Флп. 2,17–23: «Бо всі шукають чогось власного, а не Христа Ісуса»
Бачимо, що апостол Павло тут дуже категоричний, коли каже, що всі
шукають свого, але у цьому – величезна доля правди. Кожен із нас у
житті щось шукає свого, на щось сподівається, чогось очікує, прагне, за
щось бореться, змагається. Ми дуже і дуже рідко відкриті на Господа, на
те, що Він нам хоче нам поручити, що прагне промовити, до чого
закликати.
І коли подивитись, як Богові не просто послуговуватись нами, як
не просто «вживати» нас, як свої «знаряддя». Бо ж ми хочемо чогось
свого, то й не дивно, що ми не отримуємо того, до чого призначені.
Спробуймо більше у своєму житті дослухатись, вдивлятись і запитувати
Бога на молитві, що Він від мене хоче? Що б я мав зробити в тій
ситуації? Як би мав повестись з тією людиною? Як би мав відреагувати на
ту несправедливість? Маємо шукати Божого, а не свого.
***
Лк. 6,37-45: «Немає доброго дерева, що родило б плід поганий, ані дерева поганого, що родило б плід добрий»
У суспільстві, в якому живемо, часто потрапляємо в ситуації,
коли, з одного боку, стараємося чинити за Євангелієм, а з іншого –
прагнемо дотримуватися тих чи інших загальноприйнятих норм. Внаслідок
цього наше життя немовби роздвоюється: одним живемо всередині себе, а в
суспільстві намагаємося не виділятися з-поміж інших.
Коли живемо вірою в Бога, то ця віра неминуче виявляється в тих
чи інших обставинах, як також коли живемо без Бога, то й це виходить
нагору. Мусимо усвідомити, що Бог саме тому допускає ті чи інші
ситуації, щоб виявлялося, ким ми є.
Адже ситуації нашого життя – немовби дзеркало, де ми бачимо себе; це немовби дерево, де ми народжуємо плоди. Що носимо всередині, те виявляємо назовні в конкретних випадках нашого життя.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар