2Сл. 3,6–18: Не втомлюйтеся добро чинити»
Погляньмо на наші людські стосунки. З ким ми як правило близькі?
Хто найчастіше є нашими друзями? Ті, хто нам щось робить і кому ми щось
робимо, ті, хто нам у чомусь послуговують і кому ми послуговуємо, ті,
хто нас підтримує і кого ми підтримуємо. І так, на жаль, є навіть поміж
нами, християнами.
Апостол вказує на щось більше в очах Божих, аніж дружба з тими
людьми, які нам вигідні. Це чинити добро кожній людині в кожній
обставині, за що не сподіватись взаємності. Бо якщо ми зробимо добро і
по-людськи очікуємо якоїсь нагороди, подяки, певного визнання, похвали
від інших, однак забуваємо про Господню винагороду, яка на нас чекає.
Господь закликає не очікувати на визнання на заплату від людей, а
скоріше «не втомлюватися чинити добро» будь-кому і будь-коли.
Запам’ятаймо цей заклик і вірмо, що Господня винагорода більша за
будь-яку земну. То ж робімо добро і збираймо скарби на Небі!
***
Лк. 13,31-35: «Скільки разів я хотів зібрати твоїх дітей!»
Старий Завіт – союз Бога з людиною – ілюструє, що, з одного боку,
є Бог – Той, Хто дотримувався й дотримується того Завіту, а з іншого –
люди, які дуже часто не дотримувалися Завіту й відходили від Бога,
впадали в різні гріхи.
У Новому Завіті ця закономірність продовжується. Бог – завжди
вірний людині, вірний своєму слову, але ми, люди, кожен з нас зокрема,
багато разів показували, чинячи гріхи, що ми не вірні Богові. Однак коли
приходимо до сповіді, то, незважаючи на свою невірність, завжди маємо
певність, що Господь нас прийме, бо Він незмінно дотримується цього
Завіту любові щодо нас.
І так буде завжди. Бог вірно дотримає кожного свого слова! Але чи ми стараємося бути вірними Йому?
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар