Католики у Дунаївцях, маленькому містечку на Хмельниччині, допомагають українській армії хто чим може.
Діти плетуть жовто-блакитні та червоно-чорні розарії, молодь робить маскувальні сітки, дорослі шиють спальні мішки для військових, а ще всі разом збирають гроші на прилади нічного бачення, і, звичайно ж, не забувають передати домашні харчі, щоб хлопці на передовій не залишилися голодними.
Діти плетуть жовто-блакитні та червоно-чорні розарії, молодь робить маскувальні сітки, дорослі шиють спальні мішки для військових, а ще всі разом збирають гроші на прилади нічного бачення, і, звичайно ж, не забувають передати домашні харчі, щоб хлопці на передовій не залишилися голодними.
Уже декілька разів волонтери відправляли допомогу
на Схід. А 1 грудня дві автівки з найнеобхіднішим для військових до
Донецька повезли священики о.Олександр Оріховський та о.Олександр Коцюр.
Як розповідають CREDO волонтери з парафії Святого Архангела Михаїла у Дунаївцях, все починалося як допомога парафіянам, яких призвали до війська. Спочатку люди збирали допомогу для них. Але згодом усе так розрослося, що створили при парафії волонтерську групу «Допомога». Тепер до неї долучаються не лише католики, але й всі охочі.
«У першу чергу ми підтримуємо військових молитвою, — розказує ініціатор ВГ Допомога Андрій Адабір, — Всі від малого до великого моляться про захист та перемогу для наших військових, щоб вони повернулися додому живі та здорові. Також ми підтримуємо їх матеріально. Збираємо гроші, різні харчі, спецодяг та звичайні теплі речі.»
Як розповідають CREDO волонтери з парафії Святого Архангела Михаїла у Дунаївцях, все починалося як допомога парафіянам, яких призвали до війська. Спочатку люди збирали допомогу для них. Але згодом усе так розрослося, що створили при парафії волонтерську групу «Допомога». Тепер до неї долучаються не лише католики, але й всі охочі.
«У першу чергу ми підтримуємо військових молитвою, — розказує ініціатор ВГ Допомога Андрій Адабір, — Всі від малого до великого моляться про захист та перемогу для наших військових, щоб вони повернулися додому живі та здорові. Також ми підтримуємо їх матеріально. Збираємо гроші, різні харчі, спецодяг та звичайні теплі речі.»
Парафіяни вже купили 2 прибори нічного бачення,
пошили 46 теплих спальних мішків. Теплі речі, харчі та ліки навіть не
рахують. За словами пана Андрія, «машини поїхали набиті до стелі». Люди приносили з дому все, що могли.
Спальники, пошиті місцевими кравчинями, не лише
зігріють у мороз. Вони ще м’які і доповнені подушками, щоб військовим
було комфортніше відпочивати, розповідає Андрій Адабір. «Гроші на
спальні мішки зібрали наші парафіяни. З ними поїхали до Хмельницького,
де на оптовому ринку закупили матеріал. Продавці, коли дізнавалися для
чого це, робили нам невеликі знижки. Куплену матерію ми завезли в
Дунаївці на швейну фабрику «Тканини Поділля», там
нам все прошили на спеціальних станках. Після цього готовий матеріал
відвезли кравчиням, які пошили мішки. Самі мішки були розробленні
майстринями, на основі куплених зарубіжних аналогів», — розповідає Андрій. За його словами, вийшло досить непогано.
«Це все наші добрі жіночки-парафіянки шили.
Вони приходили навіть у вихідні, щоб якнайшвидше пошити. Робили це
абсолютно безкоштовно. Також в придачу до мішків знайшли ще маленькі та
м’якенькі подушечки», — розповів CREDO Андрій Адабір.
Маскувальна сітка, яку плетуть для військових парафіяни у Дунаївцях
У той час, коли кравчині займалися спальниками, парафіяльна молодь організувала вечори плетіння маскувальної сітки «Кікімора». До молоді долучилися також літні парафіяни.
«Це досить клопітка робота, і тому проходить не зовсім швидко — розповідає Андрій Адабір. — Підприємці дають нам відходи з матеріалу від військового камуфляжу. Якщо це великий шмат матерії, то ми його розрізаємо, а якщо малі — то зв’язуємо докупи 2-3 шматки. Поки що доплітаємо ще сітку для не сніжної території, а вже незабаром будемо приступати до білої сітки на сніг. Вже назбирали трохи матеріалу. Здебільшого, це білі простирадла.»
Діти також висловлюють свою підтримку військовим. У дитсадку малята писали військовим листи та малювали малюнки. На канікулах найменші парафіяни плели розарії, які волонтери відвезли солдатам на Схід. Жовто-блакитні та червоно-чорні вервички розійшлися дуже швидко, в зоні АТО на них був справжній ажіотаж як на дефіцитний товар, розповідають волонтери.
«Це досить клопітка робота, і тому проходить не зовсім швидко — розповідає Андрій Адабір. — Підприємці дають нам відходи з матеріалу від військового камуфляжу. Якщо це великий шмат матерії, то ми його розрізаємо, а якщо малі — то зв’язуємо докупи 2-3 шматки. Поки що доплітаємо ще сітку для не сніжної території, а вже незабаром будемо приступати до білої сітки на сніг. Вже назбирали трохи матеріалу. Здебільшого, це білі простирадла.»
Діти також висловлюють свою підтримку військовим. У дитсадку малята писали військовим листи та малювали малюнки. На канікулах найменші парафіяни плели розарії, які волонтери відвезли солдатам на Схід. Жовто-блакитні та червоно-чорні вервички розійшлися дуже швидко, в зоні АТО на них був справжній ажіотаж як на дефіцитний товар, розповідають волонтери.
Волонтерська група «Допомога», створена католиками, зараз об’єднує всіх людей доброї волі. «До нас
постійно підключаються нові люди, ті, які раніше трималися осторонь.
Приходять і кажуть, що теж хочуть допомогти, що бачили по телевізору як у
великих містах об’єднуютьсчя волонтери, і теж давно хотіли хочуть
долучитися, але не знали як це зробити», — розповідає Андрій
Адабір. Також волонтери-католики співпрацюють з місцевими
протестантами. Спільна праця допомагає повірити, що ми переможемо,
кажуть волонтери.
Немає коментарів:
Дописати коментар