ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

"Від серця до серця"



ВІД СЕРЦЯ ДО СЕРЦЯ

ЗАМІСТЬ ПЕРЕДМОВИ

Слава Ісусу Христу!

ШАНОВНІ брати й сестри, у Христі, запрошуючи ВАС відвідувати новий розділ цього блогу, я пропоную ВАМ для ознайомлення передмову, як пояснення свого наміру й мети.
 
Власне, чому саме так - "Від серця до серця" - називається цей розділ?

Та  ж тому, що все - що тут написане - не містить глузду, а лише й тільки суцільні емоції. Для тих читачів, хто має освіту і добре розвинутий розум, тут нема нічого вартого уваги. Це одна особа, зі свого переповненого серця, виливає все що там у ньому накопичилося, все що наболіло - для інших, емоційно-неврівноважених осіб, звертаючись саме до їх серця, а не до розуму. Тож і не варто шукати глузду там, де його нема, де він відсутній.

Загалом, сфера емоційності людини та її почуттів, майже цілком безглузда, чужа і чужда для сфери розуму, бо те, що не піддається осмисленню, розум заперечує як суцільну нісенітницю, абсурд, нонсенс і маразм.

Для прикладу візьмімо притчу Господа нашого, Ісуса Христа, "Про загублену вівцю". Авже ж, годі й шукати в ній якогось глузду і саме тому тут потрібно людині задіяти свої почуття, увімкнути серце, а розум вимкнути.

Головний акцент притчі припадає на поняття "Добрий пастир" і, Він, той Пастир, дійсно - безмежно Добрий, але за умови, що осмислюємо Його та Його дії - засобами серця, а не розуму. Для розуму ж, це й справді якась нісенітниця, бо де і який "добрий" пастир, кине 99 овець у горах (якби ж то він замкнув їх у кошарі) і піде шукати за одною, що загубилася, та ще й наголошується на словах "...якщо пощастить її знайти...", тобто Він не цілком певний в тому, чи віднайде, чи ні... А далі ще більша нісенітниця за попередні, бо акцент міститься на словах "...то радіє нею більше, ніж тими, що не загубилися..."

Тож, вільно чи не вільно, напрошується питання: чи й справді Він, аж такий Добрий, отой Пастир, що так робить?

Так, дійсно, Він - Досконало Добрий, але для почуттів серця, що прагне любові, бо душа людини сотворена в епіцентрі Любові Пресвятої Тройці, і для Любові.

Коли ж, попри все, людині вдасться вимкнути свій розум, а увімкнути серце, аж тоді стає все на свої місця і всі крапки над "і"... Бо людина починає усвідомлювати правду про взаємини зі своїм Творцем, що це він чи вона, ота "загублена вівця", що саме тобою Він радіє, що це тебе пощастило Йому віднайти, що тебе Він, аж так сильно любить, що заради тебе готовий кинути решту 99 овець, які не загубились...

Отже так, чи подібно так, написане все у цьому розділі під назвою "Від серця до серця".

Шановний читачу, ЛАСКАВО ПРОШУ - до сфери емоцій людини, до почуттів її зболеного серця, що виливає, на цій та інших сторінках блогів, все, що його переповняє аж по вінця.

Загалом автор 5-х КАТЕХИТИК прагне поділитися з усіма вами своєю, на його думку, добре наставленою, вірою, а не розумними думками, яких, де-факто, він не має. Але замість розуму в нього є зачаток мудрості, як написано: "Початок мудрості - страх Божий", що значить не що інше, як живе у повсякчасному відчутті завжди і всюди присутнього Господа, який не є тираном, а люблячим і турботливим Батьком, що пильнує за кожною своєю дитиною аби вона "не захиталася й не впала".

З повагою і любов'ю, сл. Б. Леонід.
  
===============

Немає коментарів: