Про потрібність і шкідливість можливостей, які надає інтернет, говориться немало. Також і папа Бенедикт XVI свого часу відзначив, що вони можуть бути корисними, зближуючи людей, і шкідливими також, примушуючи жити у віртуальному світі.
Останнім часом тема соцмереж розглядається активно, бо керівництво
Фейсбука заявило: з 2015 року ФБ передаватиме «третій стороні», тобто
рекламникам або спецслужбам, усі особисті дані користувачів, із
прихованими записами та розмовами у чаті включно.
Один з користувачів у відповідь на це заявив, що закриває свій акаунт
на ФБ, і виклав отакі шість причин попрощатися з соцмережами взагалі.
- Соціальні мережі змінюються. Вони «розумнішають» і вибирають те, що хочуть мені показувати. Вибирають тих, кому показувати мене. Причому не того мене, котрий я сам, а того мене, який хоче непотрібних мені речей, читає непотрібні мені новини, залишає не характерні для мене коментарі й постинги. Усе це вже наполовину живе власним життям, ну то нехай живе повністю власним — без мене.
Це нагадує лоскотання очей і спухлої кори головного мозку, які
починають зудіти і посилати рукам команди «лайк», «комент» і «пост».
- Я відверто тупію від фейсбука! Раніше я читав не менше 50 книжок на рік. Тепер я читаю не більше 5, і то не до кінця. Не маю часу. Прийшло повідомлення, я відкриваю свій акаунт і починаю крутити стрічку…і навіть не пам’ятаю, про що я читав учора. Немає місця в пам’яті, все треба вивантажити, бо наспів новий контент.
Це просто якась маячня.
-
Я забуваю. Забуваю, що хотів зробити перед тим, як відкрив ці наші сіті. Це заважає праці, це заважає хатнім справам.
-
Час для сім’ї. Сидіти з планшетом, щоби за кілька років твій син сидів
із планшетом поруч і, в кращому разі, лайкав твої пости, а в гіршому —
мстився б тобі за його дитячі фотографії твоїми старечими фото? Загалом
беручи, батькам варто замислитися над цим. Чи хочуть їхні діти
перебувати у цих соціальних наркотиках. Бути на очах у всіх. Бути у
маркетингових базах корпорацій, і як наслідок — з дитинства бути
об’єктом таргетованої реклами.
- Особисте життя має цінність. Воно складається не з моїх уподобань, наприклад, музики, переглянутих фільмів і прочитаних книжок, відвіданих заходів. Воно складається з моїх власних інтерпретацій побаченого і почутого, до яких насправді ніколи немає діла. Не тому що я не зберу десятьох лайків, а тому, що завтра про це забудуть.
А ось про проведений разом час за вечерею, без мобільних пристроїв, за чашкою чаю чи ще чогось — не забудуть.
- І остання причина. Вона полягає в тому, що колись ми всі помремо. І можемо не встигнути написати свій останній постинг. Сумно, якщо історія твого життя обірветься на Фейсбуку якоюсь необдуманою реплікою або невдалим фото, чи не так?
А якийсь френд зробить селфі на твоїй могилі, позначивши тебе на фотці
«я з тобою, друже @Nikolay Shmytkin». І якщо тобі нема кому довірити
пароль від облікового запису, то цього не виправиш.
Ось, це мій останній постинг, і я встиг його написати. Піду розкажу синові казочку на ніч і спокійно ляжу спати.
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар