IШановні Брати у священстві!
Дорогі Особи Богопосвяченого Життя!
Улюблені в Христі Брати і Сестри!
Через кілька днів нас очікує важлива подія, якою для нашої Церкви в Україні є візит Ad limina Apostolorum.
Варто з цієї нагоди пояснити чим є ця така важлива подія, в якій беруть
участь всі єпископи, які належать до Конференції Єпископату, а також
паломники з наших дієцезій, які з цієї нагоди вирушають до Риму.
Саме формулювання ad limina Apostolorum
дослівно означає „до апостольських порогів”. Цей термін появляється вже в
перших століттях Церкви, коли у канонічно-правничій мові саме так
окреслювали могили апостолів Петра і Павла в Римі, а також паломництва
вірних, які мали на меті відвідати місце спочинку найважливіших
Апостолів. У ті часи їх називали ad limina – візитом
до порогів. І саме таке формулювання використали Отці, які зібралися у
743 році на Соборі в Римі за понтифікату Папи Захарія, коли вирішили, що
єпископи повинні регулярно відвідувати Папу Римського. Що цікаво,
єпископи, які проживали недалеко від Риму, були зобов’язані прибувати
кожного року особисто, натомість ті, які знаходилися далеко від Вічного
Міста, мали виконувати цей обов’язок у письмовій формі. Це паломництво
не обмежувалося лише відвідинами могил Святих Апостолів, але також
передбачало зустріч з актуальним наступником Святого Петра, тобто Папою.
Під час цієї зустрічі обговорювалися важливі для їхніх Церков справи.
Відслідковуючи долі життя Апостолів, ми можемо сміливо сказати, що це є
наслідуванням їхньої турботи про справи Церкви, яку описує св. Павло
Апостол в посланні до Галатів: „По трьох роках по тому пішов я у
Єрусалим відвідати Кифу і перебув у нього п'ятнадцять день” (Гал 1, 18).
Саме під час цього візиту св. Павло мав можливість розповісти Петру, а
також присутньому там Якову, про труднощі з якими він стикнувся під час
євангелізації на території Юдеї і цю подію можна вважати за першу такого
характеру зустріч, у якій мали місце: звіт, конфронтація на конкретні
теми і взаємна допомога.
Зараз дуже чітко це паломництво визначає Кодекс Канонічного Права, який
у 1983 році затвердив св. Йоан Павло ІІ. У ньому написано: „Єпископ
дієцезії зобов’язаний кожні п’ять років представити Папі Римському звіт
про стан довіреної йому дієцезії, відповідно до форми і у час визначений
Апостольською Столицею. (…) Якщо Апостольська Столиця не вирішить
інакше, єпископ дієцезії повинен того року, коли зобов’язаний
представити звіт, відвідати Рим, щоб вшанувати могили Святих Апостолів
Петра і Павла, а також зустрітися з Єпископом Риму” (Кан. 399-400).
Улюблені Брати і Сестри!
Наслідуючи апостольський звичай і виконуючи обов’язок, який виникає з
Церковного Права, ми вирушаємо у паломницьку дорогу, щоб відвідати
могили Апостолів Петра і Павла, а також зустрітися з Папою Франциском.
Ми робимо це з великою вдячністю за відроджену після років неволі Церкву
в Україні. Ми не забудемо про священиків, які самовіддано служили
Божому народові у часи переслідування комуністичною владою. Вони є
міцним фундаментом нашої нинішньої свободи, про що ми не можемо ніколи
забути. Біля апостольських могил ми будемо дякувати за укрите життя
чернецтва, яке присвячувало свій час і життя катехізації і приготуванню
до святих Таїнств – тисячі вірних, які не залишили віру і Церкву. З
вдячністю згадаємо мирян, які стали на захист храмів і священиків, за що
їх переслідували і принижували. Саме таку історію представимо як
свідоцтво віри, надії і любові, коли станемо біля могил Апостолів, які
знають що таке страждати і перемагати заради Христа.
Однак не лише зі свідоцтвом історії ми їдемо до Риму. З собою ми беремо
також сучасність Церкви на Україні, якою є Ви, брати і сестри – жива
Вівчарня Христа, яка несе на своїх раменах турботу про розвиток Божого
Царства та святість свою і всієї нашої Спільноти. Нашою присутністю
засвідчимо, що незважаючи на багато труднощів, з якими щоденно
змагаємося, ми триваємо у вірі, повторюючи за св. Петром: „Господи, а до
кого ж іти нам? Це ж у Тебе – слова життя вічного! Ми й увірували й
спізнали, що Ти – Божий Святий” (Йн 6, 68-69).
Ми прибудемо до Апостольських порогів зі стражданням війни, яка все ще
продовжується і несе руйнацію. Ми не забудемо про тисячі полеглих і
ранених, а також про їхні родини, які назавжди покалічені наслідками
війни, якими є смерть, каліцтво, а також зруйновані міста і села. І там
повторимо за св. Йоаном Павлом ІІ: „Війна – це завжди поразка людства”
та „Ніколи один народ не може розвиватися коштом другого, не може
розвиватися за рахунок другого, ціною його залежності, завоювання,
поневолення, ціною його експлуатації, ціною його смерті”.
Наше паломництво до Риму буде великим закликом про мир для України, на
який ми маємо право, яке виникає не лише з нашої віри, але і зі Статуту
Організації Об’єднаних Націй, яка у статті першій, серед своїх цілей на
першому місці постановила: „Підтримувати міжнародний мир та безпеку і з
цією метою вживати ефективних колективних заходів для запобігання та
усунення загрози миру й придушення актів агресії, або інших порушень
миру, і проводити мирними засобами, відповідно до принципів
справедливості та міжнародного права, залагоджування або розв’язання
міжнародних конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення
миру”.
Своєю присутністю в Римі ми нагадаємо усьому світові про це право на свободу і мирне життя.
Одночасно ми подякуємо Папі Франциску за кожен жест солідарності з
людьми, які живуть на Україні, і будемо просити, щоб він не переставав
закликати керівників міжнародних організації підтримувати Україну. А
його апостольське благословення нехай буде підтримкою і зміцненням усіх
нас.
Улюблені в Христі!
Існує такий гарний звичай, якого дотримуються у багатьох родинах, коли
хтось вирушає з дому у паломництво чи в пошуках кращого життя і праці,
то отримує на дорогу благословення і запевнення про молитву. Сьогодні
ми, вирушаючи до могил Апостолів, звертаємося до Вас і просимо про таке
благословення. Нехай ним буде дар молитви, який нас оберігатиме і
безпечно поведе до Вічного Міста. У цей важкий час ми повинні стати
разом, як одна спільнота, об’єднана братерством віри і прагненням миру.
Ми повинні дати світові гарний приклад постійного зростання у благодаті,
взаємного пробачення образ, простягнутої руки до нужденних і
страждаючих. Нехай світ побачить нашу Церкву як знак перемоги добра над
злом.
Вдячні за дар молитви, під час нашого візиту в Римі віддаємо Вас
заступництву наших святих Покровителів та посередництву Матері Церкви,
Пресвятої Діви Марії і з усього серця уділяємо апостольське
благословення: В ім’я Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.
№ 8 / 2015
Архієпископ Мечислав Мокшицький
Митрополит Львівський
Голова Конференції Єпископату України
Джерело: КРЕДО
Немає коментарів:
Дописати коментар