Цитати зі «Щоденника» св. Сестри Фаустини
Певно, всі знають «Щоденник» св. Сестри Фаустини. Принаймні, окремі його уривки. Якщо ти ще не мав нагоди ознайомитися з цією незвичайною книжкою, то ми для тебе маємо п’ять цитат, які заохотять надолужити згаяне.
1. Мовчання — це меч у духовній боротьбі; ніколи не дійде до святості балакуча душа. Цей меч мовчання обітне все, що би хотіло до душі вчепитися. Ми піддатливі на мову, й одразу ж, вразливі, хочемо відповідати, а не зважаємо на те, чи є воля Божа, аби ми говорили. Душа мовчазна — сильна; всі перешкоди не завадять їй, якщо вона буде стійка у мовчанні. Душа мовчазна здатна до найглибшого єднання з Богом, вона насправді живе завжди під натхненням Святого Духа; Бог у мовчазній душі діє без перешкоди.
2. Любов проганяє з душі боязнь. Відколи я полюбила Бога всією собою, всією міццю свого серця, відтоді боязнь відступилася, й хоч би не знаю як говорили мені про Його справедливість, то не лякаюся Його зовсім, бо добре Його пізнала: Бог є Любов, а Дух Його — спокій. І бачу тепер, що вчинки мої, які випливали з любові, — досконаліші за вчинки, які я виконувала зі страху. Я довірилася Богу й не лякаюся нічого, я повністю поклалася на Його святу волю; нехай Він робить зі мною що хоче, а я все одно Його любитиму.
3. О, як страшно Ісус страждав морально, коли піддався бичуванню! — Тоді сказав мені Ісус: Дивися й побач рід людський у нинішньому становищі. Й за одну мить я побачила речі страхітливі: відступили кати від Господа Ісуса, а приступили до бичування інші люди, які похапали бичі й сікли Господа немилосердно. Були ними священики, ченці й черниці, і найвищі достойники Церкви, що мене дуже здивувало, були миряни різного віку і стану — всі виливали свою злість на неповинному Ісусі.
4. Певної миті присутність Бога пронизала все моє єство, розум мій став дивно осяяний щодо пізнання Його Єства; допустив мене (Бог) до пізнання свого внутрішнього життя. Я бачила в дусі Три Божественні Особи, але одну Їхню Суть. Він є сам, один, єдиний, але в трьох Особах, і ні одна, ні друга не менші й не більша з Них ані в красі, ані у святості — немає різниці, бо вони одне. Коли я була з’єднана з однією (Божою Особою), то також була з’єднана з другою і третьою, отож коли ми єднаємося з однією, то через це саме єднаємося з тими двома Особами так само, як із цією одною. Одна в них воля, один Бог, хоча в Особах Троїстий. Коли душі вділяється якась одна з трьох Осіб, то силою цієї єдиної волі вона з’єднується з трьома Особами й стає залита щастям, яке випливає з Пресвятої Трійці; цим щастям живляться святі. Щастя, яке струменіє з Пресвятої Трійці, ощасливлює все сотворене; струменіє життя, яке оживляє і дає всіляке життя, що з Нього бере початок.
5. Хоч би з ким я у житті мала справу, всіх прагну притягнути до того, щоб полюбили Тебе, о мій Ісусе, моя Прекрасність і мій Наречений.
Джерело: CREDO
***
146. МОЛИТВА. «Душа озброюється для будь-якого бою молитвою. У якому б стані душа не була, вона повинна молитися. Мусить молитися душа чиста і прекрасна, бо інакше втратила б свою красу; мусить молитися душа, яка прагне тієї чистоти, бо інакше до неї не дійшла б; мусить молитися тільки-що навернена душа, бо інакше знову би впала; мусить молитися грішна душа, що втонула в гріхах, щоб могла піднятися. І нема душі, яка не була б зобов'язана молитися, бо усяка ласка спливає через молитву».
***
776. Сьогодні у моїй келії був Господь і сказав мені: Дочко Моя, вже ненадовго Я залишаю тебе в цьому Згромадженні. Кажу тобі це для того, щоб ти з більшою пильністю користала з ласк, якими тебе наділяю.
777. Сьогодні в дусі я була на небі і споглядала ту незбагненну красу і щастя, яке чекає нас після смерті. Я бачила, як усі створіння неустанно віддають Богу честь і славу, бачила, яким великим є щастя в Бозі, яке спливає на всі створіння і робить їх щасливими, і повертається до джерела всіляка хвала і честь, і входять в Божі глибини, контемплюють внутрішнє життя Бога Отця, Сина і Святого Духа, якого ніколи не збагнуть, ні не зрозуміють.
778. Це джерело щастя незмінне у своїй суті, але завжди нове, воно ощасливлює всяке створіння. Я тепер розумію св. Павла, який сказав: «Ні око не бачило, ні вухо не чуло, ні увійшло в серце людини, що Бог приготував для тих, хто Його любить». І дав мені Бог пізнати одну-єдину річ, яка має в Його очах нескінченну цінність, а це є Божа любов, любов, любов і ще раз любов - з одним актом чистої Божої любові ніщо не може зрівнятися. О, якою незбагненною прихильністю Бог обдаровує душу, яка щиро Його любить. О, щаслива душа, яка вже тут, на землі, користується Його особливою прихильністю, а ними є душі малі і покірні.
779. Той великий Божий Маєстат, який я пізнала глибше, який величають небесні духи згідно зі ступенем ласки й ієрархії, на які поділяються; бачачи цю могутність і велич Бога, моя душа не пройнялася ні жахом, ні страхом, ні, ні - зовсім ні. моя душа наповнилася миром і любов'ю, і чим більше я пізнаю велич Бога, тим більше тішуся, що Він таким є. І незмірно тішуся Його величчю, і тішуся, що я така маленька, бо саме тому, що я мала, носить мене на Своїх руках і тримає мене біля Свого Серця.
780. О, мій Боже, як мені жаль людей, які не вірять у вічне життя, як я молюся за них, щоб і їх огорнув промінь милосердя і Бог притулив їх до батьківського лона. О Любове, о царице.
781. Любов не знає страху, проходить через усі ангельські хори, які стоять на сторожі біля Його трону. Вона не злякається нікого; вона досягає Бога і тоне у Ньому, як у своєму єдиному скарбі. Херувим з вогистим мечем, який стереже рай, не має над нею влади. О чиста Божа любове, яка ти велика і незрівнянна. О, якщо б душі пізнали Твою могутність.
788. Коли я розмовляла з утаєним Богом, Він дав мені пізнати і зрозуміти, що я не повинна довго роздумувати і лякатися труднощів, які можуть мене спіткати. - «Знай, що Я з тобою, Я створюю труднощі і Я їх долаю, а недоброзичливі настрої в одну мить можу змінити на прихильні до цієї справи». - Господь у сьогоднішній розмові багато мені пояснив, хоч не все записую. ...
565. На першому місці стоять внутрішні умертвлення, але крім них практикуватимемо зовнішні умертвлення, суворо визначені всім для практикування. Ними є: три дні на тиждень дотримуватимемось суворого посту - у п'ятницю, суботу, середу. Кожної п'ятниці відбуватимемо дисципліну під час відмовляння п'ятдесятого псалма, усі одночасно, у власних келіях, для цього визначена третя година - за вмираючих грішників. Два великі пости, квартальні дні, пости перед святами, вживатимемо раз на день шматок хліба і трохи води.
Хай кожна старається виконувати ці умертвлення, які визначені для усіх, але якщо якась сестра прагне чогось більшого, хай просить дозволу у настоятельки. Ще одне загальне умертвлення: жодній сестрі не можна увійти до іншої келії без особливого дозволу настоятельки, натомість настоятелька зобов'язана деколи несподівано входити до келій сестер, не з метою шпигування, але в дусі любові і відповідальності, яку має перед Богом; ніхто нічого не буде замикати на ключ, устав буде загальним ключем для усіх.
566. Одного дня після св. Причастя я несподівано побачила Дитятко Ісуса, яке стояло біля моєї лавки для клячання, тримаючись її обома ручками. Хоч це мале Дитя, але мою душу охопив страх, бачу в Ньому свого Суддю, Господа і Творця, перед святістю якого тремтять Ангели, і, одночасно, мою душу залила незбагненна любов так, що мені здалося, що вмираю під її впливом. Тепер бачу, що Ісус спочатку зміцнює мою душу і робить її здатною до спілкування із Собою, бо інакше я не винесла б того, що в дану хвилину переживаю. ...
572. О, якою великою повинна бути відданість кожної душі, яка перебуває у цьому монастирі, якщо Бог прагне з нами жити. Хай кожна пам'ятає про те, що якщо ми, монаші душі, не переблагаємо Бога, то хто ж Його переблагає. Хай кожна палає як чиста офіра любові перед Божим Маєстатом, але, щоб бути милою Богові, хай тісно єднається з Ісусом, тільки з Ним, у Ньому і через Нього можемо подобатися Богові.
777. Сьогодні в дусі я була на небі і споглядала ту незбагненну красу і щастя, яке чекає нас після смерті. Я бачила, як усі створіння неустанно віддають Богу честь і славу, бачила, яким великим є щастя в Бозі, яке спливає на всі створіння і робить їх щасливими, і повертається до джерела всіляка хвала і честь, і входять в Божі глибини, контемплюють внутрішнє життя Бога Отця, Сина і Святого Духа, якого ніколи не збагнуть, ні не зрозуміють.
778. Це джерело щастя незмінне у своїй суті, але завжди нове, воно ощасливлює всяке створіння. Я тепер розумію св. Павла, який сказав: «Ні око не бачило, ні вухо не чуло, ні увійшло в серце людини, що Бог приготував для тих, хто Його любить». І дав мені Бог пізнати одну-єдину річ, яка має в Його очах нескінченну цінність, а це є Божа любов, любов, любов і ще раз любов - з одним актом чистої Божої любові ніщо не може зрівнятися. О, якою незбагненною прихильністю Бог обдаровує душу, яка щиро Його любить. О, щаслива душа, яка вже тут, на землі, користується Його особливою прихильністю, а ними є душі малі і покірні.
779. Той великий Божий Маєстат, який я пізнала глибше, який величають небесні духи згідно зі ступенем ласки й ієрархії, на які поділяються; бачачи цю могутність і велич Бога, моя душа не пройнялася ні жахом, ні страхом, ні, ні - зовсім ні. моя душа наповнилася миром і любов'ю, і чим більше я пізнаю велич Бога, тим більше тішуся, що Він таким є. І незмірно тішуся Його величчю, і тішуся, що я така маленька, бо саме тому, що я мала, носить мене на Своїх руках і тримає мене біля Свого Серця.
780. О, мій Боже, як мені жаль людей, які не вірять у вічне життя, як я молюся за них, щоб і їх огорнув промінь милосердя і Бог притулив їх до батьківського лона. О Любове, о царице.
781. Любов не знає страху, проходить через усі ангельські хори, які стоять на сторожі біля Його трону. Вона не злякається нікого; вона досягає Бога і тоне у Ньому, як у своєму єдиному скарбі. Херувим з вогистим мечем, який стереже рай, не має над нею влади. О чиста Божа любове, яка ти велика і незрівнянна. О, якщо б душі пізнали Твою могутність.
***
784. Дякую Богові за цю хворобу і фізичні недомагання, бо маю час для розмови з Господом Ісусом. Для мене є розкішшю проводити біля ніг скритого Бога довгі хвилини, а години минають для мене як хвилини, не знати коли. Відчуваю, що горить в мені полум'я, і не розумію іншого життя, крім жертви, яка випливає з чистої любові.788. Коли я розмовляла з утаєним Богом, Він дав мені пізнати і зрозуміти, що я не повинна довго роздумувати і лякатися труднощів, які можуть мене спіткати. - «Знай, що Я з тобою, Я створюю труднощі і Я їх долаю, а недоброзичливі настрої в одну мить можу змінити на прихильні до цієї справи». - Господь у сьогоднішній розмові багато мені пояснив, хоч не все записую. ...
***
Про покути і умертвлення565. На першому місці стоять внутрішні умертвлення, але крім них практикуватимемо зовнішні умертвлення, суворо визначені всім для практикування. Ними є: три дні на тиждень дотримуватимемось суворого посту - у п'ятницю, суботу, середу. Кожної п'ятниці відбуватимемо дисципліну під час відмовляння п'ятдесятого псалма, усі одночасно, у власних келіях, для цього визначена третя година - за вмираючих грішників. Два великі пости, квартальні дні, пости перед святами, вживатимемо раз на день шматок хліба і трохи води.
Хай кожна старається виконувати ці умертвлення, які визначені для усіх, але якщо якась сестра прагне чогось більшого, хай просить дозволу у настоятельки. Ще одне загальне умертвлення: жодній сестрі не можна увійти до іншої келії без особливого дозволу настоятельки, натомість настоятелька зобов'язана деколи несподівано входити до келій сестер, не з метою шпигування, але в дусі любові і відповідальності, яку має перед Богом; ніхто нічого не буде замикати на ключ, устав буде загальним ключем для усіх.
566. Одного дня після св. Причастя я несподівано побачила Дитятко Ісуса, яке стояло біля моєї лавки для клячання, тримаючись її обома ручками. Хоч це мале Дитя, але мою душу охопив страх, бачу в Ньому свого Суддю, Господа і Творця, перед святістю якого тремтять Ангели, і, одночасно, мою душу залила незбагненна любов так, що мені здалося, що вмираю під її впливом. Тепер бачу, що Ісус спочатку зміцнює мою душу і робить її здатною до спілкування із Собою, бо інакше я не винесла б того, що в дану хвилину переживаю. ...
***
571. О мій Ісусе, вічна Правдо, не боюся нічого, ніяких трудів, ніяких страждань, одного тільки боюся - образити Тебе. Мій Ісусе, я воліла б не існувати, аніж засмутити Тебе. Ісусе, Ти знаєш, що моя любов не знає нікого, тільки Тебе, у Тобі втонула моя душа.572. О, якою великою повинна бути відданість кожної душі, яка перебуває у цьому монастирі, якщо Бог прагне з нами жити. Хай кожна пам'ятає про те, що якщо ми, монаші душі, не переблагаємо Бога, то хто ж Його переблагає. Хай кожна палає як чиста офіра любові перед Божим Маєстатом, але, щоб бути милою Богові, хай тісно єднається з Ісусом, тільки з Ним, у Ньому і через Нього можемо подобатися Богові.
Далі буде...
***
МОЛИТОВНИК БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ
ЦЕНТР БОЖОГО МИЛОСЕРДЯ
Житомир 2015
«Це століття буде століттям милосердя,
або взагалі його не буде»
або взагалі його не буде»
Св. Йоан Павло ІІ
ПРО БОЖЕ МИЛОСЕРДЯ
Культ та суть Божого Милосердя
Боже Милосердя — католицький культ служіння, започаткований святою монахинею Фаустиною Ковальською, відомою як апостол милосердя.
Суть культу Божого милосердя полягає у християнській довірі до Господа Бога і діяльній любові до ближніх. Господь Ісус вимагає "довір'я від усіх створінь" (Щ. 1059) і здійснення вчинків милосердя: дією, словом або молитвою. "Милосердя ти повинна виявляти завжди і всюди до ближніх, не можеш від цього ні усунутися, ні відмовитися, ні оправдатися" (Щ. 742). Христос прагне, щоб Його шанувальники виконали протягом дня хоча б один акт любові ближнього.
Фаустина Ковальська мала кілька видінь, в яких до неї зверталися Ісус Христос і Діва Марія, про що вона розповіла в книзі Щоденник: Боже милосердя в моїй душі. Поширення культу Божого Милосердя вимагає не багатомовності, а насамперед християнської віри, довір'я Богові й прагнення до того, щоб ставати щораз більш милосердним. Прикладом такого апостольського служіння протягом усього свого життя була св. Фаустина Ковальська.
Свято Божого Милосердя
Найважливіше з усіх форм набожності до Божого Милосердя, які були об'явлені св. Фаустині. Вперше про встановлення цього свята Господь Ісус говорив в 1931 році, коли переказував свою волю щодо образу: "Я прагну, щоб було Милосердя святом. Хочу, і щоб цей образ, який намалюєш пензлем, був урочисто посвячений у першу неділю після Великодня; ця неділя повинна бути святом Милосердя" (Щ. 49)...
Це свято є не лише днем особливого величання Бога в таємниці милосердя, але і часом ласки для усіх людей. "Прагну, – сказав Господь Ісус, – щоб свято Милосердя було притулком і захистком для усіх душ, а особливо для бідних грішників (Щ. 699). Душі гинуть, незважаючи на Мою гірку муку. Даю їм останню надію на порятунок, тобто свято Мого Милосердя. Якщо не величатимуть Мого Милосердя, згинуть навіки" (Щ. 965).
Знаменність цього свята визначається мірою незвичайних обітниць, які Господь Ісус пов'язав із цим святом. "Хто в цей день приступить до Джерела Життя, – сказав Христос, – той отримає цілковите відпущення (Щ. 300). У цей день відкрита глибина Мого Милосердя, виливаю ціле море милостей на душі, які наблизяться до джерела Мого Милосердя; (...) хай не боїться наблизитися до Мене жодна душа, навіть якщо її гріхи були як пурпур" (Щ. 699).
Щоб скористатися цими великими дарами, треба виконувати умови:
— набожність до Божого Милосердя (довіра Божій доброті й дієва любов ближнього)
— бути в стані освячуючої ласки (після святої Сповіді)
— гідно прийняти святе Причастя.
"Не знайде жодна душа виправдання, – пояснив Ісус, – доки не звернеться з довірою до Мого Милосердя, і тому перша неділя після Великодня повинна бути святом милосердя, а священики повинні у цей день говорити душам про це велике і незглибиме Моє Милосердя" (Щ. 570).
Католицька Церква офіційно відзначає свято Божого Милосердя у першу неділю після Великодня. Це свято 2000 року установив святий Йоан Павло ІІ з нагоди канонізації, тобто проголошення святою, сестри Фаустини Ковальської, апостолки Божого Милосердя.
Образ Божого Милосердя
Його малюнок був показаний у видінні, яке св. Фаустина мала 22 лютого 1931 року в келії Плоцького монастиря. З щоденника сестри Фаустини Ковальської:
«Ввечері, коли я була в келії, побачила Господа Ісуса, зодягненого у біле. Одна рука була здійнята до благословення, а друга – торкалася грудей. З розрізу вбрання на грудях виходили два великі промені: один червоний, а другий блідий. Мовчки вдивлялась я в Господа. Душа моя була переповнена страхом і одночасно великою радістю. Трохи згодом сказав мені Ісус: "Намалюй ікону з того, що бачиш, і підпиши: “Ісусе, уповаю на Тебе”. Прагну, щоб цю ікону вшановували спершу у вашій каплиці, а потім – по всьому світу. Обіцяю, що душа, яка віддаватиме шану цій іконі, не занапаститься. Обіцяю їй також перемогу над ворогами ще тут, на землі, а особливо в годину смерті. Я сам боронитиму її, як своєї хвали"...
ЧИТАТИ ДАЛІ або ЗАВАНТАЖИТИ в (pdf+ocr,11st.,ukr,0,70Mb)
Немає коментарів:
Дописати коментар