ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

четвер, 29 січня 2015 р.

29.01.2015р. Б. / В Краматорську при храмі Святого пророка Іллі УГКЦ біженцям надають допомогу

При храмі Святого пророка Іллі, що в Краматорську, вже кілька місяців діє допомоговий центр для біженців, які втікають із місць військових дій. Парох храму, він же Декан Краматорський Донецького екзархатe УГКЦ, о. Василь Іванюк, якому в далося організувати таку допомогову роботу розповідає, що зараз на цих теренах проводиться  колосальна робота, яку не знали ще тут раніше. «Завдяки нашим старанням ми змогли забезпечити близько 1500 дітей канцелярією. Також зараз ми допомагаємо одягом та продуктами біженцям. Ці засоби допомагають нам отримати волонтери та добродії із Заходу України. Найбільше приходить допомоги із Тернополя та Дрогобича», - ділиться священик – місіонер. Як розповів о. Василь, робота цього центру почалася із перших переселенців із зони військових дій, яким він надав допомогу. Ці біженці залишилася тут і допомогли душпастирю організувати так допомогову роботу. «Троє з цих переселенців, які допомагають мені, проживають в моєму домі. Також, хоч і йде війна, али ми разом добудували біля храму приміщення, де й буде офіс нашої, так би мовити, благодійної організації», - розповідає отець. Такими зусиллями вдалося «одягнути» практично 1200 біженців. Також близько 600 сімей отримали разову допомогу продуктами. 

Попри  військові дії, які розгорнулися на території деканату (Краматорськ, Слов’янськ, Артемівськ, Димитрів, Конястянтинівка), всі греко-католицькі парафії у цьому регіоні - діючі. Отець Василь щодня їздить до Горлівки та Дебальцева, бо він також є військовим капеланом. «В деканаті разом зі мною душпастирює ще вісім священиків», - продовжує він. – «Раніше я розпочинав служити о шостій  ранку і закінчував богослужіння  майже о першій дня. Тепер я  щодня служу до четвертої години дня».

Наостанок, о. Василь розповів, як цими днями біженці із Горлівки втікали в ці місця для порятунку. За його словами, це був просто «штурм біженців»: «Вони втікали мало не роздягнутими. І ми шукали для них теплий одяг. Я часто просто сідаю в машину і їду в міста шукати за тими, хто потребує допомоги. Було й таке що знаходив тих, які не їли по чотири дні нічого».

Руслана Ткаченко, прес-служба Донецького екзархату УГКЦ

Немає коментарів: