ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

четвер, 28 лютого 2013 р.

28.02.2013р. Б. / Розпочалися перші в Україні лижні змагання для священиків



Розпочалися перші в Україні лижні змагання для священиків 

Понад сто людей візьмуть участь у лижних змаганнях з гігант слалому для священиків та студентів УГКЦ.
 
Як повідомляє прес-служба УКУ, 28 лютого на гірськолижному курорті «Буковель» розпочались лижні змагання з гігант слалому для священиків і студентів навчальних закладів УГКЦ «Кубок Блаженного Йосафата Коциловського». 

Понад сто учасників будуть змагатися у трьох категоріях: священики, студенти (семінаристи і миряни), родини (батьки-діти, подружжя, двоє осіб). 

Змагання розпочались спільною Літургією у Церкві у с. Паляниця, яку очолив митрополит Івано-Франківський Володимир (Війтишин), а також єпарх Паризької єпархії святого Володимира владика Борис (Ґудзяк) та  єпископ Коломийсько-Чернівецької єпархії Миколай (Сімкайло). 

Розпочалися перші в Україні лижні змагання для священиків

Під час проповіді ректор УКУ владика Борис наголосив: «Світ чекає на те, що наша Церква промовить до світу словом ХХІ ст., ми шукаємо нові категорії і стиль, щоб промовити до людей. Лижі – це один із засобів нашої євангелізації. Нехай цей день буде сповнений правдивою радістю, веселістю і вдячністю нашому Богові». 

Митрополит Володимир Війтишин висловив сподівання, що такі змагання стануть доброю щорічною традицією, яка об’єднає багатьох людей різних конфесій. Він також подякував усім, хто долучився до організації змагань. 

Джерело:    КРЕДО

середу, 27 лютого 2013 р.

27.02.2013р. Б. / Бенедикт XVI у цифрах


Папа
За вісім років понтифікату Папа Бенедикт XVI залишає 3 енцикліки, 4 Апостольські адхортації, 129 Апостольських послань, 116 Апостольських конституцій та ін.
 
Протягом свого восьмирічного понтифікату Бенедикт XVI опублікував три енцикліки. Перша вийшла всього через вісім місяців після його обрання Папою під назвою Deus Caritas Est, «Бог є Любов» присвячена людській і божественній любові.
Бенедикт XVI (23 січня, 2006): 

«У цій енцикліці я хотів би пояснити поняття любові в різних її вимірах: ерос – дар любові між чоловіком і жінкою, який походить з того ж джерела, що й доброта Творця. З того ж джерела, витікає можливість любові, що відмовляється від себе заради інших». 

У 2007 році він опублікував другу енцикліку Spe Salvi – «Надією спасенні». Бенедикт XVI пояснив причини, які надихають християн тривати у надії на вічне життя. 

Третя енцикліка, опублікована в 2009 році, називається Caritas in Veritate «Любов у правді». У ній піднімаються поточні соціальні теми, пропонується модель розвитку, заснована на любові та повазі до інших, а також про способи допомоги країнам у глобальній економічній кризі. 

Святіший Отець Бенедикт XVI також написав чотири Апостольські адхортації в результаті соборів єпископів. Одне з них стосується таїнства Євхаристії, інше Слова Божого і місії Церкви, наступне Церкви в Африці, і останнє повчання – церкви на Близькому Сході. 

Він опублікував велику кількість урядових документів, 129 Апостольських посланнь і 116 Апостольських конституцій. 

Дієго Контрерас, професор університету Святого Хреста: 

«Це не тільки богословські міркування, але шлях сприйняття життя, що стосується всіх віруючих. Я вважаю, це багатство нагадує Отців Церкви, які висловлювались дуже глибоко, але в той же час вони все розуміли і їх навчання було практичним для більшості християн». 

Серед головного, відбулись три виступи Папи на теми ефективного управління та відносин між Церквою і державою у Парижі, Лондоні та Берліні, або його академічна промова в Регенсбурзі, Німеччина. 

На додаток до всього цього, у спадщину Бенедикт XVI залишає численні катехези і проповіді, які в майбутньому будуть продовжувати чинити вплив у Церкві. 


За матеріалами: Католицький Медіа-Центр

Джерело:    КРЕДО

вівторок, 26 лютого 2013 р.

26.02.2013р. Б. / Св. Йоан від Хреста: тепер українською


Сходження на гору Кармель
Нещодавно вийшов переклад українською мовою творів одного з найвидатніших містиків Католицької Церкви - св.Йоана від Хреста. Переклад творів «Сходження на гору Кармель» і «Темна ніч», які є перлинами християнської духовної літератури, здійснив перекладач Андрій Маслюх.
 
У «Сходженні на гору Кармель» описано мандрівку, яку повинна здійснити душа, що прагне сягнути  досконалої містичної злуки зі своїм Творцем. Опираючись на давнішу традицію, а великою мірою – і на власний досвід, св.Йоан дає у цьому трактаті чимало порад, які мають допомогти душі успішно пройти через усі випробування і подолати численні перепони, що неминуче траплятимуться їй на шляху. Продовженням і доповненням цієї праці є трактат «Темна ніч», який становить, по суті, коментар до однойменного вірша;  за словами самого автора, в ньому «йдеться про те, як має поводитися душа, торуючи шлях до злуки з Богом в любові». 

Обидва трактати разом із вступними частинами мають чималий обсяг – близько  650 сторінок, тому попрацювати довелося добряче – з вересня 2011 р. до червня 2012 р, - розповів CREDO Андрій Маслюх.
       
«Працюючи над трактатами, я постійно мав перед очима як іспанський оригінал, так і сучасний англійський переклад , намагаючись завдяки цьому сягнути подвійної мети: по-перше, не надто відхилятися від букви іспанського тексту і водночас передати його дух, дотримуватися властивого св. Йоанові стилю, а по-друге – зробити ці два трактати зрозумілими і приступними для сьогочасного читача. По суті, то був неперервний пошук «золотої середини»;  наскільки вдалося її знайти – судити читачеві». 

Андрій Маслюх У питанні філософсько-богословської термінології перекладачеві допомогли богослови з УКУ. «Наприклад, св. Йоан у своїх працях використовував схоластичні терміни, характерні для середньовічних містиків і вчення Томи Аквінського; його містицизм має давнє коріння, що тягнеться до Августина і неоплатоніків, проте водночас пов'язаний з іспанською, а певною мірою і з німецькою містикою давніших часів, - сказав у розмові з CREDO Андрій Маслюх. - Багатий символізм, властивий не тільки його віршам, але й прозі, зазнав впливу з боку тогочасної іспанської поезії, а дехто з дослідників стверджує навіть, що тут не обійшлося і без арабських впливів. Щоб адекватно перекласти такий текст, треба консультуватися з відповідними фахівцями, бо тут якраз той випадок, коли одна голова добре, а дві – краще. Отці-кармеліти переглянули переклад уже після завершення і попросили внести буквально кілька коректив». 

Андрій Маслюх каже, що робота над перекладом не була простою, спочатку доводилось «продиратись крізь текст», проте ця книжка залишила на перекладачеві певний відбиток: «Св. Йоанові я направду вдячний, бо він уміє дуже образно і переконливо пояснювати надзвичайно складні речі. Вражає також його вміння дивитися на життя і віру крізь призму Святого Письма: дослідники нараховують в його творах понад 1500 прямих біблійних цитат, не рахуючи різних прихованих алюзій. Не можу не згадати і про численні яскраві образи, якими насичені ці трактати. Наприклад, невпорядковані жадання, що живуть в людській душі, св. Йоан порівнює одного разу з рибою-прилипалою. За середньовічною легендою, така рибина, присмоктавшись під сподом до корабля, могла значно вповільнити його рух, а то й узагалі зупинити. І таких-от образів у св. Йоана доволі багато.» 

Наразі на сайті пана Андрія доступний вірш «Темна ніч» у перекладі Наталі Трохим та великі уривки з обох перекладених трактатів св.Йоана від Хреста. 

св. Йоан від Хреста
Св. Йоан від Хреста, або ж Хуан де ля Крус (1542-1591), – один із тридцяти п’яти Учителів Католицької Церкви, знаменитий іспанський церковний письменник і поет, творчість якого стала найвищою вершиною іспанської містичної літератури й однією з вершин іспанської літератури загалом. Крім того, разом зі св. Терезою з Авіли він вважається засновником ордену босих кармелітів. Праці св. Йоана від Хреста відомі далеко поза межами поширення католицизму; в Англіканській Церкві, наприклад, його вшановують як «Учителя віри». Впливу його творчості зазнало багато добре відомих сьогодні постатей із царини духовної літератури, серед яких можна виокремити Томаса Стернза Еліота, св. Терезу з Лізьє, Едіт Штайн, Томаса Мертона. 


Джерело:    КРЕДО

26.02.2013р. Б. / У США штрафують за життя згідно з вірою


прапор США Понад  1 млн. доларів штрафу щодня платитиме американська мережа магазинів «Hobby Lobby», якщо не оплачуватиме працівникам медичну страховку, яка покриватиме витрати на аборти, контрацепцію і стерилізацію. Девід Грін, засновник і генеральний директор фірми, підкреслює, що як практикуючий християнин хоче вести бізнес «згідно з біблійними заповідями».

Справу мережі магазинів зараз розглядає федеральний апеляційний суд. Раніше Верховний суд відхилив прохання про звільнення від обов'язку використовувати державне страхування до кінця процесу.

На захист мережі  «Hobby Lobby» виступили 11 республіканських конгресменів, серед них 9 сенаторів, які покликаються на закон про релігійну свободу 1993 року. У спеціальному листі вони наголосили, що накидання обов’язку такого страхового забезпечення «вивернуло право до релігійної свободи догори ногами».

Своє слово у справі сказала також архиєпархія Оклахома Сіті. Як зазначено у її заяві, думати, що «федеральний суд міг би одягати сутану і повчати громадян, що вони погано розуміють основи своєї віри, є зовсім чужим для американської правничої практики».  

За матеріалами: Католицький Оглядач

Джерело:    КРЕДО

суботу, 23 лютого 2013 р.

23.02.2013р. Б. / Ватиканський єрарх: сьогодні людина втратила сенс святості життя


Сьогодні людина втратила сенс святості життя і в ньому немає більше місця для віри. Сучасна людина займається скоріше собою і покращенням гіпотез своєї гідності, - вважає єпископ Ігнасіо Караско де Павло, глава Папської академії життя. З 21 лютого в Римі проходить генеральна асамблея цієї дикастерії.
 
В інтерв'ю "L'Osservatore Romano" єрарх зазначив, що учасники форуму хочуть обговорити те, як повернути людському життю таку важливу його складову, як святість. "У концепції святості знаходиться весь сенс християнського таїнства", - нагадав єпископ. За його словами, тут йдеться про такі негативні соціальні феномени як: аборт і евтаназія, генетичні маніпуляції і насильство над жінками та дітьми, маргіналізація слабких. Члени Папської академії життя обговорять ситуацію молодих людей, майбутнє яких знаходиться в небезпеці у зв'язку з відсутністю у них впевненості і надії на майбутнє.
 
Єпископ вважає, що політика деяких країн з так званим контролем за народжуваністю, свідчить про те, що, де немає віри, немає і концепції святості життя, немає розуміння того, що життя не є власністю людини, а тим більше політичної влади. Робити аборти - значить убивати майбутнє країни. "Це може статися і трапляється тільки тоді, коли Бога витісняють з горизонту людського життя, якщо немає переконання в тому, що життя святе, оскільки походить від Бога Творця", - переконаний глава Папської академії життя.

За матеріалами http://be.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятницю, 22 лютого 2013 р.

22.02.2013р. Б. / Нью-йоркці проти розширення абортивного закону


75% нью-йоркців проти запропонованих губернатором Ендрю Куомо змін до закону про аборт. Його пропозиція полягає в тому, що аборт може робити не тільки лікар, але будь-який «ліцензований працівник служби здоров’я».
 

«Жінки хочуть більшої можливості вибору, а не більшої можливості виконання абортів» - звернув увагу Мег МакДонел, речниця фундації Chiaroscuro, яка провела відповідне дослідження. Однак, прихильники змін підкреслюють, що пропоновані приписи покликаються на «фундаментальні права» жінки, чим, на їх думку, є переривання вагітності у довільний момент.
 

Запропоновані приписи під назвою закону про репродуктивне здоров’я (Reproductive Health Act) мають відмінити обов’язок інформування батьків про рішення неповнолітньої зробити аборт. Крім того, проект передбачає відмову судити за вбивство у випадку, коли вищезгаданий «ліцензований працівник служби здоров’я» призвів до смерті жінки внаслідок виконаного ним аборту.
 

Кардинал Тімоті Долан у зверненні до губернатора попередив, що таке рішення може вплинути на збільшення і так «скандально» великої кількості абортів у Нью-Йорку: «Був час, коли прихильники абортів твердили, що хочуть зробити їх безпечним, легальним і рідко виконуваним процесом».
 

За даними фундації Chiaroscuro понад 40% вагітностей на території Нью-Йорку закінчуються абортом. Це вдвічі більше за середній показник цілих США.

За матеріалами: radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

середу, 20 лютого 2013 р.

20.02.2013р. Б. / Яку пенсію отримає Бенедикт XVI?


 
«La Stampa» написала, як виглядатиме подальше життя нинішнього Папи після його відходу від керування Церквою. Його пенсія становитиме 2500 євро. Крім цього, він повинен буде дотримуватися суворих приписів, виїжджаючи з нинішніх апартаментів.
 
Газета підкреслює, що хоча ще не усталено формального титулу, яким користуватиметься Папа після зречення, то все вказує на те, що титулом буде «єпископ-емерит Римський». І саме на цій підставі він отримуватиме пенсію в розмірі близько 2500 євро щомісяця. Якщо майбутній Папа не вирішить інакше, то Йозеф Ратцінгер не отримає кардинальського утримання, яке становить 5 тис. євро щомісяця, пише «La Stampa». 

Залишаючи Ватикан 28 лютого пополудні, Папа зможе забрати з собою з дотеперішнього свого помешкання в Апостольському палаці тільки своє фортепіано, отримані подарунки (наприклад, порцелянові фігурки котів), приватні листи та предмети особистого користування. Він не зможе взяти з собою нічого більше, навіть виделки, зазначає італійська газета, і підсумовує: Бенедикт XVI залишить Ватикан із легкою валізкою. 

Згадується, що коли після конклаву 2005 року новий Папа залишив своє помешкання в будинку біля площі св.Петра, то забрав із собою чимало приватних документів, начерків наукових праць та книжок. Тепер, згідно з приписами стосовно вакантного періоду в Апостольській Столиці, вони потраплять до таємного ватиканського  архіву, де зберігатимуться. 

Ватикан уже повідомляв раніше, що, покинувши Апостольський палац 28 лютого о 17.00, Папа на два місяці поїде до Кастель Гандольфо. Потім він повернеться до Ватикану та оселиться в будинку колишнього монастиря. Можливо, додає «La Stampa», туди перенесуть меблі з його кардинальського помешкання, які стоять на ватиканських складах.

За матеріалами: deon.pl

Джерело:     КРЕДО

РОЗКЛАД БОГОСЛУЖІНЬ на 18-24 лютого 2013р. Б.



(18-24 лютого)



понеділок (18 лютого)  Мчц. Агафії

18:15Подячна Служба Божа і молебень до Бл. Миколая Чарнецького



вівторок (19 лютого)   Прп. Вукола, свщм. Сільвана

8:45Служба Божа



середа (20 лютого)  Прп. Партенія

18:15Служба Божа



четвер (21 лютого)  Теодора Стратилата, прор. Захарії

08:45Служба Божа і молебень за недужих
18:00Молитва матерів за дітей



п'ятниця (22 лютого)     Мч. Никифора

18:15Служба Божа



субота (23 лютого)  Мч. Харлампія

07:30Утреня       
08:30Служба Божа за упокій



неділя (24 лютого)   Неділя про Митаря і Фарисея

08:30Утреня
10:00Служба Божа
12:00Недільна школа для дітей
13:00Молитва віднови у Святому Дусі



Джерело:     Сайт парафії Преображення Господнього (м.Кам'янське)

вівторок, 19 лютого 2013 р.

19.02.2013р. Б. / Півтисячі християнських лідерів зібрались разом заради допомоги дітям-сиротам


 
Як Церква може допомогти вирішити проблему сирітства? Цю тему 6 та 7 лютого у Києві обговорювали представники різних Церков, які зібрались на Східноєвропейський міжконфесійний саміт священнослужителів «Захисти сироту - зміни майбутнє».
 

Захід відбувся за ініціативи Альянсу «Україна без сиріт» та Комісії з питань соціального служіння Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, і зібрав  556 учасників, серед яких були священнослужителі, відомі християнські лідери і громадські діячі з України та ще 12 країн світу. Понад 150 учасників заходу мають особистий досвід виховання усиновлених чи прийомних дітей. Загальна кількість сиріт, взятих на виховання учасниками Саміту, які вносили цю інформацію в анкету, склала 816 діток. 

Оскільки Саміт був спрямований на старших служителів, від позиції яких залежить життя та діяльність громади, безпосередню участь у заході взяли голови та офіційні представники найбільших християнських конфесій та деномінацій. 

Зокрема, з промовами до учасників Саміту звернулись єпископ Лонгін Банченський, вікарій Чернівецької єпархії, від імені Української Православної Церкви, митрофорний протоієрей та керівник департаменту зовнішніх зв’язків Української Греко-Католицької Церкви Олекса Петрів, голова Церкви Християн Віри Євангельської України Михайло Паночко, протоієрей Микола Кригін від Української Православної Церкви Київського Патріархату, голова Всеукраїнського Союзу Церков Євангельських Християн Баптистів В'ячеслав Нестерук. Леонід Падун представив Українську Християнську Євангельську Церкву, а єпископ Олексій Демидович звернувся до присутніх від Об'єднання Церкви Божої України. 

У своїх виступах представники Церков підкреслили, що там, де є проблема сирітства, не має бути місця для конфесійних чи інших суперечок, що ми всі браття та сестри, адже у нас один Небесний Отець, і що діти – це наш найбільший пріоритет. 


Важливим завданням Саміту було показати, що саме віруючі люди є ключем до вирішення проблеми сирітства, трансформації суспільства, зміни майбутнього цілих поколінь в країні і навіть світі. Адже Бог через Церкву змінює на краще життя мільйонів людей. Загалом на заході були представлені сотні християнських громад, місій, та організацій, які тепер продовжать або розпочнуть втілювати ефективні програми, направлені на допомогу дітям та сім’ям. 

Спікерами Саміту стали відомі служителі не лише з України, але й з інших країн світу. Зокрема, з проповідями виступили відомі священнослужителі Рік Мортон на тему «Євангеліє та серце Бога до сиріт», Андрій Нагірняк «Будьте як діти», Микола Пономарьов «Відповідальність священнослужителя», Олександр Шевченко «Заступіться хто-небудь», Рустам Фатулаєв «Серце батька», Геннадій Мохненко «І будете свідками до краю землі», Роман Корнійко «Україна без сиріт - нові горизонти», та інші. 

Почесним гостем та спікером Саміту став всесвітньо визнаний захисник дітей Вес Стефорд - президент Compassion International, яка є однією з найбільших християнських організацій у світі, що співпрацює з більше ніж 60 деномінаціями та тисячами помісних церков, аби послужити понад 1 250 000 потребуючих дітей у 26 найбідніших країнах світу. Від Веса Стефорда присутні почули виступи на теми «Занадто маленькі, аби не помічати» та «Доторкнись до дитини - зміни майбутнє».


Обговорення сирітства продовжилось під час панельних дискусій. Серед учасників в ролі експертів були священнослужителі, теологи та доктори богослов’я, колишні сироти та вихованці інтернатів, прийомні батьки та усиновителі. Усі ці люди мають особистий життєвий досвід, який так чи інакше перекликався з темами, які вони обговорювали. Наприклад, першою відбулась цікава дискусія на тему «Церква, що змінює суспільство», учасниками якої стали Юрій Чорноморець, Юрій Саквук, Віктор Кульбич та Юрій Веремій. 

Також у рамках заходу пройшла серія ґрунтовних практичних семінарів, на яких з учасниками Саміту своїм досвідом поділились вітчизняні та закордонні експерти. Зокрема, про те, «Як розпочати служіння дітям-сиротам у своїй громаді», розповіли Пол Пеннінгтон та Джейсон Вебер. Олександр Федорчук, Денис Пошелок та Оксана Сидорчук, провели семінар на тему «Робота з вихованцями та випускниками інтернатів». Ден Брюстер розповів про «Досягнення покоління 4/14» та провів семінар на тему «Дитина, Церква та Місія». 


Про «Зміцнення сімейних зв’язків» учасники почули від подружжя Тамари і Петра Дудника, а Павло Гладченко разом із командою «Одна надія» провели практичний семінар «Наставництво». Про батьківство, як місію життя, говорили Стів Вебер та Олександр Марченко. Великим попитом в учасників саміту користувалися семінари «Робота з дітьми, які перенесли травму» Марека Внука, та «Як вирішувати проблеми у поведінці дітей» Джона Бержерона. 

Саміт мав на меті також розповсюдження бачення «країни без сиріт» на території, як мінімум, Східноєвропейського регіону. Саме тому на заході були численні делегації з Білорусії, Молдови, Росії, Румунії та представники низки інших країн, у яких такі рухи вже почали свою роботу або тільки формуються. 

Важливою подією Саміту стало оголошення про сформовану команду «Світу без сиріт», робота якої буде спрямована на поширення цієї концепції. Керівником та координатором цієї команди став Руслан Малюта. А почесну місію президента Альянсу «Україна без сиріт» взяв на себе Роман Корнійко.
 

Коментуючи усі ці події та підводячи підсумки Саміту, Руслан Малюта зазначив наступне: «Ідею, щоби кожна дитина-сирота потрапила в люблячу сім’ю, я називаю вірусом, який не можна локалізувати. І цей вірус не людський, а Божий. Хоч Україна – не єдине джерело його розповсюдження, концепція «країни без сиріт» була народжена саме тут. На сьогодні немає організації «Світ без сиріт». Натомість є бачення та команда людей з різних сфер і країн, яку мені випала честь координувати. І я вірю, що спільними зусиллями можна змінити ситуацію з дітьми-сиротами, дітьми груп ризику загалом. Адже, коли заходить мова про сиріт, не зовсім правильно говорити про тисячі чи мільйони. Кожна життєва історія дитини, сім’я якої буде збережена, або вона отримає нову, є  великою цінністю!» 


Джерело:    КРЕДО

19.02.2013р. Б. / Папа зникає з Твіттера


Разом із закінченням понтифікату Бенедикта XVI 28 лютого буде закритий і його профіль у Твіттері. Від грудня понад 2 мільйони людей читали на цьому профілі короткі тези і фрагменти з папських промов.
 
Найновіший канал комунікації з вірними, який відкрив Ватикан, необхідно закрити у зв’язку із початком періоду Sede vacante. Це чергова новина, пов’язана із відставкою Папи, яка раніше не мала прецеденту. Хоча сам Бенедикт XVI, як раніше пояснювали, не користується своїм профілем особисто і не розміщує на ньому повідомлення, профіль Pontifex пов’язаний із особою Папи, а тому не може бути активним після його відходу. Таке пояснення дають у Ватикані. 

За останні дні, після оголошення про відставку Бенедикта XVI, на профілі Папи з’явилися нові «твіти». Більшість з них стосується Великого Посту. Їх читають люди на усіх континентах, серед них 1,5 мільйона англійською мовою, 330 тисяч італійською і 35 тисяч польською. Нові повідомлення не з'являються після початку реколекцій, що стартували для Римської Курії в неділю увечері і завершаться в суботу. 

Після цього слід очікувати на прощальний «твіт» від Папи перед його відльотом до Кастель Гандольфо. 

Цим суспільним порталом користуються також деякі кардинали, які в березні будуть брати участь у конклаві. Вперше до заборон, що стосуються цілковитої ізоляції кардиналів-електорів від зовнішнього світу, буде додана ще одна: заборона користуватись Твіттером. 

Наступний Папа вирішить чи переймати йому ще й цю віртуальну спадщину, яку залишає Бенедикт XVI. 

Нагадаємо, перший твіт Папи з’явився 12 грудня 2012 року, а наступного дня у нього було вже понад 1.5 млн. фоловерів.
 
За матеріалами: Католицький Оглядач  

Джерело:    КРЕДО

понеділок, 18 лютого 2013 р.

18.02.2013р. Б. / Єпископи проти нападів на Церкву


Комісія у справах духовенства Конференції Єпископату Польщі стурбована «нападами ЗМІ на Церкву і священиків».

Виклики, котрі стоять перед польськими священиками у контексті нової євангелізації, обговорила Комісія Єпископату Польщі у справах духовенства. Її члени зустрілися 15 лютого в Кракові під проводом кардинала Станіслава Дзівіша. Комісія висловила заклопотаність з приводу «нападів ЗМІ на Церкву і священиків».

Ось повний текст повідомлення, яке передав секретаріат митрополита Кракова:

15 лютого 2013 року в будинку Архиєпископів Кракова під головуванням кардинала Станіслава Дзівіша відбулося засідання Комісії у справах духовенства Конференції Єпископату Польщі.

Основною темою засідання були виклики, котрі стоять перед польськими священиками у контексті нової євангелізації. Цій темі буде присвячений лист польських єпископів до священиків на Великий Четвер 2013 року, проект якого обговорили під час засідання Комісії.

Комісія з великою заклопотаністю спостерігає зростання кампанії нападів ЗМІ на Церкву, а також польських священиків. З цієї причини єпископи, що зібралися на пленарному засіданні Комісії, висловили глибоку заклопотаність і опозицію.

Кардинал Станіслав Дзівіш,
Голова Комісії у справах духовенства
Краків, 15 лютого 2013 року

За матеріалами: wiara.pl

Джерело:   Воїни Христа Царя

суботу, 16 лютого 2013 р.

16.02.2013р. Б. / Контрацептиви: небезпечний зв’язок між гінекологами та фармацевтами


 
«Пігулка: гінекологи під впливом»: так перекладається заголовок об'ємної статті у французькій газеті «Le Monde», присвяченій протизаплідним пігулкам третього і четвертого покоління.
 
Автори матеріалу роблять висновок, що існує «небезпечний зв'язок» між таблетками, лабораторіями, гінекологами та фірмами-виробниками. 

Стаття намагається відповісти на питання, поставлене в тій самій газеті ще у грудні, - у зв'язку з історією Маріон Ларат, що залишилася інвалідом після інсульту, викликаного таблетками. Питання полягає в тому, чому контрацептивні препарати прописуються без попередніх аналізів, які виявлятимуть ризик тромбозу. Наводячи результати численних наукових досліджень, які підтверджують цю небезпеку, автори роблять висновок: причина - в зацікавленості фірм-виробників і гінекологів, - які в обмін на просування нових таблеток отримують від виробника фінансову допомогу. 

За матеріалами: Радио Ватикана 

Джерело:    КРЕДО

пʼятницю, 15 лютого 2013 р.

15.02.2013р. Б. / Ватикан: перший в історії путівник

14 лютого в Ватиканських музеях відбулася презентація першого в історії туристичного путівника по Ватикану. Мова йде про докладний опис території, де сконцентрована найбільша у світі кількість культурних об'єктів: палаців, садів, пам'ятників. Про кожен з них розповідає окремий автор - фахівець у тій чи іншій галузі мистецтва, архітектури або історії ландшафтів. Довідник обсягом майже 500 сторінок  наповнений давніми і сучасними образами, точними описами та інформацією про можливості відвідування об'єктів, які  в ньому представлені. Поки видання існує на 6 мовах, а в майбутньому планується створення його електронній версії.
 
Директор Ватиканського видавництва о. Джузеппе Коста відзначив, що довідник є результатом уваги Бенедикта XVI до культури. "Святіший Отець завжди підкреслював важливість краси і мистецтва, тому що вони наближають до Бога", - сказав священик.

Про одну з частин путівника, присвячену Ватиканським садам, розповіла в інтерв'ю радіо Ватикану її автор Альберта Кампітелі. Вона звернула увагу на те, що Ватикан будувався поступово і кожен Папа залишав після себе особливий слід. Це стосується також і Ватиканських садів."Сади, що займають не маленьку частину, але половину держави: 22 га,  дуже змінювалися протягом тисячоліття. Розглядаючи історію садів, можна розглядати історію Церкви, історію різних Пап, які змінювали один одного на посту св. Петра. Сади були в близькому зв'язку з будівлями, і, таким чином, завжди були їх доповненням і прикрасою", - сказала Альберта Кампітелі.

Дослідниця підкреслила, що деякі сади не збереглися до сьогоднішнього дня, бо на їх місці були зведені різноманітні будівлі, проте за допомогою довідника ще можна побачити їх майже непомітні сліди.

За матеріалами http://be.radiovaticana.va

Джерело:    Воїни Христа Царя

четвер, 14 лютого 2013 р.

14.02.2013р. Б. / Настоятель собору Нотр-Дам судитиметься з FEMEN


 
Отець Патрік Жакен, настоятель паризької катедри Пресвятої Богородиці, збирається позиватися з активістками FEMEN, які влаштували неподобство у храмі 12 лютого, у вівторок, повідомляє Le Figaro.
 
Представники парафіяльної спільноти написали заяву до поліції зі звинуваченнями у псуванні майна, неповазі до культурного спадку та нападі на служителів храму. 

Наступного дня після заяви Папи Бенедикта про зречення «феменки» пройшли усередину собору Пресвятої Богородиці разом з іншими туристами, де роздяглися й стали вигукувати антицерковні гасла, щоб таким чином «відсвяткувати відставку Папи». 

Найбільше обурення у керівництва собору викликало насильство щодо співпрацівників служби безпеки, які зазнали побоїв: в одного з них навіть зламане плече, повідомляють французькі джерела з посиланням на інформацію Паризької архідієцезії. «Цей бридкий вискок був нечуваний за своєю жорстокістю, – сказав настоятель собору о.Патрік Жакен. – Діти, які знаходились у соборі, були вкрай налякані». Саме тому керівник служби безпеки храму подав свої дві заяви до поліції: зі скаргами на «побої та поранення» та «осквернення культового простору і сакральних об’єктів». Зокрема, внаслідок «акції», коли ці представниці, вигукуючи свої гасла, гамселили палицями по виставлених у соборі нових дзвонах храму, від одного із дзвонів відкололася частина позолоти. Збиток має бути відшкодований. 

Акції «феменок» викликали протест: тисячі вірних підписали петицію, закликаючи суспільну думку до боротьби з черговим «проявом ненависті» та вимагаючи, щоби FEMEN судили «як мінімум за два злочини»: публічні заклики до дискримінації, ненависті й насильства на національному, расовому чи релігійному ґрунті» та «публічну демонстрацію статевих органів третім особам у громадському місці». 

Залишилося хіба що організувати з України багато паломництв, аби за кордоном з нашою державою не було виключно ганебних асоціацій. 

За матеріалами: SiteUA, Le Figaro, ГлавКом

Джерело:    КРЕДО

14.02.2013р. Б. / Патріарший собор Воскресіння Христового буде освячено у серпні


Відповідно до рішення Постійного Синоду Єпископів УГКЦ, який відбувається цими днями в Княжичах біля Києва, під час Міжнародної всецерковної прощі до Патріаршого собору Воскресіння Христового в Києві з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі-України, 18 серпня 2013 року, освятять будівлю цього храму.
 

Освячення собору ще не означає завершення його будівництва, пояснив Блаженніший Святослав (Шевчук), нині завершений лише екстер’єр. «Щоб можна було освятити собор, відповідно до приписів Церкви, потрібно спорудити в ньому нерухомий жертовник, - пояснює Патріарх УГКЦ. -  Тому освячення храму полягає, передусім, в освяченні жертовника, престолу».

За словами Блаженнішого Святослава, час освячення буде символічним. «До Києва прибудуть паломники з усього світу, щоб відсвяткувати Хрещення Русі-України. Із цієї нагоди у Києві проходитиме Синод Єпископів УГКЦ і тут будуть наші владики з цілого світу. Крім того, ми очікуємо чисельної присутності гостей із Східних Католицьких Церков Європи і Глав Єпископських Конференцій Латинських Церков із різних країн», - пояснив Патріарх УГКЦ. 

Обрядовим освяченням передуватиме цілонічне чування молоді. Після Літургії на березі Дніпра відбудеться відновлення хресних обітів, освячення води і обряд Хрещення дорослих, які будуть до цього готуватися. 

«Ми вдячні всім тим, які докладають своїх зусиль до підготовки освячення  Патріаршого собору Воскресіння Христового та організації цього паломництва. Хочу запросити всіх наших вірних на прощу до Патріаршого собору і взяти участь у його освяченні», - сказав Блаженніший Святослав.


За матеріалами: Департамент інформації УГКЦ 

Джерело:    КРЕДО

середу, 13 лютого 2013 р.

13.02.2013р. Б. / Сьогодні неможливо бути християнами лише внаслідок факту проживання у суспільстві з християнським корінням,- Папа на загальній аудієнції 13 лютого 2013


Шлях кожного християнина – навернутись до справедливого порядку пріоритетів, подолуючи спокусу підпорядковувати Бога своїм інтересам чи відсувати Його набік. На цьому наголосив Папа Бенедикт XVI під час загальної аудієнції, що відбулася у середу, 13 лютого 2013 р. Того дня у римо-католицькій Церкві розпочався Великий Піст, тож Святіший Отець говорив про навернення, коментуючи євангельський уривок про те, як диявол спокушував Ісуса на пустелі. Зал імені Павла VІ, де відбувалася ця його зустріч з вірними, був переповнений зворушеними слухачами.
 
Пустеля, як пояснив Папа, це місце тиші, убогості, місце, де людина, позбавлена матеріальної підтримки, стоїть перед фундаментальними питаннями свого існування. Саме тому там легше зустріти Бога, але пустеля – це також місце смерті. «Ісус іде на пустиню, – сказав Бенедикт XVI, – і там зазнає спокусу залишити шлях, вказаний Богом Отцем, та ступити на легші світські дороги. Таким чином, Він бере на Себе наші спокуси, зодягається у нашу неміч, щоб перемогти лукавого та відкрити нам шлях до Бога, шлях навернення».
 
 
Святіший Отець зауважив, що для кожного з нас роздуми над цими спокусами є спонукою відповісти на фундаментальне запитання: що ж насправді важливе в нашому житті? Суть усіх трьох спокус – перемінити камінь в хліб, обрати шлях панування, кинутися з висоти, випробовуючи Бога – полягає у намаганні підпорядкувати Бога своїм інтересам, своїй славі, своєму успіхові. «А по-суті, це означає поставити себе самих на місце Бога, усуваючи Його зі свого життя, чинячи Його немовби зайвим», – пояснив Бенедикт XVI, додаючи, що кожен з нас повинен запитати себе: Яке місце Бог займає у моєму житті? Це Він – Господь, чи може я?
 
«Подолати спокусу підпорядковувати Бога собі та своїм інтересам чи відсувати Його набік, навертаючись до справедливого порядку пріоритетів, віддати Богові перше місце – це шлях, яким повинен перейти кожен християнин», – вів далі Папа, зазначаючи, що заклик до навернення, який неодноразово чуємо під час Чотиридесятниці, означає іти за Ісусом, дозволити, щоб Бог перемінював нас, «перестати думати, ніби ми самі є єдиними будівничими свого життя». Для цього слід приймати рішення, керуючись Божим словом. «Сьогодні неможливо бути християнами, лише просто внаслідок факту проживання у суспільстві з християнським корінням: навіть той, хто народжується в християнській родині та отримує релігійне виховання, повинен щодня відновлювати своє рішення бути християнином, віддавати Богові перше місце, перед обличчям спокус, які йому невпинно пропонує секуляризована культура», – наголосив Бенедикт XVI.
 
Спокуси та випробування, яким піддає християн сучасне суспільство, є, за словами Святішого Отця, численними та заторкують особисте й суспільне життя. Адже непросто бути вірним християнському подружжю, здійснювати милосердну любов у щоденному житті, залишати час на молитву, відкрито виступати проти рішень, які для багатьох виглядають очевидними, як от аборт у випадку небажаної вагітності або евтаназія у випадку тяжкої недуги. Завжди існує спокуса відсунути набік свою віру.
 
Але також маємо приклад та заохочення з боку великих навернень, як святого Павла на дорозі до Дамаску чи святого Августина, «але і в нашій епосі затьмарення відчуття святого, Божа благодать діє, чинячи чуда в житті багатьох людей. Господь не втомлюється стукати до дверей сучасної людини в тих суспільних та культурних контекстах, які здаються поглинутими секуляризацією». Не бракує навернень в значенні повернення тих, які отримавши християнське виховання, можливо поверховну, надовго віддалилися від віри, а потім наново відкрили Христа та Його Євангелія. «Наша внутрішня людина повинна приготуватися до того, що її відвідає Бог, а тому не повинна піддаватися захопленню ілюзіями, примарами, матеріальними речами», – сказав Папа, цитуючи слова з Книги Одкровення: «От, стою при дверях і стукаю: як хто почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зо мною» (3,20).
 
«У час цього Великого Посту, в Році віри, відновімо наші зусилля на шляху навернення, щоб перемогти тенденції закриватися у собі самих, роблячи, натомість, місце для Бога, щоб Його очима дивитися на щоденну дійсність», – закликав Бенедикт XVI наприкінці свого повчання, – зазначаючи, що «навернутись означає не закриватись на пошуках власного успіху, свого престижу, свого становища, але чинити так, щоб кожного дня, в малих речах, найважливішими речами ставали істина, віра в Бога та любов».

Джерела: Радіо Ватикан

Воїни Христа Царя

вівторок, 12 лютого 2013 р.

12.02.2013р. Б. / Андрій Юраш: Єпископат УПЦ (МП) готовий піддатися на авантюру Москви


Хиткий міжконфесійний спокій в Україні перебуває під загрозою. Відомий релігієзнавець Андрій Юраш застерігає, що священнослужителі УПЦ (МП) планують реанімувати призабуту політику протистояння з опонентами, характерну для 90-их років.


До таких висновків експерта наштовхнула низка останніх подій – Собор РПЦ, доповідь Митрополита Володимира та висловлювання окремих українських богословів.


Пане Андрію, як оцінюєте роботу Собору РПЦ? Чому не справдилися слова Патріарха Філарета про ліквідацію УПЦ (МП)?

Патріарх Філарет лише використав інформаційний привід, а його заява ставила за мету досягнути одночасно дві речі – засвідчити свою присутність та надати певні месиджі для власної громади і для православних у Східній Європі. З іншого боку, він хотів унеможливити постановку цього питання навіть теоретично, якщо воно в когось з єпископату спонтанно виникне.

Остання заява Патріарха Філарета цілком вкладається у схему його медіального представлення. Він неодноразово вже використовував цей засіб для попередження громадськості про деякі складні ситуації у релігійній сфері. Пригадую, як після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах Патріарх Філарет казав, що нова влада готується ліквідувати Київський Патріархат. Тоді ситуація прораховувалася і такий сценарій не виглядав реалістичним, хоч Патріарх Філарет кілька разів звертався з подібними заяви до широкої громадськості. Подібну ситуацію можемо констатувати і зараз.

Говорячи про роботу Собору, можна сказати, що пройшов він спокійно, тихо. Це був статистичний Собор, присвяченій черговій річниці інтронізації. Так буде відбуватися щороку і тому виступати з якимись завищеними вимогами до цих регулярних Архиєрейських Соборів навряд чи потрібно. І тим паче перетворювати це на подію мега-масштабу, яка може щось переформатувати.

Як написав один із російських священиків у соцмережах, що він навіть не намагався слідкувати за роботою цього заходу, наперед знаючи, що нічого суттєвого там не станеться.

— На цьому, як Ви зауважили, статистичному Соборі увагу приділяли міжцерковним стосункам. Серед іншого, згадувалося питання про дійсність Таїнства хрещення в УПЦ КП.

— Мені здається, що в плані пропорційному, питанню канонічності Хрещень у так званих «розкольників» приділялося мінімальний час. Про це йшлося кількома рядками у доповіді Митрополита Володимира, яку на Соборі зачитав владика Антоній (Паканич). Промова дійсно дуже цікава. Не знаю, щоправда, чи викликала вона дискусії і чи були дискусії взагалі. Хоч, напевно, на Соборі прозвучало чимало цікавих думок.

Варто зауважити, що у контексті стосунків єрархів РПЦ і УПЦ (МП) намітилися певні зміни. Єпископи в Україні, насамперед ті, що тепер формують політику і мають вплив на прийняття рішень, зрозуміли, що нині є інше замовлення зі свого духовного центру, з Москви, і вони починають переформатовувати політику своєї Церкви. У Москві це замовлення називають посиленням місіонерського духу Російської Церкви. Що це означає на практиці ? Насамперед – наступальність, агресію, відвоювання позицій, які Російське Православ’я втратило на пострадянському просторі. Патріарх Кирил, як дієвий менеджер, хоче повернути те, що перебувало у безроздільній власності Російської Церкви деякий час тому назад. При цьому реалії, які існують в Україні, Молдові, інших пострадянських країнах, не беруться до уваги.

Риторика, яка прозвучала у цьому зверненні, не випадкова. Агресивної інтонації щодо УГКЦ, відвертих нападів в офіційних документах УПЦ (МП) на так званих «розкольників» ми не бачили вже десь з 2004-2005 років. Навпаки, керівництві УПЦ (МП) останніми роками почало утверджувати новий дух, дух пошуку порозуміння, усвідомлення того, що є українські реалії, які принципово відмінні від російських. Здавалося, єрархи УПЦ (МП) нібито усвідомили, що розраховувати на абсолютну монополію в Україні ця Церква не може, і тому вона зобов’язана шукати контакти з іншими Церквами. Відбувалися безпосередні контакти з УГКЦ, зустрічався навіть Патріарх Святослав і Митрополит Володимир, пройшло кілька засідань за круглим столом за участі делегацій УПЦ КП і УПЦ (МП). Для того, щоби забезпечити оці екуменічно-миротворчі кроки, вище духовенство УПЦ (МП), як вірилося,  повністю знівелювало дух ненависті, ворожнечі, який вирував у 90-их роках. Я добре пам’ятаю, як тодішні усі засідання починалися із заяв про «розкольників» та категоричних вимог про покаяння.

І ось  зараз бачимо своєрідне повернення до політики, яка характерна для реалій 90-их.

— Хто буде її впроваджувати в життя в Україні?

— Я думаю, що дієвий менеджер Патріарх Кирил нині проводить кастинг, щоби з’ясувати ступінь агресивності, послідовності і принциповості у відстоюванні інтересів РПЦ і всього «Русского міра». Глава РПЦ - добрий політик, він розуміє, що такі одіозні фігури як митрополити Агафангел, Іларіон чи Павло не можуть очолити Київський престол.

Тому він шукає претендентів серед молоді. Зараз багато хто каже (і звернення це підтверджує), що найімовірнішим кандидатом на митрополичу кафедру у Києві може стати митрополит Антоній (Паканич).

Тому доповідь, яку він виголошував у Москві, призначалася не стільки для України, як до свого священноначалля у первопрестольній. Це був його перший вихід на подіум з декларацією про готовність до агресивних кроків, готовність виконати замовлення з Москви, повернутися до вже призабутих в Україні принципів міжконфесійного співіснування 90-их років.

— УПЦ (МП) не обов’язково виконувати усі забаганки Москви. Адже вона має статус самоуправної чи то автономної, як стверджує дехто з богословів

— УПЦ (МП) не має жодного автономного статусу. Лише людина, яка ніколи не читала Статутів УПЦ (МП), РПЦ, може поширювати цю тезу. 5 пункт Статуту стверджує, що УПЦ (МП) є невіддільною частиною РПЦ. 1 пункт каже, що вона є самоуправною частиною РПЦ. Слово «автономна» ніде в Статуті не вжите. РПЦ в жодному документі - чи в томосі 1990 року, чи в інших документах Помісних та Архиєрейських Соборів ніколи не використовувала цього терміну. Отже, той, хто каже, що УПЦ (МП) має автономію, той свідомо лжесвідчить. А Москві такий стан речей вигідний, бо штучний Статус самоуправної Церкви за сприятливих  умов можна ліквідувати. Зрештою, у самій УПЦ (МП), особливо серед вищого духовенства, важко знайти прихильників автономії, автокефалії. Принагідно можна згадати нещодавнє інтерв’ю з архиєпископом Олександром (Драбинком), яке з’явилося майже одночасно із початком роботи Собору РПЦ. Владика Олександр, якого у деяких колах вважали таким собі українофілом, каже, що питання автокефалії для нього не є важливим.

На тлі останніх подій, це виглядає так, ніби архиєпископ поспішає за московським теплоходом, що відходить від берега, застрибує на нього в останні хвилини і кричить: «Я з вами, я також проти автокефалії». Ще одна його заява про те, що він не бачить особливих ментальних різниць між українцями і росіянами, а тому автокефалії українцям не потрібно, я вважаю, дискредитує цього поважного єрарха, і виходить за межі тих речей, що надаються до дискусії.

Тому в Україні Патріарх Кирил може розраховувати на багатьох людей, які готові впроваджувати тут в життя наступальну лінію. В тому числі й серед аналітиків, релігійних експертів.

— Конкретизуйте, будь-ласка, яких таких аналітиків Ви маєте на увазі?

— Нещодавно довелося мені прочитати інтерв’ю дуже шанованого інтелектуала, богослова, фахового експерта Юрія Чорноморця. Чесно кажучи, його позиція мене дуже здивувала. Я не очікував від нього такого повороту думок.

Знаєте, колись давніше я придбав книгу під назвою «У тіні святого Юра», видану ще у 70-ті роки. Це є класичне, атеїстичне, радянське, антиуніатське чтиво. Автор грамотно описує біографічні дані Митрополита Андрея Шептицького, називає усі його досягнення, але дає їм абсолютно викривлену оцінку. У читача ж одразу складається негативне враження не стільки про митрополита, як про самого автора.

Подібне ми бачимо і в останньому інтерв’ю пана Чорноморця. Бо він теж, говорячи про очевидні речі, дає невірну інтерпретацію, яка, як на мене, жодним чином не вкладається у інтелектуальну схему, яку напрацювали протягом останніх років українські релігієзнавці, богослови.

— Цікаво, а що саме так вразило?

— Багато речей, взяти б для прикладу заголовок: «Воювання з «москалями» знищує головний ресурс українства». Гадаю, не варто нагадувати про те, у якому становищі перебувають українські Церкви, перш за все Православні, що не мають літургічного єднання з іншими православними спільнотами світу. Мимовільно напрошується аналогія із гетто. Людей туди запроторили, загородили колючим дротом, а коли вони роблять спроби визволитися, то їм закидають, що всю свою енергію вони бездумно витрачають на нікому не потрібні дурниці – боротьбу з поневолювачами.

Українську Церкву, зокрема її православний сегмент, абсолютно штучно з політичних міркувань обмежили і обнесли колючим дротом. Логіки, і сам Юрій Чорноморець це визнає, у цьому немає.

Обмеження з богословської точки зору, зокрема щодо Таїнства Хрещення, Миропомазання відсутні. Історичних прецедентів такого жорсткого ставлення теж немає. Ніхто ж не сумнівався у канонічній правосильності Болгарської Церкви, коли вона перебувала в розколі. Російська також була в розколі і ніхто не ставив сумнівів у дійсності її Таїнства хрещення. Та сама ж історія з Російською зарубіжною Церквою. А тут, коли постає українське питання, одразу виникають всілякі заборони, невизнання.

Зрештою, і Юрій Чорноморець вважає, що це є абсолютно анормальне явище, однак, за його словами, воно може існувати, бо такою є воля Церкви: «в’язати та рішити».

За цією логікою ми повинні сидіти в гетто, мовчати, у крайньому випадку займатися харитативною чи якоюсь іншою роботою. Проте виходити з цього становища гідно, через комунікації і залучення інших Церков права не маємо, бо така воля очільників Московського Патріархату. Тому висновок напрошується один – питання тут не богословське. І дякую пану Чорноморцю, який це прекрасно пояснив - балом править політика! І  це нове політичне замовлення в Україні починають обслуговувати, підводити під нього ґрунт: як ініціативні єрархи, що розраховують на конкретні дивіденди у майбутньому, так і деякі з експертів.

— У доповіді владика Антоній згадав, що УПЦ (МП) не визнає розкольників у середовищі Католицької Церкви. Чи можна розцінити цю фразу як попередження єрархії УГКЦ –, мовляв, не втручайтесь у справи православні, бо у разі чого швидко переглянемо свою точку зору?

— Так, це є така собі форма шантажу: мовляв, УПЦ (МП) може з якихось тактичних цілей піти на зближення із дрібними, невпливовими, географічно локалізованими альтернативними групами, які хоч в чомусь опонують священноначаллю УГКЦ. Проте, якщо говорити відверто, то таких груп не так то й багато. Скажімо, так званих підгорецьких отців зараз вже важко навіть теоретично зараховувати до Католицької Церкви. Вони так далеко відійшли в своїх богословських уявленнях, що де-факто порвали з Католицькою Церквою. Це своєрідний релігійний рух, сектантського типу, який діє за власними законами. У них залишилася лише певна обрядова прив’язка до греко-католицизму.

Залякування УГКЦ, у кінцевому підсумку зводиться до того, щоби обрізати і унеможливити будь-які її контакти із УПЦ КП, іншими Церквами києвоцентричної традиції і відновити класичну релігійну двополюсність в Україні: є канонічна, пов’язана з Москвою, УПЦ (МП), до якої мають повернутися «розкольники», і  є канонічна УГКЦ, пов’язана з Ватиканом. Всі ж інші, незгідні з таким становищем,  – це маргінали, приречені на поступове вимирання.

Утворити ж цю двополюсність Московська Патріархія пропонує цілком неприйнятними методами. Бо хіба можна групку людей, які називають себе правовірними греко-католиками, прирівнювати, з одного боку,  до багатомільйонної УГКЦ, а з іншого боку, робити знак рівності між УПГКЦ як внутрішньою опозицією у Греко-Католицизмі, та УПЦ КП як нібито сектантською групою усередині УПЦ? Це є безвідповідально і авантюрно. Це перекручення українських реалій. УПЦ (МП) руками УГКЦ намагається відкинути на узбіччя активного релігійного життя УПЦ КП і УАПЦ. І новітній релігійній історії подібні випадки вже відомі.

На початку 90-их, коли відроджувалися українські Церкви, парафіяни масово покидали РПЦ і переходили в інші юрисдикції. Тоді долю православ’я у Галичині за круглим столом намагалися вирішити греко-католики, римо-католики і Московська Патріархія. УПЦ КП та УАПЦ на переговори не запрошували. Результат цих перемовин відомий – нульовий. На жаль, зараз Москва знову хоче цю модель реанімувати, а єпископат УПЦ (МП) заради збереження свого становища та зміцнення ілюзорної і непотрібної у перспективі для України єдності навколо московського чи, точніше, підлеглого Москві Православ’я, готовий толерувати таку модель і в чергове піти на компроміс із власною совістю та змарнувати історичний шанс, який у подібній іпостасі Україні випадає вперше з пост-Могилянських часів.


Розмовляв Юрій Оленець

Джерела: РІСУ

Воїни Христа Царя

понеділок, 11 лютого 2013 р.

11.02.2013р. Б. / Загребський Архиєпископ: про Церкву знов говориться термінологією комуністичного терору


10 лютого в Загребській катедрі було відслужено урочисту Літургію з нагоди дня спомину бл. Алойза Степінца, Загребського Архиєпископа, кардинала і мученика часів комуністичних переслідувань Католицької Церкви у Югославії.
 
Літургію відслужив Загребський кардинал Архиєпископ Йосип Бозаніч у співслужінні Апостольського нунція в Республіці Хорватії Високопреосвященного Архиєпископа Алессандро Д’Ерріко, Крижевацького греко-католицького Владики Преосвященного Ніколи Кекіча, Бєловарсько-крижевацького єпископа Вєкослава Хузяка, а також єпископів-помічників Загребських Валентіна Позаіча, Івана Шашко, Міє Ґорського та чисельних священиків.
 
Участь у Літургії взяли чисельні паломники з усієї Хорватії. Серед присутніх також була і пані Джудіт Рісмен.
 
У своїй проповіді кардинал Бозаніч відзначив актуальність мучеників, які свою вірність посвідчили в часи комуністичного терору.
 
«Практично кожного дня чуємо, що віру не потрібно  змішувати з повсякденним життям: економіка, політика, мистецтво – це одне, а віра в Ісуса Христа  - щось зовсім інакшого. Властиво, в цей спосіб вірним пропонується якийсь інакший, відірваний від життя, простір, щоб в цей спосіб Церква перестала бути голосом совісті у суспільстві… Говорити про те, що ми християни, називати себе католиками, немає жодного смислу, якщо ця віра залишиться невидимою за відсутності нашого свідчення, на яке нам хочуть в ім’я демократії відібрати право…
 
Точним є твердження, що комунізм, як режим, впав, але його насіння, його критерії, менталітет у багатьох сферах усе ще присутні й дієві…
 
Сьогодні, двадцять років після падіння комуністичного режиму, ми знову стикаємося з ситуацією, коли християнам забороняються висловлювати свою віру, християнську істину. Сьогодні знову забороняється сповідувати цінності засновані на християнській вірі. Сьогодні знову заради християнського свідчення можна втратити робоче місце…
 
Сьогодні знову говориться про Церкву, про Її пастирів, про Її вірних термінологією часів комуністичного терору… Нас звинувачують за те, що ми викриваємо ідеології, які руйнують людину і хорватське суспільство, починаючи з сім’ї, цього дорогоцінного ядра, яке прагнуть методично знищити. Нас звинувачують за те, що ми говоримо, що питання виховання в демократичному суспільстві мусить вирішуватися у співпраці з батьками. Нас звинувачують і нападають через те, що на прохання батьків й інших вірних ми вимагаємо, щоб батькам було уможливлено виховувати дітей згідно з власним світоглядом.» - зазначив Загребський Архиєпископ у своїй проповіді.
 
Кардинал також наголосив на потребі ще більшого ангажування вірних в оборону власних прав, але й в оборону  вічної Істини та зазначив, що Церква не може йти на компроміси коли йдеться про оборону Істини.

За матеріалами хорватських ЗМІ

Джерело:   Воїни Христа Царя

неділю, 10 лютого 2013 р.

10.02.2013р. Б. / Єпископи Чехії: жінка потребує допомоги, а не абортивної таблетки


Чехія належить до країн, де відбувається найбільша кількість абортів. З цього приводу незрозумілим є прагнення ввести в продаж на ринку ранньо абортативних засобів. Це ще більше полегшить доступ до абортів, спрощуючи його до процедури, яка включатиме лише використання таблетки, – вважають чеські єпископи.

У виданій спеціально з цього приводу заяві єпископи нагадують, що сім’я в Чехії є сьогодні дуже слабкою. Вона потребує допомоги зі сторони держави, а не заохочення позбуватися власних дітей.

За матеріалами http://pl.radiovaticana.va

Джерело:   Воїни Христа Царя

суботу, 9 лютого 2013 р.

09.02.2013р. Б. / Професори і викладачі медицини з хорватського Спліта: накинуте сексуальне виховання не має нічого спільного з наукою


60 професорів та викладачів сплітського Медичного факультету приєдналися до протестів проти накидання хорватським школам гіперліберального медичного виховання. У листі, адресованому хорватському міністру науки, освіти і спорту Жельку Йовановічу, сплітські медики наголошують, що за впровадженням такого сексуального виховання в хорватських школах стоїть міжнародне педофільське лобі. На думку сплітських медиків, найбільша проблема накинутого сексуального виховання полягає власне в тому, що воно не пройшло процедуру наукової верифікації та що в його розробці не брали участі медики та психологи.
 
Сплітські медики наголошують, що дане статеве виховання є шкідливим для дітей та молоді і може привести до незворотніх негативних тенденцій у хорватському суспільстві. Окрім цього, на їхню думку, накинуте статеве виховання не має нічого спільного з наукою – воно є ненаукове, а суто ідеологічне.

За матеріалами http://slobodnadalmacija.hr

Джерело:   Воїни Христа Царя

пʼятницю, 8 лютого 2013 р.

08.02.2013р. Б. / В Англії узаконили гомосексуальні «шлюби»


 
Британський парламент схвалив закон, який дасть можливість гомосексуалістам укладати визнаний державою шлюб.

Схвалений у Лондоні закон радше символічний, бо одностатеві чи гомосексуальні пари у Великій Британії вже кілька років мають право офіційно реєструвати партнерства, які юридично майже не відрізнялися від традиційних подружжів. 

Такі партнерства визнають офіційні державні органи, сторони таких партнерств мають майнові права, навіть права та обов’язки щодо догляду за дітьми. 

Прибічники цього закону мотивують його необхідністю рівноправ’я:
«Окремі люди чи пари не повинні мати інші права тільки тому, що вони іншої сексуальної орієнтації», - заявляє прем’єр-міністр Дейвід Камерон. Він також заявив, що «жодні церкви чи релігії, які не визнають одностатевих шлюбів, не будуть змушені освячувати такі подружжя». 

Попри те, що, згідно з опитуваннями, більшість британців підтримує право одруження для гомосексуальних пар, в цій країні є чимало й гучних опонентів закону. Серед них – Англіканська церква, що дуже вагомо, бо вона є офіційною церквою в державі і, наприклад, зареєстровані нею шлюби мають юридичну силу. 

Важливим фактом є те, що главою церкви в Англії є королева, яка також є главою держави, а єпископи Англіканської церкви мають гарантовані місця у Палаті лордів британського Парламенту. 

Проте вплив церкви у британському суспільстві зараз не вирішальний. Та й інші противники одностатевих шлюбів опинилися у меншості. 

Спочатку закон діятиме на території Англії та Уельсу, але подібні зміни також готує шотландський парламент. У Європі такі закони вже діють у Бельгії, Голландії та в скандинавських країнах. На черзі – Франція, де з цього приводу відбуваються ще більш запальні суперечки, ніж у Британії.

Нагадаємо про 15 причин, чому суспільство не повинно легалізувати одностатеві «шлюби».

За матеріалами: Радіо Свобода

Джерело:    КРЕДО

четвер, 7 лютого 2013 р.

07.02.2013р. Б. / Єзуїтські школи Квебеку не можуть навчати ... католицизму


Приватна чоловіча католицька школа Монреалю звернулася до Верховного Суду Канади після того, як апеляційний суд провінції Квебек підтримав рішення чиновників, яке забороняє навчати в школах релігії, опираючись на вчення Католицької Церкви.

Замість автономного навчання релігії школі, яку провадять єзуїти, запропонували "нейтральні" і "секулярні" курси на тему етики і релігії, які підтримує місцевий уряд.

Католицькі експерти вважають, що рекомендовані чиновниками курси поширюють моральний релятивізм і в багатьох питаннях суперечать науці Церкви. В них йдеться, серед іншого, про гомосексуалізм як нормальну форму сімейного життя. Під виглядом науки про "етику" припускається, щоб діти "пізнавали різноманіття відносин взаємозалежності між членами різних сімей".

На думку представників правління Вищої школи ім. Лойоли, рішення апеляційного суду, яке змінило постанову суду нижчої інстанції у цій справі, торкається справ релігійної свободи, а навіть того, що становить основу цінностей провінції Квебек і Канади.

Рік тому Верховний Суд Канади відхилив скаргу батьків-католиків з провінції Квебек, які не хотіли відправляти своїх дітей на обовʼязкові на території провінції лекції релятивізму. Судді визнали, що дитину не можна звільняти з уроків, на яких представляють відомості про головні релігії, буддизм та атеїзм, а гомосексуальний стиль життя представляється як цілком нормальна модель сімейного життя.

Курс етики і релігії орган освіти провінції запровадив у 2008 році. Він є обовʼязковий і охоплює дітей та молодь державних та приватних шкіл від першого класу початкової школи до останнього класу середньої школи, а також учнів, які навчаються індивідуально вдома. Від початку функціонування програми міністерство освіти відкинуло близько 2 тисяч прохань батьків звільнити дітей з примусових лекцій. На тих батьків, які перестали відправляти дітей на ці лекції, було накладено суворі штрафи, а декого навіть арештували.

У серпні 2009 року скаргу батьків відкинув Верховний Суд провінції Квебек, а в лютому 2010 року – провінційна апеляційна інстанція.

Раніше в школах провінції Квебек існувала програма науки релігії, яка дозволяла батьками вибирати між католицькою, протестантською та нейтральною за світоглядом освіту.

За матеріалами wiara.pl

Джерело:   Воїни Христа Царя

середу, 6 лютого 2013 р.

06.02.2013р. Б. / Представники УГКЦ беруть участь у XXIV Міжнародній конференції головних військових капеланів у Швеції


4 лютого у Стокгольмі (Швеція) розпочалась XXIV Міжнародна конференція головних військових капеланів, яка протриває до 8 лютого.
 
У міжнародній конференції беруть участь представники Української Греко-Католицької Церкви: військовий єпископ Михаїл Колтун, керівник Департаменту Патріаршої Курії УГКЦ у справах душпастирства силових структур України, та його заступник - о. Любомир Яворський.
 
Організаторами щорічної конференції виступило командування Збройних Сил США у Європі (USEUCOM) спільно зі Збройними Силами Швеції. Тема цьогорічного зібрання - "Надія на Життя та Мир" ("Hope for Life and Peace").

Прес-служба Департаменту капеланства

Воїни Христа Царя

вівторок, 5 лютого 2013 р.

05.02.2013р. Б. / Освічений расизм


Що відбувається, коли людина зважується протиставитися натискові «лібералізму й толерантності»? Нічого особливого – просто з прибічників толерантності злітають маски.
 
Джон Абрагам Ґодсон, член польського Сейму, депутат «Громадянської платформи», голосував проти розгляду в Сеймі законопроектів про партнерські союзи. Так, до складу державного правління Польщі входить негр, колишній пастор неоп'ятидесятницької спільноти «Церква Божа у Христі». 

Недорозвинений чорномазий
 
Не минуло й тижня після голосування, як на чорношкірого парламентаря звідусюди посипалися громи. В Інтернеті почав кружляти мем із його фотографією та підписом: «Депутат Ґодсон не голосував за партнерські зв’язки, бо боїться, що вийде ефект лавини ліберальних змін, а це не буде добре. Якби не лавина ліберальних змін, то депутат Ґодсон збирав би бавовну для костюмів інших депутатів».

Черговою справою є е-мейл надісланий до політика ГП юристом Мачєєм Рошаком.  Ґодсон зробив публічним зміст цієї кореспонденції, яку завершували такі слова: «До Вас, який попри все є (хіба?) трохи інтелігентішим від своїх колег, хотів би (…) написати ще одне слово: ЧОРНОМАЗИЙ. Подумайте над тим, пане Депутате».

Намічався скандал. Але, як пояснив заклопотаний відправник е-мейла, – загалом в акції йшлося лише… про провокацію, яка мала довести до свідомості Ґодсона: не погоджуючись на інституалізацію партнерських союзів, він дискримінує сексуальні меншини, які з цієї причини почуваються так, як він би сам почувався, ставши жертвою расизму.

Варто згадати, про ще один згадуваний політиком Платформи інцидент. Високопосадовий комунальний чиновник із Лодзі, відповідальний колись за міжнародну співпрацю та контакт із єврейською спільнотою, написав на своєму профілі у Фейсбуку: «Джоне Ґодсон, повертайся до Африки!». 

Ґетто для покидьків
 
Освічена Польща водночас розмірковує над черговими проявами гомофобії та трансфобії. Звинувачення лунають на адреси політиків і публіцистів, які опираються впровадженню до польського законодавства нової, альтернативної шлюбові, інституції. Це набирає щоразу курйознішого характеру.

На радіо Ток ФМ психолог Міхал Білевіч із Центру досліджень упереджень Варшавського університету зазначив: «Слова, які лунають з боку противників партнерських союзів, перевершують заявлену позицію». І додав, що маємо тут справу з «мовою ненависті», скерованою проти сексуальних меншин, хіба що приховану «під виглядом невинних консервативних переконань».

Куди такий напрям мислення провадить – показує голландський приклад. Нещодавно медіа повідомили про ініціативу міської влади Амстердама, що мала на меті ресоціалізацію осіб, обтяжливих для оточення. І тут зовсім не йдеться про орендарів нерухомості, які роблять прикрим життя своїх сусідів, вмикаючи по ночах голосну музику. До контейнерів* у промислових районах голландської столиці мають бути виселені люди, яким буде доведено, що вони особливо агресивні або що переслідують гомосексуалістів. 

*У Голландії люди справді живуть по колишніх вантажних контейнерах.
 
 За матеріалами: Rzecz Pospolita та перекладом Олесь Маслак

Джерело:    КРЕДО

05.02.2013р. Б. / Американська компанія заборонила антиісламську рекламу, але опублікувала антихристиянську


 «Подвійні стандарти» антирелігійної реклами в суспільному транспорті в американському Детройті стали причиною запеклих дебатів. Організація «Detroit's Suburban Mobility Authority for Regional Transportation» (SMART) відхилила можливість публікації антиісламської реклами асоціації «American Freedom Defense Initiative» (AFDI). У той же час рекламні щити атеїстів з «Detroit Coalition for Reason» (DCOR) були вивішені, пише TheBlaze LLC.
 
Цікаво зазначити, що щити з антиісламської рекламою відрізнялися від атеїстичних лише одним словом. Слово «Бог» AFDI замінили на «Мухаммед». «Ви не вірите в Бога? Ви не самотні»- свідчить атеїстична пропаганда. «Ви не вірите в Мухаммеда? Ви не самотні» - написали AFDI. Очевидно, схожість була навмисною.
 
SMART, визнавши антиісламську кампанію «образливою», відмовила організації в рекламі.

За матеріалами www.sedmitza.ru

Джерело:   Воїни Христа Царя