Роздуми над Словом Божим на суботу ХVI звичайного тижня, рік ІІ
Сьогоднішнє Євангеліє тісно пов’язане зі Словом, що ми чули вчора, в
якому Ісус наводить дві категорії — «людей зрячих» та «сліпих». «Я тому
говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не
чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке
промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не
побачите…».
Якась аномалія — мати очі,зір, але не бачити. Звідки беруться такі люди
та чи не належу я до них? Користуючись принципом «Біблія пояснює
Біблію», знаходимо відповідь у 113 псалмі:
12. Їхні божки срібло й золото, діло рук людських:
13. вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,
14. мають уші й не чують, мають носа й без нюху,
15. мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!
16. Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає! (Псалми 113:12-16)
У цих рядках псалма справджується приказка «з ким поведешся, від того й
наберешся». Тобто, сліпоту внутрішню ми отримуємо тоді, коли починаємо
«водитися з божками».
Часом можна помітити серед закоханих, або дуже хороших друзів, що вони
стають схожими одне на одного — спільні фрази, жести, спільні погляди.
Так само і тут — проводиш більше часу з божками — стаєш на них схожим.
Якщо раніше божками були дерев’яні або вилиті із золота чи срібла
скульптури, то зараз такими божками можуть стати гроші, інтернет,
прив’язаності до людей, речей, тощо.
В кожного можуть бути свої власні божки, які закривають Бога собою.
Якщо свою надію покладаю на щось або когось, окрім Бога, то стаю схожим
на свого власного божка. У 36 псалмі ми читаємо: «У твоємі світлі ми
побачимо світло». У 119 псалмі знаходимо, що Його Слово — це світло на
моїй стежці. Тобто, якщо я проводитиму час з Його Словом, то зможу
побачити справжнє Світло, відкрити те, яким є Господь. З ким я проводжу
більше часу, від кого вчуся — від свого божка, чи від Світла?
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар