євангельській події, що всі присутні під час воскресіння юнака з Наїна сповнилися страхом і прославляли Бога, кажучи: «Бог навідався до народу свого». Це здивування, цей благоговійний острах людини, яка щойно стала свідком здійснення Христових слів. «У людей це неможливо, Богові все можливо» – пише євангелист Матей. Тому не обманює людину Церква, коли пропонує сповнитися острахом Господнім, що означає довіритися Йому, відчути Його присутність біля себе і Його всеоживляючу десницю на собі і тому позбутися земного страху та почуття самотності. Хто довіриться цьому великому почуттю, той перестане боятися і сповниться надією.
 
Нехай наша молитва, з якою ми вже зверталися до Господа минулими роками у цей час, буде нашою силою, а Мати Божа – нашим покровом і благословенням! Слава Ісусу Христу!

Джерела: http://headugcc.info

Воїни Христа Царя

пʼятниця, 26 жовтня 2012 р.

26.10.2012р. Б. / Люди не люблять цінностей, заради яких треба чимось жертвувати


Блаженнійший Любомир Гузар – це людина, до якої хочеться пригорнутися. Йому 79 років, але поряд із ним відчуваєш себе захищеним. А його слова западають глибоко в душу і пробуджують віру.
 
Кореспондентка IA ZIK, що була на зустрічі з блаженнійшим в Українському католицькому університеті, мусила стримувати себе, аби не підійти до нього та не обійняти – таке тепло йшло від цієї людини.
 
Блаженніший у Львові спілкувався зі студентами-журналістами. Ті питали його про все на світі: про владу, агітацію у храмах священиками, співпрацю політиків і церковників, споживацьке суспільство, глобалізацію, духовність і маленьку людину у всьому цьому коловороті. Пропонуємо вашій увазі відповіді отця. Можливо, ви знайдете тут щось й для себе.
 
– Народ заслуговує на ту владу, яку він має?
– Цей вислів, звісно, гарно звучить. Можна і таке говорити – я не думаю, що то є цілковито неправдиве твердження. Але мені здається, що коли говоримо про «заслуговує», то це означає, що народ не старається мати кращу владу. Так само, як студент заслуговує низький бал, бо не вчиться. Отже, тут загал повинен робити серйозні заходи, щоби поправити ситуацію. На скільки ми по-чесному стараємося, щоби наша влада на різних рівнях була доброю? Якщо ми не стараємося, то справді маємо те, що маємо. І більше мати не будемо. Бо без зусилля зі сторони цілого народу годі, щоби воно само нам із неба впало. Під цим кутом зору я гадаю, що нарід повинен дуже серйозно трактувати свою відповідальність. У нормальній добрій державі усі повинні щиро старатися, щоб ситуацію зробити кращою. Щоби люди мали справді те, що їм належить, що вони повинні мати для нормального життя. Якщо громадяни відчувають, що влада не виконує свого завдання, що вона дбає про себе, а не дбає про загальне добро, то тоді треба таку владу змінити. Суспільство має на це право і навіть обов’язок. Це є нормальний демократичний процес.
 
– Як Церква може захистити людину від кривди влади?
– Церква, бачте, не може захистити. Це не є її завданням. Те, що Церква може і повинна робити – це звертати людям увагу на їхні відповідальності. Відповідальність влади – бути доброю владою. Відповідальність кожного громадянина – бути справді добрим громадянином. Церква не є інституцією, яка повинна щось робити в політичній ділянці.
 
– А що тоді робити зі священиками, які агітують в храмі?
– Здається, вже маємо кілька випадків цього разу, що їх покарали. Їх треба карати. Чому? Бо Церква – це є проповідь Божого слова, а не проповідь політичної реклами. І священик, який собі дозволяє використовувати проповідальницю як засіб політичної пропаганди, бо він за те дістає якісь дари чи щось інше, – він не виконує свого завдання як треба і шкодить тим людям, яким має служити.
 
– Де межа співпраці і чи узагалі така взаємодія між Церквою і політикою можлива?
– Співпраця в якому розумінні? В першу чергу, Церква повинна виховувати політиків, пригадуючи їм, що їхнє завдання – служити народові відповідними засобами політичної професії. Служити, а не панувати над людьми. Є певні моменти, коли церковні уряди можуть співпрацювати з політиками у конкретних проектах, які є на благо загалу. Наголошу – на благо загалу, а не якогось одного кандидата, коли він раптом, ні з того ні з сього, став дуже щедрим для Церкви, бо лишився тільки тиждень перед виборами. Якби він ціле своє життя був добрим парафіянином, то священик навіть не мусів би нічого казати – всі би й так бачили, яка він людина, чи трактує Бога серйозно.
 
– Які головні спокуси є перед сучасною людиною?
– Засадничо є три спокуси в житті людини. Це секс, влада і гроші. Я думаю, що у суспільному житті ці дві останні спокуси – влади і грошей – сьогодні у нашій ситуації є дуже-дуже виразними і яскравими. Спокуса полягає в тому, що речі, які самі по собі є добрі, використовуються не для загального добра, але винятково для добра особистого чи якоїсь дуже обмеженої групи людей. Мені здається, що в наших обставинах це вже є конкретною причиною тих негараздів, які ми маємо сьогодні.
 
– Чи ви поділяєте думку про кризу духовності у сучасному світі? Чому споживацька культура витісняє духовність як таку з життя людини і життя суспільства загалом?
– Я думаю, в цілому світі сьогодні є поважна проблема духовності. До того також треба обережно підходити, не узагальнювати забагато. Але абсолютно не заперечиш, що споживацькі цінності стали дуже важливими в житті людей.

Тут маємо на це низку причин. Ми є остаточно спадкоємцями минулого століття. Воно ж було дуже страшним. Лишень подумайте: дві світові війни, щонайменше три жахливі диктатури (большевицька, гітлерівська і фашистська в Італії). А крім того, ще багато менших за своїми масштабами режимів у різних країнах. Словом, дуже страшні речі люди пережили.

Також у минулому столітті ми були захоплені технічним поступом. Хтось дуже добре сказав, що половина науковців, які узагалі колись жили на світі, народилися у XX столітті. Весь світ був захоплений науково-технічним поступом. Але той поступ дав нам не тільки атомну енергію, а й атомну бомбу. Чи коли у Радянському Союзі послідовно намагалися вигнати Бога, щоб про нього люди забули. Створити нову, совєцьку людину. Щось подібне було й в інших державах та в інших ситуаціях. Це ранило душу людини. Ми ще не опам’яталися від усього цього. Я не кажу, що у XX столітті все було погано. Але згадав лише ті елементи, які дуже сильно розхитали підвалини людських цінностей.

Сталася ще одна дуже важлива річ після Другої світової війни, яка була не всюди, але в низці країн. У Західній Європі і Північній Америці, як приклад. Це добробут. Після війни, після усього того, що люди пережили, була нагода справді споживати. І люди почали захоплюватися тим споживацтвом – тепер собі можемо справді дозволити все! Бо є досить засобів, є гроші і все інше. Але, бачте, це споживацтво зробило духовні цінності не дуже популярними.

Тож не кажу, що все було однозначно погано. Але коли співставляємо негативні впливи минулого століття і його добрі досягнення, то зле переважає. Сьогодні ми починаємо приходити до тями, але ще не дуже.

Візьмімо таку річ як екологія. До чого ми докотилися? Руйнуємо природу направо і наліво, всі кажуть, що як так буде далі йти, то буде кінець людського роду. Ніхто цього не заперечує. Але щось так виглядає, що дуже мало хто серйозно старається поставити справу на добрі рейки. Ми плачемо, ми нарікаємо, але не намагаємося щось змінити. Може, ще нас добре не настрашило? Господь Бог часами (і то в історії знаємо) допускає, що людей добре трусоне, аж тоді приходить навернення до позитивних духовних цінностей. Тож надіймося, що Бог нас навчить, але молімося, щоби ми не мусіли при тім дуже-дуже багато терпіти.
 
– Чи бачите ви загрозу секуляризму для Церкви і сьогоднішнього суспільства?
– Абсолютно так. Секуляризм – це життя у світі, де немає Бога. Я вам наведу такий невеличкий приклад. Західна Європа не хоче визнати, що вона виросла на християнських засадах. Бо якщо вона це визнає, тоді треба буде об’єктивно їх повертати. Ці засади є вимогливими, а люди не готові жити за такими принципами, які від них вимагають якоїсь жертви. Споживацтво полягає не тільки в тому, що ми втішаємося з матеріальних благ, але воно так понизило нашу здатність до опору, що ми стали духовно дуже лінивими. Ми не маємо духовної сили опиратися, ми заслабкі сьогодні. На жаль, по цілому світі сьогодні відчувається так звана глобалізація. А глобалізація остаточна – це є заперечення Бога. Коли вся надія на людину, а надії на Бога нема.
 
– Чи знаходить Церква ті слова, аби в сучасному світі люди її почули?
– Не думаю, ні. Є зусилля в різних місцях та обставинах, але не всюди і не завжди Церква є вислухана чи почута. Не завдає собі достатньо зусилля, щоби до людей промовити. Це зі сторони Церкви теж є слабкість. Маємо конкретний випадок, коли теперішній папа Бенедикт XVI старається говорити головно до західноєвропейської цивілізації. Бо вона дуже потребує, щоби до неї говорили про Божі речі. Але він не кожного разу знаходить підтримку. Навіть з нутра Католицької церкви.

Ви пригадуєте, ще його попередник, Іван Павло II вже говорив про другу євангелізацію. Що це означає? То треба, немов наново проповідувати Євангеліє. Так, як колись, дві тисячі років тому, апостоли розійшлися по цілому світу, щоби проповідувати Євангеліє Христове, ми сьогодні мусимо взятися до того наново. Вже Іван Павло II то відчував. Ви пригадуєте, він дуже багато їздив, у багатьох місцях мав контакт із реальністю і дуже це підкреслював. А теперішній папа старається продовжувати це – щоби Церква не лише говорила, але й була почута. Але не завжди знаходить підтримку.
 
– Чи можлива віра у Бога без належності до Церкви?
– Є можливою. Віра – це є дар від Бога, це не є, що я ось раптом почав вірити. Я вірю, бо Бог мені це дав. Мусимо бути того свідомі. А Бог обдаровує кого хоче і як хоче. Бог сотворив Церкву, бо що це таке? Церква – то є спільнота віруючих людей. Це не організація, яка роздає партійні квитки і лише після того ти належиш до Церкви. Як хтось послідовно живе своєю вірою, той скоріше чи пізніше шукатиме, щоби цю віру здійснювати у спільноті.
 
– Як навчитися ставитись до людей однаково, не захоплюватися одними і не зневажати інших?
– Кожен із нас повинен запитати в себе, хто я є? Звідки я взявся, хто мені дав дар життя? Хто мені дає таланти, хто дає в житті покликання? Для чого я є призначений? Для чого я існую? А тоді, коли собі відповіді на це знайде, що це від Бога є, що Бог дає життя, Бог дає покликання, Бог дає таланти і Він же дає нам призначення до вічного щастя, то після цього ми оглядаємося направо і наліво, бачимо довкола себе таких, як ми, і кажемо: «Та чекайте, як Господь мені то дав, то і йому таке саме». Любити ближнього можна тільки тоді, коли ми любимо самих себе. Любити себе не означає шукати вигоди. А те, що ми цінуємо нашу власну людську природу і гідність. І якщо ми це цінуємо в собі, ми будемо це цінувати в інших.

Тепер же людина, особливо молода, має приглядатися, як поводяться люди. Шукаймо людей, які нам служать як гарний приклад. А станьмо так трохи здалеку від людей, чия поведінка нас разить або ображає. Не судімо їх, але й не наслідуймо.
 
– Як ви ставитеся до ідеї єдиної Української помісної церкви? Чи вона потрібна і чи вірите в те, що вона можлива?
– Вона не тільки потрібна, а й конечна. Чому? Бо Ісус Христос тільки одну Церкву заснував. Ми поділили Церкву нашими гріхами. Ми, люди. І тепер в Україні що маємо? Візьмімо київську Церкву за часів Володимира. Скільки їх було? Одна. А скільки є сьогодні? Щонайменше чотири гілки. То не є чотири Церкви, але чотири гілки київської Церкви. Словом, ми, люди, поділили ту Церкву, яка конкретно тисячу років тому була в нас одна. Отже, працювати для того, щоби була єдина Церква, – це є наш обов’язок. Тут ми не маємо вибору.

Друга справа, які є труднощі. Ми маємо чотири гілки, правда? Маємо Українську греко-католицьку церкву, Українську православну церкву Московського патріархату, Українську православну церкву Київського патріархату, Українську автокефальну православну церкву. І тепер питайте звідтам чотири особи – вони всі скажуть: «Так-так, має бути одна – наша!». Правда? То є перша трудність. А та помісна Церква, про яку говориться, має бути Христова, київська, спільна для всіх нас однаково. Та не буде конфесійних різниць. Можуть бути певні локальні варіанти, але в сумі Церква мусить бути одна.

Друга трудність. Чи хтось з нас, скажімо так, серйозних людей справді заперечує потребу одної Церкви в Україні? Серйозні люди не заперечують. Але дуже це трудно здійснити, бо ми тисячу років ту Церкву ділили, то за два тижні її не змінимо. Треба дуже попрацювати, щоби повернутися до первісної єдності. А це вимагає великого зусилля.

Записала Василина Думан, ZIK


Джерело:   Воїни Христа Царя

четвер, 25 жовтня 2012 р.

25.10.2012р. Б. / З фото американських студентів видалили зображені на їхніх тілах Хрести


Група футбольних уболівальників з Університету штату Луїзіана (державний університет в м. Батон-Руж) обурена тим, що фото, де вони зображені з крихітними хрестами у верхній частині грудей, відредагувало університетське начальство, повідомляє Fox News.
 
Студенти-християни, які під час університетських футбольних матчів розфарбовують свої тіла в кольори свого навчального закладу і зображують хрестики на грудях, були вкрай здивовані тим, що хрести були стерті з їх фото, хоча все інше залишилося недоторканим.
 
"Я був здивований тим, що наші фотографії відредагували, хоча раніше такого не було, і хрест ніколи не видаляли з фото", - сказав один зі студентів. "Зображення Хреста має велике значення для мене, тому що він свідчить про те, що я-послідовник Христа".
 
Прес-секретар університету Херб Вінсент, коментуючи те, що трапилося, сказав, що "школа змінила імідж, щоб не образити інших студентів".

За матеріалами www.pravoslavie.by

Джерело:    Воїни Христа Царя

понеділок, 22 жовтня 2012 р.

22.10.2012р. Б. / Польський Архиєпископ гостро висловився про фінансування in vitro з бюджету міста


Сильний спротив щодо прийняття ухвали Міської Ради, що дозволяє фінансування запліднення у пробірці з бюджету міста висловив Архиєпископ Ченстохови Вацлав Депо.

Ухвалу прийняли голосуванням з перевагою двох голосів.
 
У листі, адресованому мешканцям Ченстохови, Архиєпископ пише: «Прошу разом з Вами, щоб приклад і заступництво о. Єжи (Попелюшко – ред.), блаженного мученика нашого часу, надихнули нас до молитви  за ласку живої і відповідальної віри у боротьбі супроти всіх форм ідеологічних воєн».
 
Нагадаємо, що міський голова Ченстохови Кшиштоф Maтіяшчик, відомий зокрема тим, що не дав запровадити низку прокатолицьких ініціатив, серед яких вихідний у неділю, в листопаді 2011 року, висунув ідею суспільної процедури фінансування запліднення «в пробірці» в місті Ченстохова. Він вписав це в проект бюджету міста як «Програма сприяння розвитку сім'ї – метод in vitro (дофінанансування)» призначаючи виділити 110 тис. злотих. Проти цього протестували єпархіальна Католицька Акція та митрополит Ченстохови Станіслав Новак і Митрополича Курія.

За матеріалами http://info.wiara.pl

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятниця, 19 жовтня 2012 р.

19.10.2012р. Б. / Владика Борис (Ґудзяк) розповів бізнесменам, як виклики перетворити на можливості



 
Ми можемо набагато більше, ніж думаємо. Важливо бачити в собі та ближньому цей потенціал і підтримувати його. Ми не вперше перебуваємо у кризі, й не вперше Україна в такому стані. Тому сьогоднішня ситуація – це не лише виклики та небезпеки, а й колосальний шанс.
 
Таку думку висловив ректор УКУ владика Борис (Ґудзяк) під час зустрічі з бізнесменами у рамках дискусійного клубу «Бізнес Credo» Львівської бізнес-школи УКУ. Зустріч «Як переможно пережити час політичних викликів» модерувала журналістка Тетяна Даниленко. Про це повідомила прес-служба УКУ. 

За словами владики Бориса, сьогодні Україна у психологічному, соціологічному, державному аспектах перебуває у стані юності, яка, силою самого визначення, є не до кінця зрілою. «Тому ми залишаємося на поверхні ціннісних питань. Але наше суспільство стає відкритим на духовне слово (сьогодні українці стали більше прислухатися до слів Блаженнішого Любомира, патріарха Святослава), раніше цього не було». 

На запитання від бізнесменів, як на практиці можна боротися з апатією, владика відповів: «Немає універсальних рецептів. З апатією важко боротись – але ви її залиште, і просто робіть добре свою справу. Цьогорічне гасло Українського католицького університету – «Візьми і зроби». Нам не слід перекидати свою відповідальність на державу, треба бути готовими брати її на себе, інакше не відбудуться такі бажані нами зміни. Нам треба починати з базових радикальних потреб, які найбільш змарґіналізовані у нашому суспільстві: коли утверджується довіра і людина ризикує відкритися іншій», – зазначив єпископ. 


В Україні, на думку владики, важливо виробляти культуру закону і права, завдяки якій і політична, і соціальна культури можуть дозріти до нового типу спілкування. 

Також ректор УКУ торкнувся питання еміграції. На його думку, в Україні сьогодні залишаються передовсім здібні й творчі люди: «Еміграція – це прикрий феномен; єдине, що ми можемо робити, – подавати руку ближньому. Коли ми позбуваємося ілюзій, що можемо легко запанувати над ситуацією, тоді виклики стають можливостями, і ми не розчаровуємося. Бог, який тримає Всесвіт у своїй десниці, дає мені й тобі свободу приймати помилкові рішення та пропонує нам світ любові, не нав’язуючи нічого. Бо Він шанує волю людини у цілісний спосіб», – наголосив владика. 

Зустрічі у рамках дискусійного клубу «Бізнес Credo» LvBS – це можливість для власників і топ-менеджерів поспілкуватись у форматі business talk із провідними мислителями та лідерами суспільної думки в українському й міжнародному середовищі. 

Гостями попередніх зустрічей стали: відомий польський режисер Кшиштоф Зануссі, проректор УКУ Мирослав Маринович, кардинал Любомир Гузар, історик та публіцист Ярослав Грицак, видавець і поет Іван Малкович. 

Джерело:    КРЕДО

четвер, 18 жовтня 2012 р.

18.10.2012р. Б. / Блаженніший Любомир Гузар: «Подачки – це залишок радянських часів»


Сьогоднішня виборча кампанія демонструє залишок радянських часів, якого українці досі не позбулися. Таку думку висловив Блаженніший Любомир Гузар, Архиєпископ-емерит Української Греко-Католицької Церкви, 17 жовтня в інтерв’ю «5-му каналу».
 
На його переконання, будувати дороги, забезпечувати людям нормальну якісь життя – це обов’язок, покликання усіх чиновників і політиків. Натомість роздавати подарунки: гречку, цукор, велосипеди – не належить до їхніх обов’язків. «Та це й видно, що вони роблять такі речі не з почуття відповідальності, а щоб пропхатися до Ради», – каже духовний лідер українців.
 
«Народові казали, що партія про все подбає, усе дасть. І люди навчилися одержувати щось від когось, скласти руки й чекати на «подарунки», а не старатися заробити власними силами. Це залишок радянських часів», – вважає він.
 
І допоки ми не позбудемося цього залишку минувшини, переконаний Архиєпископ, то «годі говорити про якусь суспільно-політичну культуру». Громадяни мусять навчитися, що добрі речі потрібно здобувати добрими силами.
 
На погляд Блаженнішого Любомира, обираючи депутата, потрібно пильно дивитися, наскільки ця людина є професійною, бо якщо хтось є «спортсменом чи естрадним співаком» – люди, які не мають жодного досвіду в політичних справах, то навіщо такого вибирати», – риторично запитує колишній Глава Церкви.
 
Також обираючи депутата, варто розпитати його «віч-на-віч про ідеологію його партії, біографію».
 
«Ми, хто обирає, мусимо поставити кандидата в обставини, в яких він повинен чесно признатися, якщо щось робив негідно: брав участь у недобрих голосуваннях, шахрував чи робив це за когось, - чому він це робив», – радить Блаженніший Любомир.
 
Архиєпископ не береться прогнозувати, що буде після цих виборів, але за будь-яких обставин, переконаний він, Україна не перестане існувати. «Хоч би що сталося, Україна залишиться. Ми вже так багато пережили різних трагедій, що переживемо й те, що несправедливо, нечесно відбудуться і ці вибори. Але ми повинні старатися, щоб до виборів було все належно зроблено, щоб люди знали, за кого голосують і на кого можна надіятися», – вважає духовний лідер.

Департамент інформації УГКЦ

середа, 17 жовтня 2012 р.

17.10.2012р. Б. / Єпископ Північної Ірландії обурений у зв'язку з відкриттям абортивної клініки


Єпископ єпархії Дауна і Коннора Ноел Трінор вражений звісткою про створення першої в Північній Ірландії приватної абортивної клініки. ЇЇ відкриють 18 жовтня в Белфасті.

"Відкриття цього закладу ще більше підриває святість і гідність людського життя в нашому суспільстві, в якому вже тепер найуразливіші та беззахисні істоти перебувають під загрозою – написав єрарх у заяві, опублікованій на сайті єпархії. – Католицька Церква вчить, що життя матері та її майбутньої дитини, з приводу їхньої єдності, є святим. Припинення зачатого життя заперечує людяність і невід'ємну гідність дитини, порушуючи основне право людини, право на життя. Як християни і громадяни ми повинні не тільки проявляти співчуття для жінок, які стикаються з небажаною вагітністю, але й підтримувати їх у пошуку шляхів для забезпечення пошани до життя дітей в їхніх лонах", – пише єпископ Трінор.

Клініка належить до міжнародної організації «Marie Stopes». Згідно з чинним законодавством, у цьому закладі мають робити тільки фармакологічні аборти до 9 тижня вагітності.

У Північній Ірландії можна легально зробити аборт, якщо вагітність загрожує життю матері або матиме серйозні ускладнення для її фізичного чи психічного здоров'я. Ці правила є більш суворими, ніж в іншій частини Великобританії. Там до 24 тижня вагітності можна зробити аборт за бажанням, а після цього часу – за умовами, визначеними правом. Щороку в Північній Ірландії роблять від 30 до 40 легальних абортів. Тоді як 2011 року понад 1000 її мешканок вирушили робити аборт до Англії та Уельсу.

За матеріалами: Radio Watykańskie

Джерело:   Воїни Христа Царя

вівторок, 16 жовтня 2012 р.

16.10.2012р. Б. / Розарій – таємна зброя християн

 
У США підприємці протягом жовтня щодня моляться розарій за навернення країни.
 
Ініціатива періодичного видання Catholic Business Journal, що має на меті молитву за наступні парламентські вибори в країні, спрямована на захист релігійної свободи й сумління та захисту життя людини в хвилини найбільшого випробування. 

Засновниця видання Карен Вокер пригадала, що молитва на розарії протягом століть була таємною зброєю християн. 

«Маємо постійну потребу в материнській опіці Марії»– продовжує пані Вокер. Пригадуючи ті виклики, які стоять перед Церквою у США в теперішній час, вона наголосила, що напади на релігійну свободу з боку уряду країни неможливо подолати без розарію. 

«Чи принаймні рік тому хтось би міг подумати, – говорить вона далі, – що не матимемо можливості практикувати свою християнську віру та свої переконання в цій країні? Що працедавці та медичний персонал будуть змушені підтримувати убивство ще ненароджених дітей? Хто б міг подумати що також і у штаті Массачусетс дозволять евтаназію, позбавляючи похилих віком та хворих їхньої гідності, яка є дарована Богом, таким чином руйнуючи медичну професійну етику». 

Дік Лайлс, ведучий радіопрограми, де проголошена ця ініціатива, пригадав молитву за навернення Росії, яка минулими роками видавалася сильною та загрозливою. Молитва змінила країну і там відновлюють ті храми, що були зруйновані за комуністичних часів. «Сьогодні ми перебуваємо в подібній ситуації, – додає Дік Лайлс, – ми є в такому періоді історії, коли існує загроза загинути від впливу світу, як колись була загроза загинути від збройного нападу. Отже, просимо про щоденну молитву на розарії протягом цілого місяця жовтня». 

Святий отець Піо говорив, що розарій – це могутня зброя проти диявола. Протягом століть Римські Архиєреї заохочували до молитви на розарії, особливо в часи найбільших випробувань та тривог. 

Блаженний Папа Йоан Павло ІІ, заохочуючи до молитви на розарії написав листа «Rosarium Virginis Mariae», також і Папа Бенедикт ХVІ багато разів заохочував та заохочує молитись на розарії. 


За матеріалами: Радіо Ватикан 

Джерело:    КРЕДО

понеділок, 15 жовтня 2012 р.

15.10.2012р. Б. / Священиків змушують агітувати за кандидатів від влади – релігієзнавець




Відмінність цих виборів полягає у тому, що на всіх учасників цих виборів здійснюється колосальний тиск, у тому числі на священнослужителів і на священноначалля церков.

  Про це в інтерв’ю Радіо Свобода сказав релігієзнавець Віктор Єленський.

«Я знаю, що на перших осіб багатьох церков чинився справжній тиск для того, щоб вони так або інакше прославили «покращення», яке вже настало прямо зараз», - стверджує пан Єленський. Проте він додає, що переважна більшість першоієрархів, керівників релігійних організацій, поводяться дуже і дуже достойно. Але інколи, особливо в провінції, священики піддаються тиску.

«Ну, уявіть собі український такий пейзаж. От є якийсь район чи два, чи три райони, де є головний якийсь місцевий барон. Він реально залякує вчителів, він реально залякує працівників бюджетної сфери. Від нього практично все залежить. Віктор Єленський: Священик теж від нього залежить. Парафіяни цього священика від нього залежать. Від нього залежить, чи буде у цього священика, умовно кажучи, побудована недільна школа, про яку він мріє вже кілька років. В обмін той вимагає, щоб той про нього казав добрі речі, щоб він його прославляв, співав йому «Многії літа» і так далі. Всі ці реалії, ті реалії, про які Ви, очевидно, читали в романах латиноамериканських авторів 1950-1960 років, все це нинішня Україна», - зазначає релігієзнавець.

Раніше повідомлялося, що під час цих виборів депутати активно використовують Церкву задля агітації.

Нагадаємо, під час відкриття Року Віри у Кам’янець-Подільській дієцезії єпископ Леон Дубравський нагадав, що священикам недозволено проводити будь-яку політичну агітацію. Крім того владика заборонив привселюдно «дякувати добродіям», а також – допускати до слова будь-яких політичних діячів під час релігійних зібрань.

Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук закликав не торгувати своїм сумлінням під час виборів. Блаженніший погоджується, що ці вибори є чи не найбруднішими в історії незалежної України, що є факти широкого, безсоромного підкупу виборців, зокрема й духовенства.

«Це не може нас не турбувати, – наголосив Предстоятель УГКЦ. – Коли я переглядав ролики, в яких священики показово за щось дякують певному кандидатові, то мені було соромно і за депутатів, котрі вдаються до таких дешевих трюків, і за духовенство, що на таке піддається. За це буде потрібно каятися і перепрошувати Господа Бога та наших виборців.»

Джерело:    КРЕДО

неділя, 14 жовтня 2012 р.

Вітаю всіх вас з потрійним святом!


Слава Ісусу Христу!
Слава Україні!


Дорогі побратими і подруги по боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу, від Сяну по Кавказ!

Вітаю всіх Вас з потрійним святом:

Вітаю Вас зі святом Покрови Пресвятої Богородиці, нашої Небесної заступниці, Цариці і любої Матінки, яка своїм, Святим Покровом, охороняє Україну-Русь понад тисячоліття, оберігає від підступних хитрощів лукавого і провадить всіх, бажаючих спасіння, до Царства Сина свого і Бога нашого, Ісуса Христа!

Вітаю Вас з 70-річним ювілеєм створення Української Повстанської Армії, наших славних попередників, приклад яких, ми намагаємося наслідувати у своїй нинішній боротьбі за УССД!

Вітаю Вас з 19-річчям створення ВО "ТРИЗУБ" ім. Степана Бандери, організації, яка підхопила естафету боротьби за УССД від славних вояків УПА, борців за волю і кращу долю української нації, на своїй, Богом даній, нам українцям, землі!

Бажаю всім Вам витривалості і наснаги у носінні щоденних хрестів вслід за Спасителем, щоб у боротьбі за здобуття земної Батьківщини, Ви осягнули і Небесну, в Царстві вічного Блаженства і Буття!

Ми переможемо, бо ми з Богом і з нами Бог!

р.Б. Леонід.

пʼятниця, 12 жовтня 2012 р.

12.10.2012р. Б. / Глава УГКЦ закликав усіх, хто працюватиме на виборах, не боятися


Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав (Шевчук) в ефірі телеканалу ТВі звернувся із закликом до спостерігачів та членів виборчих комісій не боятися діяти згідно з волею сумління.
 



 
«Я б хотів звернутися до тих, хто буде залучений до виборчого процесу. Скеровую до них одне-єдине гасло: «Не бійтеся!». Не бійтеся тих, хто хоче на вас тиснути, не піддавайтеся на залякування тих, хто вас до чогось змушуватиме, маніпулюватиме голосами виборців чи шахрувати результати», – закликав Глава Церкви.
 
Він наголосив, що люди, які контролюватимуть хід виборів, мусять не боятися, тому що саме від них залежить чесність цих виборів.
 
«Якщо і спостерігачі, і члени виборчих дільниць протистоятимуть злу, а ви маєте для цього силу, особисту силу, тоді фальсифікації не відбудеться. Ми в нашій Церкві молимося за чесні вибори. Дехто вже починає з цього кепкувати, мовляв, які можуть бути «чесні вибори», коли така брудна виборча кампанія. Але молитва є допомогою тим, хто не хоче піддатися тиску. Це допомога, яку випрошує наша Церква для тих, хто потребує відваги, щоб діяти відповідно до голосу свого сумління. Тож, не бійтеся, з вами Господь, з вами є добрі наші громадяни, які не бажають миритися з суспільним злом», – наголосив Предстоятель Церкви.

Департамент інформації УГКЦ

четвер, 11 жовтня 2012 р.

11.10.2012р. Б. / Молода сім´я з 4 маленькими дітьми, яких знайшли у наметі в лісі, повертається до повноцінного життя


Нещодавно благодійний фонд «Карітас Київ» знайшов сім´ю з чотирма дітьми, які проживали чимало часу у наметі посеред лісу. Четверо дітей ─ віком 5, 4 і 2 роки, а наймолодшій лише 2 місяці ─ і двоє молодих батьків жили просто неба, не маючи ні засобів на існування, ні вдосталь їжі, ні теплого одягу, ні засобів  гігієни. І що найстрашніше ─ коли нічна температура на Київщині почала наближатись до 0С°, житлом для молодої сім´ї продовжував служити звичайний туристичний намет, поставлений у лісі. Завдяки зусиллям працівників Карітасу і місцевому священнослужителю УГКЦ ці вуличні діти із лісу отримали тепле житло, нагодовані і перебувають у безпеці сьогодні.

31-річний батько молодої сім´ї Олександр народився у малозабезпеченій багатодітній родині в одному із сіл Херсонської області. Його 27-річна дружина Тамара народилася у м. Києві, своїх батьків не знає взагалі, виховувалася у інтернаті. Познайомилася  пара у Києві, куди Олександр приїхав на заробітки. Проживали у Черкаській області у старенькій хатині, яка розвалилася. Відтак подружжя опинилося на вулиці без даху над головою. На цей час у них вже було четверо дітей. Певний час сім´я проживала в орендованій кімнаті у Миколаївській області, але коли не змогли оплачувати оренди, їх виселили.

Далі почалося вуличне життя, намагання можливими і законними способами вийти із цієї складної ситуації. Жодних узалежнень чи судимостей члени цієї сім´ї не мають. Але і рідних не мають, ─ які могли б їм допомогти. Шукаючи виходу зі свого скрутного становища, подружжя вийшло на київський Карітас.  

«З Божою допомогою та стараннями Карітасу, о. Юрія Голоднюка (Черкаська область) в одному із сіл знайдено для цих дітей будинок, який поки що орендують благодійники. Ми перевезли сім’ю у будинок, чим вони дуже задоволені і не припиняють дякувати. Тут є котел на тверде паливо та газ, сарай і погріб. Дітки і їх батьки  відігрілись, привели себе до ладу, нагодовані і зігріті», ─ розповідає директор Карітасу Київ.

Олександр і Тамара вже розпочали прибирати у хаті та на подвір’ї, засадили деяку городину. Хочуть мати курей, качок та корову. Дуже позитивно відгукнулися до потреб молодого подружжя місцеві жителі – допомогли овочами, приносять молоко. Регіональний Карітас завдяки жертводавцям надав їм речі першої необхідності – їжу, одяг, іграшки, памперси, засоби гігієни, медикаменти.

«Залишилось лише подбати про зимовий одяг і непорозуміння, які виникли з боку сільської влади і деяких селян, що мають певні претензії до проживання у їх селі молодої сім´ї. Сподіваємось, що нам не заважатимуть на шляху підтримки і допомоги Олександрові і Тамарі, вони розпочнуть новий етап повноцінного життя», - каже о. Юрій Голоднюк із м. Золотоноші.

Зараз ведуться переговори щодо придбання будинку у селі, влаштування дітей у садочок, пошук роботи для батька сім´ї. Працівники Карітасу висловлюють щиру подяку всім, хто допоміг і допомагає сім´ї з чотирма маленькими дітьми, також журналістам, що привернули увагу до такого випадку і закликали громадськість не бути байдужими!

Повідомила Надія Чорна

вул. Озаркевича, 4, м. Львів, Україна, 79016, тел.\факс: +38 (032) 227 47 70, 227 47 74,
e-mail: caritas@caritas-ua.org, www.caritas-ua.org




Джерело:    Воїни Христа Царя

середа, 10 жовтня 2012 р.

10.10.2012р. Б. / Церква задоволена Нобелем за стовбурові клітини

 
Католицька Церква радо сприйняла звістку про нагородження Нобелівською премією в галузі медицини за дослідження над стовбуровими клітинами, які походять не з ембріонів, а з дозрілих клітин самого пацієнта.

Єпископ Марсело Санчес Сорондо, канцлер Папської Академії Наук, у зв’язку з цим нагородженням висловив сподівання, що рішення Нобелівського комітету стане виразним сигналом для вчених і тих, хто фінансує їхні дослідження. Виявляється, аби отримати такі клітини, не потрібно позбавляти життя людські ембріони. Бо ж кращі результати приносить використання клітин, які походять із тіла самого пацієнта і добуття яких не викликає моральних сумнівів, зазначає канцлер Папської Академії Наук.

Нобелівську премію медикам Сіньє Яманакі та Джону Гердону схвалили також європейські єпископи. Заяву щодо цього оприлюднила Конференція єпископатів Євросоюзу (СОМЕСЕ). Її генеральний секретар о.Петро Мазуркевич сказав: ця нагорода тим більше важлива, що Євросоюз усе ще збирається фінансувати проблемні дослідження клітин, що походять з ембріонів.

«Дослідження, проведені, зокрема, паном Яманакі, показують, що набагато більше перспективними, з медичного погляду, є ті стовбурові клітини, які не викликають жодних етичних сумнівів, – сказав о.Мазуркевич. – На мою думку, це також є доказом того, що коли говоримо про етику й науку, то етика не зачиняє дверей перед розвитком науки, перед науковими дослідженнями, а лише вказує правильні двері і таким чином захищає людство перед таким розвитком науки, який остаточно зробив би цей світ нелюдським, і вказує ті напрями, в яких потрібно розвивати дослідження, аби зробити цей світ більш людським».

За матеріалами: wiara.pl

Джерело:    КРЕДО

понеділок, 8 жовтня 2012 р.

08.10.2012р. Б. / В Україні 27-28 жовтня - національний День Біблії. Євангелізація у в'язниці


 Традиційно в останню неділю жовтня в Україні вшановують День Біблії. Пенітенціарне душпастирство УГКЦ ініціює збір книг Святого Письма українською та російською мовами в парохіях УГКЦ протягом 3-ох тижнів з 7 до 28 жовтня 2012 року. Для отримання контактної інформації для зв'язку з Вашим місцевим капеланом або відомостей про найближчий пенітенціарний заклад, який ви можете відвідати та про виконання необхідних умов для допуску до конкретної установи телефонуйте +380984229221.

Нажаль саме 28 жовтня відбуваються вибори до Верховної Ради України, тому заходи для ув'язнених переносяться на тиждень пізніше, cебто на 4 листопада 2012 року. Зміст події - зустріч з в'язнями на предмет вшанування Біблії, розповідь про Боже Слово, формування канону Святого Письма, роль його в житті християн, місце Біблії в молитві та літургійному житті Церкви. Передача біблій для книгозбірні колонії завершує зустріч.

Джерела: prison-pastoral.blogspot.com

Воїни Христа Царя

пʼятниця, 5 жовтня 2012 р.

05.10.2012р. Б. / Ватиканський ієрарх: Католицькі організації не повинні фінансувати аборти

Голова Папської ради справедливості і миру кардинал Пітер Кодва Аппіах Тарксон застеріг католицькі організації від участі в просуванні абортів і контрацепції під виглядом поліпшення життя жінок у країнах, що розвиваються. 
 
Говорячи конкретно про такі групи, як Canada's Development and Peace, що працює під егідою Ватиканській Caritas Internationalis, Пітер Тарксон зауважив: «У нас не може бути організацій, заснованих за Католицькою Церквою, чиї принципи суперечили б вченню Церкви». 

Глава Папської ради озвучив цю позицію на пленарному засіданні Канадської конференції католицьких єпископів, де обговорювалося якраз питання Canada's Development and Peace. 

З'ясувалося, що ця організація брала участь у фінансуванні груп, що займаються просуванням абортів в країнах, що розвиваються. Для розслідування цієї ситуації була створена спеціальна комісія з єпископів. 

У даний момент іде розробка документів, які допоможуть католицьким організаціям знаходити партнерів для фінансування та співпраці. Після складання документи будуть представлені Конференції єпископів для затвердження. 

Тарксон підкреслив, що «повага до ще ненародженої людини так само невіддільна від соціальної доктрини Церкви, як Слово Боже невіддільне від справедливості і миру».

За матеріалами: Katolik.ru

Джерело:    КРЕДО

четвер, 4 жовтня 2012 р.

04.10.2012р. Б. / Рада Церков Естонії виступила проти легалізації одностатевих партнерств


ТАЛЛІНН – Рада Церков Естонії направила до Міністерства юстиції країни лист з вимогою відмовитися від розробки і ухвалення закону «Про спільне проживання», що юридично визнає партнерство представників сексуальних меншин.
 
"Рада Церков не підтримує реєстрацію спільного проживання, аналогічно до реєстрації шлюбів, оскільки таким чином схвалюється і пропагується гомосексуалізм", – йдеться в поширеному 1 жовтня 2012 року листі на ім'я Міністра юстиції Естонії Крістена Міхала.
 
На думку Ради Церков, що об'єднує найбільші релігійні конфесії Естонії, "гомосексуальний спосіб життя є гріхом перед Всевишнім, а гріх і порок не можна акцептувати на законодавчому рівні".
 
У той же час автори листа відзначають, що "не можна людей, що визначають себе як гомосексуалісти, зневажати, таврувати або піддавати дискримінації ще якимось чином", повідомив Інтерфакс.
 
Нагадаємо, що в травні 2007 року Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій, до складу якої входять 18 конфесій християнського, мусульманського та іудейського напрямків, одноголосно прийняла Декларацію «Про негативне ставлення до явища гомосексуалізму та спроб легалізації так званих одностатевих шлюбів (реєстрації одностатевих партнерств)».
 
Варто відзначити, що у вівторок, 2 жовтня 2012 року, Верховна Рада України прийняла за основу в першому читанні законопроект № 8711 щодо захисту прав дітей на безпечний інформаційний простір. Проект забороняє будь-яку пропаганду гомосексуалізму, за що передбачається кримінальна відповідальність.

Інститут релігійної свободи, м.Київ 
www.irs.in.ua 

Джерело:    Воїни Христа Царя

вівторок, 2 жовтня 2012 р.

02.10.2012р. Б. / Відбудеться презентація фільму «Отець Кадило»


7жовтня 2012 року, у Львові, відбудеться прем’єрний показ документального фільму "Отець Кадило". Стрічка розповідає про життя і служіння греко-католицького священика Василя Шевчука, який, протягом 1945-1948 років, був капеланом Перемиського Куреня УПА на Закерзонні під псевдом "Кадило".
 
Програма презентації:

15:00 - Панахида за душу ієрея Василя Шевчука у Гарнізонному храмі свв. апостолів Петра і Павла (вул. Театральна, 11)

15:30 - демонстрація фільму "Отець Кадило" у приміщенні Кінопалацу "Коперник" (вул. Коперника, 9).

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Подія присвячена 70 річниці від створення Української Повстанської Армії.
 
Стосовно презентації фільму на парафіях чи придбання дисків дзвонити 0676568132
 
Документальний фільм "Отець Кадило", спільного виробництва благодійного фонду "Українська кіно ініціатива" та рекламно-продюсерського центру "Стар-ТВ", створено з благословення Перемисько-Варшавської архиєпархії та Стрийської єпархії УГКЦ.

Зйомки фільму проходили на території України, Польщі, Словаччини і Канади. Саме в Канаді сьогодні проживає найбільше свідків життя і служіння Отця "Кадила". Це колишні вояки УПА зі сотні "Громенка", парафіяни о. Василя Шевчука з с. Павлокома та вихідці з інших сіл Перемищини.  Своїми спогадами про священика поділився відомий науковець, професор Університету Мак-Мастер у Гамільтоні (Канада) Петро-Йосиф Потічний, який ще в 14 років вступив до УПА.

У стрічці "Отець Кадило", за допомогою художніх сцен, відтворено капеланське служіння о. Василя Шевчука, а також епізоди з його життя. У художніх зйомках взяли участь актори Першого українського театру для дітей та юнацтва, а також військові реконструктори з Товариства пошуку жертв війни ''Пам’ять''.

Завдяки сприянню Польського Інститу Пам’яті Народової, знімальною групою опрацьовано матеріали кримінальної справи о. Василя Шевчука "Кадила", які довший час були недоступними і презентуються вперше. Ці документи проливають світло на останній рік життя священика, який він провів у Ряшівській в’язниці.
 
Довідка:

Греко-католицький священик Василь Шевчук народився 12 серпня 1903 року в м. Стрий. Навчався у Дрогобицькій, Перемиській та Стрийській гімназіях. Після завершення навчання та служби у польському війську вступив до Духовної семінарії в Перемишлі.

30 березня 1930 року був рукоположений на священика в неодруженому стані єпископом Йосафатом Коциловським. Душпастирював у селах Дорожів, Меденичі (Дрогобиччина), та Грушатичі (Самбірщина). Від вересня 1932 р., продовжує служіння на території Закерзоння у селах Смерековець, Павлокома і П’яткова Руська. На парафіях був ревним священиком, брав активну участь в громадському житті.

Наприкінці 1945 р. о. Василь Шевчук вступив до лав УПА під псевдом "Кадило". Спершу як військовий капелан сотні "Громенка", а згодом цілого Перемиського Куреня УПА.

Такий крок був зумовлений воєнними обставинами, погрозами і нападами з боку польських націоналістичних організацій та кримінальних банд. Іншою причиною було цілеспрямоване винищення на Закерзонні представників української інтелігенції, зокрема й духовенства.

Перебуваючи в сотнях "Громенка", "Бурлаки", "Крилача" та "Ластівки", Отець "Кадило" служив польові Літургії, сповідав вояків, надавав їм духовну підтримку, хоронив полеглих в бою. Під захистом УПА священик також опікувався вірними, які, через воєнні обставини,залишилися бездушпастирів.

У червні 1947 року, під час рейду на Захід зісотнею "Громенка", знесиленого і хворого отця-капелана заарештували чехословацькі органи безпеки. Через місяць його передали владі комуністичної Польщі. Під час слідства і суду о. Василь Шевчук перебував у Ряшівській тюрмі, де переживав знущання з боку кримінальних злочинців і слідчих.

13 вересня 1948 року, за вироком Військового районового суду в Ряшеві о. Василя Шевчука "Кадила" розстріляли. Місце поховання священика невідоме.


Джерело:    Воїни Христа Царя

02.10.2012р. Б. / Соцмережі Папа назвав новим полем євангелізації

Одним із найбільших викликів, які сьогодні стоять перед євангелізацією, є ті, що випливають із цифрового середовища. Тому саме на них у контексті Року віри бажає звернути увагу Папа Бенедикт XVI, обравши на наступний, 47-ий, Всесвітній день суспільних комунікацій тему «Соціальні мережі – ворота істини та віри. Нові простори євангелізації». 
 
Згідно з прийнятим звичаєм, тему на черговий Всесвітній день суспільних комунікацій у Ватикані оприлюднюють 29 вересня, в день літургійного спомину святого архангела Гавриїла, Небесного покровителя працівників телекомунікаційної сфери. А відповідне послання Папи буде оприлюднене 24 січня, в день літургійного спомину покровителя католицьких журналістів та письменників святого Франциска Сальського. Сам же День суспільних комунікацій відзначається в неділю перед Зісланням Святого Духа, яка у 2013 році припадатиме на 12 травня. 

У комюніке з нагоди оприлюднення теми читаємо, що питання для роздумів, запропоновані нею, є численними та важливими: адже в час, коли технології намагаються стати зв’язковим елементом різних сторін людського досвіду, таких як стосунки та пізнавання, необхідно запитати себе, чи вони можуть допомогти людині зустрітися з Христом. 

Існує необхідність уміти представляти Євангеліє, як відповідь на вічне запитання людини про сенс віри, яке часто звучить і у віртуальній сфері. Це також є способом оживляти цифровий світ та вчиняти його гуманнішими. Бо ж сьогодні мова йде не стільки про те, щоб використовувати інтернет, як засіб євангелізації, але про те, щоб євангелізувати, беручи до уваги те, що сьогодні життя людини виражається також і в цифровому середовищі, маючи на увазі швидкий розвиток та зростаючу популярність соціальних мереж.

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:    КРЕДО

понеділок, 1 жовтня 2012 р.

01.10.2012р. Б. / Оприлюднено вражаючі результати найтривалішого дослідження ГМО


Команда французьких вчених провела найтриваліше досі дослідження впливу генетично-модифікованої кукурудзи. З’ясувалось, що вона призвела до появи пухлин і численних пошкоджень органів у щурів.
 
Вчені стверджують, що ці результати мають поставити під сумнів безпечність генетично модифікованих продуктів. А уряд Франції вже заявив, що відомства, які займаються охороною здоров’я, мусять вивчити ці реузльтати дослідження.
 
Офіційний представник Єврокомісії Фредерік Венсан заявив, що перевіркою досліджень також займеться Європейське агентство з продовольчої безпеки. Венсан зазначив, що безпека будь-якого ГМО-продукту перед продажем на ринку ЄС обов’язково вивчається протягом трьох місяців.
 
Дослідження було проведене в Університеті Кан (Франція) і було рецензоване незалежними науковцями, які мали гарантувати, що воно проведене правильно і результати його реальними.
 
 
Під час експериментів, проведених до цього, щурів годували ГМО-кукурудзою 90 днів. Французи ж посадили гризунів на дворічну ГМО-дієту  (таким є середній вік життя щурів).
 
Вчені розділили піддослідних гризунів на три групи. Звірів з першої групи годували лише ГМО-кукурудзою, з другої – модифікованою кукурудзою, яку обробили найбільш поширеним у світі гербіцидом Roundup, третіх годували звичайною кукурудзою.
 
У 50-80% щурів-самок  виникли великі пухлини, які з’являлись на 24 місяці життя, при чому у одного звіра могло бути до трьох пухлин.
 
У тих звірів, яким не давали ГМО-кукурудзу, пухлини з’явились у 30% випадків.
 
Серед щурів-самок, які їли ГМО, передчасно померло до 70% тварин, тоді як у контрольній групі – до 20%.
 
Пухлини як у самців, так і у самок, яким давали генетично-модифіковану кукурудзу, були у 2-3 рази більшими, ніж у тих, які їли звичайну.
 
Великі пухлини з’явились у самок після семи місяців експерименту, тоді як у контрольній групі вони виникали на 14 місяці. Як пояснюють вчені, ці пухлини є смертельно небезпечними для звірів, бо вони дуже великих розмірів, і заважають тваринам дихати і спричиняють труднощі у перетравлюванні їжі.
 
Дослідження було проведене молекулярним біологом професором Жиль-Еріком Сераліні. Воно було опубліковане у журналі Food and Chemical Toxicology.
 
“Це найдовше і найбільш детальне дослідження (впливу ГМО). Тому деякі люди відповідальні за те, що довзоляли використовувати ГМО лише після трьох місяців спостережень”, – цитує науковця Reuters.
 
Мішель Антоніо, молекулярний біолог у Королівському Коледжі Лондона і експерт з питань ГМО, сказав: “Дослідження показує, що неймовірна кількість пухлин з’являються раніше і активніше розвиваються – особливо у представниць жіночої статі. Я шокований такими негативними наслідками на здоров’я”.
 
Він пояснює, що досліди безпечності продуктів на здоров’я людини ставлять як правило на гриузнах, тому можна робити висновок, що така кукурудза шкодить і людині.
 
Втім, дослідження було вже критиковане як таке, яке не має цінності іншими вченими. Професор молекулярної біології Едінбургського університету Ентоні Теванс вказує на невелику кількість щурів, використаних у експерименті (200 особин). А це, за його словами, не дає підстави робити такі категоричні висновки.
 
Він також вказав на те, що професор Жиль-Ерік Сераліні є відомим противником ГМО-продукції.
 
Як відомо, у грудні 2009 року в Україні був прийнятий закон про обов’язове маркування продукції, яка містить ГМО. Однак на абсолютній більшості продукції є написи “без ГМО”.
 

Джерела: “Українська правда” / zdorovia.ugcc.org.ua

Воїни Христа Царя