14.08.2012р. Б. / Католики передали свій храм православним

Міланська єпархія передала Православній Церкві Константинопольського Патріархату один з найдавніших храмів міста - храм Санта Марія Падоне, оскільки православна спільнота не мала місця для молитви.

Храм Санта Марія Падоне був побудований у 871 р. Згодом він неодноразово перебудовувався, але там збереглися фрески XIV ст.. У 2004 р. будівлю було відреставровано. 

Православні вирішили наново освятити переданий їм храм. Перша Літургія в ньому буде здійснена 14 жовтня. 

Православна грецька громада в Мілані виникла у 20-х роках ХХ ст. Нині вона налічує 800 сімей. До недавнього моменту вони молилися на першому поверсі одного з будинків, не маючи справжнього храму. 

Це не перший випадок, коли Католицька Церква передає свої храми для користування православним. Так, наприклад, в 2007 р. ключі від однієї з церков Неапольської єпархії передав митрополиту Кіріллу, тоді ще керівнику Відділу зовнішніх церковних зв'язків, її парох, кардинал Крешченціо Сепе. 

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:    КРЕДО

 

...ключі від однієї з церков Неапольської єпархії передав митрополиту Кіріллу, тоді ще керівнику Відділу зовнішніх церковних зв'язків (РПЦ московського патріархату)...

Бідолашний  кардинал Крешченціо аби ж він знав у які саме руки передає храм Божий, то не мав би гріха та суворого звіту перед Тим, кому ніби-то московська церква служить, "вірою і правдою" захищаючи інтереси імперії зла...

р.Б. Леонід.

11.06.2012р. Б. / Італія: священик за шлюб гроші… дає

500 євро готівкою для кожної молодої пари замість того, щоб приймати плату за вділення шлюбу, – ось антикризова ініціатива настоятеля з півночі Італії. Він каже, що не тільки сам-один виступив із такою пропозицією.

 

Місцева газета «Il Resto del Carlino» повідомляє, що о.Джанкарло Піріні, настоятель парафії у місцевості Воланія поблизу Феррари, скасував у своєму храмі звичай приймати оплату за шлюб. 

Замість того, щоб підраховувати пожертви, він вирішив сам фінансово підтримати молоді пари, вділяючи їм по півтисячі євро на початок нової життєвої дороги. 

Отець визнав, що така допомога необхідна у наш час серйозної економічної кризи, однією з найбільших проблем якої є дуже високе безробіття серед молоді (понад 25%). 

«Деякий час тому назад, переглядаючи парафіяльну книгу з реєстром укладених шлюбів, я помітив, що це все ще та сама книга, розпочата 1955 року», – каже о.Піріні. Він визнав, що це відкриття його засмутило. Останніми роками в його храмі не було вділено жодного шлюбу. 

«Я так думаю, що багато молодих людей мають намір побратися, але відмовляються від цього з огляду на економічні труднощі, з якими можуть зіткнутися, будуючи сім’ю», – додав він. 

Тому о.Піріні вирішив застосувати фінансовий стимул, беручи приклад із такої само ініціативи іншого настоятеля з півночі Італії. Обидва сподіваються, що їхня ініціатива набуде численних продовжувачів.

 
За матеріалами: wiara.pl 

Джерело:    КРЕДО

27.05.2012р. Б. / «Праця як виклик для родини». На шляху до VII Всесвітньої зустрічі сімей (3)

 

Всесвітня зустріч Родин вже не за горами. 30 травня тисячі християнських сімей з цілого світу зберуться в північно-італійському місті Мілані, щоб разом роздумувати над місією родини в суспільстві та Церкві та над необхідністю правильного розподілу часу між працею та відпочинком. Адже саме правильний ритм життя сприятиме духовному зростанню родини.

 

Ця зустріч має велику роль, адже духовне зростання родин – це запорука та основа морального розвитку суспільства, зростання та освячення Церкви. Заклик Папи Венедикта XVI до духовних приготувань, аби зустріч у Мілані не залишилась ізольованою, не повинен залишитись без відповіді. Саме тому, під час однієї з попередніх передач, ми почали короткі розважання над темами офіційних катехиз, запропонованих Міланською архидієцезією. Тема, яку ми обрали для цієї програми – «Праця як виклик для родини».

 

Читання з Книги Буття (Бут 2, 8-10.15): Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив. І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла. З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії. Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.

 

Зі слів із Книги Буття бачимо, що неповторної краси та багатства Едемький сад є Господнім даром людині: сад у якому все є і всього вдосталь. І першим завданням, яке Бог ввіряє людині, є працювати, «порати» й «доглядати» цей сад. Незбагненною є любов Бога до людини, адже саме нам Він довірив опіку над усім Своїм творінням. Робота – це Господній дар, адже саме у ній людина проявляє себе, свою силу та винахідливість, і, таким чином, співпрацює зі своїм Творцем.

 

В біблійній традиції фізична праця високо цінується, а в рабинських школах навчання поєднували із працею. У наш час зневажливого ставлення до деяких професій, здебільшого тих, які передбачають фізичний труд, виникає необхідність наново відкрити достоїнства ручної праці. Адже завдання, яке Господь ввірив людині, порати й доглядати земний сад, передбачає використання не тільки розуму, серця, але й рук. Сільське господарство, ремесла та промислове виробництво залишаються тими наріжними каменями праці, завдяки яким людина робить свій вклад у розвиток кожної окремої особи та всього суспільства. Блаженний Іван Павло ІІ в енцикліці «Laborem Exercens», присвяченій праці, зазначив: «Праця є добром людини, благом її людськості, адже завдяки праці людина не тільки перемінює природу, пристосовуючи її до своїх потреб, але й здійснює саму себе як людина, більше того, в певному сенсі, “ще більше стає людиною” (п.9)»

 

Розглянемо ще декілька рядків з Книги Буття (Бут 3,17-19): «Адамові ж сказав: За те, що ти послухав голос твоєї жінки і їв з дерева, з якого я наказав тобі не їсти, проклята земля через тебе. В тяжкім труді живитимешся з неї по всі дні життя твого. Терня й будяки буде вона тобі родити, і їстимеш польові рослини. В поті лиця твого їстимеш хліб твій, доки не вернешся в землю, що з неї тебе взято; бо ти є порох і вернешся в порох». Отже, Господь сказав: «В поті лиця твого їстимеш хліб твій». В контексті даної фрази варто наголосити на тому, що праця, іноді, може стати ідолом, своєрідним божком. Це загрожує також і родині. Це може статись тоді, коли в сім’ї на перше місце ставиться праця, а не сімейні стосунки, коли подружжя засліплене фінансовою вигодою та вбачає своє щастя лише в матеріальних благах.

 

Цілковито віддавшись речам цього світу, у сподіванні що мирські блага стануть запорукою сповнення усіх бажань та прагнень, працівники ризикують забути та втратити Бога. Саме тому ритм життя родини має бути врівноваженим, присвячуючи праці необхідний для неї час, але без перебільшення. Сім’ї також повинні правильно розподіляти домашні обов’язки між усіма членами родини, адже несправедливою є ідея, що робота по дому це обов’язок виключно дружини.

 

Нехтування релігійним та родинним життям є порушенням найголовнішої заповіді: любити Бога та ближнього. Адже покликанням кожної родини є визнання любові Небесного Отця й справжнє життя цією любов’ю на землі.

 

Понад усе потрібно пам’ятати, що втома та виснаження – невід’ємні складові праці. Але вони набувають змісту, коли людина їх переносить не заради власного егоїстичного збагачення, але заради блага своєї родини, а також – бідних, яким ця людина зможе допомогти.

Для Радіо Ватикану, Алла Коваленко

На шляху до VII Всеcвітньої зустрічі родин (1)
«Таємниця Назарету». На шляху до VII Всесвітньої зустрічі сімей (2)


Джерело:  Воїни Христа Царя

04.05.2012р. Б. / Папа до медиків: Без любові наука втрачає свою благородність

Відвідуючи у четвер, 3 травня, Медично-хірургічний факультет італійського католицького університету, Бенедикт XVI виголосив промову, присвячену значенню наукових досліджень та медицини. Насамперед, він наголосив на тому, що будь-які дослідження чи лікування повинно керуватися любов’ю. «Без любові, – сказав Папа, – наука втрачає свою благородність, Лише любов може гарантувати гуманність наукових досліджень». 

 

Святіший Отець звернув увагу на те, що сучасні інноваційні технології перемінили світобачення. Сьогоднішня людина, часто обумовлена поверховістю та релятивізмом і «осліплена» ефективністю техніки, часто забуває про фундаментальний вимір запитання про сенс життя. Це призводить до збідніння мислення, і, як наслідок, «до морального збідніння». «В основному технопрактична ментальність породжує небезпечну втрату рівноваги між тим, що технічно можливе та тим, що є морально дозволеним, наслідки чого – непередбачувані», – наголосив Бенедикт XVI. 

На думку Папи, слід наново відкрити цінність та динамічність трансцендентного виміру, тобто, шукання Бога, адже наука та віра є взаємодоповнюючими. І якраз виключення Бога з наукової дискусії, за його словами, «призводить до занепаду мислення». Святіший Отець пояснив, що християнство не зводить віру до ірраціональної сфери, але надає початок та сенс дійсності якраз Творчому Розуму, «Який у розп’ятому Богові виявляє себе любов’ю». Саме проходячи «стежками віри» людина стає здатною також у стражданні та смерті розгледіти «справжню можливість добра і життя». «Опіка над страждаючими, отже, є щоденною зустріччю з Христовим обличчям, а посвята розуму та серця стає знаком Божого милосердя та перемоги над смертю», – сказав Бенедикт XVI. 

Отож, в своїй цілісності, дослідження повинні керуватися як наукою, так і вірою, і завдяки цим двом крилам, за словами Папи, вони зможуть отримати необхідний розмах, «ніколи не втрачаючи належної смиренності, почуття своїх меж». Якраз у цьому, як зазначив Святіший Отець, і полягає, незамінне завдання католицького університету, який повинен бути місцем, де «лікування не є ремеслом, але місією, де першою кафедрою є милосердя Доброго Самарянина, а обличчя страждаючої людини є обличчям Самого ж Христа». 

Бенедикт XVI пригадав взаємини цього навчального закладу з Апостольською Столицею, підкреслюючи, що католицький медичний факультет є «місцем, а якому трансцендентний гуманізм не є порожнім гаслом, але – живим правилом щоденної посвяти». 

За матеріалами: Радіо Ватикан

Джерело:  КРЕДО 

04.04.012р. Б. / Італійський бізнесмен залишив після смерті $ 2,3 млрд. Церкві

Італійський бізнесмен, який помер 17 березня, залишив заповіт, в якому активи на суму 1,7 млрд. євро ($ 2,26 млрд.) розпорядився передати католицькій архиєпархії Болоньї. 
 

Мікеланджело Манінні, який помер у віці 50 років, володів контрольним пакетом акцій в FAAC, виробника автоматичних воріт. 

Пан Манніні не залишив після себе прямих нащадків і не мав близьких родичів. Свій заповіт він склав у 1992 році. 

За матеріалами: Католицький Оглядач