20 травня у столиці планується провести гей-парад. З цього приводу
вже поширюються зразки листів, які можна (і, навіть, потрібно)
роздрукувати, підписати й відіслати за вказаними адресами. Підтримка
цього явища нехристиянськими силами досить серйозна: так, посол США уже
розмістив на сайті своє офіційне привітання учасникам «Прайд-маршу».
Реакція громадськості – зокрема, християнської – поволі формується, але
дуже вже поволі. Активність і наполегливість ЛГБТ-діячів залишають
позаду такі маленькі ініціативи, як, наприклад, скликаний 6 квітня
православний мітинг проти гей-параду. Хресний хід зібрав небагато
учасників, переважно жінок середнього і старшого віку, і відбувся під
змішаними гаслами, серед яких не бракувало і нав’язлого в зубах «числа
звіра», у сенсі ідентифікаційного коду. Крім того, на таких акціях буває
нелегко уникнути проявів звичайної людської неприязні до збочення, тим
більше якщо воно активно про себе заявляє.
Як саме ми зможемо відповісти
на цей виклик часу – бо проблема тиску гей-лобі є саме викликом часу?
Навіть якщо виходити з даних соціологічних досліджень про постійний
певний відсоток людей із відхиленнями в сексуальній орієнтації, за
будь-яких часів і в кожному суспільстві, то це не пояснює саме по собі
хвилі гей-тиску за останні роки. Тому що якщо цей відсоток є постійним,
то вочевидь людство не зазнало несподіваної мутації виключно за останні
кількадесят років. Отже, йдеться не про об’єктивну реальність, а про
інформаційний натиск.
На згаданому молебні 6 квітня був гість зі Сполучених Штатів –
православний віруючий на ім’я Девід. Він розповідав про випадки
інформаційного та юридичного тиску на західні суспільства. Наприклад,
про те, що організації бойскаутів у США переходять на нелегальний режим
існування. Це пов’язано з тим, що, згідно з діючим законодавством,
організація не має права відмовити у наймі на роботу людині з
гомосексуальними нахилами. Із цього, в принципі правильного, закону
гей-спільнота робить цілком конкретні висновки: гомосексуалісти подають
заяву на зарахування їх вожатими, а в разі відмови подають до суду «за
дискримінацію», домагаючись закриття організації.
Спротив девіантній поведінці певної частини суспільства обов’язково
повинен бути, ось тільки проблема в тому, щоб це був спротив, а не
засудження. Християнам сьогоднішнього світу потрібно на практиці
освоїтися зі словами Святого Письма, що Бог ненавидить гріх, але любить
грішника. Протест проти натиску гомо-лобі має бути коректний, аби
поняття «християнин» не було рівнозначне поняттю «гомофоб».
Поки в Україні ще є змога противитися нав’язуванню збочень як норми, це потрібно робити. За цим посиланням можна завантажити зразки листів до Президента, Голови Верховної Ради України та інших посадових осіб.
Джерело: КРЕДО
"5. Є й різниця між служіннями, та Господь той же Самий.
6. Є різниця й між діями, але Бог той же Самий, що в усіх робить усе."
(1 до Коринтян 12:5,6)
"29. Чи ж усі апостоли? Чи ж усі пророки? Чи ж усі вчителі? Чи ж усі сили чудодійні?
30. Чи ж усі мають дари вздоровлення? Чи ж мовами всі розмовляють? Чи ж усі виясняють?" (1 до Коринтян 12:29,30)
Отже, хто має дар молитви - хай молиться за навернення содомітів.
Хто має дар знання - хай напоумляє їх.
Хто має дар зцілення - хай зціляє содомітів від бісів, які опанували ними.
Хто має дар сили і тверді п'ястуки - хай ними виявляє свій протест з любові до безсмертних душ содомітів, щоб тілесне покарання було ніби ліком, що їх оздоровлює... (св.Хосе Ескріва (424))
Головне ж у цьому, щоб ніхто не залишався байдужим, а чинив протест, з любові до Бога і ближнього, проти цього всесвітнього зла, яке має за мету чинити геноцид проти українського суспільства через знищення основи Держави - інституту сім'ї та занепад духовності і моралі призвести до деградації нашу націю.
Катехит парафії Преображення Господнього р.Б. Леонід.
Немає коментарів:
Дописати коментар