ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

вівторок, 29 листопада 2016 р.

29.11.2016р. Б. / Знайдений зниклий тисячу років тому вівтар легендарного короля Норвегії

Археологи з Норвезького інституту культурної спадщини виявили кам'яний фундамент дерев'яного храму, в якому, ймовірно, були поміщені реліквії короля Олафа Харальдсана.

Про це з посиланням на сайт інституту повідомляє sib-catholic.ru. На думку вчених поблизу міста Транхейма знайдений той самий костел св. Клемента, який безуспішно шукали не одне століття. Відомо, що король вікінгів Олаф Харальдсан був убитий в 1030 році. Його поховали в Нідарасі (сучасний Транхейм). Судячи із записів історика Снори, після похорону в окрузі почали відбуватися чудеса. Місцеві жителі також розповідали про численні знаки, пов'язані з королем. Труну вирішили відкрити, що і було зроблено в 1031 році. На подив сучасників, тіло Олафа чудово збереглося. Тоді ж його канонізували, і він донині є одним з найбільш шанованих святих в Скандинавії.

Як свідчить легенда, тіло короля помістили в храмі св. Клемента, який він, до речі, і побудував незадовго до загибелі. Труну з рештками поставили на вівтар, і вони зберігалися так кілька років. Потім реліквії святого Олафа помістили в реліквіарій і перевезли в більш велику святиню. Костел св. Клемента був зруйнований. Багато років ніхто не міг знайти місце поховання Олафа. І ось норвезькі археологи повідомили про сенсаційне відкриття. Вони вважають, що знайдений не тільки фундамент святині, але і той самий вівтар, на якому стояла труна з останками короля.

Також знайдено невеликий колодязь, з яким також нібито були пов'язані чудеса.

КМЦ нагадує, що 19 листопада в Норвегії освятили кафедральний собор святого Олафа в Тронхеймі. Він став першим храмом, зведеним у Норвегії за останнє десятиліття. 

понеділок, 28 листопада 2016 р.

28.11.2016р. Б. / Папа: Шлях служіння дає життю повноту сенсу та радість

«Ви – цінна сила, динамічна сила країни: ваш вклад є незамінним для досягнення добра суспільства, особливо, зважаючи на його найслабших представників. Проект солідарного суспільства є метою кожної громадської спільноти, яка хоче бути рівноправною та братерською», – сказав Папа Франциск, зустрічаючись у суботу, 26 листопада 2016 р., із юнаками і дівчатами з Італійської Національної Цивільної Служби, які з нагоди 15-річчя її створення зібралися в залі Павла VI у Ватикані.

Святіший Отець запевнив їх, що «безкорисливість волонтерства становить не лише багатство для суспільства й тих, які користають з вашого служіння, але також і для вас самих та вашого дозрівання». За його словами, «пасивне споглядання» на зростання нерівності є зрадою «солідарного суспільства».

Ми є свідками явищ, які «наносять шрами нашому суспільству й культурі, впроваджуючи критерії та практики, позначені байдужістю та утисками», які «збіднюють» життя не лише забутих і дискримінованих, але й тих, «які забувають і дискримінують». «Своїм служінням ви покликані виконувати критичну функцію щодо цих перспектив, суперечних з людяністю, пророчу функцію, що покаже, наскільки можливо думати й діяти по-іншому», – сказав Єпископ Риму молодим італійським волонтерам.

Папа похвалив заанґажування Цивільної Служби в захист довкілля, допомогу мігрантам і біженцям, зазначаючи, що Італія є прикладом в цьому, й додав, що особливої згадки заслуговують також «всі інші освітні й допомогові проекти», різними способами спрямовані на супровід «дітей, підлітків, осіб з інвалідністю, відкинених і тих, що потребують допомоги».

«Крім того, в ці місяці надзвичайного заанґажування очікує населення, що постраждало від землетрусів, якому ще раз запевняю свою близькість та скеровую слова підбадьорення», – зазначив Святіший Отець, додаючи: «Нехай же всі ці дійсності стануть для вас нагодами для загальнолюдського зростання та взаємоподілу досвідом, знанням і чутливістю. Дорога молоде, бажаю вам і надалі прямувати шляхом, що дає повноту сенсу та радість вашому життю».

Як зауважив Папа, «цей шлях не є однаковим для всіх», але кожен може знайти найпридатніший «для своєї особистості, обдарувань і становища». Однак, однією із «спільних координат», поза якими «неможливо його знайти», є служіння. «Без сумніву, – додав він, – шлях служіння прямує проти течії пануючих моделей, але в дійсності, кожен з нас почувається зреалізованим і задоволеним лише тоді, коли є для когось корисним. Це визволяє в нас нові сили, дає відчути нам, що ми не самі, розширяє наші горизонти».

субота, 26 листопада 2016 р.

26.11.2016р. Б. / Папа: Коли командують гроші, люди зазнають кривди

Ми створені, щоб бути разом з іншими, а можливість бути зраненим «полягає не в зустрічі, а в замкнутості та відкиненні» іншої особи. На це звернув увагу Папа Франциск у відеопосланні до учасників VI Фестивалю соціальної доктрини Церкви, що 24 листопада розпочався в італійському місті Вероні. Його тема: «Серед людей».

Як зауважив Святіший Отець, ця тема виражає «велику істину», адже наша людяність «збагачується», коли ми перебуваємо з іншими, в яких обставинах вони б не перебували. «Це ізольованість завдає лиха, а не взаємоподіл», – пояснив він, вказуючи на те, що «більше загроз» виникає тоді, коли замикаємося від інших, і навпаки, «коли дбаємо про когось, то менше ускладнюємо собі життя, ніж тоді, коли зосереджуємося лише на собі».

«Перебувати серед людей означає не тільки бути відкритими й зустрічати інших, але також дозволити вийти собі назустріч. Ми є тими, хто потребує, аби на нас поглянули, покликали, доторкнулися, зверталися до нас, ми потребуємо інших, щоб стати учасниками того всього, що лише інші можуть дати. Стосунки вимагають цього взаємообміну між особами: і досвід підказує нам, що ми більше отримуємо від інших, ніж даємо», – сказав Папа, зазначаючи, що існує чимало «історії солідарності, підтримки й допомоги», переживаних у наших родинах і спільнотах.

«Вражаючим» Святіший Отець назвав те, як деякі люди «з гідністю» переносять економічні труднощі, біль, випробування, так що зустріч з ними стає нагодою «доторкнутися до їхньої величі» та отримати світло, що допомагає «розвивати надію на майбутнє», і завдяки їхньому існуванню «можна повірити в те, що добро є сильнішим від зла».

«Перебувати між людьми, – вів далі Наступник святого Петра, – означає також зауважити, що кожен з нас є частиною певного народу. Конкретне життя стає можливим тому, що воно не є сумою багатьох індивідуальностей, але вираженням багатьох людей, які співпрацюють у будуванні спільного добра. Перебувати разом допомагає спільно бачити. Коли споглядаємо разом, наш погляд збагачується, і стає очевидним, що роль, яку кожен відіграє в суспільній динаміці, ніколи не можна абсолютизувати або відокремлювати».

Папа пояснив, що коли «народ відділений від тих, які командують», коли рішення приймаються «силою влади, а не народного взаємоподілу», коли «рішення приймаються нечисленними людьми» або «продиктовані дійсними або й уявними невідкладними ситуаціями», тоді «суспільна гармонія поставлена під загрозу», із серйозними наслідками для людей, такими як зростання бідності, бо тоді «наказують гроші, а люди зазнають кривди».

Святіший Отець також звернув увагу на те, що перебування між людьми сприяє тому, щоб побачити «плюралізм кольорів, культур, рас і релігій», даючи змогу «доторкнутися до багатства і краси різноманітності». І «лише великим насильством» можливо скасувати різноманітність та плюралізм думок, зводячи «до одного способу діяння та мислення».

«Щоб розв’язувати проблеми людей, необхідно розпочинати знизу, забруднити руки, мати відвагу прислухатися до найостанніших», – сказав Папа, додаючи, що приклад цього знаходимо, дивлячись на Пречисту Діву Марію, Яка є «слугинею, смиренною, милосердною».

26.11.2016р. Б. / «Радуйся, Маріє…» від Елвіса Преслі

«Pretty Woman», «Only You» та «Jailhouse Rock» у виконанні Елвіса чули всі, а як щодо «Радуйся, Маріє…»?

Зберігся аудіозапис пісні «Miracle of the Rosary» на честь Богородиці, який закінчується усім відомою молитвою до Пречистої Діви. Отож, співає Король рок-н-ролу!



Джерело:  CREDO

пʼятниця, 25 листопада 2016 р.

25.11.2016р. Б. / Папа: Корупція – це богохульство, цивілізація ідола-гроша занепаде

Корупція – це форма богохульства, наставлення, згідно з яким «не існує Бога», а лише «ідол-гроші, ідол-добробут, ідол-визискування». На цьому наголосив Папа Франциск, коментуючи під час Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти» у четвер, 24 листопада 2016 р., читання з Книги Одкровення, в якому розповідалося про «три голоси».

Перший голос – це клич ангела, що звіщає падіння Вавилону, великого міста, «що сіяло зіпсуття у серцях людей», що веде нас «на шлях корупції». «Корупція – це один із способів жити в стані богохульства, одна із форм блюзнірства», – пояснив Святіший Отець, зазначаючи, що мовою цього «Вавилону», є богохульство, бо в ній нема Бога, а лише ідол-гроші.

«Але вона занепаде, ця цивілізація занепаде, й клич ангела – це клич перемоги: “Він упав”, упав той, хто ошукував інших своїми спокусами. Так імперія марнославства, гордості, упаде, так само як був подоланий Сатана», – сказав проповідник, зазначаючи, що на клич ангела про падіння «цього корумпованого міста» відповідає інший «могутній голос», яким є вірний люд, що прославляє Бога: «Спасіння, слава і могутність належать Богові нашому».

«Це могутній голос адорації, поклоніння Божого люду, що спасається, того люду, який ще в дорозі, перебуваючи на землі. Божий люд грішний, але не корумпований: грішник, який вміє просити прощення, грішник, що шукає спасіння в Ісусі Христі», – вів далі Папа, додаючи, що цей люд радіє, бачачи кінець, а радість перемоги перетворюється в адорацію.

Як зауважив Наступник святого Петра, не можна зосереджуватися лише на цьому першому слові ангела, якщо немає того могутнього голосу поклоніння Богові. Але християнам, за його словами, адорація «не дається легко». Ми «вправні, коли молимося, про щось просячи», в той час, як молитва адорації не є легкою. Однак, «мусимо навчитися її тепер, аби в поспіху не вчитися, коли потрапимо туди», – наголосив проповідник, підкреслюючи красу адораційної молитви перед кивотом.

Врешті, лунає третій голос, який є ніжним шепотом. Ангел, що каже написати: «Блаженні запрошені на весілля Агнця!». Як зауважив Святіший Отець, Господнє запрошення не є воланням, але «ніжним голосом», і це є чимось прекрасним: «Голос Бога, коли промовляє до серця, є саме таким: немов струна звучної тиші…».

Запрошення на «весілля Агнця», пояснив далі Папа, вказує на кінець, на «наше спасіння». Ті, хто увійшли на бенкет, згідно з Ісусовою притчею, це ті, які бути на перехрестях, «добрі та злі, сліпі, глухі, кульгаві, всі ми грішники», яким вистачить смиренно сказати: «Я – грішник, але Бог мене спасе». І якщо маємо таке наставлення у серці, то «Він нас запросить», ми почуємо «Його ніжний шепіт», що кличе на бенкет.

вівторок, 22 листопада 2016 р.

22.11.2016р. Б. / Про ідолів, ліволіберальну ідеологію та несприйняття вибору людей на президентських виборах в США

Хорватська редакція Радіо Ватикану розмістила короткий коментар про те, що зараз відбувається у США після виборів, в результаті, яких мільярдер Дональд Трамп став 45-им президентом США.

У ЗМІ часто стикаємось із словом ідеологія. Але дуже часто це поняття неправильно використовується. Ідеологія не є комплексним поглядом на життя. Тому ідеологія і світогляд – це не рівнозначні поняття.

В загальному ідеологія – це вчення про ідеї, які є системно впорядкованими та через які намагається дати реальності тлумачення. Першим, хто пробував осмислити проблематику ідеології був англійський філософ Френсіс Бейкон, який жив на зламі ХVІ – ХVІІ століть. Він вказував на те, що людина є схильною сприймати світ через людські аналогії, а не через аналогії з всесвітом. Він також твердив що людина має звільнитися від усіляких помилкових переконань, стереотипів, помилкових понять, які роками назбирувались і відкладались в людській свідомості, закриваючи істину. Те що закриває істину Бейкон називав «ідолами».

Як показала подальша історія людства найгіршою ідеологією виявився марксизм, який на свій вівтар склав у жертву більше як 100 млн. людських життів, чим перевершив навіть нацизм і фашизм разом взяті. Марксистська ідеологія у комуністичній формі зазнала поразки та збережена у певній формі на Кубі, в номінально комуністичному Китаї та реально комуністичній Північній Кореї.

Але найгірші і найзбоченіші «ідоли», яких породив лібералізм Французької революції, а потім марксизм, сьогодні відроджені у формі жахливого чудовиська, монструозної химери – ліволіберальної ідеології. Це - жахливий сплав лівих ідей і ліберального капіталізму, анархістської свободи і диктатури, яку пробує впровадити «істеблішмент».  

Зараз ми можемо бачити це чудовисько, як воно ранене рикає і щосили б’є хвостом, не приймаючи результатів демократичних виборів президента США.

Ті що на словах напряму виступають за демократію і свободу, які на виборах підтримали демократичну кандидатку Гілларі Клінтон, зараз не приймають демократично виражену волю американського народу та право на вільні вибори. Ті, хто залякував американців і цілий світ, розповідаючи про те, що якщо Дональд Трамп програє вибори то він не визнає результатів виборів, тепер не визнають Трампову перемогу на виборах, протестують проти демократичного вибору, б’ючи інакомислячих, розбиваючи вітрини, палячи автомобілі та контейнери для сміття.

Ті. хто звинувачував Дональда Трампа за сексизм та антимігрантські заяви, зараз носятть плакати, на яких закликають зґвалтувати Меланію Трамп, дружину Дональда Трампа, і вигнати її з США, бо вона народжена в Словенії.

Протестувальники хочуть демократію, але тільки скроєну за їхніми мірками і бажаннями. Вони виступають за змагання, але у випадку поразки відмовляються визнавати демократичні правила гри.

Диктатура, яка приховується за маскою лібералізму, скинула маску і показала свою реальну брехливу морду. Сьогоднішній ліволібералізм – видимий приклад «ідола» й ідеології, вивернутої свідомості, свідомості чорної і брехливої

Джерело:    Воїни Христа Царя

субота, 19 листопада 2016 р.

19.11.2016р. Б. / Владика Володимир виступив із доповіддю на Синоді Єпископів УГКЦ

У п'ятницю, 18 листопада 2016 року, у рамках роботи Синоду Єпископів УГКЦ, Владики заслухали доповідь Преосвященного владики Володимира, Єпископа-помічника Львівської Архиєпархії, на тему: «Покаяння, сповідь як духовна терапія».

Владика розкрив бачення тайни Покаяння як «духовної медицини», роль сповідника як «лікаря», наголосивши на необхідних до оздоровлення рисах доброго душпастиря. До висвітлення такого бачення Сповіді із коротким виступом Преосвященний владика запросив о. Павла Дроздяка, Місіонера Милосердя Ювілейного Року у Львівській Архиєпархії, а також мирян – п. Богдана Трояновського, директора видавництва «Свічадо» та п. Марію Цьомик – представницю молоді. Гості Синоду мали можливість поділитися власними переживаннями Таїнства Сповіді, аби глибше розкрити важливість дослідження сповідництва у Церкві.

Аналізуючи роль Покаяння у духовному житті християнина, Преосвященний владика наголосив: «Сповідь – це не психотерапія, але психотерапія не може того, що може сповідь. Замало є усвідомити собі гріхи, важливо мати кому їх віддати. Каяник приносить до сповіді не лише список гріхів, але себе самого, цілу свою особу. Тому Бог зцілює цілу людину як особу <...> Отримавши прощення, людина споглядає милосердними очима і на свою історію та на всіх людей, які допомагали їй цю історію писати». Відтак, «Сповідь не має юридичного характеру, це не допит, не трибунал. Сповідь – це не лише очищення нашого минулого, а прокладення дороги вперед, тому і покута є «медициною» на майбутнє».

пʼятниця, 18 листопада 2016 р.

18.11.2016р. Б. / Папа Франциск про три небезпеки для підприємців

«Всі види людської діяльності, включаючи й підприємницьку, можуть стати здійсненням милосердя», – сказав Папа Франциск, зустрічаючись у четвер, 17 листопада 2016 р., з 500 учасниками конференції на тему: «Керівники підприємств – агенти економічного та суспільного включення», яку організували Папська Рада «Справедливість і мир» та Міжнародна спілка підприємців-католиків.

Святіший Отець звернув увагу на те, що ця зустріч відбується наприкінці надзвичайного Ювілею Милосердя та спонукувана «благородним наміром» задуматися над тим, яку роль підприємці-християни можуть відіграти у будуванні інклюзивної економіки, зважаючи на те, що «підприємницька діяльність постійно наражається на різні небезпеки». Серед них – неправильне використовування грошей, нечесність та брак братерства.

За словами Папи, рацією існування підприємства не може бути лише заробляння грошей, «навіть якщо гроші потрібні для оцінки їхніх результатів». «Підприємства існують для того, щоб служити», – сказав він, додаючи, що «гроші не є нейтральною цінністю», вони здобувають цінність «з огляду на мету й спосіб, з якими їх використовується».

Як зауважив Святіший Отець, стверджувати нейтральність грошей означає «піддатися їхньому пануванню». У цьому контексті «невідкладним є відновити суспільну чутливість фінансової та банківської діяльності», разом з «якнайкращою винахідливістю лідерів підприємництва», аби надати підтримку сім’ям, бідним, всім першочерговим видам діяльності, спрямованим на добробут суспільства. З цього також випливає виклик запобігти тому, щоб фінансування бідних країн не перетворилося у лихварство.

Наступною загрозою, на яку звернув увагу підприємцям Глава Католицької Церкви, є корупція. «Вона є найгіршою суспільною язвою. Вона є обманом, спрямованим на особисте збагачення чи заробіток своєї групи, вдаючи служіння суспільству», – сказав він, називаючи корупцію «обманом демократії», що відкриває шлях для інших суспільних лих.

Третьою небезпекою, за словами Папи, є ігнорування того факту, що підприємство є «спільнотою праці», в якій усі заслуговують на пошану братерське цінування з боку начальства, колег і підлеглих. «Пошана іншого, як брата, повинна також поширюватися на громаду, в якій фізично розташоване підприємство», – додав Святіший Отець, відзначивши той факт, що «не бракує прикладів вчинків солідарності», здійснюваних персоналом різних підприємств. Але слід остерігатися того, щоб така діяльність ставала лише «засобом для заспокоєння сумління» чи «рекламним засобом».

середа, 16 листопада 2016 р.

16.11.2016р. Б. / Папа: Ні християнській літеплості та обманному спокоєві!

Остерігатися стану «літеплих християн», що втрачають Господа Бога з поля зору закликав вірних Папа Франциск, проповідуючи у вівторок, 15 листопада 2016 р., під час ранкової Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти». За його словами, Господь завжди намагається «розбудити» нашу душу, тому слід вміти розпізнавати, коли «Він стукає до наших дверей».

У першому читанні, взятому з Книги Одкровення, прозвучали суворі Господні слова на адресу «літеплих християн» Церкви в Лаодікеї, які не є «ні холодними, ні гарячими». Бог картає за «беззмістовний» спокій, «спокій, що обманює», – пояснив Папа, зазначаючи, що літеплим є той, хто вважає себе самодостатнім, мовляв: «Я збагатився і більше нічого не потребую. Можу бути спокійним».

«Це обманливий спокій. Коли в душі Церкви, родини, спільноти, окремої особи завжди все спокійно, там нема Бога», – зауважив проповідник, перестерігаючи від «дрімливості» в такому теплі, у переконаності в тому, що нічого не потребуємо, що нікого не кривдимо… Господь називає тих, які вважають себе багатими, нещасливими й жалюгідними. Але «робить це з любові», спонукаючи відкривати те багатство, яке може дали лише Він.

«Мова йде не про те багатство душі, яке вважаємо, що ми здобули, бо є добрими, чинимо лише добрі діла, все спокійно… Мова йде про те багатство, яке приходить від Бога, яке завжди несе хрест, приносить бурю, завжди вносить у душу певний неспокій», – вів далі Святіший Отець, додаючи, що Господь закликає людину, що перебуває в такому стані, придбати у Нього білі одежі, аби «прикрити сором своєї наготи», адже «літеплі не зауважують, що є нагими».

За словами Папи, літеплі християни «втрачають здатність споглядання, здатність розгледіти великі й прекрасні Божі речі». Тому Господь й намагається їх розбудити, допомогти їм навернутися. «Ось я стою перед дверима й стукаю», – каже Він. А тому, як наголосив проповідник, важливо бути здатними «почути, коли Господь стукає до наших дверей», тому що Він «хоче дати нам щось доброго, хоче увійти до нас».

Однак, як зазначив Святіший Отець, трапляються християни, які «не зауважують, коли стукає Господь», для них «будь-який гамір є одним і тим самим». Отож, потрібно «добре розуміти», коли стукає Господь, коли Він бажає принести нам утішення. Господь також стає перед нами й «чекає на наше запрошення», як це трапилося із Закхеєм.

«Цікавість Закхея, отого чоловіка, малого зростом, була посіяна Святим Духом», – сказав Папа, додаючи, що ініціатива виходить від Бога, а ми повинні навчитися розпізнавати, коли Він каже нам: «Пробудись!». «Нехай же Святий Дух дасть нам благодать вміти розпізнавати ці заклики», – побажав проповідник.

понеділок, 14 листопада 2016 р.

14.11.2016р. Б. / Папа: Бог і ближній – це два багатства, які не проминають

«Для вас же, […] зійде сонце правди, і в його промінні буде спасіння» (Мал. 3, 20) – ці слова пророка Малахії освітлили Євхаристійне Богослуження, яке у неділю, 13 листопада 2016 року, Папа Франциск молився у ватиканській базиліці Святого Петра разом із соціально незахищеними людьми. Ці слова, записані на останній сторінці останнього пророка Старого Завіту і звернені до тих, хто покладав надію на Господа, проявляється уповання людини на допомогу Бога, Який є для неї найціннішим добром.

Мова йде про матеріально бідних людей, але багатих у Бога, бо над ними засяє сонце справедливості, вони є тими бідними, яким Христос обіцяє Боже Царство (див. Мт. 5, 3). Проповідник зазначив, що пророк Малахія протиставляє їх гордим людям, які покладають усю свою надію на самодостатність та земні добра.

Далі Святіший Отець наголосив, що ці біблійні слова закликають нас призадуматись над тим, де шукати певності? У Господі чи в інших земних речах? Куди прямує моє життя, куди стремить моє серце? В напрямку Бога чи до тих земних речей і дібр, які не можуть втамувати душевний голод людини? Подібні запитання виринають із сьогоднішнього євангельського уривку, де розповідається про останню сторінку земного життя Ісуса Христа, про те, як Він перебуває у Єрусалимі, де буде розп’ятий і воскресне. Розмовляючи з людом, який подивляє зовнішню красу єрусалимського храму, Ісус пророкує про те, що на цьому місці не залишиться каменя на камені, а сам край зазнає голоду та інших страждань.

Христос не бажав налякати Своїх слухачів, а вказати їм на те, що ці земні речі є тимчасовими і вони проминають. Що навіть наймогутніші царства та правління раніше чи пізніше занепадають. Перед такими висновками Ісуса, народ ставить Спасителеві запитання: «Коли це все станеться, тобто, коли прийде той час терпінь, голоду, занепаду?». Ми завжди маємо таку цікавість і бажаємо знати що коли трапиться. «Але Ісусові не подобається така цікавість», – наголосив Єпископ Риму, додаючи, що Господь запрошує людей не боятись тих різних труднощів та випробувань, а навіть тих великих і несправедливих, які часто трапляються у житті Його послідовників. Він запрошує бути витривалими у доброму і повністю ввіритись Господу Богові, Який ніколи не розчаровує. Бог не забуває про Своїх вірних, про нас.

Папа підкреслив, що читання сьогоднішнього Богослужіння закликають нас призадуматись над значенням нашого життя, пригадуючи нам про те, що усе в цьому житті переминає, хоча є дві дійсності, які не переминають, які залишаються завжди – це Господь і наш ближній. «Це є найбільшим добром, яке слід любити», – наголосив Глава Католицької Церкви, вказуючи на те, що ми ніколи не повинні виключати зі свого життя Бога і наших ближніх. Господь сотворив людину і поставив її на вершині Свого творіння. Однак, цінна в Божих очах людина часто відкидається на узбіччя. І великою небезпекою стає, коли люди призвичаюються до такого відкинення інших, коли людські сумління знечулюються і не реагують на терпіння та біль братів і сестер, які поруч.

Звертаючись до кількох тисяч бідних та відкинутих на узбіччя суспільного життя людей, які прибули з різних країн до базиліки Святого Петра, щоб разом із Папою помолитись та пройти через Святі Двері, проповідник зазначив, що сьогодні саме їхній Ювілей, а їхня присутність «допомагає усім нам налаштуватись на Божу хвилю», щоб відчути те, що Господь відчває, щоб ми могли звернути свій погляд на багатьох бідних Лазарів нашого часу. Великого болю завдає те, що людина вдає, ніби не зауважує того бідного Лазаря, якого суспільство відкинуло на узбіччя.

Не зауважити убогого – це немов відвернути своє обличчя від Бога, це є синонімом духовного склерозу, коли зосереджуємо увагу на речах, які потрібно виробляти, а не на особах, яких потрібно любити. Святіший Отець наголосив, що нас повинно більше хвилювати питання соціальної несправедливості, ніж те, коли настане кінець світу. Адже не можна залишатись спокійними у своєму домі, в той час, коли при наших дверях лежить помираючий Лазар; не має миру в тому домі, де все гаразд, коли бракує справедливості у спільному домі.

«Сьогодні в катедральних храмах та санктуаріях цілого світу зачиняються Двері Милосердя. Просімо благодаті, щоб не закрилися наші очі на Бога, Який споглядає на нас, і на ближнього, який ставить перед нами виклик», – мовив Святіший Отець, закликаючи усіх відкрити очі на Бога, очищаючи зір свого серця від неправдивих та застрашливих уявлень про могутнього та караючого бога, а поглянути з довір’ям на Бога Милосердя, вірячи у те, що «любов ніколи не переминає» (див. 1 Кор. 13, 8). Папа теж закликав відкрити очі на ближнього, зокрема на того, якого забули та відкинули.

пʼятниця, 11 листопада 2016 р.

11.11.2016р. Б. / 13 листопада - Всеукраїнський День молитви за сиріт (+VIDEO)

У цей день Церкви по всій Україні приділяють особливу увагу дітям, які залишилися без піклування батьків. Метою Дня молитви є нагадати людям про Боже ставлення до таких дітей і допомогти побачити шляхи, як їм допомоги. Адже лише активною дією ми зможемо виконати Боже повеління «зглянутися над сиротами» (Якова 1:27).

День молитви проводиться у другу неділю листопада; основні заходи відбуваються під час недільної служби.

День молитви за сиріт – ініціатива, яка поширена в цілому світі і має на меті Духовно підтримати ту категорію людства, яка в силу своїх обставин осиротіла. Всі ми є діти Божі, маємо обов’язок молитися один за одного. Тому є визначений день 2 неділя листопада. День молитви за сиріт, яка об’єднає спільноти віруючих людей і молитви за потреби сиріт.



четвер, 10 листопада 2016 р.

10.11.2016р. Б. / Папа Франциск зібрав для українців понад 10 мільйонів євро

7 листопада Його Святість Папа Франциск прийняв  на аудієнції Його Високопреосвященство архиєпископа Клаудіо Ґуджеротті, Апостольського Нунція в Україні. За повідомленням Апостольської Нунціатури в Україні, Папа хотів ознайомитися з розвитком ситуації у нашій державі та був детально поінформований про вже виконавчу фазу проекту «Папа для України».

Папа Франциск нагадав, що Україна займає особливе місце в його серці та що він щодня молиться про повернення миру, про розраду для найбільш потребуючих та про прогрес країни.

У той час, коли мало говориться про драматичну ситуацію в Україні, Понтифік ствердив, що його жест конкретної підтримки жертв війни, що на сьогодні зібрав понад 10 мільйонів євро, бажає бути насамперед знаком християнської любові, але також і жестом, щоби той, хто страждає, не відчував себе покинутим чи забутим, та щоб міжнародна спільнота не забувала, що це її обов’язок — докладати усіх зусиль для досягнення миру у справедливості та солідарності.

середа, 9 листопада 2016 р.

09.11.2016р. Б. / Літургійні заходи з нагоди завершення Ювілейного року Божого милосердя в УГКЦ

Владика Богдан (Дзюрах), голова оргкомітету Ювілейного року Божого милосердя в УГКЦ повідомив про літургійні заходи, пов’язані із завершенням цього року у нашій Церкві.

В листі йдеться про те, що, як відомо, Ювілейний Рік в Католицькій Церкві офіційно завершиться 20 листопада в Римі, коли Вселенський Архиєрей Франциск урочисто замкне Святі двері в базиліці св. Петра, про що Папа повідомляв у Буллі “Обличчя Милосердя”.

Натомість, тижнем раніше, тобто 13 листопада, передбачено закінчення Ювілейного року в Помісних Церквах та Єпархіях Католицької Церкви по всьому світі. Щодо літургійного перебігу завершення Ювілейного року в Єпархіях УГКЦ, то відповідно до вказівок Папської ради сприяння новій євангелізації, не передбачено окремого Чину закривання Ювілейних дверей, відповідно, не потрібно здійснювати самого закривання Дверей. Натомість, літургійним способом завершення Святого року має стати подячна Божественна Літургія, яку в катедральному храмі очолить Правлячий єпископ.

Крім того заохочується, щоб у всіх храмах у цей день були звершені подячні молитви за дари Божого милосердя, якими Господь обдаровує нас повсякчасно, а особливо за ті дари, які ми отримали у цьому Ювілейному році. З цієї нагоди запропоновано текст окремих прохань на сугубій єктенії, які уклала Патріярша літургійна комісія та тексти Молебного чину на завершення Ювілейного року, який можна відправити після Літургії (тексти подано нижче).

Водночас Владика Богдан у своєму листі наголошує на те, що закінчення Ювілею не означає закінчення дороги милосердя, закликаючи і надалі віддавати себе в обійми Милосердного Отця через Таїнство покаяння, яке було в центрі всієї Церкви протягом Ювілейного року. Так само діла милосердя мають ставати щораз більше природною поставою і характерною прикметою Христових учнів. Тому побажанням Церкви є, щоб з закриттям Дверей Милосердя не замкнулася активність Церкви у служінні вбогим, а навпаки, щоб у світлі Ювілейного року, це служіння Церкви ставало ще більше присутнім у теперішньому світі.

Прес-служба УГКЦ в Італії  

ДОДАТОК

Прошення до Сугубої єктенії
з нагоди закінчення Ювілейного року Божого милосердя в УГКЦ:
Ще молимось Господеві Богу нашому, що Він відкрив двері сердець наших для пізнання Його любові  і дарував нам ви́щу понад розум милість Свою: Скоро вислухай і милостиво помилуй.
Ще молимось, щоб Милосердний і Чоловіколюбний Бог наш, вилив на нас божественні струмені милості Своєї, ізбавив од усякого лиха і подав Свою божественну благодать з висоти: Скоро вислухай і милостиво помилуй.

КІНЦЕВА МОЛИТВА

Диякон:З умилінням усі голови приклонивши, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Архиєрей/Священик читає оцю молитву про Боже милосердя:
Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости Твоєї, наведи нас на дорогу Твою, щоб ходили ми в правді Твоїй. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення Твого святого, бо Ти великий і твориш чуда; ти Бог єдиний і немає подібного Тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я Твоє святе уповає.
Тому до Тебе, всемогутній і милостивий Боже, нині прибігаємо і з умилінням просимо: не закривай перед нами дверей Твого милосердя! Вилий на нас і на увесь наш народ повноту Своїх дарів, веди нас дорогою правди і любови та дай нам бути всюди і завжди живим знаряддям і дієвим знаком Твоєї милостивої і милосердної присутності у світі!
Виголос: Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Лик:Амінь.


МОЛЕБНИЙ ЧИН
З нагоди завершення Ювілейного Року Божого Милосердя

Диякон: Благослови, владико.
Архиєрей: Благословен Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Лик: Амінь.
Слава Тобі. Боже наш, слава Тобі.
Царю небесний, утішителю, Душе істини, що всюди єси і все наповняєш, скарбе дібр і життя подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверни, і спаси, благий, душі наші.
Святий Боже, святий кріпкий, святий безсмертний, помилуй нас(3).
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Пресвята Тройце, помилуй нас; Господи, очисти гріхи наші; Владико, прости беззаконня наші; Святий, посіти і зціли немочі наші імени твого ради.
Господи, помилуй(3)
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні; і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого.
Архиєрей: Бо Твоє єсть царство, і сила, і слава, Отця, і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Лик: Амінь. І одразу співає«Бог – Господь» на глас 8:
Бог – Господь, і явився нам; * благословен, хто йде в ім'я Господнє.
Стих: Прославляйте Господа, бо він добрий, бо милість його вічна.
Стих: Вони навколо обступили мене, але я ім'ям Господнім переможу їх.
Стих: Я не вмру, а житиму і розказуватиму про діла Господні!
Стих: Камінь, яким знехтували будівничі, став головним на розі. Від Господа це сталось, і дивне воно в очах наших.
Тропар, глас 8: З висоти зійшов Ти, Милосердний,* погребення прийняв Ти тридневне,* щоб нас визволити від страстей.* Життя і воскресення наше,* Господи, слава Тобі.
Слава і нині:Богородичний, глас 6: Милосердя двері відкрий нам, благословенна Богородице,* щоб, надіючися на Тебе, ми не погибнули,* але щоб ізбавились тобою від бід.* Ти бо єси спасення роду християнського.
Диякон: Будьмо уважні.
Архиєрей: Мир всім.
Диякон: Премудрість, будьмо уважні.
Прокімен, глас 4: Милості Твої, Господи, повік оспівуватиму, з роду в рід(Пс. 88,2).
Стих: Бо сказав Ти: Повік милість збудується(Пс. 88,3).
Диякон: Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Архиєрей: Бо Ти святий єси, Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Лик: Амінь.

«Всяке дихання»,глас 4.
Всяке дихання нехай хвалить Господа.
Стих: Хваліте Бога у святинях його.
Стих: Хваліте його у тверді сили його.

Євангеліє
Диякон: Щоб сподобилися ми слухання святого євангелія, Господа Бога молім.
Лик: Господи, помилуй(3)
Диякон: Премудрість, прості, вислухаймо святого євангелія.
Архиєрей: Мир всім.
Лик: І духові Твоєму.
Диякон:Від Луки святого євангелія читання.
Лик: Слава Тобі. Господи, слава Тобі.
Диякон: Будьмо уважні.
Євангеліє від Луки 6, 31-36.
Сказав Господь: Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять. І коли чините добро тим, що вам чинять, яка вам заслуга? Та й грішники те саме чинять. І коли ви позичаєте тим, від кого маєте надію назад узяти, яка вам заслуга? Адже і грішники грішникам позичають, щоб відібрати від них рівне. Ви ж любіть ворогів ваших, добро чиніте їм, і позичайте, не чекаючи назад нічого, а велика буде ваша нагорода, й будете Всевишнього синами, бо він благий для злих і невдячних. Будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний.
Лик: Слава Тобі, Господи, слава Тобі.
І співають оці стихири, глас 6:
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові:
Отче, Слове і Душе, * Тройце Свята, очисти * множество прогрішень наших.
І нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь:
Молитвами Богородиці, * Милостивий, очисти * множество прогрішень наших.
Стих: Помилуй мене, Боже, по великій милості твоїй, і по множеству щедрот твоїх очисти беззаконня моє.
(Глас 2) Отче предобрий і Сину, Слово Отчеє,* і Душе Святий, нестворене єство,* що маєш джерело милосердя* і виливаєш бездонні благодаті, і потоки щедрот!* Прийми нашу молитву й моління,* подай усім грішникам прощення, як Бог щедрий і чоловіколюбний.

Єктенія
Диякон: Помилуй нас, Боже, по великій милості твоїй, молимось Тобі, вислухай і помилуй.
Лик: Господи, помилуй(3).
Ще молимось Господеві Богу нашому, щоб вислухав голос моління нас, грішних, і помилував рабів своїх, і охоронив нас від усякої скорботи, біди, гніву й нужди, і всякої болізні душевної і тілесної, і дарував нам здоров’я з довголіттям, промовмо всі: Скоро вислухай і милостиво помилуй.
Лик: Господи, помилуй(3).
Ще молимось, щоб зберегтися містові цьому і святому храму цьому, і всякому городові, селу і країні, від голоду, загибелі, землетрусу, потопу, граду, вогню, меча, нападу чужинців і міжусобної брані, і щоб він був милостивий, добропривітний і добропомічний, благий і чоловіколюбний Бог наш, і відвернув увесь гнів свій, що наступає на нас, і ізбавив нас від належної праведної своєї погрози, і помилував нас.
Лик: Господи, помилуй(12).
Ще молимось Господеві Богу нашому, що Він відкрив двері сердець наших для пізнання Його любові  і дарував нам ви́щу понад розум милість Свою: Скоро вислухай і милостиво помилуй.
Лик: Господи, помилуй(3).
Ще молимось, щоб Милосердний і Чоловіколюбний Бог наш, вилив на нас божественні струмені милості Своєї, ізбавив од усякого лиха і подав Свою божественну благодать з висоти: Скоро вислухай і милостиво помилуй.
Лик: Господи, помилуй(3).
Ще молимось, щоб Господь Бог вислухав голос моління нас, грішних, і помилував нас.
Лик: Господи, помилуй(3).
Вислухай нас, Боже, Спасителю наш, уповання всіх кінців землі і тих, що на морі далеко, і, Милостивий, будь милостивим, Владико, до гріхів наших і помилуй нас. Бо милостивий і чоловіколюбець Бог єси, і Тобі славу возсилаємо, Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні.
Лик: Амінь.
Диякон: З умилінням усі голови (і коліна) приклонивши, Господу помолімся.
Лик: Господи, помилуй.
Архиєрей читає оцю молитву про Боже милосердя:
Господи щедрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий! Вислухай молитви наші і зверни увагу на голос моління нашого і яви нам знак милости Твоєї, наведи нас на дорогу Твою, щоб ходили ми в правді Твоїй. Звесели серця наші, щоб ми боялись імення Твого святого, бо Ти великий і твориш чуда; ти Бог єдиний і немає подібного Тобі між богами, Господи. Ти сильний у милості і добрий у силі, аби допомагати й утішати, і спасати всіх, хто на ім'я Твоє святе уповає.
Тому до Тебе, всемогутній і милостивий Боже, нині прибігаємо і з умилінням просимо: не закривай перед нами дверей Твого милосердя! Вилий на нас і на увесь наш народ повноту Своїх дарів, веди нас дорогою правди і любови та дай нам бути всюди і завжди живим знаряддям і дієвим знаком Твоєї милостивої і милосердної присутності у світі!
Виголос: Бо тобі належить усяка слава, честь і поклоніння: Отцю, Сину, і Святому Духові, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.
Лик: Амінь.

Відпуст.
Диякон: Премудрість.
Лик:Чеснішу від херувимів і незрівнянно славнішу від серафимів, що без зотління Бога Слово породила, сущу Богородицю, Тебе величаємо.
Архиєрей: Слава Тобі, Христе Боже, уповання наше, слава Тобі.
Лик: Слава Отцю, і Сину, і Святому Духові, і нині, і повсякчас, і на віки вічні. Амінь. Господи, помилуй(3). Преосвященніший владико, благослови.
Христос, милостивий і істинний Бог наш, молитвами пречистої своєї Матері, преподобних і богоносних отців наших, і всіх святих, помилує і спасе нас, як благий і чоловіколюбець.
Лик: Амінь.

вівторок, 8 листопада 2016 р.

08.11.2016р. Б. / Невідомий Ватикан: погляд зсередини

Ватикан представляє собою цілий таємничий світ у мініатюрі, у якому менш ніж на половині квадратного кілометра зібрано все, що необхідно для держави.

Фотограф Крістіан Синибальді отримав найвищий дозвіл відобразити багато чого з того, що зазвичай приховане від очей публіки у цьому стародавньому світі – особливу увагу він приділив тим людям, завдяки яким це місто живе і функціонує – його працівникам та обслуговуючому персоналу. Він присвятив свою працю «всім тим людям, які стоять за Папою – робітничого класу Ватикану», і представив фотогалерею їх трудових образів на сайті The Gardian. *** На знімках можна бачити теслів, прибиральників, флористів, монахинь, зайнятих прасуванням церковного одягу, водіїв «папамобілів» – і багатьох інших малопомітних, але необхідних працівників цієї держави.
16122311
Ранкове життя міста починається о 6.30. Алессіо Цензоні, головний ключник, у супроводі чотирьох помічників простує по коридорах і відмикає приблизно 300 дверей. Самим великим і древнім ключем є №401: він відмикає зал Ротонда в Музеї Ватикану, який через кілька годин наповниться натовпом туристів. Алессіо не займається відкриттям вікон – для цього є спеціальний працівник. Зараз Алессіо 62 роки, а свою службу у Ватикані він почав в 14 років.
7252211
У місті є власні заправні станції. Пальне тут коштує всього 40 центів за літр, а за кордоном, у Римі, його ціна в середньому 1,40 євро. Ренцо Цесті, старший водій Папи Франциска, каже, що при колишньому Папі Бенедиктові «парк був зовсім інший – броньований Мерседес, броньований папамобіль та інше. Але Папі Франциску вони не до вподоби. Він любить бути в контакті з людьми. Дивись сюди...» Він піднімає завісу і показує папамобіль зсередини. «Святіший Отець нічого не боїться». А як його водій? «Мені теж боятися нічого, – знизує плечима Ренцо. – Якщо щось трапиться, ми потрапимо прямо в рай». «Коли Папа хоче вийти з папамобіля, це завжди несподіванка. Він бачить когось, хто привертає його увагу, і плескає мене по плечу, — каже Ренцо. – Тоді я зупиняюся».
1217
Флористи Ватикану відповідають за всі квіткові декорації в місті. У них є спеціальні теплиці для квітів та інших рослин, вони працюють разом з садівниками. У місті є також близько 80 працівників, зайнятих експлуатацією та ремонтом: це прасувальниці, фахівці з мармуру, теслі, прибиральники... є спеціальні службовці, які зчищають з підлоги жуйки; є працівники, що змінюють лампи в плафонах, і багато інших. Міняти лампи – нелегка справа. Наприклад, у соборі Святого Петра потрібно чотири людини, щоб поміняти лампу під куполом, оскільки важкі світильники доводиться спускати з дивовижної висоти, рівної приблизно 33 поверхам.

Прибиранням приміщень постійно займаються 25 осіб в день. Нерідко робота передається від матері до доньки і від батька до сина. Двері собору мають чотири метри у висоту, і через них в собор вільно проходять люди і пролітають голуби. Тому мокре прибирання йде постійно. Коли сонце світить крізь вікна базиліки, можна бачити пил – і її теж доводиться постійно видаляти. Черниці-прасувальники гладять одяг в ризниці з 8.00 ранку до полудня і з обіду до 19.30 вечора, безперервно читаючи молитви при цьому. «Нам рідко вдається закінчити навіть по неділях, — каже сестра Рита. – Коли потрібно працювати, ми працюємо без всяких графіків. Це важка робота. Простіше гладити серветки, але з ними потрібна особлива акуратність. Коли видається вільний час, ми займаємося штопанням... але часу у нас майже немає».
523
Є тут і студія мозаїки, заснована у 16-му столітті для прикраси собору Святого Петра. Її фахівці працюють з багатьма тисячами плиток всіх відтінків, і всі вони зберігаються за кольорами в спеціальних висувних скриньках, причому цей каталог квітів створювався кілька століть.
329
351
Існує також славна швейцарська гвардія – це піхотна когорта швейцарців священної охорони Папи Римського — єдиний в даний час вид збройних сил Ватикану. Її по праву можна вважати найстарішою армією світу, що збереглася до наших днів. Заснована ще в 1506 році, вона на даний момент включає в себе близько 100 гвардійців, які готуються в швейцарських збройних силах і служать у Ватикані, несучи охорону у стародавніх мальовничих шатах. Але наскільки ефективна ця охорона, коли Папа входить у натовп? За словами гвардійця Ніко Кастеллузо, «наша охорона сильно ускладнюється. Папа дуже тісно спілкується з людьми. Він знає, як сильно ризикує при цьому, але все ж йде до людей. Ми працюємо з карабінерами, італійською воєнізованою поліцією. Але, якщо хтось захоче напасти, він завжди знайде таку можливість». Гвардієць знизує плечима: «Нам залишається тільки молитися, щоб цього не сталося».

понеділок, 7 листопада 2016 р.

07.11.2016р. Б. / Папа про поміркованість і смирення, як протиотруту від корупції

«Земля, дім і праця». Вже вкотре цими словами Папа Франциск висловив спрагу справедливості всіх учасників третьої міжнародної зустрічі народних рухів. Йдеться про об’єднання убогих робітників і селян, безземельних і безпритульних, корінних жителів Латинської Америки, мігрантів, мешканців нетрів та різного роду неформальних поселень у містах та приміських районах, нелегальних робітників та безробітної молоді, тобто про Рухи, які об’єднують жертви суспільної маргіналізації, людей, змушених жити і працювати на периферії суспільства, а також захищати власні інтереси, консолідуючись у «народні рухи», не маючи права на організацію традиційних профспілок.

Після першої зустрічі у Ватикані 2014 року та другої у Болівії 2015 року, на початку листопада у Ватикані відбувся вже третій такий з’їзд, а ввечері, 5 листопада 2016 р., з його учасниками зустрівся Святіший Отець, який, пригадуючи останню зустріч в Болівії та розпочатий нею шлях, особливо відзначив «діалог між мільйонами осіб, які щоденно трудяться на користь справедливості у світі», яка «починає вкорінюватися».

Однак, як додав Глава Католицької Церкви, це проростання, що є повільним, перебуває під загрозою з боку «могутніх сил, що можуть нейтралізувати цей процес дозрівання змін, що буде здатним змістити першість грошей та знову поставити у центрі людську істоту». «Хто тепер керує? Гроші. Як? За допомогою бича страху, нерівності, економічного, суспільного культурного та військового насильства, що породжує дедалі більше насильства у висхідній спіралі, що, здається, не матиме кінця», – сказав Папа.

У цьому контексті Святіший Отець вказав на корінь тероризму, яким є глобальний контроль грошей над землею. Саме в цьому джерело тероризму, пов’язаного з наркоторгівлею, державного тероризму, а також того, який помилково називають етнічним й релігійним тероризмом. «Жоден народ, жодна релігія не є терористичною. Так, це правда, з кожного боку існують малі фундаменталістські угруповання. Але тероризм починається тоді, коли прогнано красу створіння, чоловіка й жінку, а на їх місце поставлено гроші. Така система є терористичною».

Церква виступає проти «ідола грошей, що панують замість служити, тиранізують та тероризують людство». І коли цей терор, виражений на периферіях «погромами, розграбуванням, утисками й несправедливістю», вибухає «різними формами насильства», громадяни піддаються спокусі шукати «фальшиву безпеку за фізичними або суспільними мурами». «Мурами, – пояснив Святіший Отець, – які деяких закривають та прирікають на вигнання інших. З одного боку – замуровані, стероризовані громадяни, а з іншого – виключені, вигнані, ще більше тероризовані».

За словами Наступника святого Петра, підживлюваний та маніпульований страх приносить добрі прибутки «торговцям зброєю та смертю». Цей страх «знечулює до страждань інших» та вчиняє жорстокими. Тому, слід молитися за те, щоби Бог послав відвагу тим, що бояться, та пом’якшив їхні серця в цьому році милосердя, «яке є найкращою протиотрутою від страху», кращою від «заспокійливих ліків й антидепресантів». Воно є «дієвішим від стін, від ґратів, паніки та зброї. Воно, також, безкоштовне, бо є Божим даром».

Далі Папа скерував свою думку до тих, які позбавлені гідності праці, до жертв «лицемірів», які задля «захисту несправедливих систем, чинять спротив їхньому зціленню». У цьому контексті він згадав про варіанти праці, «винайдені організованими бідними», як от різні кооперативи чи спроби оживити покинуті фабрики.

За його словами, такі спроби є наслідуванням Ісуса, тому що є спробами «оздоровити, принаймні трішки та провізорно атрофію пануючої суспільно-економічної системи, якою є безробіття». Він зазначив, що проект «земля, дім та праця для всіх» є проектом-мостом для народів перед обличчям проекту-стіни грошей. Потрібно «допомогти оздоровити світ від його моральної атрофії», яка є протилежністю розвитку.

Святіший Отець також не оминув увагою трагедію біженців та шукачів притулку, говорячи про «ганебну ситуацію». Адже якщо для порятунку банків від банкрутства іноді виділяються «шалені суми», цього не бачимо у випадку «банкротства людяності», через що «Середземне море перетворилося у цвинтар, і не лише воно… Існує чимало таких цвинтарів поблизу мурів, заплямлених невинною кров’ю».

За словами Папи, не повинно існувати ситуацій, які змушують втікати з власної батьківщини. Але це зло стає подвійним, «коли мігрант потрапляє у сіті торгівців людьми» та потрійним, «коли прибувши до землі, де сподівався знайти краще майбутнє, зазнає зневаги, визискування і навіть поневолення». У цьому контексті до представників народних рухів прозвучав заклик бути солідарними настільки, на скільки до цього здатні ті, які самі вистраждали. «Може, завдяки вашому прикладові, – зауважив Єпископ Риму, – деякі держави й міжнародні організації відкриють свої очі».

Святіший Отець також поділився думками про взаємини між народом і демократією, які, заміть того, щоб бути «природними і плинними», можуть піддатися загрозі «затемнитися настільки, що стають непізнаваними». «Провалля між народами й нашими актуальними формами демократії, – зауважив він, – дедалі більше поширюється внаслідок безмірної могутності економічних та медійних груп, які домінують».

У цьому контексті Папа закликав народні рухи не боятися вступати в дискусії, у «Політику» з великої «П», хоча й зазначив, що це не просто, оскільки входить у сферу «великих рішень», які дехто намагається «монополізувати в руках малих каст». І тоді демократія атрофується, виключаючи «народ у його щоденній боротьбі за гідність».

Однак, як знову наголосив Глава Католицької Церкви, майбутнє людства, лежить, насамперед, «в руках народів», і також Церква, «може і повинна, не претендуючи на монополію істини, висловлюватися й діяти». В той же час, слід остерігатися небезпеки корумпуватися, тому що корупція «не є пороком виключно політики», але існує повсюди. І щоб уникнути цієї загрози, політики, чиновники й пастирі повинні «жити покликанням служити із сильним потуттям поміркованості й смирення».

Папа зазначив, що коли хтось надто прив’язаний до матеріальних речей чи дзеркала, нехай молить Бога «звільнитися від цих пут». Коли хтось захоплюється цим, то нехай «не вступає до політики, до суспільних організацій чи народного руху, тому що завдасть велику шкоду собі й ближньому, очорнивши благородну справу, за яку береться».

«Перед обличчям спокуси корупції не існує кращих ліків, ніж поміркованість, здійснення якої є також проповідуванням за допомогою прикладу», – сказав Святіший Отець, закликаючи «не недооцінювати приклад, тому що він має більше сили, ніж тисячі слів, летючок, лайків, ретвітів, від тисяч відеороликів в youtube».

пʼятниця, 4 листопада 2016 р.

04.11.2016р. Б. / Отець Євген Влох: «У доброму священику бійці вбачають присутність Бога»

Уже третій рік на сході України триває війна. Перебуваючи у смертельній небезпеці, багато бійців нерідко почуваються покинутими та забутими. Тому на передовій, як і в тилу, завжди є місце для людей, котрі за своїм покликанням підтримують зневірених і втомлених.

Капелани намагаються всіляко допомогти українським бійцям, навіть ціною власного життя. Про те, з якими духовними проблемами стикаються військовослужбовці та як Церква допомагає їм адаптуватись до мирного життя, йдеться в інтерв’ю з отцем-деканом Микулинецьким (УГКЦ) Євгеном Влохом.

– Отче, що спонукало вас до служби капеланом на фронті РУВ?

– Стежачи за новинами про війну на сході, усвідомив, що там є велика потреба у присутності священика. Не просто у допомозі, хоча розпочинав як волонтер. У січні 2015 року організував групу однодумців, серед яких були підприємці. Після першої ночі на передовій Російсько-Української Війни, коли разом з українськими захисниками Талаківки, неподалік Комінтерново, за два кілометри від російсько-сепаратиських військ, пережив обстріли. Саме тоді зрозумів, що хочу бути разом з нашими бійцями, ділити з ними радість і горе, а не сидіти перед телевізором і дивитися, як хтось віддає життя за свою країну. Вважав, що буду зрадником і не матиму морального права закликати любити Бога й Україну, якщо не буду там.

– Скільки часу ви провели на фронті РУВ?

– За шість разів, у сукупності, майже чотири місяці. Я перебував би там постійно, але маю три парафії, та й родині дуже тяжко переживати мою відсутність, бо там кожної миті чигає смертельна небезпека. Дружина усвідомлює мій вибір і весь час щиро молиться.

– Як військові ставляться до священика поруч з ними?

– Різні люди – різне ставлення. Однак я завжди першим намагаюся налагодити контакт. Заходжу в бліндаж і кажу: «Слава Україні! Я – священик, отець Євген, позивний «Падре Шумахер, як хочете, так і називайте. Але буду з вами відкритий. Кожного, хто має які побажання, прохання, я вислухаю з радістю». Розпочинаю розмову на нейтральну тему, а далі вже видно, що кого турбує.
Скажімо, у снайперів бувають випадки, коли вони бачать очі ворога і розуміють, якщо не вистрелять вони, то вб’ють їх. А потім у снах до них приходить душа тієї особи. Вони не можуть впоратися з цим моральним станом і особливо потребують присутності священика та сповіді.

А нещодавно хлопці сказали мені, що сепаратисти бояться їх, бо з ними Бог. Це велике свідчення для мене. Виходить, що у доброму священику бійці відчувають присутність Господа. І справді, коли ми є там і молимося, то фіксується менше втрат, нещасних випадків, зловживання алкоголем. Коли молимось, то Бог відвертає небезпеки.

– Чого найбільше потрібно нашим захисникам?

– Передусім, вони потребують нашої молитви, моральної підтримки. Коли чують цинічні слова: «Для чого ти туди поїхав, хто тебе посилав?» – дуже важко переживають. Якщо ми не цінуємо їхнього вчинку, відваги, то гріш нам ціна. Адже бійці щомиті перебувають у смертельній небезпеці. Тому ми, християни, маємо усвідомлювати, що вони роблять велику справу і повинні багато молитися та допомагати нашим хлопцям.

– У чому полягає праця капелана на передовій?

– Там батальйон стає парафією. Я знайомий з командиром, офіцерами, медиками. Знаю, які у них потреби, проблеми, про ситуацію в родинах, тому можу якнайкраще цим людям допомогти. Коли 45 днів перебував з бійцями в окопах, під обстрілами, то вони по-справжньому відкривалися, ставали майже рідними людьми.

– Чи доводилось вам переживати біль втрати бійців?

– Найболючіше, коли знаходять частини тіла бійця, які не можливо ідентифікувати. До цвинтаря далеко, тоді просто так і хоронимо, відправляємо панахиду й ставимо табличку «Невідомий боєць». Такі моменти неймовірно важко переживати і священику, і військовикам. Страшенно важко, коли їдеш хоронити і бачиш розпач дружин, батьків, дітей…

– Чи були випадки навернення?

– У кожну поїздку беру із собою кілька прапорів. Військові підписують їх, а потім на мирній Україні «вимінюю» ці реліквії на кошти чи необхідні речі для бійців. Один танкіст зі Східних теренів України написав: «Дякую за навернення до Бога».

Я часто запитую хлопців, як вони відчувають Бога. Один із них сказав: «На війні я керуюся законом, що навіть життя ворога треба берегти, адже у ньому бачу людину, якщо можу не вбити, не вбиваю».

– Чи звертаються до вас за допомогою ті, хто повернувся з війни?

– Демобілізовані нерідко не знаходять розуміння і підтримки влади, родини та й кожного з нас. Переконаний, що у деканатах мають бути священики, котрі б допомагали бійцям адаптуватися. Адже після року чи двох, проведених на фронті РУВ, вони відчувають себе непотрібними, часто не можуть навіть знайти роботу. А насправді вони заслуговують на визнання, бо є патріотами і героями.

– Побутує думка, що українське суспільство втомилося від війни і навіть призвичаїлося до неї…

– Якби кожен українець бодай один день пережив у холодному лісі, під обстрілами і побачив смерть, тоді б наше ставлення до війни і тих, хто нас захищає, було б зовсім іншим. Це так врізається в душу, як перегляд фільму «Страсті Христові».

Чим дружнішими ми будемо, чим більше довірятимемо Богові, молитимемося, тим швидше закінчиться війна. Ми мусимо стати сильними і змінити філософію життя. А в цьому нам допоможе Господь.

Розмовляла Надія ШПОДАРУНОК