Останнім
часом серед українців зросла кількість тих, хто «по приколу» святкує
древнє кельтське поганське свято Гелловін. Святкують, навіть не
задумуючись над корінням і значенням цих поганських ігрищ. Адже «це
просто так, просто по приколу». Але, насправді, справа багато
серйозніша, аніж просто «прикол».
Сам Гелловін тягне своє коріння з поганської релігії кельтів. Це
реліктовий залишок дуже серйозних релігійних обрядів ночі напередодні
нового року. У поганській релігійності більшості народів ностратичної
групи, до якої належать й індоєвропейські народи, традиційно рік ділився
на дві частини, в залежності від кліматичної зони яку вони населяють, -
на суху і вологу, або на зимну і теплу. Перехід між цими частинами
вважався зміною світопорядку, часом хаосу, часом коли розпадається
встановлений порядок, встановлюється хаос, а через нього встановлюється
порядок відмінний від попереднього. Такі катаклізматичні зміни
супроводжуються зміною характеру богів або їхньою смертю чи черговим
народженням, стиранням границь між світами богів і людей, живих і
мертвих, розпадом самої світобудови. Дуже небезпечною для людини
вважалася ніч напередодні початку нового півріччя, а найнебезпечнішою
вважалася ніч переходу з одного річного циклу в інший – ніч напередодні
приходу Нового року.
Ніч перед Новим роком вважалася ніччю, коли стерті границі світів
уможливлюють розгул усяких духовних сил, а що погани жили у світі,
сповненому каверзливих богів і підступних демонів, ображених душ і не
зовсім прихильних людині духів, то цей розгул нічого доброго людині не
віщував.
Саме тому серед поганських народів Європи були розповсюджені різного
роду масковані дійства, карнавали – галасливі, веселі й страхітливі.
Погани прагнули в цей день увести своїх богів, духів, демонів, душі
предків в оману, щоб уберегти себе від їхніх каверзів.
Ці дійства часто були оргіястичного характеру, й народ, особливо по
селах (до речі, слово "поганин" насправді від латинського paganus –
селянин), твердо тримався цих дикунських традицій навіть після
офіційного хрещення. Саме тому, щоб хоч якось зарадити лиху в час, коли
народи, які були під впливом кельтського поганства, святкували новий
рік, Церква на Заході запровадила Свято усіх святих, яке Церква
Римського обряду обходить 1 листопада, саме на день кельтського
поганського Нового року. Приклад святих і їхнє заступництво – ось сила,
яку Церква протиставляє демонському розгулу.
Тому перед тим, як приймати чужу поганську традицію – святкувати
Гелловін, робити люстри з гарбузів, перевдягатися на прислужників
диявола, варто собі поставити питання: хто я – християнин чи поганин? Чи
усвідомлюю собі я, що Святе Письмо усяку, і найменшу участь у
поганських обрядах чи святкуваннях називає блудом? Чи можу я «по
приколу» ображати Спасителя, приймаючи участь у фактичній прославі влади
поганських демонів? Чи усвідомлю собі я, що, приймаючи участь у таких
забавах, відкриваю себе на дію злих сил?
Задуматись є над чим.
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар