Ми
зараз перебуваємо в особливому часі літургійного року, який готує нас
до входження у Великий піст. Кожна неділя із цього періоду вирізняється
окремою тематикою: Неділя про Закхея пригадує нам, що Господь прийшов
шукати і спасти те, що загинуло (Лк 19,10); Неділя Митаря і Фарисея
звертає нашу увагу на важливості чесноти смирення і на згубності гордині
в духовному житті; Неділя ж Блудного сина акцентує увагу на милосерді
Бога до всіх, хто провинився, проте бажає повернутися до свого Господа
та кається зі своїх поганих учинків.
Про це 24 лютого 2019 року, у Неділю Блудного сина, говорив владика
Діонісій (Ляхович), Апостольський візитатор для українців
греко-католиків в Італії, під час Божественної Літургії в українській
парафії свв. Сергія і Вакха в Римі, яку владика очолив, у співслужінні з
протоієреєм Іваном Куликом, настоятелем храму свв. Сергія і Вакха, та
ієромонахом Андрієм Глабше, Т.І.
Звертаючись до вірних із пастирським словом, єпископ зосередив свою
увагу на детальному поясненні євангельського уривку, що читається в
Неділю Блудного сина (Лк 15, 11-32). «Батько є головною дієвою особою
притчі. Ісус, оповідаючи цю притчу, має на увазі свого Небесного Отця.
Отець, не задумуючись, милосердиться над блудним сином, і коли той
повертається з блудної дороги, то Отець перший “біжить йому на зустріч,
на шию кидається і цілує його” (Лк 15, 20)», – ствердив проповідник.
Роздумуючи про двох інших дійових осіб притчі, владика Діонісій
підкреслив: «Ми, звичайно, “кидаємо каменем” у блудного сина, який
прогайнував половину майна свого батька, пропивши гроші та живучи
розпусно. Проте, і другий син не такий вже й праведний, як ми на перший
погляд можемо собі уявляти. […] Найбільшим його пороком є саме його
заздрість з того, що батько справив бенкет для блудного брата. Можливо і
сьогодні багато кому може видаватися цілком виправданою ця заздрість
старшого сина, багато кому вона видається не такою вже і страшною у
порівнянні з гріхами молодшого сина. Однак, сьогоднішньою притчею
Господь хоче просвітити кожного з нас, що заздрість є дуже шкідливим
явищем як в особистому, так і в суспільному житті».
Заздрість, на думку архиєрея, провокує страждання самої особи
заздрісника, а також породжує плітки, наклепи і приниження ближнього:
«Заздрістю приносимо найбільшої шкоди нашим ближнім, суспільству, а
навіть державі. Ми добре знаємо біблійну історію про Каїна, який із
заздрості вбив брата Авеля».
«Отже, притча запрошує нас повернутися до милосердного батька, яким є
Небесний Отець. Навіть той син, що залишився у домі отця, потребує
визнати, що він є грішником. Не повинен він хвалитися, а ще менше
заздрити. […] Треба звільнитися від почуття вислуженості, торгівлі з
Богом. […], а просити, щоб Він зайшов до нашого серця, по-синівському
віддати себе в Його обійми, прийняти поцілунок Його миру. Бо Такий є
Небесний Отець! І саме так нам треба в Нього вірити! Тому підготовка до
посту закликає нас до того, щоб повірити в Божу любов, у Боже милосердя.
А з нашого боку важливо не почувати себе такими праведними, які мають
право осуджувати брата, його понижувати, як це робить фарисей з митарем,
або заздрити щастю іншого, як це зробив “добрий” син, що залишився
удома з батьком», – підсумував владика Діонісій.
Немає коментарів:
Дописати коментар