Блаженніший розповів про роль Церкви в боротьбі з корупцією, а також про те, до чого привели Майдан і війна на Донбасі.
Діалог українських церков про єдність проходив би зовсім інакше, якби
цьому не заважала Москва, вважає архиєпископ-емерит, колишній глава
УГКЦ, кардинал ЛЮБОМИР ГУЗАР. У першій частині інтерв'ю "Апострофу"
Блаженніший розповів, що потрібно зробити для того, щоб побороти гріх
корупції в українському суспільстві, символом чого стала кров, пролита
на Майдані героями Небесної Сотні, а також про те, чи потрібен
суспільству "третій Майдан".
- Блаженніший, з моменту розстрілу Небесної Сотні на
Майдані пройшло вже два роки. Пам'ятаю, як тільки євромайдан починався,
ви звернулися до людей зі словами: трудіться так, якби все залежало
тільки від вас, і моліться так, якби все залежало тільки від Бога. За ці
два роки - чи так старанно працювали українці, як ви їм радили?
- Я так не думаю. Якби українці так працювали, то зараз би вони так
багато не скаржилися, і були б якісь результати. Я не можу похвалитися
тим, що дуже добре поінформований про все і вся, і що у мене так вже й
багато контактів з людьми. Але ж зараз всі говорять про якусь велику
кризу ... Мені здається, що якби люди працювали, кризи б не було.
Гріхом було б сказати, що "ніхто не працював". Адже скільки працювали
волонтери. Я чув про різні організації, які працюють, стараються. Але
коли в світі політики я чую про серйозну кризу - то це недолік солідної
цільової праці. Мені, звичайно, шкода таке говорити, і це тільки моя
думка, але якби люди працювали, їм не було б потреби так скаржитися.
На мою думку, ще досі немає діалогу, розмови між владою і людьми.
Влада не розмовляє з людьми, а й люди також не говорять з владою.
Вибирали за гречку і цукор, а тепер, коли потрібно вимагати
(результатів, - "Апостроф"), вони нічого не роблять, а тільки
скаржаться. Чому люди не думали, кого вони обирали? Потрібно з
обережністю вибирати, тоді не потрібно буде скаржитися.
- Але українці вже не вперше так вибирають. Чому ж вони досі нічому не навчаться?
- Мені здається, що дехто вже починає вчитися. Люди звикли до
радянських часів, коли їм говорили, що за них все зроблять, все їм
дадуть. І народ все ще чекає, щоб влада давала. Схоже, влада має свої
інтереси, я не хочу робити порожніх звинувачень, але мені здається, що
немає серйозної і послідовної роботи, роботи відданої і професійної. Є
дуже багато закидів до можновладців, що вони працюють на себе і що
найважливіше для них - це бути при владі, а не служити народу.
- А сьогоднішня влада - краща за ту, проти якої боровся другий Майдан?
- Вибачте, я тут говорю як сліпий глядач. З того, що я чую, виходить, що якихось великих змін немає.
- Чи є загроза повернення в Україну диктатури?
- Я б сказав, що є якісь рухи в цю сторону. Тобто не вистачає
діалогу. Якщо влада не розмовляє з людьми, а люди не говорять з владою,
то ситуація рано чи пізно закінчиться диктатурою.
- Після першого Майдану в 2004 році зміни в українському
суспільстві відбулися, але вони не були кардинальними. Тепер виходить,
що ситуація повторюється. Що українці повинні зробити, щоб докорінно
змінити ситуацію?
- Повинні діяти. На мою думку, повинен почати діяти народ, а не
чекати, що їм щось дадуть, скаржитися на владу, і сидіти, склавши руки.
Народ повинен братися за роботу і коректно, але послідовно вимагати від
влади дій. А у нас різні кризи у Верховній Раді, в уряді ... Наприклад, я
чув, що вже півроку немає міністра екології. Як таке може бути? Це ж
несерйозно.
- А як Вам реформа української поліції?
- Я чув, що вони починають більш професійно і правильно працювати. Я
лише повторюю те, що чув. Є голоси, які говорять, ніби щось змінюється
на краще. Я також чую, що коли владі кажуть, що немає ніяких реформ,
вони відповідають, що є реформа поліції. Можливо й так. Але потрібні всі
реформи, тому що наша біда в тому, що ми багато говоримо, а мало
робимо. Ми робимо реформи, але тільки тоді, коли за це нам дають гроші,
таке у мене враження.
- Багато політиків демонструють свою прихильність якійсь з
українських Церков. Наприклад, Яценюк і паломництво, Порошенко в церкві
...
- Я зараз готую колонку про це, про релігію в житті українців. Скоро вона з'явиться.
- Чи може Церква, так би мовити, "виховати" політиків? Чи
прислухаються вони до вас? Ось у вас недавно був день народження, вас
приходила вітати Юлія Тимошенко ...
- Вона прийшла просто привітати. Різні люди надсилали привітання. Але
привітати мене або побути зі мною - цього мало. Потрібно бути з Богом, а
не зі мною (сміється). Потрібно, щоб Бог був у серці, і потрібно
ставитися до Бога серйозно.
Люди, які сьогодні при владі, - це люди, які почали свою кар'єру в
радянські часи. Ці часи не були надто вже побожними, тому і люди ці не
горять побожністю. Я їх не засуджую, бо вони стали жертвою обставин,
росли тоді, коли була комуністична безбожна пропаганда. Важко сказати,
хто з них наскільки серйозно ставиться до релігії. Я знаю деяких людей,
які були при владі, тих, які сьогодні при владі, і вони дуже серйозно
ставляться до релігії. Це мені дуже приємно. Але таких людей можна легко
перерахувати, оскільки їх небагато.
- А що робить Церква, щоб змінити ситуацію?
- Це питання часто задають ваші колеги: що робить Церква? Мені
здається, Церква мало робить. Церква повинна набагато більше, набагато
інтенсивніше проповідувати. Наприклад, я говорив з одним дуже важливим
активним чоловіком і запитав його: скільки ви чули проповідей про гріх
корупції? А він відповів, що жодної. Це означає, що священики
недостатньо проповідують.
Слава Богу, наш Синод (Синод Єпископів УГКЦ, - "Апостроф") вже зробив
спеціальне звернення до віруючих на цю тему, тому що потрібно людям
нагадувати, що корупція - це гріх. Корупція - це, в першу чергу, гріх і
крадіжка, і про це потрібно постійно нагадувати. Халатність,
безвідповідальність, владолюбство - це все гріхи, і про це потрібно
говорити. Мені здається, що зараз про це мало проповідують. Синод
греко-католицьких єпископів підкреслив, що корупція - це гріх, це образа
Бога і це гріх з якого потрібно сповідатися. Люди повинні це
усвідомити. Католики, протестанти, православні - всі (церкви) повинні
серйозно проповідувати.
- Але чи відмовиться зараз влада від корупції, якщо вона
не зробила цього відразу після другого Майдану, коли всі були шоковані
розстрілом Небесної Сотні?
- На мою думку, за цим (корупцією в українському суспільстві, -
"Апостроф") стоїть більше, ніж здається. Особисто я переконаний, що
корупція - це не тільки накопичення грошей. Корупція корениться в
радянських часах, коли вона була способом життя. Мені також здається, що
не вистачає аналізу істориків, соціологів і психологів того, яким чином
корупція вкоренилася в українській душі.
Це не тільки зовнішнє явище. Потрібна солідна робота, щоб його
позбутися. Я в основному слухаю радіо, і я не чую про позитивні приклади
подолання корупції. Було б непогано, якби медіа шукали такі приклади.
- Як ви вважаєте, в цьому питанні українці все-таки не безнадійні?
- Якщо сконцентрувати на цьому питанні бажання і дії, ми б від цього
лиха позбулися. Уряд багато говорить, створює якісь комісії, але я не
знаю, чи діють вони ефективно. З того, що я чую, створення таких комісій
і відбір людей чомусь тривають дуже довго. Проходять довгі місяці, поки
виберуть одну або іншу відповідальну особу. Я думаю, що не вистачає
справжнього бажання позбутися корупції.
- Завершуючи розмову про Небесну Сотню, хочу спитати -
все-таки, чи не була кров пролита даремно? Чи є якісь реальні плоди для
українського суспільства?
- Я сподіваюсь що так. Вчинки цих людей нагадують вчинок Ісуса
Христа, який також був розп'ятий, хоча був без гріха. Він пожертвував
своїм життям. Я думаю, що і ті, хто в минулому столітті вмирали у
в'язницях і таборах, і Небесна Сотня ... їх жертва якимось чином впливає
(на суспільство, - "Апостроф"). Може це і не дуже явно, але я думаю, що
ця невинно пролита кров нас якимось чином очищає.
- Як ви вважаєте, чи змінила наше суспільство війна на Донбасі?
- Я вважаю, що, як мінімум, в результаті в нашої держави з'явилася
армія. Тому що до цього тенденції були невтішні. У 1917 році наші
соціалісти говорили, що потрібно армію розпустити, а потім прийшли
більшовики і все захопили. Захопили тому, що Україну не було кому
захищати. Замість армії повинні були битися студенти під Крутами. Такі ж
тенденції в армії були до 2014 року.
Але в результаті цієї агресії у нас з'явилася армія. Армія без
держави - ніщо, і держава без армії - теж ніщо. І я думаю, що війна
стала певним об'єднуючим ефектом. Ми, принаймні, починаємо бачити, куди
дме вітер і чого від кого слід очікувати. Це явище, яке торкається не
просто окремої людини, а цілого суспільства. І мені здається, що,
врешті-решт, це буде мати позитивний ефект. Адже іноді, щоб люди
об'єдналися, потрібно таке нещастя, як війна.
- Можливо, тому, що ні перший, ні другий Майдан з цим завданням не впоралися?
- Я думаю, що Майдан був хорошим початком. Те, що була створена
армія, що у нас з'явилося стільки волонтерів, - це все плоди Майдану.
- А що далі потрібно робити? Деякі говорять про наступний Майдан ...
- Я знаю, що деякі люди говорять про "третій Майдан", але нічого
хорошого про нього я не чув. І я не бачу необхідності в "третьому
Майдані". Але я бачу необхідність, щоб був завершений другий Майдан. На
мою думку, другий Майдан достатньо продемонстрував нашу гідність, нашу
повагу до людської особистості і до бажання створювати нову Україну.
Необхідно завершити другий Майдан, і третього вже ніколи не буде
потрібно.
Тетяна Шпайхер
Немає коментарів:
Дописати коментар