«Дарунків не братимеш; дарунок бо засліплює видючих і викривляє справи справедливих»
Вих.23,8
Вих.23,8
Проблема корупції не нова для сучасного суспільства, але
по-особливому гостро відчувається саме сьогодні. Вже стало «традицією» в
наш час вирішувати свої справи за допомогою хабаря. Фраза «дати на
лапу» зовсім не ріже вухо сучасної людини. Пухлина хабарництва пустила
метастази по всьому тілу нашого суспільства. І як каже пророк Захарія,
вже стало нормою для нас, коли «[…] князь вимагає, суддя чинить розправу
за хабар, вельможа виявляє свої забаганки, правдою крутить» (7,3).
Але чи це добре? Як дивиться Господь на такий стан речей в
суспільстві? Як Він дивиться на тих осіб, які дають та приймають хабарі,
а в неділю йдуть до храму, натягуючи маску побожності? Звичайно ж,
виникає закономірне питання: Як повинен ставитися християнин до цієї
вади в стосунках людей?
Де, як не у Святому Письмі потрібно шукати відповіді на ці питання…
У Біблії, в книзі Виходу (23,8), читаємо наполегливий заклик не
піддаватися спокусі наживи і не приймати «дарунків» за «правильне»
рішення. Богонатхненний автор застерігає людину, що «подарунок», даний
їй з метою отримання корисного для когось рішення, засліплює її,
відбирає у неї здоровий глузд, об’єктивне сприйняття ситуації, викривлює
поняття справедливості, змушує торгувати правдою.
Відтак пророк Ісая дуже гостро критикує хабарництво словами: «Горе
тим, що зло добром звуть, а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а
зо світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким! […] що
за гостинець роблять винного правим, а правому відмовляють його права»
(5, 20; 23). Таким чином стає зрозумілим, що хабарники осуджуються
Господом через слово Його пророка. А саме явище хабарництва трактується
як підміна понять: зло починають називати добром і несправедливість –
справедливістю.
У книзі Приповідок також читаємо негативну репліку в бік пороку
корупції: «Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя»
(17, 23). Таким чином ще раз підтверджується той факт, що корупція – це
злочин проти справедливості. Якщо ми так легко чинимо його по відношенню
до ближнього, то де ж гарантія, що хтось не зробить подібного з нами?
Всі ми енергійно, з ентузіазмом і з яскраво вираженим негативізмом
критикуємо владу, закидаючи їй нечисті фінансові операції, хабарництво,
продаж і купівлю посад і законів. Ми критикуємо лікарів, викладачів,
правоохоронців… Цей список можна продовжувати до безкінечності. Звичайно
наша критика є небезпідставною, але чи до кінця об’єктивною? Найперше
потрібно подивитися на себе. Чи я на тому місці, де мене покликав
Господь, поводжуся чесно і є зразком моральності? Чи не звернені до мене
слова Господа, сказані вустами пророка Єзекиїла: «У тебе беруть підкуп,
щоб проливати кров; ти береш лихву й відсотки, ти обдираєш твого
ближнього насильно, мене ж ти забув, – слово Господа Бога» (22,12)? Чи
дозволяють мені мої переконання брати чи давати хабарі? Ось де причина.
Критикувати когось легко, а критично поглянути на себе і відмовитися
від участі в поширенні гріха – не дуже, але можливо!!! В наш час, людей,
які в своєму повсякденному житті не йдуть на компроміс зі своєю совістю
і зі злом можна назвати героями. Вони не хочуть мати спільної частки з
Юдою, який спокусився на гроші, отримав хабар від первосвящеників і
зрадив Христа (Мр.14,10-11). Вони знаходяться в опозиції до тієї
неморальної системи, яка запанувала в нашому суспільстві і претендує на
те, щоб називатися нормальною.
Таким чином стає зрозумілим, що корупція – це насамперед моральна
проблема, адже ніхто нікого не змушує брати чи давати хабарі, людина
сама робить вибір і не завжди на користь добра. Але Господь попереджає
нас: «Гляди, сьогодні я появив перед тобою життя й добро, смерть і
лихо!» (Бут.30,15). «Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму
потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись його голосу та
прихилившись до нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття
[…]» (Бут.30,19-20).
Давати чи не давати хабарі – вирішувати тобі, але якщо для тебе ще
залишаються в цьому світі хоча б якісь авторитети (Святе Письмо, Церква)
чи, принаймні, ти поважаєш себе, то вартує стати на бік добра, щоб в
твою адресу не прозвучали слова Господа нашого Ісуса Христа: «[…] геть
від мене всі ви, що чините неправду!» (Лк.13,27б).
Ієрей Тарас Остафіїв
Немає коментарів:
Дописати коментар