Хочу поділитися особистими роздумами над словами, які Папа Франциск сказав під час загальної аудієнції 4 лютого цього року.
1. Промови не пише сам Папа, йому їх дають. Так от,
той, хто стоїть за текстом цього виступу, зовсім не орієнтується чи не
бажає орієнтуватися в дійсному стані речей в Україні.
2. На відеозаписі видно, що Папа зробив пару
відступів від написаного тексту, додаючи певні слова спонтанно, а коли
він відходить від тексту, то виходять речі, які потім інші відповідні
особи пояснюють для правильного їх розуміння…
По суті: війна в Україні — не братовбивча. Якщо
дивитися історично, то це «діти юродиві» (як писав Шевченко) нападають
на власну матір. В тому ж вірші Тарас писав: «Бо хто матір забуває, /
Того Бог карає». Зміна історичного погляду на себе самих, на сусідні
народи та на наші відносини потребують поглибленого й критичного
поглиблення знань. Це дуже сильна зміна орієнтирів, на що не всі здатні
відважитися. Але треба це робити.
Мир за будь-яку ціну? А справедливість? А правда?
Мир не являється абсолютною цінністю. Є ціле навчання Католицької Церкви
про справедливу війну, тому ці слова не продумані… Хочу згадати лише
один випадок із Старого Завіту — війна Макавеїв, коли одна шанована
людина відмовляється симулювати ідолопоклонство заради пропонованого
добробуту та миру.
Слово «перемога» в Біблії з'являється не один десяток раз, Новий
Завіт — не виняток. У мене серце від нього не болить. Папа, який саме
тоді відійшов від написаного тексту, виразився дуже неточно, що й може
викликати різні інтерпретації.
Про спільне хрещення. Так МП перехрещує — в прямому значенні — тих, хто отримав це Таїнство в КП! Що тут говорити про нас, католиків…
Християнство МП? Хммм, слухаючи слова ієрархії
Російської Православної Церкви знаходжу там чималі розбіжності з
православним вченням. А навіть чималі розбіжності з християнством. Так,
частина терористів називає себе православними, але чи вони дійсно є
ними, чи лише носять етикетку? На мою думку, другий варіант. Тому не
можу погодитися… Лише згадаю про присутність кадирівців…
Що сказати? Новий Завіт згадує як апостол Павло
публічно вказав Петрові-Скелі на його неправильну подвійну поведінку
(послання до Галатів 2). Папа ж не завжди непомильний, для цього треба
виконати кілька важливих умов. Тому це ніяк не впливає на мій послух
Папі чи на його авторитет. Але донести істину картину подій до
співпрацівників Папи — необхідно. Політика політикою, відносини з
Православною Церквою — теж розумію. Але ж істина в любові стоїть понад
цими поняттями.
Немає коментарів:
Дописати коментар