Гл. 5,22–6,2: «Носіть тягарі один одного й тим робом виконаєте закон Христа»
Кожен із нас знає, як нелегко змінюватись. Є звички чи гріхи в
нашому житті, які ми можемо добре бачити й розуміти, гаряче бажати їх
позбутися, однак довгий час не досягати у цьому успіхів. Можливо, ми
також є самі свідомі того, чим саме приносимо болі, страждання, терпіння
і незручності іншим людям, але не так легко нам змінитись. Не здатні й
не спроможні це одразу зробити, хоч дуже цього хочемо.
Коли бачимо іншу особу з її немочами, чи ми до неї такі ж
поблажливі, як і до себе? Чи радше поспішаємо виправити її, вказати на
помилку, зробити зауваження? Чи ми замислюємось в той час, що ця особа,
яка чинить гріх, чи просто дратує нас своєю поведінкою, може бути такою ж
слабкою, як і ми, може прагнути змін і не досягати одразу успіхів?
Апостол же нагадує, щоб ми з любов’ю приймали одні одних, щоб ми
носили тягарі одні одних, щоб ми виявляли любов і милосердя одні до
одних. Бо знати Божі Закони і судити через призму їх наших ближніх
нескладно для будь-кого з нас. Однак стати для них Христовим учнем,
апостолом, помічником у немочах – вимагає значних зусиль. Тож
прикладаймо всіх зусиль що б огортати любов’ю кожну людину і з любов’ю
приймати і зносити слабкості, обмеження і недоліки кожної особи!
***
Лк. 6,17-23: «Радійте того дня і веселіться, бо ваша нагорода велика в небі»
На перший погляд таке висловлювання Господа може видатися дивним.
Як Ісус Христос може називати блаженними, або щасливими, вбогих,
голодних, тих, кого ненавидять, тих, хто плаче… Відтак каже ще й радіти з
цього. Ми, люди, хочемо мати достаток, бути щасливими, мати певність у
житті. Однак Божі дороги для кожного з нас не раз є інакші.
Так, людина завжди прагне мати стабільність у житті, щастя,
радість. Але мусимо визнати, що саме наші життєві труднощі й клопоти
правдиво показують, ким ми є, яке наше духовне життя і які наші стосунки
з Богом. Коли будуємо своє існування лише на земному фундаменті, то вся
будівля «завалиться» в час нашої смерті. Лише в того, хто живе з Богом,
смерть не може нічого забрати. Тому не раз саме наші проблеми
наближають нас до Бога, показуючи непевність усього земного. Так часто трапляється, що саме ці труднощі є для нас доброю нагодою наблизитися до Господа і з’єднатися з Ним.
+ВЕНЕДИКТ
Джерело: ДИВЕНСВІТ. КАЛЕНДАР
Немає коментарів:
Дописати коментар