Ми говоримо про Різдво як про таємницю народження Живого
Бога. В традиції нашої Церкви – це зустріч Бога. Готуємося по-особливому
через молитву, через піст не лише як невживання певних страв, а як
тренування духа.
Пригадую як в нашій родині від самого ранку 6 січня мама закликала нас до спокою, до тиші, миру, й сама розмовляла майже пошепки. Ніколи в хаті в той час не було чути голосних слів, сварок, – ділиться спогадами владика Йосиф (Мілян). – В серці щось змінювалося і відчувалося блаженне очікування.
Святий Вечір у традиції Церкви – це зустріч таємничо народженого Бога в Різдвяну ніч.
Це абсолютний і дуже строгий піст
Це надзвичайно великий день. Прихід на землю Бога Світла. Бога Месії. Бога любові. Важливо переживати цей день не лише фізично, а передовсім у духовній
повноті. Щоб ми, люди, не були зосереджені на смакових додатках. Хоча
пісні страви на Святвечір смакують навіть більше, аніж м’ясні.
Строгий піст додає врочистості. І акцентує на людській поставі і
людській жертві, як вдячність Тому, Хто має прийти до нас у цьому
Різдві.
Святий Вечір – без алкоголю!
Святковий стіл, згідно традиції, повинен бути без алкоголю. Та на
практиці, на жаль, є і дуже багато. На жаль, традиція залишається
традицією, а дійсність інша. В нас нема культури споживання алкоголю.
Алкоголь відбирає людини волю, повну свідомість. А йдеться про те,
щоб людина свідомо святкувала Різдво. А Святий Вечір є особливим
початком цього святкування.
Просфора на Святій вечері – це символ Бога
Просфора
на Святій вечері –
це символ Бога. Адже ділимося Богом як хлібом насущним. Хто як вміє: хто
словом, хто досвідом власного християнського життя, хто молитвою.
Символ ділення просфорою дуже важливий для родини: щоб вона могла не
тільки щось брати, а й давати від себе. Це гуртування родини. Щоб не
лише брати, але й ділитися. Особлива концентрація на просфору – це
ділення Богом. І кутя, як хліб, як зерно, що має дати нове життя. Так і
Євхаристійний Хліб, як Бог, що має дати нове життя.
Гонитва за традицією
Існує небезпека, що гонитва за традицією може відволікти нашу увагу
від головного – від Різдва, від Бога, від духовного начала чи духовних
під. Щоб нас просвітиів і скерував на правдиву дорогу, який заведе нас
до жолоба, де народився Христосу.валин. Треба розуміти, що традиції – це
символізм. Треба просити Святого Духа скерувати нас на ту
стежку, яка заведе нас до того жолоба, де народився Христос. Важливо
відкрити своє серце і душу, щоб у жолобі нашого серця народився Христос.
Через коляду славимо Бога
Щоб у наших серцях народився Христос, треба вийти з хати і відчинити
свої двері для коляди. Не сидімо вдома на Святий Вечір. Бог для нас має
бути живим.
Ми збідніли, бо не маємо зараз традиції всеохопної коляди.
Фестивалі коляди – це доре. Але сам початок Святого Вечора має початися
потужною прославою Господа. Наші
колядки – це не
тільки мелодійні радісні куплети, це глибоке богослов’я. Колядуймо і ділімося
радістю, якщо Бог для нас живий.
Якщо
людина має в серці Бога, то на Різдво, навіть обабіч окопів, вона згадає Бога.
Але якщо Бога в серці немає, то Різдво стане просто черговим днем, щоб убивати,
подібно як це робив Ірод.
“Веселе Різдво” саме не прийде. Цю радість треба створити. І якщо
вона нуртує в моєму серці, у моєму єстві, її можна випустити назовні. І
тоді радість подвоєна стає радістю багатьох.
Підготувала Наталія ПАВЛИШИН
Джерело: ДИВЕНСВІТ
Немає коментарів:
Дописати коментар