ЛЮБОВ
довготерпелива, любов – лагідна, вона не заздрить, любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого, не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться, коли хтось чинить кривду, радіє правдою; все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить.
ЛЮБОВ НІКОЛИ НЕ ПРОМИНАЄ!

суботу, 31 січня 2015 р.

31.01.2015р. Б. / Хто створює УПЦ МП імідж гнаної церкви

Депутати Київради на вчорашньому засіданні помітною більшістю голосів відмінили пільги для парафій УПЦ МП. А потім це рішення скасував мер Київа Віталій Кличко як "неконституційне". Це перетягування закону цікавим чином співпало з підпалом двох церков УПЦ МП в Києві, які сталися двома днями раніше. І з наміром Мінкульту звернутися нарешті до Генпрокуратури та СБУ з запитом щодо розслідування антидержавної діяльності окремих представників УПЦ МП.

Отже, "московські попи" знову у фокусі. Тільки от ніякого "фокусу" немає. Рішення Київради чимось нагадує підпали церков - зрозуміло, що провокація, але не до кінця зрозуміло, чи всім це зрозуміло. УПЦ МП на очах набуває ореолу "гнаної" церкви. Її не лише палять якісь невідомі "нацики" - навіть цілком легітимний орган влади приймає щодо неї абсолютно незаконне дискримінаційне рішення, аби лише її чи то "защемити", чи то просто "залякати". А заодно підставити мера, про якого вже встигли з ранку не один пост у соцмережах написати - він, мовляв, "запроданець" і "прихований москвофіл".

Можна було би написати, що з обох боків спостерігаємо розпалювання ворожнечі. Втім, ми його спостерігаємо кожного дня на різноманітних ділянках суспільного життя - а на релігійному ґрунті ми до нього вже навіть дещо звикли. Але поставити крапку не вдається. Бо наразі йдеться не лише про "розпалювання" і ситуація не вичерпується намаганням Київради попіарити свої "антимосковські" позиції.

Свідомо чи несвідомо наші політики розписуються у власній імпотенції у питаннях релігійної сфери. Дискримінація УПЦ МП - чи радше блефування такою можливістю - є ілюстрацією рівня розуміння і можливостей можновладців. Їм відомо, що УПЦ - церква "московського патріархату". Їм відомо, що частина єпископату та кліру підтримує "Руський мир". Їм відомо, що церковне керівництво налаштовано загалом промосковськи. І, головне, їм відомо, що це відомо не лише їм. То чому б не "натиснути"?

Помітьте, саме "натиснути", а не зробити щось дійсно вартісне. Не надіслати запит до СБУ, наприклад, про наявність сепаратистської та антидержавної пропаганди у київських церквах і, за результатами - попросити прокуратуру міста провести розслідування щодо такої діяльності конкретних (!) кліриків. Не звернутися до Київської митрополії за роз'ясненнями щодо певних висловлювань митрополита чи інших церковних єрархів. Просто взяти і притиснути всіх, не вдаючися у подробиці їхньої лояльності.

Можливо, депутати Київради вважали, що в такий спосіб вони подають УПЦ МП якийсь там "сигнал". Але направду вони натякнули на власну готовність застосувати колективну відповідальність для цілої церкви за окремі провини конкретних людей. Церкви не роблять злочинів - злочини чинять люди. Але нащо ці подробиці, коли є відповідне "соцзамовлення"? Сміховинним є самий спосіб тиску: не чесний запит чи звернення до керівництва церкви з вимогою припинити антиукраїнську діяльність і провести власні розслідування діяльності окремих священнослужителів, а дріб'язкова погроза "задушити цінами". Як Росія з газом.

Утиск церкви замість розслідування злочинів конкретних її представників - дуже радянський метод, який напевно схвалять російські пропагандисти. Але він, окрім всього решту, заплутує ситуацію і вносить розбрат між українцями, які належать до різних церков. Здається, всі вже заспокоїлися щодо російської мови - яка, як виявилося, зовсім не чужа ані людям, які відстоювали Майдан, ані бійцям, які захищають Україну на сході. Тепер доводиться з'ясовувати ще й їхню конфесійну приналежність.

Зрозуміло, що позиція священноначалля УПЦ МП є наразі доволі виразно промосковською. Зрозуміло, що це дратує більшість українців - зокрема й тих, які належать до УПЦ МП. Зрозуміло, що вирішувати питання подальшого співіснування України з церквою Московського патріархат так чи інакше доведеться - і було би добре, якби церква якось вплинула на власне начальство, аби уникнути більших неприємностей. Але для того потрібні інші методи. Наприклад, розслідування та суди над тими, хто порушує закони. А якщо сама церква веде якусь антидержавну діяльність - то вона має бути засуджена за цю діяльність і, в крайньому випадку, просто заборонена на території країни. Однак, поки немає можливості звинуватити цілу церкву у злочинній діяльності - вона лишається рівноправною з іншими релігійними організаціями.

Київрада своїм безглуздим рішенням продемонструвала не стільки свою некомпетентність, як наголошували коментатори, скільки дешеве позерство і небажання працювати. Подивимося, що вийде у Мінкульту.

Катерина Щоткіна

31.01.2015р. Б. / В Московському патріархаті оголосили, що твердити, що Україна – не Росія – це смертний гріх

Співробітник Синодального відділу релігійної освіти, місіонерства та катехизації УПЦ МП Андрій Ткачов, відомий своїми минулорічними прокляттями на адресу майданівців, дав інтерв’ю антиукраїнському рупору «Украина.ру».

Він знову обізвав Майдан бісовщиною, але також ствердив новий моральний «догмат» московського православ’я: «Смертно грішить той, хто говорить, що Україна – не Росїя».

Також, на думку Ткачова, Москва, на відміну від Києва, сповнена великою кількістю "мудрих і праведних" священиків.

Джерело:    Воїни Христа Царя

четвер, 29 січня 2015 р.

29.01.2015р. Б. / В Краматорську при храмі Святого пророка Іллі УГКЦ біженцям надають допомогу

При храмі Святого пророка Іллі, що в Краматорську, вже кілька місяців діє допомоговий центр для біженців, які втікають із місць військових дій. Парох храму, він же Декан Краматорський Донецького екзархатe УГКЦ, о. Василь Іванюк, якому в далося організувати таку допомогову роботу розповідає, що зараз на цих теренах проводиться  колосальна робота, яку не знали ще тут раніше. «Завдяки нашим старанням ми змогли забезпечити близько 1500 дітей канцелярією. Також зараз ми допомагаємо одягом та продуктами біженцям. Ці засоби допомагають нам отримати волонтери та добродії із Заходу України. Найбільше приходить допомоги із Тернополя та Дрогобича», - ділиться священик – місіонер. Як розповів о. Василь, робота цього центру почалася із перших переселенців із зони військових дій, яким він надав допомогу. Ці біженці залишилася тут і допомогли душпастирю організувати так допомогову роботу. «Троє з цих переселенців, які допомагають мені, проживають в моєму домі. Також, хоч і йде війна, али ми разом добудували біля храму приміщення, де й буде офіс нашої, так би мовити, благодійної організації», - розповідає отець. Такими зусиллями вдалося «одягнути» практично 1200 біженців. Також близько 600 сімей отримали разову допомогу продуктами. 

Попри  військові дії, які розгорнулися на території деканату (Краматорськ, Слов’янськ, Артемівськ, Димитрів, Конястянтинівка), всі греко-католицькі парафії у цьому регіоні - діючі. Отець Василь щодня їздить до Горлівки та Дебальцева, бо він також є військовим капеланом. «В деканаті разом зі мною душпастирює ще вісім священиків», - продовжує він. – «Раніше я розпочинав служити о шостій  ранку і закінчував богослужіння  майже о першій дня. Тепер я  щодня служу до четвертої години дня».

Наостанок, о. Василь розповів, як цими днями біженці із Горлівки втікали в ці місця для порятунку. За його словами, це був просто «штурм біженців»: «Вони втікали мало не роздягнутими. І ми шукали для них теплий одяг. Я часто просто сідаю в машину і їду в міста шукати за тими, хто потребує допомоги. Було й таке що знаходив тих, які не їли по чотири дні нічого».

Руслана Ткаченко, прес-служба Донецького екзархату УГКЦ

середу, 28 січня 2015 р.

28.01.2015р. Б. / Скаути Європи молитимуться за Україну щодня о 21:00 за Київським часом

скаути
Федеральний комісар європейських скаутів Мартін Гафнер звернувся до членів руху у різних країнах із закликом молитися за ситуацію на сході України. 
 
Після спілкування з українськими крайовими, він зазначив: «Скаути в Україні живуть своєю присягою і допомагають у зборі харчів, одягу  та  медикаментів для військового регіону. Кожен хлопець чи дівчина може  допомагати на своєму місці, бути чистими у своїх вчинках, жити у  християнській любові, яка є сильнішою за гроші, владу та зброю».
Мартін Гафнер
Звертаючись до скаутів в інших країнах, він закликав гідно відповісти на виклики часу: «Кожна з наших країн є тим чи іншим чином втягнута у війну на сході  України.  Ми покликані, обрані, а особливо наші брати та сестри з України,  жити в такий  важкий історичний час, щоб приготувати нове покоління молоді  для  утвердження Божого Царства на землі. Прикладімо максимум зусиль,  щоб  бути добрими слугами». 

Наприкінці звернення Федеральний комісар FSE запропонував щоденно молитися разом з українцями о 21:00 за Києвом. «Я запрошую вас долучитись до щоденної молитви всіх українців різних конфесій за їх мир та єдність. Це стане можливим тоді, коли весь світ з його  владою, грошима та зброєю схилиться на коліна, щоб визнати Божу владу. Відновімо нашу посвяту Пресвятому Серцю Ісусовому о 21.00 за Українським часом», — закликав Мартін Гафнер.


Джерело:     КРЕДО

вівторок, 27 січня 2015 р.

27.01.2015р. Б. / З початку АТО Гарнізонний храм у Львові зібрав для армії понад 8 млн грн

За 2014 рік Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла у Львові зібрав 5 300 389 грн, 66 036 євро, 113 667 доларів, 4 400 канадських доларів, 100 фунтів стерлінгів та навіть 33 200 рублів. В сумі це становить більше 8 мільйонів гривень.

Про це на прес-конференції розповів настоятель храму отець Степан Сус.

«Ми - гарнізонний храм. Тому знаємо багатьох військових особисто. Знаємо про їхні потреби під час різних хвиль мобілізації, і вважаємо нашим обов'язком їм допомогти», - розповів він.

На зібрані кошти закупили понад 2 000 бронежилетів та касок. А також предмети особистого захисту та гігієни, зокрема форму та берці.

27.01.2015р. Б. / Єпископ Станіслав Широкорадюк: Більше 80 чоловік померло від голоду в зоні бойових дій

У зоні бойових дій панує голод, кількість біженців зростає, повідомив ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії. Передає National Catholic Register.

«Ситуація у зоні бойових дій катастрофічна. Панує голод. Більш ніж 80 чол. уже померли від голоду у Луганську і Донецьку», ‒ сказав єпископ Станіслав Широкорадюк, ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії і директор «Карітас-Спес» в Україні, в розмові з працівниками міжнародної католицької благодійної організації «Допомога Церкві в потребі».

За словами єпископа Станіслава, більше 18 млн. людей живе у його дієцезії, включаючи 60 тис. римсько-католицьких християн.

«Ми місіонерська Церква, ‒ сказав владика. – Двадцять років тому ми не мали жодної парафії, сьогодні – більше п’ятдесяти. Віруючі мають як українське, так і польське, російське і в’єтнамське походження».

Душпастирська праця в дієцезії зосереджена на соціальних і гуманітарних завданнях. «Ми отримуємо поставки гуманітарної допомоги і медикаменти з Західної Європи. Ми потребуємо цієї допомоги, християнської солідарності, але також і політичної допомоги», ‒ сказав єпископ.

Він хвилюється за те, що зростає кількість біженців з військової зони, підраховуючи, що у Харкові їх вже більше 20 тис.

«Ми намагаємося допомагати там, де можемо. Усього кілька тижнів тому ми мали змогу дати лише 300 пар взуття дітям».

Але вплив єпископа Станіслава Широкорадюка обмежений. Наскільки йому відомо, допомога у самопроголошеній ДНР не доходить до потребуючих.

понеділок, 26 січня 2015 р.

26.01.2015р. Б. / «Дніпропетровськ, я пишаюсь тобою!»

Дніпропетровськ донори
В Дніпропетровську сотні людей здають кров для поранених бійців з аеропорту та Пісків. 
 
Останніми днями соцмережі заповнені світлинами черг на здачу крові для поранених і коментарями: «Дніпро — моє місто, я пишаюсь тобою», «Гордий, що походжу з такого міста», «З такими людьми Україна — непереможна» та ін. 

Незчисленна кількість жителів Дніпропетровська прийшли до пункту здачі крові, щоб допомогти українських військовим, яких привозять у місто з району донецького аеропорту, Пісків та населених пунктів поблизу. Біля медичного центру вишикувалися черги з вулиці. На збір крові тут очікували 150 осіб, а прийшло вже тисячі три. Лікарня не може прийняти всіх охочих. 

Журналіст «Громадського телебачення» Роман Бочкала у FB написав, що в Селідовську лікарню також постійно привозять поранених. Більшість — із Пісків, Водяного, аеропорту. 

«Селідовська міська лікарня стала прифронтовим госпіталем. Тут надають першу допомогу. Важких везуть далі, до Дніпропетровська і Харкова», — зазначив він.
Дніпропетровськ черга
Дніпропетровськ черга

Фото з фейсбука Бориса Філатова

За матеріалами: hromadske.tv  

Джерело:    КРЕДО 

неділю, 25 січня 2015 р.

25.01.2015р. Б. / РПЦ вважає, що св. Володимир Великий створив у Києві саме російську державність

На закритті ХХІІІ Різдвяних читань 23.01.2015р. керівник Синодального відділу Московського патріархату з питань зовнішніх церковних зв’язків митрополит Іларіон Алфєєв заявив, що «з’єднавши в одно розрізнені слов’янські племена з різними культурами і звичаями єдиним стрижнем православної віри, святий князь Володимир отримав величну будівлю російської (в оригіналі российской – пер.) державності». Окрім цього, митрополит Алфєєв вважає, що через Володимирове хрещення саме Росія увійшла в загальноєвропейський культурний простір.

Джерело:    Воїни Христа Царя

суботу, 24 січня 2015 р.

24.01.2015р. Б. / Молитва про перемогу воїнів християнських, що йдуть на війну

(З Требника митрополита Київського Петра Могили)
Господи Боже наш, ти єси Бог єдиний вгорі на Небесах і на землі внизу. Ти управляєш усіма державами і народами. В руці твоїй кріпость і сила і ніхто противитись Тобі не може. Не має в нас, Господи, такої сили і кріпості, щоб боротися з множеством ворогів, які насуваються на нас і що маємо робити не знаємо. Тому очі свої тільки до Тебе звертаємо і підносимо – бо тільки в Тобі наша поміч – Ти єдиний можеш дати перемогу, як в малому так і в великому. Допоможи нам, Господи, Боже наш, бо тільки на Ім’я Твоє Святе надію маєм. Допоможи нашому воїнству, що проти ворогів наших бореться (проти ворогів наших на боротьбу виходить). Господи, Ти єси Бог наш, хай не повстає проти тебе людина.

Господи Боже Сил, Боже Авраама, Ісака і Якова, Святий Ізраїлів, Боже християн, що возсідаєш на Херувимах, Ти єси Єдиний Бог і Цар усього світу, Ти сотворив небо і землю. Прихили вухо Твоє, Господи і почуй, відкрий очі Твої і поглянь на пиху ворогів наших, і на Тебе Істинного і Живого Бога, в Тройці Святій Єдиного покланяємого і славимого, і на Церкву Твою Святу беззаконну їхню хулу, і як щедрий вибав нас із рук їхніх, щоб спізнали усі народи землі, що Ти єси Господи, Бог Єдиний.

Благословен єси Спасе й Ізбавителю людей Своїх, що сокрушив єси наміри сильного рукою раба Свого Давида, що віддав єси полки чужинців у руки Йонатана сина Саулового і зброєносця його. Молимо Тебе серцем скрушені і духом упокорені: Віддай же ж і нині в руки воїнів наших усіх ворогів наших, в руки христолюбивих людей Твоїх, і хай будуть засоромлені воїни ворожі. Зішли на ворогів наших страх і боязнь, і розтопи кріпость сил їхніх, і хай вони похитнуться, і будуть стерті. І кинь їх і знищ їх зброєю тих, що люблять Тебе. І восхавлять Тебе піснею всіх, що знають Тебе і відають про силу Твою.

Боже, Боже наш, Ти єдиний твориш чудеса. Ти даєш здолати ворогів і перемогти їх не тим, що сильні зброєю, а так як буде Тобі вгодно. Так як колись Ти, Владико, послав Ангела Свого, в часи Езекії, царя Юдейського, і вигубив він воїнів Сенахирибових сто вісімдесят п’ять тисяч, так і нині, Владико Небесний, пішли Ангела Твого благого перед воїнами нашими, а з ним старх і трепет величі Твоєї сили, щоб налякані були і знищені вороги наші, що йдуть на нас, людей Твоїх. І нехай втікають вороги наші. Прожени же їх і нехай під ноги вірним твоїм вони покорені будуть. Ти бо єси кріпост і утвердження, і перемога вірних, що на Тебе надіються, і Тобі славу віддаємо (†) Отцю, і Сину, і Святому Духові, нині, повсякчас, і на віки вічні. Амінь.

Джерело:    Воїни Христа Царя

пʼятницю, 23 січня 2015 р.

23.01.2015р. Б. / Івано-Франківська архиєпархія надала чергову допомогу військовим

В січні 2015 З благословення Архієпископа та Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина економічним відділом Архієпархії було організовано закупівлю теплого та якісного військового одягу з США для 8 полку спецпризначення. Хлопці отримали (зимові берці, термобілизну, штани, флісові светри, шапки, куртки з теплим лайнером. Як зазначив економ Архієпархії прот. Михайло Клапків: "Рішення купувати одяг в Америці було прийнято після того, як нами було досліджено, той факт, що фірма "Rothco", яка займається пошиттям цього одягу має "левову частку" ринку для збуту своєї продукції в американській армії, а це означає, що сумніватися в її якості немає підстав". Передачу одягу здійснив помічник Економа о. Віталій Максимів.

Третя  по черзі допомога в 2015 році для Армії була надана від Архієпископа та Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира Війтишина. За розпорядженням Економа Архієпархії прот. Михайла Клапківа було повністю одягнуто чотирьох добровольців батальйону "Айдар", які зовсім скоро відправляються в табір батальйону неподалік м. Щастя для проходження військової підготовки. Передачу одягу здійснив помічник Економа о. Віталій Максимів.

четвер, 22 січня 2015 р.

22.01.2015р. Б. / У Римі молитимуться за Україну та її полеглих синів

молитва за україну
Божественні Літургії за український народ та його соборну державу сьогодні відправляються в Україні та тих країнах, де є українська діаспора. Цього року також будуть служитися Молебні та панахиди за загиблими героями учасниками Революції гідності та за всіх, хто віддав життя за волю українського народу.
 
Зокрема у Римі, в греко-католицькому прокатедральному соборі святої Софії 22 січня відбудуться наступні молитовні заходи: о 16:00 розпочнеться Божественна Літургія за упокій усопших Героїв Майдану в перші роковини загибелі та всіх воїнів, які віддали життя за волю українського народу та цілісність рідної землі. О 17:00 буде відправлений Молебень до Пресвятої Богородиці  за Соборність України, а після нього — Поминальна Панахида та поіменне згадування усіх загиблих захисників Вітчизни у 2014 році. 

За матеріалами: Ватиканське радіо

Джерело:    КРЕДО 

середу, 21 січня 2015 р.

21.01.2015р. Б. / З Донбасу та Криму втекло понад 900 тисяч осіб

Біженці
В Україні зареєстровано вже понад 900 тис. тимчасово переміщених осіб з території тимчасово окупованого Криму, а також з Донецької та Луганської областей.
 
Про це повідомляє прес-служба Міністерства соціальної політики України. 

«Станом на 19 січня 2015 року, за даними структурних підрозділів соціального захисту населення обласних та Київської міської державних адміністрацій, взято на облік 901 281 переселенця або 638 301 сім'ю з Донбасу та Криму», – йдеться в повідомленні. 

За інформацією відомства, 253,3 тис. сімей звернулися за призначенням допомоги, 228 тис. з них допомогу призначено, а 183 тис. – вже виплачено. Всього переселенцям перераховано 357 млн грн. 

Ситуація з працевлаштуванням внутрішніх переселенців в Україні є проблемною: з сотень тисяч тимчасово переміщених осіб роботу спробували знайти менш ніж 50 тисяч

За матеріалами: ZAXID.NET 

Джерело:    КРЕДО 

21.01.2015р. Б. / РПЦ назвала Гітлера типовим представником Заходу, а Червону Армію рятівницею християнства

Як повідомляє «Интерфакс-религия», глава Синодального відділу з взаємовідносин церкви і суспільства Московського патріархату Всеволод Чаплін 20 січня цього року заявив, що на Заході панує ідеологічний тоталітаризм, від якого Росія врятувалася у ІІ світовій війні. Він заявив також, що Захід представляє собою «жахливий ідеологічний тоталітаризм», де панує «абсолютне табу на свободу слова».

За словами офіційного голосу РПЦ, для російського суспільства, Гітлер був типовим представником Заходу. А «радянські воїни, воїни атеїстичної держави зберегли свободу християнської цивілізації.»

Джерело:    Воїни Христа Царя

вівторок, 20 січня 2015 р.

20.01.2015р. Б. / ЛЕГКЕ ЛІБЕРАЛЬНЕ ЗАПАМОРОЧЕННЯ МИНУЛО?

Минулого тижня істерика довкола французького видання «Charlie Hebdo» почала спадати. Шокований європейський обиватель, який інстинктивно потягнувся протестувати проти мусульманських терористів, довідався не менш шокуючі речі: виявилось, що цей часопис публікував не тільки карикатури на засновника ісламу, але й на Таїнства християнської віри і на юдаїзм. Одним словом, проти основних світових монотеїстичних релігій. Не меншою несподіванкою для доброї частини захисників «Charlie Hebdo» стало, що, на відміну від карикатур данської газети «Jyllands-Posten», «карикатури» «CharlieHebdo» від 2005 року неймовірно вульгарні й бридкі. Захисники цього видання із Середньої та Східної Європи,  певне, мусіли позичати очі в Сірка, коли довідалися про деталі біографії вбитого головного редактора Стефана Шарбоньє, який виявився таким собі вульгарним тоталітаристом-комуністом.

Напевно, шоковані і ліберальні католики, саме ліберальні католики, а не ліберали, які себе називають католиками, а яким Католицька Церква до лямпочки. Їхня підтримка «нещасним карикатуристам» виявилась обпльованою якраз тими, кого вони підтримали. Новий редактор часопису Жерар Біард (Gérard Biard) у новому номері так прокоментував те, що у знак трауру за загиблими членами редакції «Charlie Hebdo» дзвонили дзвони паризької катедри Нотр-Дам: «Маємо месидж для Папи Франциска, який цього тижня також був Шарлі: Приймаємо дзвони Нотр-Даму на нашу честь тільки тоді, коли у них дзвонять членкині FEMEN». І це на тлі осквернення паризької Архикатедри й інших французьких церков активістками FEMEN.

Висновок фактично один – не варто піддаватися істериці, яку роздмухують ЗМІ, особливо, якщо ти є християнином. Християнство – це релігія вільного, свідомого, відповідального вибору. Навіть будучи охрещеним у віці кількох днів, ти все одно, в тій чи іншій мірі, мусиш свідомо і вільно визначитися – ти з Христом, чи ти не з Ним. А вибір у стані істерики, під впливом натовпу – це не є вільний вибір – це емоційний, незважений крок кудись, що часто є кроком в нікуди. Часто за такий вибір доводиться жаліти.

Тим більше, що чергові карикатури спровокували новий погром християн в Африці. І європейські християни не протестували проти цього. Європа закриває очі на геноцид християн в Сирії, в Іраку, в Нігерії. Але справляє лемент, крик, ґвалт, заламує руки, клянеться в не знати чому, показує цирки, голосить, як невтішна вдова, за кількома розстріляними тоталітаристами, які загинули від рук інших тоталітаристів. Це не лише поза межами моральних чи політичних оцінок. Це вже за межами здорового глузду.

Нічого дивного. У 90-х роках ХХ століття Європа не помічала жертв Хорватії, яка тепер є членом ЄС, вона не помічала жертв у Боснії і Герцеговині. Вона не помічає жертв в Україні. Так що нічого дивно – це не особисте – це просто бізнес.

Може, такі реалії викличуть у когось відразу до Європи. Цілком зрозуміло. Але рідний дім, яким би він сплюгавленим і оскверненим не був – це все одно рідний дім. Іншого земного дому в нас нема. Європа – це наш дім. Ми мусимо туди повернутися. Повернутися, щоб збудити приспану європейську цивілізацію, допомогти тим, хто прагне в Європі відродити ті моральні цінност, на яких вона заснована. І нам не слід забувати про це.

Минулого тижня в Європі сталася подія, яку мало хто зауважив. В Угорщині відбулася триденна нарада Префекта Конгрегації доктрини віри, кардинала Герхарда Мюллера, з головами доктринальних комісій єпископських конференцій Європи. Останні два дні цієї наради були присвячені питанням ґендеризму, християнської антропології та питанням релігійної свободи в Європі.

З трьох днів два були присвячені антропології й питанням релігійної свободи в Європі…

На тлі останніх заяв Папи Франциска про потребу оборони сім’ї та проти гомо-шлюбів таке зібрання людей, які у своїх країнах відповідають за моральні та догматичні питання, може означати, що Церква уже оговталась після скандалу з публікацією «Relatio post disceptationem» ІІІ Надзвичайної Асамблеї Синоду єпископів Католицької Церкви. Здається, легке ліберальне запаморочення здуло вітром Духа.

Так що занадто рано ховати здорову католицьку опцію в самій Європі. Минуло запамороченн, викликане вибриками ліберального лобі в Церкві. Сподіваймося, що вже минуло запаморочення довкола «Charlie Hebdo». Церква Воююча знову повертається до своєї боротьби. А ми вже мусимо визначитися, чи ми з Нею. Чи з одним з двох чортів – московським тоталітарним чи ліберальним тоталітарним. 

о.Орест-Дмитро Вільчинський

Джерело:    Воїни Христа Царя

понеділок, 19 січня 2015 р.

19.01.2015р. Б. / Як переселенці у Карітасі колядували і вареники ліпили

Як переселенці у Карітасі колядували і вареники ліпили
Івано-франківський Карітас опікується вимушеними переселенцями з Криму та східних областей України з квітня 2014 року. Така допомога включає не лише надання продуктів харчування, засобів особистої гігієни, медикаментів, одягу та взуття, а й забезпечення психоемоційної  підтримки переселених сімей. Місцеві працівники кажуть, що дуже важливим фактором якісної соціалізації таких людей є відчуття домашнього затишку і сімейних традицій.
 
Саме тому Карітас Івано-Франківськ УГКЦ організував для переселенців тематичний захід «Українські традиції в часі різдвяних свят».  Під керівництвом о. Миколи Мазурика вивчили кілька найпоширеніших колядок. А після цього мами з дітками та бабці з онуками готували традиційні українські вареники з картоплею, капустою, оселедцем, халвою та з маком. 

«Це щось неймовірне. Коли ми почали захід, всі відверто говорили, що їм такі традиції не дуже звичні і вони себе дивно почувають. А як тільки ми розівчили  "Добрий вечір тобі, пане господарю", "Нова радість стала", залунав впевнений і натхнений спів, всі разом в затишній атмосфері ліпили вареники, віншували, ділилися своїми переживаннями. Буквально за один вечір наші підопічні суттєво розкрилися, заговорли про свої переживання про майбутнє, тугу за домом, незручність жити начебто за чужий рахунок», – розповідає Наталя Козакевич, виконавчий директор місцевого Карітасу.
Як переселенці у Карітасі колядували і вареники ліпили
Працівники Карітасу України надали і надають допомогу більш ніж 20.000 вимушеним переселенцям у Харкові, Києві, Одесі, Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Нововолинську, Дрогобичі, Сокалі. Підхід до такої діяльності є індивідуальним і передбачає скурпульозну оцінку їх потреб. Увага зосереджена на найбільш потребуючих: насамперед це вагітні жінки, самотні матері, багатодітні сім’ї, сім’ї з інвалідами та неповносправними, пенсіонери. Для переселенців з Криму та східних областей України забезпечено задоволення базових потреб, юридичної допомоги, психологічна підтримка і консультування. 

Ґаздині з Донбасу розповіли, що святкування Різдва у них вдома практично нічим не відрізняється від того, як це свято відзначають на західній Україні. «Це дуже велике свято. У нас також є 12 страв, але те, що для нас нове, – це колядки. У нас, на жаль, не колядують і немає таких гарних вертепів. 13-го січня діти щедрують, розказують віршики, а 14-го ходять засівати. Але так, щоб пісні співати, –  такого немає», –  розповідає Олена з Харцизька (Донецька область), яка цього дня ліпила вареники з сином Сергієм.  

А от Ірина з Луганська каже, що у них все ж таки колядують, але, як правило, вихідці саме з західної України: «У нас є Марківський район, так там усі українською мовою розмовляють. Який паспорт не візьми – місце народження Львів, Івано-Франківськ чи Хмельницький. Людей ще за часів СРСР туди переселили, то вони залишились і далі говорять українською і колядують на Різдво». 
Як переселенці у Карітасі колядували і вареники ліпили


Джерело:    КРЕДО

неділю, 18 січня 2015 р.

18.01.2015р. Б. / Вишиванки: «сельо» чи найєвропіша Європа?

вишиванки мапа
Чи відділяє нас вишите вбрання від Європи і чи становить воно «прояв селянськості»? Спалах цікавості до «свого», який перейшов у моду на вишиванки, не викликає дискусій у більшості тих, хто не сумнівається в цінності України для Європи. 
 
Тривалий час (російського, а особливо радянсько-російського панування) нам вбивали в голови, що вишиванки – це «сельо необразоване». Однак нині, маючи у своєму розпорядженні майже необмежені можливості інтернету, можна перевірити: віддаляє нас вишиванка від цивілізованої-розвинутої Європи, чи наближає до неї?
1-Норвегія
Представники королівського дому Норвегії цьогоріч святкували колядки у вишиванках. Національне вбрання одягли королева Соня, дружина короля Норвегії Гаральда V (перший ліворуч) із династії Глюксбургів і дружина принца-спадкоємця Хокона — кронпринцеса Метте-Маріт.
2-Норвегія
Сам спадкоємець норвезького трону Хокон (у центрі з піднесеною рукою) також не проти національного одягу. Фартушок, що дуже нагадує білоруський, пов’язала і друга особа в черзі на норвезький трон — його донька, принцеса Інгрід Александра (у центрі з прапором).
2а-Британія
Чоловік королеви Великої Британії, Єлизавети ІІ, принц Філіп походить із грецької королівської сім’ї. Він був п’ятою дитиною і довгожданим сином принца Андреаса, брата тодішнього грецького царя Константина. У дитинстві принц Філіп носив грецький національний костюм. Однак 1922 року королівська сім’я була змушена виїхати з країни після того, як Константин зрікся трону.
3-Швеція
Сім’я короля Швеції Карла XVI Густава (другий праворуч у першому ряду) з династії Бернадотів. У вбранні з вишивкою — королева Швеції Сільвія (перша праворуч у першому ряду), принцеса-спадкоємиця Вікторія, яка тримає на руках дочку Стеллу, і представниця королівської сім’ї принцеса Мадлен (посередині в другому ряду).
4-Швеція
Принцеса Мадлен, друга донька короля Швеції Карла XVI Густава, полюбляє народний одяг із вишитим поясом.
4а-Іспанія
Вікторія Федеріка, дочка інфанти Єлени, старшої сестри короля Іспанії Філіпа VI, обрала традиційне іспанське вбрання на святкування Великодня.
4б-Монако
Княгиня Монако Шарлен також часто вибирає традиційний для свого князівства стрій.
5-Румунія
Королева Румунії Єлизавета (1843-1916) походила з німецького князівського роду, але всією душею полюбила румунську культуру. Вона писала вірші румунською, збирала фольклор. Двір вважав її романтичною і ексцентричною особою, яка нерідко на офіційні прийоми з’являлася у багато вишитому румунському національному вбранні.
6-Румунія
Майбутня королева Румунії Марія (1875-1938), дружина принца Фердинанда І, яка походила з Великої Британії, також полюбляла одягатися в румунський національний одяг. На світлині принцеса праворуч, разом зі своєю придворною дамою.
7-Баварія
Принци Луїтпольд і Альбрехт, онуки останнього короля Баварії Людвіга ІІІ, якого скинули 1918 року, часто вбиралися у традиційний баварський одяг з короткими шкіряними штанцями. Вітельсбахи — володарі Баварії з ХІІ століття. В різні часи Вітельсбахи були курфюрстами бранденбурзькими (1351-1364), графами голландськими (1353-1417), королями датськими (1440-1448), чеськими (1619-1620), шведськими (1654-1741), грецькими (1832-1862), а також імператорами Священної Римської імперії (1314-1347, 1400-1410, 1742-1745). На думку декого, саме Вітельсбахам нині належить право на британську корону.
8-Данія
Королева Данії Маргарет ІІ часто з’являється у мережаному гренландському народному одязі.
9-Данія
Дружина спадкоємця данського трону принцеса Марі завоювала серця мешканців Фарерських островів, одягнувши місцеве традиційне вбрання.
10-Вишиваний
Ерцгерцог Вільгельм Франц (1895-1948) з австрійського імператорського роду Габсбургів також носив вишиванку — і саме українську. Рід Габсбургів — один із найстаріших у Європі. Через монархічні шлюби Габсбурги були поріднені з Рюриковичами і Гедиміновичами. Серед предків ерцгерцога Вільгельма — князь Ягайло і княгиня Софія Гольшанська. Вільгельм Франц вважався одним із претендентів на український престол, якби у нас після І Світової війни виникла монархія. Він так полюбив українську культуру й літературу, що вивчив мову і навіть сам під псевдонімом Василь Вишиваний писав вірші українською. 

За матеріалами: belsat.eu

Джерело:   КРЕДО

суботу, 17 січня 2015 р.

17.01.2015р. Б. / «Комплекс спасителя»?

Дюрер Христос муж болів
Священик, як і будь-який працьовитий мирянин або монах, може зазнати професійного вигорання. Це нормальне явище, якщо вчасно взяти ситуацію під контроль. Однак існують типи людей, які дуже швидко «згоряють» і стають жертвами стресу, що руйнує людину зсередини. «Ідеальними кандидатами» до професійного вигорання стають як недисципліновані активісти, так і неасертивні особистості – ті, хто не вміє вчасно сказати «ні», відстоюючи власну думку, але без шкоди для потреб інших.
 
Проблема недисциплінованого активіста в тому, що часом він забуває про Божу благодать і Його присутність у цьому світі. Вкладає повністю себе в роботу, не залишаючи місця для Божого діяння. Нічого дивного, що в такого «вичавленого лимона» з’являються проблеми. У нашій ментальності таких типових працеголіків-перфекціоністів часто хвалять і ставлять за приклад. Але (якщо зазирнути глибше) не так все барвисто, як здається. Така людина вимагатиме від себе дедалі більше, ставатиме нестерпною для інших… А яку роль тут відіграє Бог? Чи така людина ще вірить, що все залежить від Бога, чи вже вважає, що лише від неї самої? 

Один знайомий психолог колись порадив мені пам’ятати про три «не»: «не все мусиш знати»; «не всім мусиш допомогти»; «не всіх мусиш мати близько до себе» (тут малася на увазі емоційна симпатія і дружба). Ці три «не» вимагають від нас покори, але й звільняють нас: у кожній праці головний – Господь! Він бере участь у наших справах, і, отже, не тільки з нашими зусиллями пов’язаний наш успіх. 

Щоби не вигоріти, а лишитися активною й діяльною людиною, варто передусім створити структуру власної діяльності. Нерідко ми бачимо море проблем навколо, відтак докладаємо подвійних зусиль, – а треба би було насамперед добре зосередитися на чомусь одному. 

Отже, перед нами проблема. Спочатку потрібно розпізнати ситуацію, дослідити її обсяг і конфліктні моменти. Варто спробувати зрозуміти проблему: як я можу вплинути на неї, які в мене для цього є можливості? Далі потрібно спробувати зробити все можливе – але те, що залежить від мене. І якщо вже людина доклала всіх зусиль зі свого боку, то потім просто потрібно дозволити Богу зробити решту. 

Перейдемо до проблеми неасертивних осіб. Це люди, які хочуть бути «для всіх одразу», вони викреслили зі свого словника слово «ні». Часто це призводить до залежності від того, як їх бачать інші. Неасертивна людина, наприклад, не відпочиває, адже «що люди подумають?». Надчутливо сприймає критику, незважаючи на те, від кого вона і чи взагалі слушна. Не цінує і занедбує свій приватний час та особисті справи. Вважає, що не має права відмовити комусь у допомозі, тому працює ще більше й навіть робить із себе мученика, уже не розуміючи, що варто робити, а що – залишити. Не дає ради з людьми, які відкрито виражають негатив… Зосереджена на кількості, а не на якості: скільки прийшло людей на зустріч, скільки разів мені подякували тощо. 

Асертивність – це вміння сказати «ні», адекватна реакція на критику, відстоювання власної думки без образи іншого. Але для таких людей вона дорівнює агресії. Тому на негативні почуття вони дозволяють собі тільки тоді, коли посвятили себе повністю й так «заслужили» на вираження незадоволення. 

Жертві неасертивності варто навчитися планувати власне життя й давати собі раду з конфліктними ситуаціями. Допоможуть тут техніки комунікації, тобто спілкування між людьми. Така людина має навчитися відрізняти хрест, який їй дав Господь Бог, від того, який вона сама собі бере. Якщо ні – її неминуче чекає нездатність нести будь-який хрест

Щоби цього не сталося, перш за все варто визначити собі час на тишу, молитву, відпочинок, хобі, освіту і спілкування з друзями. Не треба ані занадто шукати похвали в людей, ані звинувачувати себе за поразки: приймаймо все з покорою. Життєві цілі мають бути реальними, тоді ми не занедбаємо своїх емоційних та духовних потреб. Варто навчитися радити собі з власною злістю, не брати на себе забагато й не намагатися подобатись усім за всяку ціну. Це звільняє від прив’язаностей, виховує в людині зрілий спосіб мислення, учить аналізувати ситуацію і бути в міру відкритою на зміни, не ізолюватися. Так людина звільняється від «комплексу спасителя» – а натомість справжній Спаситель обов’язково вкаже їй подальший шлях. Тож заохочую до «доброї боротьби»! 

с. Ірина Мащицька CSA,
«Католицький Вісник», №23/ 2014   


Джерело:     КРЕДО 

пʼятницю, 16 січня 2015 р.

16.01.2015р. Б. / Стараннями доброчинців вдалося здійснити протезування в Англії бійцю Ярославу Стеціву

Нещодавно у клініці London Prosthetic Center, Kingston Upon Thames, UK Ярослава прооперували та встановили c-leg протез. Про це повідомив на своїй сторінці у facebook о. Степан Сус - Голова Центру військового капеланства ЛА УГКЦ та настоятель Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла (м Львів, вул. Театральна, 11).

Здійснити це вдалося за підтримки Центру військового капеланства ЛА УГКЦ та благодійників, які пожертвами долучилися до справи милосердя.

"Хочу поділитись ще одним проектом, який з Божою поміччю та допомогою багатьох людей нам вдалось вже частково реалізувати. Це допомога із c-leg протезом для старшого лейтенанта Ярослава Стеціва. Він втратив ліву ногу під час АТО. У зв'язку з певними нюансами, в Україні для встановлення протезу йому потрібно було додатково пережити ще одну часткову до-ампутацію ноги. За кордоном, зокрема в Лондоні (Англія) військовим капеланам Центру Військового Капеланства УГКЦ за підтримки та поради Організації Українських Жінок у Великій Британії Maria Finiw та Тетяна Клименко вдалось знайти хороший Протезний центр - London Prosthetic Center, Kingston Upon Thames, UK. Вартість протезу £ 25.000 з гарантією та обслуговуванням наступних 10 років".

"Під час нещодавнього перебування в США на цей проект вдалось знайти понад $ 26.000 США. Спасибі усім, хто долучився до даного проекту своїми добровільними пожертвами, а зокрема Фонду Захисту Героїв, Чикаго, США Mykola Buryadnyk .500 США, парафії та парафіянам Пресвятої родини, Lindenhurst, о. Ольвіяну Поповичу $ 2.360 США, парафії Покрови Матері Божої Mt Kisco о. Taras Chaparin $ 1413 USD, спільноті Нова Хвиля, Пасейк, США Ivana Lotoshynski $ 1000 США, парафії святого Йосафата, м. Фрайбург, Німеччина о. Петру Свідруну 3.000 €, доброчинцям з Канади - Марійська дружина храму святого Юра, м. Едмонтон $ 8.000 США, пароху о. д-р Ярославу Налиснику та парафіянам храму Христа-Царя м. Бостон, США, зокрема пану Оресту Грабович $ 6.000 США, о. Олександру Сапунку та парафіянам УГКЦ м. Карпі, Італія 600 € та багатьом поодиноким доброчинцям. Велике спасибі від Ярослава за підтримку та увагу владиці Paul Chomnycky, єпископу Стемфордському УГКЦ та усім! Просив поділитись фотографіями, оскільки цей протез є подарунком від усіх, хто допоміг повірити, що все буде добре!", - пише на своїй сторінці у facebook о. Степан Сус.

четвер, 15 січня 2015 р.

15.01.2015р. Б. / Діти віддали наколядовані кошти на потреби армії

Колядувати на потреби АТО вирішили діти та молодь парафії св. архистратига Михаїла села Острів (Тернопільщина). Вертеп, який складався із 24 найменших мешканців села, наколядував за перший день 1605 гривен. Діти одностайно вирішили передати кошти не потреби захисників України.

«Наші діти запалилися духом любові до України і запропонували парафіянам різдвяне дійство патріотичного характеру, - розповідає сотрудник парафії св. архистратига Михаїла села Острів отець Василь Шафран. – Сценарій вертепу був цікавим. Замість низки вже звичних персонажів постали нові: гетьмана, козаків та дітей з різних куточків української землі. Усі вони разом поспішали до Вифлеємської яскині, щоб випросити у Христа миру та спокою для своєї країни».


середу, 14 січня 2015 р.

14.01.2015р. Б. / Католицька молодь їздила колядувати військовим в зону АТО (+VIDEO+foto)

Донецька обл
Принести військовим Різдво, привітати їх зі святами, поділитися оплатком, приготувати разом кутю, поспівати колядок та подякувати їм за те, що захищають Вітчизну вирішила католицька молодь з арт-клубу «Конторка».
 
У святковий різдвяний час троє дівчат, семінарист та священик з вертепом побували на кількох військових базах під Донецьком, у військових госпіталях Дніпропетровська та у гостях у Нацгвардії у Кривому Розі. 

Волонтери підготували для солдат відео зі словами подяки, а також 200 різдвяних пакунків-подарунків, 300 шапок, балаклави, ліки тощо. 

«Молодь зібрала кошти та купила подарунки і мандарини, люди позносили ковбаси, щоб військові могли собі влаштувати святковий стіл, а діти намалювали листівки», — розповідає о. Олександр Оріховський. 

Щоб організувати спільну коляду, волонтери підготували пісенники, які щоразу роздавали військовим. Крім колядок, співали також патріотичних пісень. Семінарист Микола Бистрицький заспівав для військових кілька своїх власних пісень «Настане день», «Козацька», «Плине річка», «Різдвяна історія». А на базі в Новогродівці молодь разом з солдатами зварили кутю, ділилися оплатком та молилися під час спільної Служби Божої. Волонтери возили з собою фігурку Новонародженого Ісуса, яку залишили військовим, говорили з ними про надію. «Наша надія в Бозі, — казав солдатам о. Олександр, — але хлопці теж є нашою надією».
Католицька молодь їздила колядувати військовим  в зону АТО
Різдвяний настрій передати вдалося, розповідає учасниця поїздки Мар’яна Логвіненко. «Хлопцям так сподобалося колядувати, що на одній з баз, де ми залишалися ночувати, ми не могли з ними попрощатися. Ми вже кілька разів прощалися, а вони все не йшли і казали: давайте ще будемо колядувати». Мар’яна каже, що головна мета виїзду виконана. «Ми хотіли передати атмосферу Різдва, підтримати, а не щось завезти», — розповідає дівчина.
Католицька молодь їздила колядувати військовим  в зону АТО
Волонтери зустрічалися з військовими на базах, куди вони поверталися з передової. У деяких, найбільш небезпечних місцях, вони їздили з військовим супроводом. Розповідаючи про загальний стан, волонтери відзначають, що бази дуже відрізняються між собою рівнем побутових умов, але майже у всіх солдати намагаються внести затишок. 

«У наметах у них святковий настрій, всюди чистота і стоять ялинки», — розповідає Мар’яна Логвіненко. 

Учасники вертепу їхали, щоб подарувати військовим надію, але, як кажуть самі, багато надії отримали самі під час цієї поїздки. Живе спілкування – це найцінніше, розповідають волонтери. Солдати ділилися своїм баченням та мотивами:
— Я пішов служити замість сина, – розповів один.
— Я пішов, щоб мої діти більше ніколи не бачили війни, — розказав інший.
— Моя мама досі не знає, що я знаходжуся тут, — поділився третій військовий.
Католицька молодь їздила колядувати військовим  в зону АТО
Як зазначає о. Олександр Оріховський, падіння настроїв серед солдат не настільки сильне, як про це говориться останнім часом, а також проблеми з алкоголем не такі розповсюджені. «Коли повертаєшся, то набагато більше негативу зустрічаєш тут, де немає військових дій, — зазначає священик. — А там я побачив багато свідомих серйозних людей, які захищають Батьківщину. Там — одні з найкращих».
Католицька молодь їздила колядувати військовим  в зону АТО
«Враження після поїздки такі, ніби ти зустрівся з далекою родиною і важко знову розлучатися. Там найкращі люди, і зараз просто не уявляю, що когось із них ще сьогодні може не стати на цьому світі… То честь благословляти їх, тримати за руку, обіймати та просто сидіти за одним столом. Не знаю як то пояснити, але то не враження, то просто приклад для наслідування», — ділиться клірик Микола Бистрицький. 



Джерело:   КРЕДО

вівторок, 13 січня 2015 р.

13.01.2015р. Б. / Справжня війна з Різдвом. Набагато серйозніше, ніж ви думаєте

Різдвяні дні несуть щось таке, що не залишає байдужим нікого, навіть самих закоренілих атеїстів. Будь то падаючий сніг або відвідування сім'ї та друзів, або спів різдвяних гімнів, або підхоплення натовпу на ноги, охопленого натхненним виконанням ораторії «Алілуя» Генделя - в цій порі року є чимось таким, що піднімає настрій людей.

Неважливо, наскільки поширений войовничий секуляризм в масах, Різдвяна історія має неймовірну культурну силу. Я вважаю, що Різдво може нагадати нам, захисникам життя, про те, що легко забувається в повсякденних турботах: все, з чим ми боремося, протистоїть красі та сенсу, які несе Різдвяна історія. А якщо придивитися, ми побачимо, що Ворог не сильно змінився з тих пір, як Ірод послав своїх солдат до Віфлеєму, щоб убити всіх немовлят у віці до трьох років. Розрубуючи, заколюючи та відчайдушно намагаючись заглушити Обіцяне за допомогою крові невинних. Дві тисячі років потому проти невинності й обіцянки все ще триває така ж сама війна.

Наприклад, я відзначив цікаву річ: прихильники абортів, які протестують проти захисників життя, часто цитують слова Господа Ісуса: «Це моє тіло!» - Пишуть вони на плакатах, викрикуючи цю фразу в обличчя тим, хто виступає проти пролиття крові ненароджених хлопчиків і дівчаток.

Ісус говорив те ж саме: «Це моє тіло», - однак за цими словами слідують величні слова, які коли-небудь проголошувались: «моє тіло ... яке за вас ламається». Ті заяви, які роблять прихильники абортів – це вже оголошення війни: «Це Моє тіло... і я вб'ю кожного, хто посміє втрутитися в мій особистий простір». Слова Господа Ісуса мають абсолютно інше значення - Він віддав Своє Тіло на хрест за Свою Церкву, ставши рятівною жертвою. Аборти за своєю суттю – це повна протилежність Добрій Новині, це кривавий контраст до Різдвяної історії.

Те ж саме спостерігається в різних жахливих проявах так званої культури «швидкого сексу». Справжня жертовна любов між людьми, люблячими один одного і в горі, і в радості, часто замінюється копією «псевдолюбові» (використання іншого для власної насолоди), в контексті п'яних ночей, коли потрібно прикинутися, що тобі не все одно. Шлюб, який є символом відносин між Господом Ісусом Христом і Його Церквою; шлюб, в основі якого лежить добровільна відмова від свого блага заради іншої людини, такий шлюб - повна протилежність «цивільному шлюбу». Фізична єресь сучасної сексуальної культури - це сумне злиття щастя і задоволення, і ще один приклад відкидання сучасниками справжньої краси. Своєю відмовою від інституту шлюбу і його знищенням ми ще раз демонструємо свою ворожу позицію стосовно Доброї Новини.

Якщо шлюб був створений як прекрасний інститут заснований на самопожертві, тоді ніщо так не знищує його, як цей робить індустрія порнографії. Вона у багатьох рисах являє собою чудовий приклад демонічного впливу на людину. Задумайтесь: замість того, щоб віддавати себе своїй дружині у самопожертві, яка є відображенням історії Доброї Новини, мільйони чоловіків активно задовольняють себе сценами фізичного насильства, які зводять жінок і дівчаток на екрані до рівня людського сміття. Використовуючи тіла інших людей для власного задоволення ми показуємо своє глибоке презирство до Доброї Новини.

«Війна з Різдвом» - це не просто скарги атеїстів на Різдвяні сцени. Це протистояння, яке проявляється як всесторонній бунт сучасної культури проти самопожертви, істини і краси. Різні прояви того, як Ворог налаштував синів Адама і дочок Єви на війну один з одним, показують жахливі наслідки. Наше культурне поле битви усіяне трупами дітей, створених за подобою Бога, але знищених із завзяттям Ірода.

Однак історія Різдва нагадує нам, що посеред усього цього дочка Єви дала життя Самому Божому Синові, Який прийшов у цей світ, щоб врятувати грішних людей. Ця історія сповнена надією, порятунком і обіцянкою. І в день Різдва ми знову йдемо до церкви, щоб ще раз почути цю історію.

Автор: Джонатон ван Марен

Переклад: Ігор Леньо


Ця країна заборонила аборти і тепер ті, які пропагують аборти, не можуть повірити результатам, які дало це рішення

«Забороніть аборти, але вони все-одно не припиняться. Жінки будуть робити їх нелегально, і будуть від цього вмирати!» Ось так звучить один з аргументів за легальні аборти... Проте факти — це надокучливі речі, які свідчать про протилежне про ситуацію у Чілі.

Згідно нового дослідження, проведеного науковцями від MELISA Institute, від часу заборони абортів у Чілі спостерігається не лише покращення стану здоров’я жінок, але й різке зменшення кількості жінок, які роблять спроби нелегального виконання аборту. З 1989 року, коли у Чілі було заборонено виконання абортів, показник смертності серед жінок матерів знизився з 41.3 до 12.7 на 100 000 жінок (це спад на 69.2%). Цей показник ставить Чілі на друге місце по найменшій смертності жінок породіль серед країн Північної і Південної Америки (це навіть кращий показник у порівнянні з США).
Професор Елард Кох (Elard Koch), епідемолог та провідний автор згаданого дослідження, каже що навчання жінок підвищили їх здатність користуватись наявними медичними послугами з охорони здоров’я, і воно включало також підготовку асистентів при пологах, що у сукупності дало такий позитивний результат спаду показника смертності серед жінок у період вагітності та підчас пологів.

Доктор Кох далі пояснює: «Це унікальний природний експеримент, який відбувся у країні, яка перебуває на стадії економічного розвитку». Дане дослідження охопило пятидесятирічний період, протягом якого материнська смертність різко впала аж на 93.8% — від 270.7 до 18.2 випадків смерті на 100,000 пологів, що робить Чілі лідером серед країн Америки за результатами успішної медичної опіки жінок-метерів.
Але якою є типова ситуація з абортами у інших країнах? Чи аборти є заборонені законом? Чи ми спостерігаємо збільшення показника жінок, які звертаються по медичну допомогу в результаті доконаних нелегально абортів? Чи жінки шукають послуги з виконання аборту поза межами офіційних медичних закладів? Ні. Це доводить приклад Чілі.

Чілі — це не лише найбезпечніше місце у світі для жінок, які народжують дітей, але також місце, де різко зменшується кількість жінок, які бажають вчинити аборт (навіть нелегально). Згідно офіційних даних Міністерства охорони здоров’я Чілі, спостерігається у країні триваючий спад звернень жінок, які потерпають від ускладнень в результаті нелегалного аборту, на 2% впродовж кожного наступного року, починаючи з 2001 року. Це у порівнянні з тим, що не спостерігалась схожа тенденція до спаду показників звернень жінок з приводу викиднів чи позаматкової вагітності, коли ці показники залишались сталими впродовж обраного часового періоду.

Дослідження доктора Коха також показало, що переважна більшість жінок, які схилялись до аборту, майже 70% випадків, перебували під тиском свого оточення або керувались страхом. Також дослідження довело, що програми підтримки жінок у кризових ситуаціях допомагають запобігти нелегальним абортам, і сприяють рішенню народити дитину у переважній більшості випадків (від 69% до 94%, залежно від групи ризику).

Це не є випадковим збігом, що такі країни як Мальта, Ірландія та Чілі, де заборонено аборти, мають найнижчі показники смертності серед жінок-матерів, навіть нижчі ніж у США (високорозвинутій країні). У країнах Африки, де відбувається 56% усіх випадків смертності серед жінок-матерів у світі, менше ніж половина з цих жіночих смертей пов’язана з доконаними абортами у країнах, які розвиваються. Однак у країнах Африки маємо більше законодавчих обмежень абортів, ніж у економічно розвинених країнах світу.

Тож у чому справа?

У країнах з більшими законодавчими обмеженнями щодо аборту, спостерігаєтиься мала кількість жінок, яка шукає послуги «небезпечного аборту», ніж у країнах, де виконання аборту «безпечне і легальне». Результат природного експерименту у Чілі став поганою новиною для прихильників легальних абортів. І великою доброю новиною для матерів та ненароджених дітей!

Переклад:   Ігор Леньо

понеділок, 12 січня 2015 р.

12.01.2015р. Б. / В Івано-Франківську організували різдвяний обід для безхатченків

Радість народження Ісуса повинні відчути всі. Такий девіз католицької Спільноти святого Егідія. Уже вдев’яте спільнота влаштовує благодійний різдвяний обід для «людей вулиці» в Івано-Франківську.

Цьогоріч запросили близько 80 безхатченків. Усім їм роздали запрошення ще заздалегідь — розповідає о. Ярослав Рохман. 

Свято влаштували в храмі Зіслання Святого Духа (парох – о. Віталій Дем’янець).  Це було  тепле родинне свято. Перед ним волонтери зі спільноти заздалегідь збирали кошти, готували кожному подарунки: гігієнічні засоби (шампунь, мило, серветки), різноманітні солодощі та теплі речі: рукавиці, шкарпетки,  шарфи, светри.

На різдвяному столі були: кутя, борщ, картопля, відбивна, цукерки, печиво, фруктові соки тощо. Організатори кажуть, щоб влаштувати це різдвяне свято, волонтери зверталися  до своїх друзів, колег по роботі, які бажають фінансово долучитися до доброї справи. Цього року неабияк допомогло управління у справах сім’ї, молоді та тендерної політики Івано-Франківського міськвиконкому. Саме завдяки щедрій підтримці десятків іванофранківців і стало можливим таке, справді веселе  різдвяне святкування.

Волонтери зі Спільноти  кажуть, що в Івано-Франківську  за «великим столом» iз кожним роком збирається дедалі більше гостей. «Різдвяний обід — це момент так званого перевтілення  для людей бідних і бездомних: «Вони намагаються прийти святково вбраними і поводяться, як поважні гості, з вдячністю і гідністю, відчуваючи довірливу і дружню атмосферу довкола», — розповідає Руслана Гоголь. Розділити приємну мить егідійці запросили на свято вертеп дитячої спільноти с. Липівки та ансамбль «Дзвіночки». А наприкінці такого дійства, «люди вулиці», отримавши подарунки,  щиро дякували організаторам за влаштоване, справді,  домашнє свято. Неабияку радість різдвяного обіду відчули й самі організатори. Для них, переважно  людей молодих, це особливий момент перевтілення, адже, як відомо, дарувати завжди набагато приємніше, аніж отримувати. І для нас це особливий час безкорисливої уваги і турботи, кажуть спільнотівці, той унікальний період, коли зникають усі бар’єри, що відділяють в нашому суспільстві багатих від бідних, здорових від хворих, сильних від слабких, старих від молодих, зрештою, домашніх і безпритульних».

До речі, 25 грудня 1982 року вперше Спільнота святого Егідія в місті Римі запросила бідних та безпритульних iз центрального району міста, Трастевере, на різдвяний обід. Тоді за столом зібралося 47 гостей, і таким чином була започаткована дуже гарна традиція і для інших спільнот в усьому світі святкувати Різдво разом iз безпритульними, хворими на СНІД, людьми з особливими потребами, в’язнями, літніми, дітьми–сиротами. Наприклад, на ювілейний 25–річний різдвяний обід, за приблизними підрахунками, зібралося понад сто тисяч бідних в 401 місті світу на п’яти континентах. У 2009 р. Різдвяний обід у м. Римі поблагословив і відвідав Святіший Отець Венедикт ХVI. На останнє католицьке Різдво святковий обід зібрав близько 120 тисяч бідних по всьому світу, його обслуговували 15 тисяч волонтерів. В Україні, крім Івано-Франківська,  різдвяні обіди були влаштовані волонтерами зі Спільноти святого Егідія ще в Києві та Львові.

Прес-служба Івано-Франківської архиєпархії

12.01.2015р. Б. / Український скульптор вивчив усі пам’ятники Йоану Павлу ІІ і створив проект свого

пам'ятник Йоану Павлу ІІ
Перемогу у конкурсі проектів пам’ятника св. Йоану Павлу ІІ в Івано-Франківську здобув Данило Книшук. Перш ніж взятися за створення свого проекту пам’ятника, скульптор вивчив усі пам’ятники Йоану Павлу ІІ, які є у світі. А їх є близько сотні.
 
Як каже Данило Книшук, такі конкурси є викликом для митця, перевіркою його в екстремальних умовах нестандартного і креативного мислення. А цей конкурс особливий величчю постаті. 

 «Я слухав виступи Йоана Павла ІІ у Львові, — каже архітектор, — це духовна особистість високого рівня і з високими діяннями. Його нема навіть з ким поруч поставити. Він є уособленням того, яким має бути Папа, з тою владою, якою його наділяє Церква». 

Як вважає Данило Книшук, образ має заспокоювати та знімати надлишкову агресію. Щоб людина згадувала про вічне. Щодо матеріального рішення, це аж ніяк не має бути бронза. Складки одягу, щоб не відволікати від головного, довелось згладити. Це має бути форма доброти, яка наповнює простір любов’ю». 

За словами першого заступника головного архітектора міста Світлани Лосюк, грошей на встановлення пам’ятника ще нема. А коштуватиме він разом із благоустроєм понад півмільйона гривень. Наразі міською владою проведено конкурс, аби з’ясувати питання вартості. 

«Релігійна громада обіцяла, що коли буде переможець, то до фінансування пам’ятника долучаться меценати, — каже Лосюк. — Бо в нас є і католики, і греко-католики, можливо, й інші конфесії візьмуть посильну участь у цьому проекті». 

Пам’ятник буде встановлений у житловому мікрорайоні (вул. Івана Павла ІІ) між будинками на місці запланованої забудови. Нагадаємо, понад два роки тому в Івано-Франківську по вул. Івана Павла ІІ, 4 розпочалася підготовка до нової забудови. Йшлося про розширення спортивного клубу «Форум». Забудовник спиляв кілька дерев, але забудувати ділянку люди не дали. Щоб вберегти місце від зазіхань забудовників, міський голова Віктор Анушкевичус запропонував спорудити тут пам’ятник Йоану Павлу ІІ. Мешканці погодилися, а забудовник після цього відступив від своїх планів. Мер пообіцяв, що гроші на пам’ятник з бюджету не виділятимуть, і оголосив збір коштів від меценатів. 

За матеріалами: vikna.if.ua 

Джерело:   КРЕДО 

неділю, 11 січня 2015 р.

11.01.2015р. Б. / В РПЦ офіційно оправдали Сталіна, визнали його заслуги перед РПЦ і звинуватили євреїв у прагненні знищити РПЦ

Голова Синодального відділу Московського патріархату по взаємостосунках церкви і суспільства Всєволод Чаплін в інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы» заявив, що у Сталіна не було наміру знищувати церкву, але він виконував волю народу. А репресії проти клиру РПЦ не були спрямовані на знищення православ’я, а тільки проти тих з клиру, хто дотримувався старих політичних позицій.

Також Чаплін заявив, що Сталін відновив позиції РПЦ в суспільстві, поступово і акуратно. Бажання ж знищити РПЦ він приписав Троцькому та Бухаріну – євреям за походженням.

Джерело:    Воїни Христа Царя

11.01.2015р. Б. / В РПЦ заявляють, що не моляться з католиками, бо в них занадто емоційні молитовні практики

Керівник Синодального відділу Московського патріархату з взаємовідносин церкви і суспільства Всєволод Чаплін в інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы» заявив, що РПЦ не молиться спільно з католиками оскільки в їхніх молитовних практиках занадто багато емоційного. Окрім цього, московський церковний високодостойник заявив, що перепоною до спільних молитов є також духовні практики католиків, які, на його думку, «занадто заміщають сексуальність, гординю, якимись біляхристияськими… такими».

Джерело:    Воїни Христа Царя