ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

пʼятницю, 15 липня 2016 р.

15.07.2016р. Б. / Італійська катехитка: Особа з особливими потребами є ресурсом, а не тягарем

«Особа з особливими потребами є ресурсом для спільноти, а не тягарем». У цьому переконана сестра Вероніка Амата Донателло, яка очолює відділ катехизації неповносправних осіб Національного Катехитичного Бюро Італійської Єпископської Конференції. Цими думками вона поділилися з журналістом Ватиканського Радіо після зустрічі з Папою Франциском, що відбулася у червні в рамках святкування 25-річчя згаданого відділу.

«Всіх приймати і всіх вислуховувати. Саме про це нам пригадав Папа. Особи з особливими потребами існують щодня, а не лише тоді, коли відбуваються присвячені їм події. Тому, як християни, ми покликані займатися ними: і в тому, що стосується приготування до Святих Тайн, до християнського втаємничення, і шляхом створення інклюзивних ораторіїв, через допомогу парам, які мають дітей з вадами розвитку та організацію вільного часу для цих людей, або ж допомагаючи їм брати участь в таких заходах, як Всесвітній День Молоді».

За словами черниці, шлях, пройдений протягом 25 років, був шляхом «переживання присутності особи з особливими потребами як дару». «Як навчав Папа Венедикт XVI, силою Хрищення неповносправні особи є такими ж євангелізаторами у спільноті, як і ми», – зазначає сестра Вероніка, наголошуючи на тому, що найважливішим є «встановити стосунки, дивитися на ближнього не через призму його обмежень, але на те, ким він є, як особа, як охрищений, як той, що дає те, що може, подібно до того, як це чиню також і я».

«Як нам пригадав Папа Франциск, – додає черниця, – кожен з нас, відчувши на собі погляд любові, відкривається. Папа також пригадав нам про “апостолят слухання”. Адже часто, коли стаємо перед обличчям інвалідності, іншості, хвороби, то відчуваємо такий страх, бачачи власні обмеження, і починаємо застосовувати заготовані фрази, такі як “Ісус тебе любить”, “Бог дав тобі хрест, який ти можеш нести”. Важливішим, натомість, було би вислухати. Але “слухати” здатний той, хто дивиться на іншого, як на особу і любить іншого таким, яким він є».

Немає коментарів: