Хтось вірить, що він приховує докази існування позаземного
життя. Інші вважають, що там древні тексти, які заперечують існування
Ісуса. А, можливо, там криється страшна правда, яка могла б
дискредитувати й знищити Церкву?
Причиною виникнення теорій про секретні архіви Ватикану може бути помилка в латинському слові. Насправді ж, їхній вміст може сказати за себе сам без скочування до абсурду.
Архіви, або Archivum Secretum Apostolicum Vaticanum, містять
історичні записи, що дозволяють зберегти хронологію інтригуючих
історичних подій. Вміст архіву, який охоплює 12 століть, був
пограбований Наполеоном і вивезений до Парижа.
— Це документи, з яких почалась Реформація: декрет Папи Лева Х 1521 року про відлучення від Церкви Мартіна Лютера.
— 1530 звернень англійських священнослужителів і лордів з проханням до
Папи Климентія VII анулювати шлюб короля Генріха VIIІ та Катерини
Арагонської. Багато звернень були підписані й скріплені печатками, а
також зав’язані червоними стрічками. Це й послужило причиною виникнення
терміну «червона стрічка». Відмова Папи Климентія призвела, звичайно ж,
до становлення Англіканської Церкви.
— Мікеланджело написав листа, в якому застерігає Папу про те, що
охорона Ватикану не отримала зарплати за три місяці й тому вони
погрожують покинути свою роботу.
— Рік після того, як Колумб ступив на землю, що стала Північною Америкою, Папа Александр VI видав Inter Cetera, білль Папи 1493-го року, що розколов Новий Світ між Іспанією та Португалією.
— Листи Авраама Лінкольна та Джефферсона Девіса, які представляли Папі
Пію ХІ Південь, як невинну жертву агресії Півночі. Жоден з них не був
католиком.
— Доктрина Непорочного зачаття
— догмат про те, що Марія була зачата без плями первородного гріха.
Сформульована 1854 року на шматку пергаменту, який знаходиться в
архівах.
— Відомі судові процеси Ватикану, записані вручну в письмових
транскриптах, а також справи проти тамплієрів початку XIV століття і
справа астронавта Галілео Галілея XVII століття, якого Ватикан засудив
за єресь і змусив решту життя провести під домашнім арештом.
— Коли королева Швеції Крістіна у 1654 році відреклась від престолу,
вона перейшла в католицизм, хоч перед тим була лютеранкою. Вона
переїхала до Рима, і сьогодні королева одна з небагатьох жінок,
похованих у базиліці св. Петра. В архівах зберігається лист до Папи, в
якому вона оголошує цей свій намір.
Це все, звичайно, цікаво, але матеріалом для романів Дена Брауна навряд чи стане.
Secretum, як каже Ватикан, має значення ближче до «особистий», аніж
«секретний» і посилається на особисті листи й історичні записи
попередніх Пап. По суті, архіви не були секретними з 1881 року, коли
Папа Лев XIII відкрив їх для вчених.
Папа Павло V створив секретні архіви в 1612 році. Чотири століття по
тому Ватикан пишався стома відкритими для загального огляду експонатами.
Виставка Lux in Arcana (з лат. «Світло серед таємниць»), проливає
світло на папське минуле і надає кольори подіям, що формували історію.
Девід Кертцер витратив роки на дослідження секретних архівів Ватикану
для своєї останньої книги «Папа та Муссоліні». Він пише, що Папа Пій IX і
державний секретар Святого Престолу й Ватикану, згодом Папа Пій XII,
уклали угоду з Мусcоліні, аби захистити інтереси Церкви в обмін на
«мовчання» щодо спонсорованого державою антисемітизму. Висновок, що
суперечить поясненню Церкви з цього приводу.
«Люди пліткують, вчені пліткують. Чи є там щось, що спеціально не
виставляють на загальний огляд тому, що, з точки зору Церкви, це може
виставити її в поганому світлі?», — запитує Кретцінгер, професор
антропології Університету Брауна.
Тим не менше Кретцінгер зауважив, що секретні архіви впорядковувались і
укладались професіоналами, а це «свідчить про ґрунтовну історичну
освіту».
Фонди не є легкодоступні. Вчені заходять через ворота Св. Анни, минають
швейцарських гвардійців, проходять через дворик Бельведер і
пред’являють свої акредитації, які необхідно поновлювати кожні півроку.
Журналістам, студентам та історикам-любителям вхід не бажаний.
Як вже було сказано, переглядати файли не дозволяється. Замість цього
дослідники подають запити на конкретні документи, використовуючи
громіздкі каталоги, деякі з котрих написані від руки італійською або
латиною. Вони можуть просити не більше 3-х документів на день.
Якщо навіть за кілька хвилин (після отримання документів) вони
зрозуміють, що в запитаних документах нема того, що вони шукають, вони
втратять увесь день, а це серйозне випробовування для вчених, в яких
«горять» терміни та для осіб, що приїхали здалеку.
Використовувати комп’ютери дозволяються, але фотографувати — ні, а це
означає багато втраченого часу на нотатки у читальному залі на третьому
поверсі.
Кожен чинний Папа вирішує, коли розширити архіви.
Папа Франциск вирішує, коли відкрити повні архіви Папи Пія XII, людини
яку дехто охрестив «Папою Гітлера», але причина канонізації котрого
відстоюється традиціоналістами Церкви. Вони наголошують, що він
переховував євреїв від нацистів.
Для Ватикану таємниці й палацові інтриги є звичною справою. Але щодо
департаменту, чия офіційна назва містить слово «секретний», то навколо
багатьох матеріалів, які, як відомо, там зберігаються, панує прозорість.
Переклад: Христина Мончак, СREDO
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар