14.09.2012р. Б. / Більше мільйона росіян вважають українську рідною мовою

У російському Міносвіти зазначили, що в Росії є запит з боку батьків про створення більшої кількості шкіл, де українська буде мовою навчання. Всього більше мільйона російських громадян вважають українську мову рідною.

 

Більше одного мільйона російських громадян вважають рідною українську мову, повідомив у п'ятницю глава Міністерства освіти і науки РФ Дмитро Ліванов. 

«Ми відзначаємо в Росії великий інтерес до вивчення української мови, більше мільйона російських громадян вважають українську мову рідною, а в Україні є інтерес до російського язика», — зазначив в ході підписання меморандуму про взаєморозуміння між Міносвіти РФ і міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. 

За його словами, в Росії є запит з боку батьків про створення більшої кількості шкіл, де українська буде мовою навчання. При цьому один з українських банків готовий взяти на себе матеріально-технічне забезпечення фінансування гімназій, підбір кадрів і питання поточної діяльності.

 
За матеріалами: ZN.UA 

Джерело:   КРЕДО

12.09.2012р. Б. / Презентація фільму «Отець Кадило»

У Львові завершилисязйомки документального фільму "Отець Кадило". Стрічка розповідає про життя і служіння греко-католицького священика Василя Шевчука, який, протягом 1945-1948 років, був капеланом Перемиського Куреня УПА на Закерзонні під псевдом "Кадило".

Прем’єрний показ відбудеться 16 вересня 2012 року, в Стрию. Саме в цьому місті народився і навчався о. Василь Шевчук. Подія присвячена 70-літтю створення Української Повстанської Армії, а також 64 річниці з дня загибелі священика (13.09.1948).

Панахиду за душу священика Василя Шевчука "Кадила" буде відслужено О 15:00, біля пам’ятної дошки, на будинку СЗШ №7(вул. Колесси, 12). Показ фільму розпочнеться о 16:00, у приміщенні Народного дому товариства "Просвіта" (вул. Народна, 6).

Презентація фільму "Отець Кадило" відбудеться також у Львові. 27 вересня 2012 року стрічку демонструватимуть в рамках міжнародної конференції "Українська Повстанська Армія в контексті національно-визвольної боротьби народів Центрально-Східної Європи".

Загальноміський показ фільму відбудеться 7 жовтня 2012 р., в Кінопалаці "Коперник" (час початку презентації буде анонсовано пізніше). Вхід вільний.

Документальний фільм "Отець Кадило", спільного виробництва благодійного фонду "Українська кіно ініціатива" та рекламно-продюсерського центру "Стар-ТВ", створено з благословення Перемиської-Варшавської архиєпархії та Стрийської єпархії УГКЦ. Меценатом стрічки виступив Благодійний фонд Олега Канівця "Добре серце". Продюсер фільму - Тарас Пастернак, автор сценарію і дослідження - Тарас Бабенчук.

Зйомки фільму проходили на території України, Польщі, Словаччини і Канади. Саме в Канаді сьогодні проживає найбільше свідків життя і служіння Отця "Кадила". Це колишні вояки УПА зі сотні "Громенка", парафіяни о. Василя Шевчука з с. Павлокома та вихідці з інших сіл Перемищини.  Своїми спогадами про священика поділився відомий науковець, професор Університету Мак-Мастер у Гамільтоні (Канада) Петро-Йосиф Потічний, який ще в 14 років вступив до УПА.

У стрічці "Отець Кадило", за допомогою художніх сцен, відтворено капеланське служіння о. Василя Шевчука, а також епізоди з його життя. У художніх зйомках взяли участь актори Першого українського театру для дітей та юнацтва, а також військові реконструктори з Товариства пошуку жертв війни ''Пам’ять''.

Проповідь о. Василя Шевчука "Кадила" до вояків УПА на Святі Зброї. Джерело - IPN Жешув

Завдяки сприянню Польського Інститу Пам’яті Народової, знімальною групою опрацьовано матеріали кримінальної справи о. Василя Шевчука "Кадила", які довший час були недоступними і презентуються вперше. Ці документи проливають світло на останній рік життя священика, який він провів у Ряшівській в’язниці.

Творча група висловлює вдячність всім, хто допоміг у створенні фільму "Отець Кадило". Зокрема благодійному фонду "Добре серце", Фундації української енциклопедії в Канаді, видавництву "Літопис УПА", Об’єднанню Українців "Закерзоння", а також всім друзям з України, Польщі, Словаччини, Канади.

Тарас Бабенчук, автор сценарію стрічки,

Довідка 1:

Греко-католицький священик Василь Шевчук народився 12 серпня 1903 року в м. Стрий. Навчався у Дрогобицькій, Перемиській та Стрийській гімназіях. Після завершення навчання та служби у польському війську вступив до Духовної семінарії в Перемишлі.

30 березня 1930 року був рукоположений на священика в неодруженому стані єпископом Йосафатом Коциловським. Душпастирював у селах Дорожів, Меденичі (Дрогобиччина), та Грушатичі (Самбірщина). Від вересня 1932 р., продовжує служіння на території Закерзоння у селах Смерековець, Павлокома і П’яткова Руська. На парафіях був ревним священиком, брав активну участь в громадському житті.

Наприкінці 1945 р. о. Василь Шевчук вступив до лав УПА під псевдом "Кадило". Спершу як військовий капелан сотні "Громенка", а згодом цілого Перемиського Куреня УПА.

Такий крок був зумовлений воєнними обставинами, погрозами і нападами з боку польських націоналістичних організацій та кримінальних банд. Іншою причиною було цілеспрямоване винищення на Закерзонні представників української інтелігенції, зокрема й духовенства.

Перебуваючи в сотнях "Громенка", "Бурлаки", "Крилача" та "Ластівки", Отець "Кадило" служив польові Літургії, сповідав вояків, надавав їм духовну підтримку, хоронив полеглих в бою. Під захистом УПА священик також опікувався вірними, які, через воєнні обставини,залишилися бездушпастирів.

У червні 1947 року, під час рейду на Захід зісотнею "Громенка", знесиленого і хворого отця-капелана заарештували чехословацькі органи безпеки. Через місяць його передали владі комуністичної Польщі. Під час слідства і суду о. Василь Шевчук перебував у Ряшівській тюрмі, де переживав знущання з боку кримінальних злочинців і слідчих.

13 вересня 1948 року, за вироком Військового районового суду в Ряшеві о. Василя Шевчука "Кадила" розстріляли. Місце поховання священика невідоме.

Почет Перемиського Куреня УПА. Крайній зліва Курінний капелан о. Василь Шевчук "Кадило".  Джерело - Літопис УПА

Довідка 2:

Протягом 2009-2010 рр., у співпраці з Львівською архиєпархією Української Греко-Католицької Церкви за ініціативи продюсера Тараса Пастернака створено серію  документальних фільмів про історію УГКЦ в ХХ столітті.

Перша стрічка з циклу, "Спадщина Андрея Шептицького", демонструвалася в ефірі Першого каналу українського телебачення і увійшла в трійку номінантів національної премії в галузі телебачення "Телетріумф - 2010". Два інші фільми присвячені провідникам УГКЦ Патріарху Йосипу Сліпому ("Йосип Сліпий: молитва за Україну") та Митрополитові Володимирові Стернюку ("Володимир Стернюк: служіння в підпіллі"). Про переслідування Греко-Католицької Церкви комуністичною владою розповідається у фільмі "УГКЦ: Невідомий літопис".

Трейлер фільму "Отець Кадило":

http://www.youtube.com/watch?v=9wZvebIRnkY

Джерело:   Воїни Христа Царя

06.09.2012р. Б. / Всеукраїнська Рада Церков хоче налагодити державно-конфесійний діалог

Секретаріат Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій проаналізував актуальні питання державно-конфесійних відносин.

 

Зустріч представників конфесій відбулась 4 вересня 2012 року у Києві під головуванням митр. протоієрея УГКЦ Олекси Петріва з метою підготовки засідання Ради за участі керівників Церков і релігійних організацій. 

Запрошений на засідання директор Департаменту у справах релігій та національностей Мінкультури Володимир Любчик розповів про роботу з відновлення діяльності Комісії з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій при Кабінеті Міністрів України. За його словами, засідання відбудеться вже у четвер, 6 вересня, а задля ефективної діяльності Комісії при ній буде створено робочу групу у складі держслужбовців та представників конфесій. 

Нагадаємо, що протягом 2010 – 2012 років керівники конфесій неодноразово звертались до Президента та Прем’єр-міністра України з проханням відновити роботу Комісії з питань забезпечення реалізації прав релігійних організацій. 

Під час засідання Володимир Любчик вніс на розгляд Ради пропозицію про включення до складу ВРЦіРО першого заступника Міністра культури Юрія Богуцького та про розміщення офісу Секретаріату Ради в одному з приміщень Мінкультури. 

Учасники засідання окрему увагу звернули на проблематику сирітства в Україні. Відповідні напрацювання Комісії ВРЦіРО з питань соціального служіння будуть винесені на розгляд керівників конфесій. 

Представники Церков і релігійних організацій вирішили знов виступити на підтримку діяльності Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі. За словами голови Комісії Василя Костицького, питання про ліквідацію Комісії в урядовому законопроекті № 10447 планується до розгляду парламентом вже цього тижня. 

Секретаріат ВРЦіРО також обговорив організаційні питання поїздки делегації Ради до Брюсселю з метою проведення зустрічей з керівництвом Європейського Союзу. 

На завершення засідання представники конфессій сформували порядок денний зустрічі керівників Церков і релігійних організацій, що відбудеться у жовтні цього року. 

За матеріалами: Інститут релігійної свободи 

Джерело:    КРЕДО

05.09.2012р. Б. / Одеса: мода потрібніша за віру?

Просто зараз розвивається новий виток конфлікту між римо-католицькою спільнотою кафедрального собору в Одесі та приватною компанією модного одягу.

Попри те, що справа про демонтаж огорожі перебуває на розгляді у Верховному Суді України, і виконавчим властям це відомо, судові виконавці проводять демонтаж фундаменту воріт. На представлену документацію про те, що справа перебуває в суді, вони лиш здвигають плечима. Хіба їм наперед відоме рішення Верховного Суду?

Одеський дім модельного одягу «Модесса» розпочав своє існування з рейдерського захоплення території, що прилягає до храму Успіння Пресвятої Богородиці. Спільнота вийшла на акцію громадського протесту перед будівлею собору, звернулася до одеського міського голови Олексія Косусєва та голови Одеської обладміністрації Едуарда Матвійчука. ВАТ «Модесса» дістало від властей міста розпорядження відновити порушений віконний отвір і привести до ладу прилеглу до храму територію, як то було до їхнього втручання. Однак модельний дім цього не виконав. 

Своїми діями «Модесса» не тільки грубо порушує права римо-католиків, а й спотворює зовнішній вигляд будівлі, яка є архітектурною пам’яткою. Проте спинити «модних рейдерів» виявилося важкою справою.

Адміністративними методами конфлікт намагалися вирішити ще з літа минулого року. Мітинг протесту одеські віруючі провели 21 лютого ц.р. Прес-конференцію з цього проблемного питання було скликано 13 березня. Ігноруючи розпорядження міського самоуправління, ВАТ «Модесса» продовжує свою руйнівну для храму діяльність.

Історія поневірянь одеської катедри тягнеться, власне кажучи, не один десяток років. Юрист парафіяльної спільноти Володимир Боштан нагадав на прес-конференції 13 березня, що після передачі собору 1991 року його законному власникові – Церкві, представники парафії звернулися до тодішнього голови Одеської міськради і голови міськвиконкому Валентина Симоненка, а потім – до нового мера Одеси Руслана Боделана. Віруючі просили передати спільноті також і колишні церковні приміщення, розташовані праворуч та ліворуч від собору. (Саме їх сьогодні займають винний бутік «Lavinia» та ОДМО «Модесса»). Однак тоді з незрозумілих причин ці будівлі опинилися у власності комерційних структур.

«Модні рейдери», які розташувалися в колишньому будинку священика (плебанії), перероблюють цю будівлю без огляду на її архітектурну цінність, і посягають на територію, що безпосередньо прилягає до храму. Єпископ Броніслав Бернацький нещодавно сказав з цього приводу: «Розвалено частину огорожі й воріт, а нова огорожа проходитиме за півметра від стін катедри. Якщо все це продовжиться, ми не зможемо проводити процесії навколо храму».

За матеріалами: Об’єднання християнських Церков Одеси «Примирение»

Джерело:    КРЕДО

Дяка Богові Святому, я не страждаю на юдофобію, але якщо змоделювати подібну ситуацію, в тій же Одесі, на прикладі синагоги, то це буде, як мінімум - Міжнародний скандал!

А тут, вже стільки років тягнеться вирішення проблеми прихрамової території РКЦ і, не тільки лишається без рішення, а й байдуже сприймається всіма православними християнами міста. Дивно! Ось вам і "братолюбіє"...

р.Б. Леонід. 

04.09.2012р. Б. / Українці побували на міжнародному форумі «Джен Фест» у Будапешті

 

З 29 серпня по 3 вересня у Будапешті (Угорщина) відбувся міжнародний форум молоді під назвою «Джен Фест». З ініціативи Комісії УГКЦ Справедливість і Мир на цьогорічному форумі вперше була представлена також Україна в особі сорока представників нашої молоді з різних куточків України. Про це повідомив Секретаріат Комісії УГКЦ Справедливість і Мир.

 

Програма форуму включала різного роду представлення: культури, традицій, звичаїв різних країн. Виконання музичних творів, хореографії, живе ділення досвідом життя, базованих на братерстві, шуканні миру, любові до ближнього та життя із Богом – становило основу «Джен Фесту». 

Особливістю цьогорічного форуму було проголошення та погодження проекту «Молодь за єдність світу» та спільна угода по його реалізації, яку підписали усі учасники, включаючи й Україну. 

Особливістю зустрічі був марш усіх учасників, яких було близько чотирнадцяти тисяч, центральними вулицями Будапешту до символічного першого побудованого моста столиці Угорщини. Там, після тридцятисекундної тиші, відбувся найбільший в історії міжнародний «флешмоб». Невипадково символом та логотипом форуму обрали міст. Творити, будувати мости єдності, взаємодопомоги та братерства – залишились кличем, «мотто» та завданням усіх учасників «Джен Фесту», аби у своїх країнах, поселеннях, спільнотах бути рушіями та творцями цієї ідеї. 

Українська група в цих днях також активно ділилася з іншими багатством наших народних пісень, звичаїв, побуту, християнської традиції. А українські вишивані строї нашої молоді привертали увагу не лише учасників форуму, але й місцевих жителів Будапешту. 

Міжнародний форум Джен Фест (Genfest) – це зустріч молодих людей, які хочуть показати світу, що загальне братерство та об’єднаний світ є ідеалом заради якого варто жити. Зустріч є можливістю обміну думками та обговорення між тими, хто бачить в сучасному світі безліч викликів та можливостей для змін, ставлячись до іншого з пошаною.

 

Джерело:  КРЕДО

01.09.2012р. Б. / Блаженніший Святослав Шевчук: Усякий окультизм є гріхом

Відповідаючи на запитання стосовно гомеопатії у інтервʼю сайту «Католицький Оглядач» Глава УГКЦ, зазначив, що всякий окультизм є гріхом:

 

«Безперечно, нам життя представляє щораз то нові виклики, нові проблеми, пов’язані з тими чи іншими сучасними захопленнями. І ми їх постійно повинні оцінювати у світлі віри нашої Церкви. У такий спосіб розвивається Учительський Уряд Церкви: виникає проблема – в Церкві певна застанова, і тоді Церква чітко і ясно висловлюється про це.

 

Щодо гомеопатії як такої, то часто під тим словом розуміють дуже різні речі. Хтось називає гомеопатією так звані народні методи лікування, а хтось бачить, що гомеопатія – це використання методів, які були винайдені саме проти християнської віри. Але про це мало хто знає. З одного боку гомеопатію часом пропагують як щось, що може бути альтернативою до традиційної медицини, і часом наші лікарі кажуть: «А, ці ліки на травах». (сміється – ред.) Тобто існує дуже багато фальшивих понять на цю тему. Але насправді йдеться не про якісь традиційні методи лікування або нетрадиційні, а про справжній окультизм. І в такому випадку потрібно чітко сказати – усілякий окультизм є гріхом. І тут потрібно бути у послусі Учительському Уряду Церкви.» - зазначив Блаженніший Святослав Шевчук.

Джерело:   Воїни Христа Царя

30.08.2012р. Б. / Що бідніші, то п’яніші

В Україні знижується рівень життя і одночасно збільшується споживання міцних алкогольних напоїв.

 

За останні півроку в Україні продано на 20% більше горілки, ніж роком раніше, пише Коммерсант-Украина. 

Експерти вважають, що попит на горілку підвищується на тлі зниження рівня життя, і очікують подальшого зростання споживання міцного алкоголю. 

«Як показує світова практика, з проявом кризових явищ в країні падає споживання слабоалкогольної продукції - пива, вина, і росте споживання недорогого міцного алкоголю. Це те, що зараз спостерігається в Україні», - заявив директор російської дослідницької компанії ЦИФРРА Вадим Дробиз. 

На думку Дробиза, подальше падіння добробуту людей продовжить стимулювати зростання споживання міцного алкоголю. 

За матеріалами: Українська правда. Життя 

Джерело:   КРЕДО

30.08.2012р. Б. / У бідних країнах антитютюнові кампанії не дають очікуваних результатів

Фото: cigarettesflavours.com

Кількість курців у країнах з низьким та середнім рівнем достатку, серед яких також й Україна, продовжуватиме зростати, незважаючи на дорогі антитютюнові кампанії.

 

Про цю тенденцію свідчать дані дослідження, яке нещодавно було опубліковане в авторитетному медичному журналі The Lancet. Вчені з різних країн під головуванням Гарі А. Джовіно (Gary А. Giovino) зі Школи громадського здоров’я при університеті Баффало (США) вивчали тенденції щодо поширення куріння протягом двох років. 

У рамках розвідки було проведено близько 250 тис. інтерв’ю в 14 країнах світу (Бангладеш, Бразилія, Китай, Єгипет, Індія, Мексика, Філіппіни, Польща, Росія, Таїланд, Туреччина, Україна, Уругвай, В’єтнам) з низьким та середнім рівнем доходів населення. Отримані дані порівнювались із показниками США та Великобританії. 

Дослідження дозволило зробити багато висновків, в тому числі й тих, що стосуються передумов та масштабів відмови населення від куріння. 

Так, за його результатами, в двох країнах з найбільшою кількістю населення – Індії та Китаї – незважаючи на масштабні антитютюнові кампанії, частка людей, що починають курити, є найбільшою. 

У багатьох країнах низькими є також показники відмови від куріння. Наприклад, в Росії, Єгипті та Республіці Бангладеш вони є навіть меншими, ніж це спостерігалося ще 50 років тому в США. 

З іншого боку, вчені заявляють, що кількість смертей від куріння в країнах, де населення в середньому заробляє небагато, складає лише 4%, тобто значно менше, порівняно з 18% смертей у США та Великобританії. 

Окрім інших обставин, дослідники пояснюють цю ситуацію наявністю в таких країнах значної кількості інших причин, які можуть призвести до смерті. Це стосується, насамперед, неякісного медичного обслуговування та знову ж таки низького рівня доходів людей. 

В контексті цього вони наводять приклад Індії, де певна частина курців ладна придбати тютюнові вироби замість їжі. 

Дані розвідки також доводять, що споживання тютюну в тій чи іншій країні у значній мірі залежить від сили лобі тютюнових компаній. 

У свою чергу, влада більшості густонаселених країн з низьким рівнем доходів, як правило, збирає на боротьбу з курінням близько $9 з кожного громадянина щомісяця. З цих коштів по $1 йде на антитютюнові рекламні повідомлення в ЗМІ. Враховуючи кількість населення в таких країнах, це значні гроші, витрачання яких поки не дає значних результатів. 

За матеріалами: Медіафільтр 

Джерело:    КРЕДО


Якби ж то куріння чи не куріння визначало стан душі людини та впливало на її моральні цінності, але в житті так далеко не є і, як показує досвід: серед тих, хто ніколи не палив - більше егоїстів, ніж серед курців...
 
р.Б. Леонід.

30.08.2012р. Б. / Українські дороги – одні з найгірших у світі

 

Україна посіла 133-тє місце зі 148-ми у рейтингу американських дослідників, які запитали водіїв півтори сотні країн світу, чи задоволені вони своїми дорогами.

 

Задоволеними виявилися лише трохи більше чверті. Позаду України опинилися тільки африканські держави, Молдова і Монголія. Росія вище на п'ять пунктів. А Білорусь взагалі вирвалась аж на 67 місце - у першу половину списку. 

В Укравтодорі визнають, що у сусідній Білорусі фінансування на кілометр шляху вдвічі-втричі більше, ніж в Україні. А на те, щоб відремонтувати всі українські шляхи такими темпами, як зараз, знадобиться щонайменше 85 років. А поки, проїхавшись деякими дорогами України, можна відразу їхати на СТО - ремонтувати автомобіль. Так, на одній з доріг Миколаєва треба їхати зі швидкістю не більше 35 кілометрів на годину, щоб машина лишилася справною. «Ходова вбивається повністю. 

Добре, якщо люди приїжджають своїм ходом після цієї ділянки дороги. В основному їх привозять евакуаторами», - розповів власник місцевої СТО Олексій Духовний. Дорогу будували з порушенням - замість трьох шарів асфальту поклали один. Цього літа виділили гроші на ремонт половини з вісімдесяти розбитих кілометрів.

 
За матеріалами: ТСН 

Джерело:    КРЕДО

23.08.2012р. Б. / Україна відзначає День Прапора

Напередодні Дня Незалежності, 23 серпня, в Україні увосьме відзначають День державного прапора. З цього приводу в багатьох містах відбувається урочисте підняття синьо-жовтого стягу.

 

Історики зазначають, що вперше українці виступили під цим прапором в середині ХІХ століття, а державним прапором України синьо-жовтий став у вересні 1991-го. 

Історики відстежують появу синьо-жовтого прапора із середини ХІХ століття. Під час революційних подій «весни народів» під цим прапором виступили українці в Австрійській імперії. 

Кожна нація зі складу тієї держави тоді визначилася і відкрито заявила про свою окремішність. І це проявлялося також і у національній символіці.

Згодом синьо-жовту символіку стали використовувати й на Наддніпрянській Україні, яка входила до складу іншої імперії - Російської. Тут масове використання синьо-жовтих прапорів почалося в 1917 році, після повалення царату. 

Голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило зазначає, що Східна і Західна Україна вкладали свій зміст у поєднання синього і жовтого кольорів. 

«Тодішні галицькі українці чи русини, як їх тоді писали, взяли за основу символіку періоду Галицько-Волинської держави. Золотий лев, який спинається на скелю у синьому полі, використовувався як національний герб, а кольори з цього герба використовували на прапорі. На Наддніпрянщині ці кольори набули асоціативного сприйняття: блакитне - це небо, а жовте - це хлібна нива», - каже експерт. 

За словами Гречила, в роки Перебудови були спроби поєднати радянську та українську національну символіку, проте проекти червоно-синьо-жовтих стягів нікому не сподобалися. Тож, у вересні 1991-го президія Верховної Ради ухвалила рішення про використання синьо-жовтого прапора в протокольних заходах, а офіційно державним прапором України вже у січні 1992 року. 

За словами соціолога Євгена Головахи, попри те, що за радянських часів синьо-жовта символіка була під забороною, українці сприйняли її схвально. За його словами, «комуністи ще намагалися якось відстоювати попередні символи, але, коли змінювали символіку, Комуністична партія була взагалі заборонена».

За матеріалами: Тиждень.ua

Фото День 

Джерело:     КРЕДО

А в нашому місті імені чекіста - Дніпродзержинську, в центрі, попри всі передвиборчі намети від Партії бРехіонів, Коміністів-сатаністів, Партії Литвина - немає жожного синьо-жовтого Державного прапора, а лише "голубі" та "криваві" так, ніби виразно підкреслюючи свою антидержавницьку, ворожу до всього українського, сутність та позицію.

Думаю, що в інших європейських країнах, за таке відношення до Державного прапора, могли б притягти їх не лише до суду... 

р. Б. Леонід.