У
неділю, 19 листопада 2017 р., Католицька Церква вперше відзначала
Всесвітній день бідних. З цієї нагоди ватиканська газета «L’Osservatore
Romano» опублікувала інтерв’ю із Заступником секретаря Дикастерії
служіння цілісному людському розвиткові отцем-францисканцем Ніколою
Ріккарді.
Відповідаючи на запитання журналіста про те, чи дійсно бідність є для
християн «багатством», священик зауважив, що потрібно розрізняти між
вимушеною бідністю, яка, за його словами, на даний час охоплює декілька
мільярдів людей в світі, та добровільною убогістю, що є вільним вибором в
контексті богопосвяченого життя. Отець Ріккарді зазначив, що Церква з
самого початку бажає долати вимушену бідність і тепер завдяки
соціальному вченню намагається проливати світло на численні перешкоди,
що стоять на заваді гармонійного розвитку, що охоплює всю людину і кожну
людину.
«Із зростанням нерівності й бідності, як відносної, так і абсолютної,
– вів далі священик, – в багатьох частинах світу заанґажування Церкви
стає тим “багатством” й провісником звільнення від нестерпного лиха й
можливості повернути гідність людям, часто забутим тими, хто сліпо
женеться за химерою нескінченного добробуту, яка, на жаль, вбиває».
«Як християнство ставиться до грошей?» – таким було наступне
запитання, на яке Заступник секретаря Дикастерії служіння цілісному
людському розвиткові відповів, що протягом своєї історії християнство в
його католицькому вираженнні ніколи не засуджувало гроші й багатство
самі в собі, а лише у випадку ідолопоклонства їм, оскільки це призводить
до вчинків, що спотворюють суспільство.
Навіть так звані брати-обсерванти Францисканского Ордену, що ставили
собі за мету не лише реформування Ордену, щоб повернути його до джерел
харизми, але й реформування тогочасного суспільства, вважали багатство,
Божим даром, якщо воно використовується з благородною метою. Святий
Бернардин Сієнський, один з найвідоміших представників цієї гілки Братів
Менших, як підкреслив о. Рікарді, у своїх проповідях чітко заявляв, що
багатство, чесно придбане та добре використане, – це великий Божий дар,
однак, багаті наражають себе на небезпеку тоді, коли прив’язуються до
багатства і воно їх підкоряє.
В цьому контексті заступник секретаря Дикастерії служіння цілісному
людському розвиткові звернув увагу на те, що наслідком такого підходу є
те, що багатство й економічна діяльність вже не розглядається у світлі
моралістичних упереджень, але в світлі наміру економічного суб’єкта.
Власне, намір, який випереджує та визначає спосіб володіння, вчиняє
економічну операцію шкідливою або ні щодо спільного блага.
За словами священика, як і в минулому, так і тепер, часто
відбувається підміна між поняттями мети та засобу, а тому багатство для
багатьох стає метою існування, що вимагає переосмислення справедливої
підпорядкованості багатства. Вже Аристотель в «Нікомаховій етиці» писав,
що життя, присвячене виключно шуканню прибутків, суперечить природі, бо
не багатство є добром, якого шукає людина. Воно набуває вартості тільки
тоді, коли стає «корисним» для чогось іншого, для добра спільноти, а не
окресленої еліти.
На завершення була заторкнута тема праці та людської гідності. В
цьому контексті о. Нікола Ріккарді зазначив, що праця є фундаментальним
виміром життя людини, а не просто економічним засобом існування. Але, на
жаль, таке бачення виглядає досить затьмареним в сучасних соціальних та
економічних системах, де праця розглядається виключно з точки зору
оптимізації виробництва та продуктивності. Як зауважив священик, Папа
Франциск неодноразово викривав нестабільність такої
соціально-економічної системи, виступаючи на захист гідності людини та
її належного цінування.
Немає коментарів:
Дописати коментар