2Кр. 1,8–11: «Щоб надіялись не на самих себе, а на Бога»
Ми маємо багато друзів, знайомих, на яких можемо опертись у
складну хвилину. Утім, іноді, навіть ці наші добрі друзі та знайомі
можуть нас підвести або не здатні нам допомогти, якщо й дуже хочуть. Але
частіше ми покладаємось лише самі на себе. Однак і в собі ми не можемо
знайти сили, мужності, певності подолати труднощі, усвідомлюємо свою
неміч.
Лише коли людина живе вірою в Бога, то ця віра допомагає нам не
покладатись лише на самого себе й інших, а уповати повсякчас на Господа!
Коли дивимось на приклади святих, саме вони показують це цілковите
покладання на Господа в найскладніших обставинах свого життя. Вони
надіялись не на свої спроможності й сили, а на Бога.
Наше життя, особливо у важких ситуаціях, показує, наскільки це
уповання, надія на Бога є у нас, а отже – наскільки ми віримо Богові та
довіряємо Йому.
***
Лк. 5,27-32: «Я прийшов, не щоб праведників кликати до покаяння, а грішних»
У клопотах щоденного життя, у праці, коли фізично здорові, ми
навіть не думаємо, що наше здоров’я. Коли ж з’являються якісь хвороби,
проблеми зі здоров’ям, тоді починаємо розуміти, наскільки це великий дар
від Бога. І починаємо шукати помочі.
Бачимо, що лікарі ніколи не бігають вулицями й не ловлять хворих
людей, навпаки: хвора людина, маючи потребу, сама приходить до лікаря.
Так і в нашому житті. Бог постійно на нас чекає, але Він до нас не може
прийти силоміць, супроти нашої волі. Лише коли ми відчуємо в Ньому
потребу – Бог зразу ж приходить і лікує нас, як лікар. Тож треба
усвідомити цю потребу. Саме тому Господь каже, що Він прийшов не до
праведників, а до грішників; що не здорові потребують лікаря, а хворі. Важливо побачити свої хвороби, свої слабкості, проблеми, вразливі місця, над якими ми мали б працювати. І тоді Бог зразу діятиме в нашому житті, почне нас зцілювати.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар