ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

понеділок, 26 листопада 2018 р.

26.11.2018р. Б. / Роздуми владики Венедикта над сьогоднішнім Апостолом та Євангелієм

1Тм. 5,1–10:  «Суворо не поводься, а радше умовляй»

Бачимо, як у нашому житті, спілкуючись з іншими людьми, ми зустрічаємо тих, які мають інші погляди, інші підходи до життя, інші переконання. Часто нас дратує, що хтось по-іншому поводиться, по-іншому думає, по-іншому чинить. Але, як закликає апостол, навіть якщо ми переконані, що правда за нами, а бачимо, що хтось її не сприймає, ніколи не треба тиснути на цю людину і одразу змушувати думати чи чинити інакше. 

Бачимо, що Бог нас, коли ми грішимо, робимо зло чи беззаконня, також не примушує змінитися в одну мить. Бог прагне, щоб ми змінювались самі, крок за кроком. Апостол дає дуже добру пораду – щоб ми вмовляли інших, щоб ми їх переконували, а це, звичайно, займає час, вимагає посвяти від нас. Це дає нам зрозуміти дуже просту істину, що нам не лише інших потрібно навертати, а й самим змінюватися. 

Коли ми хочемо комусь донести якусь правду, якщо навіть її не сприймають сьогодні, не біймося це повторити завтра, потім через декілька днів, а може й тижнів. Не втомлюймося любити інших, шукати до них шляхів, потрібних слів, то ж будьмо витривалі й терпеливі.

***
Лк. 17,20-25:  «Царство Боже прийде непомітно»

Хвиля нашої смерті – це підтвердження того, як ми жили, немовби печатка, яку «прибивають» до того, що було в нашому житті. Якщо ми жили з Богом, то смерть це ствердить, і так буде вічно. Якщо ми жили без Бога – безбожно, то так буде вічно! Тому кожна хвиля нашого життя – це або початок життя цим Небесним Царством, або віддалення від нього. 

Кожна мить нашого життя дає нам можливість жити цим Царством Небесним. У наших відправах, особливо в Божественній Літургії, чуємо цей виголос: «Благословенне Царство!» Для кожного з нас участь у Царстві Божому почалася тоді, коли нас хрестили в ім’я Пресвятої Тройці. Саме тоді нам співали: «Ви, що в Христа хрестилися, у Христа зодягнулися». 

Коли причащаємося, то знову приймаємо в себе Ісуса Христа. А де є Він, там є Його Царство. Можливість належати до Небесного Царства маємо в кожну мить нашого життя!

+ВЕНЕДИКТ

Джерело:   ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР

Немає коментарів: