
Пустеля, як пояснив Папа, це місце тиші, убогості, місце, де людина,
позбавлена матеріальної підтримки, стоїть перед фундаментальними
питаннями свого існування. Саме тому там легше зустріти Бога, але
пустеля – це також місце смерті. «Ісус іде на пустиню, – сказав Бенедикт
XVI, – і там зазнає спокусу залишити шлях, вказаний Богом Отцем, та
ступити на легші світські дороги. Таким чином, Він бере на Себе наші
спокуси, зодягається у нашу неміч, щоб перемогти лукавого та відкрити
нам шлях до Бога, шлях навернення».
Святіший Отець зауважив, що для кожного з нас роздуми над цими
спокусами є спонукою відповісти на фундаментальне запитання: що ж
насправді важливе в нашому житті? Суть усіх трьох спокус – перемінити
камінь в хліб, обрати шлях панування, кинутися з висоти, випробовуючи
Бога – полягає у намаганні підпорядкувати Бога своїм інтересам, своїй
славі, своєму успіхові. «А по-суті, це означає поставити себе самих на
місце Бога, усуваючи Його зі свого життя, чинячи Його немовби зайвим», –
пояснив Бенедикт XVI, додаючи, що кожен з нас повинен запитати себе:
Яке місце Бог займає у моєму житті? Це Він – Господь, чи може я?
«Подолати спокусу підпорядковувати Бога собі та своїм інтересам чи
відсувати Його набік, навертаючись до справедливого порядку пріоритетів,
віддати Богові перше місце – це шлях, яким повинен перейти кожен
християнин», – вів далі Папа, зазначаючи, що заклик до навернення, який
неодноразово чуємо під час Чотиридесятниці, означає іти за Ісусом,
дозволити, щоб Бог перемінював нас, «перестати думати, ніби ми самі є
єдиними будівничими свого життя». Для цього слід приймати рішення,
керуючись Божим словом. «Сьогодні неможливо бути християнами, лише
просто внаслідок факту проживання у суспільстві з християнським
корінням: навіть той, хто народжується в християнській родині та отримує
релігійне виховання, повинен щодня відновлювати своє рішення бути
християнином, віддавати Богові перше місце, перед обличчям спокус, які
йому невпинно пропонує секуляризована культура», – наголосив Бенедикт
XVI.

Спокуси та випробування, яким піддає християн сучасне суспільство, є,
за словами Святішого Отця, численними та заторкують особисте й суспільне
життя. Адже непросто бути вірним християнському подружжю, здійснювати
милосердну любов у щоденному житті, залишати час на молитву, відкрито
виступати проти рішень, які для багатьох виглядають очевидними, як от
аборт у випадку небажаної вагітності або евтаназія у випадку тяжкої
недуги. Завжди існує спокуса відсунути набік свою віру.
Але також маємо приклад та заохочення з боку великих навернень, як
святого Павла на дорозі до Дамаску чи святого Августина, «але і в нашій
епосі затьмарення відчуття святого, Божа благодать діє, чинячи чуда в
житті багатьох людей. Господь не втомлюється стукати до дверей сучасної
людини в тих суспільних та культурних контекстах, які здаються
поглинутими секуляризацією». Не бракує навернень в значенні повернення
тих, які отримавши християнське виховання, можливо поверховну, надовго
віддалилися від віри, а потім наново відкрили Христа та Його Євангелія.
«Наша внутрішня людина повинна приготуватися до того, що її відвідає
Бог, а тому не повинна піддаватися захопленню ілюзіями, примарами,
матеріальними речами», – сказав Папа, цитуючи слова з Книги Одкровення:
«От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері,
увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною» (3,20).
«У час цього Великого Посту, в Році віри, відновімо наші зусилля на
шляху навернення, щоб перемогти тенденції закриватися у собі самих,
роблячи, натомість, місце для Бога, щоб Його очима дивитися на щоденну
дійсність», – закликав Бенедикт XVI наприкінці свого повчання, –
зазначаючи, що «навернутись означає не закриватись на пошуках власного
успіху, свого престижу, свого становища, але чинити так, щоб кожного
дня, в малих речах, найважливішими речами ставали істина, віра в Бога та
любов».
Джерела: Радіо Ватикан
Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар