ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

вівторок, 8 березня 2016 р.

08.03.2016р. Б. / В Україні потрібно завершити другий Майдан - і третього вже не потрібно, - Любомир Гузар

Блаженніший розповів про роль Церкви в боротьбі з корупцією, а також про те, до чого привели Майдан і війна на Донбасі.

Діалог українських церков про єдність проходив би зовсім інакше, якби цьому не заважала Москва, вважає архиєпископ-емерит, колишній глава УГКЦ, кардинал ЛЮБОМИР ГУЗАР. У першій частині інтерв'ю "Апострофу" Блаженніший розповів, що потрібно зробити для того, щоб побороти гріх корупції в українському суспільстві, символом чого стала кров, пролита на Майдані героями Небесної Сотні, а також про те, чи потрібен суспільству "третій Майдан".

- Блаженніший, з моменту розстрілу Небесної Сотні на Майдані пройшло вже два роки. Пам'ятаю, як тільки євромайдан починався, ви звернулися до людей зі словами: трудіться так, якби все залежало тільки від вас, і моліться так, якби все залежало тільки від Бога. За ці два роки -  чи так старанно працювали українці, як ви їм радили?

- Я так не думаю. Якби українці так працювали, то зараз би вони так багато не скаржилися, і були б якісь результати. Я не можу похвалитися тим, що дуже добре поінформований про все і вся, і що у мене так вже й багато контактів з людьми. Але ж зараз всі говорять про якусь велику кризу ... Мені здається, що якби люди працювали, кризи б не було.

Гріхом було б сказати, що "ніхто не працював". Адже скільки працювали волонтери. Я чув про різні організації, які працюють, стараються. Але коли в світі політики я чую про серйозну кризу - то це недолік солідної цільової праці. Мені, звичайно, шкода таке говорити, і це тільки моя думка, але якби люди працювали, їм не було б потреби так скаржитися.

На мою думку, ще досі немає діалогу, розмови між владою і людьми. Влада не розмовляє з людьми, а й люди також не говорять з владою. Вибирали за гречку і цукор, а тепер, коли потрібно вимагати (результатів, - "Апостроф"), вони нічого не роблять, а тільки скаржаться. Чому люди не думали, кого вони обирали? Потрібно з обережністю вибирати, тоді не потрібно буде скаржитися.

- Але українці вже не вперше так вибирають. Чому ж вони досі нічому не навчаться?

- Мені здається, що дехто вже починає вчитися. Люди звикли до радянських часів, коли їм говорили, що за них все зроблять, все їм дадуть. І народ все ще чекає, щоб влада давала. Схоже, влада має свої інтереси, я не хочу робити порожніх звинувачень, але мені здається, що немає серйозної і послідовної роботи, роботи відданої і професійної. Є дуже багато закидів до можновладців, що вони працюють на себе і що найважливіше для них - це бути при владі, а не служити народу.

- А сьогоднішня влада - краща за ту, проти якої боровся другий Майдан?

- Вибачте, я тут говорю як сліпий глядач. З того, що я чую, виходить, що якихось великих змін немає.

- Чи є загроза повернення в Україну диктатури?

- Я б сказав, що є якісь рухи в цю сторону. Тобто не вистачає діалогу. Якщо влада не розмовляє з людьми, а люди не говорять з владою, то ситуація рано чи пізно закінчиться диктатурою.

- Після першого Майдану в 2004 році зміни в українському суспільстві відбулися, але вони не були кардинальними. Тепер виходить, що ситуація повторюється. Що українці повинні зробити, щоб докорінно змінити ситуацію?

- Повинні діяти. На мою думку, повинен почати діяти народ, а не чекати, що їм щось дадуть, скаржитися на владу, і сидіти, склавши руки. Народ повинен братися за роботу і коректно, але послідовно вимагати від влади дій. А у нас різні кризи у Верховній Раді, в уряді ... Наприклад, я чув, що вже півроку немає міністра екології. Як таке може бути? Це ж несерйозно.

- А як Вам реформа української поліції?

- Я чув, що вони починають більш професійно і правильно працювати. Я лише повторюю те, що чув. Є голоси, які говорять, ніби щось змінюється на краще. Я також чую, що коли владі кажуть, що немає ніяких реформ, вони відповідають, що є реформа поліції. Можливо й так. Але потрібні всі реформи, тому що наша біда в тому, що ми багато говоримо, а мало робимо. Ми робимо реформи, але тільки тоді, коли за це нам дають гроші, таке у мене враження.

- Багато політиків демонструють свою прихильність якійсь з українських Церков. Наприклад, Яценюк і паломництво, Порошенко в церкві ...

- Я зараз готую колонку про це, про релігію в житті українців. Скоро вона з'явиться.

- Чи може Церква, так би мовити, "виховати" політиків? Чи прислухаються вони до вас? Ось у вас недавно був день народження, вас приходила вітати Юлія Тимошенко ...

- Вона прийшла просто привітати. Різні люди надсилали привітання. Але привітати мене або побути зі мною - цього мало. Потрібно бути з Богом, а не зі мною (сміється). Потрібно, щоб Бог був у серці, і потрібно ставитися до Бога серйозно.

Люди, які сьогодні при владі, - це люди, які почали свою кар'єру в радянські часи. Ці часи не були надто вже побожними, тому і люди ці не горять побожністю. Я їх не засуджую, бо вони стали жертвою обставин, росли тоді, коли була комуністична безбожна пропаганда. Важко сказати, хто з них наскільки серйозно ставиться до релігії. Я знаю деяких людей, які були при владі, тих, які сьогодні при владі, і вони дуже серйозно ставляться до релігії. Це мені дуже приємно. Але таких людей можна легко перерахувати, оскільки їх небагато.

- А що робить Церква, щоб змінити ситуацію?

- Це питання часто задають ваші колеги: що робить Церква? Мені здається, Церква мало робить. Церква повинна набагато більше, набагато інтенсивніше проповідувати. Наприклад, я говорив з одним дуже важливим активним чоловіком і запитав його: скільки ви чули проповідей про гріх корупції? А він відповів, що жодної. Це означає, що священики недостатньо проповідують.

Слава Богу, наш Синод (Синод Єпископів УГКЦ, - "Апостроф") вже зробив спеціальне звернення до віруючих на цю тему, тому що потрібно людям нагадувати, що корупція - це гріх. Корупція - це, в першу чергу, гріх і крадіжка, і про це потрібно постійно нагадувати. Халатність, безвідповідальність, владолюбство - це все гріхи, і про це потрібно говорити. Мені здається, що зараз про це мало проповідують. Синод греко-католицьких єпископів підкреслив, що корупція - це гріх, це образа Бога і це гріх з якого потрібно сповідатися. Люди повинні це усвідомити. Католики, протестанти, православні - всі (церкви) повинні серйозно проповідувати.

- Але чи відмовиться зараз влада від корупції, якщо вона не зробила цього відразу після другого Майдану, коли всі були шоковані розстрілом Небесної Сотні?

- На мою думку, за цим (корупцією в українському суспільстві, - "Апостроф") стоїть більше, ніж здається. Особисто я переконаний, що корупція - це не тільки накопичення грошей. Корупція корениться в радянських часах, коли вона була способом життя. Мені також здається, що не вистачає аналізу істориків, соціологів і психологів того, яким чином корупція вкоренилася в українській душі.

Це не тільки зовнішнє явище. Потрібна солідна робота, щоб його позбутися. Я в основному слухаю радіо, і я не чую про позитивні приклади подолання корупції. Було б непогано, якби медіа шукали такі приклади.

- Як ви вважаєте, в цьому питанні українці все-таки не безнадійні?

- Якщо сконцентрувати на цьому питанні бажання і дії, ми б від цього лиха позбулися. Уряд багато говорить, створює якісь комісії, але я не знаю, чи діють вони ефективно. З того, що я чую, створення таких комісій і відбір людей чомусь тривають дуже довго. Проходять довгі місяці, поки виберуть одну або іншу відповідальну особу. Я думаю, що не вистачає справжнього бажання позбутися корупції.

- Завершуючи розмову про Небесну Сотню, хочу спитати - все-таки, чи не була кров пролита даремно? Чи є якісь реальні плоди для українського суспільства?

- Я сподіваюсь що так. Вчинки цих людей нагадують вчинок Ісуса Христа, який також був розп'ятий, хоча був без гріха. Він пожертвував своїм життям. Я думаю, що і ті, хто в минулому столітті вмирали у в'язницях і таборах, і Небесна Сотня ... їх жертва якимось чином впливає (на суспільство, - "Апостроф"). Може це і не дуже явно, але я думаю, що ця невинно пролита кров нас якимось чином очищає.

- Як ви вважаєте, чи змінила наше суспільство війна на Донбасі?

- Я вважаю, що, як мінімум, в результаті в нашої держави з'явилася армія. Тому що до цього тенденції були невтішні. У 1917 році наші соціалісти говорили, що потрібно армію розпустити, а потім прийшли більшовики і все захопили. Захопили тому, що Україну не було кому захищати. Замість армії повинні були битися студенти під Крутами. Такі ж тенденції в армії були до 2014 року.

Але в результаті цієї агресії у нас з'явилася армія. Армія без держави - ніщо, і держава без армії - теж ніщо. І я думаю, що війна стала певним об'єднуючим ефектом. Ми, принаймні, починаємо бачити, куди дме вітер і чого від кого слід очікувати. Це явище, яке торкається не просто окремої людини, а цілого суспільства. І мені здається, що, врешті-решт, це буде мати позитивний ефект. Адже іноді, щоб люди об'єдналися, потрібно таке нещастя, як війна.
- Можливо, тому, що ні перший, ні другий Майдан з цим завданням не впоралися?

- Я думаю, що Майдан був хорошим початком. Те, що була створена армія, що у нас з'явилося стільки волонтерів, - це все плоди Майдану.

- А що далі потрібно робити? Деякі говорять про наступний Майдан ...

- Я знаю, що деякі люди говорять про "третій Майдан", але нічого хорошого про нього я не чув. І я не бачу необхідності в "третьому Майдані". Але я бачу необхідність, щоб був завершений другий Майдан. На мою думку, другий Майдан достатньо продемонстрував нашу гідність, нашу повагу до людської особистості і до бажання створювати нову Україну. Необхідно завершити другий Майдан, і третього вже ніколи не буде потрібно.

Тетяна Шпайхер

Немає коментарів: