ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

суботу, 4 жовтня 2014 р.

04.10.2014р. Б. / Меси пишуть і нині. Наприклад, Морріконе — для Франциска (+video)

Енніо Морріконе
З нагоди 200-річчя відродження Товариства Ісусового італійський композитор Енніо Морріконе погодився скласти музику до Меси, присвячуючи її Папі Франциску. Це не перша музична зустріч композитора з єзуїтами: Морріконе здобув всесвітню славу зокрема завдяки музиці до фільму «Місія», який розповідає про долю єзуїтських місій у Латинській Америці незадовго до ліквідації Товариства.
 
Про те, як писалася музика до фільму, як постала Меса для Папи Франциска, композитор розповів «Ватиканському Радіо». 

— Ви готуєте Месу, присвячену Папі Франциску. Прем’єра відбудеться за кілька місяців. Як сталося, що Ви вирішили написати Месу?
 
— Нагодою стала 200-та річниця відродження Товариства Ісусового. Папа — єзуїт. Написати Месу мені запропонував о. Лібанорі з храму Іль Джезу в Римі. Я погодився не одразу. Не маю проблем із музикою до фільмів, але сакральна музика — це такий абсолют, і я не був певний, чи пораджу собі з цим. Я попросив текст і сказав, що остаточне рішення прийму коли вже все закінчу, бо тільки тоді знатиму, що все вдалося. Отець Лібанорі погодився на такі умови й запевнив мене, що єзуїти молитимуться, аби я цю Месу написав. І я її написав. Маю сказати, що я нею до певної міри задоволений. Це досить особлива Меса, вона дещо відходить від літургійної традиції, хоча й не заперечує її, не є революційною. Але вона інакша. 

— Ви вже не вперше стикаєтеся у своїй творчості з єзуїтами?
 
— Правду кажучи, то з самими єзуїтами я не стикався. Але сам факт, що я отримав від них замовлення і що мені його вдалося виконати, сприймаю як щось надзвичайне, як чудо. Нагадаю, що 28 років тому я дістав замовлення написати музику до фільму «Місія». Його продюсер Фернандо Гіа запросив мене до Лондона і показав мені фільм. Я дуже зворушився, до сліз. Сказав, що не напишу музики до такого кіно. Чому? — запитав Гіа. — Я ж бачу, що тобі сподобалося? Я відповів, що такий фільм моєї музики не потребує. Але двоє продюсерів, режисер і монтажер дуже просили. І я зрештою погодився. Пам’ятаю фабулу фільму. Ватикан звелів єзуїтам поїхати до Латинської Америки і зробити християн з індіанців. То був так званий святий експеримент. Цей експеримент удався. Підтвердив це кардинал Альтамірано, якого Ватикан вислав для перевірки. Індіанці вітали кардинала піснею «Аве Марія Гуарані», яку я написав. Традиційна мелодія для класичного чотириголосого хору… Кардинал Альтамірано схвалив працю єзуїтів. Завдяки ним індіанці мали почуття власної гідності, а це непокоїло португальські та іспанські власті. Вони це сприймали як загрозу своєму пануванню. І почали скаржитися кардиналові Альтамірано, що індіанці узалежнюються від єзуїтів. Це центральне напруження у фільмі, якого я повністю переповідати не хочу. Але в певний момент справа доходить до різні. Вирізано як єзуїтів, так і індіанців, усіх. Кардинал Альтамірано дуже переживав… але це не стримало Апостольський Престол від ліквідації Товариства Ісусового 1773 року. Це відбулося через 20 років після подій, які представляє фільм. 1814 року Товариство знову покликали до життя. 

— Отже, існує певна неперервність традиції між фільмом «Місія» і цією Месою з нагоди 200-річчя відродження єзуїтів?
 
— Не щодня постають фільми про єзуїтів. Отже, факт, що мене запросили до творення обох цих речей — фільму про єзуїтів перед їхньою ліквідацією і Месу з нагоди їхнього відродження, — мені видається дивовижним збігом обставин. Коли я про це думаю, мені це здається майже чудом.

— Ви говорили про свої побоювання перед тим, як прийняти замовлення на музику до фільму «Місія», як і тепер перед згодою писати Месу. Чи часто так буває, що Ви не почуваєтеся на висоті завдання, перш ніж узятися до праці над якоюсь справою?
 
— Завжди. Я ніколи не впевнений, що зумію викластися на повну. Але «Місія» — це особливий випадок. Той фільм справляв велике враження навіть без музики. Я просив продюсерів, щоб його так і залишили. Але вони наполягали, тож я написав. І мушу визнати, що музика до «Місії» подобається по всьому світу. Зокрема «Гобой Габріеля». Донині вона надзвичайно популярна. 



— Рідко можна зустрітися з таким ставленням автора до своєї музики. Це випливає з подиву перед фільмом чи з Вашої самокритичності?
 
— Музика могла зіпсувати цей фільм. Факт, що він викликав у мені такі сильні емоції навіть без музики, робив так, що я міг цій стрічці нашкодити. Я боявся цього. Такі побоювання я маю перед кожним фільмом, але той був особливий, бо не від кожного фільму я зворушуюся до сліз. Загалом беручи, зі мною взагалі такого не стається. А тут я справді плакав, дивлячись, як помирає Де Ніро, а особливо Джеремі Айронс. У нього солдати стріляють із карабінів, а він іде уперед із Пресвятими Дарами… цю сцену було неможливо витримати. 

— Повернімося до Меси. Ви згадували, що вона дещо особлива, не повністю відповідає традиції Церкви. Що це означає?
 
— Текст класичний. Але будуть, наприклад, два хори. Як у традиції базиліки св. Марка у Венеції, де були два хори, не протиставні, а щоби спліталися в одне. У мене також два хори. На практиці це буде хор св. Цецилії, поділений на дві групи. Одна праворуч, друга ліворуч. Вони відповідатимуть одна одній. Одна розпочне, інша продовжуватиме. Зокрема у деяких партіях Меси. Особливим буде також і склад оркестру: будуть горни, ріжки, тромбони, перкусія, орган, віолончелі, контрабаси. Не буде скрипок, альтів, флейт, гобоїв, кларнетів і фаготів. Я мав приготувати цю Месу на 12 вересня, але, на жаль, це не було можливе. У мене були інші концерти. Ми вирішили пересунути прем’єру на інший термін у рамках ювілею 200-річчя відродження єзуїтів. 

— Цю Месу виконають у храмі Іль Джезу?
 
— Спершу ми думали про храм св. Ігнатія. Але виявилося, що це неможливо, бо занадто багато чого треба демонтувати в цьому храмі, аби вмістити два хори і чималенький оркестр. Також і в храмі Іль Джезу доведеться демонтувати багато що. Серйозну проблему також становить акустика. Бо не всі симфонічні твори надаються для виконання у церкві. Проблемою стає відлуння, яке триває п’ять секунд. Звуки накладаються один на один. Існують пристрої, які зменшують ефект відлуння. Я маю техніка, який завжди зі мною співпрацює, і він установить пристрої, що переривають це відлуння, зменшують його. Це можна зробити, хоча воно і дорого. Але ми це зробимо, бо інакше ніхто нічого не зрозуміє. 

— Чи була у Вас нагода поговорити про це зі Святішим Отцем?
 
— Якось о. Лібанорі запросив мене до храму Іль Джезу, бо мав прийти Папа. І попросив мене розповісти Францискові історію цієї Меси, починаючи від фільму «Місія». Я залишився сам-на-сам із Франциском у ризниці. Говорив із ним п’ять хвилин. Спершу я так хвилювався, що ледве міг говорити. Але він почекав, доки я заспокоюся, і я розповів йому всю цю історію. Також я висловив сподівання, що він прибуде на виконання цієї Меси. Папа не відповів ні «так», ні «ні», бо він дуже зайнятий. Він, зрештою, музику не любить, як мені здається. Але з цієї нагоди міг би прийти. Бо це, зрештою, 200-річчя відродження єзуїтів, а він єзуїт, єдиний папа-єзуїт. Отож це виняткова, неповторна нагода. 

— А чому Ви вважаєте, що Папа не любить музики?
 
— Бо я чув, що колись він вийшов із Зали Павла VI, коли починався концерт. 

— Може, мав інші обов’язки?
 
— Ну, власне, це ж саме він може сказати і в моєму випадку. Але якби любив музику, то би залишився. Сподіваюся, що мою музику він захоче послухати. 

За матеріалами: Radiо Watykańskie

Джерело:     КРЕДО

Немає коментарів: