Роздуми над Словом Божим на суботу ХІІІ звичайного тижня, рік ІІ
Латання старої духовності – шлях до жебрацтва
В 11 вірші цього розділу фарисеї запитують Ісусових учнів чому їхній
учитель їсть і п’є з грішниками. На цей раз Йоанові учні запитують у
Ісуса про його учнів. Чому не запитати напряму в учнів чому вони не
постять? Чому не звернутися до Ісуса прямо: «Чому ти п’єш з грішниками».
Здається, так проявляється слабкість — небажанням поставити, хай і
незручне питання, але справжньому адресату. Чи характерна ця слабкість
тобі і мені?
Йоанові учні мали розмову зі своїм вчителем про Ісуса. Тоді Йоан
символічно згадав про нареченого та друга, який стоїть поруч і радіє,
додавши, що його, Йоанова, радість виповнилася (Йоан 3;29). Ісус, на
диво, використовує той самий образ весілля. Чи пригадалися в той момент
Йоановим учням напоумлення Хрестителя? Чи залишили вони своє засудження,
почувши Христа? Боже Слово, напевно, буде відлунюватися різними
голосами і звучати в унісон. Бог буде використовувати слова, які нам
щось пригадають.
Запитання Йоанових учнів може нагадувати нашу молитву: ми вже прийшли
до Христа, але Він нас не цікавить. Нас цікавить людина, її засудження
перед Христом. Пригадуєте фарисея з Ісусової притчі, який молився
словами «дякую Тобі, Боже, що я не такий, як цей митар»? «Хто був
виправданий?» — запитав тоді Ісус. Ми страждаємо від гріха засудження,
тоді, коли людина нас цікавить більше, ніж Бог, коли праведність свою і
ближнього вимірюємо лінійкою — в кого вона довша.
На цю логіку «вимірювання праведності» Ісус відповідає притчами про
нове і старе. Не можливо трошки підкорегувати, відремонтувати нашу
духовність, залатати старий одяг новими латками — діра буде ще більшою.
Обидві притчі вказують нам на смерть старого – одежа і міхи
розриваються. Це маємо пережити і ми. Стара духовність розірветься, ми і
світ побачимо свою наготу. Це боляче і соромно. Це не трагедія, а етап
для тих, хто збагне, що йому необхідний новий одяг. Хто ще і ще
буде чіплятися за старе дрантя, перелатуючи його безкінечно, ймовірно,
готує себе до духовного жебрацтва. На іншу «роботу» подібний «дрес-код»
не розрахований. Ясно також, що в старому латаному-перелатаному одязі нам не місце на весільному бенкеті Агнця.
Наш старий бурдюк теж має луснути, не втримавши нового вина. Можливо,
духовний стан сухості, відсутності вина радості, любові знову ж таки не
трагедія, а свідчення, що старий бурдюк розірвався, і у нас шанс на
усвідомити потребу нового бурдюка, який втримає силу Божого вина?
Отож, не бійтеся нового. Бійтеся чіплятися за старе.
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар