Кл. 1,18–23: «щоб вас зробити святими, без плями та бездоганними»
Апостол вказує на те, що всі, хто повірив в Ісуса Христа і
охрестився, вже святі. Знаємо, що в перших століттях християнства
християни себе називали святими. Святий – це інакший. Інакший від
способу думання, життя, поступування, які є у цьому світі. Святий – це
той, який не перебуває під впливом обставин цього світу.
Святість – це інакшість, а ця інакшість – життя з Господом. І до
цієї святости ми не лише покликані, але через хрещення Господь зробив
нас учасниками цієї святости. Апостол каже, що маємо стояти твердо й
непохитно у вірі, щоб не віддалятися від Євангелія. Твердо і витривало
йти цією дорогою. Святість, Небо – це не те, що ми маємо заслужити, воно
вже нам належить. Ми не те, що маємо його здобути, бо воно вже наше,
маємо лише витривало присвоювати те, що призначено для кожного з нас.
Коли на Літургії священик виголошує слова: «Святеє святим», то
Церква вказує нам, що Тіло і Кров Господня роблять нас причасниками
Царства Небесного. Ми беремо участь у Царстві Небесному через хрещення,
через сповідь, Святе причастя, читання Святого Письма, молитву. Часто беремо цю участь, але наскільки ми свідомі того, що вже тоді стаємо учасниками Царства Господнього?
***
Лк. 8,22-25: «Де ваша віра?»
У цьому епізоді апостолів охопили страх, паніка, непевність, адже
буря, яка розпочалася на озері, становила загрозу їхньому життю.
Так і ми часто в різних ситуаціях боїмося, панікуємо,
переживаємо, зневірюємося, розчаровуємося, забуваючи, що Господь є
повсякчас з нами, як і тоді був з апостолами.
Так, як тоді Христос спав у час бурі й не відразу врятував
апостолів, так і нам здається, що Господь інколи бездієвий у наших
складних ситуаціях.
Проте Бог є з нами й обов’язково втрутиться в ситуацію тоді, коли вважатиме за потрібне.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар