1Сл. 4,1–12: «Це ж бо воля Божа: святість ваша»
Знаємо, що наш Бог – святий, а ми, які сотворені на образ Божий,
також маємо бути святими. Але часто ми дбаємо не про святість, яка нас
вподібнює до Господа, а про те, щоб лише позбутися гріха, який нас
обтяжує. Ми частіше йдемо до сповіді, бо наші гріхи нас мучать, а не
тому, що ми образили Бога. Але такий наш підхід немає нічого спільного
зі святістю.
Бог закликає до святості, яка має стати постійним нашим станом.
Господь каже про свою волю на те, щоб ми були святими, як Він. Бути
досконалим, праведним – це те, заради чого створена кожна людина. Святі
люди – ті, які реалізували святість у своєму житті, тобто, святі – це
нормальні люди. Отже, бути святим – це бути собою, функціонувати згідно з Господнім задумом що до нас, жити Богом і для Бога!
***
Лк. 11,42-46: «Занедбуєте правосуддя і любов Божу!»
Часто люди носять у собі болі, образи, згадують, хто повівся з
ними несправедливо. З іншого боку, очікують, щоб хтось зауважив й оцінив
їхні заслуги, сказав до них добре слово. Ми, як люди, потребуємо уваги,
доброти й любові від інших людей. Але всього того, що потребую я,
потребують і мої ближні.
Тому замість згадувати, що інші нам не зробили доброго чи,
навпаки, що зробили поганого, маємо передусім з’ясувати, наскільки ми
самі даруємо любов кожній людині, яку зустрічаємо на своїй дорозі! А через це, наскільки ми кожній людині даруємо Бога?
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар