Флп. 2,12–16: «Усе робіть без нарікання і мудрування»
У своєму житті ми часто буваємо невдоволені тим чи іншим, часто
нарікаємо, часто конфліктуємо з іншими. Причина цього – кожен із нас має
свої погляди, підходи, розуміння, свій спосіб думання. Господь каже,
щоб ми все робили без нарікань і мудрувань. А для цього має бути
готовність прийняти те, що Бог нам посилає. Прийняти самого себе, яким я
є, прийняти обставини, прийняти людей.
Що означає прийняти? Це згодитись на все те, що Бог дає у нашому
житті. Так Бог нам дає все: нас самих, такими як ми є, обставини, людей.
Часто ми цього не приймаємо, з цим не погоджуємось і бунтуємо. Тож спробуймо все більш наполегливо прийняти все що ми маємо і виконувати все без нарікань і без мудрувань.
***
Лк. 6,24-30: «Любіть ворогів ваших, добро чиніте тим, які вас ненавидять»
Кожен у своєму житті, напевно, не раз зазнавав душевних ран. У
тих чи інших випадках хтось завдав нам терпінь, страждань, болю. Коли
починаємо жити глибшим духовним життям, то починаємо розуміти, що не
можемо мати непрощення й ненависті до цих осіб. А цей уривок з Євангелія
вказує, щоб ми ще й любили їх.
Напевно, кожен з нас переживав подібні ситуації. І не завжди міг
знайти в собі те почуття любові до ворогів. Або ж не знав, як їх любити –
тих, хто завдав прикрості, якщо не нам особисто, то комусь, хто нам
близький. Що означають ці слова Ісуса Христа? Любити – це не просто одна
з чеснот. Любити – це уприсутнювати Бога. Як каже Йоан Богослов:
«Бог є любов». Якщо в моїх стосунках з кимось виникає неприязнь, гнів,
ненависть, то, коли я намагаюся любити ту людину, я уприсутнюю Бога. Бог
тоді є між мною і тою людиною. І вже не я стараюся налагодити стосунки
між нами, а Господь. Тому наша любов є не тим, що виникає лише через
наші зусилля, а тим, наскільки ми залучаємо Бога до ситуації.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар