Українська
філія Московського патріархату, або як її ще називають УПЦ МП минулого
тижня вчергове довела, що вона побудована не на Христі, а на брехні.
Сподівання про покращення ситуації з УПЦ МП в Україні після
підписання Гаванської декларації, як виявилось були неоправданим
оптимізмом. Практично одразу з Москви посипались істеричні звинувачення
на адресу українських греко-католиків, мовляв, як вони сміють взагалі
щось говорити. Вочевидь, в Москві зрозуміли, що акція «замирення з
Україною» на московських умовах провалилася. Головний архітектор,
принаймні, він сам себе так позиціонує, митрополит Іларіон Алфєєв –
«міністр закордонних справ» Московського патріархату просто таки впав в
активну антиуніатську істерику, засипавши канали кремлівської пропаганди
своїми інтерв’ю.
Дуже цікавим моментом є те, що кілька днів тому митрополит Алфєєв наголосив,
що кожної Першої неділі Великого Посту УПЦ МП святково проклинає УГКЦ. І
це при тому, що УГКЦ навіть до голови не прийшло проклинати УПЦ МП чи
РПЦ в цілому. То про який екуменізм може взагалі бути мова?!
Цікаво, що до антиуніатської істерики долучився і кум В. Путіна Віктор Медведчук. Рідкісний, можливо, унікальний випадок коли він коментує стосунки між конфесіями.
УПЦ МП у слід за своїми кремлівськими господарями, спочатку обережно,
а потім дедалі відвертіше розпочала кампанію оббріхування УГКЦ.
Спочатку керуючий справами УПЦ МП митрополит Паканич не втримався
від відвертої історичної брехні, а згодом і Відділ зовнішніх церковних
зв’язків УПЦ МП, очолюваний лнр-івським митрополитом Мітрофаном, породив
коментар стосовно Львівського псевдособору 1946 р.
Текст цього коментаря переповнений історичної брехні й нафталінової
сталінської пропаганди. Навіть типовий псевдонауковий штамп
комуністичної пропаганди - «німецько-фашистські окупаційні війська та їх
поплічники» (хоча німецьких фашистів не існувало, були німецькі
нацисти, а фашисти були при владі в Італії) знайшов своє місце у цьому
памфлеті. Але окрім звичайних брехливих тверджень про насильницький
характер Берестейської Унії 1596 року та Ужгородської Унії 1646 року,
відверто сталінської брехні про співпрацю УГКЦ з німцями в часі ІІ
світової війни та відвертої брехні про добровільний характер Львівського
псевдособору 1946 року, текст містить заперечення приналежності
греко-католиків до українського народу та заперечення основного штампу
московської пропаганди про «розгром уніатами трьох православних єпархій в
Галичині», оскільки твердить про існування 900 православних парафій в
Галичині. При офіційних 209 парафіях УПЦ МП в трьох галицьких областях,
більшість із яких розташовані у північній частині Тернопільської
області, яка є історично Волинню, а не Галичиною, цифра у 900 парафій
свідчить про те, що УПЦ МП визнає УПЦ КП та УАПЦ канонічними
православними церквами, оскільки неканонічні структури не можуть бути ні
православними, ні мати парафії. Окремим пунктом слід зазначити
приписування УГКЦ ненависті та антиправославної агресії. Нажаль, УПЦ МП
тільки підтвердила в черговий раз, що вона є сумним пережитком
тоталітарного сталінського минулого в Україні.
Проте, минулотижневою кульмінацією антиуніатської істерики в УПЦ МП стало інтерв’ю
Голови Учбового комітету при Священному Синоді УПЦ МП єпископа
Ірпінського Климента сайту «Голос UA». За рівнем відвертої брехні,
використання штампів сталінської антикатолицької пропаганди це інтерв’ю
взагалі зашкалює.
Не варто забувати, що рани, завдані комуністичним режимом і його
вірною служницею Московською церквою українським греко-католикам, усе ще
доволі свіжі. І не розуміти цього просто неможливо. Широка кампанія
брехні, від митрополита Алфєєва, патріарха Кіріла, кума Путіна
Медведчука, митрополита Паканича, єпископа Климента і хто зна ще кого
проявляє себе як добре злагоджена інформаційна акція по розпалювання
міжконфесійної ворожнечі в Україні. І, здається, що УПЦ МП виконує
завдання своїх кремлівських господарів – розпалювання міжконфесійної
ворожнечі в Україні. Але це питання вже державних органів безпеки.
о. Орест-Дмитро Вільчинський
Джерело: Воїни Христа Царя
Немає коментарів:
Дописати коментар