
Очільник московського православ’я вдався також до суттєвих історичних
та культурологічних фальсифікацій для обґрунтування істинності своїх
тверджень про існування «русскаго міра». Так, зокрема, згідно з його
твердженнями «Повість времяних літ» розпочинається словами: «Откуда есть
пошла русская земля», хоча єдиний список який має ці слова –
Лаврентіївський у початку має дещо відмінні слова, а саме «Ѿдкоудоу есть
пошла рускаѩ землѧ». Тобто, «руская» заміть «русская», одже йдеться про
землі Русі, а не Росії.
Наступною неправдою у патріаршому зверненні є твердження про те, що
начебто кияни часів хрещення називали себе «русскімі», хоча ні в одному
літописі не вказано, що населення Русі називало себе цим етнонімом у
формі прикметника. Є зафіксовані тільки іменникові форми і то зокрема
«русичі» та «русини». Більше того, патріарх твердить, що не існувало у
той час жодних інших етнонімів на просторах тодішньої Русі. що є знову ж
таки неправдою: місцеві народи ще довший час називали себе власними
своїми іменами, а деякі дожили до нашого часу. Зокрема марійці. Та й
слов’янські народи помалу втрачали свої власні етноніми. І саме
простори Київської Русі етнонімічно, народно залишаються ще довгі віки
строкатими.
Повним архаїзмом є і розуміння Кіріла про існування якось міфічної
давньоруської народності. Цей міф наука уже давно заперечила.
Патріарх твердить про спільну культуру «русскаго міра» до якого він
відносить і українців, хоча культурна спільність українців і росіян є
багато меншою від культурної спільності українців з іншими
слов’янськими народами.
Патріарх також відділяє ісламську цивілізацію від арабської, хоча це своє наукове відкриття він не підкріпив жодними фактами.
Кіріл також говорить про історичну спільність, хоча осягнути
спільність в оцінці історії українці та росіяни не здатні, оскільки їхня
історична пам’ять кардинально протиставлена в оцінці тих чи інших
історичних особистостей, тих чи інших історичних подій.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар